Цифрові звички: як формуються автоматичні перевірки телефона, стрічки та сповіщень
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 21 вересня 2026 · Редакційна політика
Цифрові звички — це автоматизовані або напівавтоматизовані способи взаємодії з цифровим середовищем, які повторюються у знайомих ситуаціях: розблокувати телефон одразу після пробудження, відкрити месенджер у короткій паузі, перевірити стрічку під час очікування, торкнутися значка після сповіщення або перейти до застосунку майже без окремого рішення. У ширшому контексті це один із класів цифрової поведінки. Його ключова риса — зв’язок між повторюваним сигналом ситуації та відповіддю, яка з часом потребує дедалі менше свідомого планування.
Сам факт частого користування телефоном ще не означає, що людина має розлад або «залежність». У сучасній психології звичку описують через автоматичність, контекстні сигнали та повторення. Огляд Венді Вуд пояснює, що звичні відповіді формуються як асоціації між контекстом і дією, коли певна поведінка багато разів повторюється у стабільних умовах і має для людини певний результат або винагороду (Wood, 2024). Саме тому цифрова звичка може запускатися ще до того, як людина сформулювала намір «зараз перевірю телефон».
Ця стаття зосереджена на повсякденних автоматичних перевірках телефона, стрічок і сповіщень. Вона не підмінює загальну психологію звичок, не прирівнює кожну автоматичну дію до проблемного використання смартфона і не робить висновків про психічне здоров’я лише за кількістю розблокувань або хвилин перед екраном.
Що таке цифрова звичка
Звичка в поведінковій науці — це не просто дія, яку людина часто виконує. Важливішою є автоматична готовність до відповіді, що виникає після повторення поведінки у схожому контексті. Бенджамін Гарднер у сучасному огляді наголошує на відмінності між habit як набутою асоціацією «сигнал — відповідь» і habitual behavior як поведінкою, що часто повторюється (Gardner, 2024). Це розрізнення особливо корисне для смартфона: два користувачі можуть відкривати той самий застосунок по двадцять разів на день, але в одного кожне відкриття пов’язане з конкретною робочою метою, а в іншого значна частина перевірок запускається автоматично.
У цифровому середовищі сигналами можуть ставати не лише звуки чи вібрації. Контекстом бувають сам вигляд телефона на столі, значок застосунку, позначка непрочитаного, завершення завдання, очікування ліфта, поїздка в транспорті, перерва між абзацами, нудьга, втома, невизначеність або відчуття, що «раптом щось сталося». Коли в такому контексті одна й та сама відповідь багато разів повторюється, ситуація дедалі легше запускає її знову.
Частота, автоматичність і мета — різні речі
Частота показує, скільки разів відбулася дія. Автоматичність описує, наскільки легко дія запускається без окремого рішення. Мета пояснює, навіщо людина діє. Ці три параметри можуть збігатися, але не є тотожними. Професійна комунікація може вимагати десятків навмисних перевірок повідомлень, тоді як кілька коротких відкривань стрічки можуть бути майже повністю автоматичними. Тому психологічний аналіз цифрових звичок має починатися не з моральної оцінки часу перед екраном, а з питання: який сигнал запустив дію, що саме людина зробила і що відбулося після цього?
Як формується звичка перевіряти телефон
Класична для цифрової поведінки робота Антті Оуласвірти та колег описала checking habit — короткі повторювані перевірки динамічного контенту, доступного на смартфоні. У серії досліджень автори показали, що такі перевірки можуть виникати й закріплюватися завдяки швидко доступним інформаційним результатам (Oulasvirta et al., 2012). Важлива деталь цієї роботи: повторювана звична поведінка частіше переживалася учасниками як набридлива звичка, а не як «залежність» у клінічному сенсі.
Механізм можна описати як послідовність із трьох елементів. Спочатку виникає сигнал: зовнішній або внутрішній. Потім відбувається коротка відповідь — розблокування, відкриття застосунку, оновлення стрічки, перегляд повідомлень. Після цього людина отримує результат: нову інформацію, соціальний контакт, зменшення невизначеності, розвагу, відчуття завершеності або просто зміну стимуляції. Якщо ця послідовність багато разів повторюється у схожих ситуаціях, сигнал починає дедалі швидше активувати знайому відповідь.
Це не означає, що всі цифрові звички формуються одним способом. Сучасна теорія звичок застерігає від надто простої моделі, де будь-яке повторення автоматично створює сильну звичку. Намір, мотивація, контекст, доступність альтернатив і характер наслідків продовжують впливати на поведінку (Gardner, 2024). Цифрова звичка є одним із чинників поведінки, а не єдиним її поясненням.
Швидка інформаційна винагорода
Телефон особливо зручний для формування коротких перевірок, тому що між дією та результатом майже немає затримки. Одне торкання може показати повідомлення, новину, реакцію, лист, погоду, рух коштів або новий допис. Оуласвірта та колеги назвали такі результати informational rewards — швидко доступними інформаційними винагородами (Oulasvirta et al., 2012). Тут слово «винагорода» не означає, що кожна перевірка приносить задоволення. Результатом може бути просто зменшення невизначеності: тепер людина знає, чи є щось нове.
Популярне пояснення цифрових звичок через один «дофаміновий цикл» надто грубе. Поведінка формується на кількох рівнях: навчання на наслідках, контекстні асоціації, соціальні очікування, нудьга, потреба в інформації, індивідуальні цілі, дизайн інтерфейсу та доступність самого пристрою. Нейробіологія винагороди важлива для поведінки загалом, але вона не дає підстав перетворювати кожну перевірку телефона на історію про «дофамінову залежність».
Контекст закріплює автоматичність
Сильні звички тісно пов’язані з контекстом. Велике польове дослідження 2025 року поєднало дані мобільного сенсингу, використання застосунків і маршрути 419 учасників. Звички використання смартфона були сильнішими у просторах і на маршрутах, які самі відвідувалися більш звично; соціальні застосунки виявилися водночас більш звичними й менш залежними від конкретного місця, ніж несоціальні (Ross et al., 2025). Це добре ілюструє, чому «я просто перестану перевіряти» часто працює гірше, ніж зміна сигналів і середовища.
Чому ми перевіряємо телефон, навіть коли не було сповіщення
Зовнішнє сповіщення — лише один із можливих сигналів. Після достатньої кількості повторень запуском може стати сама ситуація: пауза в роботі, очікування відповіді, пробудження, перехід між двома завданнями, дорога знайомим маршрутом або момент, коли увага на секунду звільнилася. Тому людина може відкрити месенджер без звуку, вібрації й банера. Поведінка вже частково перенесла керування із зовнішнього сигналу на ширшу мережу контекстних асоціацій.
Внутрішні стани теж можуть функціонувати як сигнали. Нудьга, занепокоєння, очікування соціальної відповіді, відчуття невизначеності або бажання коротко перемкнутися інколи передують перевірці. Це не означає, що за кожною цифровою звичкою прихована тривога. Один і той самий рух може мати різні функції в різних людей і навіть у тієї самої людини в різний час.
Дослідження візуальної доступності смартфона у студентів також підтримує роль сигналів. В експерименті з 62 учасниками смартфонні дії частіше виникали, коли телефон був у полі зору і не було інструкції свідомо стримувати користування (Li et al., 2023). Це невелике дослідження однієї студентської вибірки, тому його не варто переносити на всіх користувачів, але воно узгоджується з ширшою теорією контекстно зумовленої звички.
Як сповіщення стають сигналами поведінки
Сповіщення створюють явний зовнішній сигнал: звук, вібрацію, банер, значок або число непрочитаних повідомлень. Вони можуть привертати увагу до потенційно значущої події, а повторюваний зв’язок «сигнал — перевірка — результат» робить реакцію дедалі легшою. Дослідження 590 щоденних користувачів соцмереж показало, що звичні перевірки, відчуття постійної доступності соцмереж і суб’єктивне відволікання сповіщеннями були пов’язані з частішими зривами самоконтролю під час використання соцмереж (Du et al., 2019). Це кореляційне дослідження: воно показує зв’язок, але не доводить, що сповіщення самі по собі спричинили всі випадки втрати контролю.
У лабораторному дослідженні 2026 року з реалістичними сповіщеннями соціальних платформ повідомлення спричиняли короткочасне сповільнення когнітивної обробки приблизно на сім секунд. Сила ефекту була пов’язана з релевантністю сповіщення і частотою звичних взаємодій зі смартфоном (Fournier et al., 2026). Це конкретний експеримент із завданням Струпа у вибірці студентів, тому з нього не випливає, що кожне реальне повідомлення погіршує загальну увагу людини протягом дня. Він показує більш вузьке явище: цифровий сигнал здатний тимчасово перехоплювати ресурси поточної обробки.
Стрічка, нескінченна доступність і відсутність природної зупинки
Після відкриття застосунку звичка перевірити може перейти в довший епізод перегляду. Тут до механізму звички додається архітектура інтерфейсу: наскільки легко продовжити, чи є чітка точка завершення, як швидко з’являється новий контент і скільки дій потрібно, щоб вийти. Саме тому психологію автоматичної перевірки корисно розглядати разом із переконувальними технологіями та економікою уваги. Інтерфейс не «контролює» людину напряму, але він змінює вартість продовження і вартість зупинки.
Фраза «я зайшов лише на секунду» часто описує дві послідовні події: автоматичний запуск і подальше утримання. Це різні мішені для зміни поведінки. Для першої важливі сигнали, доступність телефона та звичні контексти. Для другої — структура сеансу, зміст, соціальна взаємодія, рекомендації, відсутність природних пауз і поточна мета користувача.
Автоматична перевірка і увага
Цифрова звичка може конкурувати з поточним завданням ще до тривалого використання. Коротке відхилення до сповіщення, значка або звичного руху рукою змінює напрям уваги. Однак з цього не слід робити загальний висновок, що смартфон «руйнує концентрацію». Ефект залежить від ситуації, частоти переривань, складності завдання, значущості сигналу та індивідуальних патернів. Найточніше говорити про конкретні переривання й перемикання уваги, а не про абстрактну шкоду «екранів».
Саме частота перевірок може бути окремим показником, який губиться за загальним screen time. Систематичний огляд об’єктивних методів оцінки проблемного використання смартфона показав, що дослідники часто вимірюють не лише загальний час, а й патерни перевірок, розблокування та використання окремих застосунків (Ryding & Kuss, 2020). Це важливо: дві людини з однаковими трьома годинами використання можуть мати дуже різну структуру дня — кілька довгих цілеспрямованих сесій або сотню коротких переривань.
Цифрова звичка, проблемне використання і залежність — не одне й те саме
Автоматично перевіряти телефон можна часто і при цьому зберігати контроль, виконувати свої обов’язки та не мати клінічно значущого погіршення функціонування. Інша ситуація виникає, коли використання стає стійко неконтрольованим, витісняє сон, навчання, роботу чи стосунки, триває попри помітні негативні наслідки й супроводжується вираженим дистресом. Для такого патерна в науковій літературі частіше використовують термін проблемне використання смартфона, але й він потребує уважної оцінки конкретної поведінки та наслідків.
Американська психіатрична асоціація зазначає, що «технологічні залежності» як загальна категорія не входять до DSM-5-TR; Internet Gaming Disorder описаний окремо як стан для подальшого вивчення, а його критерії не поширюються автоматично на загальне користування інтернетом, соцмережами чи смартфонами (American Psychiatric Association, 2024). Огляд Панова й Карбонелла також застерігає від автоматичного називання інтенсивного або проблемного користування смартфоном «залежністю» (Panova & Carbonell, 2018).
Отже, автоматична перевірка — це поведінковий патерн. Висока частота — кількісна характеристика. Проблемне використання — поняття про втрату контролю та наслідки. Клінічний діагноз — окрема категорія, яка потребує встановлених критеріїв і професійної оцінки. Перескакувати від першого до четвертого лише тому, що людина багато разів бере телефон до рук, науково некоректно.
Чому screen time недостатньо для розуміння цифрових звичок
Загальний час перед екраном зручний, але змішує різні види діяльності. Відеодзвінок із сім’єю, навігація, робоче листування, читання книжки, перегляд коротких відео й автоматичне оновлення стрічки можуть увійти в одну цифру. Для звичок кориснішими бувають інші запитання: скільки разів запускається перевірка, у яких ситуаціях, що їй передує, як довго триває епізод після відкриття і чи відповідає він наміру користувача.
Тому в межах цифрового благополуччя доцільно оцінювати не «правильну» універсальну кількість хвилин, а відповідність технологій цілям людини, її відчуття контролю, якість сну, навчання, роботи, стосунків і відновлення. Одна цифра screen time не здатна замінити цей контекст.
Діти та підлітки
У дітей і підлітків цифрові звички формуються в умовах розвитку саморегуляції, залежності від сімейних правил, шкільного режиму, соціального статусу серед однолітків і високої значущості комунікації. Тому результати досліджень дорослих не можна автоматично переносити на підлітків. Так само не варто робити висновок про проблему лише за частотою користування: важливі вік, мета, тип контенту, час доби, контекст сім’ї, сон, навчання та функціональні наслідки.
Для сім’ї практичнішим є спільне проєктування середовища, ніж ярлик «ти залежний від телефона». Наприклад, можна домовитися про зони без пристроїв під час спільної їжі, нічний режим для неважливих сповіщень, місце заряджання поза ліжком і чіткі винятки для безпеки та зв’язку. Правила, які дорослі виконують разом із підлітком, створюють зрозуміліший контекст, ніж одностороння заборона.
Як змінити автоматичні перевірки телефона
Найсильніша стратегія починається не з боротьби із самим жестом, а з реконструкції його механізму. Вуд описує три основні напрями зміни звички: формувати альтернативні винагороджувані дії, порушувати контекстні сигнали старої звички та збільшувати «тертя» для небажаної відповіді, роблячи бажану альтернативу простішою (Wood, 2024). Для телефона це можна перевести у цілком конкретні дії.
1. Визначте власні сигнали
Протягом кількох днів помічайте не лише час використання, а момент запуску. Що відбулося за кілька секунд до перевірки? Сповіщення, пауза, складне завдання, очікування, нудьга, перехід між справами, пробудження, телефон у полі зору? Не потрібно фіксувати кожен рух до секунди. Достатньо виявити кілька повторюваних ситуацій, у яких перевірка виникає найчастіше.
2. Розділіть потрібні й непотрібні сигнали
Не всі сповіщення слід вимикати. Дзвінки від близьких, сигнали безпеки, робочі повідомлення в черговий період або медичні нагадування можуть мати високу цінність. Натомість рекламні push-повідомлення, автоматичні рекомендації, повторні нагадування про контент і значки, які не потребують негайної реакції, можна прибрати або згрупувати. Мета — не створити «тишу за будь-яку ціну», а зменшити кількість сигналів, що запускають небажані перевірки.
3. Додайте невелике тертя
Навіть одна додаткова дія може повернути момент вибору. Прибрати застосунок із першого екрана, вимкнути автоматичне відкриття останньої стрічки, вийти з акаунта на одному з пристроїв, залишити телефон поза безпосередньою досяжністю під час глибокої роботи або використовувати окремий профіль для робочих застосунків — це способи зробити автоматичну відповідь трохи менш безшовною. Такий підхід узгоджується з принципом friction у сучасній науці про звички (Wood, 2024).
4. Підготуйте альтернативну відповідь на той самий сигнал
Якщо рука тягнеться до телефона в кожній мікропаузі, просте «не робити» залишає сигнал без нової відповіді. Практичніше заздалегідь визначити коротку альтернативу: зробити ковток води, подивитися у вікно, встати й пройти кілька кроків, записати наступну дію в задачі або просто витримати десять секунд паузи. Альтернатива має бути настільки простою, щоб реально конкурувати з одним рухом до екрана.
5. Створіть навмисні вікна перевірки
Для частини людей корисно перенести перевірки з режиму «коли імпульс з’явився» у режим «коли я це запланував». Це може бути не жорсткий розклад на весь день, а кілька захищених відрізків роботи чи навчання, між якими є нормальне вікно для повідомлень. Такий прийом особливо корисний, коли соціальна або професійна роль справді потребує регулярної доступності.
6. Вимірюйте те, що хочете змінити
Якщо проблема — сотня коротких розблокувань, зменшення загального screen time може майже не торкнутися механізму. Якщо проблема — один довгий нічний сеанс у стрічці, кількість перевірок теж не буде головним показником. Об’єктивні дані смартфона можуть допомогти побачити патерн, але систематичний огляд показує, що різні метрики відображають різні аспекти поведінки (Ryding & Kuss, 2020). Вибирайте показник відповідно до конкретної цілі.
7. Не перетворюйте зміну звички на моральний тест
Автоматична поведінка за визначенням частково минає свідоме рішення, тому повторний зрив не доводить «слабку волю». Корисніше подивитися, який сигнал залишився незміненим, де альтернатива була надто складною і який результат робив стару перевірку привабливою. Зміна середовища та повторення нової відповіді часто важливіші за самокритику.
Чи достатньо просто вимкнути сповіщення
Іноді це допомагає, але ефект залежить від людини та типу сповіщень. Дослідження Ляо і Сундара на 138 користувачах iPhone виявило несподіваний зв’язок: у тих, хто тримав телефон у беззвучному режимі, було більше перевірок, особливо за високого страху щось пропустити та сильнішої потреби належати до групи (Liao & Sundar, 2022). Це не рандомізований експеримент, тому результат не доводить, що беззвучний режим сам спричиняє більше перевірок. Він показує, чому «просто вимкни звук» не є універсальною порадою.
У 21-денному польовому дослідженні 2026 року учасники експериментальної групи на 14 днів вимикали сповіщення соціальних застосунків, після чого повертали їх на сім днів. Під час вимкнення сповіщень використання соцмереж зменшувалося, але після їх повернення тривалість використання наближалася до вихідного рівня; звичні перевірки також не зникли повністю (Liu et al., 2026). Отже, зменшення зовнішніх сигналів може бути корисним компонентом, але стійка зміна часто потребує роботи і з внутрішніми сигналами, контекстом та альтернативною поведінкою.
Варто враховувати й те, що автоматичні нагадування про «надмірне користування» не завжди змінюють поведінку. У двомісячному експерименті спливаючі повідомлення про надмірне використання смартфона не зменшили ні об’єктивний час, ні кількість перевірок, ні самооцінене проблемне використання (Loid et al., 2020). Сам факт показати людині попередження ще не перебудовує звичний контекст.
Коли цифрова звичка справді потребує уваги
Питання стає важливим не тоді, коли кількість перевірок виглядає «завеликою» у порівнянні з чужою, а коли патерн систематично суперечить власним цілям і погіршує функціонування. Приводом переглянути поведінку можуть бути регулярні нічні перевірки, що скорочують сон; повторні зриви навчання або роботи; небезпечне використання за кермом; конфлікти у стосунках; стійке відчуття втрати контролю; неможливість зменшити поведінку попри помітні наслідки.
Якщо перевірки пов’язані з вираженою тривогою, нав’язливими діями, депресивними симптомами, порушенням сну або іншим станом, важливо оцінювати не лише телефон. Цифрова поведінка може бути частиною ширшої картини, але сама по собі не встановлює діагноз. У такій ситуації корисна професійна оцінка причин, функціональних наслідків і супутніх симптомів.
Короткий практичний протокол на один тиждень
Перші два дні нічого не забороняйте й просто відмітьте три найтиповіші ситуації автоматичної перевірки. На третій день приберіть один неважливий зовнішній сигнал — наприклад, значок або рекламні push-повідомлення. На четвертий додайте невелике тертя в одній ситуації, де перевірка заважає найбільше. На п’ятий визначте коротку альтернативну дію для мікропауз. На шостий створіть один відрізок дня, де повідомлення перевіряються навмисно, а не імпульсивно. На сьомий порівняйте не лише хвилини screen time, а й кількість перевірок, відчуття контролю та те, чи стало легше виконувати важливі справи.
Це не клінічний протокол і не універсальна норма. Його сенс — перетворити нечітке «я забагато сиджу в телефоні» на конкретне спостереження за сигналами, відповідями та наслідками. Якщо потрібна глибша перебудова цифрового середовища, корисно також розглянути цифровий детокс як одну з можливих стратегій, а не як обов’язкову повну відмову від технологій.
FAQ
Чому я перевіряю телефон, хоча сповіщення не було?
Після повторень сигналом може стати не саме сповіщення, а контекст: пауза, місце, час, очікування, нудьга або думка про можливе повідомлення. Сформована звичка здатна запускати перевірку з внутрішніх і ситуаційних сигналів.
Чи означають часті перевірки залежність від телефона?
Ні. Часті перевірки описують поведінковий патерн і можуть бути звичними. Для проблемного або клінічно значущого стану важливі втрата контролю, стійкий дистрес і функціональні наслідки. «Залежність від смартфона» не є окремим діагнозом DSM-5-TR.
Чи варто вимкнути всі сповіщення?
Універсального правила немає. Доцільніше відокремити важливі сигнали від неважливих. Дослідження показують, що вимкнення сповіщень може тимчасово зменшувати використання, але в частини людей невизначеність або FOMO підтримують самостійні перевірки навіть без зовнішнього сигналу.
Що краще змінювати: screen time чи кількість перевірок?
Залежить від проблеми. Якщо день розбитий десятками коротких переривань, корисніше стежити за кількістю перевірок і контекстом. Якщо основна проблема — довгі вечірні сесії, важливішими можуть бути тривалість і час доби. Один показник не описує всю цифрову поведінку.
Чому після розблокування я залишаюся у стрічці довше, ніж планував?
Автоматична перевірка може бути лише входом у довший сеанс. Після відкриття поведінку підтримують новий контент, соціальні сигнали, рекомендації та низька вартість продовження. Тому для зміни важливо окремо працювати з моментом запуску і з умовами, що утримують людину після входу.
Скільки часу потрібно, щоб позбутися цифрової звички?
Універсального терміну немає. Стійкість звички залежить від сили контекстних сигналів, історії повторення, доступності альтернатив, винагород і того, як часто людина потрапляє у стару ситуацію. Практично корисніше відстежувати зменшення автоматичності та повернення контролю, а не чекати на конкретну «магічну» кількість днів.
Чи потрібно повністю відмовлятися від телефона, щоб змінити звичку?
Зазвичай ні. Для багатьох людей ефективнішою метою є не мінімальне використання, а більш навмисне: зменшити зайві сигнали, додати тертя в проблемних контекстах, залишити важливі функції та створити альтернативні відповіді на звичні тригери.
Пов’язані статті
Джерела
American Psychiatric Association. (2024). What Is Technology Addiction?
Du, J., Kerkhof, P., & van Koningsbruggen, G. M. (2019). Predictors of Social Media Self-Control Failure: Immediate Gratifications, Habitual Checking, Ubiquity, and Notifications. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking, 22(7), 477–485. https://doi.org/10.1089/cyber.2018.0730
Fournier, H., Fournel, A., Osiurak, F., Koenig, O., Pâris, F., Gaujoux, V., & Ringeval, F. (2026). Attention hijacked: How social media notifications disrupt cognitive processing. Computers in Human Behavior, 179, 108926. https://doi.org/10.1016/j.chb.2026.108926
Gardner, B. (2024). What is habit and how can it be used to change real-world behaviour? Narrowing the theory-reality gap. Social and Personality Psychology Compass, 18(6), e12975. https://doi.org/10.1111/spc3.12975
Li, M., Duan, J., Liu, Y., Zou, J., Yang, X., & Zeng, H. (2023). The habitual characteristic of smart phone use under relevant cues among Chinese college students. Frontiers in Psychology, 14, 1218886. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1218886
Liao, M., & Sundar, S. S. (2022). Sound of silence: Does Muting Notifications Reduce Phone Use? Computers in Human Behavior, 134, 107338. https://doi.org/10.1016/j.chb.2022.107338
Liu, N., Wu, Y., Shen, Y., & Hsu, C. (2026). Investigating the effect of notification deactivation on social media app usage: A longitudinal experiment. Information & Management, 63(8), 104432. https://doi.org/10.1016/j.im.2026.104432
Loid, K., Täht, K., & Rozgonjuk, D. (2020). Do pop-up notifications regarding smartphone use decrease screen time, phone checking behavior, and self-reported problematic smartphone use? Evidence from a two-month experimental study. Computers in Human Behavior, 102, 22–30. https://doi.org/10.1016/j.chb.2019.08.007
Oulasvirta, A., Rattenbury, T., Ma, L., & Raita, E. (2012). Habits make smartphone use more pervasive. Personal and Ubiquitous Computing, 16, 105–114. https://doi.org/10.1007/s00779-011-0412-2
Panova, T., & Carbonell, X. (2018). Is smartphone addiction really an addiction? Journal of Behavioral Addictions, 7(2), 252–259. https://doi.org/10.1556/2006.7.2018.49
Ross, M. Q., Rhee, L., Le, H., et al. (2025). Smartphone habits are stronger in spaces chosen out of habit. Scientific Reports, 15, 41252. https://doi.org/10.1038/s41598-025-25174-2
Ryding, F. C., & Kuss, D. J. (2020). Passive objective measures in the assessment of problematic smartphone use: A systematic review. Addictive Behaviors Reports, 11, 100257. https://doi.org/10.1016/j.abrep.2020.100257
Wood, W. (2024). Habits, Goals, and Effective Behavior Change. Current Directions in Psychological Science, 33(4). https://doi.org/10.1177/09637214241246480