Гейміфікація: що це і як ігрові механіки впливають на мотивацію та поведінку
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 21 вересня 2026 · Редакційна політика
Гейміфікація — це використання окремих елементів і принципів ігрового дизайну в неігровому контексті: навчанні, роботі, фізичній активності, застосунках для здоров’я, фінансових сервісах, програмах лояльності або повсякденних цифрових продуктах. Класичне визначення, запропоноване Себастіаном Детердінгом і співавторами, описує її як використання елементів ігрового дизайну в неігрових контекстах (Deterding et al., 2011). Йдеться не про те, щоб перетворити будь-яку діяльність на повноцінну гру, а про те, щоб змінити структуру взаємодії: зробити цілі видимішими, прогрес — помітнішим, зворотний зв’язок — швидшим, а наступний крок — зрозумілішим.
Бали, рівні, значки, серії днів, шкали прогресу, квести, таблиці лідерів, командні завдання, аватари й символічні винагороди самі по собі не гарантують мотивації. Дослідження показують, що ефект залежить від того, які саме механіки використано, для якої діяльності, з якою метою, у якій групі людей і протягом якого часу. В експериментальній роботі Майкла Сайлера та співавторів різні набори ігрових елементів впливали на різні психологічні потреби; автори прямо підкреслили, що гейміфікація не є ефективною «сама по собі» (Sailer et al., 2017).
Тому головне психологічне питання звучить не «чи працює гейміфікація?», а «яка механіка, для якої поведінки, через який механізм і для кого може спрацювати?». Ця стаття відповідає саме на це питання й зберігає окремий пошуковий інтент від ширшої теми мотивації: тут мотиваційні теорії розглядаються як пояснення конкретного цифрового й поведінкового дизайну.
Що таке гейміфікація
Гейміфікація додає до неігрової діяльності елементи, які роблять її схожою на гру за структурою досвіду. Людина може бачити чітку ціль, отримувати негайний зворотний зв’язок, проходити рівні, накопичувати очки, відкривати нові можливості, підтримувати серію виконань, порівнювати свій прогрес із власними попередніми результатами або з результатами інших.
При цьому гейміфікацію важливо відрізняти від навчання на основі ігор і серйозних ігор. У навчанні на основі ігор сама гра є навчальною діяльністю. Серйозна гра є цілісною грою, створеною для навчання, тренування або іншої практичної мети. Гейміфікація зберігає базову діяльність — наприклад, вправу, курс, тренування чи виконання завдання — і додає до неї окремі ігрові елементи. Це розрізнення використовується і в сучасних систематичних оглядах (Ratinho et al., 2026).
Через це одна й та сама механіка може мати різний психологічний сенс. Шкала прогресу може давати інформацію про наближення до мети. Бейдж може бути знаком опанованої навички. Серія днів може допомагати підтримувати регулярність, але може також перетворити пропуск на надмірно значущу «втрату». Таблиця лідерів може створювати азарт для одного користувача і відчуття безнадійного відставання для іншого. Дизайн визначає не тільки те, що бачить людина, а й те, яке значення вона надає власній дії.
З яких ігрових механік складається гейміфікація
Цілі, квести та послідовність кроків
Гра зазвичай робить наступний крок помітним. У неігровому середовищі це може бути коротка місія, денна ціль, етап курсу або послідовність маленьких завдань. Така структура зменшує невизначеність і допомагає перетворити далеку мету на серію конкретних дій. Систематичний теоретичний огляд 118 теорій, які використовувалися в дослідженнях гейміфікації, серйозних ігор і навчання на основі ігор, виділяє серед повторюваних механізмів чіткі цілі, керований шлях, поділ складного матеріалу на керовані завдання та адаптацію складності (Krath et al., 2021).
Зворотний зв’язок і видимий прогрес
Прогрес-бар, лічильник, карта рівнів або повідомлення про виконаний етап переводять результат із нечіткого відчуття у видимий сигнал. Психологічно це може підтримувати відчуття компетентності: людина бачить, що її дія змінила стан системи. Особливо корисний зворотний зв’язок, який повідомляє не лише «ти отримав 20 балів», а й що саме вдалося, що змінилося і який наступний крок має сенс.
Бали, рівні та значки
Бали можуть виконувати щонайменше три різні функції: бути показником прогресу, засобом доступу до нових рівнів або зовнішньою винагородою. Значки можуть позначати досягнення, статус чи належність до певної групи. Рівні структурують складність і створюють етапність. Їхній вплив залежить від того, чи сприймає людина ці елементи як корисну інформацію про власний розвиток, як гру, як соціальний статус або як контроль.
Серії днів
Серія днів, або streak, робить регулярність самостійним об’єктом уваги. Вона може підтримувати повторення поведінки, тому природно перетинається з психологією цифрових звичок. Проте серія не дорівнює сформованій звичці: людина може виконувати дію свідомо лише заради збереження лічильника. Якщо після втрати серії поведінка різко припиняється, це показує, що видимий показник був важливою частиною мотиваційної системи.
Таблиці лідерів, конкуренція і соціальне порівняння
Таблиця лідерів додає до індивідуального завдання соціальне порівняння. Для частини людей це підсилює виклик, але для інших постійне низьке місце може знижувати очікування успіху й бажання продовжувати. Систематичний огляд використання таблиць лідерів у вищій освіті показав дуже різні результати залежно від дизайну й контексту; всі включені дослідження стосувалися саме вищої освіти, тому їх не можна автоматично переносити на дітей або інші середовища (Li, 2024).
Аватари, історія, команди та співпраця
Не вся гейміфікація будується на балах і конкуренції. Аватари, спільна історія, командні місії й взаємна допомога можуть створювати відчуття соціальної присутності та спільної мети. В експерименті Сайлера та співавторів аватари, змістовна історія й взаємодія з товаришами по команді були пов’язані з вищим задоволенням потреби у зв’язності з іншими (Sailer et al., 2017). Це ще раз показує, що «ігровий елемент» не є єдиною речовиною: різні механіки створюють різні психологічні умови.
Як гейміфікація впливає на мотивацію
Мотивація описує процеси, які запускають, спрямовують і підтримують поведінку. Вона не тотожна часу в застосунку, кількості кліків або числу виконаних завдань. Людина може багато діяти через зовнішню вимогу, страх втрати, винагороду, інтерес, особисто прийняту цінність або поєднання цих причин. Тому збільшення активності після додавання балів ще не доводить, що зросла внутрішня мотивація.
Компетентність
Одна з найочевидніших функцій гейміфікації — показати людині, що вона просувається. Послідовні рівні, зрозумілі критерії, позитивний зворотний зв’язок і завдання помірної складності можуть підтримувати відчуття «я справляюся». У термінах теорії самодетермінації це пов’язано з базовою психологічною потребою в компетентності. Водночас непрозорі правила, недосяжні пороги або постійне порівняння з найкращими можуть давати протилежний сигнал — «я весь час програю».
Автономія
Гейміфікація підтримує автономію тоді, коли залишає осмислений вибір: людина може обрати маршрут, складність, тип завдання, спосіб досягнення мети або винагороду. Якщо ж система нав’язує єдиний шлях, карає за пропуск або перетворює добровільну діяльність на нескінченну гонитву за показниками, вона може переживатися як контроль. Саме тому автономна мотивація ширша за просту наявність інтересу: людина може діяти добровільно й тому, що прийняла ціль як особисто важливу.
Зв’язність з іншими
Командні завдання, взаємна підтримка, спільні цілі й кооперативні формати можуть створювати відчуття належності. Соціальний компонент особливо важливий там, де гейміфікація будується не на тому, хто «переможе всіх», а на тому, як учасники допомагають одне одному рухатися далі. У цьому випадку соціальна механіка підтримує взаємодію, а не лише рейтинг.
Зовнішні винагороди
Найпоширеніше спрощення звучить так: «винагороди мотивують». Насправді значення винагороди залежить від її типу, очікуваності, умов отримання та того, як людина її інтерпретує. Класичний метааналіз 128 досліджень показав, що очікувані матеріальні винагороди за виконання або результат у певних умовах можуть знижувати внутрішню мотивацію, тоді як позитивний зворотний зв’язок може її підтримувати (Deci, Koestner & Ryan, 1999). Це не означає, що будь-який бал або приз «псує» мотивацію; висновок стосується умов, за яких винагорода переживається як контролювальна або як інформація про компетентність.
Свіжий систематичний огляд 2026 року про матеріальні винагороди в гейміфікованому навчанні охопив 16 досліджень і 18 незалежних втручань. Автори виявили дуже різні способи винагородження й підкреслили обмеженість доказової бази. Позитивніші результати частіше спостерігалися для невисоких за ставкою винагород і схем, пов’язаних із перевищенням певного стандарту, але огляд прямо застерігає від універсального висновку, що матеріальні винагороди покращують академічні результати (Bai et al., 2026).
Що показують метааналізи: ефект є, але він неоднорідний
Одна з найцитованіших кількісних узагальнювальних робіт — метааналіз Сайлера і Гомнер. У навчальних контекстах автори знайшли невеликі позитивні середні ефекти на когнітивні результати (g = 0,49), мотиваційні результати (g = 0,36) і поведінкові результати (g = 0,25). Водночас після окремого аналізу досліджень із вищою методологічною строгістю мотиваційні й поведінкові ефекти виявилися менш стабільними (Sailer & Homner, 2020).
Метааналіз 2024 року, присвячений саме внутрішній мотивації та базовим психологічним потребам у навчанні, узагальнив 35 втручань і близько 2500 учасників. Він виявив невеликий позитивний середній ефект на внутрішню мотивацію та позитивні ефекти на автономію і зв’язність; вплив на переживання компетентності був мінімальним. Автори також показали, що результат залежить від дизайну механік і контексту (Li, Hew & Du, 2024).
Тому коректний висновок звучить так: гейміфікація може покращувати мотивацію, залучення, поведінкову активність або навчальні результати в окремих умовах, але розмір і навіть напрям ефекту залежать від конкретної реалізації. Наукові дані не підтримують формулу «додайте бали, бейджі й рейтинг — і мотивація зросте». Працює не список декоративних атрибутів, а психологічна архітектура взаємодії.
Мотивація, залучення і поведінка — не одне й те саме
У цифрових продуктах легко вимірювати видиму активність: кількість входів, виконаних кроків, дні без пропусків, тривалість сесій, натискання, покупки чи відповіді. Але це поведінкові показники. Мотивація — це процес, який пояснює, чому людина діє, а залучення описує те, як вона фактично включається у діяльність. Сучасний метааналіз математичної освіти окремо наголошує на цій відмінності: мотивація і залучення пов’язані, але не тотожні (Ratinho et al., 2026).
Це критично для оцінювання гейміфікації. Якщо після введення серії днів люди частіше відкривають застосунок, можна говорити про зміну поведінки. Щоб стверджувати, що зросла внутрішня мотивація, потрібні валідні показники саме мотивації. Якщо таблиця лідерів підвищила кількість відповідей, але учасники відчувають сильніший тиск і менше задоволення від самої діяльності, різні результати рухаються у різних напрямках.
Гейміфікація як переконувальна технологія
Гейміфікація часто є частиною ширшого поведінкового дизайну. Коли цифрова система використовує цілі, підказки, зворотний зв’язок, соціальне порівняння або винагороди, щоб підвищити ймовірність певної дії, вона перетинається з переконувальними технологіями. Гейміфікація додає специфічну ігрову форму, але психологічний ефект виникає через знайомі механізми: спрощення шляху, видимий прогрес, своєчасний сигнал, соціальну інформацію та зворотний зв’язок.
Це робить важливою різницю між метою користувача й метою платформи. Якщо людина хоче вивчати мову, а система допомагає їй помічати прогрес і підтримувати регулярність, ігрові механіки можуть бути узгоджені з її ціллю. Якщо продукт винагороджує насамперед довше перебування, частіші покупки або нескінченне повернення до стрічки, механіка може оптимізувати бізнес-метрику, а не добробут користувача. Тут гейміфікація стикається з економікою уваги.
Гейміфікація в освіті
Освіта є однією з найкраще досліджених сфер гейміфікації, але й тут результати не можна переносити з одного віку та предмета на інший. Для дітей і підлітків важливі розвитковий контекст, роль учителя, групові норми, здатність регулювати конкуренцію, значення оцінок і те, чи є ігрова механіка добровільною.
Метааналіз 31 експериментального дослідження в K–12, опублікований у 2025 році, виявив загалом позитивний вплив гейміфікації на мотивацію учнів, але з дуже високою неоднорідністю результатів (I² близько 89%). Це означає, що середній позитивний ефект приховує великі відмінності між дослідженнями й не дозволяє очікувати однакового результату в кожному класі або для кожної дитини (Kurnaz & Koçtürk, 2025).
У 2026 році окремий систематичний огляд і метааналіз гейміфікації в математиці серед учнів середньої школи та студентів охопив 45 досліджень у якісному синтезі й 11 у метааналізі. Середній ефект на мотивацію був невеликим або помірним (g = 0,383). Автори рекомендують обмежувати надмірну конкуренцію й більше спиратися на особистий прогрес, майстерність і кооперативні завдання (Ratinho et al., 2026).
Український контекст у 2026 році став особливо практичним: Міністерство освіти і науки України оголосило пілотування національної системи гейміфікації в екосистемі «Мрія». Передбачені внутрішня валюта, короткі вікторини, серії регулярності та винагороди, причому МОН окремо заявляє, що система має відзначати зусилля й регулярність, а не лише високі оцінки (МОН України, 2026). Пілот є важливим реальним прикладом, але його майбутні результати потрібно оцінювати емпірично, а не вважати ефективність доведеною самим фактом запуску.
Гейміфікація у здоров’ї та фізичній активності
У застосунках для здоров’я і фізичної активності гейміфікація часто використовує кроки, цілі, серії, бейджі, командні змагання й прогрес. Найсильніший спосіб оцінити її внесок — порівнювати гейміфіковану версію з подібною негейміфікованою, а не просто спостерігати, що користувачам подобається ігровий інтерфейс.
Систематичний огляд і метааналіз 36 рандомізованих випробувань із 10 079 учасниками порівнював цифрові застосунки для здоров’я з гейміфікацією та без неї. У середньому гейміфіковані версії давали невелике збільшення фізичної активності — приблизно 489 додаткових кроків на день — і невеликі покращення частини показників маси та складу тіла; для інших результатів відмінностей не було (Nishi et al., 2024). Це хороший приклад того, чому практичний ефект потрібно оцінювати за розміром, тривалістю і конкретним результатом, а не лише за статистичною значущістю.
Такі дані не означають, що гейміфікація є лікуванням або що вона однаково допомагає при будь-якому стані. У медичних і поведінкових програмах вона є елементом інтерфейсу чи втручання, а не діагнозом, терапією або заміною професійної допомоги.
Коли гейміфікація не працює або створює проблеми
Коли механіка не пов’язана з реальною метою
Якщо система винагороджує те, що легко порахувати, а не те, що справді важливо, користувач починає оптимізувати показник. Учень може збирати очки за швидкі відповіді замість глибокого розуміння, працівник — закривати більше простих завдань замість важливих, а користувач фітнес-застосунку — переслідувати серію незалежно від потреби у відновленні. Показник поступово стає заміною мети.
Коли конкуренція витісняє майстерність
Рейтинг робить видимим відносний статус. Якщо людина постійно бачить себе внизу таблиці, це може зменшувати очікування успіху. Сучасний метааналіз у математичній освіті прямо рекомендує балансувати конкуренцію з майстерністю й кооперацією, а систематичний огляд таблиць лідерів показує неоднорідність їхніх ефектів (Ratinho et al., 2026).
Коли винагорода стає єдиною причиною діяти
Якщо людина виконує дію тільки заради очок, призу або збереження серії, поведінка може виявитися крихкою після зникнення зовнішнього стимулу. Це не означає, що зовнішня мотивація завжди погана. Важливо, чи допомагає система поступово побачити сенс самої діяльності, відчути компетентність і прийняти ціль, або ж залишає користувача залежним від постійного підкріплення.
Коли новизна минає
Перші дні нова шкала прогресу або набір бейджів може бути цікавим просто тому, що він новий. Довготривала ефективність вимагає більше, ніж ефект новизни. Саме тому короткі експерименти не дають повної відповіді на питання, чи зберігається поведінка через місяці після запуску механіки.
Коли люди навчаються «грати систему»
Систематичне картування негативних ефектів у гейміфікованому освітньому програмному забезпеченні проаналізувало 87 робіт. Серед найчастіше описуваних проблем були відсутність очікуваного ефекту, погіршення результатів, мотиваційні труднощі, нерозуміння механіки, її нерелевантність, а також спроби обійти правила або шахраювати заради показника (Almeida et al., 2023). Це не доводить, що такі наслідки обов’язково виникають, але показує реальний клас ризиків, які слід перевіряти.
Коли дизайн тисне на автономію
Штучно створена загроза втратити серію, нав’язлива конкуренція, приховані умови нагороди або неможливість вимкнути ігровий режим можуть перетворити підтримку на тиск. Особливо обережно варто проєктувати такі механіки для дітей, у робочому середовищі й у сферах, де користувач має менше свободи відмовитися.
Як проєктувати гейміфікацію, що підтримує мотивацію
Починати варто не з питання «які бейджі додамо?», а з цільової поведінки. Потрібно визначити, що саме має змінитися: регулярність практики, завершення складного курсу, кількість кроків, дотримання плану, освоєння навички чи якість взаємодії. Після цього для кожної механіки формулюють психологічну функцію: який бар’єр вона зменшує, яку інформацію дає і яку мотивацію підтримує.
Друга вимога — робити прогрес інформативним. Хороша шкала прогресу показує не лише відсоток, а сенс пройденого етапу. Хороший бейдж фіксує опановану компетентність, а не просто факт десяти входів у систему. Хороший рівень означає нову складність або можливість, а не декоративну цифру.
Третя вимога — зберігати вибір. Варіативність маршрутів, можливість обирати завдання або рівень складності, персональні цілі й опція відмовитися від публічного рейтингу краще узгоджуються з підтримкою автономії, ніж однакова для всіх система примусу. Огляд 2026 року щодо винагород у навчальній гейміфікації також виділяє автономію у виборі винагороди як перспективний принцип, хоча сама доказова база щодо матеріальних винагород поки обмежена (Bai et al., 2026).
Четверта вимога — розрізняти особистий прогрес і соціальне порівняння. Не кожному потрібна таблиця лідерів. Часто корисніше показувати, як людина просунулася відносно власної попередньої точки, або створювати командну ціль, у якій учасники виграють разом.
П’ята вимога — перевіряти довготривалі наслідки. Метрика першого тижня не відповідає на питання, чи змінилася поведінка через три місяці, чи залишилася мотивація після припинення винагород, чи не зросло виснаження, чи не почали люди обходити правила. Гейміфікація потребує того самого циклу перевірки, що й інші поведінкові втручання: гіпотеза, вимірювання, аналіз побічних ефектів і корекція.
Гейміфікація в цифровому середовищі
У цифровому продукті гейміфікація стає частиною архітектури поведінки. Система може зберігати історію дій, підраховувати серії, порівнювати користувача з групою, адаптувати складність, показувати моментальний прогрес і персоналізувати наступну ціль. Саме цифрова інфраструктура робить багато ігрових механік дешевими, безперервними й масштабованими.
Це створює і можливості, і відповідальність. Чим точніше система знає поведінкові патерни користувача, тим легше підбирати механіки, які утримують увагу. Але оптимізація на «більше взаємодії» не є психологічно нейтральною метою. Для якісного дизайну важливо оцінювати не лише утримання користувача, а відповідність його власним цілям, добровільність, прозорість, можливість зробити паузу та наслідки для повсякденного функціонування.
Чого гейміфікація не доводить
Гейміфікація не доводить, що людина «залежна», якщо їй подобається збирати бали або підтримувати серію. Вона не є клінічним діагнозом і не створює діагноз сама по собі. Часте використання продукту, висока залученість і проблемне використання — різні речі, які потребують різних критеріїв.
Так само наявність винагороди не доводить, що мотивація стала зовнішньою, а відсутність винагороди — що вона внутрішня. Якість мотивації визначається тим, як людина переживає причину власної дії. Саме тому механіки треба оцінювати разом із суб’єктивною мотивацією, контекстом і реальною поведінкою.
Поширені запитання
Чи є гейміфікація грою?
Ні. Гейміфікація використовує елементи ігрового дизайну в діяльності, яка залишається неігровою. Повноцінна навчальна або тренувальна гра належить до інших підходів — навчання на основі ігор або серйозних ігор.
Чи завжди гейміфікація підвищує мотивацію?
Ні. У середньому метааналізи часто знаходять позитивні ефекти, але вони неоднорідні. Результат залежить від механік, контексту, тривалості, віку, вихідної мотивації та того, наскільки дизайн підтримує компетентність, автономію і соціальну взаємодію.
Чи псують бали та винагороди внутрішню мотивацію?
Не автоматично. Контролювальні, очікувані матеріальні винагороди в деяких умовах можуть послаблювати внутрішню мотивацію, але позитивний зворотний зв’язок і винагороди, що інформують про прогрес, можуть працювати інакше. Сучасні огляди показують, що важливі вид, ставка, умови та спосіб подання винагороди.
Чи корисні таблиці лідерів?
Для частини користувачів вони можуть посилювати виклик і залучення, але для інших — створювати демотиваційне соціальне порівняння. Докази залежать від дизайну; огляд 2024 року стосувався лише вищої освіти, тому універсального висновку для дітей, працівників або медичних застосунків немає.
Чи працює гейміфікація для дітей і підлітків?
Експериментальні дослідження K–12 у середньому показують позитивний мотиваційний ефект, але результати дуже різняться між дослідженнями. Для дітей особливо важливо враховувати вік, роль учителя, соціальне порівняння, добровільність і те, чи винагорода не витісняє саму навчальну мету.
Чи допомагає гейміфікація більше рухатися?
У дорослих цифрові застосунки з гейміфікацією в рандомізованих випробуваннях у середньому давали невелике збільшення фізичної активності та частини показників, пов’язаних із масою тіла. Ефект був помірним за практичним масштабом і не поширювався на всі результати.
Чим гейміфікація відрізняється від переконувального дизайну?
Переконувальні технології — ширше поняття для цифрових систем, спроєктованих так, щоб підтримувати або змінювати поведінку чи ставлення. Гейміфікація є одним зі способів такого дизайну, коли для цього використовують ігрові механіки — прогрес, квести, бали, рівні, команди, рейтинги або винагороди.
Пов’язані статті
Джерела
Almeida, C., Kalinowski, M., Uchôa, A., & Feijó, B. (2023). Negative effects of gamification in education software: Systematic mapping and practitioner perceptions. Information and Software Technology, 156, 107142.
Bai, S., Liu, Y., Hew, K. F., Sailer, M., & Xiao, Y. (2026). Effects of reward strategies in gamified learning on academic performance: A systematic review. Educational Research Review, 50, 100766.
Deci, E. L., Koestner, R., & Ryan, R. M. (1999). A meta-analytic review of experiments examining the effects of extrinsic rewards on intrinsic motivation. Psychological Bulletin, 125(6), 627–668.
Deterding, S., Dixon, D., Khaled, R., & Nacke, L. (2011). From game design elements to gamefulness: Defining “gamification”. Proceedings of the 15th International Academic MindTrek Conference, 9–15.
Krath, J., Schürmann, L., & von Korflesch, H. F. O. (2021). Revealing the theoretical basis of gamification: A systematic review and analysis of theory in research on gamification, serious games and game-based learning. Computers in Human Behavior, 125, 106963.
Kurnaz, M. F., & Koçtürk, N. (2025). A Meta-Analysis of Gamification’s Impact on Student Motivation in K–12 Education. Psychology in the Schools, 62(12), 4997–5009.
Li, C. (2024). The use of leaderboards in education: A systematic review of empirical evidence in higher education. Journal of Computer Assisted Learning, 40(6), 3406–3442.
Li, L., Hew, K. F., & Du, J. (2024). Gamification enhances student intrinsic motivation, perceptions of autonomy and relatedness, but minimal impact on competency: a meta-analysis and systematic review. Educational Technology Research and Development, 72, 765–796.
Міністерство освіти і науки України. (2026, 1 вересня). У Мрії розпочнеться пілотування національної системи гейміфікації, що мотивуватиме учнів вчитися.
Nishi, S. K., Kavanagh, M. E., Ramboanga, K., Ayoub-Charette, S., Modol, S., Dias, G. M., Kendall, C. W. C., Sievenpiper, J. L., & Chiavaroli, L. (2024). Effect of digital health applications with or without gamification on physical activity and cardiometabolic risk factors: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. EClinicalMedicine, 76, 102798.
Ratinho, E., Figueiredo, M., Estêvão, D., Faísca, L., & Martins, C. (2026). Gamification on Mathematics Engagement and Motivation in Secondary School and Higher Education: A Systematic Review and Meta-Analysis. Educational Psychology Review, 38, 16.
Sailer, M., & Homner, L. (2020). The Gamification of Learning: a Meta-analysis. Educational Psychology Review, 32, 77–112.
Sailer, M., Hense, J. U., Mayr, S. K., & Mandl, H. (2017). How gamification motivates: An experimental study of the effects of specific game design elements on psychological need satisfaction. Computers in Human Behavior, 69, 371–380.