Чому люди вірять у надприродне: психологічні пояснення
Український психологічний ХАБ · 17 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Чому люди вірять у надприродне? Психологічні дослідження показують, що такі переконання можуть виникати завдяки взаємодії звичних механізмів людського мислення, особистого досвіду, емоційних потреб, виховання, довіри до інших людей і культурних традицій. Ми шукаємо причини подій, помічаємо можливі наміри за тим, що відбувається, надаємо значення незвичайним переживанням і засвоюємо пояснення, прийняті в нашому середовищі. Жоден із цих чинників окремо не визначає, у що саме віритиме людина. Сучасний огляд про надприродні пояснення подій розглядає їх як багатогранне явище, яке може впливати на рішення, подолання труднощів, моральну поведінку та психічне здоров’я.
Віра в Бога, духів, чудеса, карму, долю або невидимі сили має різний зміст у різних традиціях. Психологія досліджує формування, функції та наслідки цих переконань, а питання метафізичної істинності залишається в площині філософії, богослов’я й особистого світогляду. Пояснити, як людина прийшла до переконання, означає описати психологічний процес його виникнення та підтримання. Це пояснення однаково застосовне до релігійних, нерелігійних і агностичних способів осмислення світу.
Що саме означає віра в надприродне
У дослідженнях надприродними зазвичай називають уявлення про істот, сили або причинні зв’язки, які виходять за межі прийнятих природничо-наукових пояснень. До цієї широкої категорії можуть зараховувати віру в божества, духів предків, невидимих агентів, чудесні втручання, магічну дію, пророчі знаки та окремі форми переконань про потойбічне життя. Межі категорії залежать від дослідницького інструмента й культури; наприклад, слово «духовність» для одних людей передбачає надприродне, а для інших означає сенс, цінності й відчуття зв’язку зі світом.
Релігійна віра, віра в надприродне та паранормальні переконання частково перетинаються, але мають різні предмети. Релігійна традиція містить також етику, ритуали, спільноти, тексти, історичну пам’ять і практики служіння. Паранормальні уявлення можуть існувати поза будь-якою релігією. Довіра до наукового пояснення, своєю чергою, є питанням оцінювання доказів, яке не слід автоматично ототожнювати зі світоглядною позицією людини.
Важливо уточнювати, що саме людина називає вірою. Для когось це буквальне твердження про дію невидимої істоти, для когось — символічна мова надії, для когось — пережитий досвід, який поки неможливо пояснити. Дослідження, що вимірює згоду з висловом «існує вища сила», може об’єднати дуже різні позиції. Саме тому висновки про «релігійність» не можна безпосередньо переносити на всі надприродні переконання.
Докладніше про перетин і відмінності цих понять читайте в окремому матеріалі: Магічне мислення та релігійні вірування: спільне й відмінне
Як мозок шукає причини, закономірності та наміри
Людське пізнання постійно пов’язує події з можливими причинами. Коли гримить грім, губиться річ або несподівано настає одужання, людина намагається зрозуміти, що саме сталося. Прагнення пояснення допомагає орієнтуватися у світі. В умовах невизначеності воно створює можливість приписати події дію наміру чи сили, яку неможливо безпосередньо спостерігати.
Виявлення можливого діяча
Ми швидко розпізнаємо обличчя, голоси, напрямок погляду й ознаки намірів. Ця здатність полегшує соціальне життя та реагування на можливу небезпеку. Частина теорій когнітивної науки релігії припускає, що схильність бачити діюча за неоднозначними подіями може також робити інтуїтивно доступними уявлення про невидимі сили чи особистісних надприродних істот. Наприклад, незрозумілий звук у темряві може відчуватися як чиясь присутність ще до того, як його джерело встановлено.
Таке теоретичне пояснення має межі. Виявлення агентності є загальною когнітивною здатністю, але конкретна назва істоти, її властивості та місце в картині світу зазвичай засвоюються культурно. Огляд універсальних когнітивних упереджень і надприродних вірувань аналізує разом теорії агентності, антропоморфізму, уявлень про душу, цілеспрямованого пояснення та запам’ятовування незвичайних понять і вказує на їхні емпіричні обмеження.
Приписування мети природним явищам
Людям легко міркувати про предмети й події через їхнє призначення: «для чого це потрібно?». Такий спосіб мислення корисний, коли йдеться про створені людиною речі та соціальні дії. Стосовно природних явищ він іноді породжує припущення про задум: наприклад, що конкретна подія сталася «для того, щоб» навчити, застерегти або спрямувати людину.
Цілеспрямоване пояснення не завжди релігійне. Фраза «це сталося не випадково» може позначати психологічний пошук сенсу, поетичний образ, філософську позицію або буквальну віру в надприродну дію. Для наукового аналізу важливі значення слів, ситуація, інтенсивність переконання та те, які висновки людина з нього робить.
Пошук закономірностей і помилки причинного висновку
Людина часто помічає збіги, особливо коли вони емоційно важливі. Думка про близьку людину перед її телефонним дзвінком може запам’ятатися надовго, тоді як численні думки, за якими дзвінка не було, швидко забуваються. Вибіркова увага й пам’ять можуть створювати враження закономірності. До цього додаються схильність підтверджувати вже прийняті пояснення та труднощі оцінювання частоти подій без систематичного обліку.
Паралельно слід визнати, що незвичайний збіг є реальною подією, а пережиті здивування або страх — реальними психічними станами. Психологічне пояснення показує, чому подія здається значущою. Для встановлення конкретного причинного зв’язку потрібні окремі перевірювані дані.
Межі ідеї про одну «помилку мислення»
Модель, у якій усі надприродні вірування походять від одного когнітивного збою, не відповідає різноманітності досліджуваних явищ. Метааналіз Gallyamova, Komyaginskaya та Grigoryev, 2024 об’єднав 25 оцінок зв’язку з 16 129 учасниками з 11 країн і виявив середню кореляцію близько 0,40 між паранормальними переконаннями та певними труднощами розмежування базових категорій знання. Це груповий статистичний зв’язок; він не встановлює причину, не характеризує кожну віруючу людину і не дозволяє прирівняти релігію до когнітивного порушення. Автори також відзначили неоднорідність результатів і потребу кращих міжкультурних вимірювань.
Чому особистий досвід може переконувати сильніше за абстрактний аргумент
Суб’єктивний досвід часто має для людини високий ступінь достовірності, особливо якщо він яскравий, несподіваний, пов’язаний із близькими або трапився в момент великої життєвої зміни. Людина може пережити відчуття присутності, дивовижний збіг, незвичайний сон, глибокий стан єдності чи раптове відчуття відповіді на молитву. Ці переживання стають частиною її біографії та можуть впливати на те, як вона розуміє наступні події.
Огляд Stark-Elster і Singh, 2026 запропонував три взаємодоповнювальні шляхи впливу досвіду на незвичайні переконання: досвід робить одні пояснення більш правдоподібними, ніж інші; емоційно насичені події можуть започатковувати нові переконання; а культурні практики й ритуальні середовища можуть створювати сильні чуттєві враження. Це інтегративна дослідницька модель, яка потребує подальших причинних перевірок, а не універсальна формула для кожного релігійного переживання.
Незвичайне відчуття присутності
Іноді людина відчуває, ніби поряд хтось перебуває, хоча не бачить співрозмовника. Таке відчуття може виникати в різних станах, зокрема на межі сну й неспання, під час виснаження або сильного емоційного напруження. Його зміст залежить від особистих очікувань та культури. Одна людина опише присутність як духовну, інша — як тілесне або сновидне явище, третя залишить переживання без пояснення.
Систематичний огляд і метааналіз паралічу сну описує відчуття присутності, страх і незвичайні зорові чи слухові враження в частини епізодів. Такі стани мають відомий зв’язок із переходами між фазами сну; культурні оповіді впливають на їх тлумачення. Цей приклад демонструє, як фізіологічний стан і засвоєна картина світу можуть поєднуватися в одному досвіді.
Молитва, ритуал і відчуття відповіді
Молитва або інша духовна практика може супроводжуватися полегшенням, ясністю, відчуттям близькості, вдячністю чи внутрішнім спокоєм. Особисте значення цього переживання може бути надзвичайно сильним. Дослідник може оцінювати увагу, емоції, соціальне оточення й наступні рішення людини, а також порівнювати різні практики. Факт психологічної зміни після молитви сам по собі не визначає метафізичне джерело переживання.
У різних традиціях подібні стани отримують різні назви та оцінки. Для когось глибока тиша означає контакт зі священним, для когось — медитативне зосередження, а для когось — важливу подію без готової категорії. Науково коректний опис має зберігати власні слова учасника й окремо позначати аналітичні висновки.
Формуванню та передаванню віри присвячено матеріал Як формуються релігійні переконання: досвід, навчання й соціальне середовище
Як родина, освіта та спільнота передають віру
Люди формують значну частину своїх уявлень завдяки свідченням інших. У дитинстві неможливо самостійно перевірити більшість тверджень про історію, медицину, далекі країни або релігійні традиції. Дитина вчиться розрізняти джерела інформації, спостерігає за поведінкою дорослих і поступово з’ясовує, які пояснення в її оточенні вважаються надійними.
Релігійні оповіді набувають особливої сили, коли їх підтверджують щоденні дії значущих людей. Дорослі, які спільно моляться, допомагають сусідам, святкують свята або виконують складні обітниці, демонструють дитині, що певні уявлення мають для них реальну життєву вагу. Теорія підсилення довіри через поведінкове підтвердження пояснює, чому послідовність між словами й діями може впливати на засвоєння переконань. Її відмінності від теорій соціальних сигналів проаналізовано в Brusse, Handfield і Zollman, 2022.
Дослідження Lanman і Buhrmester, 2017, яке охопило кілька країн і понад 67 тисяч учасників у п’яти дослідженнях, показало, що різницю в релігійній вірі не можна надійно звести до індивідуальної здатності розуміти психічні стани інших людей. Спостереження за переконливою релігійною поведінкою під час виховання виявилося важливим предиктором. Отже, пояснення через соціальне навчання необхідно розглядати разом із когнітивними механізмами.
Чи народжуються діти з готовою вірою
Дитина має пізнавальні можливості, завдяки яким засвоює розповіді про невидимі причини й незвичайні події. Однак твердження, що всі діти від народження мають сформовану віру в Бога або обов’язково віддають перевагу магічним поясненням, перевищує наявну доказову базу.
У дослідженні Kapitány та співавторів, 2020 діти по-різному оцінювали реальність знайомих людей, культурних персонажів, міфічних істот і явно вигаданих героїв. Важливими були особливості свідчення дорослих та участь персонажів у культурних практиках. Це дозволяє говорити про розвиток вибіркової довіри й категоризації, а не про єдиний вроджений релігійний світогляд.
Чому в одній родині діти можуть мати різні переконання
Навіть за схожого виховання особисті стосунки, досвід, темперамент, середовище навчання, життєві події та знайомство з альтернативними позиціями можуть вести до різних висновків. У підлітковому й дорослому віці зростає можливість свідомо переглядати успадковані пояснення. Людина може поглиблювати віру, змінювати релігійну належність, поєднувати традиції, ставати агностичною або нерелігійною.
Суспільне передавання віри також має історичний вимір. Релігійні спільноти накопичують тексти, ритуали, інституції й соціальні норми, завдяки яким уявлення зберігаються протягом багатьох поколінь. Дослідження Turpin і Willard, 2022 показує, як соціальна довіра та втрата довіри до релігійних авторитетів можуть бути пов’язані зі змінами переконань; ці висновки стосуються конкретного історичного контексту.
Для чого надприродні пояснення стають психологічно важливими
Переконання набувають сили тоді, коли допомагають людині пов’язати між собою минулі події, особисті цінності, майбутні очікування й стосунки з іншими. У цьому процесі віра може виконувати пізнавальні, емоційні, соціальні та моральні функції. В однієї людини переважає пошук сенсу, в іншої — підтримка спільноти, у третьої — досвід священного або зв’язок із родинною історією.
Потреба в поясненні та передбачуваності
Невизначеність може спонукати шукати ширшу історію, яка поєднує події та робить майбутнє зрозумілішим. У деяких обставинах релігійні переконання дають людині відчуття орієнтації, ціннісної послідовності або контролю. Огляд Engstrom і Laurin, 2020 узагальнює кілька можливих шляхів зв’язку екзистенційної невизначеності з релігійністю, зокрема через ідентичність, контроль і соціальний порядок.
Ці механізми не працюють в усіх людей однаково. Невизначеність може посилити звернення до звичної релігійної традиції, спонукати поставити її під сумнів або змінити увагу на цілком нерелігійні джерела опори. Напрямок залежить від попереднього досвіду та доступних людині способів осмислення ситуації.
Сенс, втрати й переживання смертності
Зіткнення з втратою, тяжкою хворобою або думками про власну смертність часто загострює питання сенсу та справедливості. Надприродні переконання можуть пропонувати оповіді про зв’язок із померлими, моральний порядок, продовження існування або місце страждання в ширшій історії. Такі уявлення іноді підтримують, а іноді створюють додатковий тягар — наприклад, якщо людина вважає себе покараною чи винною за події, які не контролювала.
Психологічний ефект визначається змістом переконання, стосунками й конкретними обставинами. Тому відкрите питання «що ця думка означає для вас?» інформативніше, ніж припущення, що будь-яка віра автоматично заспокоює або обтяжує.
Спільнота, належність і довіра
Спільні ритуали й наративи створюють відчуття належності, підтримують колективну пам’ять і допомагають координувати поведінку. Людина може довіряти традиції, оскільки довіряє близьким і спільноті, у якій виросла. Водночас критичні події, суперечності між словами й діями авторитетів або досвід примусу можуть цю довіру змінювати.
Огляд релігійного сигналізування та просоціальності 2024 року показує, що релігійні практики можуть впливати на сприйняття надійності людей, а результати щодо реальної довірливості й готовності допомагати є складнішими та неоднорідними. Не можна виводити моральні якості конкретної людини з її релігійної належності або відсутності віри.
Поняття світогляду, його структуру та зміни докладно розглянуто у статті Світогляд: як він формується та змінюється
Роль культури: чому різні суспільства вірять у різне
Уявлення про надприродне помітно відрізняються між культурами: одні традиції наголошують на єдиному Богові, інші — на багатьох божествах, духах, предках, кармі або складних взаєминах видимого й невидимого світів. Навіть однакові слова можуть мати різні значення. Наприклад, «доля» іноді описує причинний порядок, іноді — поетичний спосіб говорити про випадковість, а іноді — буквально дію надлюдської сили.
У порівняльному аналізі етнографічних матеріалів із 114 суспільств Jackson та співавтори виявили, що надприродні пояснення природних явищ загалом були поширенішими за пояснення соціальних явищ. У більш урбанізованих і соціально складних суспільствах надприродні пояснення соціальних подій мали помітніше місце. Це спостереження стосується текстів і культурних моделей, а не частки віруючих людей у кожній країні. Воно показує, що контекст змінює способи використання надприродних пояснень.
Культурні відмінності стосуються також того, що люди називають доказом: власне переживання, авторитет священного тексту, розповідь родича, публічний ритуал або систематично перевірені спостереження можуть мати різну вагу. Дослідник має розрізняти опис цих правил і власну оцінку обґрунтованості конкретного твердження.
Чи пов’язана віра з інтуїцією та аналітичним мисленням
Популярне пояснення стверджує, ніби віруючі люди покладаються на інтуїцію, а невіруючі — на логіку. Дослідницька картина значно складніша. Стиль мислення, освіта, контекст, засвоєні переконання, форма запитання та культурний рівень релігійності взаємодіють між собою. Людина може бути аналітичною в роботі й водночас релігійною; може критично перевіряти власну духовну традицію або обстоювати нерелігійну позицію без докладної аргументації.
У дослідженні Stagnaro і Pennycook, 2025 проаналізували відповіді 50 827 учасників із 16 країн. Автори виявили зв’язок аналітичного мислення зі зміною релігійних переконань у різних напрямках. Дизайн базувався на поперечних кореляційних даних і повідомленнях учасників про попередні зміни, тому не доводив, що тренування аналітичного мислення спричиняє певний напрямок світоглядної трансформації.
Цей результат важливий саме для питання «чому люди вірять»: готовність переосмислювати уявлення може працювати як на посилення, так і на послаблення релігійної переконаності. Науковий інтерес становлять умови, за яких відбувається зміна, а не розподіл людей на уявно однорідні групи «раціональних» і «нераціональних».
Як віра підтримується, змінюється або зникає
Переконання зміцнюються завдяки повторюваним практикам, соціальному визнанню, особистій історії та способам інтерпретації нових подій. Людина може вважати новий досвід підтвердженням своїх уявлень, уточненням їхнього змісту або підставою змінити позицію. Можливість перегляду залежить від того, наскільки переконання переплетене з родиною, громадою, моральними нормами та образом себе.
Іноді перегляд починається з інтелектуального питання, іноді — з нових стосунків, втрати довіри, переїзду або складного життєвого досвіду. Розбіжність між власними спостереженнями й переконаннями може викликати напруження, але її результат не визначений наперед. Деякі люди поєднують попередню віру з новими знаннями, інші змінюють тлумачення, конфесію або відмовляються від надприродних пояснень.
Зміна віри може супроводжуватися сумом, полегшенням, провиною, свободою, невизначеністю чи новим відчуттям належності. Для людини має значення не лише зміст висновку, а й те, чи може вона безпечно говорити про свої сумніви, зберігати близькі стосунки та ухвалювати рішення без погроз і примусу.
Про психологічні особливості сумнівів і шляхи підтримки розповідає стаття Релігійні сумніви: чому виникають і як із ними жити
Віра в надприродне та психічне здоров’я
Релігійність, духовність і надприродні переконання самі по собі не є симптомами психічного розладу. Клінічне оцінювання враховує культурний контекст, добровільність переконання, його гнучкість, зв’язок із повсякденним функціонуванням, ступінь дистресу та наявність інших симптомів. Твердження людини про молитву, чудо або духовний досвід не дає підстав ставити психіатричний діагноз.
Водночас деякі пояснення можуть бути пов’язані з сильним стражданням. Людина може боятися надприродного покарання, постійно шукати знаки небезпеки, відчувати провину за нав’язливі думки, переживати конфлікт із релігійною спільнотою або зазнавати примусу з боку її керівництва. Exline і Wilt, 2023 розглядають надприродні приписування як потенційні ресурси подолання труднощів і водночас як можливі джерела дистресу; конкретний результат залежить від контексту.
Що відрізняє духовний досвід від клінічно значущого стану
Психолог або психіатр досліджує всю ситуацію, а не робить висновок за одним висловом. Значення мають тривалість і характер переживань, сон, здатність підтримувати зв’язок із повсякденною реальністю, зміни поведінки, небезпечні імпульси, вживання речовин, супутні фізичні симптоми, а також те, чи є досвід нормативним у культурному оточенні людини.
Якщо переживання супроводжується вираженою дезорганізацією, різким погіршенням функціонування, стійким безсонням, наказовими голосами, думками про самопошкодження або загрозою собі чи іншим, потрібна своєчасна професійна оцінка. Релігійне тлумачення досвіду може бути важливою частиною розмови, а медична допомога має ґрунтуватися на стані людини та її безпеці.
Коли духовна підтримка корисна, а коли потрібне лікування
Спілкування з довіреною духовною особою чи громадою може бути джерелом співчуття, практичної підтримки й сенсу. Під час депресії, обсесивно-компульсивних симптомів, психозу, суїцидальних думок або інших клінічних станів потрібні належне оцінювання та відповідна доказова допомога. Духовний супровід можна узгоджувати з лікуванням за бажанням людини, з повагою до її прав і конфіденційності.
Для людини, яка зазнала духовного насильства, релігійного примусу чи приниження, особливо важливі свобода вибору, безпека та можливість звернутися до незалежного фахівця. Психологічна допомога має дозволяти досліджувати переживання й цінності клієнта без вимоги прийняти або залишити конкретну віру.
Як відрізняти спостереження, інтерпретацію та науковий висновок
Розмова про надприродне часто поєднує кілька рівнів. Перша ланка — подія: людина почула звук, відчула присутність, побачила збіг або отримала допомогу після молитви. Друга — особисте тлумачення: «це був знак», «я відчув присутність Бога», «це випадковість». Третя — психологічний опис: увага, пам’ять, емоція, очікування, соціальне навчання чи стан сну. Четверта — емпірична перевірка конкретних причинних гіпотез, коли вона можлива.
Наукова перевірка вимагає незалежних даних, відповідних методів і врахування альтернативних пояснень. Кореляція між когнітивною особливістю та певним віруванням свідчить про статистичний зв’язок; експеримент у визначених умовах може дослідити вплив конкретного чинника; етнографічний аналіз описує культурні закономірності. Жоден із цих методів сам по собі не вирішує філософського питання про існування надприродного.
Коли людина оцінює власне переконання, корисно уточнити: які саме події вона спостерігала, яким було їхнє тлумачення, чи існують інші можливі причини, які аргументи мають найбільшу вагу та як змінилася б оцінка після отримання нових даних. Ці запитання підтримують усвідомлений світоглядний вибір без примусу до певної відповіді.
Часті запитання
Чи означає віра в надприродне низький інтелект?
Ні. Висновки про інтелект або особисті здібності не роблять за самим фактом релігійності чи нерелігійності. Дослідження когнітивного стилю розглядають статистичні відмінності між групами, і навіть стійка кореляція не дозволяє оцінювати конкретну людину. Соціальне середовище, освіта, особистий досвід і культурний контекст також мають значення.
Чи доводить нейронаука, що релігійні переживання вигадані?
Ні. Виявлення мозкових процесів, пов’язаних із переживанням, описує його фізіологічні умови та психологічну організацію. Наукове дослідження переживання не є прямим вирішенням метафізичного питання про предмет цього переживання.
Чому розумні й освічені люди вірять у чудеса?
Освіта, професійне мислення, особисті переживання, сімейна традиція, філософські аргументи й соціальні зв’язки можуть співіснувати в одному світогляді. Людина використовує різні способи обґрунтування для різних питань, а сила конкретного переконання залежить від її індивідуальної історії та розуміння доказів.
Чому люди бачать знаки у випадкових подіях?
Подія може привертати увагу через несподіваність, емоційну значущість і відповідність попереднім очікуванням. Вибіркова пам’ять і пошук причинних зв’язків допомагають пояснити, чому деякі збіги здаються особливо промовистими. Оцінка конкретного причинного твердження потребує додаткових даних.
Чи можуть страх і криза посилювати віру?
За певних умов невизначеність, втрата й потреба в підтримці можуть посилювати звернення до релігійних пояснень. В інших людей складні події спричиняють сумніви або зміну світогляду. Важливі попередні переконання, характер кризи, доступна підтримка та особисте значення події.
Чи можна поважати віру людини й водночас обговорювати психологічні механізми?
Так. Для цього достатньо чітко називати, що є особистим досвідом, що — психологічною гіпотезою, що — встановленою статистичною закономірністю, а що — філософським або богословським твердженням. Такий підхід допомагає розмовляти про різні світогляди з інтелектуальною точністю та повагою.
Висновок
Віра в надприродне формується на перетині пізнання, досвіду, культури, навчання, емоцій і суспільних зв’язків. Когнітивні особливості допомагають зрозуміти, які пояснення здаються інтуїтивно можливими; особисті події роблять певні тлумачення переконливими; родина та спільнота передають поняття, образи й практики; життєві обставини визначають, яку роль переконання відіграють у житті. Науково зріле пояснення поєднує ці рівні й зважає на культурну та індивідуальну різноманітність.
Психологічний аналіз дає змогу зрозуміти, чому люди по-різному вірять, сумніваються, змінюють переконання та осмислюють незвичайне. Він створює умови для точнішого дослідження досвіду й поважної розмови між різними світоглядами.
Пов’язані статті
Когнітивна наука про релігію: гіпотези та межі пояснення віри — огляд когнітивних гіпотез, результатів перевірок і меж пояснення віри.
Релігійний буквалізм: як буквальне тлумачення пов’язане з переконаннями — буквальне читання текстів і психологія переконань
Джерела
Brusse, C., Handfield, T., & Zollman, K. J. S. (2022). Explaining costly religious practices: Credibility enhancing displays and signaling theories. Synthese, 200, 249. https://doi.org/10.1007/s11229-022-03742-7
Engstrom, H. R., & Laurin, K. (2020). Existential uncertainty and religion. У The Science of Religion, Spirituality, and Existentialism (с. 243–259). https://doi.org/10.1016/B978-0-12-817204-9.00018-4
Exline, J. J., & Wilt, J. A. (2023). Supernatural attributions: Seeing God, the devil, demons, spirits, fate, and karma as causes of events. Annual Review of Clinical Psychology, 19, 461–487. https://doi.org/10.1146/annurev-clinpsy-080921-081114
Gallyamova, A., Komyaginskaya, E., & Grigoryev, D. (2024). Paranormal beliefs and core knowledge confusions: A meta-analysis. Personality and Individual Differences, 230, 112780. https://doi.org/10.1016/j.paid.2024.112780
Hefnawy, M. T., Amer, B. E., Amer, S. A., et al. (2024). Prevalence and clinical characteristics of sleeping paralysis: A systematic review and meta-analysis. Cureus, 16(1), e53212. https://doi.org/10.7759/cureus.53212
Jackson, J. C., Dillion, D., Bastian, B., Watts, J., Buckner, W., DiMaggio, N., & Gray, K. (2023). Supernatural explanations across 114 societies are more common for natural than social phenomena. Nature Human Behaviour, 7, 707–717. https://doi.org/10.1038/s41562-023-01558-0
Kapitány, R., Nelson, N., Burdett, E. R. R., & Goldstein, T. R. (2020). The child’s pantheon: Children’s hierarchical belief structure in real and non-real figures. PLOS ONE, 15(6), e0234142. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0234142
Lanman, J. A., & Buhrmester, M. D. (2017). Mentalizing skills do not differentiate believers from non-believers, but credibility enhancing displays do. PLOS ONE, 12(8), e0182764. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0182764
Northover, S. B., Quillien, T., Conroy-Beam, D., & Cohen, A. B. (2024). Religious signaling and prosociality: A review of the literature. Evolution and Human Behavior, 45(5), 106593. https://doi.org/10.1016/j.evolhumbehav.2024.06.002
Stagnaro, M. N., & Pennycook, G. (2025). On the role of analytic thinking in religious belief change: Evidence from over 50,000 participants in 16 countries. Cognition, 254, 105989. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2024.105989
Stark-Elster, E., & Singh, M. (2026). How experience shapes extraordinary beliefs. Trends in Cognitive Sciences, 30(8), 725–737. https://doi.org/10.1016/j.tics.2025.11.002
Turpin, H. D., & Willard, A. K. (2022). Credibility enhancing displays, religious scandal and the decline of Irish Catholic orthodoxy. Evolutionary Human Sciences, 4, e20. https://doi.org/10.1017/ehs.2022.21
Willard, A. K., Turpin, H., & Baimel, A. (2023). Universal cognitive biases as the basis for supernatural beliefs: Evidence and critiques. In The Oxford Handbook of Cultural Evolution (pp. 567–578). https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780198869252.013.46