Нескінченна прокрутка: як infinite scroll утримує увагу і впливає на поведінку користувача
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 21 вересня 2026 · Редакційна політика
Нескінченна прокрутка (infinite scroll) — це патерн інтерфейсу, у якому новий контент автоматично підвантажується в міру руху користувача вниз або вперед, тому стрічка не має помітного природного кінця. Психологічно важливим є не саме прокручування екрана, а те, що інтерфейс прибирає момент, у якому людина зазвичай зупиняється, бачить межу завершеної порції контенту й вирішує, чи хоче продовжувати.
Дослідження цієї конкретної функції поки що значно вужчі, ніж публічні дискусії про неї. Польове дослідження з 46 учасниками показало, що infinite scroll може підтримувати внутрішню петлю безперервного перегляду, але причини, через які люди зрештою виходили із соціальних мереж, часто були пов’язані не з інтерфейсом, а із зовнішнім контекстом життя. Це важлива межа: дизайн може змінювати ймовірність продовження сесії, але не керує поведінкою людини одноосібно. Rixen et al., 2023
Тому коректне формулювання звучить так: нескінченна прокрутка зменшує кількість природних точок зупинки та може полегшувати тривале, автоматизоване або менш усвідомлене споживання контенту. Наявні експериментальні й польові дані не дають підстав стверджувати, що сама ця функція неминуче «викликає залежність», назавжди скорочує концентрацію чи однаково шкодить усім користувачам.
Що саме називають нескінченною прокруткою
У звичайній сторінці контент має межу: користувач доходить до кінця, бачить кнопку «Далі», номер наступної сторінки або завершення списку. Infinite scroll прибирає цю межу з безпосереднього досвіду. Коли людина наближається до нижнього краю поточного набору дописів, відео, зображень чи результатів, система завантажує наступну порцію. Взаємодія продовжується тим самим рухом, без окремої команди «показати ще».
Саме тому нескінченну прокрутку варто відрізняти від звичайного скролінгу. Прокручування — це спосіб переміщення сторінкою. Нескінченна прокрутка — архітектура подачі контенту, у якій сторінка або стрічка постійно розширюється. У розмовній українській також трапляються назви «нескінченний скролінг», «безкінечна прокрутка» та «нескінченна стрічка»; у цій статті базовим терміном є «нескінченна прокрутка».
Infinite scroll, autoplay і рекомендаційний алгоритм — різні речі
У реальних застосунках кілька механізмів часто працюють разом, через що їх легко змішати. Infinite scroll відповідає за безперервне завантаження й відсутність кінця стрічки. Autoplay запускає наступне відео або інший медіаконтент без нової дії користувача. Рекомендаційний алгоритм визначає, що саме показати далі. Push-сповіщення повертають людину до застосунку. Короткий відеоформат зменшує тривалість окремої одиниці контенту.
Поєднання цих механізмів може створювати дуже плавний потік: алгоритм добирає наступний об’єкт, infinite scroll або вертикальний свайп прибирає межу стрічки, autoplay прибирає окреме рішення про запуск, а система метрик оптимізує подачу за поведінковими сигналами. Це вже ширша логіка економіки уваги, а не властивість однієї кнопки чи одного жесту.
Чому відсутність кінця може змінювати поведінку
Людська поведінка часто організована навколо меж. Закінчився розділ книги, епізод серіалу, сторінка результатів або добірка новин — з’являється момент, коли можна продовжити, переключитися або завершити дію. Така межа не змушує людину зупинитися, але робить рішення помітним.
Нескінченна прокрутка переносить рішення про завершення з інтерфейсу на самого користувача. Щоб вийти, вже недостатньо просто «дійти до кінця»: кінець треба створити самому. Це невелика зміна на рівні інтерфейсу, але вона змінює структуру поведінкової сесії. Продовження стає дією за замовчуванням, а завершення — окремим актом.
Саме польове дослідження Rixen та колег дає тут найбільш прямий матеріал. Автори описали внутрішню петлю перегляду всередині сесії та зовнішню, звичкову петлю повернення до соціальної мережі. Водночас більшість причин, через які учасники переривали сесію, походили із загального контексту: починалася інша справа, з’являлася зовнішня вимога, змінювалася ситуація. Це означає, що «немає кінця стрічки» — лише одна частина системи, а поведінка формується у взаємодії дизайну, наміру, звички й життєвого контексту. Rixen et al., 2023
Петля «ще один допис»: як продовження стає майже безшовним
У пагінованому середовищі після певної кількості елементів виникає коротка пауза: потрібно натиснути «наступна сторінка» або «завантажити ще». Така дія коштує небагато зусиль, але повертає на екран запитання «продовжувати чи ні?». Infinite scroll прибирає саме це мікрорішення.
Цей ефект не потрібно пояснювати містичною «силою алгоритму». Достатньо побачити зміну в послідовності дій. Коли наступний об’єкт уже з’явився на екрані, найпростішою дією стає його коротко оцінити. Якщо він нецікавий — ще один свайп майже нічого не коштує. Якщо цікавий — увага затримується. Після цього інтерфейс одразу пропонує наступний об’єкт. Кожен окремий крок малий, а завершення сесії не має вбудованої межі.
Це добре пояснює, чому користувач може провести у стрічці більше часу, ніж планував, не приймаючи окремого рішення «я хочу сидіти тут ще сорок хвилин». Тривала сесія складається з великої кількості дуже малих рішень, кожне з яких саме по собі здається незначним.
Поглиненість, «автопілот» і нормативна дисоціація
Окремий напрям HCI-досліджень описує досвід «бездумного скролінгу» через поняття normative dissociation — нормативної дисоціації, тобто стану глибокої когнітивної поглиненості зі зменшенням самоспостереження та відчуття агентності. У дослідженні Baughan та колег 43 учасники користувалися експериментальним Twitter-клієнтом Chirp. Частина епізодів поглиненості переживалася як приємна коротка перерва, а частина — як пасивне «провалювання» у стрічку, після якого люди відчували, що майже нічого не запам’ятали й витратили час не так, як хотіли. Baughan et al., 2022
Термін тут легко прочитати неправильно. «Нормативна дисоціація» в цій HCI-роботі не означає психіатричний діагноз і не прирівнює звичайне занурення у стрічку до дисоціативного розладу. Йдеться про повсякденну поглиненість, подібну до ситуації, коли людина «загубилася» у книжці, серіалі, грі або власних думках.
Важливий результат цієї лінії досліджень полягає в тому, що інтерфейс можна змінювати так, щоб користувач частіше повертався до усвідомленого вибору. У пов’язаному чотиритижневому дослідженні Chirp з 31 учасником внутрішні зміни дизайну — наприклад, можливість відфільтровувати контент і повідомлення про те, що нові дописи вже переглянуті, — підвищували відчуття агентності краще, ніж зовнішні лічильники екранного часу та нагадування закрити застосунок. Zhang et al., 2022
Що відомо про увагу, пам’ять і відчуття контролю
Найсильніша помилка у популярних поясненнях — перейти від фрази «цей дизайн може утримувати людину довше» до твердження «цей дизайн пошкоджує увагу». Це різні рівні доказів. Прямі дослідження саме infinite scroll поки що невеликі, часто проводяться в HCI-лабораторіях або на експериментальних клієнтах, а довготривалих причинних даних про стійкі когнітивні зміни недостатньо.
У 2024 році Ruiz, Molina León та Heuer порівняли звичайну нескінченну стрічку з інтерфейсом, де учасник мав відреагувати на допис, перш ніж отримати доступ до наступного. У вибірці з 30 учасників така «фрикція» покращила розпізнавання побаченого контенту, але більшість учасників вважала інтерфейс дратівливим. Це важливий результат не тому, що він доводить універсальну перевагу фрикції, а тому, що показує реальний компроміс між пам’яттю, усвідомленістю та зручністю. Ruiz, Molina León & Heuer, 2024
У 2026 році Monge Roffarello та De Luca експериментально змінювали дві характеристики TikTok — режим прокрутки та autoplay. Заміна autoplay на явний запуск відео дала статистично надійніше зростання суб’єктивного відчуття агентності й зменшення викривлення оцінки часу. Перехід від нескінченної прокрутки до пагінації мав тонші кількісні ефекти, хоча учасники часто віддавали перевагу саме пагінації як м’якшому втручанню. Автори прямо називають роботу попередньою. Monge Roffarello & De Luca, 2026
Отже, станом на 2026 рік коректно говорити про вплив дизайну на структуру сесії, відчуття контролю, пам’ять про контент і суб’єктивну оцінку часу. Значно слабше обґрунтоване популярне твердження, що одна лише нескінченна прокрутка «скорочує стійкість уваги (attention span)» як стабільну властивість людини. Для такого причинного висновку потрібні довготривалі дослідження, які відокремлюють infinite scroll від типу контенту, autoplay, персоналізації, частоти користування, сну, стресу та індивідуальних відмінностей.
Алгоритми рекомендацій та infinite scroll підсилюють одне одного, але не є одним механізмом
Нескінченна прокрутка може існувати без складної персоналізації: наприклад, у хронологічному каталозі з автоматичним підвантаженням. Рекомендаційний алгоритм також може існувати без infinite scroll: персоналізований список може бути розбитий на сторінки. Психологічно важливо не змішувати ці шари, тому що вони впливають на різні частини досвіду.
Infinite scroll зменшує тертя між одиницями контенту й прибирає межу завершення. Рекомендаційна система впливає на релевантність, новизну та послідовність того, що буде показано. Autoplay зменшує кількість дій, потрібних для початку наступного епізоду. Коли всі три механізми поєднані, стрічка стає не просто довгою, а адаптивною та безперервною.
Це одна з причин, чому стаття про infinite scroll не повинна дублювати ширшу тему економіки уваги: економіка уваги пояснює бізнесову й системну конкуренцію за обмежений фокус, а нескінченна прокрутка — конкретний інтерфейсний патерн усередині цієї системи.
Чи все пояснюється «дофаміновою петлею»
Популярна формула «кожен свайп дає дофамін, тому людина не може зупинитися» надто груба. Дофамінова система справді бере участь у мотивації, навчанні та обробці очікуваної винагороди, але з цього не випливає, що можна пояснити одну складну цифрову поведінку одним нейромедіатором. Прямі дослідження infinite scroll переважно вимірюють поведінку, агентність, пам’ять, тривалість і суб’єктивний досвід, а не нейрохімічні зміни від кожного свайпу.
Більш надійне пояснення не потребує нейроміфології. Безперервний доступ до нового контенту зменшує вартість продовження; персоналізація підвищує шанс натрапити на щось релевантне; відсутність кінця прибирає сигнал завершення; звичка скорочує потребу в свідомому рішенні; емоційний стан і контекст можуть робити стрічку привабливішою саме зараз. Ці механізми можуть взаємодіяти, але їхній внесок у різних людей і ситуаціях різний.
Чи викликає нескінченна прокрутка залежність
Сам infinite scroll не є діагнозом, а тривала прокрутка не дорівнює клінічному розладу. У DSM-5-TR немає діагнозу «залежність від нескінченної прокрутки» або «social media use disorder». Американська психіатрична асоціація зазначає, що технологічні залежності як загальна категорія наразі не включені до DSM-5-TR; Internet Gaming Disorder розміщено серед станів для подальшого вивчення, а його критерії не охоплюють загальне користування інтернетом, соціальними мережами чи смартфоном. American Psychiatric Association У МКХ-11 Всесвітня організація охорони здоров’я окремо визначає gaming disorder, а не універсальний розлад використання соціальних мереж. World Health Organization
Клінічно й практично важливіше дивитися не на кількість свайпів, а на патерн: чи повторюється втрата контролю, чи поведінка систематично суперечить власним намірам, чи витісняє сон, роботу, навчання, стосунки або відновлення, чи людина продовжує попри значущі негативні наслідки. Навіть ці ознаки самі по собі не встановлюють діагноз; вони лише показують, що проблема вийшла за межі невдалої організації часу.
Короткі відео: де закінчуються докази саме про infinite scroll
TikTok, Reels і Shorts поєднують вертикальну нескінченну стрічку з коротким відео, рекомендаційним ранжуванням, часто autoplay і дуже низькою вартістю переходу до наступного ролика. Тому дослідження short-form video корисні для розуміння реального середовища, але вони не дають права приписати всі ефекти саме infinite scroll.
У дослідженні Jia та Wang, опублікованому 2026 року, 549 студентів двох університетів США заповнювали опитувальники про прокрастинаційне використання коротких відео. Сильніша звичковість, нижчий самоконтроль і певні мотивації були пов’язані з більш вираженим прокрастинаційним використанням; воно, своєю чергою, асоціювалося з вищим стресом і гіршими показниками сну. Це спостережне дослідження на конкретній групі, тому воно не доводить, що нескінченна прокрутка спричинила стрес або порушення сну. Jia & Wang, 2026
Якщо користувач помічає після тривалих сесій виснаження, перенасичення або дратівливість, корисно також подивитися матеріал про втому від соціальних мереж. Ця тема ширша за infinite scroll і включає інтенсивність взаємодії, соціальні вимоги, інформаційне перевантаження та індивідуальний контекст.
Нескінченна прокрутка і думскролінг — не синоніми
Infinite scroll — це властивість інтерфейсу. Думскролінг — це поведінковий патерн, коли людина продовжує споживати переважно тривожні, загрозливі або негативні новини й оновлення. Думскролінг може відбуватися в нескінченній стрічці, але може відбуватися і на звичайних сайтах, у месенджерах чи через послідовне відкривання новин.
Розрізнення важливе для самодопомоги. Якщо проблема полягає у відсутності точки завершення, корисно створити паузу в інтерфейсі. Якщо основний драйвер — тривога і потреба постійно перевіряти загрозливу інформацію, однієї технічної паузи може бути замало: тоді потрібно працювати з режимом новин, тригерами перевірки та емоційною регуляцією.
Діти та підлітки: не переносимо дані дорослих автоматично
Дитячий і підлітковий цифровий досвід потрібно оцінювати окремо. У якісному дослідженні Natarajan 20 підлітків віком 13–16 років зі США та Канади описували, як вони самі створюють «фрикції» проти нескінченної стрічки — встановлюють блокування, нагадування та інші власні точки виходу. Дослідження не вимірює клінічні наслідки й має невелику вибірку, але показує важливу річ: підлітки не лише пасивно реагують на дизайн, а й можуть активно перебудовувати середовище. Natarajan, 2024
Скопінговий огляд 2025 року синтезував 70 документів із рекомендаціями щодо соціальних мереж і психічного здоров’я молоді 12–25 років. Серед рекомендацій фігурує можливість вимикати infinite scroll та інші рішення safety by design. Автори водночас підкреслюють, що емпірична база щодо багатьох платформних втручань усе ще формується і потребує строгого оцінювання. Тобто наявність рекомендації для політики або дизайну не є доказом конкретного причинного ефекту у кожної дитини. Chhabra et al., 2025
У вересні 2026 року Європейська комісія у пропозиції KIDS Act окремо назвала infinite scroll серед функцій, які для сервісів, доступних неповнолітнім, мають бути обмежені в межах підходу safety by design. Це регуляторна пропозиція, а не результат клінічного дослідження; її варто читати як актуальний напрям політики захисту дітей, а не як доказ того, що одна функція сама по собі спричиняє психічний розлад. European Commission, 2026b
Чи є infinite scroll темним патерном (dark pattern)
Однозначна відповідь залежить від того, яке визначення dark patterns використовується і в якому контексті працює інтерфейс. Нескінченна прокрутка може мати нейтральну функціональну мету — швидко переглядати велику колекцію без переходів між сторінками. Той самий механізм може бути вбудований у систему, метою якої є максимізація часу й частоти взаємодії.
У сучасній HCI-літературі дедалі частіше використовують ширшу рамку attention-capture design: патерни, що захоплюють і утримують увагу, іноді послаблюючи відчуття агентності. Систематично обґрунтовані «Digital Attention Heuristics» пропонують переносити частину відповідальності з сили волі користувача на сам дизайн інтерфейсу — підтримувати автономію, компетентність і можливість завершити взаємодію. Monge Roffarello, De Russis & Lukoff, 2025
Європейська комісія у 2026 році також включила infinite scroll, autoplay, push-сповіщення та високо персоналізовані рекомендації до предмета попередніх висновків у розслідуваннях щодо «addictive design» великих платформ. Юридично важливо слово «попередніх»: ці повідомлення не є остаточним рішенням і не перетворюють будь-яку реалізацію infinite scroll на автоматично незаконний dark pattern. European Commission, 2026a
Коли нескінченна прокрутка може бути корисною
Нескінченна прокрутка не є «поганим інтерфейсом» за визначенням. Вона зменшує кількість переходів, добре підтримує невимушене дослідження великого потоку, може бути зручною для візуальних колекцій або ситуацій, де користувач не шукає конкретну позицію й не потребує відчуття «я на сторінці 17».
Проблеми стають помітнішими, коли людині важливо повернутися до конкретного елемента, зрозуміти свій прогрес, побачити обсяг результатів, завершити завдання або свідомо обмежити сесію. У таких сценаріях пагінація, кнопка «Завантажити ще» або чіткий блок «Ви переглянули всі нові дописи» створюють структуру, якої infinite scroll не дає.
Тому питання «що краще — infinite scroll чи пагінація?» не має універсальної відповіді. Для UX важливі тип завдання, потреба в навігації й поверненні, доступність, ціль користувача та ризик небажаного продовження. Для психологічного благополуччя центральним стає інше питання: чи дає інтерфейс людині помітну й реалістичну можливість вийти тоді, коли вона сама хоче.
Як повернути собі точки зупинки
Найпрактичніша стратегія — не «змагатися із собою» всередині безмежної стрічки, а повернути межі, які інтерфейс прибрав. Це можна робити на рівні застосунку, пристрою або власного ритуалу користування.
1. Визначити скінченну одиницю до відкриття стрічки
Часовий ліміт працює не для всіх однаково. Іноді простіше визначити дію: переглянути нові дописи від конкретних людей, знайти три ідеї, перевірити повідомлення, подивитися десять відео або проглянути стрічку до першого свідомого повтору тем. Мета не в магічному числі, а в появі власного критерію завершення до того, як сесія стала автоматичною.
2. Додати фрикцію саме там, де відбувається небажане продовження
Якщо проблема починається з autoplay — вимкнути автоматичне відтворення там, де платформа це дозволяє. Якщо з повторного відкривання застосунку — прибрати іконку з першого екрана, вийти з акаунта у браузері або використати режим фокусування. Якщо з нічної прокрутки — винести телефон за межі ліжка й поставити окреме правило для часу сну. Фрикція корисна тоді, коли стоїть у місці реального поведінкового переходу.
3. Віддати перевагу внутрішнім сигналам завершення, а не лише статистиці
Дослідження Chirp показує, що зміни самого потоку — фільтрування й повідомлення про те, що новий контент закінчився, — можуть сильніше підтримувати відчуття агентності, ніж лічильники часу після факту. Це не означає, що екранний час марний. Радше хороший контроль поєднує інформацію про тривалість із реальною точкою, де можна зупинитися. Zhang et al., 2022
4. Використовувати цифрові інструменти самоконтролю
Систематичний огляд і метааналіз цифрових інструментів самоконтролю показує, що таймери, блокування та інші втручання мають потенціал допомагати з небажаним використанням технологій, але дослідники підкреслюють обмеженість довгострокових оцінок і потребу кращих стандартизованих вимірів. Тому корисніше ставитися до ліміту як до експерименту: чи допомагає конкретне налаштування саме вам і чи зберігається ефект через кілька тижнів. Monge Roffarello & De Russis, 2023
5. Відстежувати не лише час, а наслідок
Дві однакові за тривалістю сесії можуть мати різний психологічний зміст. Пів години цілеспрямованого пошуку ідей, спілкування з близькими або відпочинку не дорівнюють пів годині автоматичного перегляду, після якого людина відчуває втрату часу, виснаження й зриває сон. Якщо проблема проявляється як перенапруження, корисно окремо оцінити ширший цифровий стрес.
Тест трьох запитань: намір, контроль, наслідок
Для повсякденного самоспостереження не потрібна псевдодіагностична шкала. Достатньо трьох запитань, які відділяють звичайне користування від патерну, що почав суперечити вашим власним цілям.
Намір
Навіщо я відкрив стрічку саме зараз? Якщо відповідь була конкретною, чи залишився я в межах цієї мети, чи непомітно перейшов до безцільного потоку? Відсутність початкової мети не є проблемою сама по собі — відпочинок також може бути метою. Важливо, чи вибір був вашим.
Контроль
Чи можу я завершити сесію в момент, який сам обрав, без багаторазового «ще одне відео»? Чи допомагають мені нагадування й ліміти, чи я автоматично їх закриваю? Якщо завершення регулярно відбувається лише через зовнішнє переривання, варто додати сильнішу точку зупинки.
Наслідок
Що сталося після сесії? Я отримав те, заради чого відкрив застосунок, відпочив, дізнався потрібне — чи втратив час, сон, концентрацію на важливому завданні, відчув перенасичення або посилив тривогу? Саме наслідок допомагає оцінити, чи потрібні зміни.
Ці три запитання не є клінічним тестом і не встановлюють жодного розладу. Вони просто повертають оцінювання до власних цілей користувача — замість абстрактної норми «скільки хвилин у телефоні правильно».
Що можуть робити платформи й дизайнери
Дослідження digital wellbeing поступово зміщує фокус від ідеї «користувач сам повинен мати більше сили волі» до спільної відповідальності інтерфейсу й людини. У 2025 році Monge Roffarello, De Russis і Lukoff сформулювали вісім Digital Attention Heuristics, що пропонують проєктувати інтерфейси так, щоб вони поважали увагу й підтримували автономію.
Для стрічок це може означати видимий кінець нових матеріалів, можливість перейти на пагінацію або ручне «Завантажити ще», чіткий поділ на вже переглянуте й нове, контроль над autoplay, легке перемикання з персоналізованої стрічки на підписки, паузи після певного обсягу контенту та інші механізми, які повертають користувачу момент рішення.
Дані Ruiz та колег водночас нагадують про UX-компроміс: надто агресивна фрикція може покращити запам’ятовування, але викликати роздратування. Найкращий дизайн не обов’язково максимально ускладнює продовження. Його завдання — зробити продовження усвідомленим, не руйнуючи корисну функцію продукту.
Коли варто поставитися до проблеми серйозніше
Якщо нескінченна прокрутка час від часу забирає більше часу, ніж планувалося, це ще не свідчить про психічний розлад. Але повторюваний патерн заслуговує на увагу, якщо він систематично зсуває сон, заважає навчанню або роботі, стає причиною конфліктів, супроводжується сильним відчуттям втрати контролю або перетворюється на основний спосіб уникати тривоги, самотності чи іншого важкого стану.
У такій ситуації корисно працювати не лише з «лімітом екрану», а з функцією поведінки: що запускає сесію, що підтримує її, які потреби вона закриває і які реальні альтернативи є в цей момент. Якщо самостійні зміни не працюють, а наслідки істотно погіршують повсякденне функціонування, це достатня причина обговорити ситуацію з психологом або психотерапевтом — без необхідності спочатку називати себе «залежним від телефону».
Поширені запитання
Чому infinite scroll так важко зупинити
Тому що він прибирає природну межу між порціями контенту: наступний елемент з’являється без окремого рішення. Додатково діють звичка, персоналізація, новизна контенту, autoplay, емоційний стан і контекст. Не існує одного універсального механізму, який однаково пояснює поведінку всіх користувачів.
Чи скорочує нескінченна прокрутка концентрацію уваги
Прямого доказу, що сама функція infinite scroll спричиняє стійке або незворотне «скорочення attention span», немає. Невеликі HCI-дослідження показують вплив дизайну на поглиненість, пам’ять про контент, суб’єктивну агентність і структуру сесії, але довготривалі когнітивні наслідки потребують окремих досліджень.
Чи є нескінченна прокрутка залежністю
Ні. Це патерн інтерфейсу. Він може бути одним із чинників, що підтримують небажано тривале або автоматизоване використання, але не є клінічним діагнозом. Оцінювати потрібно весь поведінковий патерн і його наслідки.
Чим infinite scroll відрізняється від думскролінгу
Infinite scroll описує спосіб подачі контенту. Думскролінг описує поведінку — повторюване споживання переважно негативної або загрозливої інформації. Вони часто поєднуються, але можуть існувати окремо.
Чи краще просто поставити таймер
Таймер може допомогти, але дослідження digital wellbeing показують, що зовнішніх лічильників іноді недостатньо. Часто ефективніше поєднати таймер із зміною самого потоку: вимкнути autoplay, додати реальну паузу, перейти на стрічку підписок, прибрати швидкий доступ або створити власний критерій завершення.
Чи завжди пагінація краща
Ні. Пагінація краще створює межі, показує позицію і полегшує повернення до конкретного місця. Infinite scroll може бути зручнішим для невимушеного дослідження великого потоку. Вибір залежить від завдання, доступності, очікувань користувача та того, чи потрібна в цьому середовищі явна точка завершення.
Чи потрібно повністю відмовлятися від соціальних мереж
Наукові дані не підтримують універсальне правило «видалити все». Більш практична мета — привести цифрову поведінку у відповідність із власними намірами: залишити те, що дає цінність, і змінити ті механізми та контексти, через які використання регулярно виходить за бажані межі.
Пов’язані статті
Джерела
American Psychiatric Association. (n.d.). What is Technology Addiction?.
Baughan, A., Zhang, M. R., Rao, R., Lukoff, K., Schaadhardt, A., Butler, L. D., & Hiniker, A. (2022). “I Don’t Even Remember What I Read”: How Design Influences Dissociation on Social Media. CHI Conference on Human Factors in Computing Systems.
Chhabra, J., Pilkington, V., Benakovic, R., Wilson, M. J., La Sala, L., & Seidler, Z. (2025). Social Media and Youth Mental Health: Scoping Review of Platform and Policy Recommendations. Journal of Medical Internet Research, 27, e72061.
European Commission. (2026a). Commission preliminarily finds TikTok’s addictive design in breach of the Digital Services Act.
European Commission. (2026b). EU KIDS Act: helping children navigate a safer online world.
Jia, D. Y., & Wang, Y. (2026). Endless Scrolling: Predictors of Procrastinatory Short-Form Video Use and Its Effects on Stress and Sleep. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking, 29(1), 49–56.
Monge Roffarello, A., & De Russis, L. (2023). Achieving Digital Wellbeing Through Digital Self-Control Tools: A Systematic Review and Meta-Analysis. ACM Transactions on Computer-Human Interaction, 30(4), Article 53.
Monge Roffarello, A., De Russis, L., & Lukoff, K. (2025). The Digital Attention Heuristics: Supporting the User’s Attention by Design. ACM Transactions on Computer-Human Interaction.
Monge Roffarello, A., & De Luca, A. (2026). Am I in Control? How the Design of the TikTok Feed Shapes Users’ Sense of Agency. Extended Abstracts of the 2026 CHI Conference on Human Factors in Computing Systems.
Natarajan, N. (2024). Do They Stop? How Do They Stop? Why Do They Stop? Whether, How, and Why Teens Insert “Frictions” Into Social Media’s Infinite Scroll. International Journal of Communication, 18.
Rixen, J. O., Meinhardt, L.-M., Glöckler, M., Ziegenbein, M.-L., Schlothauer, A., Colley, M., Rukzio, E., & Gugenheimer, J. (2023). The Loop and Reasons to Break It: Investigating Infinite Scrolling Behaviour in Social Media Applications and Reasons to Stop. Proceedings of the ACM on Human-Computer Interaction, 7(MHCI), Article 228.
Ruiz, N., Molina León, G., & Heuer, H. (2024). Design Frictions on Social Media: Balancing Reduced Mindless Scrolling and User Satisfaction. Proceedings of Mensch und Computer 2024, 442–447.
World Health Organization. (n.d.). Gaming disorder.
Zhang, M. R., Lukoff, K., Rao, R., Baughan, A., & Hiniker, A. (2022). Monitoring Screen Time or Redesigning It? Two Approaches to Supporting Intentional Social Media Use. CHI Conference on Human Factors in Computing Systems, Article 60.