Профілактика делірію в лікарні: немедикаментозні заходи
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Профілактика делірію в лікарні ґрунтується на ранньому виявленні ризику та щоденному усуненні чинників, які можуть порушувати увагу, сон, рухливість, орієнтацію й загальний фізичний стан пацієнта. Найкраще досліджений підхід — індивідуальна багатокомпонентна програма, яку проводять разом лікарі, медсестри, фахівці з реабілітації, інші працівники лікарні та, за згодою пацієнта, близькі люди.
Делірій — гострий синдром із порушенням уваги й усвідомлення, який зазвичай розвивається протягом годин або днів і часто коливається протягом доби. Людина може бути дезорієнтованою, збудженою, наляканою або незвично мовчазною, сонливою та сповільненою. Раптова зміна психічного стану потребує термінової медичної оцінки, навіть коли профілактичні заходи вже виконуються. Докладніше про синдром — у статті «Делірій: ознаки, причини та термінова медична допомога».
Чому профілактика делірію є частиною лікарняної безпеки
Під час госпіталізації на людину можуть одночасно впливати гостра хвороба, операція, біль, запалення, нестача сну, незнайоме оточення, обмеження руху, зміни ліків, зневоднення та сенсорні труднощі. Особливо вразливим є мозок людини старшого віку або людини з попередніми когнітивними порушеннями. Делірій виникає через взаємодію початкової вразливості та гострих чинників, тому профілактика має охоплювати кілька причин одночасно.
Делірій пов’язаний із тривалішим перебуванням у лікарні, функціональним погіршенням і несприятливими наслідками. Ці зв’язки не означають, що кожне ускладнення безпосередньо спричинене делірієм: тяжкість основної хвороби також впливає на прогноз. Проте зменшення частоти делірію є обґрунтованою метою безпечної стаціонарної допомоги, закріпленою в клінічних рекомендаціях NICE.
Звичайні вікові зміни пам’яті не мають типового для делірію раптового початку з коливаннями уваги. Деменція описує синдром стійкішого когнітивного порушення з впливом на повсякденну самостійність; делірій може виникати й у людини з деменцією. Важливо документувати, яким був звичний стан пацієнта до госпіталізації, а також виявляти нові зміни. Про тривалі когнітивні порушення йдеться в окремій статті «Деменція: ознаки, причини, діагностика та допомога». Порівняння гострого й тривалого перебігу докладно розглянуто в матеріалі «Делірій чи деменція».
Що доведено: ефективність багатокомпонентних програм
Систематичний огляд Cochrane 2021 року охопив 22 рандомізовані дослідження із загалом 5718 учасниками. У 14 дослідженнях, де багатокомпонентну немедикаментозну профілактику порівнювали зі звичайною допомогою у відділеннях поза інтенсивною терапією, делірій виникав приблизно у 10,5% учасників програми та 18,4% учасників контрольної групи. Об’єднане відношення ризиків становило 0,57 (95% довірчий інтервал 0,46–0,71), а впевненість у доказах оцінили як помірну.
Це відповідає приблизно 43-відсотковому відносному зменшенню частоти делірію та різниці близько 8 випадків на 100 пацієнтів у досліджених групах. Ці середні результати залежать від початкового ризику, типу відділення, добору пацієнтів і якості виконання програми; вони не є персональним прогнозом або гарантією для окремої людини.
У цьому огляді не отримано переконливого підтвердження зменшення лікарняної смертності, а дані щодо інших наслідків були менш визначеними. Ризик упередженості присутній у дослідженнях, зокрема тому, що учасників і медичний персонал важко приховати від знання про немедикаментозні втручання. Водночас висновок щодо зниження частоти делірію узгоджується з підходом NICE: оцінювати ризик і впроваджувати персоналізований комплекс заходів уже на початку госпіталізації.
Ключова практична особливість доказів полягає в тому, що досліджували переважно поєднання заходів. Ефект усієї програми не дозволяє автоматично приписати такий самий результат окремо нічному освітленню, календарю, відвідуванню родини або певній вправі.
Кому потрібна особлива увага
NICE рекомендує оцінювати ризик делірію вже при надходженні до стаціонару. Основні маркери підвищеного ризику в настанові: вік від 65 років, наявні або попередні когнітивні порушення чи деменція, перелом стегна, тяжка хвороба або ризик її погіршення.
Цей перелік є практичним орієнтиром, а не вичерпною класифікацією причин. Делірій можливий і в молодших дорослих, зокрема після тяжких інфекцій, травм, операцій, при критичних станах, інтоксикаціях або синдромах відміни. Додаткової уваги потребують пацієнти з вираженою крихкістю, багатьма хронічними захворюваннями, поліфармацією, порушенням зору чи слуху, попереднім епізодом делірію, значним болем або тривалим обмеженням руху.
Сам по собі вік, діагноз деменції, поганий сон або позитивний скринінг не означають, що делірій уже є. Оцінка ризику визначає обсяг профілактики; діагноз гострого синдрому встановлюють за клінічною оцінкою.
Що слід з’ясувати при надходженні
Команда має встановити вихідний рівень уваги, пам’яті, мовлення, самостійності, орієнтації та звичної поведінки. Корисно запитати у пацієнта й близьких, чи були делірій раніше, проблеми зі сном, слухом або зором, падіння, труднощі з харчуванням, прийманням води та регулярними ліками. Важливо уточнити, чи звична для людини сонливість і сповільненість, чи це нова зміна.
Також оцінюють гострі фізичні чинники: біль, гіпоксію, ознаки інфекції, температурні зміни, зневоднення, закреп, затримку сечі, порушення харчування, ризик падіння, потребу в сторонній допомозі під час руху. Перелік обстежень визначають клінічний стан і лікар, а не універсальна схема для всіх.
Якщо ризик виявлено, NICE радить упродовж перших 24 годин визначити чинники, що можуть сприяти делірію, та розпочати індивідуальний багатокомпонентний план.
Орієнтація, зрозуміле спілкування та відчуття безпеки
Лікарняне середовище часто незнайоме. Пацієнту складно відразу зрозуміти, де він перебуває, який сьогодні день, чому змінюються працівники та які процедури заплановані. Для людини з когнітивною вразливістю ці труднощі посилюються через біль, втому, сенсорні порушення й порушений сон.
Практична підтримка передбачає помітний годинник і календар, достатнє денне освітлення, коротке пояснення місця, дати, мети госпіталізації та наступних дій. Медичний працівник представляється, звертається до людини так, як вона воліє, говорить спокійно, перевіряє розуміння й залишає час на відповідь. Важливу інформацію повторюють доброзичливо, якщо це необхідно.
Орієнтуванню допомагають звичні окуляри, слуховий апарат, фотографія близьких або інший безпечний особистий предмет. За можливості варто зменшувати непотрібні переміщення між палатами, підтримувати узгодженість персоналу й попереджати пацієнта про зміни. Ці підходи входять до багатокомпонентного пакета NICE.
Орієнтація має бути підтримкою, а не перевіркою пам’яті. Часті нав’язливі запитання «який зараз рік?» або наполягання на правильній відповіді можуть виснажувати людину. Якщо пацієнт розгублений, корисніше коротко сказати: «Ви в лікарні, зараз ранок, я медсестра, ми допомагаємо вам одужати», — і пояснити найближчу дію.
Сон і добовий ритм
Нічні шуми, часті пробудження для неургентних процедур, світло у палаті, тривога та біль порушують сон. Дезорганізація циклу сну й неспання є одним із важливих чинників, на які спрямовані лікарняні профілактичні програми.
Підтримка сну означає зменшувати нічний шум і яскраве світло, по можливості об’єднувати планові втручання, узгоджувати час приймання ліків, забезпечувати комфортне положення тіла та контроль болю, а вранці відкривати штори й допомагати людині повернутися до денного ритму. Якщо в палаті є освітлення для безпечного пересування, його організовують так, щоб воно мінімально заважало спати.
Не слід прагнути нічної тиші ціною пропущеного медичного моніторингу. Термінові обстеження, лікування, контроль життєвих показників і допомога з фізіологічними потребами мають пріоритет за клінічними показаннями.
Снодійні, седативні препарати та мелатонін потребують окремого медичного рішення. У різних групах хворих докази щодо окремих фармакологічних стратегій відрізняються; призначати ліки «про всяк випадок» на підставі загальних порад щодо сну не можна. Рекомендації SCCM для інтенсивної терапії містять спеціальні умовні рішення для певних ситуацій, що не слід механічно переносити на всіх госпіталізованих.
Рання безпечна мобілізація та збереження повсякденних навичок
Вимушене перебування в ліжку сприяє слабкості, втраті функціональної самостійності, порушенню сну та дезорієнтації. Профілактична програма має передбачати індивідуально підібране повернення до руху після оцінки медичних протипоказань.
Якщо стан дозволяє, допомагають змінювати положення тіла, сідати на ліжку, пересідати у крісло, вставати й ходити з необхідною підтримкою. Для людей із високим ризиком падіння залучають фахівця з фізичної терапії, перевіряють взуття, засоби опори, освітлення й маршрут пересування. Під час гострої хвороби навіть короткі регулярні періоди активності можуть бути доцільнішими, ніж тривале нерухоме перебування, але інтенсивність визначає клінічна команда.
Рухову активність не розпочинають самостійно, якщо є гемодинамічна нестабільність, гострі дихальні труднощі, кровотеча, обмеження після операції, небезпечне порушення свідомості або інші протипоказання. При переломі чи після втручання важливі правила навантаження на кінцівку. NICE включає мобільність до профілактики, а оновлення SCCM 2025 року підтримує посилену мобілізацію та реабілітацію у відповідно відібраних пацієнтів інтенсивної терапії.
Корисно зберігати й доступні звичні дії: людина може самостійно розчісуватися, їсти з відповідною допомогою, обирати час відпочинку, спілкуватися чи брати участь у простих щоденних заняттях. Ступінь підтримки змінюють разом зі станом.
Вода, харчування, ротова порожнина та ковтання
Дефіцит рідини, порушення харчування й фізичний дискомфорт можуть підтримувати загальну вразливість пацієнта. Медичні працівники оцінюють фактичне споживання рідини та їжі, здатність самостійно пити й їсти, нудоту, стан ротової порожнини, наявність зубних протезів і ризик проблем із ковтанням.
За відсутності протипоказань забезпечують регулярний доступ до пиття, допомогу під час їжі й можливість вибрати прийнятні продукти з урахуванням призначеної дієти. Якщо людина погано бачить, має тремор або слабкість, організація простору й посуду інколи є необхідною умовою достатнього харчування.
Обмеження рідини при серцевій або нирковій недостатності, потреба в контролі електролітів, небезпека аспірації та необхідність спеціальної консистенції їжі визначаються лікарями. Не варто пропонувати додаткову воду чи годувати людину через силу, якщо вона має порушення ковтання або призначені обмеження. Рекомендації щодо гідратації та харчування наведені в NICE CG103.
Біль, закреп, сечовипускання та інші джерела дискомфорту
Біль, переповнений сечовий міхур, закреп, нудота, свербіж, задишка, незручне положення тіла або тісний медичний пристрій можуть проявлятися тривогою, неспокоєм чи відмовою від співпраці. Вони особливо складно розпізнаються в людини, яка має труднощі з мовленням або когнітивні порушення.
Профілактичний догляд передбачає регулярне з’ясування болю та інших потреб, допомогу з користуванням туалетом, контроль випорожнень, перевірку комфортного положення, своєчасне лікування причини болю. Якщо пацієнт не може описати відчуття словами, команда використовує клінічне спостереження, відповідні інструменти оцінки та інформацію близьких про звичні невербальні сигнали.
Належний контроль болю важливий, однак вибір знеболювальних потребує врахування седативного навантаження, функції нирок, взаємодій та інших ризиків. Однаково неприйнятно залишати сильний біль без допомоги і самостійно змінювати дозування ліків. Розгляд дискомфорту як частини багатокомпонентного пакета підтримується NICE.
Інфекції, оксигенація й гострі медичні причини
Профілактика делірію включає своєчасне виявлення та лікування гострих станів, що впливають на роботу мозку: інфекцій, гіпоксії, метаболічних порушень, тяжкого зневоднення та інших ускладнень. Рішення про обсяг моніторингу, лабораторні дослідження, кисневу підтримку чи протимікробні препарати є медичними.
Важливо розрізняти немедикаментозну профілактичну програму й лікування фізіологічної причини. Орієнтація, достатній сон і рухливість не усувають сепсис, дихальну недостатність чи гостре неврологічне ураження. Якщо з’являються нові порушення свідомості або життєвих функцій, команда негайно переходить до клінічної оцінки й лікування, як передбачають рекомендації NICE щодо делірію.
Особливого значення набуває попередження непотрібних інвазивних втручань: кожен катетер або інший пристрій має мати чітке показання, а потребу в ньому періодично переглядають. Видалення пристрою проводять за медичним рішенням, коли він більше не потрібний.
Лікарські засоби: перегляд призначень як частина профілактики
Поліфармація, взаємодії ліків та надмірне седативне навантаження можуть підвищувати ризик гострих когнітивних змін. Профілактичний план передбачає перевірку повного списку препаратів, включно з ліками, які пацієнт приймав удома, безрецептурними засобами та нещодавно зміненими дозуваннями.
Лікар оцінює потенційно деліріогенні препарати, антимускаринове навантаження, бензодіазепіни та інші седативні засоби, протипоказання, органну недостатність і потребу в кожному призначенні. Це індивідуальне рішення: різке скасування деяких засобів може спричинити синдром відміни, а потрібні для лікування препарати іноді є незамінними.
Немедикаментозний підхід не означає відмову від необхідного знеболення, антибіотиків, протисудомної терапії чи лікування абстиненції. Так само антипсихотики не призначають усім пацієнтам для рутинної профілактики делірію: SCCM не рекомендує їхнє універсальне профілактичне застосування у критично хворих. Особливі ситуації, зокрема тяжке небезпечне збудження, синдром відміни алкоголю або складна інтенсивна терапія, оцінюються за окремими клінічними алгоритмами.
Зір, слух і доступна комунікація
Без окулярів людина може не впізнати обличчя, прочитати годинник чи зрозуміти, де її речі. Без слухового апарата складніше сприймати пояснення, відповідати на запитання й орієнтуватися у подіях. Зменшення сенсорних бар’єрів є стандартним компонентом багатокомпонентної профілактики.
Після надходження слід перевірити, чи є окуляри, чи працюють слухові апарати, чи заряджені їхні пристрої, чи немає доступної для лікування причини тимчасового погіршення слуху. Письмові пояснення, крупний шрифт, чітке мовлення обличчям до пацієнта, доступні засоби альтернативної комунікації та допомога перекладача можуть зменшувати навантаження.
Говорити голосніше не завжди означає говорити зрозуміліше. Краще прибрати зайвий шум, звернути увагу людини, пояснити одне питання за раз та перевірити, чи почуто основне. NICE прямо рекомендує відновлювати доступ до засобів корекції слуху й зору.
Участь родини й близьких
Родина часто найкраще знає, як пацієнт зазвичай спілкується, які в нього звички, рівень самостійності та орієнтації. Саме близькі можуть першими помітити, що людина сьогодні «не така, як завжди». Таку інформацію важливо передати персоналу разом із часом появи змін.
Під час відвідування близькі можуть спокійно розмовляти, приносити дозволені речі, нагадувати про знайомі події, заохочувати денну активність і повідомляти про біль, страх, зниження пиття чи раптову сонливість. Їх залучають за бажанням та з урахуванням приватності, стану й безпеки пацієнта. Присутність родини є підтримкою, а не заміною професійного нагляду.
Родичі не повинні власноруч змінювати ліки, знімати медичні пристрої, піднімати нестабільного пацієнта чи давати їжу при підозрі на порушення ковтання. Якщо вони бачать нове порушення уваги, дезорієнтацію, галюцинації, різку зміну сну або нетипову загальмованість, треба негайно повідомити персонал.
Дослідження участі близьких у профілактиці й догляді за пацієнтами інтенсивної терапії є обнадійливими, але програми відрізняються за складом, тривалістю та умовами; їхні результати не замінюють доказів загального багатокомпонентного догляду.
Організація роботи протягом госпіталізації
Перші 24 години
При надходженні визначають ризик, описують вихідний когнітивний стан, запитують близьких про звичну поведінку та перевіряють основні модифіковані чинники: сон, рух, біль, гідратацію, харчування, слух, зір, інфекцію, оксигенацію й призначені ліки. Відповідальна команда формулює конкретні дії: кому потрібна допомога для ходьби, хто контролює пиття, які засоби корекції слуху необхідно забезпечити, як організувати ніч.
Такий підхід зосереджується на реальних потребах людини. Пацієнту з порушенням слуху потрібен один набір заходів, після операції — інший, при обмеженні рідини й ризику аспірації — третій. Наявність кількох чинників часто вимагає одночасних рішень різних спеціалістів.
Щоденний догляд
Щодня повторно оцінюють, чи з’явилися нові зміни уваги, поведінки, активності та сну, чи працюють профілактичні заходи, чи з’явилися нові болючі стани або лікарські призначення. Команда оновлює індивідуальний план, коли змінюється стан, і передає важливу інформацію під час чергування.
Важливе значення має клінічна документація: ризик, вихідний стан, наявні засоби підтримки, результати спостереження та причини, з яких певні втручання неможливі або небезпечні. Така документація допомагає підтримувати безперервність між підрозділами й працівниками.
При переведенні та перед випискою
Переведення між палатами або відділеннями може позбавити людину звичних орієнтирів, тому слід передавати відомості про когнітивний стан, сенсорні потреби, попередні епізоди делірію та дії, які допомагали. Пацієнтові й близьким пояснюють місце перебування, мету переведення та наступні кроки.
Якщо під час госпіталізації був делірій, план виписки має враховувати поточну когнітивну й функціональну здатність людини, потребу в підтримці, медичне спостереження та роз’яснення для сім’ї. Це вже частина ведення й відновлення після делірію, яка виходить за межі первинної профілактики.
Особливості профілактики після операції
Післяопераційний делірій виникає в контексті хірургічного втручання, болю, анестезії, гострих фізіологічних змін та особливостей відновлення. Профілактику починають із передопераційного визначення ризику, перегляду ліків і планування підтримки після втручання. Після операції зберігаються ті самі основні принципи: орієнтація, контроль болю, своєчасна мобілізація за дозволом хірургічної команди, сон, харчування, корекція сенсорних труднощів і щоденне спостереження.
Оновлені рекомендації Європейського товариства анестезіології та інтенсивної терапії містять сильну рекомендацію щодо багатокомпонентних немедикаментозних втручань для пацієнтів із ризиком післяопераційного делірію за помірної якості доказів. Водночас питання глибини анестезії, способів знеболення, гемодинаміки й моніторингу належать до спеціалізованих медичних протоколів.
Особливо важливо не плутати профілактику з лікуванням уже виниклого делірію: гострий синдром після операції вимагає пошуку медичних причин, включно з кровотечею, інфекцією, гіпоксією, ускладненнями знеболення та іншими невідкладними станами.
Делірій у відділенні інтенсивної терапії
У відділенні інтенсивної терапії ризик формується на тлі критичної хвороби, вентиляції легень, седації, багатьох пристроїв, болю, порушень сну та обмежень руху. Тут використовують спеціалізовані алгоритми контролю болю й седації, оцінки делірію, безпечного пробудження, ранньої мобілізації та залучення сім’ї.
Рекомендації SCCM 2018 року підтримують багатокомпонентні немедикаментозні заходи, спрямовані на орієнтацію, сон, мобільність, слух і зір, хоча якість доказів для критично хворих оцінювали як низьку. Фокусне оновлення 2025 року окремо рекомендує посилену мобілізацію та розглядає спеціальні питання седації й сну. Це інший клінічний контекст, тому оцінки ефективності профілактики у звичайному стаціонарі не можна переносити на реанімаційних пацієнтів без урахування відмінностей.
Спеціальні інструменти виявлення делірію в інтенсивній терапії — CAM-ICU та ICDSC. У звичайних відділеннях NICE рекомендує 4AT для оцінки при появі підозрілих змін. Вибір інструмента має відповідати стану людини та умовам відділення; остаточне встановлення діагнозу належить компетентному медичному фахівцю.
Коли профілактичний план потрібно негайно змінити на діагностичний
Якщо людина раптово перестала впізнавати оточення, не може зосередитися, має нові галюцинації, незвичне збудження, різку загальмованість, виражену сонливість або різко змінилася її поведінка, необхідно негайно сповістити медичний персонал. Гіпоактивний делірій легко пропустити: пацієнт може тихо лежати, мало розмовляти, повільно відповідати й відмовлятися від їжі. Спокійна поведінка не виключає гострого небезпечного стану.
Якщо стан виник удома або поза лікарнею, нова сплутаність потребує невідкладного медичного звернення. При порушенні дихання, судомах, ознаках інсульту, різкому пригніченні свідомості та інших загрозах життю необхідна екстрена допомога. В Україні для екстрених викликів використовуються 103 або 112. Детальний порядок дій викладено в статті «Раптова сплутаність свідомості в літньої людини».
Зміни фіксують з указанням часу появи, попереднього стану, супутніх симптомів і нещодавніх змін ліків. Медичний працівник проводить оцінку, за потреби застосовує відповідний скринінговий інструмент і встановлює причини гострого погіршення. За NICE 2023, позитивний результат 4AT, CAM-ICU або ICDSC потребує професійного діагностичного висновку, а при труднощах розмежування делірію й деменції насамперед ведуть делірій.
Профілактика зберігає значення як підтримувальна частина допомоги, але в такій ситуації не замінює діагностики й лікування.
Як оцінювати результат програми в лікарні
Корисна профілактична програма має чіткий маршрут: виявлення ризику при надходженні, документування вихідного стану, призначення відповідальних працівників, виконання заходів і щоденне спостереження. Ефективність організації можна оцінювати за часткою пацієнтів із задокументованим ризиком, виконанням плану, доступністю окулярів і слухових апаратів, своєчасністю мобілізації, якістю сну та фіксацією нових змін.
Частота нових випадків делірію є важливим клінічним показником, але її інтерпретація вимагає врахування структури пацієнтів і якості виявлення. Якщо персонал почав уважніше розпізнавати малопомітні випадки, зафіксована частота спочатку може зрости навіть за кращого догляду. Показники бажано оцінювати разом із даними про тяжкість пацієнтів, повноту скринінгу та відповідність протоколам.
Для пацієнта й близьких найважливіше знати, хто координує профілактичний план, які дії дозволені й що робити при нових симптомах. Організація догляду має підтримувати гідність, автономію та поінформоване рішення людини.
Поширені помилки та межі немедикаментозної профілактики
Окрема наявність годинника чи календаря ще не дорівнює багатокомпонентній програмі. Результат залежить від повноти оцінювання, правильного вибору заходів, підготовки персоналу й регулярного виконання. Так само відвідування близьких, музика, ігри чи когнітивні вправи не мають однакової доказової сили для кожного пацієнта і не замінюють контролю гострої хвороби.
Надмірно активізувати нестабільну людину небезпечно, а безконтрольно збільшувати пиття чи годувати при порушенні ковтання — ризиковано. Сон не можна підтримувати шляхом відмови від необхідного лікування. Щоб уникнути падінь, важливі допомога й нагляд; примусові фізичні обмеження можуть посилювати страх і потребують особливо суворої оцінки показань та безпеки.
Делірій може розвинутися попри якісний профілактичний догляд. Тому програма поєднує зменшення ризику з уважним виявленням гострих змін і своєчасним лікуванням. Наукові дані найкраще підтримують зниження частоти делірію в певних групах госпіталізованих; для впливу на смертність, довготривалий когнітивний стан та ефективності кожної окремої складової доказова визначеність нижча.
Український клінічний контекст
В Україні медичні рішення повинні спиратися на чинні галузеві документи та локальні протоколи закладу. Зокрема, Державний експертний центр МОЗ оприлюднив у 2026 році чинний стандарт «Діагностика та лікування хвороби Паркінсона», додаток до якого містить діагностичні критерії делірію. Цей документ стосується конкретної клінічної групи й не є окремою універсальною настановою з профілактики делірію для всіх стаціонарів.
Наказ МОЗ України № 253 від 13 лютого 2025 року затвердив, серед іншого, протокол «Біль, тривога і делірій (бойова травма)». Його сфера — допомога при бойових травмах, отже застосування конкретних алгоритмів залежить від профілю пацієнта. Для загальної немедикаментозної профілактики викладені тут рекомендації співвіднесено передусім із NICE, Cochrane та міжнародними професійними настановами.
Важливо, щоб правила відділення щодо мобілізації, харчування, пиття, інфекційного контролю та ліків визначалися відповідальною медичною командою з урахуванням індивідуальних протипоказань.
Всесвітня організація охорони здоров’я станом на жовтень 2026 року розробляє першу глобальну настанову саме щодо профілактики, діагностики й ведення делірію у старших дорослих. Це підтверджує офіційне повідомлення ВООЗ від 22 вересня 2026 року. Готових рекомендацій цієї майбутньої настанови поки немає, тому їх не слід приписувати ВООЗ; поточний клінічний підхід ґрунтується на вже виданих фахових настановах і систематичних оглядах.
Пам’ятка для близьких госпіталізованої людини
Запитайте персонал, чи оцінено ризик делірію та хто відповідає за профілактичний план. Розкажіть, якими були пам’ять, увага, сон і поведінка людини до госпіталізації. Допоможіть забезпечити дозволені окуляри, слуховий апарат і знайомі безпечні речі. Підтримуйте спокійну денну розмову та повідомляйте про незвичну втому, біль, відмову від їжі чи води. Уточніть, чи дозволені прогулянки, самостійне вставання й додаткове пиття.
Найважливіше правило: раптову сплутаність, нетипову сонливість, нову дезорієнтацію або різку зміну поведінки слід негайно повідомити медичним працівникам. Слова «мабуть, це через вік» або «просто не виспався» не можуть замінювати клінічну оцінку.
Поширені запитання
Чи можна повністю запобігти делірію в лікарні?
Наявні програми зменшують частоту делірію, але не гарантують його відсутності. Ризик залежить від стану здоров’я та інтенсивності гострої хвороби, а не лише від догляду. Навіть за належної профілактики потрібне щоденне спостереження.
Що найважливіше: сон, вода, рух чи орієнтація?
Найкращі докази отримано для персоналізованого поєднання заходів. Пріоритет залежить від конкретної людини: комусь насамперед потрібні окуляри й орієнтація, комусь — лікування болю та допомога з рухом, комусь — перегляд ліків і корекція фізіологічних порушень.
Чи може делірій виникнути в людини без деменції?
Так. Делірій може виникнути у дорослих без установленої деменції, особливо на тлі гострої хвороби, операції, інтоксикації, гіпоксії чи інших провокувальних чинників. Наявність деменції підвищує вразливість, але не є обов’язковою умовою.
Чи означає нова сонливість після операції делірій?
Окремий прояв не дозволяє встановити діагноз. Сонливість може бути пов’язана з анестезією, ліками, порушенням сну, метаболічним станом або делірієм. Нова або виражена сонливість із порушенням уваги, особливо якщо стан коливається, потребує медичної оцінки.
Чи треба давати людині більше води для профілактики?
Потрібно підтримувати адекватну гідратацію відповідно до стану пацієнта. При серцевій або нирковій недостатності, ризику аспірації чи спеціальних обмеженнях кількість і спосіб надходження рідини визначає лікар. Самовільне збільшення пиття може зашкодити.
Чи допомагають відвідування родичів?
Близькі можуть допомагати з орієнтацією, спілкуванням, упізнаванням змін і дотриманням дозволених заходів. Їхня участь корисна як частина узгодженого плану, хоча результати окремих досліджень сімейних програм відрізняються, а родина не замінює медичний персонал.
Чи потрібні антипсихотики для профілактики?
Рутинно призначати антипсихотики всім пацієнтам для профілактики делірію не рекомендується. Лікарські рішення залежать від конкретного стану та показань, а при гострій сплутаності насамперед шукають і лікують причину. Самостійно починати або припиняти ліки не можна.
Як персонал відрізняє ризик делірію від самого делірію?
Ризик визначається з урахуванням віку, хвороб, вихідних когнітивних можливостей та гострих чинників. Якщо з’являються нові коливальні порушення уваги, проводять клінічне оцінювання; 4AT або інструменти інтенсивної терапії допомагають виявити можливий синдром, але остаточне рішення ґрунтується на професійній діагностиці.
Пов’язані статті
Делірій чи деменція: як розрізняють гостру сплутаність і тривале зниження — коли гостра зміна уваги відрізняється від хронічного когнітивного стану.
Делірій на тлі деменції: як помітити гостре погіршення — особлива вразливість та важливість знання вихідного стану.
Раптова сплутаність свідомості в літньої людини: невідкладні дії — практичний маршрут при нових небезпечних симптомах.
Делірій: ознаки, причини та термінова медична допомога — розпізнавання гострого синдрому, причин і невідкладних дій.
Деменція: ознаки, причини, діагностика та допомога — пояснення тривалих когнітивних змін і потреб підтримки.
Нейрокогнітивні розлади: види, симптоми та клінічне оцінювання — загальний клінічний контекст когнітивних синдромів.
Джерела
Альдекоа К. та співавт. (2024). Update of the European Society of Anaesthesiology and Intensive Care Medicine evidence-based and consensus-based guideline on postoperative delirium in adult patients. European Journal of Anaesthesiology, 41(2), 81–108. Повний текст.
Бертон Дж. К. та співавт. (2021). Non-pharmacological interventions for preventing delirium in hospitalised non-ICU patients. Cochrane Database of Systematic Reviews. Огляд.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2026). Guideline Methodologist: WHO guideline on the prevention, diagnosis and management of delirium in older adults, including medication safety and deprescribing. Повідомлення про розробку настанови від 22 вересня 2026 року. Офіційне повідомлення.
Державний експертний центр МОЗ України. (2026). Діагностика та лікування хвороби Паркінсона: чинний стандарт медичної допомоги, додаток 9 «Діагностичні критерії делірію». Реєстр документів.
Девлін Дж. В. та співавт. (2018). Clinical practice guidelines for the prevention and management of pain, agitation/sedation, delirium, immobility, and sleep disruption in adult patients in the ICU. Critical Care Medicine. Рекомендації SCCM.
Льюїс К. та співавт. (2025). A focused update to the clinical practice guidelines for the prevention and management of pain, anxiety, agitation/sedation, delirium, immobility, and sleep disruption in adult patients in the ICU. Critical Care Medicine, 53(3), e711–e727. Оновлення SCCM.
Міністерство охорони здоров’я України. (2025). Наказ від 13.02.2025 № 253 «Про затвердження нових клінічних протоколів за темою “Бойова травма”». Офіційний наказ.
Національний інститут охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE). (2023). Delirium: prevention, diagnosis and management in hospital and long-term care. CG103, оновлено 18 січня 2023 року. Клінічні рекомендації.