Одиночні нападники: психологічні траєкторії та методологічні обмеження
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Одиночні нападники — це особи, які самостійно здійснюють або готують цілеспрямоване насильство, хоча їхні переконання, контакти, інформаційне середовище та життєва історія можуть бути тісно пов’язані з іншими людьми. У дослідженнях тероризму назва передусім описує спосіб безпосередньої участі в нападі. Вона не є психологічним діагнозом і не означає повної соціальної ізоляції. Саме тому предметом дослідження стають конкретні траєкторії переходу до насильницької поведінки та межі висновків, які можна зробити на підставі неповних відомостей. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Gill, Horgan і Deckert, 2014
Наукові дані послідовно демонструють різнорідність таких випадків. Систематичний огляд 109 джерел виокремив десять дослідницьких тем, серед яких визначення, відмінності траєкторій, психічне здоров’я, особисті й ідеологічні мотиви, інтернет, контакти з рухами, підготовча поведінка та повідомлення про наміри. Жодна з цих тем окремо не створює універсальної схеми майбутнього нападу. Це визначає головний принцип статті: аналізувати конкретне поєднання обставин і відокремлювати пояснення вже відомої події від передбачення майбутньої. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Матеріал стосується наукового розуміння одиночних нападників у контексті ідеологічно мотивованого та цілеспрямованого насильства. Зміст загальної радикалізації, правових визначень тероризму, групової поведінки та профілактики представлено в тематичному огляді ХАБу. Перейти до карти знань кластера.
Що означає «одиночний нападник» у науці
У літературі одночасно використовують поняття «одиночний виконавець», «одиночний терорист», «автономний нападник» і «самостійний учасник нападу». Визначення залежать від того, чи вимагає дослідник відсутності оперативного наказу, належності до організації, співучасників, зовнішнього фінансування або будь-якої комунікації. Через різні критерії дві бази даних можуть по-різному класифікувати ту саму подію. Отже, порівняння відсотків між дослідженнями має починатися зі звірення критеріїв включення. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Європейська комісія, 2025
Поняття «одиночний» коректно застосовувати до оперативної автономії у конкретній дії, а не автоматично до світогляду чи соціального становища людини. Особа може діяти без співвиконавця, наслідувати ширший рух, споживати його публічну риторику й мати звичайні сімейні, професійні та дружні зв’язки. У дослідженні 55 осіб Schuurman та колеги підкреслювали, що зв’язки з іншими людьми часто відіграють суттєву роль у підтриманні мотивів і можливостей; дослідження 119 випадків також відкинуло уявлення про повну ізольованість усіх виконавців. Schuurman та співавт., 2018; Gill, Horgan і Deckert, 2014
Окремою категорією залишаються напади двох людей, малі автономні групи, підпорядковані організаціям виконавці та масове насильство без встановленої ідеологічної мети. У роботі Kenyon, Binder і Baker-Beall для Англії та Уельсу зіставляли 143 засуджених осіб, поділених на одиночних виконавців, пари та групових виконавців. Таке розділення змінює результати психологічних порівнянь. Наукова класифікація відображає дослідницькі межі вибірки; остаточна юридична кваліфікація ґрунтується на чинному законодавстві та встановлених фактах. Kenyon, Binder і Baker-Beall, 2024; Верховна Рада України, Закон № 638-IV
Одиночне насильство, тероризм і політичні переконання
Радикальні погляди, мирні протести, критика державної політики, релігійна практика та участь у громадських рухах належать до сфери переконань і законної поведінки. Насильницький екстремізм стосується виправдання, підтримки або застосування насильства для ідеологічних цілей; терористична діяльність має визначені законом ознаки. Між переконанням і дією існують різні проміжні стани, а зміна думки сама собою не доводить наміру завдати шкоди. Gill і Corner, 2017; Верховна Рада України, Закон № 638-IV
Для України правове значення мають закон «Про боротьбу з тероризмом» та відповідні норми кримінального права. Закон визначає тероризм, терористичний акт і терористичну діяльність; сама психологічна назва «одиночний нападник» не замінює складу правопорушення. У науковому тексті, який включає закордонні дослідження, правову категорію потрібно відділяти від аналітичної: статус насильницької події залежить від її встановлених мотивів, наслідків та юридичної оцінки. Верховна Рада України, Закон № 638-IV
Що показують найкращі емпіричні дослідження
Систематичний огляд і різнорідність випадків
У систематичному огляді Kenyon, Baker-Beall і Binder дослідницька база охоплювала 109 публікацій і десять повторюваних напрямів. Автори описали особисті та ідеологічні мотиви, цифрові й офлайнові зв’язки, підготовчі процеси, можливі життєві обставини та спроби попередньої комунікації. Огляд узагальнює те, що знаходили дослідники серед відомих випадків; він не повідомляє єдиної частоти ознак для всього населення і не перетворює ці ознаки на індивідуальний прогноз. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021
Дослідження Gill, Horgan і Deckert охопило 119 осіб зі США та Європи, відомих як виконавці або учасники планування одиночного тероризму. Автори виявили значну варіативність біографій, зв’язків, попередніх подій і поведінки. Важлива знахідка полягає в тому, що у багатьох випадках інші люди раніше знали про переконання чи певні висловлювання виконавця. Проте вибірка включала відомі випадки та спиралася переважно на відкриті матеріали, тому її результати не слід переносити на всі випадки насильства. Gill, Horgan і Deckert, 2014
Порівняння одиночних, парних і групових виконавців
Порівняльні дані залежать від країни, кримінально-правової вибірки та способу вимірювання. У вибірці Англії й Уельсу дослідники виявили відмінності в психічному здоров’ї та ролі цифрових середовищ між одиночними, парними і груповими виконавцями, однак за професійними оцінками ризику групи не відрізнялися. В іншому дослідженні 160 засуджених чоловіків в Іраку відмінності між одиночними й груповими виконавцями загалом були обмеженими. Ці результати не можна механічно об’єднати: вони стосуються різних суспільств, правових систем і складів вибірок. Kenyon, Binder і Baker-Beall, 2024; Dhumad та співавт., 2022
Особливо важливо розділяти три запитання: чим особи, які здійснили насильство, відрізнялися одна від одної; чим вони відрізнялися від ненасильницьких прихильників аналогічних ідей; і чи можна було розпізнати майбутній напад до того, як він став відомим. Відповідь на перше запитання не відповідає автоматично на друге чи третє. Дослідження після події не створює доказу, що певна комбінація переживань визначає майбутнього виконавця. Brouillette-Alarie та співавт., 2025; Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021
Психологічні траєкторії: як поєднуються особистий досвід і контекст
Переживання образи, несправедливості та втрати
У частині досліджених випадків значення мають пережита або уявна несправедливість, приниження, втрата статусу, тривала особиста образа, безсилля чи конфлікт із соціальним середовищем. Такі переживання трапляються в житті великої кількості людей і зазвичай не ведуть до насильства. Психологічне пояснення починається там, де дослідник простежує, яким способом окреме переживання отримує суспільне чи ідеологічне тлумачення, поєднується з переконаннями про допустимість шкоди та взаємодіє з можливостями людини. Brooks і Barry-Walsh, 2022; Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021
Brooks і Barry-Walsh у теоретичному огляді розглянули взаємозв’язок стійких особистих претензій, фіксації уваги й насильства. Ця робота допомагає сформулювати запитання про механізми, але не встановлює універсального причинного ланцюга. Переживання образи є недостатньою підставою для висновку про небезпеку; необхідне контекстне розуміння того, чи присутні конкретні погрози, намір або поведінка, пов’язана з реальною шкодою. Brooks і Barry-Walsh, 2022; Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Ідентичність, моральні виправдання й ідеологічні наративи
Ідеологічне пояснення може надавати особистій історії готову мову для опису ворога, жертви, справедливості та морального обов’язку. Для деяких виконавців персональні переживання й політичні чи інші колективні сюжети переплітаються. Дослідник має перевіряти зміст переконань, спосіб їх використання для виправдання насильства та зв’язок із реальною поведінкою. Належність до певної етнічної, релігійної чи політичної спільноти не може використовуватися як замінник цих даних. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Gill і Corner, 2017
У частині сучасних випадків помітні конспірологічні пояснення подій. Pierre показав, чому переконання у змовах потрібно аналізувати окремо від клінічних маревних ідей та досліджувати разом із політичним і соціальним контекстом. Розрізнення критично важливе для психологів: незвичне переконання не є самостійним клінічним діагнозом, а навіть наявність діагнозу не пояснює походження ідеологічно мотивованого насильства. Pierre, 2025; Gill і Corner, 2017
Соціальні зв’язки та життєві переходи
Дослідження відомих виконавців описують різні поєднання партнерських стосунків, родинних конфліктів, контактів із рухами, відчуття відчуження та життєвих змін. Деякі особи підтримували широкі контакти, інші демонстрували суттєву ізоляцію. Жодна соціальна характеристика не є необхідною умовою. Контакти слід розглядати як джерела підтримки, конфліктів, соціального впливу або захисту залежно від фактичної взаємодії. Gill, Horgan і Deckert, 2014; Corner, Gill і Mason, 2016
Поняття траєкторії передбачає зміну обставин у часі: стресові події можуть накладатися на вже наявні переконання, а поява нових зв’язків здатна змінювати як ризик, так і захисні можливості. Життєва криза не є доказом насильницького наміру. Дослідницька інтерпретація потребує часових даних, альтернативних пояснень і перевірки того, що людина справді робила, а не лише як її описали після події. Corner, Gill і Mason, 2016; Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021
Цифрове середовище: зв’язки, наслідування та межі причинних висновків
Онлайн-спілкування змінює можливості контактів, поширення поглядів, переживання належності до спільнот і доступу до публічних ідеологічних матеріалів. Деякі самостійні виконавці мали виражені цифрові контакти, хоча зовні здавалися ізольованими. У 2025 році тематична група Європейської комісії окремо обговорювала розмиту межу між самостійною дією та онлайн-зв’язками; звіт за 2025 рік, опублікований у 2026-му, підкреслив потребу розглядати цифрові й офлайнові події разом. Європейська комісія, 2025; Європейська комісія, 2026
Швидкий огляд літератури про онлайн-радикалізацію підготовлений Mutton, Lewis і Marsden зауважив відмінності між зміною переконань і зміною поведінки та потребу аналізувати роль мережі разом із позамережевими чинниками. Сам факт перегляду певного контенту або участі в дискусії не дає причинного висновку про насильство. Алгоритмічні рекомендації, активний пошук інформації, соціальні контакти та життєві обставини можуть співіснувати; їхній незалежний внесок для конкретної особи довести значно складніше. Mutton, Lewis і Marsden, 2023; Європейська комісія, 2026
Стверджувати, що цифрова платформа спричинила певний напад, можна лише за наявності даних про послідовність подій, достатньо визначеного механізму та аналізу альтернатив. У багатьох дослідженнях мережеву історію відтворюють уже після нападу, коли увага дослідників і медіа вибірково зосереджена на найбільш виразному контенті. Тому редакційно точне формулювання — цифрове середовище могло бути одним з елементів траєкторії, а конкретна причинна роль підлягає окремому доведенню. Mutton, Lewis і Marsden, 2023; Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021
Психічне здоров’я: що підтверджено і чого дослідження не доводять
Психічні розлади не є визначенням одиночного нападника. У порівняльному дослідженні Corner і Gill серед 119 одиночних виконавців та зіставної групи інших терористичних виконавців виявили статистичний зв’язок між типом участі та відомостями про психічні розлади. Автори повідомляли про значну відносну різницю шансів, однак це результат відбору засуджених і відомих випадків, а не оцінка небезпеки для людини з будь-яким конкретним діагнозом. Corner і Gill, 2015
Corner, Gill і Mason показали, що на спостережувані показники впливають особливості відбору до груп і спосіб визначення психічного розладу. У 2026 році Meloy узагальнив клінічні труднощі розмежування симптомів, ідеологічних переконань та поведінки, пов’язаної з реальною загрозою. Усі ці праці підтримують індивідуалізований підхід: оцінювати функціонування, потреби, страждання, можливості допомоги та конкретні обставини, не приписуючи діагнозу автоматичної прогностичної сили. Corner, Gill і Mason, 2016; Meloy, 2026
Частки розладів у різних вибірках не є частками нападників серед людей, які живуть із такими розладами. Це принципово різні умовні ймовірності. Високий відсоток певної характеристики серед уже відомих виконавців не означає високого ризику насильства для всіх осіб із цією характеристикою. Така помилка особливо небезпечна у клінічних, освітніх і соціальних службах, де може призвести до стигматизації й зменшення доступності допомоги. Corner і Gill, 2015; Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Психологічна підтримка може бути важливою з власних клінічних причин — наприклад, для зменшення страждання, відновлення функціонування та подолання кризи. Її результати потрібно оцінювати відповідними показниками здоров’я й добробуту. Зміна симптомів не є автоматично доведеним зниженням ризику ідеологічно мотивованого насильства; для другого потрібні інші обґрунтовані критерії та компетентна міжфахова оцінка. Gill і Corner, 2017; Європейська комісія, 2026
Поведінкові повідомлення, погрози та дослідження відомих випадків
У частині досліджених подій особи до нападу повідомляли про підтримку насильства, особисті наміри або свої тривожні плани. У наукових працях це розглядають як різні види попередньої комунікації, зміст яких необхідно розмежовувати. Висловлювання про суспільну проблему, підтримка загальної ідеології, абстрактне виправдання насильства та конкретне повідомлення про намір завдати шкоди мають різні значення. Контекст і достовірність фактів важливіші за механічне підрахування фраз. Gill, Horgan і Deckert, 2014; Rose і Morrison, 2023
Rose і Morrison аналізували матеріали справ щодо 31 виконавця у Сполучених Штатах і показали, що форми таких повідомлень відрізняються залежно від їх змісту й аудиторії. Автори окремо підкреслили невеликий обсяг вибірки, нерівномірність наявних матеріалів та ризик ретроспективного упередження. Наявність висловлювання в історії відомого виконавця ще не показує, як часто аналогічні слова трапляються серед людей, які ніколи не чинять насильства. Rose і Morrison, 2023
Для організацій безпеки суттєвим може бути професійний аналіз достовірних конкретних погроз та їхнього контексту. Публічні переліки «насторожувальних ознак» є непридатними як самостійні тести людини: вони створюють багато хибнопозитивних підозр і можуть завдати шкоди. Спеціальні процедури оцінювання потребують підготовленого персоналу, документування, перевірки джерел, правових повноважень і можливості переглянути висновок. Докладніше про обмеження списків ознак. Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Чому не існує універсальної послідовності радикалізації
Події можуть складатися з різних поєднань особистого конфлікту, ідеологічної інтерпретації, контакту зі спільнотою, життєвої кризи, наслідування та ситуативних можливостей. Одні траєкторії розгортаються поступово, інші дослідник здатен відновити лише фрагментарно. Сам факт послідовності подій у біографії не доводить, що перша подія була причиною другої. Сучасна література описує множинність шляхів і заперечує наявність одного набору обов’язкових етапів. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Brooks і Barry-Walsh, 2022
Моделі, які пояснюють радикалізацію, корисні для постановки запитань, обговорення взаємодії факторів і дослідження умов переходу від думки до дії. Їхня пояснювальна цінність не дорівнює здатності передбачити конкретний напад. Щоб оцінити справжню прогностичну якість, потрібні перспективні дослідження, належні групи порівняння й незалежні критерії результату. Розроблення індивідуальних маршрутів допомоги також повинно враховувати захисні зв’язки та здатність ситуації змінюватися. Brouillette-Alarie та співавт., 2025; Європейська комісія, 2026
Підтверджена подія, намір і ризик: три різні рівні висновку
Перше завдання кримінологічного опису — встановити, що сталося і які обставини підтверджені. Друге завдання — обережно реконструювати те, як сформувалися конкретні наміри та рішення. Третє — оцінити, чи є обґрунтовані підстави для запобіжних заходів у майбутньому. Докази в цих завданнях мають різну силу: покази свідків, цифрові сліди та матеріали провадження можуть описувати минуле, але самі собою не визначають ймовірність майбутніх подій для іншої людини. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Методологічні обмеження досліджень одиночних нападників
Ретроспективність і упередження знання результату
Більшість доступних досліджень починаються з відомого випадку, а потім шукають його попередню історію. Після події окремі фрагменти можуть здаватися передвісниками, хоча до її настання вони мали багато інших можливих значень. Це упередження знання результату. Воно посилюється, коли кодувальники від самого початку знають, що особа вчинила напад, а негативні випадки — люди зі схожими переживаннями без насильства — не представлені у вибірці. Rose і Morrison, 2023; Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Відбір відомих випадків і неповнота відкритих даних
Медіа, судові матеріали та публічні біографії відрізняються за детальністю. Гучні події описують частіше, деякі характеристики залишаються невідомими, а способи встановлення діагнозу чи мотивації нерідко відрізняються. В огляді Gill, Horgan і Deckert використано відкриті джерела; Rose і Morrison окремо повідомили про ці обмеження для аналізу попередніх висловлювань. Незаповнений пункт у базі даних означає відсутність відомостей, а не відсутність самої характеристики. Gill, Horgan і Deckert, 2014; Rose і Morrison, 2023
Проблема базової частоти та хибнопозитивних висновків
Ідеологічно мотивовані напади в більшості суспільств є рідкісними подіями порівняно з повсякденною поширеністю гніву, ізоляції, політичної незгоди або психічних труднощів. За низької базової частоти навіть інструмент із зовні привабливими показниками чутливості може створювати багато помилкових підозр. Тому оцінку індивідуального ризику не можна будувати на відсотках, отриманих лише серед уже відомих виконавців; потрібне знання того, як інструмент працює серед тих, хто надалі не вчиняє насильства. Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Змішування ідеологій, країн і правових категорій
Різні політичні та соціальні контексти породжують відмінні ситуації й способи юридичної кваліфікації. Якщо дослідник змішує ідеологічно мотивоване насильство, напади без встановленої політичної мети, групові злочини й випадки з парним виконавством, узагальнення можуть стати статистично або концептуально хибними. Порівняльні роботи з Англії й Уельсу та Іраку ілюструють, наскільки суттєвими бувають відмінності дизайну й вибірок. Kenyon, Binder і Baker-Beall, 2024; Dhumad та співавт., 2022
Валідність інструментів оцінювання загроз
Систематичний огляд Brouillette-Alarie та колег (2025) охопив 20 досліджень шести інструментів оцінювання насильницького екстремізму, зокрема TRAP-18, ERG22+, VERA, MLG-V2 та інших. Деякі роботи показували задовільну узгодженість експертних оцінок і ретроспективну здатність відрізняти вже відомі групи. Водночас дослідження істотно відрізнялися методами, часто використовували відкриті дані та малі вибірки, а жодне не встановило справжньої перспективної прогностичної валідності щодо майбутніх екстремістських насильницьких дій. Brouillette-Alarie та співавт., 2025
TRAP-18 застосовують у професійній роботі з загрозами, пов’язаними з окремими виконавцями, а ERG22+ та VERA-2R — в інших спеціалізованих контекстах структурованого професійного судження. Це інструменти підтримки експертного аналізу в межах визначених процедур і компетенцій. Їх не слід перетворювати на відкриті анкети для сусідів, педагогів або родичів. Значення показника залежить від якості фактичних даних, підготовки фахівців, умов використання й можливості перевірити оцінку. Brouillette-Alarie та співавт., 2025
У згаданому огляді для TRAP-18 наведено загальну ретроспективну кореляцію приблизно 0,62 із високою неоднорідністю досліджень (I² близько 86%). Ця статистика отримана після того, як результати подій уже були відомими; вона не означає, що протокол із такою самою точністю передбачає майбутній напад. Висновок огляду: доказової основи поки недостатньо, щоб обрати один інструмент як універсально найкращий для конкретної популяції. Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Профілактика: підтримка, права людини й відповідальні рішення
Превентивна робота має спиратися на добровільну доступну психологічну та соціальну підтримку, можливості конструктивної участі у спільноті, зменшення ізоляції там, де вона створює страждання, і законні процедури реагування на конкретні загрози. Ці напрями варто розрізняти за цілями: покращення добробуту, підтримка близьких, урегулювання конфлікту та запобігання насильству мають різні критерії результативності. Звіти Європейської комісії наголошують на поєднанні фахових, соціальних і безпекових підходів. Європейська комісія, 2026
У наукових оглядах наявність профілактичної програми або задоволеність її учасників не становить достатнього підтвердження, що вона зменшує кількість нападів. Потрібно окремо вимірювати зміни знань, переконань, дій, доступності допомоги, повторної участі у насильстві та реальних наслідків. В умовах рідкісних подій оцінювання ефективності особливо складне; там, де експериментальна чи перспективна перевірка відсутня, висновок має залишатися обмеженим. Європейська комісія, 2026; Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Що робити, якщо виникає обґрунтоване занепокоєння
Близьким, освітянам і колегам варто зосереджуватися на конкретному змісті висловлювань та обставинах, підтримувати відкриту й безпечну розмову, не висувати звинувачень через політичну чи релігійну належність і не поширювати чутливі відомості без законної підстави. За ознак гострого психологічного страждання доречно пропонувати допомогу профільного фахівця. Якщо існує конкретна достовірна погроза життю або безпосередня небезпека, необхідно діяти відповідно до вимог безпеки та звертатися до уповноважених екстрених чи правоохоронних служб. Європейська комісія, 2026; Верховна Рада України, Закон № 638-IV
Психолог, соціальний працівник і представник служби безпеки мають різні професійні ролі. Важливо забезпечувати законну обробку персональних даних, чітко розрізняти припущення й перевірені факти, за можливості документувати підстави рішень, обмежувати коло доступу до інформації та передбачати перегляд висновку. Редакційна позиція ХАБу: будь-яке втручання повинно мати конкретну захисну мету, належну правову підставу та найменший достатній обсяг. Європейська комісія, 2026; Верховна Рада України, Закон № 638-IV
Діти та підлітки: розвиток і захист від стигматизації
У підлітковому віці можуть інтенсивно змінюватися ідентичність, соціальні групи, погляди й форми самовираження. Різкі висловлювання, конфлікт із дорослими та інтерес до суперечливих тем самі по собі не є доказом насильницької радикалізації. Якщо в конкретній ситуації є достовірні повідомлення про шкоду, оцінка повинна враховувати вік, розвиток, права дитини, контекст взаємин і можливості підтримки сім’ї. Головним стандартом залишається добробут і безпека дитини, а не наклеювання стійкого ярлика. Європейська комісія, 2026; Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021
Український контекст: де закінчується дослідження і починається правове рішення
Українські правові поняття терористичної діяльності встановлені Законом України «Про боротьбу з тероризмом». Законодавча кваліфікація конкретних дій належить уповноваженим органам та судовим процедурам. У науковому матеріалі висновки з міжнародних досліджень не становлять готової статистичної оцінки ситуації в Україні: відмінності середовища, війни, інституцій, обліку правопорушень і доступності інформації потребують окремого аналізу. Верховна Рада України, Закон № 638-IV; Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021
Особливо важливо уникати змішування законної громадянської активності, захисту держави, переконань, зумовлених досвідом війни, й терористичної діяльності. Обговорення психологічних наслідків загроз або політичних конфліктів не надає підстав для автоматичної кримінальної інтерпретації. У статті наукове судження позначає обмеження даних, правове судження спирається на чинну норму, а практичні рекомендації слугують безпеці та захисту прав людини. Верховна Рада України, Закон № 638-IV
Поширені запитання
Чи означає «одиночний», що нападник зовсім не мав контактів?
Ні. Термін описує насамперед самостійну участь у конкретному нападі. У багатьох досліджених випадках встановлено зв’язки з людьми, спільнотами або цифровими середовищами, хоча зовнішнє оперативне керівництво могло бути відсутнім. Gill, Horgan і Deckert, 2014; Schuurman та співавт., 2018
Чи можна розпізнати майбутнього нападника за характером або діагнозом?
Надійного універсального психологічного профілю немає. Статистичні асоціації в окремих вибірках не переносяться на прогноз поведінки людини. Систематичний огляд інструментів оцінювання насильницького екстремізму не знайшов перспективних досліджень, які підтвердили б їхню точність у прогнозуванні майбутніх насильницьких подій. Gill, Horgan і Deckert, 2014; Brouillette-Alarie та співавт., 2025
Чи обов’язково одиночний нападник проходить стадії радикалізації?
Єдиної універсальної траєкторії немає. Особисті обставини, соціальні контакти, інтерпретація подій та конкретні дії співвідносяться по-різному. Схеми розвитку процесу описують можливі механізми, але не є календарем неминучого переходу до насильства. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Brooks і Barry-Walsh, 2022
Чи підтверджено, що інтернет сам по собі спричиняє такі напади?
Роль онлайн-середовища у багатьох випадках документована, але конкретний причинний ефект важко відокремити від активного пошуку інформації, контактів, життєвих обставин і попередніх переконань. Для окремої історії потрібні часові дані й аналіз альтернативних пояснень. Mutton, Lewis і Marsden, 2023; Європейська комісія, 2026
Чим відрізняються зміна переконань і відмова від насильства?
Людина може змінювати свої погляди, припиняти участь у насильницькій діяльності або відновлювати соціальні зв’язки в різні моменти. Зміна переконань не є прямим виміром поведінкової безпеки. Оцінка результатів допомоги повинна вказувати, що саме вимірювали і протягом якого періоду. Gill і Corner, 2017; Європейська комісія, 2026
Який висновок має зробити фахівець із досліджень?
Потрібно формулювати питання про конкретні обставини, якість джерел і цілі оцінювання; відділяти клінічні потреби від питань безпеки; враховувати хибнопозитивні висновки та не застосовувати професійні протоколи поза їхнім контекстом. Для неспеціаліста достовірна конкретна погроза є підставою звернутися до уповноважених служб, а набір загальних біографічних рис — підставою утриматися від ярлика. Brouillette-Alarie та співавт., 2025; Європейська комісія, 2026
Підсумок
Дослідження одиночних нападників пояснює, як у деяких відомих випадках поєднувалися особисті переживання, ідеологічні інтерпретації, соціальні зв’язки, цифрові середовища та поведінкові рішення. Найстійкіші висновки полягають у різнорідності траєкторій і важливості аналізу конкретних дій. Суспільна безпека виграє від наукової точності, правових процедур, підтримки людей у кризі та пропорційного реагування на перевірені загрози. Водночас етична профілактика захищає свободу переконань і не перетворює психічний стан, ідентичність або соціальні труднощі на ознаки небезпечності. Kenyon, Baker-Beall і Binder, 2021; Brouillette-Alarie та співавт., 2025; Європейська комісія, 2026