Фіброміалгія і психічне здоров’я
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 жовтня 2026 · Редакційна політика
Фіброміалгія і психічне здоров’я — це клінічно важлива взаємодія між станом хронічного поширеного болю та тим, як людина спить, переживає дистрес, регулює емоції, зберігає активність і функціонує у повсякденному житті. Фіброміалгія є реальним хронічним больовим станом, для якого характерні поширений біль, втома, невідновлювальний сон, когнітивні труднощі та інші симптоми. У МКХ-11 синдром фіброміалгії включений до категорії хронічного поширеного болю в межах хронічного первинного болю, а не до розділу психічних розладів; це відображено у структурі класифікації IASP для МКХ-11.
Тривожні та депресивні симптоми, порушення сну, виснаження, переживання безпорадності й соціальні втрати при фіброміалгії трапляються часто і можуть суттєво погіршувати якість життя. Водночас їхня наявність не доводить, що біль «психогенний», що фіброміалгія виникла через характер людини або що лікувати потрібно лише психіку. Сучасна допомога розглядає біль, сон, настрій, фізичне функціонування, супутні захворювання й соціальний контекст як різні, але взаємопов’язані складові стану.
Цей матеріал пояснює зв’язок фіброміалгії з психічним здоров’ям, межі причинних висновків, доказову роль психологічних втручань, сну, рухової активності та реабілітації. Він не встановлює діагноз за описом симптомів і не замінює індивідуальної медичної оцінки.
Що таке фіброміалгія
Фіброміалгія — хронічний стан, у центрі якого перебуває поширений біль, що поєднується з різними комбінаціями втоми, порушень сну, підвищеної чутливості, головного болю, когнітивних труднощів та інших симптомів. Американська колегія ревматології описує її як хронічний стан із поширеним болем, втомою, неякісним сном і можливими проблемами настрою; фіброміалгія не класифікується як запальне або автоімунне захворювання. Водночас відсутність типових запальних змін у крові чи на знімках не означає, що симптоми є вигаданими або що в них немає біологічного підґрунтя.
Причини й механізми фіброміалгії залишаються предметом досліджень. У сучасній медицині для частини її больового фенотипу часто використовують поняття ноципластичного болю — болю, який виникає у зв’язку зі зміненою ноцицепцією без достатніх ознак того, що його повністю пояснює поточне пошкодження ненервової тканини або ураження соматосенсорної нервової системи. Таке визначення наведене в термінології IASP. Ноципластичний — це механістичний опис, а не синонім «психологічного» болю і не самостійний тест на фіброміалгію. Дослідження продовжують вивчати периферичні, центральні, нейроімунні та інші механізми, тому зводити весь стан до одного процесу передчасно.
Детальніше різницю між болем і ноцицепцією, а також ноцицептивним, нейропатичним і ноципластичним механізмами пояснює стаття «Біль: що це, як формується і чому він є біопсихосоціальним досвідом». Фіброміалгія належить до окремої тематичної гілки конкретного захворювання: тут важливо говорити саме про клінічний стан і його наслідки, не переносити на нього автоматично пояснення з будь-якого іншого виду хронічного болю.
Як встановлюють діагноз і чому онлайн-оцінка його не замінює
Фіброміалгія не встановлюється одним аналізом крові, МРТ або психологічним тестом. Діагноз ґрунтується на клінічній картині, тривалості та поширеності болю, вираженості супутніх симптомів і оцінці інших можливих пояснень. У переглянутих критеріях 2016 року враховуються поширеність болю та тяжкість характерних симптомів; автори окремо зазначили, що лікарська версія критеріїв може використовуватися для індивідуальної клінічної діагностики, тоді як самозвітна версія не призначена для самостійного встановлення діагнозу окремій людині. Це описано у роботі Wolfe та співавторів.
Наявність депресивних симптомів, тривоги, безсоння чи високого дистресу не є діагностичним доказом фіброміалгії. Так само діагноз фіброміалгії не означає автоматичної наявності депресивного або тривожного розладу. Скринінгові анкети можуть допомагати виявити потребу в докладнішій оцінці психічного здоров’я, але результат скринінгу залишається результатом скринінгу, а не психіатричним діагнозом.
В Україні доступна доказова Настанова 00395 «Фіброміалгія», створена на основі матеріалів DUODECIM. Її оригінальний текст має дату останнього оновлення 2017 року, тому для актуального класифікаційного статусу й новіших даних про втручання доцільно паралельно враховувати МКХ-11, сучасні систематичні огляди та міжнародні клінічні рекомендації.
Фіброміалгія не є доказом «психосоматичної причини»
Біль при фіброміалгії реальний. Його не потрібно підтверджувати видимим пошкодженням на знімку, щоб визнати досвід людини клінічно значущим. Відсутність одного простого біомаркера також не дає підстави переносити пояснення в площину «усе від нервів». Біологічні процеси, робота нервової системи, сон, фізична активність, емоційний стан, попередній досвід, соціальна підтримка та доступ до допомоги можуть одночасно впливати на перебіг симптомів і функціонування.
Біопсихосоціальна модель тут означає багаторівневу оцінку. Вона не задає наперед однакову частку біологічних, психологічних і соціальних причин і не скасовує медичної діагностики. У матеріалі «Психологія болю: як мозок, емоції, увага і контекст формують досвід болю» докладніше розібрано, як увага, очікування, емоції та контекст можуть модулювати больовий досвід без твердження про психологічне походження соматичного стану.
Чому депресивні симптоми при фіброміалгії трапляються часто
Хронічний біль здатний змінювати спосіб життя на багатьох рівнях. Людина може менше спати, втрачати звичну витривалість, відмовлятися від частини занять, постійно перебудовувати плани через коливання симптомів, стикатися з нерозумінням або недовірою. У такому контексті пригнічений настрій, втрата задоволення, безнадійність і виснаження потребують серйозного ставлення. Вони можуть бути реакцією на тривалий стан, частиною окремого депресивного розладу або поєднуватися з іншими чинниками.
Систематичний огляд і метааналіз 2026 року, який об’єднав 88 досліджень депресії у 31 104 людей із фіброміалгією, оцінив сумарну поширеність депресії приблизно у 50,8%. Для тривоги 62 дослідження з 21 591 учасником дали оцінку близько 46,6%. Автори Jafari та співавтори підкреслили значну неоднорідність досліджень. Ці цифри не слід читати як твердження, що «кожна друга людина має підтверджений психіатричний діагноз»: у різних роботах застосовувалися різні вибірки, методи та пороги оцінювання, а симптомні шкали й клінічна діагностика не тотожні.
Практичний висновок полягає в іншому: при фіброміалгії варто системно цікавитися настроєм і впливом симптомів на життя. Якщо пригніченість, втрата інтересу, почуття безнадійності або інші симптоми стійкі й значно порушують функціонування, потрібна окрема клінічна оцінка депресії. Канонічний матеріал про цей розлад — «Депресія: що це, як проявляється і коли потрібна допомога».
Тривога, невизначеність і постійне очікування погіршення
Тривога при фіброміалгії може стосуватися самого болю, майбутнього загострення, здатності працювати, планувати поїздки, виконувати домашні справи, залишатися активною або активним. Частина людей починає уважніше відстежувати сигнали тіла, обережніше рухатися або відмовлятися від ситуацій, у яких загострення здається ймовірним. Така поведінка може бути адаптивною, якщо допомагає уникнути реального перевантаження, і проблемною, якщо поступово звужує життя без достатньої медичної підстави.
Сама тривога є нормальною системою передбачення загрози. Клінічне питання виникає тоді, коли вона стає стійкою, непропорційною контексту, погано керованою і помітно обмежує життя або відповідає критеріям окремого тривожного розладу. Різницю між переживанням тривоги і клінічним розладом пояснює стаття «Тривога: що це, навіщо вона потрібна і коли стає проблемою».
При болю важливо також відрізняти тривогу від катастрофізації. Катастрофізація болю описує характерний когнітивно-емоційний патерн із румінацією, перебільшенням загрози та відчуттям безпорадності. Вона пов’язана з дистресом і функціональними обмеженнями, але не є доказом того, що біль створений думками. Окремий матеріал ХАБу — «Катастрофізація болю: що це, як посилює дистрес і функціональні обмеження».
Сон при фіброміалгії: окрема клінічна мішень
Невідновлювальний сон є одним із центральних симптомів фіброміалгії. Людина може провести в ліжку достатню кількість годин і все одно прокинутися виснаженою, мати труднощі із засинанням, часті пробудження або нестабільний режим. Поганий сон пов’язаний із більшою втомою, дистресом, труднощами концентрації та больовою чутливістю, але ці взаємозв’язки не зводяться до простої формули «безсоння спричиняє фіброміалгію».
Метааналіз 2026 року виявив помірний зв’язок між гіршою суб’єктивною якістю сну та більш вираженими депресивними симптомами при фіброміалгії, тоді як результати об’єктивних досліджень сну були менш однозначними. Автори Nishat та співавтори аналізували переважно спостережні дані, тому ця асоціація не встановлює напрям причинності.
Окремий систематичний огляд і метааналіз 47 рандомізованих досліджень за участю 11 094 людей показав, що когнітивно-поведінкова терапія безсоння поліпшувала якість сну при фіброміалгії, тоді як когнітивно-поведінкова терапія, спрямована саме на біль, не продемонструвала значущого впливу на сон. Pathak та співавтори назвали когнітивно-поведінкову терапію безсоння перспективним підходом і водночас відзначили невизначеність частини медикаментозних даних. Це важливе розрізнення: лікування сну має власну ціль і не повинно оцінюватися лише за тим, наскільки воно зменшило біль.
Якщо основна проблема — стійке безсоння, окрема канонічна сторінка теми на ХАБі — «Безсоння і психологія: чому мозок не вимикається вночі і що може допомогти». При фіброміалгії оцінка сну також може включати медичний пошук інших розладів сну, коли на них вказує клінічна картина.
Втома і когнітивні труднощі не слід автоматично називати депресією
Втома, повільніше мислення, труднощі з концентрацією, пошуком слів або утриманням уваги часто входять до симптомного профілю фіброміалгії. У популярній мові такі труднощі іноді називають «фібротуманом». Подібні скарги можуть посилюватися через біль, фрагментований сон, медикаменти, стрес, депресивні симптоми або інші медичні причини. Сам факт когнітивної втоми не дозволяє визначити її причину.
Це має практичне значення для психічного здоров’я. Якщо кожну втому трактувати як депресію, можна пропустити порушення сну, побічні ефекти ліків, анемію, ендокринні або інші медичні проблеми. Якщо, навпаки, будь-яке погіршення настрою приписувати лише фіброміалгії, можна пропустити депресивний розлад, який потребує окремої допомоги. Якісна оцінка зберігає обидва рівні.
Стрес може модулювати симптоми, але не є універсальною причиною фіброміалгії
Люди з фіброміалгією нерідко повідомляють про посилення симптомів у періоди високого навантаження, конфліктів, недосипання, хвороби або життєвої нестабільності. Для частини людей стрес може змінювати сон, м’язову напругу, увагу до загрози, фізичну активність і регуляцію болю. Такі механізми пояснюють можливість загострення без припущення, що стрес є єдиною або первинною причиною фіброміалгії.
Причинність у цій темі складна. Фактори, які передують появі симптомів, фактори, що підтримують уже наявний біль, і наслідки життя з хронічним станом можуть бути різними. Тому фрази «фіброміалгія виникла через стрес», «усе через тривогу» або «достатньо заспокоїтися» виходять далеко за межі того, що дозволяє стверджувати доказова база.
Як фіброміалгія впливає на функціонування і якість життя
Наслідки фіброміалгії визначаються не лише середньою інтенсивністю болю. Важливо, чи може людина спати, ходити, готувати їжу, доглядати за собою, підтримувати соціальні контакти, виконувати сімейні обов’язки, планувати день і відновлюватися після навантаження. Симптоми можуть коливатися, тому здатність виконати справу сьогодні не гарантує такої самої витривалості завтра. Для частини людей найбільш обмежувальними стають втома й сон, для інших — біль, когнітивні труднощі або поєднання кількох проблем.
Саме тому в психології здоров’я важливо оцінювати функціонування разом із симптомами. Загальний контекст адаптації до тривалого медичного стану розкриває стаття «Хронічні соматичні захворювання і психічне здоров’я: адаптація та підтримка». Фіброміалгія водночас має власну специфіку й не повинна розчинятися в загальній темі хронічної хвороби.
Стигма й недовіра можуть додатково погіршувати стан. Коли людина багато разів чує, що її біль «не справжній», «у голові» або пояснюється недостатньою мотивацією, це здатне посилювати ізоляцію, сором, уникання звернень по допомогу та конфлікти з близькими. Визнання реальності симптомів не вимагає перебільшення їхньої небезпеки; воно створює основу для точнішої оцінки й реалістичного плану допомоги.
Що показують рекомендації щодо лікування фіброміалгії
Ведення фіброміалгії зазвичай є багатокомпонентним. Переглянуті рекомендації EULAR були побудовані на 107 систематичних оглядах і метааналізах. Єдиною терапевтичною рекомендацією з найвищою силою «на користь» у цьому документі стали фізичні вправи. Загальний підхід починається з освіти про стан і нефармакологічних стратегій, а далі допомога індивідуалізується; психологічні втручання розглядаються при проблемах настрою та неадаптивних стратегіях подолання, а мультимодальна реабілітація — при вираженому функціональному обмеженні. Автори підкреслюють, що ефекти більшості втручань помірні.
Важливо, що рекомендація фізичної активності не означає «робити більше за будь-яку ціну». Навантаження підбирають з урахуванням стану, вихідної витривалості, супутніх захворювань, безпеки й переносимості. Мета — підтримувати функціонування і здоров’я, а не доводити реальність симптомів через здатність терпіти їх. Якщо страх руху починає непропорційно звужувати безпечну активність, корисним суміжним матеріалом є «Кінезіофобія: страх руху при болю, уникання і повернення до активності».
Психологічна допомога: для чого вона потрібна і чого від неї не слід вимагати
Психологічна допомога при фіброміалгії працює з конкретними мішенями: дистресом, депресивними й тривожними симптомами, страхом болю, катастрофізацією, порушенням сну, поведінковим уникненням, адаптацією до непередбачуваності симптомів, постановкою реалістичних цілей і відновленням участі в значущих сферах життя. Її включення до плану допомоги не є доказом психогенної природи фіброміалгії. Загальний доказовий контекст таких втручань при тривалому болю розкрито у матеріалі «Психологічна допомога при хронічному болю: КПТ, прийняття і самоменеджмент».
Для хронічного первинного болю NICE NG193 рекомендує розглянути когнітивно-поведінкову терапію болю або терапію прийняття та відповідальності, які проводить належно підготовлений фахівець. У рекомендаціях прямо наголошено на людиноцентричній оцінці, спільному прийнятті рішень і врахуванні того, як біль впливає на життя. Фіброміалгія в цьому документі наведена як форма хронічного первинного поширеного болю.
Метааналіз 2024 року 17 звітів про когнітивно-поведінкову терапію і терапію прийняття та відповідальності при фіброміалгії показав невеликі, але статистично значущі середні ефекти щодо депресивних і тривожних симптомів. Для депресії сумарний ефект становив -0,31 стандартного відхилення, для тривоги -0,15. Cojocaru та співавтори розглядають ці втручання як частину багатокомпонентної допомоги, а не як заміну медичному веденню.
Окремий метааналіз терапії прийняття та відповідальності включив лише шість рандомізованих досліджень із 384 переважно жінками і виявив покращення впливу фіброміалгії на життя та прийняття болю, а також сприятливі сигнали для низки вторинних результатів. Через малу доказову базу ці результати варто трактувати як підтримку конкретного підходу, а не як доказ його універсальної переваги. Огляд 2024 року також не дає підстави обіцяти, що психологічна терапія усуне саму хворобу.
Психотерапія не повинна підміняти лікування супутньої депресії або тривожного розладу
Коли людина з фіброміалгією має окремий депресивний, тривожний або інший психічний розлад, допомогу планують за потребами обох станів. Це може означати психотерапію, медикаментозне лікування психічного розладу, корекцію сну, реабілітацію і медичне ведення фіброміалгії в різних поєднаннях. Те, що деякі антидепресанти можуть використовуватися для хронічного болю, не означає автоматично, що лікар лікує «приховану депресію»: фармакологічні ефекти й показання залежать від конкретного препарату та клінічної мети.
Водночас окремий діагноз депресії або тривожного розладу не слід пояснювати лише фіброміалгією і залишати без лікування. Якщо психічні симптоми суттєво впливають на безпеку, сон, самообслуговування, здатність спілкуватися або виконувати необхідні справи, вони потребують такої самої клінічної уваги, як інші значущі симптоми.
Реабілітація і самокерування станом
Реабілітація при фіброміалгії спрямована на функціонування: здатність рухатися, виконувати повсякденні завдання, відновлюватися після навантаження, підтримувати участь у значущій діяльності й управляти симптомами. Метааналіз 23 рандомізованих досліджень 2024 року показав, що реабілітаційні втручання в середньому покращували показник впливу фіброміалгії на функціонування, хоча ефекти відрізнялися між різними форматами. de Sire та співавтори наголошують на потребі краще визначити оптимальні стратегії та їхню відповідність різним пацієнтам.
Самокерування станом означає набір навичок для повсякденного життя зі станом: планування активності, відстеження закономірностей симптомів, підтримання сну, поступове й переносиме фізичне навантаження, використання призначених методів лікування, комунікацію з медичною командою та корекцію плану, коли він не працює. Самокерування станом не перекладає відповідальність за хворобу на людину. Його сенс — збільшити частку рішень, на які людина реально може впливати. Окрема канонічна стаття про ці навички — «Самоменеджмент хронічного захворювання: навички, план і підтримка».
Ширший клінічний контекст тривалого болю описано у матеріалі «Хронічний біль: що це, як формується і що допомагає жити з болем». Для фіброміалгії цей хаб є батьківським вузлом, але конкретні рекомендації потрібно співвідносити саме з доказами для фіброміалгії та індивідуальною клінічною ситуацією.
Як говорити про цілі лікування без обіцянки «повного контролю»
Фіброміалгія має мінливий перебіг, а ефекти більшості втручань у середньому помірні. Тому корисна клінічна ціль часто складається з кількох показників: кращий сон, більша передбачуваність дня, менше дистресу, більше переносимої активності, відновлення важливих ролей, зменшення частоти кризових загострень або краща здатність відновлюватися після них. Такі цілі дають змогу помічати прогрес навіть тоді, коли біль не зникає повністю.
Нереалістична вимога «спочатку нуль болю, потім життя» може відкладати повернення до значущої активності. Протилежна крайність — ігнорувати симптоми й постійно перевищувати власні можливості — також здатна зривати план. Найкращий темп визначається спільно з фахівцями, з урахуванням переносимості, безпеки та конкретних цілей людини.
Суїцидальні думки і кризові стани
Хронічний біль, функціональні втрати, депресія, тривога, порушення сну та соціальна ізоляція можуть формувати серйозне психологічне навантаження. Систематичний огляд і метааналіз понад 390 тисяч людей із фіброміалгією виявив підвищені показники суїцидальних думок і поведінки, але оцінки були дуже неоднорідними, а частина асоціацій слабшала після врахування психіатричних супутніх станів. Автори Adawi та співавтори прямо вказали на високу неоднорідність, можливе публікаційне зміщення і потребу в якісніших дослідженнях. Ці дані обґрунтовують уважність до психічного стану, а не прогнозування ризику за самим діагнозом фіброміалгії.
Якщо з’являються суїцидальні думки, наміри або план, це потребує прямої оцінки й допомоги. У 2026 році в Україні затверджено окремий стандарт медичної допомоги «Суїцидальна поведінка»; про нього повідомляє Державний експертний центр МОЗ України. За безпосередньої загрози життю або вже заподіяного самоушкодження слід звертатися по екстрену допомогу: МОЗ України вказує номер 103; також в Україні діє номер 112.
Як близьким підтримувати людину з фіброміалгією
Найкорисніша підтримка починається з визнання симптомів і конкретної допомоги. Фрази «ти просто зациклився на болю», «тобі треба менше нервувати» або «аналізи нормальні, отже все добре» збільшують дистанцію і не створюють лікувального плану. Значно продуктивніше запитати, що зараз найбільше обмежує життя: біль, втома, сон, транспорт, побутові справи, концентрація, страх загострення чи відсутність медичної підтримки.
Допомога може бути практичною: разом спланувати навантаження, супроводити на консультацію, взяти на себе частину складних справ під час загострення, підтримати режим сну чи безпечне повернення до активності. Важливо зберігати автономію людини й не перетворювати підтримку на контроль. Повага до обмежень і одночасна підтримка реалістичної активності краще відповідають сучасному реабілітаційному підходу, ніж примус або повне відсторонення від будь-яких навантажень.
Часті запитання
Фіброміалгія — це психічне захворювання?
Ні. У МКХ-11 синдром фіброміалгії віднесений до хронічного поширеного болю в межах хронічного первинного болю. Депресивні й тривожні симптоми при ньому поширені, але вони є супутніми психічними явищами або окремими розладами, а не визначенням самої фіброміалгії.
Чи означають нормальні аналізи, що біль психологічний?
Ні. Рутинні аналізи й знімки можуть бути нормальними при фіброміалгії, оскільки вони не вимірюють сам больовий досвід і не є специфічним тестом на цей стан. Водночас нові, незвичні або змінені симптоми потребують медичної оцінки, щоб не пропустити інше захворювання.
Чи може депресія спричинити фіброміалгію?
Доказова база не підтримує просту універсальну формулу «депресія спричиняє фіброміалгію». Між болем, сном, настроєм, тривогою, активністю й іншими чинниками існують складні двобічні зв’язки. Спостережна асоціація не визначає напрям причинності для конкретної людини.
Чи може стрес посилити симптоми?
Так, у частини людей періоди високого стресу пов’язані з посиленням болю, порушенням сну, більшою втомою або гіршим відновленням. Це не означає, що стрес є єдиною причиною фіброміалгії. Він може бути одним із модифікаторів перебігу поряд із біологічними, поведінковими та соціальними чинниками.
Навіщо психолог, якщо біль фізичний?
Психолог може працювати з дистресом, страхом, катастрофізацією, безсонням, поведінковим уникненням, адаптацією до хронічного стану та поверненням до значущої активності. Психологічне втручання змінює ті компоненти, на які воно спрямоване, і не скасовує реальність фізичного болю та потребу в медичному веденні.
Чи має допомога бути лише психологічною?
Ні. Сучасні рекомендації підтримують багатокомпонентний, індивідуалізований підхід. Залежно від симптомів і потреб він може включати освіту про стан, фізичну активність, роботу зі сном, психологічні методи, реабілітацію та медикаментозне лікування. Конкретний склад допомоги визначає клінічна ситуація.
Ключові висновки
Фіброміалгія є реальним хронічним больовим станом, а її зв’язок із психічним здоров’ям не означає психогенного походження. Депресивні й тривожні симптоми та порушення сну при фіброміалгії поширені й можуть суттєво впливати на функціонування. Їх потрібно оцінювати окремо, розрізняючи симптом, результат скринінгу і клінічний розлад.
Психологічні втручання мають доказове місце в комплексному веденні, особливо для дистресу, настрою, страху, поведінкових патернів і сну. Вони не є доказом того, що фіброміалгія «у голові», і не замінюють медичної діагностики. Фізична активність і реабілітація також мають доказову підтримку, але підбираються індивідуально з урахуванням переносимості та цілей.
Для довгострокового результату важливо оцінювати не лише інтенсивність болю, а й сон, втомлюваність, здатність виконувати щоденні справи, психічний стан, участь у значущому житті та якість підтримки. Саме така багаторівнева оцінка дає змогу допомагати людині без психогенізації симптомів і без редукції всього досвіду до одного показника.
Пов’язані статті
Джерела
Adawi M., Chen W., Bragazzi N. L. et al. Suicidal Behavior in Fibromyalgia Patients: Rates and Determinants of Suicide Ideation, Risk, Suicide, and Suicidal Attempts—A Systematic Review of the Literature and Meta-Analysis of Over 390,000 Fibromyalgia Patients. Frontiers in Psychiatry. 2021;12:629417. PubMed
American College of Rheumatology. Fibromyalgia. Updated February 2025. American College of Rheumatology
Cojocaru C. M., Popa C. O., Schenk A. et al. Cognitive-behavioral therapy and acceptance and commitment therapy for anxiety and depression in patients with fibromyalgia: a systematic review and meta-analysis. Medical and Pharmacy Reports. 2024;97(1):26–34. PubMed
de Sire A., Marotta N., Prestifilippo E. et al. Efficacy of rehabilitation treatments in improving functioning in patients with fibromyalgia: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Journal of Back and Musculoskeletal Rehabilitation. 2024;37(5):1103–1129. PubMed
Eastwood F., Godfrey E. The efficacy, acceptability and safety of acceptance and commitment therapy for fibromyalgia — a systematic review and meta-analysis. British Journal of Pain. 2024;18(3):243–256. PubMed
Державний експертний центр МОЗ України. Затверджено новий стандарт медичної допомоги «Суїцидальна поведінка». 19 травня 2026 року. ДЕЦ МОЗ України
International Association for the Study of Pain. Structure of the ICD-11 Classification. IASP
International Association for the Study of Pain. Terminology. IASP
Jafari M., Zadgari E., Amouzadeh-Lichahi M. et al. The global prevalence of depression and anxiety among fibromyalgia patients: A systematic review and meta-analysis. Journal of Affective Disorders. 2026;393(Pt A):120340. PubMed
Macfarlane G. J., Kronisch C., Dean L. E. et al. EULAR revised recommendations for the management of fibromyalgia. Annals of the Rheumatic Diseases. 2017;76(2):318–328. PubMed
Міністерство охорони здоров’я України. Настанова 00395. Фіброміалгія. Доказові клінічні настанови. Клінічні настанови МОЗ
Міністерство охорони здоров’я України. Коли варто телефонувати на номер «103»? 8 серпня 2022 року. МОЗ України
National Institute for Health and Care Excellence. Chronic pain (primary and secondary) in over 16s: assessment of all chronic pain and management of chronic primary pain. NG193. 2021. NICE
Nishat S., Tanwar T., Iram I. et al. Association Between Sleep and Depression in Patients with Fibromyalgia: A Systematic Review and Meta-Analysis of Observational Studies. Behavioral Sleep Medicine. 2026;24(1):58–83. PubMed
Pathak A., Kelleher E. M., Brennan I. et al. Treatments for enhancing sleep quality in fibromyalgia: a systematic review and meta-analysis. Rheumatology. 2025;64(8):4495–4516. PubMed
Wolfe F., Clauw D. J., Fitzcharles M.-A. et al. 2016 Revisions to the 2010/2011 fibromyalgia diagnostic criteria. Seminars in Arthritis and Rheumatism. 2016;46(3):319–329. PubMed