Релігійні сумніви: чому виникають і як із ними жити
Український психологічний ХАБ · 17 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Релігійні сумніви — це запитання, вагання або переоцінка власних релігійних переконань, священних уявлень, практик і довіри до релігійних авторитетів. Вони виникають під впливом нових знань, життєвих подій, моральних суперечностей, особистого розвитку, стосунків і досвіду релігійної спільноти. Сумніватися можна в окремому вченні, у власному розумінні віри, у справедливості релігійних правил або в самій можливості надприродного. Жодне з цих запитань саме собою не визначає психічного здоров’я людини.
Коли сумніви непокоять, варто спершу з’ясувати, яке саме питання потребує відповіді, а яка частина страждання пов’язана зі страхом, соромом, тиском оточення чи потребою негайної певності. Далі можна вивчати джерела, розмовляти з людьми, які поважають свободу вибору, відновлювати щоденну опору й за потреби звертатися по психологічну допомогу. Мета — зробити рішення усвідомленим і безпечним, незалежно від того, чи збережеться віра, змінить форму або людина обере нерелігійний світогляд.
Наукова психологія досліджує причини, переживання та наслідки сумнівів. Вона не встановлює істинність або хибність конкретної релігії. Сучасні дослідження демонструють дві можливі лінії: у частини людей сумніви супроводжуються психологічним дистресом, а в інших поєднуються з допитливістю, інтелектуальною відкритістю та пошуком сенсу. Це показало, зокрема, дослідження Джулі Екслайн та співавторів 2026 року.
Що саме означають сумніви у вірі
Людина може говорити «я сумніваюся у вірі», маючи на увазі різні процеси. Когнітивний сумнів стосується істинності переконання: наприклад, чи обґрунтована певна історична або метафізична теза. Моральний сумнів виникає, коли релігійне правило суперечить особистому уявленню про справедливість. Стосунковий сумнів стосується довіри до духовного лідера, громади або інституції. Екзистенційний — запитань про сенс, смертність, страждання, свободу та відповідальність. Переживання цих форм іноді збігаються, однак потребують різних шляхів осмислення.
У психологічних дослідженнях сумніви є одним із шести вимірів ширшої категорії релігійної та духовної боротьби. Поряд із ними вимірюють конфлікти у сприйнятті божественного, занепокоєння через злі надприродні сили, міжособистісні релігійні конфлікти, моральну боротьбу та переживання втрати життєвого сенсу. Розробники шкали релігійної та духовної боротьби окремо виділили стан, коли людину саме турбують її запитання про переконання. Отже, наявність запитання й страждання через нього — різні психологічні характеристики.
Сумнів може бути короткою реакцією на конкретну інформацію, тривалим інтелектуальним пошуком або частиною ширшої переоцінки релігійної ідентичності. Важливі не кількість запитань і не ступінь релігійності, а зміст переживань, рівень свободи досліджувати тему, доступність підтримки та вплив ситуації на життя.
Чому виникають релігійні сумніви
Нові знання, досвід і невідповідність переконань
Людина засвоює релігійні пояснення в сім’ї, громаді, культурі, через тексти й особисті переживання. З часом вона стикається з іншими тлумаченнями священних текстів, історичними даними, науковими моделями або позиціями людей іншої віри. Коли нова інформація розходиться зі звичною картиною світу, виникає когнітивне напруження. Воно може спонукати уточнити переконання, змінити їх або дослідити, чому дві важливі ідеї суперечать одна одній.
Інтелектуальні запитання не обов’язково пов’язані з негативним ставленням до релігії. Людина може прагнути точніше зрозуміти власну традицію, її історичний контекст, відмінності між буквальним і символічним прочитанням або межі знання про метафізичні питання. Розумне дослідження передбачає право відкласти остаточний висновок, коли доступні аргументи залишаються неповними.
Страждання, втрата й питання справедливості
Тяжка хвороба, смерть близької людини, війна, несправедливість або досвід насильства можуть поставити під сумнів уявлення про захищеність світу, справедливість і сенс. Релігійно віруюча людина іноді запитує, як поєднати власне переживання зі звичними уявленнями про доброту, всемогутність або присутність Бога. Це суб’єктивна духовна боротьба, у якій переплітаються горе, страх, гнів, моральне обурення та питання віри.
Американська психологічна асоціація у науковому огляді релігійної та духовної боротьби описує значення особистих, соціальних і ситуативних чинників. Зв’язок тяжких подій із релігійними переживаннями залежить від попередніх переконань, соціальної підтримки, способів подолання стресу й індивідуального контексту. Сам факт сумнівів після втрати не дає підстав робити висновок про патологію.
Поведінка релігійних людей та інституцій
Сумніви можуть виникати через несправедливе ставлення, лицемірство, дискримінацію, приховування насильства, маніпуляції авторитетом або розрив між проголошеними і реально дотримуваними цінностями. У дослідженні 3953 студентів трьох університетів США серед найчастіше названих причин релігійних сумнівів були нетерпимість до людей іншої сексуальної орієнтації та інших релігій, лицемірство, нав’язливе навернення й питання про зло та несправедливе страждання. Такі результати відображають конкретну студентську вибірку й не визначають частоту цих причин в Україні або в усіх релігійних традиціях.
Критична оцінка дій окремого духовного лідера, громади або організації може співіснувати зі збереженням релігійної віри. Для когось довіра до інституції є важливою частиною віри; інша людина розрізняє власні переконання, традицію та поведінку конкретних представників.
Особистісний розвиток, автономія й зміни оточення
Перехід до самостійного життя, навчання, партнерство, батьківство, міграція та знайомство з іншими культурами створюють нові соціальні ролі й питання. Те, що в дитинстві сприймалося як звичний сімейний порядок, у дорослому віці може потребувати власного рішення. Іноді змінюється сама релігійна практика, а іноді лише готовність визнати, що попередні переконання були успадкованими.
Психологічно значущим є також соціальний ризик: можливість втратити дружні зв’язки, родинне прийняття, статус або почуття належності. У середовищах, де сумнів суворо засуджують, людина може приховувати запитання навіть від тих, кому довіряє.
Як сумніви пов’язані з тривогою, соромом і пошуком певності
Переконання утворюють систему пояснень, очікувань і цінностей. Коли одна з її центральних ланок стає предметом сумніву, людина може відчувати втрату орієнтирів. Посилення тривоги залежить від того, наскільки переконання пов’язане з безпекою, моральною самооцінкою, стосунками, життєвими рішеннями й страхом наслідків помилки.
Особливо виснажує переконання, що остаточну відповідь треба отримати негайно. У такому разі кожне нове запитання сприймається як загроза, а не як інформація для дослідження. Людина може без кінця читати ті самі тексти, шукати схвалення авторитетів або порівнювати власні відчуття з уявленням про «справжню віру». Тимчасове полегшення після чергового запевнення може змінюватися новою хвилею перевірок.
Водночас потреба обговорити сумніви, звернутися по роз’яснення або перечитати джерело сама собою є звичайною пізнавальною дією. Відмінність визначають мета, добровільність, гнучкість і наслідки: чи наближає така дія до розуміння, чи лише на короткий час знижує напруження й запускає повторення.
У довготривалому дослідженні Ніла Краузе та Крістофера Еллісона негативні контакти з членами релігійної громади передували посиленню сумнівів; схильність придушувати сумніви була пов’язана з менш сприятливою подальшою самооцінкою здоров’я. Це спостережне дослідження, тож воно не доводить, що висловлювання сумнівів завжди покращує здоров’я або що замовчування завжди його погіршує.
Що показують наукові дослідження
Найважливіше розрізнення в сучасній літературі стосується сумніву як пізнавальної позиції та духовного дистресу як переживання внутрішнього конфлікту. Дослідження Екслайн та колег, опубліковане у випуску журналу за 2026 рік, виявило в американських студентів зв’язок більшої кількості релігійних сумнівів із гіршими показниками психічного стану, особливо серед релігійно залучених. Водночас більш виражені сумніви були пов’язані з пошуковою орієнтацією, інтелектуальною скромністю, відкритістю та складнішим ставленням до переконань. Поперечний дизайн дослідження не дає змоги встановити, що саме сумніви спричиняють ці результати.
Метааналіз поздовжніх досліджень Бократ та співавторів показав, що релігійна й духовна боротьба може передувати змінам психологічного пристосування. Інша поздовжня робота з людьми, які мали хронічні захворювання досліджувала можливі взаємні зв’язки духовних труднощів і психологічного дистресу. У метааналітичному зіставленні 11 поздовжніх досліджень зменшення духовної боротьби з часом супроводжувалося зменшенням деяких симптомів психічних розладів. Ці роботи здебільшого оцінюють ширшу духовну боротьбу, тому їхні результати не можна безпосередньо прирівнювати до ефектів окремого сумніву у вірі.
Огляд Паргамента, Екслайн, Каудена й Вілта 2026 року зіставляє три можливі моделі: духовна боротьба може передувати погіршенню психологічного стану; психологічні проблеми можуть посилювати духовну боротьбу; обидва процеси можуть впливати один на одного. Автори відзначають перевагу даних на користь першої моделі серед частіше перевірених гіпотез, водночас описують підтвердження інших моделей і потребу в подальших дослідженнях. Для практичної допомоги важливо оцінити часову послідовність і конкретний зміст переживання, а не робити універсальний висновок за одним показником.
Межі доказів суттєві. Значна частина досліджень проведена у США й часто спирається на самооцінки студентів або представників окремих релігійних традицій. Сумнів, страх покарання, гнів на Бога, конфлікт із громадою та втрата сенсу мають різні психологічні механізми. Докази зв’язку між показниками не встановлюють ані релігійної істини, ані єдиного правильного світоглядного результату для людини.
Чи означають релігійні сумніви втрату віри
Можливі різні шляхи. Одні люди уточнюють зміст своїх переконань і залишаються в тій самій традиції. Інші обирають інший спосіб релігійної практики, змінюють громаду або конфесію. Дехто переходить до особистої духовності поза інституціями, стає агностиком або приймає нерелігійний світогляд. Ще інші зберігають відкриті питання протягом тривалого часу й не вважають за потрібне визначати себе остаточно.
Жоден з цих шляхів не можна заздалегідь вивести з факту сумніву. Психологічна робота може допомогти людині краще зрозуміти цінності, знизити страх та ухвалювати рішення, залишаючи право на світоглядний вибір за нею. Криза віри стає окремим предметом уваги, коли сумніви охоплюють значну частину особистої системи сенсу та життєвих опор; в окремій статті цього кластера така широка криза розглядатиметься самостійно.
Як жити з релігійними сумнівами: послідовність практичних кроків
1. Назвіть запитання своїми словами
Запишіть одну конкретну тезу, у якій сумніваєтеся. Наприклад: «Я не розумію, чому в цій традиції так пояснюють страждання» або «Мені складно довіряти своїй громаді після певної події». Окремо запишіть, чого саме боїтеся: помилитися, розчарувати близьких, втратити належність до спільноти, змінити звичний спосіб життя. Так з’являється різниця між предметом сумніву й емоційними наслідками.
2. Визначте, яка відповідь вам зараз потрібна
Історичне або текстологічне питання потребує джерел і фахового пояснення. Особистий конфлікт із громадою — розмови про довіру, межі та безпеку. Питання про власні цінності — часу для рефлексії. Тривога, яка порушує сон, харчування, роботу чи стосунки, потребує уваги до психічного стану. Не варто вимагати від однієї відповіді вирішення всіх цих задач.
3. Досліджуйте з різних джерел
Порівнюйте першоджерела, коментарі в межах вашої традиції та якісні критичні дослідження. Відрізняйте емпіричне твердження, історичну інтерпретацію, моральну позицію, богословське пояснення і власний досвід. Корисно запитати: «Які дані могли б змінити мою думку?», «Яка частина питання принципово залишається предметом віри або філософського вибору?».
4. Дозвольте собі період невизначеності
Відкласти остаточну самоідентифікацію — повноцінне тимчасове рішення. Можна сказати близьким: «Я досліджую це питання і зараз не готовий або не готова визначатися». Невизначеність може бути неприємною, проте терміновий вибір під тиском страху, сорому чи конфлікту часто залишає без уваги справжні потреби.
5. Оберіть співрозмовників, які поважають вашу автономію
Підтримувальна розмова дає можливість висловлювати запитання, переглядати позицію, не погоджуватися та завершувати обговорення. Це може бути довірена людина з вашої традиції, представник іншого світогляду або психолог. Корисно домовитися про межі: «Я хочу дослідити це без переконування, покарання та оцінки моєї моральності». Якщо розмова супроводжується погрозами, приниженням чи контролем, можна обрати інше середовище для пошуку відповідей.
6. Підтримуйте щоденні життєві опори
Сон, харчування, фізична активність, стосунки, навчання, робота й доступ до звичайних радощів залишаються важливими під час світоглядних змін. Коли питання віри постійно повертається у свідомість, варто зберегти час і для інших сфер життя. Така практика допомагає не ототожнювати всю особистість з одним невирішеним питанням.
7. Перевіряйте, чи пошук відповіді допомагає
Після читання або розмови запитайте себе: «Я дізнався чи дізналася щось нове?», «Чи можу я перейти до інших справ?», «Чи треба мені повторювати ті самі перевірки, щоби на кілька хвилин заспокоїтися?» Якщо домінує повторюваний цикл страху та запевнень, корисно обговорити його з фахівцем, знайомим із обсесивно-компульсивною симптоматикою.
8. Дозвольте переконанням змінюватися поступово
Світоглядні рішення можуть дозрівати через читання, діалог, досвід, обережне переосмислення цінностей. Складіть перелік переконань, які ви вважаєте суттєвими, і питань, які залишаються відкритими. Ви маєте право зберегти близькість до традиції, переосмислити її, змінити громаду або вибудувати інший світогляд. Суттєвим результатом є узгодження рішення з вашими переконаннями, свободою та безпекою.
Різні ситуації: як обрати наступний крок
Якщо ви хочете зберегти релігійну віру
Знайдіть простір, де дозволено розрізняти питання про Бога, конкретні догмати, поведінку громади та особисті стосунки. Розмова з духовною особою може бути корисною, коли ви довіряєте їй, вона визнає ваше право ставити запитання й не використовує страх як спосіб впливу. За потреби духовну підтримку можна поєднати з консультаціями психолога.
Якщо ви розглядаєте зміну або залишення традиції
Оцініть не лише інтелектуальні переконання, а й соціальні наслідки: житло, фінансову залежність, стосунки з дітьми, роботу, коло спілкування та особисту безпеку. Якщо існує ризик переслідування чи примусу, насамперед важливо підготувати безпечний план і знайти незалежну підтримку. Ви можете розрізняти внутрішній світоглядний вибір і момент, коли повідомлятимете про нього іншим.
Якщо ваші близькі сприймають сумнів як зраду
Спробуйте позначити межу між любов’ю, сімейними стосунками і згодою з конкретним переконанням. Наприклад: «Я поважаю вашу віру й хочу зберігати наші стосунки. Мені потрібна свобода розбиратися у власних питаннях». Якщо у відповідь лунають погрози, шантаж або вимоги повної покори, захист власної безпеки важливіший за продовження дискусії.
Релігійні сумніви й обсесивно-компульсивні симптоми
Скрупульозність — форма прояву обсесивно-компульсивного розладу, за якої нав’язливі страхи та повторювані дії зосереджуються навколо гріха, моральності, правильності молитви, спасіння або абсолютної впевненості у власній вірі. Від звичайного релігійного пошуку її відрізняє цикл небажаних думок, сильного страху, примусових перевірок і короткочасного полегшення, який може істотно порушувати повсякденне життя. Міжнародна фундація ОКР наголошує на функції поведінки, її надмірності та впливі на життя.
Наприклад, інтелектуальний сумнів «Як різні богослови пояснюють це питання?» може вести до обмеженого й змістовного дослідження. Нав’язливе переживання «А раптом я потай не вірю і мене покарають?» може породжувати повторювані молитви, сповіді, перевірки внутрішнього відчуття віри та пошук абсолютних запевнень. За одним прикладом неможливо встановити діагноз; оцінювання враховує тривалість, дистрес, ритуали, функціонування та загальну клінічну картину.
Для людини з підозрою на ОКР важливо отримати допомогу спеціаліста, який працює з обсесивно-компульсивним розладом. Ефективні підходи включають когнітивно-поведінкову терапію з експозицією та запобіганням компульсивним реакціям; у частині випадків лікар застосовує медикаментозне лікування. Детальні критерії та лікування описано в окремій статті «Релігійний ОКР (скрупульозність): нав’язливі сумніви, ритуали та лікування».
Коли сумніви поєднуються з тиском або духовним насильством
Деякі релігійні середовища дозволяють відкриту дискусію, інші можуть карати за незгоду, обмежувати спілкування з людьми поза групою, вимагати повідомляти приватні думки, контролювати фінанси чи використовувати загрозу вигнання. Психологічна оцінка зосереджується на конкретній поведінці, рівні контролю, наслідках для автономії та безпеки. Саме існування суворих переконань ще не описує всієї системи стосунків.
Якщо сумніви виникли після приниження, сексуального насильства, примусових практик або інших порушень меж, варто розділити два завдання: оцінити власні релігійні переконання та отримати підтримку щодо пережитої шкоди. Людина може продовжувати вірити, змінити спільноту або вийти з неї. Робота з травматичними наслідками не потребує світоглядного рішення, нав’язаного фахівцем.
Поняття «релігійна травма» зустрічається у фахових і популярних обговореннях, однак саме це словосполучення не є окремим діагнозом у міжнародних класифікаціях. Конкретні наслідки насильства чи примусового контролю потребують належного психологічного або медичного оцінювання за їхніми проявами.
Коли звертатися по психологічну або медичну допомогу
Психолог або психотерапевт може бути корисним, якщо сумніви супроводжуються тривалим соромом, панічними реакціями, сильним конфліктом із родиною, втратою соціальної підтримки, порушенням сну, нав’язливими перевірками або складністю ухвалювати рішення. Коли є значне погіршення настрою, виражена тривога, обсесивно-компульсивні симптоми чи інші ознаки психічного розладу, доцільне клінічне оцінювання відповідним фахівцем.
Під час вибору спеціаліста можна запитати, чи має він досвід роботи зі світоглядними конфліктами, як забезпечує конфіденційність, чи поважає право клієнта залишатися релігійним або нерелігійним, які методи використовує для конкретної проблеми й коли скеровує до психіатра. Ознака належної допомоги — робота з особистими цілями людини, симптомами та безпекою. Завдання психолога полягає в підтримці автономного осмислення й психічного благополуччя, а не у наверненні чи відмові від віри.
Духовний наставник може допомогти з богословськими запитаннями, практикою традиції та підтримкою громади, якщо така співпраця бажана й безпечна. Духовне консультування й доказова психотерапія мають різні компетенції. У разі психозу, манії, тяжкої депресії, суїцидальних думок або різкого порушення поведінки потрібне відповідне медичне оцінювання. Незвичні релігійні переконання самі собою не доводять психотичний розлад: важливі культурний контекст, загальна організація мислення, супутні симптоми, дистрес та функціонування.
Якщо виникло безпосереднє бажання заподіяти собі шкоду, конкретний план або загроза безпеці, звертайтеся по невідкладну медичну допомогу та залишайтеся поруч із людиною, якій довіряєте, доки допомога організовується. У кризі світоглядні суперечки можна відкласти й насамперед подбати про життя та фізичну безпеку.
Як підтримати близьку людину, яка сумнівається
Запитайте, що саме їй важко: зміст віровчення, дії громади, втрата сенсу, конфлікт з батьками чи страх покарання. Вислухайте без поспішного переконування. Уникайте діагнозів, насмішок і фраз на кшталт «якби ти справді вірив, такого б не було». Допоможіть відокремити дослідження питання від небезпечного тиску та за потреби знайти незалежну професійну допомогу.
Поважайте темп людини. Для когось достатньо однієї відвертої розмови, для когось це тривалий процес. Підтримка передбачає можливість зберігати стосунки навіть за відмінності світоглядів — там, де це безпечно для всіх учасників.
Поширені запитання
Чи нормально сумніватися в існуванні Бога?
Такі запитання зустрічаються в релігійному, філософському й особистому пошуку. Психологія вивчає, як вони виникають і переживаються, але не встановлює метафізичної відповіді. Якщо сумнів супроводжується сильним страхом, варто з’ясувати, чого саме людина боїться і яка підтримка їй потрібна.
Чи можна залишатися віруючою людиною й мати сумніви?
Так. Люди по-різному визначають віру та ступінь переконаності, а релігійні традиції по-різному оцінюють запитання і невизначеність. У психологічному сенсі сумнів у конкретному твердженні не тотожний повному розриву з релігійною ідентичністю або практикою.
Що робити, якщо страшно говорити про сумніви з рідними?
Спочатку оцініть імовірну реакцію, залежність від близьких і власну безпеку. Можна підготувати коротке пояснення без подробиць, обмежити тему розмови або відкласти її. Якщо існує ризик погроз, примусу чи вигнання, шукайте підтримку поза ситуацією контролю.
Як відрізнити сумніви від кризи віри?
Сумнів може стосуватися одного твердження. Кризою віри часто називають ширше переосмислення релігійної ідентичності, довіри, сенсу й життєвих орієнтирів. Це описові психологічні поняття, а не самостійні клінічні діагнози.
Чи потрібно припиняти релігійні практики, доки немає відповідей?
Рішення залежить від власних цінностей, змісту практики, добровільності участі та її впливу на стан. Декому допомагає зберегти звичні ритуали, іншим — змінити спосіб участі або зробити перерву. Якщо певна дія стала частиною обсесивно-компульсивного циклу, її зміну варто планувати разом із відповідним фахівцем.
Чи може психолог допомагати, якщо сам має іншу віру?
Так, за умови належної професійної компетентності, поваги до світогляду клієнта й роботи з його запитом. Можна прямо обговорити межі світоглядної нейтральності, конфіденційність та можливість обирати або змінювати спеціаліста.
Підсумок
Релігійні сумніви можуть виникати через знання, моральні суперечності, втрату, особисті зміни та складні стосунки з релігійними інституціями. Переживання сумніву залежить від його змісту, контексту, рівня соціальної підтримки та страху наслідків. Найкорисніша практична послідовність — уточнити запитання, відділити його від тривоги, досліджувати джерела, берегти автономію й безпеку, а за наявності суттєвого дистресу звернутися по фахову допомогу. Людина має право дійти свого світоглядного висновку у власному темпі.
Пов’язані статті
• Релігійний ОКР (скрупульозність): нав’язливі сумніви, ритуали та лікування — коли питання віри стають частиною циклу нав’язливих страхів і перевірок.
• Релігійний копінг: як віра може підтримувати або ускладнювати подолання стресу — різні способи використовувати релігійні переконання в складних ситуаціях.
• Релігійна ідентичність: як віра, практика і спільнота стають частиною Я — як переконання пов’язані з особистістю та належністю до групи.
• Релігійність, духовність і психічне здоров’я: що показують дослідження — огляд доказів, суперечностей та методологічних обмежень.
• Сумніви: психологічне поняття — ширше значення сумнівів поза релігійним контекстом.
• Зміна релігійних переконань: психологія перегляду віри — як змінюються переконання, належність та особистий сенс віри.
Джерела
Bockrath, M. F., Pargament, K. I., Wong, S., Harriott, V. A., Pomerleau, J. M., Homolka, S. J., Chaudhary, Z. B., & Exline, J. J. (2022). Religious and spiritual struggles and their links to psychological adjustment: A meta-analysis of longitudinal studies. Psychology of Religion and Spirituality, 14(3), 283–299. https://doi.org/10.1037/rel0000400
Cowden, R. G., Pargament, K. I., Chen, Z. J., Davis, E. B., Lemke, A. W., Glowiak, K. J., Rueger, S. Y., & Worthington, E. L., Jr. (2022). Religious/spiritual struggles and psychological distress: A test of three models in a longitudinal study of adults with chronic health conditions. Journal of Clinical Psychology, 78(4), 544–558. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34398979/
Exline, J. J., Pargament, K. I., Grubbs, J. B., & Yali, A. M. (2014). The Religious and Spiritual Struggles Scale: Development and initial validation. Psychology of Religion and Spirituality, 6(3), 208–222. https://doi.org/10.1037/a0036465
Exline, J. J., Keller, Y., Moffitt, A. C., Wilt, J. A., & Pargament, K. I. (2026). Many reasons for religious doubt: Links with doubt struggles, mental health, and an open, humble, questing orientation. Psychology of Religion and Spirituality, 18(3), 372–386. https://doi.org/10.1037/rel0000596
International OCD Foundation. (2022, оновлено). What is OCD & scrupulosity? https://iocdf.org/faith-ocd/what-is-ocd-scrupulosity/
Kemp, D. M. (2025). A meta-analytic comparison of longitudinal changes in scores on the Religious Spiritual and Struggles Scale and mental health symptom measures. Psychology of Religion and Spirituality, 17(4), 494–498. https://doi.org/10.1037/rel0000574
Krause, N., & Ellison, C. G. (2009). The doubting process: A longitudinal study of the precipitants and consequences of religious doubt. Journal for the Scientific Study of Religion. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20300487/
Pargament, K. I., & Exline, J. J. (2020). Religious and spiritual struggles. American Psychological Association. https://www.apa.org/topics/belief-systems-religion/spiritual-struggles
Pargament, K. I., Exline, J. J., Cowden, R. G., & Wilt, J. A. (2026). Are spiritual struggles the cause or effect of psychological problems (or both)? Empirical findings and their implications for research and practice. Spirituality in Clinical Practice, 13(2), 179–192. https://doi.org/10.1037/scp0000408