Як оцінюють права людини та якість психіатричних послуг
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Оцінювання прав людини та якості психіатричних послуг — це систематична перевірка того, як у стаціонарних, амбулаторних і соціальних службах забезпечуються гідність, свобода вибору, безпека, доступність, належна допомога та можливість жити в громаді. Воно охоплює умови перебування, організацію послуг, практику інформованої згоди, поводження з людиною, механізми скарг і реальні наслідки допомоги для її життя. Висновки ґрунтуються на документах, безпосередньому спостереженні та свідченнях людей, які користуються послугами, із незалежною перевіркою суперечностей.
Правозахисна оцінка відповідає на два взаємопов’язані запитання: які права повинні здійснюватися в конкретному середовищі та що насправді відбувається з людьми. Відповідно до інструментарію ВООЗ QualityRights, показники якості й дотримання прав потрібно досліджувати разом: формальна наявність лікування ще не засвідчує поваги до людської волі, приватності та свободи.
Що саме оцінюють у психіатричних послугах
Об’єктом оцінювання виступає заклад або мережа послуг: психіатрична лікарня, відділення багатопрофільної лікарні, амбулаторна служба, команда підтримки в громаді, заклад соціального догляду чи інша організація, де люди отримують підтримку у сфері психічного здоров’я. Одиницею аналізу може бути окрема практика, процедура, умова перебування, траєкторія людини між службами або система надання допомоги в цілому.
Потрібно розрізняти три площини оцінки. Структура показує наявні ресурси, приміщення, персонал, правила й доступність інформації. Процес показує, як працівники пояснюють вибір, отримують згоду, реагують на скарги та запобігають примусу. Результати показують, чи змінюється досвід людей, рівень захисту прав, безпека та можливості участі в житті громади. Надійний висновок об’єднує всі три площини.
Висока задоволеність послугами сама по собі не засвідчує відсутності порушень. Людина може боятися скаржитися або вважати небажану практику неминучою. Наявність протоколу також ще не означає його виконання. Тому оцінювання має вивчати документально підтверджені процедури та повсякденний досвід людей.
Міжнародна основа: Конвенція ООН і WHO QualityRights
Які права утворюють основу перевірки
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю закріплює правову рівність, доступ до підтримки під час здійснення правоздатності та дієздатності, свободу від насильства, право на здоров’я, самостійне життя й залучення до громади. Її стаття 12 стосується рівного визнання перед законом і підтримки в реалізації дієздатності; статті 14–16 — свободи, безпеки й захисту від насильства; стаття 19 — життя в громаді; стаття 25 — здоров’я, рівного доступу до послуг і вільної та поінформованої згоди. Стаття 33 стосується національного виконання та моніторингу Конвенції.
Україна ратифікувала Конвенцію у 2009 році, і вона набула чинності для України 6 березня 2010 року. Її положення становлять міжнародну правозахисну рамку. Для оцінювання конкретної установи в Україні паралельно перевіряють застосовні положення національного законодавства; рекомендації ВООЗ та положення українського закону мають різну нормативну природу.
WHO QualityRights Tool Kit розроблено як практичний інструмент оцінки якості й прав людини в закладах психічного здоров’я та соціального догляду. Він пропонує структуру тематичних критеріїв, способи отримання доказів, підготовку команди оцінювачів, оформлення висновків і рекомендації щодо змін. Це методична рамка для оцінювання та вдосконалення, а не автоматичне підтвердження законності або універсальна шкала клінічної ефективності.
П’ять тематичних напрямів QualityRights
Перший напрям — належний життєвий рівень: фізичні умови, харчування, вода, одяг, гігієна, приватний простір, можливість відпочивати й підтримувати зв’язки. У стаціонарі оцінюють реальну доступність цих умов кожній людині.
Другий — найвищий досяжний рівень фізичного й психічного здоров’я. Перевіряють доступність відповідної допомоги, можливість отримувати інформацію, брати участь у плануванні, звертатися з фізичними захворюваннями й мати безперервну підтримку.
Третій — реалізація правової дієздатності, свободи та особистої недоторканності. Запитують, чи може людина висловлювати волю, розуміти варіанти, користуватися підтримкою в ухваленні рішень і оскаржувати втручання в її свободу.
Четвертий — свобода від катувань, жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження, а також від експлуатації, насильства й зловживань. Оцінюють ризики примусу, приниження, погроз, фізичного та сексуального насильства, умови повідомлення про інциденти й незалежного реагування.
П’ятий — право жити самостійно та бути включеною в громаду. Перевіряють реальні можливості вибирати місце проживання, навчатися, працювати, підтримувати стосунки, користуватися громадськими послугами та отримувати підтримку після виписки. Усі п’ять напрямів описані у матеріалах ВООЗ для оцінювання послуг.
Як організовують незалежне оцінювання: послідовність роботи
1. Визначають мету, межі та критерії
Команда спочатку формулює, які служби й періоди охоплює перевірка, які стандарти застосовує, хто входить до вибірки, які ресурси доступні й хто отримуватиме звіт. Залежно від завдання це може бути повне оцінювання закладу, тематична перевірка застосування обмежувальних заходів, дослідження доступності скарг або повторний аудит виконання попередніх рекомендацій.
Слід відразу зазначити правовий статус перевірки: внутрішнє вдосконалення якості, громадське спостереження, незалежна правозахисна оцінка чи моніторинговий візит органу з установленими законом повноваженнями. Ці процедури можуть користуватися подібними методами, але відрізняються правом доступу, способом документування та юридичними наслідками.
2. Формують компетентну й незалежну команду
До оцінювання доцільно залучати фахівців із прав людини, охорони здоров’я, соціальної підтримки та методології досліджень, а також людей із власним досвідом отримання психіатричних послуг. Участь останніх потрібна на всіх етапах: від визначення запитань до інтерпретації результатів і перевірки запропонованих змін.
Члени команди мають задекларувати можливі конфлікти інтересів, пройти підготовку щодо конфіденційності та безпечного інтерв’ювання й узгодити правила реагування на повідомлення про серйозні порушення. Незалежність оцінки слабшає, коли заклад самостійно добирає лише задоволених респондентів або контролює зміст їхніх відповідей.
3. Отримують відомості з кількох джерел
Методика ВООЗ передбачає інтерв’ю, огляд документації та спостереження, а також оформлення висновків у звітах на рівні закладу або системи. Інтерв’ю проводять із людьми, які отримують послуги, працівниками й, за належних умов та згоди, близькими чи представниками громадських організацій.
Безпосереднє спостереження допомагає перевірити, чи доступні туалети, душові, безпечні місця для спілкування, приватність під час консультацій, зрозумілі правила відвідувань, інформація про скарги та можливість зв’язку із зовнішнім світом. Документи показують, як ухвалювалися й переглядалися рішення, але не замінюють розмови з людиною про її досвід.
4. Зіставляють докази й оцінюють відповідність критеріям
Оцінювачі перевіряють кожний критерій за сукупністю доказів. Якщо журнал повідомляє про надання інформації, а більшість опитаних людей не можуть назвати свої права чи пояснити запропоновані варіанти допомоги, це суттєва невідповідність між формальною процедурою і практикою. Окремий випадок, який свідчить про насильство або тяжке порушення, потребує належного реагування навіть тоді, коли середні показники закладу видаються добрими.
Оцінка за категоріями досягнення стандартів допомагає визначати прогалини, але опис методики, вибірка, невизначеність і причини розбіжностей важливіші за сумарний бал. Якщо факти суперечливі, у звіті зазначають розбіжності, достатність доказів і додаткові кроки для з’ясування.
5. Складають звіт, план змін і повторюють перевірку
Звіт має описувати метод, джерела інформації, перевірені критерії, позитивні практики, виявлені проблеми, ризики для людей, обмеження оцінювання та конкретні рекомендації. Для кожної суттєвої проблеми визначають відповідального, строк, необхідні ресурси й спосіб повторної перевірки.
Програма WHO QualityRights: Transforming services and promoting rights пропонує переходити від результатів оцінювання до зміни культури служб, управлінських рішень і плану поліпшення. Нові правила оцінюють за реальним застосуванням і досвідом людей, а не лише за фактом затвердження документа.
Які критерії свідчать про дотримання прав
Гідність, приватність і умови перебування
Оцінюють, чи звертаються до людей з повагою, чи дозволяють користуватися власним одягом і речами в межах обґрунтованих правил безпеки, чи забезпечують приватність під час гігієнічних процедур, спілкування та медичного огляду. Доступність інформації, засобів зв’язку та можливість звернутися до незалежної особи становлять частину реальної якості послуг.
Окремо вивчають умови для людей із руховими, сенсорними чи інтелектуальними порушеннями, труднощами читання, мовними бар’єрами та потребою в альтернативних способах комунікації. Рівність доступу перевіряють на практиці: чи може конкретна людина скористатися правом, а не тільки чи існує відповідна вивіска.
Інформована згода, вибір і підтримка в ухваленні рішень
Перевіряють, чи пояснюють людині мету допомоги, можливі переваги й ризики, побічні дії, альтернативи, умови перебування та доступні способи підтримки. Важливо з’ясувати, чи вона може ставити запитання, просити час для рішення, запросити довірену особу та висловити власні уподобання.
Міжнародна рамка статті 12 Конвенції вимагає підтримувати здійснення правової дієздатності на рівній основі з іншими й забезпечувати запобіжники проти зловживань і неналежного впливу. Перевірка того, як працює підтримуване прийняття рішень, передбачає увагу до волі й уподобань самої людини.
В українському праві застосовуються конкретні правила згоди, представництва та передбачені законом винятки. Зокрема, Закон України «Про психіатричну допомогу» містить визначення усвідомленої згоди й окремі положення щодо примусової допомоги. Тому юридичний висновок про конкретний випадок повинен враховувати застосовну норму та належну процедуру, а не лише ідеальний стандарт послуги.
Свобода, безпека та захист від примусу
Оцінюють усі форми обмеження свободи й контролю: неможливість самостійно залишити відділення, фізичне стримування, ізоляцію, погрози, примус до певних дій, фактичну неможливість відмовитися від запропонованого втручання. Для кожної практики необхідно дослідити підстави, частоту, тривалість, документування, доступність оскарження й наявність безпечних альтернатив.
Слід описувати нормативний статус кожної практики окремо. Рекомендації ВООЗ щодо послуг на основі прав людини спрямовані на запобігання примусовим практикам і розвиток підтримки, орієнтованої на людину. Чинні українські законодавчі правила щодо госпіталізації, лікування та процесуальних гарантій перевіряють за Законом «Про психіатричну допомогу».
Відсутність запису про інцидент не є доказом відсутності самого інциденту. Під час оцінювання перевіряють, чи існують безпечні канали повідомлення, чи може людина говорити без присутності працівників і чи проводиться незалежний розгляд скарг.
Право жити в громаді
Показниками є можливість підтримувати соціальні зв’язки, обирати житло, отримувати необхідну підтримку поза стаціонаром, повертатися до навчання або праці, користуватися загальнодоступними громадськими послугами. Тривале перебування у стаціонарі чи закладі догляду потребує аналізу причин: брак житла, недоступність соціального супроводу й недостатня підтримка можуть створювати бар’єри для виходу в громаду.
Стаття 19 Конвенції ООН визначає право осіб з інвалідністю самостійно обирати місце та умови проживання на рівній основі з іншими. Оцінювання має показувати, чи створено практичні умови для реалізації цього права.
Які дані та показники використовують
Для аудиту потрібні кількісні й якісні показники, пов’язані з конкретними правами. Прикладами можуть бути частка опитаних осіб, які отримали зрозумілу інформацію про свої права; наявність незалежного каналу скарг; частка рішень про обмеження, оформлених і переглянутих відповідно до застосовного закону; частота й тривалість окремих обмежувальних практик; частка планів виписки, у яких задокументовано вибір людини та домовленість про підтримку в громаді.
Для порівняння в часі потрібні однакові визначення, періоди спостереження й знаменники. Наприклад, кількість інцидентів без числа людей, днів перебування, тривалості та контексту не дозволяє добросовісно порівнювати два відділення. Зміна числа повідомлень про порушення може відображати як зміну самої практики, так і зростання довіри до механізму скарг.
Поряд із показниками слід зберігати якісний опис пережитого людьми: чи було безпечно висловлювати незгоду, чи почувалися вони почутими, чи пропонувалися доступні альтернативи. Важливі систематичність збору даних, конфіденційність, можливість відмовитися від інтерв’ю та залучення самих користувачів послуг до тлумачення результатів.
Чому кількість виписок або зменшення симптомів не є повною оцінкою
Клінічні показники описують певні аспекти здоров’я, а адміністративні — обсяг і організацію послуг. Правозахисний аудит досліджує свободу, гідність, автономію, захищеність і можливість участі. Ці площини можуть доповнювати одна одну, але потребують окремих інструментів і висновків.
Наприклад, успішне зменшення гострих симптомів не відповідає на запитання, чи могла людина брати участь у виборі допомоги; високий відсоток зайнятих ліжок не показує, чи доступні альтернативи стаціонару. Поруч із правозахисною оцінкою може використовуватися окрема оцінка результатів послуг психічного здоров’я, щоб бачити всі важливі виміри.
Як проводять інтерв’ю безпечно й достовірно
Особистий досвід людей — самостійне джерело доказів. Інтерв’ю проводять у приватному та доступному місці, зрозумілою мовою, з поясненням мети, добровільності участі, способу використання відомостей і меж конфіденційності. Людина повинна мати змогу припинити розмову, пропустити запитання або попросити підтримку. Інтерв’юер не обіцяє абсолютної таємниці, якщо існують чітко визначені законом обов’язки реагування на небезпеку.
Питання формулюють відкрито: «Що відбувається, коли ви не погоджуєтеся із запропонованою допомогою?», «Як вам пояснювали варіанти?», «До кого можна звернутися зі скаргою?», «Що відбулося після вашого звернення?». Навідні питання, присутність залежних від установи осіб і ризик покарання за відповіді зменшують достовірність і можуть зашкодити учасникові.
Потрібно заздалегідь визначити, як команда реагуватиме на повідомлення про безпосередню загрозу, насильство або незаконне позбавлення свободи, а також яким способом зберігатиме матеріали. Публічний звіт має захищати можливість ідентифікувати конкретну людину, особливо в невеликому відділенні.
Хто здійснює оцінювання і хто контролює його якість
Внутрішні команди закладів можуть проводити аудит і вдосконалювати процеси. Зовнішні фахівці, професійні та громадські організації, уповноважені органи й незалежні правозахисні механізми можуть виконувати різні форми оцінювання в межах своїх повноважень. Саме поєднання внутрішніх змін із незалежним поглядом допомагає виявляти проблеми, які залишаються непомітними у звичайній звітності.
Стаття 33 Конвенції передбачає участь громадянського суспільства, зокрема осіб з інвалідністю та організацій, що їх представляють, у процесах моніторингу виконання Конвенції. Участь людей із власним досвідом має бути змістовною: з доступом до матеріалів, впливом на висновки та зрозумілим зворотним зв’язком щодо виконаних змін.
Для практичної організації такої участі важливо, щоб представники користувачів послуг могли впливати й на управління, і на оцінювання. Докладніше це питання розкрито в статті «Участь людей із власним досвідом психічних труднощів в управлінні послугами».
Українське законодавство: що перевіряти в закладі
Права людей під час надання психіатричної допомоги
Чинний Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III встановлює принципи законності, гуманності, додержання прав людини та добровільності з передбаченими законом особливими процедурами. Стаття 25 містить права на поважливе й гуманне ставлення, інформацію, безпечну допомогу, правничу підтримку, можливість висловити позицію під час судового розгляду та інші гарантії. Вона також визначає окремі права під час перебування в закладі, умови певних обмежень і вимоги щодо їх фіксації.
Стаття 26 стосується доступного інформування про стан здоров’я, втручання, ризики, альтернативи й права людини, а також ознайомлення з документацією та отримання письмових рішень у передбаченому законом порядку. Практична оцінка полягає у перевірці зрозумілості пояснень, доступу до інформації та наявності документів, які відображають рішення й підстави їх ухвалення.
Контроль, нагляд і оскарження порушень
Відповідно до статей 30–32 цього Закону, законодавство регулює державний і громадський контроль та нагляд, а також можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, які порушують права людини під час надання психіатричної допомоги. Стаття 32 передбачає звернення за вибором особи до власника закладу чи уповноваженого органу, у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи чи безпосередньо до суду.
Право на звернення треба оцінювати за його дієвістю: чи знає людина доступні канали, чи може подати звернення конфіденційно, чи отримує відповідь, чи захищена від переслідування після скарги. Для конкретних процесуальних дій та строків потрібна перевірка спеціальних норм і обставин справи. Звичайний внутрішній аудит не замінює законну процедуру оскарження або розслідування можливого злочину.
Що означає правова оцінка в українському контексті
Потрібно вести дві чітко позначені колонки висновків: відповідність чинним нормам українського права та відповідність міжнародним правозахисним стандартам і рекомендаціям щодо вдосконалення послуг. Відмінність між ними може вказувати на потребу змінити практику, внутрішнє правило чи нормативну базу. Вона не надає оцінювачеві повноваження самостійно встановлювати юридичну відповідальність конкретної особи.
Для людей, які хочуть знати свої можливості захисту під час отримання допомоги, є окремий матеріал «Права людей із психічними розладами під час отримання допомоги».
Що відомо з досліджень про QualityRights
Метод оцінювання має реальний досвід застосування, але доказовість слід тлумачити відповідно до дизайну дослідження. Moro та співавтори (2022) застосували інструментарій ВООЗ у закладах чотирьох країн Західної Африки. Незалежні оцінювачі спиралися на спостереження, документацію та інтерв’ю. Дослідження виявило суттєві прогалини в умовах, забезпеченні прав і практиках захисту людей. Це демонстрація здатності методики описувати проблеми в досліджених установах, а не доведення того, що проведення аудиту автоматично усуває ці проблеми.
Інше дослідження Moro та співавторів (2022) у Гані описує оцінювання семи психіатричних служб із використанням незалежних комітетів. Виявлено прогалини щодо правової дієздатності, свободи, здоров’я та життя в громаді. Результати слід переносити на інші країни з урахуванням відмінностей законодавства, організації служб і вибірок.
У публікації Eaton (2025) описано правозахисну роль QualityRights і перспективні результати освітнього компонента щодо ставлення учасників. Це редакційний огляд, а не систематичний доказ довгострокового зниження примусу, порушень прав чи покращення клінічних наслідків у всіх закладах. Потрібні подальші незалежні, тривалі й порівняльні дослідження того, які саме організаційні зміни після оцінки справді покращують повсякденне життя людей.
Практичний висновок із наявних даних: QualityRights надає структуровану мову для опису якості й прав людини; результативність наступних дій залежить від управління, ресурсів, участі людей, незалежного моніторингу та повторної перевірки.
Як перетворити виявлені проблеми на зміни
Кожну знахідку доцільно описувати як конкретну ситуацію: який критерій порушено чи виконано недостатньо, кого це стосується, які докази зібрано, чим загрожує проблема та що можна зробити. Наприклад, якщо люди не знають, як звертатися зі скаргою, першими кроками можуть бути доступна інформація, конфіденційний канал звернення, підготовка працівників і незалежна перевірка, чи стали звернення можливими на практиці.
Якщо виявлено систематичні обмежувальні практики, потрібен план, що аналізує причини, забезпечує необхідний рівень безпеки й доступ до медичної допомоги, розвиває підтримку під час криз та визначає показники зменшення обмежень. Якщо люди застрягають у стаціонарі через брак житла та соціального супроводу, відповідальність за поліпшення виходить за межі одного відділення й вимагає взаємодії з громадою, соціальними службами та відповідальними органами.
Публічний звіт доцільно робити доступним і зрозумілим, захищаючи персональні дані. На повторній перевірці дивляться, що фактично змінилося для людей, а також чи не з’явилися нові ризики. Участь представників користувачів послуг у повторному оцінюванні має окрему цінність: вона дозволяє зіставити адміністративну картину з пережитим досвідом.
Помилки, які спотворюють оцінювання
Поширена помилка — ототожнювати наявність документа з реалізацією права. Правила інформованої згоди можуть існувати на папері, а сама інформація залишатися незрозумілою або недоступною.
Друга проблема — вибірка лише тих людей, яких пропонує персонал. Таке оцінювання може пропустити досвід осіб із найбільшим рівнем залежності від закладу та ризиком порушень. Водночас участь в інтерв’ю повинна залишатися добровільною, а її організація — безпечною.
Третя — прагнення звести все до одного рейтингу. Середній бал приховує тяжкі порушення, якщо окремі права з низькою частотою порушень змішуються з показниками комфорту чи задоволеності. Серйозні повідомлення слід документувати та розглядати окремо від агрегованих даних.
Четверта — відсутність подальших дій. Аудит, після якого не визначено відповідальних, строки й повторну перевірку, залишається описом стану. Реальне поліпшення потребує циклу оцінка — рішення — виконання — повторна оцінка.
Як людині зрозуміти, чи поважають її права в закладі
Корисно з’ясувати, чи отримали ви зрозуміле пояснення запропонованої допомоги та її альтернатив; чи можете висловлювати свою думку й запрошувати підтримку; чи знаєте порядок звернення зі скаргою; чи доступне конфіденційне спілкування з адвокатом або представником; чи документують рішення, що обмежують ваші права; чи обговорюють з вами план подальшого життя та підтримки після виписки.
Якщо виникає підозра на порушення, корисно зафіксувати факти, дати, учасників подій і наявні документи у безпечний спосіб, а далі скористатися відповідним каналом скарги чи правничою допомогою. Якщо існує негайна загроза життю або здоров’ю, першочерговими є доступ до невідкладної допомоги й захисту. Конкретна правова оцінка та порядок дій залежать від обставин.
Поширені запитання
Чи може заклад сам оцінювати якість своїх психіатричних послуг?
Так, внутрішнє оцінювання може допомогти побачити прогалини та перевірити виконання заходів поліпшення. Для питань серйозних порушень прав, ризиків конфлікту інтересів і довіри до результатів важливі незалежні механізми та участь людей із власним досвідом отримання послуг.
Чи достатньо анкети задоволеності пацієнтів?
Ні. Відповіді можуть залежати від очікувань, страху наслідків, невідомих прав і способу відбору учасників. Їх доповнюють незалежними інтерв’ю, спостереженням, вивченням процедур, документів та інцидентів.
Чи застосовують QualityRights тільки до психіатричних лікарень?
Інструментарій ВООЗ призначено для оцінювання якості та прав людини в психіатричних і соціальних службах, у тому числі стаціонарних і амбулаторних. Критерії, спосіб збору даних і рекомендації адаптують до типу послуг. Складна мережа громадських служб потребує оцінки доступності та безперервності підтримки за межами окремої установи.
Хто має брати участь в оцінюванні?
Окрім підготовлених незалежних оцінювачів і компетентних фахівців, важлива змістовна участь людей із власним досвідом отримання послуг та їхніх організацій. Близьких залучають належним чином, враховуючи волю людини, її право на приватність та межі правового представництва.
Чи може високий рейтинг закладу свідчити про відсутність примусу?
Загальна оцінка не замінює окремої перевірки практик примусу, інцидентів, документування, процесуальних гарантій та безпечного повідомлення про порушення. Особливо тяжкі проблеми потребують спеціального розгляду незалежно від середнього результату.
Чи доводить QualityRights, що після аудиту права людини завжди краще захищені?
Методика допомагає виявляти й описувати відповідність стандартам і складати плани змін. Докази її універсальної причинної ефективності щодо всіх кінцевих показників обмежені; поліпшення потрібно підтверджувати повторними незалежними оцінками.
Куди звертатися в Україні, якщо права порушені?
Стаття 32 Закону «Про психіатричну допомогу» передбачає кілька шляхів оскарження, зокрема звернення до власника закладу чи уповноваженого органу, вищого органу або посадової особи та безпосередньо до суду. За потреби варто отримати індивідуальну правничу допомогу. Якщо йдеться про насильство або небезпеку, відповідні компетентні служби мають бути залучені невідкладно.
Пов’язані статті
Участь людей із власним досвідом психічних труднощів в управлінні послугами пояснює, як користувачі послуг впливають на їх організацію та оцінювання.
Права людей із психічними розладами під час отримання допомоги розглядає конкретні права, інформацію та захист під час отримання допомоги.
Психосоціальне відновлення у сфері психічного здоров’я показує зв’язок між якістю підтримки, правами, автономією та участю в житті громади.
Джерела
Eaton, J. (2025). Establishing accountability and promoting rights: the WHO QualityRights contribution to mental health, recovery and community inclusion. BJPsych Open, 11(5), e212. Редакційна публікація; інтерпретація стану програми.
Moro, M. F., et al. (2022). Quality of care and respect of human rights in mental health services in four West African countries. BJPsych Open, 8(1), e31. Оцінювання закладів чотирьох країн.
Moro, M. F., et al. (2022). A nationwide evaluation study of the quality of care and respect of human rights in mental health facilities in Ghana. BMC Public Health, 22, 639. Дослідження правозахисної оцінки у Гані.
Організація Об’єднаних Націй. (2006; чинний український переклад 2023). Конвенція про права осіб з інвалідністю. Статті 12, 14–16, 19, 25, 33.
Україна. Верховна Рада. (2000; чинна редакція). Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III. Статті 4, 25, 26, 30–32.
World Health Organization. (2012). WHO QualityRights Tool Kit: Assessing and improving quality and human rights in mental health and social care facilities. Інструментарій оцінювання.
World Health Organization. (2019). WHO QualityRights module on transforming services & promoting rights. Посібник із перетворення служб.
World Health Organization. (2021). Guidance on community mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. Нормативно-методичні рекомендації.
World Health Organization. (2023). WHO QualityRights Tool Kit: Interview Tool. Інструмент інтерв’ювання.
World Health Organization. (2023). WHO QualityRights Tool Kit: Review of Documents & Observation Tool. Інструмент аналізу документів і спостережень.
World Health Organization. (2023). WHO QualityRights Tool Kit: Country-wide Assessment Report. Форма загальнонаціонального звіту.