top of page

Психологічна енкциклопедія

Конфіденційність і повідомлення про загрозу: межі роботи психолога

4 години тому
Читати 12 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Конфіденційність у роботі психолога означає професійний і правовий захист відомостей, отриманих під час надання допомоги. Коли клієнт повідомляє про можливе насильство, фахівець має водночас дбати про довіру, уточнювати реальність і невідкладність небезпеки, забезпечувати допомогу та застосовувати лише ті способи розкриття інформації, для яких існує конкретна законна підстава. У випадках гострої загрози життю першочерговими стають негайні заходи безпеки. Стаття 5 Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я» прямо встановлює обов’язок надавачів послуг зберігати одержану інформацію, крім визначених законом випадків.

У цій статті розглянуто практичне питання: що робити психологу, якщо людина говорить про напад, погрожує конкретній особі, планує насильство, описує небезпеку для дитини або висловлює суїцидальні наміри. Окремо пояснено різницю між етичною рекомендацією, правом передати відомості, передбаченим законом обов’язком повідомити та професійною оцінкою потреби в терміновій допомозі. Психологічна консультація, медична та психіатрична допомога, робота у школі й державній установі можуть підпадати під різні спеціальні приписи.

Що саме захищає конфіденційність

Конфіденційність охоплює особу клієнта, факт звернення, зміст розмови, записи сесій, результати оцінювання, історію травми, сімейні обставини, повідомлення про наміри, дані про інших людей і матеріали, за якими можна встановити особу. Правовий обсяг захисту залежить від виду послуги та відносин між учасниками, але сам факт того, що інформація прозвучала під час консультації, не робить її вільною для передавання роботодавцю, родичам, правоохоронцям або адміністрації. Це випливає із Закону «Про інформацію», статті 11 і 21, та Закону «Про захист персональних даних».

Для медичного контексту діють додаткові норми: статті 39-1 і 40 Основ законодавства про охорону здоров’я охороняють відомості про стан здоров’я та лікарську таємницю; Закон «Про психіатричну допомогу» захищає інформацію про психіатричну допомогу. Обсяг конкретного обов’язку визначається статусом фахівця, установи й послуги. Психологічна та лікарська таємниця пов’язані, проте їхня правова конструкція не завжди тотожна.

Клієнт повинен заздалегідь знати, хто матиме доступ до записів, як довго їх зберігатимуть, кому можуть повідомити відомості за його згодою, у яких законних ситуаціях можливий виняток і як відбувається консультація з іншими фахівцями. Міжнародний Етичний кодекс Американської психологічної асоціації, положення 4.01–4.05, рекомендує пояснювати межі конфіденційності, обмежувати втручання у приватність і передавати лише необхідний обсяг інформації. Цей кодекс є професійним орієнтиром, а не самостійною нормою українського законодавства.

Коли виникає питання про повідомлення щодо загрози

Загроза в професійному розумінні — це відомості про можливу шкоду, які потребують контекстного з’ясування: кому саме вона може бути завдана, якою є її тяжкість, наскільки ситуація невідкладна, що вже відбулося та які захисні можливості доступні. Важливі не політичні чи релігійні переконання клієнта, а факти й поведінковий контекст конкретної небезпеки.

Практично слід відрізняти чотири різні ситуації: емоційне висловлювання гніву; абстрактне виправдання насильства; конкретну погрозу або намір; фактичні обставини підготовки чи здійснення насильницьких дій. Перехід від одного рівня опису до іншого потребує уточнення, а не автоматичного висновку. Систематичний огляд Wolfowicz та співавторів (2021) розглядає ідеологічні установки та насильницьку поведінку як різні результати дослідження.

Висловлювання, яке належить дослідити в розмові

Фрази на кшталт «усі вони заслуговують покарання», «я ненавиджу цей світ» або навіть «іноді хочеться когось ударити» самі собою ще не встановлюють безпосереднього наміру вчинити напад. Психолог може попросити уточнити, що людина має на увазі, чи стосується сказане реальної особи, чи відбувалися погрози або дії раніше, чи є зараз хтось у небезпеці. Такі запитання потрібні для розуміння ситуації, а не для пошуку «екстремістського профілю».

Відомості про конкретну та невідкладну небезпеку

Іншої уваги вимагають повідомлення про визначену потенційну жертву, конкретний намір тяжкої шкоди, безпосередню підготовку, доступ до засобів заподіяння шкоди чи обставини, за яких напад може відбутися найближчим часом. Сукупність фактів може потребувати невідкладної допомоги, залучення кризових фахівців і звернення до відповідних служб на законних підставах. Для практичного рішення потрібно фіксувати саме факти, а не наділяти людину неперевіреним ярликом.

У ситуації безпосередньої небезпеки для життя в Україні діють 112 — єдина екстрена служба, 102 — поліція, 103 — екстрена медична допомога. Звернення до екстреної служби слід співвідносити з характером загрози та законними підставами передання конкретних відомостей. Психолог має подбати і про власну безпеку: не намагатися самотужки фізично затримувати людину чи протистояти можливому нападнику.

Чи повинен психолог повідомляти поліцію

В українському праві немає однієї універсальної формули, за якою кожна тривожна фраза клієнта автоматично зобов’язує будь-якого психолога звернутися до поліції. Рішення залежить від конкретного правопорушення або загрози, професійного статусу, віку постраждалих, спеціальних обов’язків установи, допустимих підстав передання персональних даних і можливості захистити життя.

Закон «Про систему охорони психічного здоров’я», стаття 5 формулює загальне правило нерозголошення і посилається на передбачені законом винятки. Закон «Про захист персональних даних», статті 6, 7 та 14 встановлює умови обробки й передання даних, зокрема особливо чутливих. Право передати певну інформацію, обов’язок повідомити компетентні органи та вимога надати невідкладну допомогу становлять різні юридичні питання. Їх необхідно встановлювати за застосовним правом для конкретної ситуації.

Кримінальний кодекс України, зокрема статті 135 і 136, передбачає відповідальність за окремі форми залишення людини в небезпеці або ненадання допомоги за визначених умов. Ці статті мають власний склад правопорушення і не створюють універсального обов’язку повідомляти поліцію про кожен висловлений на консультації намір. Професійний протокол установи також не може самостійно розширювати передбачені законом підстави розголошення.

Міжнародне поняття «обов’язок попередити» історично пов’язане з окремими іноземними правопорядками. Його не слід механічно переносити на Україну. У положенні 4.05 етичного кодексу Американської психологічної асоціації розрізнено розкриття за згодою та розкриття без згоди, коли цього вимагає або допускає закон. Воно підтверджує важливість перевірки місцевого права, а не встановлює для України прямий порядок інформування поліції.

Алгоритм професійного рішення при повідомленні про можливу шкоду

1. З’ясувати, що відомо безпосередньо

Психолог уточнює слова клієнта і джерело повідомлення, розділяє пряму погрозу, переказ чужих слів, тривожну фантазію й відомості про реальні дії. Доцільно перевірити часовий контекст, наявність людей у безпосередній небезпеці, можливості добровільного звернення по допомогу та обставини, які можуть змінитися. Варто прямо називати невизначеність і документувати її.

2. Оцінити потребу в негайному захисті

Якщо факти свідчать про безпосередню загрозу життю, пріоритетом стає реальна безпека: доступ до екстреної допомоги, підтримка постраждалих, дії відповідно до кризового протоколу й застосовного законодавства. За можливості психолог залучає компетентних фахівців, не відкладаючи термінових заходів через тривалі адміністративні погодження. Редакційна рекомендація полягає у принципі пропорційності: обирати втручання, здатне захистити людей із найменшим необхідним втручанням у приватність.

3. Встановити точну правову підставу розкриття

Перед переданням ідентифікаційних даних слід перевірити, хто є законним одержувачем, чи потрібно повідомляти саме цей орган, чи діє згода клієнта, спеціальна норма закону, обов’язок щодо захисту дитини або інша застосовна підстава. Якщо дозволяє час, фахівець звертається за юридичною консультацією та професійною супервізією, зберігаючи режим конфіденційності. Положення статей 14–16 Закону «Про захист персональних даних» допомагають розмежувати передання даних і доступ до них.

4. Передати необхідний обсяг даних

Коли повідомлення має правову підставу, його зміст слід обмежити даними, необхідними для захисту: фактичною погрозою, часовими обставинами, відомим адресатом ризику та контактами для реагування. Деталі біографії, політичні погляди, історія сексуальності, сімейні конфлікти або повний запис терапії можуть бути зайвими. Принцип мінімізації випливає з етичного стандарту APA 4.04–4.05 і вимог українського законодавства про персональні дані.

5. Задокументувати рішення і підтримати клієнта

У професійному записі мають бути дата, джерело відомостей, точні суттєві висловлювання, встановлені й невстановлені факти, міркування про нагальність допомоги, правова підстава передання, адресат, обсяг повідомлення та подальші дії. Клієнтові слід повідомити про здійснені кроки та їхню причину, якщо таке повідомлення саме не посилює небезпеку й відповідає законові. Після події необхідно організувати подальшу психологічну допомогу і професійний розбір рішення.

Як оцінюють загрозу насильства: наукові межі

Наукове оцінювання ризику працює з імовірностями та змінними обставинами, а не з безпомилковим встановленням майбутніх учинків. Метааналіз Fazel та співавторів (2012) показав, що навіть інструменти оцінювання загального насильства мають істотні обмеження позитивної прогностичної цінності. Показники, отримані в судово-психіатричних або пенітенціарних вибірках, не можна безпосередньо переносити на звичайну психологічну консультацію.

Особливо обережно слід трактувати інструменти, створені для оцінювання ризику насильницького екстремізму. Систематичний огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025) охопив дослідження методик VERA, ERG22+, TRAP-18 та інших професійних інструментів і встановив суттєві прогалини перспективної прогностичної перевірки, обмежені вибірки та неоднорідність результатів. Вони призначені для підготовлених фахівців у відповідних умовах і не є тестами для самостійної класифікації клієнтів, учнів чи сусідів.

У консультації важливі перевірювані факти про теперішню загрозу, історію реальних дій, динаміку ситуації, доступність підтримки та можливість безпечного реагування. Жодна сукупність «червоних прапорців» не дає підстав автоматично вважати людину майбутнім нападником. Перебільшення точності створює ризик як пропущеної небезпеки, так і несправедливої стигматизації; окремо ці ризики розглянуто в матеріалі «Хибнопозитивні висновки та стигматизація в оцінюванні радикалізації».

Ідеологічні погляди й психологічна допомога

Людина може висловлювати радикальні, консервативні, революційні, релігійні, антирелігійні або інші непопулярні переконання, не готуючи насильства. Завдання психолога — підтримати професійний контакт і з’ясувати, чи є інформація про конкретну небезпеку, а не оцінювати допустимість світогляду як такого. Огляд Wolfowicz та співавторів показує складність співвідношення когнітивної та поведінкової радикалізації, а дослідження не дають універсального психологічного профілю насильницького екстреміста.

Якщо клієнт говорить про приниження, втрату близьких, соціальну несправедливість або ненависть до політичного опонента, ці переживання можна досліджувати у терапевтичному контексті. Підстави для кризового втручання виникають із конкретних фактів небезпеки. Профілактичну логіку й дослідницькі розмежування докладніше викладено в карті знань про психологію радикалізації та насильницького екстремізму.

Якщо клієнт повідомляє про намір завдати шкоди собі

Суїцидальні думки, висловлений намір, підготовчі дії та безпосередня небезпека потребують різної клінічної реакції. Психолог має уважно з’ясувати поточний стан, можливості підтримки, потребу у терміновій медичній допомозі й бажання людини співпрацювати в плануванні безпеки. Рекомендації NICE NG225 застерігають від використання шкал або категорій «низький — середній — високий ризик» як прогнозу самогубства чи єдиної підстави для рішення про лікування.

Відповідне клінічне реагування може включати психосоціальне оцінювання, спільне планування безпеки, залучення доступної підтримки за згодою та екстрену допомогу за безпосередньої небезпеки. При цьому застосовуються українські правові вимоги щодо конфіденційності, законні механізми медичної допомоги та права пацієнта. Сам факт розмови про суїцидальні думки не означає, що психолог має автоматично повідомити поліцію або родичів.

Якщо йдеться про дитину або підлітка

Коли інформація стосується насильства щодо дитини, психолог має оцінити потребу в захисті та застосувати спеціальні правила. Закон «Про охорону дитинства» визначає правові гарантії захисту дітей, а Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлює окремі механізми повідомлення про домашнє насильство, зокрема коли постраждалими можуть бути діти. Порядок конкретних дій залежить від обставин, ролі спеціаліста і чинних спеціальних приписів.

У захисті неповнолітніх слід поєднувати необхідне повідомлення компетентним органам із повагою до приватності, віку й зрілості дитини. Рекомендації ВООЗ щодо допомоги дітям і підліткам, які пережили сексуальне насильство, наголошують на поясненні меж конфіденційності перед збором чутливих відомостей, мінімізації повторної травматизації та врахуванні бажань дитини. За наявності загрози з боку члена родини автоматичне інформування саме цієї особи може бути небезпечним.

Ситуації, у яких підліток висловлює радикальні погляди, необхідно розглядати з урахуванням розвитку, соціального контексту й прав дитини. Окрема навчальна тема про приватність неповнолітніх розкрита у статті «Конфіденційність підлітка в психолога: права дитини та батьків». Ні вік, ні релігія, ні політична позиція дитини не є самостійним критерієм небезпеки.

Якщо психолог працює у школі, лікарні, громадській організації чи онлайн

У школі існують спеціальні процедури захисту дітей та реагування на насильство; у закладі охорони здоров’я — норми про медичну інформацію, медичні записи й взаємодію фахівців; у приватній практиці — договірні умови та загальні вимоги захисту даних. Для кожного середовища слід встановити власника даних, законний обсяг доступу і посадові повноваження одержувача. Сам по собі запит директора, батьків, працедавця або адміністратора цифрового сервісу ще не доводить права отримати всю розмову.

У цифровій практиці повідомлення, відеозаписи й електронні нотатки можуть потрапити до хмарного сховища, сторонньої системи чи на пристрій працівника. Тому до роботи потрібно визначити захищений канал, правила доступу, строки зберігання, порядок згоди та реагування на витік. Дані про психічне здоров’я й політичні чи релігійні переконання мають особливий правовий режим згідно зі статтею 7 Закону «Про захист персональних даних».

Супервізія та міждисциплінарні консультації можуть допомагати ухвалювати рішення, але потребують професійної потреби, відповідної правової підстави й мінімізації ідентифікуючих деталей. Ведення детальних «списків підозрілих переконань» або розсилання колегам неперевірених припущень суперечить меті психологічної допомоги.

Чи має психолог попередити потенційну жертву

Передавання повідомлення безпосередньо потенційній жертві — окремий спосіб втручання зі своїми ризиками. У деяких обставинах воно може посилити конфлікт, розкрити захищені дані або поставити під загрозу клієнта та іншу людину. Тому фахівець не повинен приймати рішення за спрощеною формулою «є погроза — обов’язково телефонувати адресату погрози».

Правомірна дія залежить від вимог українського закону, нагальності ситуації, ефективності конкретного способу захисту й того, хто має повноваження діяти. За безпосередньої небезпеки доцільно звертатися до відповідної екстреної служби та документувати обґрунтування. Етичні правила APA 4.04–4.05 підтримують обмеження розкриття необхідним мінімумом у межах застосовного права.

Професійні помилки та їхні наслідки

Надмірне розкриття може зруйнувати терапевтичну довіру, позбавити людину доступу до допомоги, призвести до необґрунтованої уваги правоохоронців або завдати шкоди потерпілим. Небезпечним є і замовчування підтвердженої невідкладної загрози там, де потрібна термінова допомога. Практика вимагає обґрунтованого вибору, пропорційності та законного порядку дій.

Поширені помилки включають оцінювання загрози лише за емоційністю мови, ототожнення релігії чи політичних поглядів із насильством, некритичне використання бальної шкали, передавання повних нотаток без достатньої підстави та відсутність документування рішення. Огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025) особливо застерігає щодо недостатньої валідизації спеціалізованих інструментів прогнозування насильницького екстремізму.

Як пояснити клієнтові межі конфіденційності

На початку допомоги фахівець може сказати: «Інформація, яку ви повідомляєте, охороняється професійними правилами й законодавством. Якщо виникне ситуація, для якої закон вимагає або дозволяє передати певні відомості, я поясню підставу й можливі дії настільки, наскільки це буде безпечно та законно. Я передаватиму лише необхідну інформацію». Це приклад редакційного формулювання інформованої згоди, який треба адаптувати до конкретного виду послуги і чинних вимог установи.

Такий підхід допомагає клієнтові розуміти правила ще до появи кризової ситуації. Важливо не обіцяти абсолютної таємниці, а також не залякувати людину припущенням, що будь-який її гнів або непопулярний погляд стане предметом повідомлення правоохоронцям. Базовий опис усіх правил конфіденційності подано в окремій статті «Конфіденційність у психолога і психотерапевта: правила, межі та винятки».

Практичні ситуації

Клієнт висловлює ненависть до певної групи, але не описує насильницького плану

Психолог уточнює зміст висловлювання, емоції, досвід, вплив соціального оточення й можливі інші потреби. Сам світогляд або різка риторика не встановлюють законної підстави для розголошення. Якщо пізніше з’являються конкретні відомості про загрозу, ситуацію оцінюють заново з урахуванням фактів.

Клієнт повідомляє про конкретну погрозу визначеній особі

Потрібно встановити теперішній характер загрози, її нагальність, фактичні обставини й необхідність негайного захисту. За наявності безпосередньої небезпеки залучаються відповідні екстрені служби; законну підставу та обсяг передання даних обґрунтовують і документують. Конкретні дії визначаються обставинами, а не ярликом «екстреміст».

Підліток розповідає про насильство в сім’ї та просить нікому не говорити

Психолог пояснює межі конфіденційності доступною мовою, оцінює безпеку дитини, перевіряє спеціальні вимоги повідомлення й організовує захист у порядку, передбаченому законодавством. Інформування дорослого, який може бути причетним до насильства, без аналізу ризиків може збільшити небезпеку. Застосовуються закон про домашнє насильство і підхід ВООЗ, орієнтований на дитину.

Людина повідомляє про суїцидальні думки без очевидної негайної небезпеки

Фахівець проводить належне психосоціальне оцінювання, досліджує потребу в допомозі й підтримці та узгоджує подальші кроки. Усе не зводиться до повідомлення родичам чи поліції. Якщо з’являється безпосередня небезпека, потрібна кризова допомога відповідно до закону й клінічних обставин. NICE NG225 рекомендує формулювання потреб безпеки замість механічного прогнозу за шкалою.

Поширені запитання

Чи може психолог повідомити поліцію без згоди клієнта?

Лише коли для передання відповідної інформації є застосовна законна підстава. Необхідно розмежувати дозвіл, обов’язок і конкретний адресат повідомлення. Загального автоматичного правила для кожної тривожної розмови немає; орієнтиром є стаття 5 Закону № 4223-IX.

Чи є погроза завжди достатньою підставою розкрити всі записи терапії?

Ні. Правомірність і обсяг розкриття встановлюють за конкретною підставою; необхідність мінімізації даних закріплена в законодавстві про персональні дані. Психологічні нотатки можуть містити багато відомостей, які не стосуються реагування на певну небезпеку.

Чи потрібно повідомляти батьків, якщо небезпечні висловлювання робить підліток?

Відповідь залежить від віку, виду допомоги, прав представників, безпеки дитини й спеціальних норм закону. За насильства щодо дитини важливі механізми захисту, причому повідомлення потенційно небезпечного дорослого може погіршити ситуацію.

Чи можна використовувати TRAP-18, VERA-2R або ERG22+ для рішення про повідомлення поліції?

Ці методики застосовують підготовлені спеціалісти у визначених професійних контекстах. Огляд 2025 року не підтвердив надійного перспективного прогнозу екстремістського насильства, тому результат такого інструмента не може самостійно створювати законну підставу розголошення.

Чи може клієнт дізнатися, які дані про нього передавалися?

Законодавство про захист персональних даних передбачає права суб’єкта інформації та механізми доступу, з урахуванням спеціальних законних винятків. Конкретний порядок залежить від того, хто зберігає записи та кому їх передано. Статті 8 і 16 Закону № 2297-VI є вихідними нормами для перевірки.

Висновок

Конфіденційність є передумовою довіри до психологічної допомоги й одночасно правовим обов’язком фахівця. За повідомлення про загрозу психолог з’ясовує факти та нагальність небезпеки, організовує необхідний захист, перевіряє законну підставу розкриття, передає лише відповідні дані і документує рішення. Професійна етика допомагає обрати пропорційну дію; обов’язок передавати захищену інформацію визначається правом, застосовним до конкретної ситуації.

Матеріал має освітнє й профілактичне призначення. Для реального випадку необхідна оцінка компетентних фахівців із урахуванням чинного законодавства, професійних повноважень і конкретних обставин. Якщо існує безпосередня загроза життю, слід звернутися по екстрену допомогу.

Пов’язані статті

Джерела

Американська психологічна асоціація. (2017). Ethical Principles of Psychologists and Code of Conduct, розділ 4.

Brouillette-Alarie, S., Hassan, G., Varela, W., та ін. (2025). Reliability and Validity of Risk Assessment Tools for Violent Extremism: A Systematic Review. Campbell Systematic Reviews, 21(4), e70080. DOI: 10.1002/cl2.70080.

Верховна Рада України. (1992a). Закон України «Про інформацію» № 2657-XII.

Верховна Рада України. (2001a). Кримінальний кодекс України № 2341-III.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2017). Responding to children and adolescents who have been sexually abused.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (без дати). Екстрені служби: контакти допомоги.

National Institute for Health and Care Excellence. (2022). Self-harm: assessment, management and preventing recurrence (NG225).

Wolfowicz, M., Litmanovitz, Y., Weisburd, D., & Hasisi, B. (2021). Cognitive and behavioral radicalization: A systematic review of the putative risk and protective factors. Campbell Systematic Reviews, 17(3), e1174. DOI: 10.1002/cl2.1174.

 
 
bottom of page