Переконувальні технології: що це і як цифровий дизайн змінює поведінку
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 21 вересня 2026 · Редакційна політика
Переконувальні технології — це цифрові системи й елементи інтерфейсу, спроєктовані так, щоб підтримувати, спрямовувати або змінювати ставлення та поведінку людини під час взаємодії з технологією. Вони можуть допомагати сформувати корисну звичку, нагадувати про ліки, підтримувати фізичну активність, полегшувати навчання або енергозбереження. Ті самі принципи впливу можуть використовуватися для збільшення часу в застосунку, частоти покупок, надання персональних даних чи інших дій, вигідних платформі.
Наукова традиція persuasive technology сформувалася на перетині психології та взаємодії людини з комп’ютером. У 1997 році Бі Джей Фогг описав captology як область, де перетинаються обчислювальні технології та переконання. Перший програмний опис captology на CHI’97 задав напрям, який згодом розвинувся у моделі поведінкового дизайну, Persuasive Systems Design, цифрові втручання для здоров’я, персоналізовані підказки та алгоритмічно адаптований вплив.
Ключове для розуміння теми: переконувальна технологія не є окремим діагнозом, психологічним розладом або доказом того, що цифровий продукт «контролює» людину. Це клас дизайну і дослідницьких підходів. Реальний ефект залежить від мети, контексту, властивостей інтерфейсу, мотивації користувача, простоти дії, часу підказки, соціального середовища й багатьох інших чинників.
Що таке переконувальні технології
У класичній традиції persuasive technology технологію розглядають як активну частину ситуації поведінкового вибору. Вона не лише передає інформацію, а й може змінювати те, що людина бачить, наскільки легко їй виконати дію, коли вона отримує нагадування, який зворотний зв’язок бачить після дії та які соціальні сигнали супроводжують вибір. Оінас-Кукконен і Хар’юмаа описали Persuasive Systems Design як рамку для аналізу й проєктування систем, покликаних впливати на ставлення або поведінку, і систематизували 28 принципів дизайну у чотири великі групи.
Це визначення охоплює дуже різні продукти: фітнес-застосунки, системи самоспостереження, навчальні платформи, програми цифрового здоров’я, екологічні сервіси, робочі інформаційні системи, рекомендаційні інтерфейси, електронну комерцію та частину функцій соціальних платформ. Спільним є не жанр продукту, а навмисне проєктування взаємодії так, щоб підвищити ймовірність певної дії, послідовності дій або зміни ставлення.
Водночас термін не означає, що будь-який зручний дизайн автоматично є переконувальним. Кнопка, меню чи спрощена форма можуть просто покращувати юзабіліті. Переконувальний компонент з’являється тоді, коли дизайн пов’язаний із визначеною поведінковою метою: наприклад, регулярно проходити вправу, завершити навчальний модуль, зменшити споживання енергії, повернутися до застосунку або погодитися на пропозицію.
Звідки походять captology та persuasive technology
Фогг запропонував слово captology як скорочення від Computers As Persuasive Technologies. У ранній роботі Captology: The Study of Computers as Persuasive Technologies він описував окрему область дослідження взаємодії між комп’ютерними системами й переконанням. Пізніше ця традиція розширилася від персональних комп’ютерів до вебсистем, смартфонів, носимих пристроїв, сенсорів, цифрових платформ та адаптивних систем.
Важлива зміна відбулася разом із переходом від статичних інтерфейсів до систем, які безперервно збирають сигнали про поведінку, можуть змінювати порядок контенту, час повідомлення й форму рекомендації. Переконувальна технологія стала не окремим повідомленням «зробіть це», а архітектурою середовища, де сам шлях до дії може бути простішим, помітнішим, більш винагороджувальним або соціально підсиленим.
Як цифровий дизайн змінює ймовірність поведінки
Цифровий дизайн не натискає на одну універсальну «кнопку мозку». Він перебудовує ситуацію, у якій людина діє. Найчастіше це відбувається через кілька механізмів одночасно: зменшення зусиль, своєчасні підказки, самоспостереження, зворотний зв’язок, персоналізацію, соціальні сигнали, винагороди та послідовне проведення користувача через завдання.
Зменшення зусиль і тертя
Що менше кроків потребує дія, то легше її виконати за інших рівних умов. Автозаповнення, збережений спосіб оплати, одна велика кнопка замість складного меню, готовий шаблон тренування або поділ великої задачі на короткі етапи знижують поведінкове тертя. У Persuasive Systems Design це близько до принципу reduction — спрощення цільової дії.
Зменшення тертя саме по собі не є маніпуляцією. У медичному чи освітньому продукті воно може допомогти людині зробити те, що вона вже хоче зробити. Але асиметрія тертя має значення: якщо підписатися можна одним натисканням, а відмовитися — через довгу послідовність прихованих меню, дизайн уже змінює баланс вибору не нейтральним способом.
Підказка у потрібний момент
Сповіщення, нагадування, вібрація, банер, календарна подія або контекстна порада можуть слугувати сигналом до дії. У моделі поведінки Фогга поведінка розглядається як результат збігу мотивації, здатності виконати дію та підказки в конкретний момент. Цю модель широко використовують у поведінковому дизайні, але коректно трактувати її як впливову дизайнерську рамку, а не як універсальний діагностичний закон людської поведінки.
Одна й та сама підказка може бути корисною, дратівливою або взагалі непомітною залежно від ситуації. Нагадування про вправу після роботи може підтримувати план користувача; те саме нагадування під час важливої зустрічі стає шумом. Тому сучасні системи дедалі частіше намагаються оптимізувати не лише зміст, а й момент втручання.
Самоспостереження і зворотний зв’язок
Лічильник кроків, графік сну, серія днів практики, історія витрат, прогрес навчального курсу або показник споживання електроенергії роблять поведінку видимою. Самоспостереження переводить дію з розмитого відчуття «я начебто це роблю» у спостережуваний патерн. Зворотний зв’язок показує наслідок дії й може підтримувати корекцію поведінки.
У систематичному огляді 170 робіт про фізичну активність і сидячу поведінку Aldenaini та співавтори показали широке використання переконувальних стратегій і значну різнорідність дизайну досліджень. Це важливе застереження: сам факт наявності лічильника, нагороди чи нагадування ще не дозволяє передбачити розмір ефекту в конкретному продукті.
Персоналізація
Персоналізація змінює не лише контент, а й саму конфігурацію впливу: мету, складність завдання, формулювання повідомлення, час нагадування або набір рекомендованих дій. Система може спиратися на статичний профіль користувача або динамічно адаптуватися за історією взаємодій.
У 2026 році Elena Minucci, Martin Lages і Simone Stumpf опублікували scoping review персоналізованих переконувальних технологій, що охопив 56 публікацій за 2013–2024 роки. Автори виділили три основні канали персоналізації: персоналізовані цілі, персоналізовані повідомлення та персоналізований час нагадувань. Водночас вони наголосили на неоднорідності термінології й оцінювання та на тому, що частину систем досі не перевірено на реальних користувачах.
Для людини важливе не лише те, чи персоналізовано повідомлення, а й чи зрозуміло, чому система показує саме його. Пояснюваність стає психологічно значущою частиною персоналізації: адаптація може підвищувати релевантність, але непрозоре профілювання одночасно підсилює питання приватності, контролю й автономії.
Соціальні сигнали
Рейтинги, відгуки, кількість учасників, повідомлення «більшість людей обрала…», таблиці лідерів, порівняння з групою й видима активність інших людей додають до індивідуального рішення соціальний контекст. Вони можуть інформувати, мотивувати або створювати нормативний тиск.
У цифрових платформах соціальні сигнали часто проходять через алгоритмічний відбір. Тому переконувальний дизайн перетинається з алгоритмічним соціальним впливом: платформа не лише показує, що думають інші, а й визначає, які саме реакції, рейтинги, дописи або рекомендації стануть помітними.
Винагороди, серії та ігрові елементи
Бали, значки, рівні, серії днів, прогрес-бари, змагання й символічні винагороди можуть перетворювати абстрактну ціль на короткі видимі кроки. Це зона перетину переконувальних технологій із гейміфікацією. Ефект залежить від того, чи підтримує ігровий елемент саму ціль користувача, чи лише стимулює повторення дії, важливої для метрик продукту.
Винагорода також не гарантує стійкої зміни. Для одних завдань вона підсилює залучення, для інших може бути слабкою, швидко втрачати новизну або зміщувати увагу із самої діяльності на зовнішній показник. Тому «додати бали й бейджі» — не наукова формула ефективності.
Модель Persuasive Systems Design
Одна з найвідоміших систематизацій — Persuasive Systems Design, запропонована Harri Oinas-Kukkonen і Marja Harjumaa. Вона описує 28 принципів у чотирьох групах.
Підтримка основного завдання допомагає людині виконувати цільову дію: спрощення, послідовне проведення через процес, персоналізація, самоспостереження, моделювання та репетиція.
Підтримка діалогу підтримує взаємодію із системою: нагадування, пропозиції, похвала, винагороди та інші реакції інтерфейсу.
Підтримка довіри стосується того, чи здається система компетентною, надійною та перевірюваною. Це особливо важливо у здоров’ї, фінансах і взаємодії з автоматизованими рекомендаціями.
Соціальна підтримка використовує соціальне навчання, порівняння, нормативний вплив, співпрацю, конкуренцію та визнання.
PSD корисна як карта дизайнерських можливостей, але не як перелік функцій, які слід додати всі одразу. Ефективність залежить від комбінації принципів, цільової поведінки й контексту. Надлишок механік може збільшити навантаження, послабити довіру або суперечити мотивації користувача.
Чим переконувальні технології відрізняються від цифрового підштовхування
Цифрове підштовхування (digital nudging) — близьке, але вужче поняття. Воно зосереджується на тому, як цифрова архітектура вибору змінює ймовірність рішення без формального вилучення альтернатив. Bhatt і Seetharaman у систематичному переосмисленні digital nudging підкреслюють саме модифікації середовища рішення.
Переконувальна технологія може діяти довше й ширше: формувати звичку, підтримувати самоспостереження, навчати, давати зворотний зв’язок або будувати багатокрокову програму зміни поведінки. Цифрове підштовхування частіше описує конкретну конфігурацію вибору в конкретний момент.
Сучасні межі між цими підходами стають менш чіткими. Систематичний огляд Duane, Ericson і McHugh описує розвиток AI-powered nudges, dark nudges і персоналізованої цифрової архітектури вибору, одночасно вказуючи на потребу в прозорості та підзвітності.
Чим переконувальні технології відрізняються від темних патернів
Темні патерни — це не синонім будь-якого переконувального дизайну. Переконувальна технологія може бути побудована навколо явно заявленої цілі користувача: наприклад, допомогти регулярно робити вправи, приймати призначені ліки або завершити курс навчання. Темний патерн стосується дизайну цифрового середовища вибору, який спотворює рішення, ускладнює вільний вибір або підштовхує до небажаної дії.
У систематичному огляді 2025 року Cecilia Isola і Fabrizio Esposito проаналізували 116 академічних і регуляторних джерел та запропонували визначати dark pattern через здатність дизайну цифрового середовища вибору спотворювати поведінку користувача, не вимагаючи доказу наміру дизайнера. Стаття опублікована в Computer Law & Security Review.
Інший систематичний огляд 2025 року, Weiwei Yi і Zihao Li, показує, що наукова й правова література про темні патерни залишається фрагментованою: різняться визначення, моделі шкоди й способи регулювання. Тому межу між «переконанням» і «маніпуляцією» коректніше оцінювати за конкретною архітектурою вибору, прозорістю, можливістю відмови, симетрією дій та інтересами сторін, а не за одним ярликом.
Європейське регулювання вже визнає ризик маніпулятивних інтерфейсів. Стаття 25 Digital Services Act забороняє онлайн-платформам проєктувати або організовувати інтерфейси так, щоб вони вводили отримувачів послуг в оману, маніпулювали ними або істотно погіршували здатність ухвалювати вільні та поінформовані рішення.
Де застосовують переконувальні технології
Цифрове здоров’я
Найбільший масив досліджень стосується цифрового здоров’я: фізичної активності, харчування, прихильності до програм, психічного благополуччя, стресу й самоконтролю. Тут переконувальний дизайн часто поєднується з клінічним або поведінковим змістом, але дизайн інтерфейсу не слід плутати із самим лікувальним компонентом.
Огляд Idrees та співавторів 2024 року охопив 161 публікацію про переконувальні рамки в платформах психічного й поведінкового здоров’я. Автори відзначили обмежене використання формалізованих рамок, нестачу порівняльних оцінок і невизначеність щодо внеску окремих переконувальних компонентів у досвід користувача.
У 2026 році Alhasani і Orji систематично проаналізували 138 робіт про цифрові втручання для керування стресом за 2003–2025 роки. Найчастіше використовували самоспостереження, нагадування та послідовне проведення через завдання; загальні результати були переважно позитивними, але ефективність відрізнялася між дизайнами, а короткі періоди оцінювання й недостатня різноманітність вибірок залишаються обмеженнями.
Для YMYL-контексту це принципово: привабливий, персоналізований або добре залучальний інтерфейс не доводить клінічної ефективності. Ефект конкретного цифрового втручання має оцінюватися за його клінічно релевантними результатами, дизайном дослідження, безпекою та відповідністю цільовій популяції.
Фізична активність
Систематичний огляд Matthews, Win, Oinas-Kukkonen і Freeman показав широке застосування принципів PSD у мобільних застосунках для фізичної активності. Огляд Aldenaini та співавторів охопив ще ширший масив досліджень фізичної активності й сидячої поведінки. Загальна картина підтримує потенціал переконувального дизайну, але не існування одного універсального набору функцій, ефективного для всіх людей і цілей.
Освіта
В освітніх системах переконувальний дизайн може підтримувати регулярність практики, завершення модулів, повторення матеріалу й постановку цілей. Корисна межа тут проходить між підтримкою навчальної діяльності та заміною самої когнітивної роботи. Якщо система робить цільову операцію замість учня, високий показник завершення ще не означає засвоєння.
Це перетинається з поняттям когнітивного розвантаження: зовнішній інструмент може зменшувати навантаження й покращувати виконання, але результат «з інструментом» не тотожний внутрішньому навчанню або здатності відтворити операцію без нього.
Робота й організаційні системи
На роботі переконувальні системи використовують для безпеки, продуктивності, енергозбереження, навчання та інших організаційних цілей. Систематичний огляд Kilian Wenker підкреслює роль інтерактивності й швидкого змістовного зворотного зв’язку, але також показує важливу етичну напругу: поведінка працівника може узгоджуватися з порядком денним роботодавця, а інтереси сторін не завжди збігаються.
Платформи, комерція і медіа
У комерційних сервісах поведінковою метою можуть бути покупка, продовження підписки, перегляд наступного відео, надання дозволу на сповіщення або повернення до застосунку. Тут особливо важливо відрізняти показник залучення від користі для людини. Те, що дизайн успішно збільшує певну метрику, ще не означає, що він відповідає цілям або добробуту користувача.
Коли безперервне споживання контенту взаємодіє з негативними новинами, корисно окремо розглядати думскролінг. Сам факт тривалого скролінгу не доводить залежності чи психічного розладу; важливі контекст, контроль над поведінкою, наслідки та функціонування.
Чи справді переконувальні технології працюють
Коротка відповідь: вони можуть змінювати поведінку й залучення, але ефект не є універсальним і не переноситься автоматично між продуктами, поведінковими цілями та популяціями.
У класичному систематичному огляді Kelders та співавторів 101 стаття описувала 83 вебвтручання. Автори показали зв’язок між характеристиками технології, взаємодією та дотриманням програми, але самі втручання суттєво відрізнялися за структурою, частотою використання й контекстом.
Метааналіз Wildeboer, Kelders і van Gemert-Pijnen у сфері психічного здоров’я виявив зв’язки між окремими комбінаціями принципів PSD та ефектами втручань. Важливо, що «більше принципів» не означало стабільно «кращий результат»: деякі комбінації працювали краще, а додавання ще одного елемента могло не покращувати ефект.
Тому науково коректне питання звучить не «яка техніка змусить людей робити X?», а «який дизайн, для якої поведінки, у якій популяції, за яких умов і з якою метрикою результату має підтримку в даних?». Відповідь часто потребує експериментів, довшого спостереження та перевірки не лише кліків, а й реальної поведінки, добробуту й побічних наслідків.
Персоналізація, алгоритми та ШІ
Сучасна переконувальна система може адаптуватися майже в реальному часі: змінювати порядок рекомендацій, добирати повідомлення, оцінювати ймовірність відповіді, обирати момент нагадування або налаштовувати складність цілі. Машинне навчання й ШІ збільшують кількість сигналів, на основі яких така адаптація можлива.
Систематичний огляд data-driven digital nudging Sadeghian і Otarkhani охопив 57 рецензованих робіт і описав зростання ролі великих даних, персоналізації та алгоритмічних підходів у цифровому підштовхуванні.
Персоналізований переконувальний дизайн може перетинатися з алгоритмічним соціальним впливом, коли рекомендаційна система змінює видимість соціальних сигналів, контенту або рейтингових підказок. Він також може перетинатися з автоматизаційним упередженням, якщо користувач починає надмірно покладатися на автоматизовану рекомендацію лише через її походження.
Тут необхідне окреме розрізнення. Система може персоналізувати повідомлення, прогнозувати реакцію або оптимізувати показник без людської свідомості, почуттів чи власної психологічної мети. Твердження «алгоритм підбирає вплив» описує операційну властивість системи; воно не є доказом того, що ШІ має намір переконати, усвідомлює людину або переживає ставлення до неї.
Психологічно реальною залишається сторона користувача: людина може відчувати довіру, тиск, підтримку, симпатію, втрату контролю або мотивацію. Саме ці людські реакції треба вимірювати окремо від технічної надійності системи й від будь-яких тверджень про суб’єктивність ШІ.
Переконувальний дизайн і автономія користувача
Найгостріше питання починається там, де одна сторона проєктує середовище вибору, а інша бачить лише його результат. Користувач може не знати, що порядок опцій, таймінг повідомлення, соціальний доказ або персоналізована пропозиція були оптимізовані під конкретну реакцію.
Для практичної оцінки корисно дивитися на кілька ознак одночасно: чи зрозуміла мета впливу; чи легко відмовитися; чи не приховано альтернативи; чи не створено штучно більші витрати для небажаної платформі дії; чи відповідає система заявленим цілям користувача; які дані потрібні для персоналізації; чи можна вимкнути її; чи є особливі ризики для дітей, людей у кризі або інших вразливих груп.
Найбільша кількість кліків, найдовша сесія або найвищий рівень підкорення підказці не є універсальним критерієм «хорошого» переконувального дизайну. У відповідальному дизайні важливі доцільне використання системи, здатність людини розуміти й переглядати вибір, безпечні способи відмови та узгодження поведінкової мети з інтересами користувача.
Діти й підлітки
Докази, отримані на дорослих, не слід автоматично переносити на дітей і підлітків. Розвиток саморегуляції, розуміння комерційних намірів, чутливість до соціальних сигналів, роль батьків і однолітків та сам контекст використання технологій змінюються з віком.
Показово, що огляд Minucci та співавторів 2026 року навмисно включав лише системи для дорослих. Тому його висновки про персоналізовані цілі, повідомлення й таймінг не можна без додаткових даних вважати прямим описом того, як ті самі механізми діють на неповнолітніх.
Як помічати переконувальний дизайн у повсякденному цифровому середовищі
Корисно не шукати «секретну маніпуляцію», а поставити до інтерфейсу кілька конкретних запитань. Яку дію тут найлегше виконати? Яка дія зроблена помітнішою? Що система нагадує і коли? Який показник прогресу вона підсвічує? Які соціальні сигнали показує? Які варіанти приховані або потребують додаткових кроків? Що персоналізовано і на основі яких даних?
Далі варто запитати про мету. Чи збігається вона з вашою? Нагадування про ліки може підтримувати власний план людини. Таймер фокусування може захищати увагу. Серія днів може допомагати підтримувати практику. Але нескінченне продовження сесії, агресивна складність відмови або непрозоре використання вразливостей може служити іншій меті.
Якщо цифровий продукт створює постійне відчуття терміновості, перевантажує сповіщеннями або ускладнює відпочинок від взаємодії, варто окремо оцінити цифровий стрес. Це не означає, що будь-який переконувальний механізм викликає стрес; важливими є інтенсивність, контроль, контекст і наслідки.
Як проєктувати переконувальні технології відповідально
Для дизайнерів, психологів і продуктових команд сильна практика починається з чіткої поведінкової мети й доказової моделі проблеми. Потрібно визначити, яку саме поведінку система підтримує, кому вона потрібна, як вимірюється результат і які небажані наслідки можливі.
Наступний крок — мінімізувати прихований конфлікт інтересів. Якщо продукт оптимізує утримання, але заявляє турботу про цифрове благополуччя, метрики можуть суперечити одна одній. Відповідальний дизайн робить ці суперечності видимими для команди й не прирівнює залучення до користі.
Персоналізація потребує окремого контролю: збирати дані, які справді потрібні; пояснювати логіку адаптації на зрозумілому рівні; давати можливість вимкнути або змінити персоналізацію; не приховувати, що рекомендація була підібрана алгоритмічно.
І нарешті, оцінювати слід не лише короткий показник конверсії. Для систем зміни поведінки важливі стійкість ефекту, реальна поведінка поза інтерфейсом, небажані наслідки, відчуття автономії, довіра, приватність і те, що відбувається після припинення взаємодії.
Що відомо на сьогодні
Переконувальні технології є усталеною міждисциплінарною галуззю на перетині психології, HCI, поведінкової науки й цифрового дизайну. Існують систематичні огляди та метааналітичні дані для окремих сфер, особливо цифрового здоров’я, фізичної активності та поведінкових втручань.
Водночас evidence залишається неоднорідною. Дослідження відрізняються за цільовою поведінкою, дизайном систем, тривалістю, вибірками й метриками. Часто одночасно змінюється кілька компонентів, тому важко відокремити внесок одного принципу. Для персоналізованих та AI-підтримуваних систем 2026 року вже є свіжі огляди, але довгострокові й причинні висновки для багатьох комбінацій дизайну все ще обмежені.
Найкраще підтверджений загальний висновок простий: цифрове середовище є частиною поведінкової ситуації. Те, як спроєктовано шлях до дії, підказки, зворотний зв’язок, соціальні сигнали та персоналізацію, може змінювати поведінку. Яким буде цей ефект і чи буде він корисним — залежить від конкретної системи, людини, мети та контексту.
Поширені запитання
Що таке переконувальні технології простими словами
Це цифрові продукти або функції, спеціально спроєктовані так, щоб підвищувати ймовірність певної дії чи зміни ставлення: нагадати, спростити дію, показати прогрес, дати соціальний сигнал, персоналізувати пораду або провести через послідовність кроків.
Чи є переконувальні технології маніпуляцією
Не обов’язково. Вони можуть підтримувати мету, яку сама людина обрала. Ризик маніпуляції зростає, коли мета прихована, вибір асиметрично ускладнений, альтернативи замасковані, персоналізація непрозора або дизайн спрямовує до дії, що суперечить інтересам користувача.
Що таке captology
Captology — історична назва дослідницької області Computers As Persuasive Technologies, яку Бі Джей Фогг представив у 1990-х роках. Сьогодні частіше використовують ширше поняття persuasive technology.
Що таке модель Фогга
Fogg Behavior Model описує поведінку через збіг мотивації, здатності виконати дію та підказки у конкретний момент. Вона впливова в поведінковому дизайні, але її не слід трактувати як клінічний тест або єдину універсальну теорію поведінки.
Чим переконувальні технології відрізняються від гейміфікації
Гейміфікація використовує ігрові елементи в неігрових контекстах. Вона може бути одним зі способів переконувального дизайну, але переконувальні технології значно ширші й включають нагадування, спрощення, персоналізацію, самоспостереження, соціальну підтримку та інші механізми.
Чим переконувальні технології відрізняються від цифрових підштовхувань
Digital nudging насамперед змінює архітектуру вибору в цифровому інтерфейсі. Переконувальна технологія може охоплювати довгу взаємодію й формування поведінки в часі, тому поняття перетинаються, але не є тотожними.
Чи може ШІ робити переконувальний дизайн сильнішим
ШІ та машинне навчання можуть зробити вплив більш персоналізованим: адаптувати повідомлення, час, цілі й порядок рекомендацій за даними про взаємодію. Це може підвищувати релевантність, але водночас збільшує вимоги до прозорості, приватності й контролю. Така адаптація не є доказом свідомості або намірів самої системи.
Чи доведено, що сповіщення, серії та бали викликають залежність
Такого універсального висновку немає. Окремі дизайн-елементи можуть підсилювати повторення дії або залучення, але клінічний розлад не встановлюють за наявністю конкретної функції інтерфейсу. Для оцінки проблемної поведінки важливі втрата контролю, функціональні наслідки, контекст і валідовані критерії відповідного стану.