top of page

Психологічна енкциклопедія

Релігійний буквалізм: як буквальне тлумачення пов’язане з переконаннями

6 днів тому
Читати 12 хв

Релігійний буквалізм — це спосіб розуміння релігійного тексту, висловлювання або переказу, за якого першорядне значення надають його прямому, буквальному змісту. У психології релігії досліджують, як така настанова поєднується з уявленнями про священний авторитет, правдивість одкровення, упевненість у переконаннях, особливостями мислення та впливом релігійної спільноти. Буквальне прочитання окремого уривка саме по собі не визначає всього світогляду людини.

Найкраще досліджений різновид — біблійний буквалізм, передусім у християнських спільнотах США. Психологічні результати з цієї вибірки можна переносити на інші релігії лише після окремої перевірки. Дослідники показали також, що люди, які називають Біблію буквально правдивою, нерідко допускають метафору, алегорію та історичний контекст. Тому коректне визначення залежить від того, що саме людина читає, як вона пояснює зміст і яку роль надає текстові у власному житті. Дослідження вимірювання біблійної інтерпретації дає особливо виразні підстави для цього розрізнення.

Що означає буквальне тлумачення релігійного тексту

У буквальному тлумаченні читач прагне прийняти твердження відповідно до звичайного значення слів: подія описує подію, заборона вказує на заборону, твердження про світ сприймається як твердження про світ. Символічний або алегоричний підхід шукає значення образу, оповіді чи вислову, враховуючи літературний жанр, історичні умови й традицію коментування. Обидва підходи можуть співіснувати в однієї людини, адже різні жанри та уривки допускають різні способи прочитання.

Уявімо релігійний переказ про створення світу. Один читач розуміє часову послідовність як дослівний історичний опис; інший розглядає її як богословську розповідь про походження, порядок і місце людини у світі; третій поєднує переконання в реальності творення із символічним розумінням окремих образів. Ці варіанти свідчать про різні способи інтерпретації, а їх оцінка як правильних або помилкових належить до богословської, філософської та історико-текстологічної дискусії відповідної традиції.

Слід розрізняти буквальне значення вислову, буквальне прочитання як особисту настанову та переконання в непомильності священного тексту. Прихильність до прямого значення конкретної заповіді ще не означає, що читач усі поетичні образи трактує як описи матеріальних подій. І навпаки, висока довіра до священного тексту може поєднуватися з розвиненою традицією небуквального коментування. Мокабі й Льюїс розглянули ці відмінності як проблему наукового вимірювання.

Буквалізм, непомильність тексту, авторитет і фундаменталізм

Буквалізм стосується передусім способу прочитання. Віра в непомильність означає переконання, що священний текст не містить помилок у визначеному віровченням сенсі. Визнання авторитету тексту означає готовність приймати його як джерело моральних, духовних чи практичних орієнтирів. Доктринальна певність описує ступінь переконаності; релігійний фундаменталізм є ширшим поняттям, пов’язаним також із незмінністю основних істин, межами групи й ставленням до інших поглядів.

У дослідженні трьох авраамічних релігій Моаддель і Карабенік включили буквальність або непомильність до одного з чотирьох компонентів фундаменталізму поряд з уявленням про дисциплінарного Бога, релігійною винятковістю та нетерпимістю. Дані охоплювали 24 758 учасників із дев’яти країн. Така модель показує, що погляд на священний текст є лише однією складовою ширшого комплексу настанов, а зв’язки між складовими потребують емпіричної перевірки.

Інша модель, запропонована Ліхтом та співавторами, описує фундаменталізм через зовнішній або внутрішній осередок авторитету, незмінність чи гнучкість релігії та ставлення до світського життя. Шкала внутрішньотекстового фундаменталізму вимірює віру в божественне походження, непомильність, особливий статус, авторитет і незмінність священного тексту. Вона корисна для порівняння настанов щодо тексту, проте жодна окрема шкала не розкриває повноти живої релігійної практики.

Тому поняття «релігійний буквалізм» доречно використовувати для конкретного стилю інтерпретації, а поняття «релігійний фундаменталізм» — для ширшої сукупності переконань і соціальних орієнтацій. Доктринальна консервативність, ортодоксальність, традиціоналізм, авторитарне ставлення до інших і підтримка примусу також мають окремий зміст. Вони можуть співіснувати, але їх не слід ототожнювати на підставі однієї відповіді про священний текст.

Як буквальне тлумачення пов’язане з психологічними переконаннями

Психологічна функція релігійного тексту залежить від того, наскільки людина вважає його достовірним джерелом знання, як пов’язує його з особистим досвідом і як співвідносить із іншими джерелами інформації. Для одних буквальне прочитання надає узгоджену картину світу та моральну визначеність; для інших пряме значення конкретного уривка є частиною літургійної, сімейної або культурної традиції. Ті самі слова можуть підтримувати різні повсякденні рішення залежно від спільноти, життєвих обставин і прийнятих правил тлумачення.

Погляд на текст здатний впливати на те, що читач вважає переконливим доказом, як пояснює незвичні події, що сприймає як моральний обов’язок і наскільки готовий переглядати усталені відповіді. Проте зворотний зв’язок теж важливий: попередні переконання, емоційні потреби, освіта та соціальне оточення формують вибір інтерпретації. Психологічне дослідження встановлює ці зв’язки за спостережуваними відповідями і поведінкою; воно не встановлює істинність або хибність надприродних тверджень.

Особливо важливе розрізнення між тим, що людина каже про власний принцип читання, і тим, як вона реально інтерпретує уривки. Самовизначення «читаю дослівно» інколи означає відданість традиції чи довіру до Біблії загалом. Для перевірки фактичного способу читання потрібно пропонувати конкретні приклади, запитувати про метафори й жанри та уточнювати межі застосування принципу. Дослідження Мокабі й Льюїса 2023 року підтвердило суттєві похибки поширеного однопунктового опитувального запитання.

Мислення, когнітивна рефлексія та потреба у визначеності

Когнітивна рефлексія — здатність призупинити першу інтуїтивну відповідь і розглянути альтернативне пояснення. Потреба в когнітивній визначеності описує схильність прагнути чітких, стабільних висновків у неоднозначних ситуаціях. Обидва чинники досліджують у зв’язку з релігійними переконаннями, але ці показники не є тестами інтелекту, духовної зрілості чи доброчесності людини.

У трьох дослідженнях за участю 719 людей з Аргентини Фрейдін і Мартіні виявили, що вираженіший аналітичний стиль мислення пов’язаний із меншою підтримкою буквального тлумачення релігійних ідей. При цьому зв’язок із символічним прийняттям трансцендентного був іншим: аналітичний стиль не передбачав нижчого рівня саме символічної форми віри. Більша закритість до альтернативних поглядів також була пов’язана з буквальнішим розумінням релігії. Це кореляційні дані з конкретних вибірок, які не доводять, що певний спосіб мислення безпосередньо породжує релігійну інтерпретацію.

Експеримент Фондевіли та співавторів дослідив, як буквальне і метафоричне налаштування впливає на сприйняття незвичних релігійних висловів. За поведінковими показниками й електрофізіологічним компонентом, пов’язаним із семантичною обробкою, метафоричне налаштування полегшувало інтеграцію певних релігійних висловів. Ефект стосується конкретного лабораторного завдання зі сприйняття мови: він не доводить універсальної переваги одного способу віри або богословської істинності змісту.

Когнітивні механізми релігійних переконань докладніше розглянуто в матеріалі «Когнітивна наука про релігію». Для буквалізму ці дослідження важливі насамперед тому, що допомагають розділити зміст вірування, спосіб його мовного розуміння та загальну схильність до перевірки припущень.

Виховання, освіта та вплив релігійної спільноти

Навчання тлумаченню відбувається в сім’ї, під час богослужінь, у релігійній освіті, через проповіді та спілкування зі значущими людьми. Людина засвоює не лише окремі відповіді, а й правила: хто має право пояснювати текст, які коментарі є авторитетними, чи можна ставити запитання, як відрізняти образ від повідомлення про факт і що робити при суперечності між джерелами.

У багаторівневому аналізі даних 100 009 відвідувачів 387 релігійних громад у США Струп встановив зв’язок біблійного буквалізму як з освітою окремого учасника, так і з освітнім складом громади. Навіть після врахування особистої освіти учасники спільнот із більшою часткою освічених прихожан рідше погоджувалися з буквалістським формулюванням. Це показує значення соціального середовища, водночас характер дослідження не дозволяє трактувати освіту як єдину причинну силу.

Дослідження Франзена й Грібель також застерігає від надто простого поділу людей на «буквалістів» та «небуквалістів»: респонденти можуть висловлювати культурну й групову належність поряд із власними поглядами на читання. Відносини між освітою, суспільними поглядами та релігійною самоідентифікацією залежать від країни й історії. Тому соціальна наука не має достатніх підстав виводити характер окремої людини з її освіти або належності до конфесії.

У підлітковому віці стиль інтерпретації може змінюватися разом із розвитком мовлення, абстрактного мислення та уявлень про авторитет. У вибірці 3 412 учнів віком 11–14 років Ломан і Френсіс розрізнили буквальне прийняття, символічне прийняття і відкидання біблійних уривків; старші учні частіше обирали символічну інтерпретацію або відкидання. Це спостереження про групові вікові відмінності, а не універсальна стадійна схема, через яку неодмінно проходить кожна людина.

Культурні та міжрелігійні відмінності

Поняття біблійного буквалізму сформувалося в контексті дискусій щодо Біблії, її авторитету та історичної достовірності, особливо в частині протестантського середовища. В інших християнських традиціях прийняті способи екзегези можуть поєднувати кілька смислових рівнів. В ісламських, юдейських та інших традиціях співвідношення тексту, коментаря, права, усної передачі й авторитету має власну історію та інституційні форми.

Тому буквальне читання одного релігійного вислову не варто автоматично ототожнювати з усіма принципами релігійної ортодоксії, а слово «буквалізм» не повинно перетворюватися на оцінку конфесії. У порівняльному дослідженні Моадделя й Карабеніка окремо перевіряли компоненти фундаменталістських орієнтацій у різних авраамічних суспільствах. Вільямсон та співавтори запропонували спосіб оцінювати ставлення до сакрального тексту без прив’язування всіх тверджень до однієї конфесійної догматики. Водночас міжкультурне порівняння залишається залежним від якості перекладу запитань і від того, чи однаково учасники розуміють їх.

В українському суспільстві релігійний досвід переплітається з сімейною пам’яттю, мовою, культурою та історією громад. Прямий перенос висновків американського опитування про Біблію на українських православних, греко-католиків, протестантів, юдеїв, мусульман або людей інших світоглядів без локального дослідження буде методологічно слабким. Для ширшої теми належності до традиції корисна окрема стаття «Релігійна ідентичність».

Як дослідники вимірюють релігійний буквалізм

У масових опитуваннях довго використовували запитання про те, чи є Біблія буквальним Словом Божим, чи її слід розуміти не всю буквально, або чи вона має людське походження. Така відповідь зручна для великих статистичних вибірок, проте одночасно торкається походження тексту, довіри до нього та способу читання. Отже, три варіанти можуть приховувати значно більше поглядів, ніж дає змогу побачити одна шкала.

У двох опитуваннях Мокабі й Льюїс показали, що серед людей, які обирали «дослівне» розуміння Біблії, 41 % водночас повідомляли про увагу до метафор та алегорій, здатних змінювати пряме значення. Серед тих, хто не називав себе буквальним читачем, 40 % погоджувалися з орієнтацією на прямий зміст тексту. Ці відсотки походять із конкретного американського опитування, тому описують похибку одного інструмента, а не світову поширеність поглядів.

Для надійнішої оцінки дослідникам варто окремо питати про жанр, метафори, історичну достовірність, непомильність тексту, джерело його авторитету, допустимість розбіжних тлумачень і конкретну поведінку читача. Шкали буквального й символічного розуміння допомагають виокремити способи інтерпретації; шкали фундаменталізму зазвичай охоплюють ширші риси. Валідація в одній мові або групі не гарантує точності шкали в іншій.

Дослідження ван дер Ланса та інструмент Ломан і Френсіса — ранні приклади окремого вимірювання буквального, метафоричного й символічного способів розуміння. Сучасні опитувальники доповнюють цей напрям, а інтерв’ю і спостереження розкривають, як учасники насправді пояснюють зміст. Жодна кількісна оцінка сама по собі не встановлює діагнозу, духовної зрілості або моральної цінності людини.

Що відомо про зв’язок із цінностями, суспільними поглядами та поведінкою

У вибірках, де біблійний буквалізм поєднується з консервативними нормами, дослідники знаходять статистичні зв’язки з деякими суспільними й моральними позиціями. Однак результат залежить від того, чи вимірювали власне спосіб прочитання, богословські переконання, політичну самоідентифікацію або ставлення до групового авторитету. Мокабі й Льюїс показали, що окремі аспекти уявлень про біблійну непомильність іноді краще передбачають політичні відповіді, ніж загальна категорія «буквально / небуквально».

У кореляційному дослідженні 504 студентів Берн і Буссо виявили зв’язок буквального ставлення до Писання з доброзичливим сексизмом і патерналістськими настановами у вибірці. Такі результати потребують контексту: вони відображають певні форми гендерних переконань у конкретному студентському середовищі, не характеризують кожного віруючого й не встановлюють, що буквальне читання спричиняє відповідну позицію.

Особливо важливо відмежувати повагу до релігійних переконань від виправдання приниження, примусу чи дискримінації. Шкода від конкретної поведінки оцінюється за її наслідками, безпекою та правами людей. Релігійний авторитет може бути предметом добровільної довіри, а може використовуватися для контролю; жодне з цих явищ не випливає автоматично з одного варіанта читання священного тексту. Для соціальних питань потрібні окремі дані про поведінку, інституційні норми та владу.

Релігійний буквалізм і психічне здоров’я

Буквальне тлумачення саме по собі не є симптомом психічного розладу. Воно може співіснувати зі спокоєм, почуттям належності та життєвою впевненістю, а також із тривогою, внутрішніми суперечностями чи конфліктами. Важливі спосіб переживання переконань, доступ до підтримки, свобода ставити запитання, стан людини і характер стосунків у громаді.

У перехресному дослідженні 1 360 американських респондентів Лора Апенієкс виявила різноспрямовані асоціації біблійного буквалізму з психічним здоров’ям залежно від статі та регулярності участі в богослужіннях. Серед жінок, які відвідували служби щотижня, сильніше буквальне переконання співвідносилося з кращими показниками психічного здоров’я та нижчою тривогою; серед жінок із подібним переконанням, але менш регулярною участю — з гіршими показниками. Авторка наголосила, що перехресний дизайн не дає підстав для причинних висновків. Цей результат не встановлює терапевтичного ефекту буквалізму.

Психологічний дистрес іноді пов’язаний із страхом покарання, нав’язливою потребою в абсолютній певності, соромом або вимогою безперервно перевіряти правильність власних думок. Для оцінки важливі тривалість і тяжкість переживань, здатність людини діяти, добровільність релігійних практик та наявність небезпечного тиску. Коли повторювані сумніви і ритуали стають виснажливими, фахівець може окремо оцінювати обсесивно-компульсивні симптоми; буквальність вірування не є достатньою підставою для такого висновку.

Системні дані щодо ширшого зв’язку релігійності, духовності й психічного здоров’я слід розглядати окремо від даних про буквальну інтерпретацію. Духовна підтримка може бути значущою, а за депресії, вираженої тривоги, психозу або суїцидального ризику потрібне належне професійне оцінювання та медична допомога за показаннями. Досвід віри є важливою частиною розмови з фахівцем, який поважає світогляд людини.

Що відбувається, коли буквальне прочитання вступає в суперечність із досвідом

Суперечність між буквальним розумінням релігійного уривка і знаннями, життєвими подіями або позиціями близьких може викликати напруження. Людина може шукати додаткові коментарі, змінювати інтерпретацію, посилювати прихильність до попереднього тлумачення або переосмислювати окремі переконання. Вибір залежить від значущості теми, підтримки оточення, довіри до авторитетів і можливості відкритої розмови.

Такі переживання іноді описують як релігійні сумніви. Сумнів є звичайною частиною пізнання й розвитку світогляду; його емоційні наслідки різняться. Для одних уточнення прочитання відкриває новий зміст традиції, для інших зміна переконань стає частиною втрати віри або виходу з релігії. Психологічно важливо досліджувати конкретний досвід людини, а не передбачати єдиний маршрут від буквалізму до сумніву чи навпаки.

Сильний конфлікт може бути пов’язаний із втратою відчуття належності, страхом осуду або напруженням у сім’ї. Якщо члени громади застосовують ізоляцію, погрози чи економічний тиск, ці дії треба розглядати як поведінку з власними наслідками для безпеки. Повага до віровчення сумісна з правом людини вільно погоджуватися, не погоджуватися, уточнювати переконання та звертатися по допомогу.

Як обговорювати буквальне тлумачення без приниження та нав’язування

Корисно починати із запитання про конкретний уривок і його значення для співрозмовника. «Що означає для вас прочитати це буквально?» і «Які частини оповіді ви вважаєте образними?» відкривають більше інформації, ніж ярлик «букваліст». Можна також запитати, які тлумачення прийняті в традиції, звідки виникло особисте переконання і чи змінився підхід із часом.

Коли йдеться про навчання, сімейну дискусію чи професійну консультацію, варто розрізняти чотири питання: що саме говорить текст; як його розуміє певна традиція; які особисті почуття й дії пов’язані з цим розумінням; які незалежно перевірювані твердження про світ виникають із нього. Кожне питання має свої способи дослідження. Таке розділення допомагає точніше зрозуміти позиції віруючих, агностиків і невіруючих, не змішуючи наукову методологію з метафізичним вироком.

У разі особистого дистресу корисною може бути розмова з психологом, який працює з релігійною та світоглядною різноманітністю, а за бажанням людини — також із довіреною духовною особою. Мета психологічної роботи полягає у підтримці автономії, осмисленні переживань, зменшенні страждання та пошуку безпечних способів взаємодії. Вибір залишатися в традиції, змінювати спосіб прочитання чи переглядати свою належність залишається за людиною.

Поширені запитання

Чи означає релігійний буквалізм, що людина вірить абсолютно всьому дослівно?

Ні. Людина може визнавати пряме значення одних уривків та метафоричне або історико-контекстуальне значення інших. Емпіричні опитування показують, що навіть самовизначення «буквально» часто співіснує з увагою до образної мови.

Чи тотожний буквалізм релігійному фундаменталізму?

Буквалізм описує спосіб тлумачення, тоді як фундаменталізм у наукових моделях охоплює ширші переконання про незмінні істини, авторитет, групові межі та іноді ставлення до інших. Між ними буває зв’язок, але це різні поняття; їхню відмінність пояснюють міжрелігійні дослідження.

Чи може віруюча людина читати релігійні тексти символічно?

Так. Символічне розуміння може поєднуватися з вірою в Бога або трансцендентний вимір. У дослідженні Фрейдіна й Мартіні символічна форма прийняття трансцендентного показала інший зв’язок із когнітивною рефлексією, ніж буквальна.

Чи доводить буквалізм низький інтелект або психологічну незрілість?

Ні. Досліджують окремі кореляції зі стилем мислення, освітою й середовищем, але на їхній основі не можна оцінювати інтелект чи зрілість окремої людини. На спосіб читання впливають мова, культура, релігійна традиція і соціальні зв’язки.

Чи є релігійний буквалізм психічним розладом?

Ні. Психологічний стиль інтерпретації не є клінічним діагнозом. Професійну оцінку потребують конкретні страждання, суттєві обмеження функціонування, обсесивні симптоми або інші прояви, якщо вони є.

Чому психологи розрізняють буквалізм і непомильність тексту?

Буквалізм відповідає на питання, як читають вислів; непомильність — на питання, чи вважають текст вільним від помилок. Це концептуально й емпірично різні виміри, хоча деякі опитувальники змішують їх, як показали Мокабі й Льюїс.

Пов’язані статті

Джерела

Burn, S. M., & Busso, J. (2005). Ambivalent Sexism, Scriptural Literalism, and Religiosity. Psychology of Women Quarterly, 29(4), 412–418.

Fondevila, S., Aristei, S., Sommer, W., Jiménez-Ortega, L., Casado, P., & Martín-Loeches, M. (2016). Counterintuitive Religious Ideas and Metaphoric Thinking: An Event-Related Brain Potential Study. Cognitive Science, 40(4), 972–991.

Freidin, E., & Martini, L. A. (2022). An Analytic Cognitive Style Negatively Predicts a More Literal but Not a More Symbolic Religiosity Type. The International Journal for the Psychology of Religion, 32(1), 31–52.

Liht, J., Conway, L. G., Savage, S., White, W., & O’Neill, K. A. (2011). Religious Fundamentalism: An Empirically Derived Construct and Measurement Scale. Archive for the Psychology of Religion, 33(3).

Loman, S. E., & Francis, L. J. (2006). The Loman Index of Biblical Interpretation: Distinguishing between Literal, Symbolic and Rejecting Modes among 11 to 14 Year Olds. British Journal of Religious Education, 28(2), 131–140.

Moaddel, M., & Karabenick, S. A. (2021). Measuring Fundamentalism Across the Abrahamic Faiths. Journal for the Scientific Study of Religion, 60(3), 669–697.

Mockabee, S. T., & Lewis, A. R. (2023). Improving the Measurement of Biblical Interpretation in Social Science Research. Politics and Religion, 16(3), 516–532.

Peels, R., & Kindermann, N. (2022). What Are Fundamentalist Beliefs?. Journal of Political Ideologies, 29(3), 492–512 (публікація онлайн 2022; випуск 2024).

van der Lans, J. M. (1991). Interpretation of Religious Language and Cognitive Style: A Pilot Study With the LAM Scale. The International Journal for the Psychology of Religion, 1(2), 107–123.

Williamson, W. P., Hood, R. W., Ahmad, A., Sadiq, M., & Hill, P. C. (2010). The Intratextual Fundamentalism Scale: Cross-Cultural Application, Validity Evidence, and Relationship with Religious Orientation and the Big 5 Factor Markers. Mental Health, Religion & Culture, 13(7–8), 721–747.

 
 
bottom of page