Медіамультитаскінг: що це і як одночасне використання медіа пов’язане з увагою та пам’яттю
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 21 вересня 2026 · Редакційна політика
Медіамультитаскінг став звичайною частиною цифрового дня: людина дивиться відео й відповідає в месенджері, читає навчальний текст і перевіряє сповіщення, працює з документом під паралельний потік новин, слухає лекцію та перемикається на соціальну стрічку. Суб’єктивно все це може відчуватися як одна безперервна діяльність. Для когнітивної системи це часто серія конкуруючих вимог до уваги, робочої пам’яті та контролю над поточною метою.
Наукова картина складніша за популярне твердження «багатозадачність руйнує мозок». Метааналізи знаходять зв’язки між інтенсивнішим медіамультитаскінгом і гіршими показниками окремих аспектів уваги та когнітивного контролю, але розмір ефектів, методи вимірювання і результати різняться. Значна частина досліджень є кореляційною, тому вона не встановлює, що саме медіамультитаскінг спричинив відмінності. Актуальна дослідницька програма 2026 року прямо підкреслює цю невизначеність і потребу в сильніших причинних дизайнах — Abrahamse et al., 2026.
Коротко: що таке медіамультитаскінг
Медіамультитаскінг (media multitasking), або медіабагатозадачність, — це одночасне поєднання або швидке чергування двох чи більше активностей, принаймні одна з яких пов’язана з медіа. У сучасній літературі до цього можуть належати як два медіапотоки — наприклад відео й чат, — так і медіа разом з немедійним завданням, наприклад смартфон під час навчання. Таке широке визначення використовує, зокрема, Parry & le Roux, 2021.
Ключове слово тут — не «екран», а конкуренція активностей. Якщо людина використовує ноутбук для одного завдання без паралельних потоків, це не медіамультитаскінг. Якщо вона читає статтю, реагує на повідомлення, повертається до статті, відкриває відео й знову повертається до тексту, це медіамультитаскінг навіть тоді, коли фізично вона дивиться лише на один екран у кожну окрему секунду.
Термін описує поведінковий і дослідницький феномен, а не клінічний діагноз. Він також не є синонімом порушення уваги, ADHD чи «цифрової залежності». Для розуміння базових механізмів варто окремо читати про увагу, стійку увагу і робочу пам’ять.
Що саме вважають одночасним використанням медіа
У повсякденності межа між одночасністю і перемиканням розмита. Коли відео продовжує звучати, а людина відповідає на повідомлення, два потоки фізично присутні одночасно. Але центральні когнітивні операції можуть не обробляти їх з однаковою глибиною в той самий момент. У багатьох ситуаціях «робити дві речі одночасно» означає швидко переносити пріоритет з одного джерела на інше.
Типові форми медіамультитаскінгу
До типових ситуацій належать: перегляд серіалу з паралельним листуванням; навчальне відео зі смартфоном у руках; читання тексту з регулярними перевірками соціальної мережі; робота з документом під сповіщення месенджера; відеогра з паралельним голосовим або текстовим чатом; участь у відеозустрічі з одночасним переглядом інших вкладок.
Фонове медіа теж може створювати другий потік, але його когнітивна вартість залежить від змісту і завдання. Інструментальна музика під автоматизовану дію, розмова під складне читання і сповіщення під розв’язання нової задачі — це психологічно різні комбінації. Тому наука не може коректно звести всі випадки до одного правила «два медіа завжди однаково шкодять».
Медіамультитаскінг, багатозадачність і розподілена увага — не одне й те саме
Багатозадачність — ширший поведінковий термін. Вона охоплює будь-яку координацію кількох завдань в одному часовому інтервалі, незалежно від того, чи є серед них медіа. Медіамультитаскінг є спеціальним випадком цієї ширшої категорії, де медійний потік входить у комбінацію.
Розподілена увага — когнітивне поняття про координацію обробки кількох одночасно релевантних вимог. Воно описує механізми, а не цифровий спосіб життя. Медіамультитаскінг може створювати умови розподіленої уваги, але також може складатися переважно зі швидкого перемикання між завданнями.
Це розрізнення важливе для інтерпретації досліджень. Якщо стаття порівнює людей за звичною частотою медіамультитаскінгу, вона відповідає на інше питання, ніж експеримент, у якому учаснику спеціально надсилають повідомлення під час читання. Перше досліджує індивідуальні відмінності й асоціації; друге може оцінювати безпосередній ефект конкретного переривання.
Чому мозок не просто «додає» два потоки
Увага має обмеження відбору й контролю. Робоча пам’ять утримує лише обмежений обсяг інформації, потрібної для поточної мети. Коли новий медіапотік вимагає відповіді, інтерпретації або рішення, він конкурує з основним завданням за ці ресурси. Після перемикання потрібно відновити контекст: пригадати, де саме зупинилися, яка була мета, що вже зроблено і що має бути наступним кроком.
Тому медіамультитаскінг часто має дві різні «ціни»: безпосередню — нижчу швидкість, точність або глибину обробки під час конкретного поєднання завдань; і потенційну довготривалу — можливий зв’язок між звичним медіамультитаскінгом та індивідуальними особливостями уваги. Для першої існують експериментальні підтвердження в окремих сценаріях. Для другої причинність залишається значно менш визначеною, на що прямо вказують Abrahamse et al., 2026.
Як дослідники вимірюють медіамультитаскінг
Класичний підхід — анкети, у яких люди оцінюють, як часто поєднують різні медіа. На цій основі обчислюють індекс медіамультитаскінгу й порівнюють людей з вищими та нижчими значеннями. Інший підхід — експеримент: дослідники створюють конкретну ситуацію, наприклад додають смартфонні повідомлення під час читання чи навчального відео.
Проблема полягає в тому, що самі медіа швидко змінюються. Систематичний огляд 2026 року проаналізував 114 публікацій і показав, що багато робіт досі спираються на варіанти опитувальників, коріння яких сягає медіасередовища 2009 року. Дослідники оновлювали їх, додаючи соціальні мережі, групуючи відеосервіси та месенджери, але вимірювальна неоднорідність залишається суттєвою — Brandon, Murphy & Neumann, 2026.
Це має практичне значення: «важкий медіамультитаскер» у дослідженні десять років тому і людина, яка сьогодні постійно чергує короткі відео, чати, стримінг та навчальну платформу, можуть мати дуже різні цифрові патерни. Відмінності в інструментах вимірювання частково пояснюють, чому результати досліджень не завжди збігаються.
Що показують дослідження про увагу
Найновіший великий синтез безпосередньо про увагу — трирівневий метааналіз 2025 року. Він охопив 33 дослідження, 36 861 учасника і 110 ефектів. Автори отримали кореляцію r = 0,19 у напрямку, де інтенсивніший медіамультитаскінг був пов’язаний з гіршими показниками уваги. Тип вимірювання уваги модифікував зв’язок — Chen et al., 2025.
Цей результат важливо читати буквально: r = 0,19 — це невеликий статистичний зв’язок, а не доказ того, що медіамультитаскінг у конкретної людини «пошкодив увагу». Метааналіз об’єднує переважно різні за дизайном дослідження; кореляція не показує напрям причинності. Люди, яким уже складніше утримувати фокус, можуть частіше перемикатися між медіа; обидві характеристики можуть залежати від інших чинників; частина зв’язку може відображати метод вимірювання.
Старіші синтези показували ще обережнішу картину. Метааналіз Wiradhany & Nieuwenstein, 2017 виявив слабкий зв’язок між частішим медіамультитаскінгом і відволіканням у лабораторних тестах, який ставав статистично незначущим після корекції на ефектів малих досліджень. Метааналіз Parry & le Roux, 2021 на 118 оцінках знайшов загалом невеликий зв’язок з гіршим когнітивним контролем, але з високою неоднорідністю; для об’єктивних тестів виконання ефект був ще меншим.
Отже, найточніше формулювання таке: сукупність даних підтримує невеликий зв’язок між інтенсивнішим медіамультитаскінгом і деякими проблемами уваги, але величина та стабільність цього зв’язку залежать від того, що і як вимірюють. Теза про універсальне сильне погіршення уваги науково не випливає з цих даних.
Стійка увага: чому сповіщення й перемикання особливо помітні на довгих завданнях
Для стійкої уваги критичне не лише миттєве відволікання, а повернення до основної цілі після кожного переривання. Якщо складний текст або робоче завдання потребує тривалого утримання контексту, навіть коротка перевірка повідомлення може створити цикл: відрив від задачі → обробка нового сигналу → повернення → відновлення контексту.
У лабораторно наближеному до офісної роботи експерименті 2024 року молодші й старші дорослі виконували повторюване читання, яке в мультитаскінговій умові переривалося новинними сповіщеннями. Повторні переривання погіршували виконання основного завдання; водночас вік і окремі компоненти робочої пам’яті впливали на частину результатів — Wannagat et al., 2024.
Це не означає, що будь-яке сповіщення однаково шкідливе. Вартість залежить від моменту, складності, необхідності відповісти, схожості завдань і того, наскільки легко відновити контекст. Але для роботи, де помилка дорога або потрібне глибоке розуміння, зменшення непотрібних переривань має сильніше емпіричне обґрунтування, ніж спроба «натренувати себе» постійними перемиканнями.
Медіамультитаскінг і робоча пам’ять
Робоча пам’ять підтримує активні цілі, проміжні результати та інформацію, яку потрібно використовувати просто зараз. Якщо другий медіапотік вимагає зміни цілі, частина вмісту робочої пам’яті може бути витіснена або втратити пріоритет, а після повернення її доводиться реконструювати.
У дослідженні Uncapher, Thieu & Wagner, 2016 учасники з вищими показниками звичного медіамультитаскінгу в середньому гірше виконували завдання на робочу пам’ять; нижча робоча пам’ять також була пов’язана з нижчим подальшим розпізнаванням у тестах довготривалої пам’яті. Це було спостереження індивідуальних відмінностей, тому воно показує асоціацію, а не доводить, що медіамультитаскінг спричинив гіршу пам’ять.
Трирівневий метааналіз підлітків і молодих дорослих Kong et al., 2023 повідомив про помірний середній негативний зв’язок між медіамультитаскінгом і когнітивним контролем; групи з інтенсивнішим медіамультитаскінгом мали гірші показники інгібіторного контролю та робочої пам’яті, тоді як для когнітивної гнучкості значущої різниці не було.
Разом з тим нове багатодоменне дослідження 2026 року серед 214 здорових молодих дорослих не виявило значущого загального зв’язку між медіамультитаскінгом і сукупністю когнітивних показників; окремо робоча пам’ять також не мала значущого зв’язку. Авторка наголошує на необхідності реплікацій та об’єктивніших вимірювань — Caprì, 2026. Цей результат добре ілюструє, чому поле не можна описати одним універсальним ефектом.
Медіамультитаскінг і довготривала пам’ять
Довготривала пам’ять залежить від того, що було достатньо добре закодовано, організовано й пізніше відтворено. Якщо під час навчання увага багаторазово залишає матеріал, проблема може виникнути ще до етапу «зберігання»: інформація була опрацьована поверховіше, зв’язки між частинами матеріалу сформувалися слабше або частина контексту не потрапила до стійкого представлення.
Тому коректніше говорити не «телефон стирає пам’ять», а «переривання під час кодування можуть змінити якість того, що людина засвоює». Дослідження Uncapher, Thieu & Wagner, 2016 пов’язало відмінності довготривалої пам’яті з відмінностями робочої пам’яті у людей з різним рівнем звичного медіамультитаскінгу. Але загальні причинні висновки про довготривалу пам’ять на основі такого дизайну були б надмірними.
Для ширшого розуміння систем пам’яті дивіться окремі канонічні матеріали про пам’ять, робочу пам’ять і довготривалу пам’ять. Ця стаття розглядає лише цифровий контекст медіамультитаскінгу й не перебирає їхній основний search intent.
Що відбувається під час навчання і складного читання
Найпереконливіші причинні дані стосуються не «характеру людини, яка часто мультитаскає», а конкретних ситуацій, де дослідники експериментально додають другий медіапотік під час навчання.
У дослідженні 2024 року 134 норвезькі студенти читали кілька частково суперечливих документів. Половина випадково отримувала короткі повідомлення соціальних мереж на смартфоні під час читання. Медіамультитаскінг погіршував інтегративну обробку та інтегроване розуміння матеріалу; коротке підсумовування головної думки після абзаців пом’якшувало частину цих наслідків — Haverkamp et al., 2024.
Метааналіз експериментів Jeong & Hwang, 2016 також показав, що когнітивні результати медіамультитаскінгу в середньому гірші, але ефект залежить від контексту, контролю користувача, релевантності другого потоку та часової близькості завдань. Це ще одна причина не переносити один лабораторний ефект на всі види цифрової поведінки.
Практичний висновок для навчання вузький, але корисний: якщо мета — зрозуміти складний текст, побудувати зв’язки між джерелами або запам’ятати матеріал надовго, паралельні повідомлення і соціальна стрічка зазвичай не додають цінності до цільової операції. Однозадачне вікно знижує кількість моментів, коли мозку доводиться відновлювати контекст.
Що відомо про дітей і підлітків
Результати дорослих не слід автоматично переносити на дітей. У підлітковому віці системи когнітивного контролю ще розвиваються, навчальні завдання мають іншу структуру, а цифрове середовище виконує важливі соціальні функції. Тому потрібні віково специфічні дані.
У дослідженні 2026 року 112 учнів 7–8 класів дивилися коротке навчальне відео про вулкани: одна група без переривань, інша відповідала на чотири повідомлення, схожі на чат. Мультитаскінг не змінив суб’єктивне когнітивне навантаження чи буквальне розуміння, але погіршив безпосереднє висновкове розуміння і точність самооцінки знань; через тиждень ці відмінності вже не були помітні — Ronconi & Mason, 2026.
Такий результат важливий саме своєю вибірковістю: другий медіапотік не «обвалив усі здібності», а вплинув на складніший рівень осмислення в конкретний момент. У поєднанні з метааналізом Kong et al., 2023 це підтримує підхід, де оцінюють конкретну функцію, вік і навчальний контекст, а не оголошують будь-яке паралельне використання медіа однаково шкідливим.
Чи може частий медіамультитаскінг, навпаки, тренувати увагу
Існує гіпотеза, що регулярне перемикання між потоками може тренувати швидке орієнтування або готовність до зміни завдання. Вона має окремі емпіричні сигнали, але не дає підстав вважати медіамультитаскінг перевіреним способом тренування уваги.
Наприклад, у нейрофізіологічному дослідженні Zhang et al., 2025 люди з високим рівнем медіамультитаскінгу швидше відповідали в задачі розрізнення стимулів без втрати точності та демонстрували відмінності в показниках підготовки мозку до відповіді. Це підтримало гіпотезу тренованої уваги (trained attention hypothesis) у конкретній парадигмі.
Водночас такі результати співіснують з нульовими та негативними знахідками, включно з Caprì, 2026, а сучасний теоретичний огляд Abrahamse et al., 2026 підкреслює, що стійкий вплив звичного медіамультитаскінгу на контроль уваги досі не встановлений на рівні причинності.
Отже, можливі вузькі переваги в певних швидкісних або підготовчих процесах не скасовують безпосередньої вартості переривань у складному навчанні й не доводять широке когнітивне «тренування».
Кореляція і причинність: найважливіше розрізнення
Коли дослідження показує, що люди з вищим індексом медіамультитаскінгу частіше мають нижчий результат тесту уваги, є щонайменше кілька можливих пояснень. Часте перемикання може впливати на спосіб регуляції уваги. Люди з уже наявною схильністю до перемикань можуть частіше обирати мультитаскінг. Треті фактори — сон, стрес, мотивація, імпульсивність, навчальні звички, середовище — можуть бути пов’язані з обома показниками. Нарешті, частину результату можуть створювати самозвіти й особливості тестів.
Саме тому найновіша програма досліджень Abrahamse et al., 2026 закликає переходити від статичних одноразових вимірювань до теоретично точніших моделей і сильніших причинних перевірок. Для читача це означає просте правило: фраза «пов’язане з гіршою увагою» не дорівнює фразі «викликає погіршення уваги».
Чому дослідження суперечать одне одному
Перша причина — різні визначення. В одному дослідженні медіамультитаскінг означає два медіапотоки, в іншому — медіа плюс немедійне завдання, у третьому — звичну частоту перемикань.
Друга причина — різні вимірювальні інструменти. Систематичний огляд Brandon, Murphy & Neumann, 2026 показав, що опитувальники розвивалися нерівномірно й не завжди встигають за змінами платформ та форматів.
Третя причина — різні когнітивні результати. Метааналіз Parry & le Roux, 2021 показав, що результат залежить і від функції когнітивного контролю, і від того, чи вимірюють її тестом або самозвітом. Метааналіз Kong et al., 2023 також знайшов відмінності між інгібіторним контролем, робочою пам’яттю та когнітивною гнучкістю.
Четверта причина — різні люди й контексти. Вік, досвід, складність основного завдання, значущість другого потоку, можливість контролювати момент перемикання і навіть спосіб подачі повідомлення можуть змінювати ефект. Тому якісна інтерпретація завжди питає: хто, що саме робив, у якому середовищі, як довго і який результат вимірювали.
Медіамультитаскінг і цифрове середовище
Медіамультитаскінг не виникає у вакуумі. Сучасні платформи побудовані в середовищі, де за обмежену людську увагу конкурують повідомлення, рекомендації, короткі відео, чати й інші сигнали. Це ширший рівень, який описує економіка уваги.
Однак пояснення поведінки лише дизайном платформ було б надто простим. Люди самі відкривають другий потік через нудьгу, звичку, соціальну потребу, прагнення швидко зняти невизначеність, уникнути складного фрагмента завдання або просто тому, що друга активність справді необхідна. Психологічний аналіз має враховувати і середовище, і цілі людини.
Чи є медіамультитаскінг ознакою РДУГ (ADHD)
Ні. Часте перемикання між медіа саме по собі не встановлює ADHD і не є діагностичним тестом. Воно може бути звичкою, реакцією на середовище, способом організації роботи або проявом багатьох різних індивідуальних чинників. Клінічна оцінка РДУГ ґрунтується на ширшій картині симптомів, їх тривалості, початку, присутності в різних життєвих контекстах і функціональному впливі.
Так само не варто називати медіамультитаскінг «залежністю», якщо йдеться лише про часте поєднання медіа. Частота поведінки, труднощі саморегуляції, проблематичне використання технологій і клінічний розлад — різні рівні опису.
Як зменшити когнітивну ціну медіамультитаскінгу
Найкорисніша стратегія — не намагатися зробити цифрове життя повністю однозадачним, а захистити від паралельних потоків ті завдання, де потрібні точність, нове навчання, складне читання або глибоке міркування.
1. Визначте завдання, для яких справді потрібна безперервність
Підготовка до іспиту, читання складного джерела, написання аналітичного тексту, розрахунки, програмування, важлива розмова й інші контекстно насичені задачі особливо чутливі до втрати місця і мети. Для них корисно створювати часові відрізки, де месенджери й стрічки не конкурують з основним завданням.
2. Приберіть зовнішній тригер, а не покладайтеся лише на силу волі
Вимкнення непотрібних сповіщень, режим «Не турбувати», закриті зайві вкладки та фізично менш доступний телефон зменшують кількість моментів, коли треба приймати рішення «перевірити чи ні». Це змінює середовище, а не вимагає постійно гальмувати вже активований імпульс.
3. Якщо перемикання потрібне — завершіть мікроетап
Перед переходом до другого потоку корисно залишити явну точку повернення: завершити абзац, записати наступний крок, зафіксувати проміжний результат. Це не усуває вартість перемикання, але зменшує обсяг контексту, який доведеться відновлювати.
4. Для навчання використовуйте активне відтворення
Після читання або відео коротко відтворіть головну думку без підглядання, сформулюйте зв’язок з попереднім матеріалом або дайте відповідь на запитання. Експеримент Haverkamp et al., 2024 показав, що коротке підсумовування головної думки могло пом’якшувати негативний ефект мультитаскінгу на інтегроване розуміння.
5. Не оцінюйте ефективність лише за відчуттям зайнятості
Швидке перемикання створює багато мікроподій: відповіді, вкладки, сигнали, завершені дрібні дії. Це може суб’єктивно відчуватися як висока продуктивність. Для складної роботи кращий критерій — якість результату: що ви зрозуміли, що запам’ятали, скільки помилок зробили й скільки часу знадобилося до повного завершення.
Коли два медіапотоки можуть не заважати істотно
Не кожне поєднання активностей створює помітну ціну. Якщо одна дія добре автоматизована, другий потік простий і передбачуваний, а завдання не борються за однакову інформацію, інтерференція може бути невеликою. Саме тому хода під подкаст і складне читання під активний чат — не еквівалентні ситуації.
Також значення має мета. Якщо паралельний потік є частиною самого завдання — наприклад, людина порівнює відео з таблицею або синхронно координується з командою, — його не можна оцінювати як випадкове відволікання. Питання не в тому, чи присутні два канали, а в тому, чи допомагає їх поєднання досягти цілі краще, ніж послідовне виконання.
Що наука дозволяє сказати станом на 2026 рік
Найбезпечніший підсумок доказів такий. По-перше, безпосередній медіамультитаскінг у конкретному складному завданні може знижувати якість виконання, особливо коли другий потік перериває читання, навчання або потребує активної відповіді; це показують, зокрема, Haverkamp et al., 2024, Wannagat et al., 2024 та Ronconi & Mason, 2026.
По-друге, звичний високий рівень медіамультитаскінгу має невеликі або помірні асоціації з окремими показниками уваги й когнітивного контролю у метааналізах, але ці ефекти неоднорідні — Chen et al., 2025, Kong et al., 2023 та Parry & le Roux, 2021.
По-третє, існують слабкі, нульові й навіть окремі позитивні результати, тому узагальнення «медіамультитаскінг завжди погіршує всі когнітивні здібності» не відповідає стану доказів. Сучасна література підкреслює проблему вимірювання й відсутність достатньо сильних причинних даних про довготривалі зміни — Brandon, Murphy & Neumann, 2026; Abrahamse et al., 2026.
Отже, практично найкраще обґрунтована мета — не «ніколи не використовувати два медіа», а калібрувати поведінку під завдання: захищати глибоку роботу від непотрібних перемикань, а мультитаскінг залишати там, де його ціна мала або де він функціонально потрібний.
Поширені запитання
Чи погіршує медіамультитаскінг пам’ять
У деяких дослідженнях інтенсивніший медіамультитаскінг пов’язаний з нижчими показниками робочої та довготривалої пам’яті, а експериментальні переривання можуть погіршувати засвоєння матеріалу. Але немає підстав стверджувати, що будь-яке паралельне використання медіа незворотно «псує пам’ять». Важливо розрізняти моментне погіршення кодування, статистичну асоціацію і довготривалу причинну зміну.
Чи є музика під час роботи медіамультитаскінгом
За широким визначенням — так, якщо музика є окремим медіапотоком паралельно з іншою діяльністю. Але когнітивний ефект залежить від роботи, музики та людини. Фонове аудіо під автоматизоване завдання і мовний контент під складне читання створюють різні вимоги.
Чи можна навчитися добре мультитаскати
Практика може покращувати координацію конкретної пари завдань, а окремі дослідження знаходять переваги в певних швидкісних або підготовчих процесах. Це не означає універсального перенесення на всі види медіамультитаскінгу. Доказів, що постійне перемикання є надійним загальним тренуванням уваги, недостатньо.
Чи медіамультитаскінг викликає проблеми з увагою
Метааналіз 2025 року показав невеликий зв’язок між інтенсивнішим медіамультитаскінгом і гіршими показниками уваги. Однак більшість даних про звичну поведінку не встановлюють напрям причинності. У конкретних експериментальних задачах переривання можуть безпосередньо погіршувати виконання, але це інше питання, ніж довготривала зміна здатності до уваги.
Чи є медіамультитаскінг ознакою РДУГ (ADHD)
Ні. Часте перемикання між медіа не є діагнозом і не може саме по собі підтвердити РДУГ. Оцінювання ADHD потребує клінічного контексту, історії симптомів і функціонального впливу в різних сферах життя.
Що краще для навчання: один екран чи кілька
Кількість екранів сама по собі не визначає якість навчання. Якщо другий екран підтримує те саме завдання — наприклад, містить джерело для порівняння, — він може бути корисним. Якщо він додає нерелевантні повідомлення, соціальну стрічку чи іншу конкуруючу активність, ризик втрати глибини обробки зростає.