Прихильність до лікування у програмах громадського здоров’я
Український психологічний ХАБ · 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Прихильність до лікування у програмах громадського здоров’я — це результат узгодженої роботи людини, медичних працівників, організаторів послуг і соціального середовища, завдяки якій призначене та прийнятне для пацієнта лікування реально розпочинається, підтримується і своєчасно переглядається. Для організатора програми головне питання полягає в тому, чи може людина отримати потрібний препарат, зрозуміти призначення, безпечно повідомити про труднощі та продовжувати допомогу без надмірних фінансових, часових і психологічних витрат.
Доказовий підхід поєднує доступність лікування, спільне ухвалення рішень, підтримку повсякденних дій, усунення перебоїв і надійне оцінювання результатів. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує для програм лікування туберкульозу добирати підтримку відповідно до потреб людини та можливостей системи; універсальна схема нагадувань чи контролю для всіх пацієнтів не випливає з цих рекомендацій.
Що означає прихильність до лікування на рівні програми
У клінічній практиці прихильність описує фактичну поведінку щодо узгодженого лікування. На рівні громадського здоров’я вона також характеризує якість маршруту від першого призначення до результату: доступність медичного закладу, безперервність забезпечення препаратами, зрозумілість інформації, координованість допомоги та здатність установи реагувати на перешкоди.
За таксономією Vrijens та співавторів необхідно розрізняти початок приймання, виконання призначеного режиму й припинення терапії. Тривалість періоду від початку до завершення називають стійкістю продовження лікування. Ці фази потребують різних заходів: людині, яка не отримала перший рецепт, потрібне інше рішення, ніж людині, яка приймає препарат нерегулярно через побічні реакції.
Від призначення до стійкого лікування
Програма має бачити весь шлях: обґрунтоване призначення → отримання препарату → початок терапії → виконання режиму → клінічне спостереження → завершення, продовження або погоджена зміна лікування. Кожен перехід може бути точкою втрати доступу. Показник отриманих рецептів характеризує забезпечення, але не доводить фактичного приймання; відвідування консультації характеризує контакт, але не гарантує клінічного результату.
Прихильність, дотримання, утримання в допомозі та клінічний результат
«Дотримання призначень» часто використовують як близький вислів, однак сучасне поняття прихильності наголошує на узгодженості медичних рішень із людиною. Утримання в допомозі означає продовження контакту з програмою. Клінічний результат — це, залежно від хвороби, контроль артеріального тиску, вірусне пригнічення, успішне завершення курсу чи інший релевантний наслідок. Одна людина може регулярно відвідувати заклад, але мати труднощі з дозуванням; інша — правильно лікуватися вдома без частих особистих візитів.
Окрема українська стаття «Прихильність до лікування: що це, від чого залежить і як її підтримувати» пояснює індивідуальну поведінку. Тут предметом є організаційний дизайн програм, їхня доказовість і розподіл відповідальності між установами та учасниками.
Чому люди переривають лікування: карта взаємопов’язаних чинників
Проблеми прихильності виникають через поєднання характеристик терапії, стану здоров’я, життєвих обставин, організації послуг і психологічних процесів. Історична доповідь ВООЗ про довготривалу терапію систематизувала п’ять груп таких чинників. Для редакційного й програмного аналізу ця рамка корисна як перелік діагностичних питань, а не як точна прогностична модель для конкретного пацієнта.
Доступність препаратів і матеріальні витрати
Людина може погоджуватися з призначенням і водночас не мати грошей на дорогу, можливості залишити роботу, стабільного житла, електроенергії для зберігання препарату або доступу до аптеки. Перебої з постачанням, довгі черги, непрозорі доплати й потреба багаторазово доводити право на допомогу створюють системну частину проблеми. Нагадування про дозу не усуває відсутності самої дози.
Складність лікування і небажані реакції
Кількість щоденних приймань, тривалість курсу, взаємодії препаратів, неприємні побічні ефекти й потреба в обстеженнях змінюють навантаження. Складна схема потребує медичного перегляду, пояснення та організованого зворотного зв’язку. Скорочення курсу або спрощення схеми можливе лише в межах підтвердженої клінічної ефективності та рішень фахівця.
Розуміння, пам’ять, впевненість і довіра
Важливими є здатність відтворити інструкцію своїми словами, віра в користь лікування, попередній досвід побічних реакцій, тривога щодо стигми, депресивні симптоми, когнітивні труднощі та довіра до медичних працівників. Програма має передбачати доступні формати пояснення, переклад, можливість поставити запитання й обговорити сумніви. Недостатня поінформованість є лише одним із можливих механізмів.
Якість контактів із системою охорони здоров’я
Ставлення персоналу, час консультації, повторні записи, передача інформації між закладами, захист приватності та робота зі скаргами безпосередньо впливають на здатність людини продовжувати допомогу. Коли система карає за пропущений візит або втрачає людину між лікарнею й амбулаторією, програмна проблема стає видимою у вигляді «низької прихильності».
Поведінкова діагностика до вибору втручання
Перед запуском підтримки організатор формулює конкретну дію, її виконавця, обставини та час. Наприклад: «людина, якій призначено антиретровірусну терапію, отримує наступну упаковку до завершення поточної», або «після виписки з лікарні пацієнт має доступний контакт для повідомлення про побічні реакції». Це різні завдання, навіть коли обидва описуються загальним словом «прихильність».
Сім запитань до програмної команди
1. На якому кроці маршруту виникає найбільша втрата: призначення, отримання, початок, регулярний прийом чи подальше спостереження?
2. Що знає програма про людей, які взагалі не потрапили до її обліку?
3. Чи можна отримати препарат вчасно, поблизу, з прийнятними витратами й без ризику розголошення стану здоров’я?
4. Які труднощі люди описують самі, а які припускає персонал?
5. Які перешкоди здатна усунути установа, а які вимагають змін фінансування, маршруту чи нормативного порядку?
6. Для яких груп чинний формат є менш доступним: сільських жителів, людей із порушеннями зору або слуху, переміщених осіб, людей похилого віку, підлітків?
7. Який вимірюваний результат підтвердить користь і який сигнал засвідчить можливу шкоду?
В основі діагностики можуть бути інтерв’ю, спільне проєктування з пацієнтами, спостереження за процесом отримання допомоги, аналіз адміністративних даних та якісні дослідження. Методика поведінкової діагностики суспільної проблеми допомагає відокремити фактичну перешкоду від управлінського припущення.
Як застосовувати COM-B
Модель COM-B пропонує аналізувати здатність, можливості та мотивацію щодо конкретної поведінки. Здатність охоплює розуміння інструкцій і навички. Можливості включають аптеку, транспорт, час, доступ до консультації, соціальну підтримку й безпечний простір. Мотивація включає переконання, наміри, попередній досвід, емоції та повсякденні звички.
Модель корисна для побудови гіпотез, але не замінює клінічні дані, реальну перевірку послуги або аналіз структурної нерівності. Якщо людина не отримала препарат через перерване постачання, це насамперед збій можливості, який потребує логістичного рішення.
Які втручання можна включити до програми
Рішення підбирають за підтвердженим бар’єром і ризиками його усунення. Сильна програма забезпечує людині кілька способів отримати допомогу й залишає можливість безпечно відмовитися від додаткового цифрового спостереження.
Надійне забезпечення та простий маршрут
Вчасне постачання, можливість планового повторного отримання ліків, зрозумілі години роботи, маршрут між первинною і спеціалізованою допомогою та контакт для розв’язання проблем є базовими умовами. При зміні місця проживання потрібні механізми безперервного продовження терапії. Зменшення кількості зайвих візитів може бути важливішим за додаткову інформаційну кампанію.
Спільне ухвалення рішень та зрозумілі інструкції
Фахівець пояснює очікувану користь і ризики, перевіряє розуміння й погоджує реалістичний режим у межах клінічних рекомендацій. Запитання «Що може завадити вам виконувати цю схему?» відкриває обговорення небажаних реакцій, вартості, роботи й приватності. Короткі письмові інструкції та повторне пояснення потрібні там, де під час одного прийому інформації надто багато.
Персональна підтримка і координування
Медична сестра, соціальний працівник, фармацевт або підготовлений консультант може допомагати з планом отримання ліків, нагадувати про консультації, з’ясовувати причини перерв і спрямовувати до лікаря за медичної проблеми. Роль кожного працівника, межі відповідальності, захист даних та шлях швидкого повернення в допомогу мають бути визначені до початку програми.
Транспортна, матеріальна та психологічна підтримка
Для окремих програм усунення витрат на проїзд, допомога з харчуванням чи підтримка житлової стабільності є складником лікувального маршруту. Настанови ВООЗ із лікування туберкульозу 2025 року включають матеріальну, психологічну та організаційну підтримку серед можливих заходів, причому рівень певності доказів різниться за складниками. Такі заходи мають бути спрямовані на реальні потреби, а не використовуватися для примусу до приймання препаратів.
Нагадування та цифрові засоби
Повідомлення про отримання препарату, телефонний контакт, електронний план приймання й телемедичне спостереження можуть бути корисними, якщо людина погоджується на канал зв’язку, має доступ до нього і повідомлення відповідає її потребі. Система має дозволяти змінити канал або відмовитися від нагадувань. Текст повідомлення не повинен випадково розкривати діагноз іншим людям, які користуються телефоном.
Огляд оглядів Sun та співавторів 2024 року об’єднав 34 метааналізи, 235 рандомізованих досліджень і 48 957 учасників щодо цифрових втручань при хронічних станах. Автори знайшли обнадійливі результати для деяких показників прихильності, але значна частина оцінених ефектів виявилася статистично непереконливою, а даних про несприятливі наслідки й відмінності між групами бракувало. Тому SMS, застосунок і телефонна підтримка потребують окремої перевірки в конкретній програмі.
Мережевий метааналіз Miao та співавторів охопив 21 рандомізоване дослідження з 3904 учасниками із серцево-судинними захворюваннями. Комбінована цифрова підтримка показала кращі оцінки прихильності порівняно зі звичайною допомогою; самі SMS не продемонстрували статистично підтвердженої переваги в цьому зіставленні. Результати стосуються конкретної популяції та методів вимірювання, тому їх не можна автоматично переносити на туберкульоз, ВІЛ або інші програми.
Робота з побічними реакціями та переглядом лікування
Коли людина припиняє терапію через небажані реакції, правильна програмна відповідь — своєчасна медична оцінка, а не посилення нагадувань. Пацієнт повинен знати, як повідомити про проблему та отримати професійну пораду. Самовільна заміна схеми, зміна доз або припинення лікування може мати медичні наслідки; відповідні рішення ухвалюють разом із лікарем.
Що свідчать наукові дослідження
Найвідоміший систематичний огляд Cochrane показав, що втручання для покращення прихильності дуже різняться за складом, тривалістю й якістю перевірки. Навіть складні багатокомпонентні програми не завжди демонструють стійке покращення і приймання ліків, і клінічних результатів. Відтак доказ щодо частоти відвідувань або заявленого приймання препарату ще не підтверджує зменшення захворюваності чи смертності.
Результат втручання залежить від контексту
Висока прихильність може бути легшою за наявності постійного постачання і довірчих взаємин з лікарем. Там, де людина має складну схему, стигматизований діагноз і тривалі поїздки, той самий формат повідомлень дасть інший результат. Рандомізоване дослідження встановлює причинний ефект випробуваного втручання за певних умов; оцінювання масштабу потребує окремих даних про охоплення, витрати та сталість реалізації.
Чому середній ефект може вводити в оману
Якщо середнє покращення прихильності становить кілька відсоткових пунктів, це не означає однакової користі для всіх. Для людей із відсутніми перешкодами зміни можуть бути зайвими, а для тих, хто не має доступу до ліків, — марними. Збір результатів слід планувати за групами доступності, регіонами та соціальними умовами, забезпечуючи приватність і достатню статистичну потужність для висновків.
Приклади програм громадського здоров’я
Туберкульоз: підтримка протягом тривалого лікування
При туберкульозі важливі клінічно обґрунтований режим, підтримка під час лікування, відстеження побічних реакцій і можливість залишатися в допомозі при зміні обставин. ВООЗ у 2025 році рекомендувала розглядати комплексні втручання — навчання й консультування, матеріальну та психологічну підтримку, організовані контакти й за певних умов відеопідтримку. Сила рекомендацій і певність доказів різні; відповідність способу підтримки ситуації людини є необхідною умовою.
В Україні Центр громадського здоров’я описує людиноорієнтовану, координовану та переважно децентралізовану модель допомоги. Офіційні стандарти медичної допомоги «Туберкульоз» затверджені наказом МОЗ від 19 січня 2023 року № 102. Конкретний режим та організаційний маршрут визначають чинні клінічні стандарти й фахівці.
ВІЛ: безперервність антиретровірусної терапії
Програма підтримки антиретровірусної терапії працює з доступом до препаратів, повагою до приватності, стигмою, своєчасним отриманням наступних упаковок, лабораторним моніторингом та соціально-психологічним супроводом. Центр громадського здоров’я України повідомляє, що антиретровірусні препарати надаються безоплатно людям, які живуть з ВІЛ, а прихильність підтримується також через медичний і соціальний супровід. Програмне повідомлення не має створювати ризик випадкового розкриття діагнозу.
Серцево-судинні та інші хронічні стани
У програмах тривалої терапії високого тиску, діабету або серцево-судинних захворювань важливі регулярне отримання ліків, зрозуміла схема, виявлення небажаних реакцій, спостереження за клінічними показниками та зв’язок із первинною допомогою. Комбіновані цифрові рішення можуть підтримувати окремі групи, проте вибір втручання залежить від доступності й доказів саме для відповідного стану Miao et al., 2024.
Українська програма «Доступні ліки» передбачає визначений перелік препаратів і медичних виробів із відшкодуванням вартості; частина позицій може потребувати доплати. Організатор підтримки повинен перевіряти актуальний перелік, місця відпуску, правила рецепта і реальну доступність, а не обіцяти безоплатність будь-якого призначеного засобу.
Український контекст: право, фінансування і доступ
Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначає правові засади фінансування визначених послуг і лікарських засобів. НСЗУ пояснює, що Програма медичних гарантій охоплює встановлений перелік послуг, ліків і медичних виробів у межах правил програми. Тому якість прихильності неможливо оцінити у відриві від того, чи реально пацієнту доступна відповідна послуга.
Для української програми критично враховувати вимушене переміщення, руйнування інфраструктури, перебої транспорту та електропостачання, цифровий розрив і різні умови доступу в громадах. Це контекстні ризики, які необхідно перевіряти локальними даними, а не припускати однакову ситуацію для всіх регіонів.
Як оцінювати ефективність підтримки прихильності
Оцінювання починають до запуску. Необхідно зафіксувати, кого має охопити програма, що вважається успішним початком лікування, як визначатиметься переривання, який клінічний результат очікується й за який період. Програмі потрібні показники реальної доступності, а не лише активності персоналу.
Показники маршруту
До показників процесу належать час від призначення до першого отримання препарату, частка людей із затримками поповнення, перебої постачання, кількість успішно завершених переходів між закладами, доступність консультацій і охоплення соціальною підтримкою. Важливо встановити знаменник: рахувати лише зареєстрованих пацієнтів означає втрачати тих, хто до програми не дійшов.
Показники прихильності та їхні обмеження
Самозвіт допомагає з’ясувати обставини та досвід, але може містити похибки пам’яті чи соціально бажані відповіді. Дані про видачу препарату демонструють його отримання, а не вживання. Електронний контейнер фіксує відкриття, а не проковтування. Клінічні показники важливі, але залежать також від біології хвороби, призначеного режиму і доступу до спостереження. Vrijens та співавтори обґрунтовують необхідність відокремлювати початок, регулярність і припинення лікування під час вимірювання.
Один умовний поріг «80 %» не визначає належну прихильність для всіх захворювань і препаратів. Клінічно значущі межі слід встановлювати для конкретного режиму, інакше показник створює ілюзію точності.
Причинна оцінка
Коли це допустимо й етично, поетапне або рандомізоване запровадження додаткової підтримки дає змогу зіставити програму зі звичайною допомогою. Для організаційних змін можуть підходити квазіекспериментальні підходи з контрольними групами, перевіркою передумов і врахуванням супутніх змін фінансування чи постачання. Загальну методологію докладно пояснює стаття про оцінювання поведінкових суспільних втручань.
Для всіх дизайнів слід відокремлювати статистичну від практичної значущості: навіть переконлива невелика різниця в частці своєчасних отримань може не змінити клінічного результату, а невеликий середній ефект може бути важливим для групи з високим ризиком втрати доступу.
Вартість, масштабування та стійкість
До економічного аналізу входять не лише витрати на повідомлення чи застосунок, а й робочий час персоналу, технічна підтримка, навчання, забезпечення препаратами, транспорт, конфіденційність, переробка неуспішних контактів і навантаження на пацієнтів. Масштабування перевіряють окремо: якість реалізації в невеликому пілоті може не зберегтися після запровадження в усіх громадах.
Автономія, згода, стигма і справедливість
Програма повинна підтримувати поінформовану участь у медичних рішеннях, конфіденційність, повагу до гідності та доступність альтернативних способів взаємодії. Автоматичне нагадування з назвою діагнозу може зашкодити людині, телефонний контроль — стати джерелом тиску, а система ризикових оцінок — несправедливо спрямовувати додатковий нагляд на соціально вразливі групи.
Добровільність додаткових інструментів
Згода на лікування й згода на цифровий моніторинг мають окремий зміст. Людині слід пояснювати, які дані збираються, кому доступні, для чого використовуються, як довго зберігаються та які існують альтернативи. Відмова від додаткової технології не повинна автоматично означати втрату необхідної медичної допомоги.
Право на приватність
Закон України «Про захист персональних даних» створює правові вимоги до оброблення персональних даних. Медичні відомості потребують особливо ретельного контролю доступу й обґрунтованої мети оброблення. Програмна команда повинна погодити маршрути повідомлень і документації з відповідальними за захист даних та чинними вимогами охорони здоров’я.
Розподіл користі й ризиків
Цифрова система може підвищувати зручність для людей зі смартфонами та водночас знижувати охоплення тих, хто користується кнопковим телефоном, має порушення зору чи нестабільний зв’язок. Потрібні офлайн-альтернативи, доступні формати, участь представників громад та регулярний розгляд скарг. Методологію докладніше розкриває стаття «Рівність наслідків втручань».
Практичний план для керівника програми
Спочатку визначають клінічно обґрунтований результат і групу, якій програма має допомогти. Потім будують реальний маршрут людини, збирають свідчення про втрати на кожному переході й перевіряють доступність препарату. Далі разом із пацієнтами та працівниками обирають підтримку для визначених перешкод: змінюють маршрут, забезпечують контакт із фахівцем, спрощують одержання препаратів, організовують матеріальну чи цифрову допомогу.
Після цього затверджують правила згоди, приватності, розподілу ролей і роботи зі скаргами. Перед масштабуванням оцінюють початок та безперервність терапії, клінічні наслідки, досвід пацієнтів, нерівність охоплення і повні витрати. Рішення про продовження, перегляд або зупинення втручання приймають на підставі цих даних.
Для систематичного аналізу суспільних програм корисний ширший огляд «Поведінкові підходи у громадському здоров’ї: програми та докази», а для формування державних рішень — «Поведінкова державна політика».
Поширені запитання
Чи достатньо надсилати пацієнтам нагадування?
Нагадування допомагають за певних умов, особливо коли труднощі пов’язані з пам’яттю або плануванням. Вони не усувають нестачі препаратів, побічних реакцій, витрат на транспорт і недовіри до закладу. Програма має перевірити механізм перешкоди та можливість реалізації підтримки.
Як діяти, якщо людина перервала лікування?
Необхідно забезпечити безпечний контакт із клінічною командою, оцінити медичні ризики перерви, з’ясувати обставини й відновити доступ до узгодженого плану. Медичні рішення щодо повторного початку, дози або зміни схеми ухвалює відповідний фахівець з урахуванням захворювання та чинних стандартів.
Чи можна за даними аптеки встановити, що людина приймала ліки?
Дані про відпуск підтверджують отримання препарату або можливість його отримати. Вони не доводять фактичного вживання. Для програмного висновку потрібно поєднувати кілька показників і розуміти їхні межі.
Чому програма з високими показниками відвідування може не поліпшити здоров’я?
Відвідування — проміжний показник. Препарати можуть бути недоступними, схема — невідповідною, а клінічне спостереження — неповним. Потрібні прямі показники результату лікування та безпеки, передбачені для конкретного стану.
Хто відповідає за підтримку прихильності?
Людина бере участь у прийнятті рішень та щоденних діях у межах власних можливостей. Медичні працівники відповідають за якісні призначення й супровід, організатори — за безперервність маршруту, доступність і належні умови, а державна політика визначає ресурси й правила. Ця відповідальність розподілена між учасниками процесу.
Пов’язані статті
Джерела
1. Miao, Y., Luo, Y., Zhao, Y., Liu, M., Wang, H., & Wu, Y. (2024). Effectiveness of eHealth interventions in improving medication adherence among patients with cardiovascular disease: Systematic review and meta-analysis. Journal of Medical Internet Research, 26, e58013. Дослідження.
2. Michie, S., van Stralen, M. M., & West, R. (2011). The behaviour change wheel: A new method for characterising and designing behaviour change interventions. Implementation Science, 6, 42. DOI.
3. Nieuwlaat, R., et al. (2014). Interventions for enhancing medication adherence. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD000011. DOI.
4. Sun, S., Simonsson, O., McGarvey, S., Torous, J., & Goldberg, S. B. (2024). Mobile phone interventions to improve health outcomes among patients with chronic diseases: An umbrella review and evidence synthesis from 34 meta-analyses. The Lancet Digital Health, 6(11), e857–e870. DOI00119-5).
5. Vrijens, B., et al. (2012). A new taxonomy for describing and defining adherence to medications. British Journal of Clinical Pharmacology, 73(5), 691–705. DOI.
6. World Health Organization. (2003). Adherence to long-term therapies: Evidence for action. Geneva: WHO. Бібліографічний запис.
7. World Health Organization. (2025). Care and support interventions for all people with TB. Перелік рекомендацій.
8. World Health Organization. (2025). WHO consolidated guidelines on tuberculosis: Module 4. Treatment and care. Настанови.
9. Верховна Рада України. (2010). Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI. Чинний текст.
10. Верховна Рада України. (2017). Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» № 2168-VIII. Чинний текст.
11. Міністерство охорони здоров’я України. (2023). Наказ № 102 від 19.01.2023 «Про затвердження стандартів медичної допомоги “Туберкульоз”». Офіційний текст.
12. Національна служба здоров’я України. «Доступні ліки». Повний перелік. Актуальний перелік.
13. Національна служба здоров’я України. Програма медичних гарантій. Офіційне пояснення.
14. Центр громадського здоров’я МОЗ України. Антиретровірусна терапія (АРТ). Офіційна інформація.
15. Центр громадського здоров’я МОЗ України. Лікування від туберкульозу. Офіційна інформація.