Комунікація під час перемир’я: психологічні бар’єри та очікування
Український психологічний ХАБ · 15 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Комунікація під час перемир’я — це обмін перевірюваною інформацією, поясненнями, попередженнями та суспільними очікуваннями в період, коли сторони збройного протистояння заявили про повне або часткове припинення бойових дій. Її психологічне завдання полягає в тому, щоб люди могли правильно зрозуміти межі домовленостей, оцінити поточну небезпеку, відрізнити підтверджені події від припущень, висловити свої потреби та ухвалити обґрунтовані рішення. Від якості повідомлень залежать передбачуваність дій, сприйняття надійності інституцій і здатність громад діяти узгоджено. Цей зв’язок випливає з досліджень перемир’їв та міжнародних рекомендацій щодо їхнього узгодження і перевірки. Клейтон і Стіхер, 2021 · ООН, 2022.
Під час перемир’я мовчання може бути витлумачене як приховування, надмірно оптимістична заява — як обіцянка остаточного миру, а повідомлення про окреме порушення — як доказ неминучого поновлення масштабних бойових дій. Тому важливо повідомляти, що саме погоджено, які існують процедури перевірки, хто уповноважений говорити, чого наразі невідомо та як змінюватимуться офіційні повідомлення. Водночас жодна комунікаційна стратегія не може замінити фактичної безпеки, виконання домовленостей і відповідальності за насильство. Фортна, 2003 · Вержі, 2022.
Що означає комунікація під час перемир’я
Перемир’я може бути короткою гуманітарною паузою, обмеженим припиненням вогню, попередньою домовленістю або частиною тривалого врегулювання. Кожний різновид передбачає інший обсяг зобов’язань. Комунікація повинна передавати ці відмінності зрозумілою мовою: часові межі, територію дії, охоплені види насильства, умови доступу цивільних, порядок повідомлення про інциденти та перевірки виконання. У настановах ООН саме визначеність змісту домовленостей, моніторинг і підготовка до виконання розглядаються як пов’язані частини процесу. ООН, 2022.
Психологічно ця комунікація має щонайменше чотири адресати: людей, які безпосередньо живуть під загрозою; державні й місцеві установи, відповідальні за захист і послуги; представників сторін, посередників та спостерігачів; ширшу громадськість, для якої повідомлення формують уявлення про перебіг домовленостей. Інтереси та доступ до інформації в цих аудиторій відрізняються. Повідомлення, корисне переговорникам, може бути недостатнім для сім’ї, яка вирішує, чи безпечно повертатися додому. ООН, 2022 · ВООЗ, 2017.
Комунікацію під час перемир’я слід відрізняти від дипломатичних переговорів, пропаганди, психологічної допомоги та програм примирення. Переговори виробляють умови домовленості; перевірка встановлює факти її дотримання; публічна комунікація робить перевірені відомості доступними та зрозумілими; психологічна підтримка відповідає на потреби людей, які пережили загрозу. Ці функції можуть взаємодіяти, але потребують окремих повноважень, етичних норм і критеріїв оцінювання. Піно, 2021 · ООН, 2022.
Чому навіть оголошене перемир’я залишає багато невизначеності
Формальна заява створює нові очікування раніше, ніж з’являється достатній досвід виконання домовленостей. Людина не знає, чи припиняться удари, чи будуть відкриті шляхи евакуації, чи повернуться основні послуги, чи можливий повторний напад. Коли інформації бракує, люди використовують попередній досвід, слова близьких, групові пояснення й сигнали авторитетних для них установ. Для тривалих насильницьких конфліктів дослідження описують стійкі переконання і вибіркову відкритість до нової інформації; проте ці моделі не дозволяють механічно пояснювати поведінку кожної постраждалої людини. Бар-Таль, Галперін і Орен, 2010 · Галперін і Бар-Таль, 2011.
Публічне повідомлення одночасно працює на двох часових горизонтах: що відомо зараз і яких змін очікують надалі. Змішування цих горизонтів породжує хибні висновки. Припинення обстрілів у конкретному районі впродовж доби підтверджує лише відповідне спостереження; воно ще не підтверджує надійності всього механізму. Так само факт порушення має бути описаний із зазначенням його місця, часу, встановленого джерела та стану перевірки. Теоретичні й емпіричні праці про перемир’я показують, що значення мають механізми контролю, умови домовленості та стратегічний контекст. Клейтон і Стіхер, 2021 · Фортна, 2003.
Невизначеність, яку можна зменшити, і невизначеність, що зберігається
Частину запитань можна закрити оперативним інформуванням: хто приймає повідомлення про порушення, де діють гуманітарні служби, коли наступне зведення, як перевірити оголошення. Інші питання стосуються майбутніх рішень і залежать від поведінки сторін. Для них чесне «рішення ще не ухвалено» інформативніше за передчасну обіцянку. Настанови з кризової комунікації підтримують своєчасне визнання невідомого, зрозумілий виклад ризиків і залучення громад; переносити їх на воєнне перемир’я слід з урахуванням військової безпеки та специфіки агресії. ВООЗ, 2017 · Управління ООН зі зменшення ризику катастроф, 2026.
Основні психологічні бар’єри спілкування
Недовіра, заснована на попередньому досвіді порушень
Недовіра може бути обґрунтованою реакцією на попередній обман, невиконані домовленості та насильство. Заклики «просто повірити» не усувають причин недовіри. Для комунікації важливі джерела перевірки, незалежність спостереження, прозорий розгляд порушень і зрозумілі наслідки невиконання. Дослідження домовленостей та зовнішніх гарантій показують значення механізмів, які змінюють ризики невиконання, хоча їхні результати залежать від типу війни та умов застосування. Волтер, 1997 · Фортна, 2003.
Страх повторного насильства та суперечливі очікування
Для частини людей слово «перемир’я» пов’язане з полегшенням, для інших — з небезпекою втратити пильність перед новим нападом. Обидва переживання можуть співіснувати. Емоції впливають на те, які повідомлення вважаються важливими, як оцінюється можливість змін і кому приписуються наміри. Дослідження соціально-психологічних бар’єрів у затяжному конфлікті пов’язують страх, групові переконання й готовність розглядати нову інформацію. Це контекстні результати, а не універсальна характеристика жителів територій війни. Бар-Таль, Галперін і Орен, 2010 · Саґуй і Райфен-Таґар, 2022.
Інформаційне закриття та групова лояльність
Після тривалого насильства деякі повідомлення можуть сприйматися як загроза власній групі навіть тоді, коли містять перевірювані факти. Люди можуть побоюватися, що обговорення ризиків, критика конкретного рішення або запитання про гарантії будуть витлумачені як нелояльність. Емпіричне дослідження Галперіна й Бар-Таля продемонструвало зв’язки між конфліктними переконаннями, відкритістю до альтернативної інформації та ставленням до можливості домовленостей. Воно не встановлює, що будь-яка незгода із запропонованим перемир’ям походить від психологічного бар’єра: заперечення може спиратися на реальні небезпеки та неприйнятні умови. Галперін і Бар-Таль, 2011.
Чутки, хибні повідомлення й боротьба за тлумачення подій
Неповні та суперечливі повідомлення створюють простір для чуток. У насильницьких міжгрупових конфліктах переживання небезпеки, невизначеності й втрати контролю може сприяти поширенню конспірологічних пояснень; оглядова література описує цей зв’язок як складний і контекстний. Звідси випливає редакційне правило: вчасно публікувати підтверджені факти, пояснювати причину затримки нових даних, позначати помилки та не поширювати неперевірену заяву навіть у формі гучного спростування. Гебель-Села, Гамейрі й Галперін, 2022 · Управління ООН зі зменшення ризику катастроф, 2026.
Втома від обіцянок і розрив між словами та діями
Коли повідомлення про досягнутий поступ регулярно не відповідають досвіду людей, наступні заяви можуть втрачати переконливість. Комунікаційна довіра залежить від видимих результатів: доступу до послуг, реагування на порушення, здатності пояснити зміни в планах і виправити помилкове повідомлення. Настанови ВООЗ із ризикової комунікації вказують на зв’язок прозорості, зрозумілості, своєчасності й доступності реальних послуг із довірою до повідомлень; саме щодо воєнних перемир’їв сила такого ефекту має оцінюватися окремо. ВООЗ, 2017.
Моральний тиск і вимога передчасного примирення
Публічна риторика інколи перетворює підтримку припинення вогню на вимогу пробачити завдану шкоду, відмовитися від вимог відповідальності чи взяти участь у контакті з кривдником. Це руйнує добровільність і може підривати довіру до організаторів. Психологічні втручання, спрямовані на міжгрупові відносини, демонструють різні результати залежно від контексту, цілей і учасників. Комунікація має визнавати право постраждалих на безпеку, пам’ять, справедливість, відшкодування та відмову від участі в діалозі. Чехаїч-Клансі й Галперін, 2024 · ООН, 2022.
Яких повідомлень люди очікують у період перемир’я
Громадські очікування доцільно розділяти за типами питань, оскільки кожен тип потребує іншого доказу. Очікування безпеки стосуються актуальної загрози, маршрутів, попереджень і доступу до допомоги. Очікування передбачуваності — строків домовленостей, правил дій та майбутніх повідомлень. Очікування справедливості — визнання шкоди, участі постраждалих і відповідальності. Очікування тривалості — перевірки виконання, гарантів та механізмів реагування на порушення. Цей поділ є редакційною аналітичною схемою, побудованою на міжнародних рекомендаціях щодо перемир’їв, а не окремою стандартизованою психологічною шкалою. ООН, 2022 · Волтер, 1997.
Одна людина може підтримувати тимчасове зменшення насильства й водночас відкидати певну політичну угоду. Інша може прагнути переговорів і не довіряти їхнім учасникам. Під час опитувань ці позиції потрібно розрізняти за формулюваннями запитань, сценаріями гарантій та контекстом. Суспільна готовність обговорювати перемир’я не вимірюється одним показником «за» або «проти». КМІС, березень 2026 · КМІС, червень 2026.
Чим підтверджується повідомлення про дотримання перемир’я
Різні твердження потребують різного рівня перевірки. Заява сторони є відомістю про її позицію; спостереження місії є відомістю в межах її мандата й технічних можливостей; незалежне встановлення обставин конкретного порушення вимагає належних доказів. Публічне повідомлення повинно вказувати, який саме рівень перевірки досягнуто. Дослідження спостережних місій показують, що їхні звіти здатні не лише зменшувати інформаційну невизначеність, а й створювати нові стимули для стратегічної поведінки сторін. Вержі, 2026 · Вержі, 2022.
Як змінюються довіра, надія, гнів і страх
Під час перемир’я важливе співіснування різних емоцій. Надія може підтримувати довгострокове планування, страх — увагу до небезпеки, а гнів — вимоги справедливості та відповідальності. Пропозиція «заспокоїти суспільство» ціною замовчування загрози погіршує якість рішень. У дослідженнях затяжних конфліктів показано, що вплив гніву на ставлення до поступок залежить від інших емоцій, зокрема ненависті, а переоцінка ситуації пов’язана з надією й ставленням до гуманітарних дій. Результати конкретних вибірок не є інструкцією змінювати емоції постраждалих у бажаному для організатора напрямі. Галперін та співавтори, 2011 · Галперін і Ґросс, 2011.
Відновлення довіри відбувається на кількох рівнях. Людина може довіряти повідомленням місцевої служби, але сумніватися в заяві переговорної групи. Громада може високо оцінювати певну гуманітарну організацію та водночас не довіряти механізму контролю. Тому варто вимірювати довіру до конкретного джерела, процедури та повідомлення, а також відмінність між довірою до процесу й очікуванням добрих намірів іншої сторони. Чехаїч-Клансі й Галперін, 2024 · Волтер, 1997.
Комунікація між установами, громадами та сторонами перемир’я
Державні та місцеві установи
Установам потрібна узгоджена система відповідальності: хто повідомляє про правила, хто відповідає на повідомлення про порушення, хто пояснює гуманітарні рішення, хто виправляє помилки. Важливі доступні канали для людей з інвалідністю, літніх людей, переселенців і мешканців територій із перебоями зв’язку. Практичне правило — повідомляти однакові перевірені факти через кілька каналів і чітко відокремлювати факти від прогнозів. Міжнародні настанови з ризикової комунікації підтримують залучення громад та доступність повідомлень; їх треба адаптувати до умов безпеки й обмеження розкриття чутливої інформації. ВООЗ, 2017 · Управління ООН зі зменшення ризику катастроф, 2026.
Місцеві громади та громадянське суспільство
Місцеві представники можуть знати потреби людей і зміни ситуації раніше за центральні установи. Водночас близькість до події не гарантує точності всіх свідчень. Корисна організація зворотного зв’язку: безпечні канали звернень, передавання перевірюваних повідомлень уповноваженим службам, повернення відповіді та публічне пояснення того, що вдалося встановити. Дослідження громадського моніторингу перемир’я в Непалі описало потенційні переваги участі громадянського суспільства, а також проблеми ресурсів, репрезентативності й довіри до неупередженості. Це досвід конкретного випадку, не гарантія ефективності будь-якої місцевої мережі. Піно, 2021.
Посередники, моніторингові місії та офіційні представники
Повідомлення спостерігачів мають бути прив’язані до мандата, процедури збирання даних і меж встановлення відповідальності. Невизначені формулювання про порушення можуть зменшувати довіру, а занадто детальне розкриття інформації — створювати ризики для свідків, цивільних і безпеки операцій. Звітність повинна мати процедуру уточнення й виправлення. Вивчення Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні показало наслідки нечіткого мандата, труднощів атрибуції порушень і відсутності ефективних механізмів реагування. Вержі, 2022 · Вержі, 2026.
Чого навчають дослідження про ефективність повідомлень
Найнадійніша частина доказової бази для теми охоплює різні, хоча й пов’язані напрями. Дослідження домовленостей показують зв’язок між дизайном перемир’я, наявністю механізмів виконання та тривалістю припинення насильства. Психологічні роботи пояснюють зв’язки між страхом, груповими переконаннями, відкритістю до повідомлень і можливостями змін. Рекомендації ВООЗ щодо кризової комунікації спираються на систематичне оцінювання доказів, проте їхня предметна галузь — надзвичайні ситуації у сфері здоров’я. Окремої великої метааналітичної бази, що дозволяє назвати один стиль повідомлень універсально найкращим саме для воєнних перемир’їв, наразі недостатньо. Клейтон і Стіхер, 2021 · Чехаїч-Клансі й Галперін, 2024 · ВООЗ, 2017.
Так само важливо розрізняти реальний результат і враження від повідомлення. Люди можуть повідомляти про більшу впевненість після брифінгу, хоча кількість перевірених інцидентів або доступність допомоги не змінилися. Для чесного оцінювання варто окремо аналізувати розуміння умов перемир’я, точність уявлень про ризики, довіру до конкретних джерел, доступність інформації та фактичну поведінку інституцій. Міряти лише позитивне ставлення до переговорів означає пропускати істотну частину їхньої суспільної ціни. ООН, 2022 · Чехаїч-Клансі й Галперін, 2024.
Ризики невдалої комунікації
Передчасна впевненість може спонукати людей приймати ризиковані рішення про пересування або повернення до небезпечних місць. Безперервний потік необроблених повідомлень може ускладнювати розуміння ситуації. Поширення прізвищ свідків, геолокацій та інших чутливих даних загрожує безпеці. Навіть незалежний моніторинг інколи стає предметом стратегічного використання, коли його повідомлення впливають на дії сторін. Тому потрібні правила верифікації, захисту джерел і корекції публічних тверджень. Вержі, 2026 · Управління ООН зі зменшення ризику катастроф, 2026.
Інший ризик — удавана симетрія. Формула, яка однаково розподіляє відповідальність між агресором і державою, що захищається, може викривляти юридичний і фактичний зміст подій. Психологічний аналіз сприйняття загроз не встановлює міжнародно-правовий статус дій і не замінює документування злочинів. У випадку російської агресії проти України повідомлення мають точно називати відповідальні дії та зберігати права постраждалих. Комунікаційне завдання — забезпечити перевірюваність і безпеку, а не створити образ однакової відповідальності. ООН, 2022 · Вержі, 2022.
Український контекст: що потрібно розрізняти в суспільних очікуваннях
Українські дослідження громадської думки засвідчують, що ставлення до переговорів і перемир’я залежить від умов безпеки. За опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, проведеним 1–8 березня 2026 року, 71% опитаних не вірили, що тодішні переговори приведуть до тривалого миру. Цей показник відображає думки респондентів у конкретний період і не є прогнозом результату будь-яких подальших переговорів. КМІС, 2026: сприйняття переговорів.
У дослідженні КМІС від 7 травня до 3 червня 2026 року респондентам випадково пропонували один із чотирьох сценаріїв припинення вогню по поточній на той момент лінії фронту. Варіант без гарантій безпеки та посиленої підтримки 61% учасників відповідного сценарію категорично відкидали; оцінки інших сценаріїв відрізнялися залежно від характеру гарантій. Опитування проводили телефонним способом серед дорослих громадян на підконтрольній Україні території; воно не охоплювало безпосередньо людей на окупованих територіях і тих, хто виїхав за кордон після 24 лютого 2022 року. Такі обмеження потрібно згадувати під час тлумачення результатів. КМІС, 2026: сценарії припинення вогню.
Досвід моніторингу режиму припинення вогню на сході України також застерігає від ототожнення присутності спостерігачів із гарантованим стримуванням агресора. Аналіз роботи Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ вказував на обмеження мандата, труднощі визначення відповідальних за порушення й недостатність наслідків порушення домовленостей. У матеріалах для української аудиторії доцільно пояснювати, хто саме перевіряє дії, що може встановити й які має повноваження реагувати. Вержі, 2022.
Для переселених людей, родин військовослужбовців, жителів прифронтових районів і деокупованих громад однакова офіційна подія матиме різне практичне значення. Комунікація повинна відповідати на запитання про безпеку, права, роботу служб, можливість звернутися по допомогу та реальний стан інфраструктури. Повернення, участь у зустрічах або спілкування з представниками іншої групи залишаються питаннями безпеки й добровільного вибору. Психологічну готовність конкретної людини не визначають за її місцем проживання, мовою чи ставленням до перемир’я. ВООЗ, 2017 · Чехаїч-Клансі й Галперін, 2024.
Практична модель відповідальної комунікації
До оголошення домовленості
Відповідальні установи визначають точні межі того, що можна оприлюднювати, і попередньо готують канали повідомлень для різних громад. Слід розмежувати відповідальних за військові повідомлення, цивільну безпеку, гуманітарні послуги та перевірку порушень. Окремо встановлюють, як отримувати безпечний зворотний зв’язок і виправляти помилки. Це організаційне застосування принципів настанов ООН щодо підготовки перемир’я та перевірки виконання. ООН, 2022.
У день оголошення
Повідомлення починається з підтверджених умов: що саме домовлено, де й коли починає діяти домовленість, які обмеження зберігаються, звідки надходитимуть наступні зведення. Потім ідуть практичні відомості для цивільних та доступний канал уточнення. Невідомі деталі слід назвати окремо, без припущень про гарантований результат. Принципи ясності, своєчасності, визнання невизначеності й доступних каналів мають пряму доказову підтримку в загальнішій літературі з ризикової комунікації. ВООЗ, 2017.
Під час виконання
Регулярні зведення відокремлюють повідомлення сторін, встановлені факти, незавершену перевірку і рішення відповідальних органів. Варто пояснювати зміну попереднього висновку: новий доказ, виправлення помилки або перегляд меж домовленості. Для аналізу інцидентів мають бути процедури реагування та безпечної передачі інформації, а не лише статистика порушень. Міжнародні дослідження нагадують, що вплив моніторингової звітності багатозначний і залежить від реакцій сторін. Вержі, 2026 · Піно, 2021.
У разі порушення або припинення перемир’я
Пріоритетом стають оперативна інформація для захисту життя, точність атрибуції й координація уповноважених служб. У повідомленні корисно зазначити, що підтверджено, які дії повинні виконати цивільні, де отримати офіційні оновлення та як передати відомості без небезпечного оприлюднення чутливих даних. Якщо первинна версія була помилковою, виправлення потрібно позначити явно. Ці принципи узгоджуються з настановами про безпеку, перевірку перемир’їв та ризикову комунікацію. ООН, 2022 · Управління ООН зі зменшення ризику катастроф, 2026.
Як оцінювати якість комунікації під час перемир’я
Оцінювання має поєднувати процес і наслідки. Для процесу важливі регулярність повідомлень, доступність каналів, час між інцидентом і уточненням, кількість виправлень, повнота відповідей, можливість безпечно повідомити про загрозу. Для наслідків — правильне розуміння меж перемир’я, знання безпечних дій, розрізнення підтверджених і неперевірених повідомлень та довіра до конкретних процедур. Доречно досліджувати різні групи окремо, щоб не приховати нерівного доступу до інформації. ВООЗ, 2017 · ООН, 2022.
Високі перегляди повідомлення чи схвальні коментарі не доводять, що люди краще захищені, а перемир’я стало стійкішим. Причинний вплив комунікаційних програм потребує порівняння, чітких показників, урахування безпекового контексту та відкладеного оцінювання, коли воно можливе. Під час активного насильства етичні обмеження щодо експериментів особливо важливі. Докази користі конкретної ініціативи не переносять автоматично на інші громади чи на міждержавну війну. Чехаїч-Клансі й Галперін, 2024 · Клейтон і Стіхер, 2021.
Поширені запитання
Чи означає оголошене перемир’я, що вже настав мир?
Ні. Перемир’я визначає певне припинення насильства в конкретних часових і просторових межах. Тривалий мир залежить від виконання домовленостей, гарантій безпеки, політичних і правових рішень та відсутності повторного насильства. Необхідно читати точні умови, а не робити висновок лише за словом «перемир’я». Клейтон і Стіхер, 2021 · ООН, 2022.
Чому люди можуть не вірити обіцянкам навіть за зменшення обстрілів?
Тому що короткострокова зміна обстановки ще не усуває ризику повторного нападу, попереднього досвіду порушень і невизначеності майбутніх гарантій. Довіра до процесу потребує послідовних перевірюваних дій. Недовіра може бути раціональною оцінкою загрози. Фортна, 2003 · Волтер, 1997.
Чи слід повідомляти про всі порушення негайно?
Населення потребує своєчасної інформації для захисту, але публічне повідомлення повинно відокремлювати підтверджені факти від первинних заяв, зберігати безпеку джерел та не розкривати відомості, що створюють додаткову загрозу. Коли перевірка триває, її стан слід назвати прямо. Вержі, 2026 · Управління ООН зі зменшення ризику катастроф, 2026.
Чи обов’язково брати участь у діалозі, якщо оголошено перемир’я?
Участь у діалозі має залишатися добровільною, безпечною та поінформованою. Люди, які постраждали від насильства, мають право відмовитися від контакту, вимагати захисту, визнання шкоди та справедливості. Перемир’я не створює обов’язку пробачити або примиритися. Чехаїч-Клансі й Галперін, 2024.
Як відрізняти повідомлення від факту?
Потрібно з’ясувати, хто саме говорить, чи є пряме спостереження або незалежна перевірка, коли була зафіксована подія, яку територію охоплює твердження і чи може джерело його уточнити. Офіційне повідомлення сторони встановлює її позицію, а не автоматично доводить повноту опису події. Вержі, 2022.
Що найважливіше для місцевої громади?
Знати межі домовленості, поточні правила безпеки, доступні послуги, джерело наступного оновлення та безпечний спосіб поставити запитання чи повідомити про загрозу. Корисно розглядати ці потреби разом із реальним досвідом різних груп мешканців, а не припускати, що єдиного повідомлення достатньо всім. ВООЗ, 2017 · Піно, 2021.
Висновок
Комунікація під час перемир’я формує суспільне розуміння меж домовленостей, доступної безпеки, достовірності повідомлень і реальних перспектив виконання зобов’язань. Вона працює через точність фактів, прозорість невизначеності, перевірку, відповідальність установ та участь громад. Її результат варто оцінювати за тим, наскільки люди можуть ухвалювати поінформовані рішення й захищати свої права. Тривале припинення насильства спирається на виконання домовленостей та дієві гарантії; змістовна комунікація допомагає суспільству бачити, що саме відбувається. Фортна, 2003 · ООН, 2022.
Пов’язаний аспект докладніше розглянуто в матеріалі «Довіра до переговорного процесу після насильства».
Пов’язані статті
Джерела
• Bar-Tal, D., Halperin, E., & Oren, N. (2010). Socio–Psychological Barriers to Peace Making: The Case of the Israeli Jewish Society. Social Issues and Policy Review, 4(1), 63–109. https://doi.org/10.1111/j.1751-2409.2010.01018.x
• Čehajić-Clancy, S., & Halperin, E. (2024). Advancing research and practice of psychological intergroup interventions. Nature Reviews Psychology, 3, 574–588. https://www.nature.com/articles/s44159-024-00330-z
• Clayton, G., & Sticher, V. (2021). The Logic of Ceasefires in Civil War. International Studies Quarterly, 65(3), 633–646. https://doi.org/10.1093/isq/sqab026
• Fortna, V. P. (2003). Scraps of Paper? Agreements and the Durability of Peace. International Organization, 57(2), 337–372. https://doi.org/10.1017/S0020818303572046
• Halperin, E., & Bar-Tal, D. (2011). Socio-psychological barriers to peace making: An empirical examination within the Israeli Jewish Society. Journal of Peace Research, 48(5), 637–651. https://doi.org/10.1177/0022343311412642
• Halperin, E., & Gross, J. J. (2011). Emotion regulation in violent conflict: Reappraisal, hope, and support for humanitarian aid to the opponent in wartime. Cognition and Emotion, 25(7), 1228–1236. https://doi.org/10.1080/02699931.2010.536081
• Halperin, E., Russell, A. G., Dweck, C. S., & Gross, J. J. (2011). Anger, Hatred, and the Quest for Peace: Anger Can Be Constructive in the Absence of Hatred. Journal of Conflict Resolution, 55(2), 274–291. https://doi.org/10.1177/0022002710383670
• Hebel-Sela, S., Hameiri, B., & Halperin, E. (2022). The vicious cycle of violent intergroup conflicts and conspiracy theories. Current Opinion in Psychology, 47, 101422. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2022.101422
• Київський міжнародний інститут соціології. (2026, березень). Perception of negotiations, attitude to the offer to exchange Donetsk oblast for security guarantees, and how much longer are ready to endure war: results of a survey conducted on March 1–8, 2026. https://www.kiis.com.ua/?cat=reports&id=1597&lang=eng&page=1
• Київський міжнародний інститут соціології. (2026, червень). Attitude towards the ceasefire along the current front line: results of a survey conducted during May 7–June 3, 2026. https://www.kiis.com.ua/?cat=reports&id=1615&lang=eng&page=1
• Організація Об’єднаних Націй, Департамент політичних питань і миробудування. (2022). Guidance on Mediation of Ceasefires. https://peacemaker.un.org/en/thematic-areas/ceasefires-security-arrangements/guidance-on-mediation-of-ceasefires
• Pettigrew, T. F., & Tropp, L. R. (2006). A meta-analytic test of intergroup contact theory. Journal of Personality and Social Psychology, 90(5), 751–783. https://doi.org/10.1037/0022-3514.90.5.751
• Pinaud, M. (2021). Home-Grown Peace: Civil Society Roles in Ceasefire Monitoring. International Peacekeeping, 28(3), 470–495. https://doi.org/10.1080/13533312.2020.1861943
• Saguy, T., & Reifen-Tagar, M. (2022). The social psychological roots of violent intergroup conflict. Nature Reviews Psychology, 1, 577–589. https://www.nature.com/articles/s44159-022-00083-7
• Управління ООН зі зменшення ризику катастроф. (2026). Harmful information in disasters: Risk communication for safer decisions. https://www.undrr.org/publication/documents-and-publications/harmful-information-disasters-risk-communication-safer
• Verjee, A. (2022). Ceasefire monitoring under fire: The OSCE, technology, and the 2022 war in Ukraine. Global Policy, 13(5), 808–817. https://doi.org/10.1111/1758-5899.13123
• Verjee, A. (2026). Theorizing conflict opponent noncompliance from ceasefire monitoring. Cooperation and Conflict, 61(1), 265–276. https://doi.org/10.1177/00108367241313306
• Walter, B. F. (1997). The Critical Barrier to Civil War Settlement. International Organization, 51(3), 335–364. https://doi.org/10.1162/002081897550384
• World Health Organization. (2017). Communicating risk in public health emergencies: A WHO guideline for emergency risk communication policy and practice. Geneva: WHO. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK540719/