Економіка уваги: що це і чому цифрові платформи конкурують за нашу увагу
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 21 вересня 2026 · Редакційна політика
Економіка уваги — це спосіб описати ситуацію, у якій людська увага є обмеженим ресурсом, а інформації, контенту, повідомлень і цифрових стимулів значно більше, ніж людина здатна опрацювати. У цифровому середовищі ця обмеженість набуває економічного значення: платформи конкурують за те, щоб користувач помітив саме їхній контент, залишився довше, повернувся знову, здійснив дію або побачив рекламу. Сучасний огляд у AI & Society описує економіку уваги як поєднання когнітивної обмеженості людини, бізнес-моделей цифрових платформ, аналізу поведінкових даних і систем, що оптимізують залученість. González de la Torre, Pérez-Verdugo & Barandiaran, 2025
Важливо не перетворювати цю ідею на просту формулу «телефон краде увагу». Увага залежить від цілей людини, змісту діяльності, мотивації, звичок, втоми, контексту та властивостей самого середовища. Цифровий дизайн може змінювати ймовірність того, що ми переключимося, затримаємося або повернемося, але люди не є пасивними об’єктами, а наслідки використання технологій неоднакові для всіх.
Коротко: що таке економіка уваги
Якщо інформація майже безмежна, дефіцитним стає не доступ до неї, а здатність вибрати, що саме отримає пріоритет. Саме цю логіку Герберт Саймон сформулював ще 1971 року: багатство інформації створює дефіцит уваги. У цифровій екосистемі ця теза стала практичною економічною моделлю: новинні сайти, соціальні мережі, відеосервіси, маркетплейси, ігри, пошукові системи та інші продукти змагаються за частку обмеженого часу й фокусу користувача.
Увага тут не є «валютою» буквально. Її не передають рекламодавцеві як гроші. Економічна цінність виникає через вимірювані події: покази реклами, перегляди, кліки, переходи, покупки, підписки, повторні візити, час взаємодії та інші сигнали. Тому точніше говорити, що платформа перетворює можливість отримувати й утримувати увагу на рекламний інвентар, поведінкові дані, прогнозовану залученість або іншу форму доходу.
Це також означає, що економіка уваги ширша за соціальні мережі. Вона існувала в газетах, радіо й телебаченні задовго до смартфонів. Цифрові платформи змінили масштаб і точність: взаємодію можна вимірювати майже безперервно, контент — персоналізувати, а інтерфейс — швидко тестувати й перебудовувати.
Чому цифровим платформам важливо утримувати нашу увагу
Для рекламних платформ відповідь безпосередньо видно у фінансовій звітності. У 2025 році Meta Platforms повідомила про 196,175 млрд доларів рекламного доходу; компанія також зазначила, що зростання кількості рекламних показів було пов’язане, зокрема, зі зростанням користувацької активності й залученості. Meta Platforms, Form 10-K за 2025 рік
Alphabet за 2025 рік повідомила 294,691 млрд доларів доходу Google advertising, з яких 40,367 млрд припадало на YouTube ads. У тій самій звітності серед показників монетизації фігурують paid clicks, impressions, cost-per-click і cost-per-impression. Alphabet, Form 10-K за 2025 рік
Ці цифри не доводять, що кожна хвилина користувача має фіксовану ціну, і не означають, що всі цифрові продукти мають одну бізнес-модель. Платформа може заробляти на рекламі, підписці, комісії, продажі товарів, хмарних сервісах або їх поєднанні. Проте там, де дохід залежить від рекламних показів і повторного використання, здатність залучати аудиторію стає центральною економічною змінною.
У цьому сенсі конкуренція відбувається не лише між Instagram і TikTok чи YouTube і Netflix. Один і той самий вечір людини можуть одночасно «претендувати» робочий месенджер, серіал, стрічка новин, гра, подкаст, покупки, друзі, книжка, сон і власні плани. Економіка уваги описує саме цю боротьбу альтернатив за обмежений когнітивний і часовий ресурс.
Від уваги до даних: як працює цифровий цикл залучення
Цифрова платформа бачить не внутрішній стан людини, а поведінкові сліди: що вона відкрила, що пропустила, де затрималася, що переглянула до кінця, на що натиснула, що приховала, кому відповіла, коли повернулася. Ці події стають сигналами для аналітики та рекомендаційних систем.
У спрощеній формі цикл виглядає так: людина взаємодіє з контентом; система отримує дані про цю взаємодію; модель оцінює, який наступний матеріал імовірніше викличе задану реакцію; стрічка змінюється; нові реакції створюють нові дані. У сучасній економіці уваги штучний інтелект важливий передусім як технологія прогнозування, ранжування й адаптації середовища, а не як психологічний суб’єкт. Огляд 2025 року прямо пов’язує AI та великі масиви поведінкових даних із можливістю платформ безперервно оптимізувати залучення. González de la Torre et al., 2025
Ключове слово тут — цільова функція. Рекомендаційна система може бути налаштована на різні показники: імовірність кліку, очікуваний час перегляду, завершення відео, повторний візит, покупку, задоволеність, приховування небажаного контенту або комбінацію багатьох сигналів. Тому фраза «алгоритм хоче, щоб ми сиділи довше» є надто грубою. Алгоритм не має людського бажання; система оптимізується під визначені метрики, а їхній вибір відображає продуктову й бізнесову логіку платформи.
Через це важливо розрізняти психологічний досвід користувача і властивості системи. Людина може відчувати захоплення, втому, тривогу, нудьгу або втрату контролю. Рекомендаційна модель, своєю чергою, ранжує варіанти на основі даних. Антропоморфні формули на кшталт «алгоритм знає мене краще за мене» можуть бути влучною метафорою переживання, але не є точним науковим описом.
Психологія уваги: чому цифрове середовище може так легко нас перемикати
Увага не є одним резервуаром, який просто «закінчується». Сучасна когнітивна психологія описує кілька взаємодіючих процесів: орієнтування на подію, відбір релевантної інформації, підтримання фокусу, контроль конфлікту та перемикання між завданнями. Детально ці механізми розглядає окрема стаття ХАБу «Увага: що це, як працює, види та властивості уваги». Економіка уваги не замінює цю когнітивну теорію; вона пояснює, чому цифрові середовища систематично створюють багато конкурентних кандидатів на наш фокус.
Селективна увага і конкуренція сигналів
Щомиті людина отримує більше інформації, ніж може однаково глибоко опрацювати. Селективна увага допомагає пріоритизувати частину сигналів і послаблювати інші. Цифрова стрічка робить конкуренцію особливо щільною: текст, аватар, відео, звук, реакції, лічильники, банери й сповіщення можуть змагатися за один і той самий момент.
Салієнтність: що стає помітним першим
Яскравість, рух, новизна, емоційна значущість і раптова зміна можуть підвищувати помітність стимулу. У психології це пов’язано з салієнтністю. Дизайнерські елементи не керують увагою детерміновано, але можуть змінювати ймовірність того, що певний сигнал буде помічений раніше за інші.
Сповіщення і переривання
Перемикання може початися ще до відкриття застосунку. В експерименті Стотарта, Мітчум і Єнерт сам факт отримання мобільного сповіщення погіршував виконання завдання, що вимагало уваги, навіть коли учасники не взаємодіяли з телефоном. Це лабораторний результат і його не слід перетворювати на твердження, що будь-яке сповіщення завжди шкодить продуктивності, але він добре показує: зовнішній сигнал може мати когнітивну ціну. Stothart, Mitchum & Yehnert, 2015
Саме тому дизайн сповіщень є частиною економіки уваги. Значок, звук або вібрація створюють нову подію, яку система уваги має оцінити: ігнорувати її, запам’ятати на потім чи переключитися зараз.
Непередбачуваність, соціальний зворотний зв’язок і очікування
Стрічка не повідомляє наперед, який саме пост, повідомлення чи відео з’явиться далі. Частина контенту виявляється нудною, частина — соціально значущою, смішною, тривожною або дуже релевантною. Така невизначеність підтримує очікування наступної потенційно цінної події. Окремий інтерфейсний механізм, який прибирає природну точку завершення стрічки, — нескінченна прокрутка (infinite scroll).
У популярних поясненнях це часто називають «дофаміновою петлею». Така формула спрощує нейронауку: дофамін бере участь у навчанні, мотивації та прогнозуванні значущих результатів, а не є простим лічильником задоволення. Для пояснення економіки уваги достатньо точнішого рівня: непередбачувані й соціально важливі події можуть підтримувати повторну перевірку, а цифровий інтерфейс робить цю перевірку майже безвитратною.
Зникнення природної точки зупинки
У книжки є кінець розділу, у газети — остання сторінка, у телевізійної програми — розклад. Нескінченна стрічка, автоматичне відтворення й короткі відео послаблюють такі зовнішні сигнали завершення. Наступний елемент уже готовий до перегляду, тому рішення «чи продовжувати?» виникає рідше й часто переноситься на невизначений час.
Науково коректніше говорити, що такі функції зменшують тертя й змінюють архітектуру вибору, а не оголошувати нескінченну прокрутку самостійною «залежністю». Огляд цифрової багатозадачності 2025 року наводить автопрокрутку, сповіщення та інші дизайн-рішення як екологічні чинники, що можуть полегшувати переключення й продовження медіавзаємодії. Drody, Pereira & Smilek, 2025
Економіка уваги і медіамультитаскінг
Коли людина паралельно працює, перевіряє месенджер, слухає відео й час від часу переходить у стрічку, вона не обов’язково виконує кілька складних когнітивних операцій одночасно. Часто відбувається швидке чергування завдань. Саме тому розподілена увага має межі, а часте перемикання може створювати витрати на відновлення контексту.
Трирівневий метааналіз 2025 року об’єднав 33 дослідження, 36 861 учасника і 110 ефектів. Автори виявили невеликий зв’язок між більш вираженим медіамультитаскінгом і гіршими показниками уваги, r = 0,19 у їхньому кодуванні, де позитивне значення означало гіршу увагу. Водночас самі автори називають висновок попереднім, а дослідження в цій галузі відрізняються методами вимірювання. Chen et al., 2025
Це асоціація, а не доказ того, що медіамультитаскінг однозначно «псує мозок». Можливі двобічні зв’язки: люди з більшою схильністю до відволікання можуть частіше перемикатися між медіа, а середовище з частими переключеннями може додатково підтримувати таку поведінку. Саме тому сильні причинні формулювання тут передчасні.
Короткі відео: що показують найновіші дані 2025–2026 років
Короткі вертикальні відео стали майже ідеальним об’єктом для економіки уваги: низька ціна переходу до наступного елемента, швидка зміна тем, персоналізоване ранжування й нескінченна подача контенту створюють щільний потік нових кандидатів на фокус.
Метааналіз Nguyen та співавторів, опублікований у Psychological Bulletin у 2025 році, охопив 71 дослідження і 98 299 учасників. Більше використання short-form video було пов’язане з гіршими когнітивними показниками загалом (r = −0,34), а найсильніші асоціації виявили для уваги (r = −0,38) та інгібіторного контролю (r = −0,41). Також спостерігався слабший зв’язок із гіршим психічним здоров’ям. Nguyen et al., 2025
Ці ефекти не слід читати як «TikTok знижує увагу на 38%». Коефіцієнт кореляції не є відсотком втраченої здатності й сам по собі не встановлює причинності. Він описує статистичний зв’язок між показниками використання та результатами в сукупності досліджень.
У 2026 році систематичний огляд Ebster та співавторів окремо проаналізував молодь. До нього увійшли 42 дослідження з 46 912 учасниками із середнім віком 16,8 року, причому 88% досліджень були перехресними. Автори знайшли послідовні асоціації інтенсивного неструктурованого перегляду коротких відео з неуважністю, імпульсивністю, гіршою робочою пам’яттю, саморегуляцією та емоційними труднощами, але прямо наголосили на потребі довготривалих і експериментальних досліджень. Ebster et al., 2026
Ще один метааналіз 2026 року, що включив 58 досліджень і 96 676 учасників, показав важливе розрізнення: проблематичне використання коротких відео мало стійкіші зв’язки з негативними психічними результатами, ніж звичайна тривалість або частота перегляду. Автори підкреслили, що для встановлення причинності потрібні кращі лонгітюдні та експериментальні дизайни. Tang et al., 2026
Чи цифрові платформи «руйнують» нашу здатність концентруватися
Наука не підтримує таке універсальне формулювання. Є достатньо даних, що переривання, швидке перемикання завдань і певні патерни інтенсивного використання пов’язані з гіршою увагою в конкретних умовах. Є також нові метааналітичні зв’язки для коротких відео. Але з цього не випливає, що сучасні технології однаково й незворотно погіршують базову здатність до уваги у всіх користувачів.
По-перше, «екранний час» об’єднує різні активності: відеодзвінок із близькою людиною, навігацію, роботу, навчання, гру, нескінченну стрічку й читання наукової статті. Одна кількість хвилин може означати психологічно різні досвіди.
По-друге, причинний напрямок часто незрозумілий. Людина може частіше звертатися до телефону через нудьгу, стрес, самотність, імпульсивність або вже наявні труднощі з увагою. Одночасно сам дизайн середовища може посилювати частоту перевірок і перемикань. Реальна картина може бути взаємною.
По-третє, ефект залежить від задачі. Повідомлення під час складної роботи, короткі відео в ліжку перед сном і цілеспрямований перегляд навчальної лекції не є еквівалентними ситуаціями. Тому психологічно корисніше ставити запитання «що саме, коли, навіщо і з якими наслідками я роблю на екрані?», а не шукати одну магічну межу хвилин.
Економіка уваги і психічне здоров’я
Найгучніша публічна дискусія стосується соціальних мереж, тривоги, депресивних симптомів, самотності й добробуту. Тут особливо важливо не плутати кореляцію з причинністю. Дані неоднорідні: ефекти залежать від віку, типу використання, змісту, вихідного психічного стану, соціального контексту й методу вимірювання.
Експериментальні дослідження обмеження соціальних мереж показують змішані результати. У рандомізованому дослідженні 2022 року тижнева перерва від Facebook, Instagram, Twitter і TikTok у 154 дорослих була пов’язана з кращим самопочуттям та нижчими показниками депресії й тривоги через тиждень. Lambert et al., 2022
Натомість експеримент 2024 року з 14-денною абстиненцією не виявив специфічного міжгрупового покращення депресії, тривоги, FOMO чи самотності, хоча екранний час зменшився. de Hesselle & Montag, 2024
У рандомізованому дослідженні 2025 року автори прямо зазначили, що консенсусу щодо причинного впливу соціальних мереж на психічний добробут немає; обмеження використання до 30 хвилин на день оцінювали за допомогою самозвіту й пасивного сенсингу. Maerevoet et al., 2025
Отже, «цифровий детокс» не є універсально доведеною терапією. Для однієї людини скорочення безцільної прокрутки може вивільнити сон, рух, роботу чи живе спілкування. Для іншої різке відключення може прибрати важливий канал підтримки або не змінити головну причину стресу. Практичне рішення має виходити з функції використання й реальних наслідків, а не з моральної оцінки технології.
Діти й підлітки: чому дорослі дані не можна просто переносити на молодших
Розвиток самоконтролю, чутливість до соціального зворотного зв’язку, роль однолітків, потреба в автономії та умови сімейного використання технологій змінюються з віком. Тому результати дорослих вибірок не можна автоматично переносити на дітей і підлітків.
Американська психологічна асоціація у своєму advisory щодо підлітків підкреслює, що соціальні мережі не є самі по собі ані корисними, ані шкідливими для всіх молодих людей. Ефекти залежать від особистих характеристик, контенту, функцій платформи й соціального контексту; окремо рекомендується стежити, щоб використання не витісняло сон і фізичну активність. American Psychological Association, 2023
Офіс Генерального хірурга США також наголошував на прогалинах у доказах і на тому, що вплив різниться залежно від типу контенту та вразливостей конкретної молодої людини. U.S. Surgeon General, 2023
У 2026 році umbrella review досліджень соціальних мереж і психічного здоров’я підлітків додатково підкреслив методологічні проблеми цієї літератури. Тому для молоді особливо важливо оцінювати не лише тривалість, а й нічне використання, зміст, соціальний тиск, кібербулінг, пасивне чи активне використання, порушення сну й функціонування в навчанні та стосунках. Tølbøll, 2026
Коли інтенсивне використання стає проблемним
Довго користуватися смартфоном і мати психічний розлад — не одне й те саме. У дослідженнях використовують терміни problematic smartphone use, problematic social media use та social media use disorder, але вони мають різний статус і різні шкали.
Огляд 2025 року прямо зазначає, що social media use disorder наразі не є офіційним діагнозом у головних класифікаціях DSM-5 та ICD-11. Автори пропонують критерії для майбутньої класифікації, але сам факт наявності дослідницького конструкта не робить його клінічним діагнозом. Moretta & Wegmann, 2025
Для практичної оцінки важливіші ознаки порушення контролю й функціонування: людина систематично не може зупинитися всупереч власному наміру; використання витісняє сон, навчання, роботу, стосунки чи інші значущі справи; спроби скоротити поведінку неодноразово провалюються; з’являється виражений дистрес або суттєві наслідки. Навіть ці ознаки потребують професійної оцінки, якщо йдеться про можливий розлад.
Для порівняння, ICD-11 офіційно містить gaming disorder, де центральними є порушений контроль, зростання пріоритету гри та продовження поведінки попри негативні наслідки з істотним порушенням функціонування. Це окрема категорія і її не слід автоматично переносити на соціальні мережі чи смартфони. World Health Organization: gaming disorder in ICD-11
Економіка уваги, переконування і автономія
Цифровий дизайн завжди задає певну архітектуру дії: що видно першим, скільки кроків потрібно для виходу, чи є пауза між епізодами, які параметри ввімкнені за замовчуванням, коли надходить сповіщення. У цьому сенсі інтерфейс ніколи не є психологічно нейтральним.
Проте вплив не дорівнює повному контролю. Користувач має власні цілі, навички, очікування й можливість змінювати середовище. Точна психологічна постановка питання звучить не «чи маніпулюють нами алгоритми?», а «які елементи середовища змінюють імовірність конкретної поведінки, для кого, за яких умов і з якими наслідками?».
Етична література про економіку уваги ставить окреме питання: чи створюють бізнес-стимули конфлікт між максимізацією залученості й добробутом користувача. Bhargava і Velasquez розглядають це як проблему дизайну та бізнес-етики. Їхня стаття є нормативним аргументом, а не доказом того, що кожна соціальна мережа клінічно «викликає залежність» у кожного користувача. Bhargava & Velasquez, 2021
У HCI дослідник Maxi Heitmayer пропонує ширше трактувати увагу як символічну валюту соціальних медіа: лайки, перегляди й видимість стають сигналами соціальної цінності, а не лише рекламними показниками. Це допомагає зрозуміти, чому боротьба за увагу відбувається не тільки між корпораціями, а й між авторами, брендами, спільнотами та звичайними користувачами. Heitmayer, 2025
Чим економіка уваги відрізняється від суміжних понять
Інформаційне перевантаження описує стан, коли обсяг або складність інформації перевищує можливості її ефективно опрацювати. Економіка уваги описує систему стимулів навколо дефіцитної уваги. Ці поняття перетинаються, але не тотожні.
Переконувальні технології — це ширша область дизайну систем, створених для зміни установок або поведінки. Вони можуть існувати і поза рекламною економікою уваги. Темні патерни — окремий клас інтерфейсних рішень, що підштовхують користувача до дії способами, які можуть суперечити його інтересам. Нескінченна прокрутка — конкретна дизайн-функція. Рекомендаційний алгоритм — механізм ранжування. Жодне з цих понять не є синонімом економіки уваги.
Думскролінг — поведінковий патерн тривалого перегляду негативної інформації, особливо новин, і має власний психологічний контекст. Про нього докладніше: «Думскролінг: що це і чому ми не можемо перестати читати погані новини».
Цифровий стрес — досвід напруження, перевантаження або вимог, пов’язаних із цифровими технологіями. Він може бути наслідком постійної доступності, інформаційного потоку чи соціальних очікувань, але не зводиться до економіки уваги. Див. «Цифровий стрес».
Що можна зробити, щоб повернути собі більше контролю над увагою
Мета не обов’язково полягає в тому, щоб мінімізувати екранний час. Кориснішим є калібрування середовища під власні цілі: зменшити небажані переривання, залишити потрібні канали зв’язку й зробити навмисну дію простішою за автоматичну.
1. Вимкнути не всі, а непотрібні сповіщення
Спочатку варто залишити сигнали, для яких справді важлива негайна реакція, а рекламні, рекомендаційні й другорядні push-сповіщення прибрати. Це зменшує кількість зовнішніх приводів для переключення, не вимагаючи відмови від самого застосунку.
2. Створити власні точки зупинки
Якщо стрічка не має природного кінця, його можна додати штучно: один епізод, один список відео, певний час або конкретна мета входу. Корисне запитання перед відкриттям застосунку — «що я хочу тут зробити?» — повертає використанню функцію.
3. Розвести режим глибокої роботи й режим зв’язку
Під час задач, що потребують стійкої уваги, доцільно зменшити конкуренцію сигналів: сховати телефон з поля зору, використати режим «не турбувати», закрити зайві вкладки й перевіряти комунікації блоками. Це не тренування сили волі, а перебудова середовища.
4. Дивитися не лише на час, а й на наслідки
Дві години відеодзвінка з близькою людиною і дві години безцільного скролінгу можуть мати різний психологічний ефект. Корисні маркери — чи висипаєтеся ви, чи встигаєте робити важливе, чи зберігаєте контроль над початком і завершенням сесії, яким є настрій після використання, чи виникають конфлікти та чи відповідає ця поведінка вашим цілям.
5. Не очікувати від «детоксу» магічного перезавантаження
Тимчасова перерва може бути корисним експериментом: вона показує, які тригери й звички стають помітними без звичного каналу. Але дослідження абстиненції дають змішані результати. Краще сприймати перерву як спосіб перевірити власний патерн, а не як універсальне лікування.
6. Для дітей будувати правила навколо функції, сну і контексту
Для молодших користувачів особливо важливі доросле моделювання, розмови про алгоритмічну стрічку, зрозумілі межі перед сном, захист від небезпечного контенту й поступове навчання саморегуляції. Одна цифра «дозволених хвилин» не замінює оцінки змісту, віку й реального функціонування.
FAQ
Що таке економіка уваги простими словами?
Це середовище, у якому інформації більше, ніж людина може охопити, тому її обмежена увага стає ресурсом, за який конкурують медіа, платформи, бренди, автори та інші джерела інформації. Цифрові сервіси можуть перетворювати отриману увагу на рекламу, дані, підписки, покупки або інші економічно значущі дії.
Чому увагу називають валютою?
Це метафора. Увага не є грошима, але без неї неможливі перегляд реклами, клік, покупка, підписка чи соціальна видимість. Тому здатність отримати й утримати увагу має економічну цінність.
Чи соціальні мережі спеціально роблять людей залежними?
Доведено, що багато платформ оптимізують залучення й використовують дизайн, який робить взаємодію швидкою та повторюваною. Але твердження про «залежність» потребує точності: problematic social media use є дослідницьким конструктом, а social media use disorder наразі не є офіційним діагнозом DSM-5 або ICD-11. Інтенсивне використання саме по собі не дорівнює клінічному розладу.
Чи нескінченна прокрутка погіршує увагу?
Нескінченна прокрутка прибирає природну точку завершення і може полегшувати продовження сесії. Але наявні дослідження не дають підстав стверджувати, що сама ця функція універсально й незворотно погіршує увагу. Найкраще підтверджені ефекти стосуються конкретних переривань, перемикання завдань і асоціацій певних патернів використання з показниками уваги.
Чи короткі відео справді скорочують концентрацію?
Метааналізи 2025–2026 років виявляють зв’язки більш інтенсивного використання коротких відео з гіршими показниками уваги та інгібіторного контролю. Більша частина бази залишається спостережною, тому причинність і довготривалі наслідки ще потребують сильніших лонгітюдних та експериментальних досліджень.
Чи є безпечна норма екранного часу для дорослого?
Універсальної науково встановленої кількості хвилин для всіх дорослих немає. Значення має не лише тривалість, а й зміст, контекст, час доби, частота переривань, вплив на сон, роботу, стосунки та відчуття контролю.
Чи допомагає цифровий детокс?
Іноді — так, але результати експериментів змішані. Частина досліджень показує короткострокове покращення самопочуття після обмеження соціальних мереж, інші не знаходять специфічного ефекту. Перерва може бути корисною як особистий експеримент, але не є універсальною терапією.
Чи економіка уваги стосується тільки реклами?
Ні. Реклама — один із головних механізмів монетизації уваги, але конкуренція за залученість існує також у підписних сервісах, іграх, маркетплейсах, медіа, політичній комунікації та соціальній взаємодії. Конкретна економічна модель визначає, які метрики платформа цінує найбільше.
Що найкраще зробити, якщо телефон постійно відволікає?
Почніть із середовища: вимкніть непотрібні сповіщення, приберіть найсильніші тригери з першого екрана, відокремте час складної роботи від перевірки повідомлень і створіть власні точки завершення для стрічок та відео. Якщо використання супроводжується суттєвою втратою контролю або порушує сон, навчання, роботу чи стосунки, варто оцінювати саме ці функціональні наслідки.
Як саме персоналізація вирішує, що потрапить у поле видимості й у якій послідовності, дивіться в матеріалі «Рекомендаційні алгоритми: як персоналізовані стрічки впливають на увагу, вибір і поведінку».
Пов’язані статті
Джерела
American Psychological Association. (2023). Health advisory on social media use in adolescence. https://www.apa.org/topics/social-media-internet/health-advisory-adolescent-social-media-use
Alphabet Inc. (2026). Annual Report, Form 10-K, fiscal year ended December 31, 2025. SEC filing
Bhargava, V. R., & Velasquez, M. (2021). Ethics of the Attention Economy: The Problem of Social Media Addiction. Business Ethics Quarterly, 31(3), 321–359. https://doi.org/10.1017/beq.2020.32
Chen, H., Peng, L., Peng, J., Liu, C., Yin, L., Zhang, Y., Cheng, Y., & Shi, Z. (2025). The relationship between media multitasking and attention: a three-level meta-analysis. Current Psychology, 44(7), 6326–6347. https://doi.org/10.1007/s12144-025-07624-2
de Hesselle, L. C., & Montag, C. (2024). Effects of a 14-day social media abstinence on mental health and well-being: results from an experimental study. BMC Psychology, 12, 141. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/38481298/
Drody, A. C., Pereira, E. J., & Smilek, D. (2025). Attention in our digital ecosystem: The five interactive components that drive media multitasking. Psychonomic Bulletin & Review, 32, 2454–2471. https://doi.org/10.3758/s13423-025-02722-5
Ebster, M., Lauerer, M., Nagel, E., & Schmidt, S. (2026). Taming the endless scroll? Short-form videos, digital routines and neurocognitive outcomes in youth: a systematic literature review. European Child & Adolescent Psychiatry. https://doi.org/10.1007/s00787-026-03083-7
González de la Torre, P., Pérez-Verdugo, M., & Barandiaran, X. E. (2025). Attention is all they need: cognitive science and the (techno)political economy of attention in humans and machines. AI & Society. https://doi.org/10.1007/s00146-025-02400-z
Heitmayer, M. (2025). The Second Wave of Attention Economics. Attention as a Universal Symbolic Currency on Social Media and beyond. Interacting with Computers, 37(1), 18–29. https://doi.org/10.1093/iwc/iwae035
Lambert, J., Barnstable, G., Minter, E., Cooper, J., & McEwan, D. (2022). Taking a One-Week Break from Social Media Improves Well-Being, Depression, and Anxiety: A Randomized Controlled Trial. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking, 25(5), 287–293. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35512731/
Maerevoet, M., Van de Casteele, M., Van de Putte, E., Debeer, D., Hoorelbeke, K., Vansteenkiste, M., & Koster, E. H. W. (2025). Causal effects of social media use on self-esteem, mindfulness, sleep and emotional well-being: a social media restriction study. Frontiers in Public Health. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/40520283/
Meta Platforms, Inc. (2026). Annual Report, Form 10-K, fiscal year ended December 31, 2025. SEC filing
Moretta, T., & Wegmann, E. (2025). Toward the classification of social media use disorder: Clinical characterization and proposed diagnostic criteria. Addictive Behaviors Reports, 21, 100603. https://doi.org/10.1016/j.abrep.2025.100603
Nguyen, L., Walters, J., Paul, S., Monreal Ijurco, S., Rainey, G. E., Parekh, N., Blair, G., & Darrah, M. (2025). Feeds, feelings, and focus: A systematic review and meta-analysis examining the cognitive and mental health correlates of short-form video use. Psychological Bulletin, 151(9), 1125–1146. https://doi.org/10.1037/bul0000498
Simon, H. A. (1971). Designing Organizations for an Information-Rich World. In M. Greenberger (Ed.), Computers, Communications, and the Public Interest. Johns Hopkins Press.
Stothart, C., Mitchum, A., & Yehnert, C. (2015). The attentional cost of receiving a cell phone notification. Journal of Experimental Psychology: Human Perception and Performance, 41(4), 893–897. https://doi.org/10.1037/xhp0000100
Tang, D., Zhang, X., Gou, P., Feng, J., Hu, R., & Sum, K.-W. R. (2026). Association Between Short-Form Video Use and Mental Health: Systematic Review and Meta-Analysis. Journal of Medical Internet Research, 28, e82503. https://doi.org/10.2196/82503
Tølbøll, K. B. (2026). Social media use and adolescent mental health — an umbrella review and power analysis. Child and Adolescent Mental Health. https://doi.org/10.1111/camh.70071
U.S. Surgeon General. (2023). Social Media and Youth Mental Health. https://www.hhs.gov/surgeongeneral/reports-and-publications/youth-mental-health/social-media/index.html
World Health Organization. (2018). Inclusion of “gaming disorder” in ICD-11. https://www.who.int/news/item/14-09-2018-inclusion-of-gaming-disorder-in-icd-11