Соціальне сортування політичних груп: як збігаються ідентичності
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Соціальне сортування політичних груп — це процес, за якого політична належність дедалі тісніше збігається з іншими ознаками соціального життя: релігією, освітою, місцем проживання, культурними практиками, поколінням або груповою самоідентифікацією. У такій ситуації політичний поділ стає одночасно поділом між кількома соціальними спільнотами. Людина може відчувати, що її політичні однодумці належать до того самого культурного, територіального й ціннісного світу, а опоненти — до іншого.
Цей процес досліджують як social sorting, або соціальне сортування, у політичній психології та порівняльній політології. Його важливість полягає у можливому посиленні групової солідарності та неприязні до політичних опонентів навіть тоді, коли розходження в конкретних політичних пропозиціях залишаються помірними. Висновок спирається на дослідження Лілліани Мейсон та порівняльний аналіз Еелко Гартевелда.
Що означає соціальне сортування в політичній психології
Політична система об’єднує людей у партії, рухи, коаліції та групи прихильників. Кожна людина одночасно має багато інших належностей: професійну, регіональну, мовну, релігійну, поколіннєву, освітню, громадянську. Соціальне сортування описує ступінь, до якого межі цих спільнот проходять тими самими лініями, що й межі політичних груп.
Уявімо суспільство, де прихильники двох партій приблизно однаково представлені серед мешканців міст і сіл, людей із різною освітою та учасників різних релігійних спільнот. Політичні розходження тут перетинають інші соціальні поділи. В іншому суспільстві вибір партії тісно пов’язаний одразу з освітою, регіоном і релігійною належністю. Саме другий випадок демонструє вищий рівень соціального сортування. Це умовні приклади, а не описи певної країни.
У науковій літературі розрізняють фактичний статистичний збіг характеристик і суб’єктивне відчуття належності. Наприклад, людина може мати ознаки, поширені серед прихильників певної партії, але не вважати ці ознаки основою своєї особистості. І навпаки, сильна політична ідентичність може існувати без виразної демографічної однорідності групи. У порівняльному дослідженні Гартевелда переважно використано спостережувані соціально-демографічні характеристики; Мейсон і Вронскі розглядають також психологічну значущість групових зв’язків.
Як збігаються кілька ідентичностей
Накладання політичної та соціальної належності
Соціальне сортування посилюється, коли ті самі люди постійно опиняються «по один бік» кількох відмінностей. Партійна прихильність тоді поєднується з культурними уявленнями, колом спілкування й образом «таких, як ми». Це створює більшу кількість сигналів, за якими людина швидко розпізнає політичних союзників і опонентів.
Належності мають різну психологічну вагу. Освіта може слугувати соціальним маркером без виразного переживання групової єдності; релігійна чи регіональна належність інколи має глибокий емоційний зміст. Дослідник має окремо з’ясувати, які категорії справді важливі для респондентів, а які лише корелюють із політичним вибором.
Перехресні ідентичності та неоднорідні групи
Перехресні ідентичності виникають тоді, коли людина має спільність із політичними однодумцями за однією ознакою та спільність із політичними опонентами — за іншою. Наприклад, двоє людей можуть підтримувати різні партії, але належати до одного професійного середовища або виховувати дітей в одній громаді. Такі зв’язки ускладнюють образ повністю чужої групи.
Концепція складності соціальної ідентичності Соні Роккас і Мерілін Брюер пояснює, як людина уявляє співвідношення кількох своїх груп. Якщо вона сприймає їх як майже тотожні, коло «своїх» може здаватися вузьким і однорідним. Якщо визнає частковий збіг і часткову відмінність цих груп, образ соціального світу стає складнішим. Зв’язок такої складності з толерантнішими міжгруповими установками є важливим напрямом дослідження, але конкретні ефекти залежать від контексту та вимірювань.
Політична належність як центральна частина образу себе
Партійна симпатія може бути ситуативним вибором або стійкою частиною самовизначення. Коли людина сприймає політичну сторону як невіддільну частину власного «я», оцінки партій часто переходять у сферу самоповаги, лояльності та групового визнання. У цьому разі критика політичної групи може переживатися як загроза ширшій особистій належності.
Докладно механізми групового політичного самовизначення розглянуто в українському матеріалі «Політична ідентичність». Соціальне сортування досліджує наступний аналітичний рівень: як ця політична належність співвідноситься з іншими груповими межами.
Походження наукового поняття
Ідея перехресних соціальних поділів має тривалу історію в дослідженнях політичних конфліктів. Її сучасна психологічна версія звертається до теорій соціальної ідентичності, групової категоризації та політичної поляризації. Центральне питання полягає в тому, чому суспільство з порівняно близькими політичними поглядами інколи демонструє сильну взаємну неприязнь між таборами.
У книзі Метью Левендуського «The Partisan Sort» показано, як у США посилився зв’язок між партійністю та ідеологічною самоідентифікацією. У статті «I Disrespectfully Agree» Мейсон продемонструвала необхідність розмежування соціального протистояння й розбіжностей із конкретних питань. Згодом «A Cross-Cutting Calm» пов’язала накладання соціальних належностей із афективним ставленням до політичних опонентів, а Мейсон і Вронскі розширили увагу до сили групових прив’язаностей.
Ці праці сформували дослідницьку програму, проте її початкові емпіричні висновки спиралися переважно на американські дані. Питання міжнародної переносності потребувало окремої перевірки.
Соціальне сортування, партійне сортування та поляризація
Терміни позначають споріднені явища, але відповідають на різні запитання.
Партійно-ідеологічне сортування
Партійно-ідеологічне сортування — це зростання відповідності між партійною належністю та ідеологічним самовизначенням або позиціями щодо політичних питань. Його можна спостерігати тоді, коли прихильники певної партії дедалі частіше описують себе через одну ідеологічну традицію. Процес не обов’язково означає, що середні погляди кожної людини стали радикальнішими. Таке розрізнення є одним із висновків Левендуського та Мейсон. У дослідженні 2018 року Мейсон додатково показала, що ідеологічний ярлик як складова соціальної ідентичності може бути пов’язаний із ворожістю навіть за помірних програмних позицій.
Соціальне сортування має ширший обсяг: воно охоплює відповідність партійних меж соціальним і культурним ознакам, зокрема неідеологічним. Партійно-ідеологічний збіг може бути частиною загальної структури, але не замінює її опису.
Політична поляризація
Політична поляризація означає посилення політичного розмежування; її виміри включають ідеологічну відстань, поведінкові та емоційні відмінності. Соціальне сортування фіксує іншу властивість: узгодженість ліній поділу між різними соціальними категоріями. Суспільство може демонструвати політичне сортування без максимального ідеологічного розходження.
Афективна поляризація
Афективна поляризація стосується симпатії до власного політичного табору та антипатії до інших. Соціальне сортування є одним із досліджуваних чинників і супутніх процесів такої неприязні, а не її синонімом. Дракман і Левендуський звернули увагу на те, що різні індикатори афективної поляризації вимірюють різні аспекти ставлення. Це важливо для оцінювання сили зв’язку із сортуванням.
Групова поляризація
Групова поляризація — зміна позицій учасників під час групового обговорення в бік більш вираженої початкової тенденції. Її можна вивчати на рівні конкретної дискусії. Соціальне сортування переважно описує довшу структурну узгодженість різних соціальних поділів.
Чому збіг належностей може посилювати дистанцію
Накопичення сигналів «свій — чужий»
Коли політична сторона асоціюється одразу з регіоном, стилем життя, освітнім середовищем і культурою, один політичний маркер може активувати низку групових очікувань. Стереотип про опонента перестає обмежуватися його ставленням до певного законопроєкту. Йому приписують ширший набір характерних рис, звичок та цінностей. Кожне таке приписування потрібно досліджувати як психологічний процес, а не приймати за достовірний опис людей.
Менше суперечливих групових сигналів
Перехресні соціальні зв’язки нагадують, що політичні опоненти можуть бути колегами, сусідами або учасниками спільної громади. За сильного сортування такі контакти можуть ставати рідшими: соціальне середовище частіше підтверджує політичну класифікацію. Дослідження Мейсон 2016 року стосується саме того, як узгодженість ідентичностей співвідноситься з негативними емоціями до політичних інших.
Емоційне значення політичного конфлікту
Суперечка про політичну програму може набувати змісту конфлікту між кількома спільнотами одночасно. Прихильник відчуває, що під сумнів поставлено його групу, її повагу, соціальне становище або культурну видимість. Цей механізм узгоджується з поясненнями через соціальну ідентичність, проте конкретна причинна ланка потребує експериментального дослідження, а не встановлюється лише за збігом відповідей в опитуванні.
Сигнали політичних лідерів і соціальне оточення
Партійна комунікація може виокремлювати образ «типового прихильника», розміщуючи політичний вибір у ширших культурних категоріях. Своєю чергою, вже сформоване однорідне соціальне оточення підсилює видимість поділу. Причинність може працювати в обидва боки: соціальна подібність сприяти політичному зближенню, а політичне зближення — зміні контактів і самовизначення. Левендуський продемонстрував роль партійних сигналів у сортуванні ідеологічних прихильностей у США; масштаби такого механізму щодо інших ідентичностей слід перевіряти окремо.
Що доводять емпіричні дослідження
Дослідження американського електорату
У статті Мейсон 2015 року, присвяченій даним американських виборчих досліджень, розмежовано поляризацію політичних позицій і соціальну поляризацію, пов’язану з груповою упередженістю, активністю та гнівом. Важливий висновок полягає в тому, що зміни ставлення до прихильників іншої партії можуть випереджати або перевищувати зміни конкретних політичних поглядів.
Стаття «A Cross-Cutting Calm» розвинула гіпотезу про те, що політичні та соціальні ідентичності, які перетинаються, здатні пом’якшувати міжгрупове протистояння. Її експериментальні й спостережувальні результати важливі для механістичного пояснення; водночас статистичне розрізнення впливу ідентичності, ідеологічної крайності та інших пов’язаних змінних залишається методологічним викликом.
Мейсон і Вронскі 2018 року досліджували, як поєднання соціальних групових прихильностей із партійністю може посилювати політичну ідентичність. Висновки підтримують значущість багатьох належностей, однак не перетворюють кожну демографічну характеристику на рівноцінний психологічний мотив.
Порівняння 40 країн
Гартевелд у журналі Electoral Studies дослідив дані 119 виборів у 40 країнах за період 1996–2018 років. Ступінь соціального сортування оцінювали за зв’язками партійних уподобань із доходом, освітою, регіоном та релігійною належністю. Там, де ці поділи сильніше збігалися з політичними, вищим у середньому було й афективне дистанціювання від інших партійних груп.
У тому самому дослідженні використано панельні дані Нідерландів, що охоплювали 8205 учасників і давали змогу простежувати зміни всередині індивідуальних траєкторій. Люди, які ставали соціально-демографічно ближчими до типового профілю своєї партії, також частіше демонстрували зростання афективної поляризації. Це сильніший дизайн для аналізу змін, ніж одноразове опитування, однак спостережуваний зв’язок сам по собі не усуває можливості зворотної причинності та невиміряних чинників.
Що додають сучасні огляди
Огляд у Humanities and Social Sciences Communications 2024 року, що відібрав 32 публікації з 50 дослідженнями, відносить об’єктивне та суб’єктивне сортування до чинників, пов’язаних із силою партійної ідентифікації й позитивним ставленням до власного табору. Автори одночасно наголошують на відмінностях між способами вимірювання ідентичності та потребі кращої перевірки механізмів.
Систематичний огляд досліджень афективної поляризації систематизує праці 2012–2025 років і вказує на переважання американських дослідницьких контекстів та спостережувальних оцінок. Отже, загальна асоціація між соціальним сортуванням і політичною неприязню має помітну емпіричну підтримку; величина, напрям і конкретні причини в різних політичних системах залишаються предметом окремої перевірки.
Як соціальне сортування вимірюють
Зв’язок партійної належності з іншими ознаками
На суспільному рівні дослідники складають таблиці відповідності між політичними групами та освітою, релігією, регіоном, доходом або іншими ознаками. Один зі статистичних інструментів — коефіцієнт зв’язку Крамера V для категоріальних змінних. Він показує силу статистичної залежності між двома класифікаціями, а не пояснює, чому вона виникла.
Гартевелд використав поєднання таких зв’язків у зведеному показнику соціального сортування. Порівняння чутливе до вибору ознак: для одного суспільства найважливішою може бути релігія, для іншого — освіта, для третього — регіон. Якщо вимірювач оминає політично значущу належність, рівень сортування буде оцінений неповно.
Об’єктивне та суб’єктивне сортування
Об’єктивний підхід запитує, наскільки ознаки людини відповідають профілю політичної групи. Суб’єктивний — якою мірою людина сама пов’язує себе з такими групами та відчуває їхній збіг. Ці показники варто аналізувати окремо, бо демографічна спільність не гарантує сильного ототожнення.
Складність соціальної ідентичності
Методологія Роккас і Брюер звертається до уявлення людини про взаємне перекриття власних соціальних груп. Висока складність означає усвідомлення часткової неоднорідності власних належностей. Це психологічний вимір, який доповнює статистичні показники, але має іншу одиницю аналізу.
Афективна дистанція та її індикатори
Для перевірки наслідків сортування використовують шкали теплоти до партій, ставлення до прихильників опонента, соціальну дистанцію, довіру або готовність взаємодіяти. Відповіді про партійну еліту, пересічних виборців та інституції можуть відрізнятися. Вимірювання слід прив’язувати до чітко визначеного об’єкта, як наголошують Дракман і Левендуський.
Чому рівень сортування різний у країнах
Багатопартійні коаліційні системи, регіональні партії, історичні релігійні поділи й правила політичного представництва створюють різні можливості для накладання належностей. Одна й та сама соціальна категорія може бути пов’язана з різними політичними силами у двох країнах. Сортування тому не має універсального партійного «змісту»: його сутність — у ступені відповідності групових кордонів.
У країнах із кількома впливовими партіями людина може бути близькою до однієї групи з економічних причин, до іншої — з культурних. Коаліції можуть як перетинати старі поділи, так і закріплювати їх. Перевіряти потрібно фактичний малюнок належностей, а не переносити двопартійну модель США на кожну демократію.
Порівняльні дані Гартевелда свідчать, що зв’язок між соціальним сортуванням та афективною поляризацією простежується в різних політичних умовах, проте його сила варіює, а окремі лінії поділу мають неоднакову вагу. У науковому аналізі це аргумент на користь міжкраїнових перевірок і дослідження інституційного контексту.
Український контекст: які запитання коректно ставити
Українське суспільство має власну історію політичного представництва, мовних практик, регіональної належності, громадянської ідентичності та досвіду повномасштабної війни. Для дослідження соціального сортування в Україні потрібно окремо визначити, які саме політичні групи зіставляються, за який період і наскільки надійно виміряні інші належності.
Опитування Центру Разумкова 2024 року відображає зміни громадянської, регіональної та національної самоідентифікації. Такі дані важливі для суспільного контексту, але самі по собі не визначають рівень партійного соціального сортування: для цього потрібні одночасні порівнювані показники політичної належності й кількох соціальних ідентичностей.
Опитування під час війни мають додаткові обмеження територіального покриття, доступності респондентів, міграції та безпекових умов. Дослідник має показати, які території й групи були представлені, а які — поза вибіркою. Висновок на кшталт «певна мова, регіон або релігійність визначають політичний вибір українця» був би методологічно необґрунтованим без репрезентативних даних, перевірки альтернативних чинників і часової прив’язки.
Національна ідентичність є самостійним психологічним поняттям. Вона може співіснувати з різними політичними поглядами й партійними уподобаннями. Соціальне сортування досліджує фактичний ступінь їхнього збігу, а не припускає його наперед.
Чи обов’язково соціальне сортування шкодить демократії
Сортування може полегшувати політичне самовизначення: людям простіше розуміти програми партій і знаходити організації, які представляють їхні інтереси. Для партій така відповідність створює виразніші соціальні коаліції. Ці переваги стосуються ясності представництва та мобілізації і не дають підстав автоматично оцінювати рівень демократичності суспільства.
Ризики зростають, коли кілька соціальних кордонів збігаються настільки тісно, що політичний опонент сприймається як чужинець одразу в багатьох сферах життя. Це може ускладнювати компроміс, підтримку процедурної рівності та взаємну довіру. Однак інституційні наслідки залежать також від політичних правил, поведінки еліт, економічних умов і громадянських норм. Кореляція сортування з неприязню не доводить, що кожен конкретний конфлікт спричинений саме ним.
Важливо окремо розглядати політичну нетерпимість: вона стосується ставлення до прав опонентів і можливості брати участь у політичному житті. Навіть різка неприязнь не тотожна готовності позбавити інших законних прав. Рівень сортування також не дає підстав припускати насильство чи психопатологію будь-якої групи.
Цифрові середовища та однорідні соціальні мережі
Цифрові спільноти можуть посилювати видимість однакових культурних і політичних маркерів: користувач бачить не лише позицію співрозмовника, а й його соціальне оточення, мову, символи та життєві практики. Можливе й зворотне: онлайн-простір відкриває контакти між людьми, які рідко зустрічаються офлайн. Тому висновок про роль алгоритмів вимагає конкретного дослідження платформи, типу взаємодії та причинного дизайну.
Однорідність інформаційної стрічки й соціальне сортування відрізняються: перше описує інформаційні контакти, друге — накладання соціальних і політичних групових меж. Вони можуть посилювати одне одного, але не вимірюються одним показником.
Перехресні контакти та можливості послаблення відчуження
Якщо політичні групи мають спільні неполітичні простори — професійні об’єднання, місцеві ініціативи, культурні проєкти, — люди можуть бачити в опонента також члена спільної групи. Це створює умови для більш складної соціальної категоризації. Утім, наявність контакту ще не гарантує змін: значення мають його якість, добровільність, рівність статусу та конкретне завдання.
Метааналіз Петтігрю і Тропп, що узагальнив 515 досліджень із 713 незалежними вибірками, виявив загалом сприятливий зв’язок між міжгруповими контактами та зменшенням упереджень. Ця широка доказова база стосується міжгрупових відносин загалом; вона не доводить, що кожна програма політичного діалогу автоматично усуне соціальне сортування або афективну поляризацію.
Практичне завдання полягає у створенні просторів, де політичні відмінності співіснують із реальними спільними інтересами. Такі простори можуть підтримувати взаємоповагу, але їхню дієвість щодо політичної неприязні необхідно перевіряти окремими дослідженнями.
Обмеження доказів та відкриті питання
Кореляція, причинність і зворотний вплив
Більшість великих порівняльних наборів даних описують статистичний зв’язок між сортуванням та неприязню. Можливо, збіг належностей посилює дистанцію. Можливо також, що вже наявна неприязнь стимулює людей обирати однорідніші соціальні кола. Треті чинники — інституційна структура, партійні повідомлення, історичні зміни — можуть впливати на обидва показники. Панельні дослідження покращують перевірку часової послідовності, але не завжди повністю розв’язують проблему причинності.
Демографічна ознака та психологічна ідентичність
Не кожна ознака, за якою статистично відрізняються виборці, є важливою частиною їхнього самовизначення. Освітня категорія або рівень доходів може бути індикатором умов життя й доступних ресурсів, тоді як сильна релігійна або культурна належність здатна виконувати іншу психологічну функцію. Поєднання цих характеристик в один індекс спрощує складну структуру.
Різні політичні системи та часові періоди
Партійні назви, виборчі коаліції й суспільні розколи змінюються. Результати для однієї країни чи періоду не можна автоматично застосовувати до іншої країни або періоду. Найкращі майбутні дослідження повинні поєднувати порівняльні опитування, панельні дані, експерименти та змістовний аналіз історичного контексту.
Проблема вимірювання наслідків
Антипатія до партій, негативні стереотипи про виборців, уникання спілкування і заперечення громадянських прав є різними наслідками. Для кожного потрібна власна шкала. Об’єднання їх під загальним словом «поляризація» може приховувати суттєві відмінності між психологічними процесами.
Як розпізнавати соціальне сортування в публічній дискусії
Корисно ставити три запитання. По-перше, чи справді політична позиція статистично пов’язана з кількома соціальними характеристиками, або ми бачимо лише яскраві приклади. По-друге, чи вважають самі люди ці характеристики важливими для своєї ідентичності. По-третє, чи переноситься суперечка про політичне рішення на оцінку цілої культури, регіону або способу життя.
Для дослідника це початок плану вимірювання; для читача — спосіб уважніше розуміти політичні узагальнення. Відповіді мають спиратися на дані, конкретний період і визначену групу, а не на уявлення про «типових» прихильників.
Поширені запитання
Чим соціальне сортування відрізняється від звичайної партійної прихильності?
Партійна прихильність описує ставлення людини до політичної партії. Соціальне сортування показує, наскільки ця прихильність збігається з іншими соціальними ознаками та груповими належностями. Людина може бути дуже відданою партії, але мати багато спільного з прихильниками інших партій у неполітичному житті.
Чи означає сортування, що всі члени політичної групи однакові?
Ні. Сортування є статистичним показником переважного збігу, а не твердженням про повну однорідність групи. У кожній великій політичній спільноті існують індивідуальні відмінності, змішані належності й винятки з поширених закономірностей.
Чи завжди більш відмінні політичні програми означають більше соціального сортування?
Відстань між програмами та накладання соціальних ознак потрібно вимірювати окремо. Партії можуть пропонувати віддалені рішення й водночас залучати різноманітні соціальні групи. Можлива і протилежна ситуація: близькі програмні позиції співіснують із вираженими соціальними кордонами.
Чи існує соціальне сортування в багатопартійних демократіях?
Так. Порівняльне дослідження 40 країн і окремі панельні дані Нідерландів показують, що процес можна досліджувати й поза двопартійною системою. Конкретні лінії сортування та їхнє значення залежать від політичної структури країни.
Чи можна за мовою, регіоном або освітою передбачити політичні погляди конкретної людини?
Групова статистична залежність не визначає погляди окремої особи. Для індивідуального висновку потрібні власні висловлені переконання людини; соціальні характеристики самі по собі не становлять надійної підстави для приписування їй певної політичної позиції.
Чи допомагає дружба з політичними опонентами?
Міжгрупові контакти часто пов’язані з нижчим рівнем упереджень, але результат залежить від характеру взаємодії й ситуації. Дані загальних метааналізів не встановлюють універсальної ефективності будь-якого контакту саме щодо партійного сортування.
Чи є соціальне сортування психологічним розладом?
Соціальне сортування — дослідницьке поняття про структуру групових належностей у суспільстві. Його не використовують як клінічний діагноз; воно не дає підстав патологізувати політичні переконання, віру чи громадянську активність.
Підсумок
Соціальне сортування політичних груп показує, наскільки політичні межі збігаються з іншими соціальними та культурними межами. Воно допомагає пояснювати, чому політичні конфлікти можуть набувати особливо сильного групового значення, навіть коли самі програмні розбіжності обмежені. Найпереконливіша доказова база поєднує американські дослідження, порівняльні дані 40 країн і лонгітюдні спостереження; вона підтримує зв’язок із афективною поляризацією та залишає відкритими питання причинності, вимірювання й перенесення висновків на конкретні суспільства. Для України необхідні власні репрезентативні дослідження збігу партійних, культурних, регіональних та інших належностей.
Пов’язані статті
Політична ідентичність: належність, самовизначення та поведінка — батьківський вузол J03 про значення політичної належності для образу себе та групової поведінки.
Негативна партійна ідентичність: політичний вибір через неприйняття опонентів — споріднене поняття про самовизначення через відмежування від іншої політичної групи.
Політична нетерпимість: ставлення до прав і голосу опонентів — пояснення громадянських наслідків ставлення до інакших поглядів.
Афективна поляризація: неприязнь до політичних опонентів — емоційний вимір політичного розмежування, пов’язаний із соціальним сортуванням.
Політична поляризація: причини, види та суспільні наслідки — ширша структура політичних розходжень і конфліктів.
Національна ідентичність: психологія належності, громадянства та спільної історії — окремий канонічний матеріал про національну належність як можливий, але самостійний вимір групової ідентифікації.