top of page

Психологічна енкциклопедія

Релігійний фундаменталізм: психологічні чинники і різні форми

6 днів тому
Читати 14 хв

Релігійний фундаменталізм — це система релігійних настанов, за якої основоположні положення віровчення вважаються остаточними, незмінними або обов’язковими, а їхнє збереження посідає центральне місце в особистому та спільнотному житті. У психології досліджують, як така орієнтація пов’язана зі ставленням до авторитету, потребою у визначеності, груповою ідентичністю, переживанням загрози та взаємодією з людьми інших переконань. Міжнародний огляд 365 емпіричних робіт підтверджує, що наукове поле використовує різні визначення, вимірювальні шкали та пояснювальні моделі.

Фундаменталізм може виявлятися у доктринальній непохитності, буквальному прочитанні священних текстів, суворих нормах поведінки, переконанні у винятковості власної традиції або вимогах перебудови суспільства відповідно до релігійних приписів. Ці прояви можуть поєднуватися по-різному. Вони самі по собі не встановлюють ані психіатричного діагнозу, ані схильності конкретної людини до насильства.

Що означає релігійний фундаменталізм у психології

Історично термін «фундаменталізм» виник у середовищі протестантських рухів, які прагнули зберегти основоположні положення християнського віровчення. Упродовж XX століття його почали вживати для опису рухів різних релігій і культур. Водночас способи тлумачення текстів, релігійні інституції та відносини між вірою й державою істотно відрізняються. Тому в науковій праці поняття потребує операційного визначення: дослідник має пояснити, які саме ознаки він вимірює і чому вважає їх фундаменталістичними.

Класична концепція Altemeyer і Hunsberger (1992) зосереджувалася на уявленні про єдину істинну систему релігійного вчення, яка повинна залишатися незмінною перед загрозами та спокусами. Пізніші моделі розрізняють окремі складові: джерело авторитету, незмінність доктрини, буквальність тлумачення, релігійну винятковість і ставлення до інших людей.

У дослідженні Phillips (2024) 125 науковців, які публікували праці про фундаменталізм, оцінювали визначення цього поняття. Жодна з категорій не стала загальновизнаною для більшості респондентів; найвагомішими в кількісному аналізі були погляди, що надають самому релігійному тексту особливого й остаточного авторитету. Отже, фундаменталізм слід розглядати як багатовимірний дослідницький конструкт, зміст якого потрібно уточнювати в кожній праці.

Фундаменталізм не є самостійним психічним розладом. Конфесійна належність, регулярна молитва, церковна дисципліна, традиційний одяг, піст або інтенсивна особиста віра не дозволяють автоматично визначати людину як фундаменталіста. У науковому аналізі важливі конкретні настанови, їхній зміст, психологічні функції та наслідки для поведінки.

Основні психологічні виміри фундаменталізму

Уявлення про абсолютну й незмінну істину

Один із центральних вимірів полягає в переконанні, що певні релігійні істини мають остаточне походження й не можуть бути переглянуті внаслідок історичних змін. Таке переконання може надавати людині моральну ясність і відчуття послідовності. Для соціальної психології вирішальним є окреме питання: чи зберігає людина свободу інших не погоджуватися та чи вважає власні релігійні обов’язки загальнообов’язковими.

Важливо відокремлювати особисту впевненість від вимоги зовнішнього примусу. Людина може вважати певний моральний принцип безумовним і водночас підтримувати свободу совісті, правову рівність та ненасильницьке співжиття.

Буквальне тлумачення релігійних текстів

Буквалізм означає орієнтацію на дослівне розуміння окремих положень священного тексту. Його роль залежить від жанру письма, релігійної освіти, герменевтичної традиції та уявлень про одкровення. Буквальність може становити частину фундаменталістичної орієнтації, однак не є її універсальною або достатньою ознакою.

У порівняльному дослідженні Moaddel і Karabenick (2021) непомильність або буквальність розглядається як один із чотирьох компонентів поряд з уявленнями про дисциплінарного Бога, релігійною ексклюзивністю та нетерпимістю. Це дає змогу бачити, які саме складові присутні в конкретному культурному контексті.

Релігійна винятковість і ставлення до інших

Релігійний ексклюзивізм — це переконання, що власна традиція має особливий або єдиний доступ до істини чи спасіння. Подібне твердження може бути частиною богословського вчення без вимоги дискримінувати інших. Інша річ — соціальні установки, що допускають обмеження прав, приниження, примус або насильство. Їх слід вимірювати окремо.

Твердження «моя віра істинна», судження «інші помиляються», поведінка «я відмовляю іншому в рівних правах» та дія «я застосовую силу» описують різні психологічні й соціальні явища. Поєднання їх в один ярлик створює методологічну помилку.

Авторитет, правила й можливість сумніву

Релігійне життя може спиратися на авторитет тексту, традиції, наставників або інституцій. Психологічно важливо, хто має право остаточного тлумачення, як виправляють помилки керівництва, чи допускають незгоду і чи залишається можливою добровільна зміна громади.

Сувора особиста дисципліна може бути результатом вільного вибору. Той самий зовні обряд за умов примусу, приниження та ізоляції має інший психологічний зміст. Тому стиль групового управління не можна виводити лише зі змісту віровчення.

Які існують форми релігійного фундаменталізму

Єдиної загальноприйнятої міжнародної класифікації форм фундаменталізму немає. Наведені нижче форми — аналітичне розрізнення, яке допомагає описувати конкретні прояви. Воно не встановлює клінічних типів особистості та не передбачає, що всі форми обов’язково присутні в однієї людини.

Доктринальна форма

Центральним стає захист основоположних положень віровчення від перегляду. Основні зусилля можуть спрямовуватися на релігійну освіту, полеміку, тлумачення текстів і збереження богословської наступності. Доктринальна непохитність не встановлює ставлення до інших конфесій, демократії або насильства.

Інтерпретаційна форма

У центрі перебуває незаперечний авторитет релігійного тексту чи затвердженої системи його прочитання. Дослідники Liht та колеги (2011) запропонували багатовимірний підхід, у якому окремо враховуються джерело релігійного авторитету, можливість змін у вченні та орієнтація щодо земного світу.

Нормативно-поведінкова форма

Головну роль відіграють суворі повсякденні правила: сімейні обов’язки, ритуали, дисципліна, одяг, харчування, межі соціальних контактів. Такі норми можуть бути особисто значущими й добровільно прийнятими. Ризики для психічного благополуччя виникають насамперед тоді, коли вимоги підтримуються погрозами, карами, ізоляцією або порушенням права на вибір.

Групова й захисна форма

Фундаменталістичні настанови іноді активізуються навколо збереження колективної ідентичності. Спільнота може сприймати секуляризацію, політичні зміни чи культурний вплив як загрозу. Важливо перевіряти, які загрози є реальними, які описуються символічно, і як група реагує на людей поза власними межами. Захист традиції та ворожість до інших — різні форми поведінки.

Соціально-політична форма

У цьому випадку релігійне вчення використовується як підстава для вимог змінити закони, освіту або політичні інституції. Сама участь у суспільній дискусії належить до свободи переконань. Дослідницький інтерес становлять ставлення до рівних прав, підтримка примусу, авторитарні практики, політична мобілізація й готовність до насильницьких засобів. Систематичний огляд визначень релігійного екстремізму (2025) підкреслює, наскільки важливо розрізняти поняття й контексти.

Психологічні чинники: чому формуються й зберігаються фундаменталістичні настанови

Прагнення визначеності

Людина прагне зрозуміти світ, ухвалювати рішення і передбачати наслідки власної поведінки. Коли події видаються непевними, зрозуміла система остаточних пояснень може зменшувати суб’єктивну невизначеність. У психології цей можливий механізм досліджують через потребу в когнітивній завершеності — прагнення отримати визначену відповідь і уникнути тривалого стану неоднозначності.

Brandt і Reyna (2010) виявили статистичні зв’язки між фундаменталістичними настановами, особливостями когнітивної завершеності та оцінюванням окремих соціальних груп. Дані підтримують роль певних пізнавальних механізмів, але не доводять, що фундаменталізм має єдину причину або що люди з високою потребою у визначеності обов’язково стануть фундаменталістами.

Kossowska та колеги (2018) вивчали фундаменталістичні настанови, прагнення когнітивної завершеності та нейрофізіологічні реакції під час виконання спеціального завдання. Йдеться про дослідження реакцій у певних лабораторних умовах. Такі показники не дозволяють визначати особисту віру, моральність чи світогляд конкретної людини за роботою мозку.

Належність до групи й соціальна ідентичність

Релігійна громада може забезпечувати відчуття належності, підтримку, міжпоколінну пам’ять, допомогу під час втрат і спільний ритм життя. Водночас переконання можуть ставати маркерами групової лояльності, а незгода сприйматися як загроза згуртованості. Вирішальним залишається спосіб, у який організовано взаємини між учасниками та людьми поза громадою.

Варто відрізняти релігійну ідентичність від соціальної нетерпимості. Сильна належність до власної традиції може співіснувати з міжрелігійною дружбою, повагою до іншого світогляду й підтримкою свободи совісті.

Загроза, культурні зміни й відчуття втрати

Швидкі суспільні зміни, політична нестабільність, дискримінація й конфлікти можуть підсилювати потребу в груповій єдності та сталій системі норм. Деякі люди реагують на зміни посиленням релігійної практики, інші — новими формами тлумачення, а ще інші — дистанціюванням від інституційної релігії. Фундаменталістичний шлях є лише одним з можливих.

Moaddel (2018) розглядав релігійний фундаменталізм у восьми країнах із мусульманською більшістю та наголошував на необхідності враховувати суспільні інституції, історичний досвід і умови релігійного життя. Узагальнювати ці зв’язки на всі релігії та держави без перевірки було б методологічною помилкою.

Екзистенційні переживання і пошук сенсу

Релігійний світогляд може давати відповіді на запитання смерті, страждання, справедливості та життєвого призначення. Відчуття остаточної істини іноді пов’язується із суб’єктивною впевненістю перед екзистенційною невизначеністю. У експерименті Friedman і Rholes (2007) досліджували реакції на оскарження фундаменталістичних переконань і доступність думок про смерть.

Однак дослідницька традиція, пов’язана з нагадуванням про смертність, має суттєві методологічні дискусії. Метааналіз Schindler та колег (2023) показав чутливість частини ефектів до упереджень публікації та методів аналізу. Пояснення через екзистенційний захист слід розглядати як можливу модель окремих процесів, а не як універсальний психологічний закон.

Соціальне навчання і життєвий досвід

Уявлення про авторитет, істину та допустимість сумніву засвоюються в родині, релігійному навчанні, спільноті, дружньому колі та медіа. Людина може вивчати не тільки догматичний зміст, а й стиль розв’язання суперечок: чи дозволено ставити незручні запитання, переглядати висновки й підтримувати стосунки з людьми інших переконань. Навіть за однакового виховання дорослі люди нерідко мають різні погляди. Життєві події, освіта, взаємини та власний вибір змінюють траєкторії розвитку переконань.

Фундаменталізм, ортодоксія, буквалізм, традиціоналізм і догматизм

Ортодоксія означає прийняття вчення відповідно до норм певної релігійної традиції. Традиціоналізм підкреслює цінність успадкованих практик, ритуалів і суспільного устрою. Буквалізм стосується способу читання текстів. Догматизм характеризує закритість системи переконань до перегляду й може бути релігійним або нерелігійним. Фундаменталізм у різних дослідницьких моделях може поєднувати кілька таких ознак з уявленням про остаточний авторитет, загрозу та межі допустимої альтернативи.

Altemeyer і Hunsberger (1992) аналізували зв’язки фундаменталізму з авторитаризмом, релігійним пошуком і упередженнями. Це класична робота, але її результати залежать від вибірки та інструменту й не охоплюють усіх релігійних традицій. Високий рівень прийняття доктрини не є автоматичним доказом політичної авторитарності.

Авторитаризм стосується ставлення до влади, покори й покарання за порушення норм. Радикалізація означає процес посилення крайніх поглядів або прийняття радикальних засобів соціально-політичної дії. Насильницький екстремізм пов’язаний зі схваленням або використанням насильства для досягнення цілей. Ці категорії можуть частково перетинатися, однак описують різні явища. Слово «фанатизм» у повсякденній мові часто є оцінним, тому в науковому поясненні доцільніше називати конкретну поведінку або настанову.

Фундаменталізм та упередження: що показує емпірична література

У низці досліджень високі показники фундаменталістичних установок статистично пов’язані з негативними оцінками окремих соціальних груп. Сила зв’язку залежить від змісту вимірювальної шкали, культурного середовища, характеру оцінюваної групи та способу поставлених запитань. Brandt і Reyna (2010) аналізували когнітивні чинники цього зв’язку. Сам по собі статистичний результат не означає, що фундаменталістичні переконання спричинили конкретну дію або що будь-яка віруюча людина з твердими переконаннями має упередження.

У критичному огляді Williamson і Demmrich (2024) проаналізовано 365 емпіричних досліджень. Автори повідомляють, що найчастіше досліджувані статистичні зв’язки були помірними, потім слабкими, а сильні траплялися рідше; частина найвиразніших асоціацій була пов’язана з дослідженнями упереджень щодо сексуальності. Йдеться про різні методи, вибірки й змінні, а не про один причинний ефект для всього населення.

Окрема методологічна проблема виникає тоді, коли анкета фундаменталізму вже містить питання про нетерпимість, а її загальний бал застосовують для пояснення нетерпимості. Частину виявленого зв’язку тоді формує перетин змісту двох показників. Виважене дослідження повинно відділяти доктринальні переконання від установок щодо прав і гідності інших людей.

Чи пов’язаний релігійний фундаменталізм із насильством?

Тверді релігійні переконання не дають змоги передбачити, чи конкретна людина вчинить насильство. Між переконанням, груповою неприязню, схваленням примусу, виправданням агресії й реальною насильницькою дією існують різні переходи. Вони залежать від соціальної ситуації, мереж впливу, політичних конфліктів, доступності насильницьких засобів і безпосередніх намірів. Розділ Cambridge Handbook of the Psychology of Violent Extremism (2025) спеціально розглядає фундаменталізм та насильницький екстремізм як окремі, хоч іноді пов’язані явища.

Demmrich і Hanel (2024) досліджували ставлення до реактивного та активного насильства серед 1048 мусульман турецького походження в Німеччині. У цій вибірці фундаменталістична релігійність виявилася статистичним предиктором окремих оцінок допустимості насильства після врахування інших факторів. Водночас підтримка активного насильства загалом була низькою, а межі вибірки не дозволяють переносити висновки на всіх мусульман або всіх віруючих.

Helbling, Jungkunz і Osenbrügge (2025) порівнювали установки серед релігійних фундаменталістів, радикалів та екстремістів у західноєвропейському контексті. Важливо не об’єднувати різні групи одним словом і вимірювати підтримку насильства незалежно від доктринальних поглядів. Для оцінки безпеки вирішальними є конкретні погрози, дії, переслідування, доступ до засобів насильства та наміри завдати шкоди.

Фундаменталізм у різних релігіях і культурах

Різні релігійні традиції мають різний устрій авторитету, систему текстів, роль ритуалів, ставлення до держави та правила передавання знання. Методика, створена для протестантського середовища, не обов’язково однаково вимірює погляди в ісламі, юдаїзмі, буддизмі, індуїзмі чи локальних традиціях. Порівняльні дослідження потребують культурної адаптації та перевірки, чи питання мають однакове значення для респондентів.

Moaddel і Karabenick (2021) запропонували шкалу з 16 пунктів і чотирьох вимірів — дисциплінарний образ Бога, непомильність або буквальність, релігійна ексклюзивність і релігійна нетерпимість. Дослідники перевірили її на 24 758 респондентах у дев’яти країнах. Це важливий внесок у міжкультурні вимірювання, але застосування інструменту до нових релігійних середовищ вимагає окремої валідизації.

В українському контексті слід розрізняти релігійну доктринальність, збереження церковної традиції, громадянську солідарність, спротив агресії та підтримку примусу. Воєнний досвід змінює суспільні уявлення про загрозу й безпеку. Закордонні статистичні результати не можуть використовуватися як автоматична характеристика українських конфесій або окремих вірян.

Як психологи вимірюють фундаменталістичні установки

У дослідницькій практиці використовують самозвітні шкали, інтерв’ю, оцінку релігійних переконань, соціальних настанов та ставлення до альтернативних поглядів. Altemeyer і Hunsberger (2004) запропонували переглянуту коротшу шкалу фундаменталізму. Liht та колеги (2011) створили інструмент на основі іншого поняттєвого підходу. Moaddel і Karabenick (2021) застосували міжрелігійну багатовимірну модель.

Кожна шкала відображає конкретне визначення феномена. Якщо питання про нетерпимість уже входять до загального бала, це необхідно враховувати під час аналізу зв’язку з дискримінацією. Так само слова «Бог», «Писання», «гріх» і «релігійний закон» не мають однакового значення в усіх традиціях. Наукове використання потребує якісного перекладу, перевірки валідності, надійності й культурної порівнянності.

Бал за анкетою є вимірювальним показником у визначених умовах. Він не встановлює психіатричного діагнозу, готовності до насильства, моральної якості людини чи глибини її духовного досвіду. ## Особисті переживання, добробут і психологічні ризики

Для деяких людей чітке віровчення й стабільна громада стають джерелом життєвої послідовності, підтримки, соціальної належності й морального орієнтира. Інші можуть переживати страх помилитися, сильний сором, напруження через розбіжності з близькими або втрату стосунків під час зміни переконань. Психологічні наслідки залежать від особистих обставин, добровільності участі, умов виховання, досвіду спільноти та наявності альтернативної підтримки.

Важливо розрізняти конкретні виміри релігійності й духовності, замість припускати єдиний зв’язок між «суворою вірою» та психічним здоров’ям. Детальніше про різні результати досліджень — у статті «Релігійність, духовність і психічне здоров’я». У складних обставинах віра може допомагати людині, а певні форми релігійного подолання стресу — посилювати провину чи відчуття покинутості. Окрему наукову рамку дає тема релігійного копінгу.

Де проходить межа між релігійною суворістю та духовним насильством

Головне практичне питання — наскільки вільно людина бере участь у релігійному житті. Якщо їй дозволено запитувати, не погоджуватися, підтримувати стосунки з родичами, отримувати медичну допомогу й виходити зі спільноти без погроз, суворі приписи можуть бути частиною добровільно обраного способу життя. Якщо керівництво або учасники застосовують приниження, шантаж, ізоляцію, економічну залежність, погрози духовною карою чи примус до небажаних дій, це становить питання безпеки та прав людини.

Висококонтрольні середовища можуть формуватися як у релігійних, так і в нерелігійних організаціях. Фундаменталістичне віровчення не є обов’язковою умовою психологічного примусу, а сувора релігійна громада не обов’язково використовує насильницькі методи. Оцінювати слід фактичні правила, способи їх забезпечення, наслідки для автономії та можливість отримати незалежну допомогу.

У випадку примусу доречно зберігати безпечні контакти, обговорювати ситуацію з незалежним фахівцем і планувати подальші дії з урахуванням ризику переслідування. Відкритий конфлікт або поспішний вихід без підготовки іноді здатні посилити небезпеку. Ключова мета — відновити безпеку й можливість власного вибору.

Релігійний фундаменталізм і психічні розлади

Релігійний фундаменталізм не є діагнозом у міжнародних класифікаціях психічних розладів. Молитва, аскетичні практики, суворе дотримання обрядів, непохитні релігійні переконання або незвичне духовне переживання самі по собі не встановлюють депресію, психоз, тривожний чи обсесивно-компульсивний розлад. Оцінювання здійснюють за симптомами, тривалістю дистресу, порушенням функціонування, ризиками та культурним контекстом.

Наприклад, релігійний обсесивно-компульсивний розлад, або скрупульозність, пов’язаний із нав’язливими сумнівами, тривогою та компульсивними ритуалами. Ці механізми можуть виникати у людей із різними богословськими поглядами. Важливо відділяти добровільну молитву від повторюваної дії, якою людина намагається нейтралізувати нестерпну тривогу.

Релігійний конфлікт, вихід із громади або зміна світогляду можуть бути емоційно болісними без клінічного розладу. Якщо присутні тривала депресивна симптоматика, виражена втрата функціонування, порушення сну, суїцидальні думки чи порушення контакту з реальністю, потрібна консультація відповідного медичного або психологічного фахівця. Духовну підтримку за бажанням людини можна поєднувати з лікуванням; вона не замінює доказової психотерапії та психіатричної допомоги.

Як вести діалог із людиною, яка дотримується фундаменталістичних поглядів

Розмова стає точнішою, коли обговорюють конкретне переконання, а не оцінний ярлик. Можна запитати, які положення людина вважає незмінними, хто має право їх тлумачити, чого вона очікує від близьких та які рішення справді впливають на спільне життя. Це допомагає відокремити богословську незгоду від питань безпеки, дискримінації й примусу.

Повага до права іншої людини на віру може співіснувати з чіткими межами поведінки. У родині або громаді важливо обговорювати неприпустимість погроз, принижень і примусу, право дітей на захист та доступ до медичної допомоги. Такий підхід виходить із фактичних потреб людей, а не з бажання оцінити чиюсь релігію.

Спроба різко зруйнувати всі переконання людини може викликати захисну реакцію, особливо коли віра тісно пов’язана з належністю та стосунками. Результати досліджень про когнітивну визначеність дають можливі пояснення окремих реакцій, але не пропонують універсальної технології «переконування фундаменталіста». Для добровільного діалогу корисні уважне уточнення, конкретні питання, взаємна повага та чітке розуміння меж.

Що робити, якщо релігійні вимоги викликають страждання

Передусім потрібно з’ясувати, звідки походить страждання: власні сумніви, страх порушити релігійну норму, вимоги керівника, родинний конфлікт, примусовий контроль, соціальна ізоляція чи клінічні симптоми. Ці ситуації потребують різних способів допомоги. Людині важливо мати хоча б один безпечний простір, у якому можна розповісти про свої переживання без ризику покарання.

Психолог або психотерапевт, який поважає світогляд клієнта, може допомогти розібратися у стосунках, відновити особисті межі й прийняти власне рішення. За наявності симптомів психічного розладу потрібне відповідне клінічне оцінювання. Залучення духовного наставника залишається особистим вибором людини і має відбуватися без примусу.

Що є науковим фактом, а що — інтерпретацією

Вислів «ця людина вважає свою віру остаточною істиною» описує переконання. Твердження «таке переконання зменшує тривогу» є емпіричною гіпотезою, яка потребує окремих доказів. Кореляція між показником фундаменталізму й упередженнями не доводить, що один чинник спричинив інший. Дані лабораторного дослідження стосуються визначених умов, а результати порівняльної анкети — популяцій, у яких її валідизували.

Психологічне дослідження релігійного життя не встановлює існування чи неіснування Бога, надприродного або метафізичних сутностей. Воно аналізує думки, переживання, рішення, взаємини та поведінку людей. Розрізнення емпіричного й богословського способів міркування допомагає зберігати повагу до віруючих, невіруючих, агностиків і людей різних духовних традицій.

Поширені запитання

Чи всі консервативні віруючі є фундаменталістами?

Ні. Консервативність може виражатися в прихильності до релігійної традиції, практик і моральних норм. Для аналізу фундаменталізму дослідники вивчають конкретну комбінацію настанов щодо істини, незмінності, авторитету та інших світоглядів.

Чи є релігійний фундаменталізм психічним розладом?

Ні. Це конструкт психології релігії та соціальних наук. Діагностика психічного розладу ґрунтується на симптомах, дистресі, порушенні функціонування й клінічних критеріях.

Чи означає фундаменталізм готовність до насильства?

Ні. Переконання, підтримку насильницьких засобів і фактичну поведінку вимірюють окремо. Оцінювання небезпеки потребує даних про конкретні погрози, наміри й дії.

Чим фундаменталізм відрізняється від буквалізму?

Буквалізм стосується способу прочитання тексту. Фундаменталізм у різних моделях охоплює також остаточність авторитету, сталість доктрини, групові межі та ставлення до інакшості. Буквальність не є універсальною достатньою ознакою.

Чи існує єдина наукова шкала фундаменталізму?

Ні. Дослідники застосовують кілька інструментів, заснованих на різних теоретичних підходах. Порівнюючи результати, потрібно перевіряти, які саме властивості вимірює кожна шкала та в яких культурах її перевіряли.

Чи може людина змінювати фундаменталістичні переконання?

Так. Релігійні погляди та способи їх тлумачення можуть змінюватися протягом життя під впливом досвіду, освіти, взаємин і внутрішніх запитань. Напрямок змін визначається особистою історією та вибором.

Висновок

Релігійний фундаменталізм описує різні настанови щодо безумовного релігійного авторитету, незмінності доктрини й іноді жорстких меж власної спільноти. Психологічна наука досліджує його через потребу у визначеності, групову ідентичність, переживання загрози, соціалізацію, авторитарні установки та спостережувані соціальні наслідки. Кожен висновок залежить від використаного визначення, інструментів і культурного контексту.

Ключовим практичним завданням є точне розрізнення добровільної віри, соціальних упереджень, духовного примусу й насильства. Саме воно забезпечує повагу до свободи совісті, наукову достовірність та предметну увагу до безпеки людини.

Пов’язані статті

Психологія релігії та духовності: що вивчає наука про віру, досвід і практику — предмет, методи й межі науки про релігійні переживання.

Релігійний ОКР (скрупульозність): нав’язливі сумніви, ритуали та лікування — клінічне розрізнення нав’язливих симптомів і релігійної практики.

Релігійний буквалізм: як буквальне тлумачення пов’язане з переконаннями — буквальне читання текстів і психологія переконань

Джерела

Altemeyer, B., & Hunsberger, B. (1992). Authoritarianism, Religious Fundamentalism, Quest, and Prejudice. The International Journal for the Psychology of Religion, 2(2), 113–133.

Altemeyer, B., & Hunsberger, B. (2004). A Revised Religious Fundamentalism Scale: The Short and Sweet of It. The International Journal for the Psychology of Religion, 14(1), 47–54.

Brandt, M. J., & Reyna, C. (2010). The role of prejudice and the need for closure in religious fundamentalism. Personality and Social Psychology Bulletin, 36(5), 715–725.

Friedman, M., & Rholes, W. S. (2007). Successfully challenging fundamentalist beliefs results in increased death awareness. Journal of Experimental Social Psychology, 43(5), 794–801.

Helbling, M., Jungkunz, S., & Osenbrügge, N. (2025). A comparison of individual needs and support of violence among radicals, extremists and fundamentalists in Western Europe. Humanities and Social Sciences Communications, 12.

Ismail, A. M., Jamir Singh, P. S., & Mujani, W. K. (2025). A systematic review: unveiling the complexity of definitions in extremism and religious extremism. Humanities and Social Sciences Communications, 12.

Jong, J., Ross, R., Philip, T., Chang, S. H., Simons, N., & Halberstadt, J. (2018). The religious correlates of death anxiety: a systematic review and meta-analysis. Religion, Brain & Behavior, 8(1), 4–20.

Kossowska, M., Szwed, P., Wyczesany, M., Czarnek, G., & Wronka, E. (2018). Religious Fundamentalism Modulates Neural Responses to Error-Related Words: The Role of Motivation Toward Closure. Frontiers in Psychology, 9, 285.

Liht, J., Conway, L. G., Savage, S., White, W., & O’Neill, K. A. (2011). Religious Fundamentalism: An Empirically Derived Construct and Measurement Scale. Archive for the Psychology of Religion, 33(3).

Milla, M. N., & Yustisia, W. (2025). Religious Fundamentalism and Violent Extremism. The Cambridge Handbook of the Psychology of Violent Extremism, 142–165. Cambridge University Press.

Moaddel, M. (2018). Religious Fundamentalism in Eight Muslim-Majority Countries: Reconceptualization and Assessment. Journal for the Scientific Study of Religion.

Moaddel, M., & Karabenick, S. A. (2021). Measuring Fundamentalism Across the Abrahamic Faiths. Journal for the Scientific Study of Religion, 60(3), 669–697.

Phillips, R. E. III (2024). What Is Religious Fundamentalism? Asking Scientists Who Study the Construct. Review of Religious Research, 66(4), 537–560.

Schindler, S., Hilgard, J., Fritsche, I., Burke, B., & Pfattheicher, S. (2023). Do Salient Social Norms Moderate Mortality Salience Effects? A (Challenging) Meta-Analysis of Terror Management Studies. Personality and Social Psychology Review, 27(2).

 
 
bottom of page