Немедикаментозна допомога при поведінкових симптомах деменції

5 днів тому

Читати 17 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Немедикаментозна допомога при поведінкових симптомах деменції — це індивідуально підібрані зміни догляду, спілкування, щоденної активності та середовища, спрямовані на зменшення страждання людини, усунення причин дискомфорту й підтримання її безпеки та гідності. Для більшості поведінкових і психологічних симптомів деменції саме структуроване оцінювання причин та психосоціальні й середовищні втручання становлять початкову лінію допомоги. Таку послідовність рекомендує NICE у настанові щодо деменції. Водночас раптова сплутаність, нові виражені симптоми або небезпека травмування потребують медичної оцінки, а не експериментів із домашніми методами.

Практичне правило: спочатку з’ясувати, що відбувається з людиною і в яких обставинах, потім змінити конкретний чинник, який може викликати поведінкову реакцію, і лише після цього оцінити результат. Допомога спрямована на людину та її потреби; абсолютна відсутність будь-яких поведінкових проявів не є обов’язковою ознакою успіху.

Що саме називають поведінковими симптомами деменції

Поведінкові та психологічні симптоми деменції охоплюють збудження, дратівливість, тривогу, повторювані запитання, крик, агресивну поведінку, відмову від допомоги, апатію, порушення сну, безцільне або цілеспрямоване пересування, підозрілість, марення та галюцинації. Міжнародний термін BPSD позначає цю групу клінічних проявів; він не є окремим діагнозом і не пояснює причину кожної конкретної поведінки. Докладна класифікація розглянута в матеріалі «Поведінкові та психологічні симптоми деменції».

Деменція — синдром набутого порушення когнітивних функцій із впливом на повсякденну самостійність, який можуть спричиняти різні захворювання. Зміни поведінки пов’язані і з ураженням нейронних мереж, і з тим, що людині дедалі складніше впізнавати ситуацію, пояснювати потребу, переносити перевантаження, згадувати домовленості та передбачати послідовність подій. Огляд Kales, Gitlin і Lyketsos показує, чому одночасно потрібно оцінювати медичні, психологічні, соціальні та середовищні чинники.

Наприклад, постійне запитання «Коли ми підемо додому?» може відображати тривогу, відчуття незнайомості, потребу в близькій людині або труднощі орієнтування. Відмова від купання може бути реакцією на холод, біль, страх падіння, сором або незрозумілі дії доглядальника. Прогулянка коридором може бути звичною руховою активністю або спробою знайти туалет. Значення поведінки встановлюють за обставинами, розмовою, історією людини та спостереженням, а не за самим зовнішнім проявом.

Коли немедикаментозних заходів недостатньо: спочатку перевірити небезпеку

Раптова зміна уваги, рівня бадьорості чи орієнтування протягом годин або кількох днів, особливо за наявності температури, слабкості, падіння, зневоднення або нового препарату, може вказувати на делірій чи інший гострий медичний стан. Делірій здатний виникати і в людини з уже встановленою деменцією. Він потребує своєчасного медичного обстеження; про це нагадують NICE CG103 і наша стаття «Делірій: ознаки, причини та термінова медична допомога».

Негайно звертайтеся по екстрену медичну допомогу при новій вираженій сплутаності або різкій сонливості, судомах, ознаках інсульту, серйозній травмі, утрудненні дихання, неможливості безпечно напоїти людину чи безпосередній небезпеці для неї або інших. В Україні для екстреної медичної допомоги використовують номер 103 або єдиний номер екстреної допомоги 112. Поки допомога прямує, створіть безпечний простір, розмовляйте спокійно, уникайте фізичного протистояння й повідомте медикам час початку змін, супутні симптоми та перелік препаратів.

Окремої швидкої медичної консультації потребують новий сильний біль, раптова агресія, різке посилення галюцинацій, стійка відмова від їжі та рідини, затримка сечі, підозра на інфекцію або тяжке порушення сну. Зміна поведінки може бути першим помітним проявом фізичного захворювання в людини, якій складно описати свої відчуття.

Якщо симптом розвивався поступово, загальна безпека збережена, а гострі медичні причини перевірено, можна послідовно впроваджувати індивідуальні немедикаментозні втручання. План має залишатися доступним для перегляду разом із лікарем і сім’єю.

Перша лінія допомоги: оцінити причину перед вибором методу

NICE NG97 рекомендує перед лікуванням дистресу або поведінкових симптомів проводити структуроване оцінювання, зокрема перевіряти біль, делірій, невідповідний догляд, умови середовища та інші клінічні й поведінкові причини. Українські чинні стандарт медичної допомоги та клінічна настанова від 3 листопада 2025 року визначають загальну рамку діагностики й допомоги при деменціях та легких когнітивних розладах.

Фізичні потреби та захворювання

Перевірте, чи не турбують людину біль у суглобах, зубах або животі, закреп, позив до сечовипускання, мокрий одяг, незручне ліжко, голод, спрага, задишка, втома, поганий слух або зір. Особливо важливо оцінити зміни після падіння, інфекції, процедури чи госпіталізації. Зв’язок болю з поведінковими симптомами підтверджується, зокрема, систематичним оглядом Shi та співавторів 2025 року. Однак сам факт ажитації ще не доводить наявності болю: потрібна клінічна оцінка.

Коли людина не може описати біль словами, зверніть увагу на гримаси, захисні рухи, стогін, напруження під час переміщення, небажання наступати на ногу, порушення сну та зміну звичного настрою. Медичний працівник може застосувати спеціальні інструменти спостереження за болем. Знеболювальні препарати й інші засоби призначають відповідно до клінічної ситуації; самостійно починати седативні препарати або змінювати дозування небезпечно.

Ліки, режим і зміни лікування

Запишіть усі препарати, безрецептурні засоби, добавки й нещодавні зміни доз. Деякі ліки можуть посилювати сонливість, сплутаність, закреп, затримку сечі або неспокій; особливої уваги потребує сумарне антихолінергічне навантаження та поєднання кількох препаратів із впливом на центральну нервову систему. Огляд проводить лікар або клінічний фармацевт. Різке скасування призначених засобів так само може нашкодити.

Середовище та комунікація

З’ясуйте, чи не збігається проблемна поведінка з галасом, скупченням людей, надто яскравим освітленням, темним коридором, перевдяганням, приходом нового доглядальника або поспіхом. Оцініть, чи розуміє людина слова співрозмовника, чи має справні окуляри й слуховий апарат, чи є час на відповідь. Невдалий момент і надмірна кількість інструкцій можуть перетворити звичайну побутову дію на виснажливе випробування.

Історія людини та її теперішні бажання

Ураховуйте звичний розклад, роботу, професійні навички, улюблені заняття, музику, вірування, особистий простір та ставлення до дотику. Дізнайтеся, що людина сама вважає неприємним, а що допомагає їй почуватися впевнено. Складний вчинок нерідко стає зрозумілішим після розмови з нею та близькими про особисту історію.

Практичний алгоритм DICE: описати, дослідити, змінити, оцінити

Модель DICE, описана Kales, Gitlin і Lyketsos, упорядковує роботу зі складними поведінковими ситуаціями. Це рамка клінічного й доглядового ухвалення рішень; вона допомагає добирати втручання, але сама по собі не гарантує успіху будь-якого методу.

1. Описати конкретну поведінку

Замість загальної фрази «вона стала агресивною» запишіть: «під час вечірнього переодягання відштовхує руки, підвищує голос, намагається вийти з кімнати; триває близько п’яти хвилин». Уточніть, коли це сталося, хто був поруч, що передувало ситуації, чим вона закінчилася та чи відчувала людина страх або біль. Описи мають відтворювати спостережені факти.

2. Дослідити можливі причини

Перегляньте фізичний стан, біль, сон, харчування, ліки, відчуття безпеки, зрозумілість процедури, надлишок стимулів і реакцію доглядальника. Ставте запитання «яка потреба могла залишитися без відповіді?» і «що в оточенні підвищило напруження?». Якщо поведінка виникла раптово, почніть із медичного маршруту.

3. Створити обмежений план змін

Оберіть одну-дві дії, які відповідають найбільш правдоподібним причинам. Наприклад, перенесіть купання на улюблену пору дня, попередьте про кожний крок, зігрійте кімнату й дозвольте виконати частину дії самостійно. Для нічного неспокою спочатку перевірте біль, потребу в туалеті та режим дня, а вже потім змінюйте освітлення й вечірню активність. План має бути реалістичним для всіх, хто доглядає.

4. Оцінити результат та переглянути гіпотезу

Відстежуйте частоту й інтенсивність дистресу, сон, комфорт, участь у заняттях, потребу в допомозі та навантаження сім’ї. Якщо реакція посилюється, змініть підхід або зверніться до фахівця. Якщо симптом зменшився, зафіксуйте, у яких умовах це сталося. Після декількох послідовних спостережень можна точніше відокремити корисну зміну від випадкових коливань стану.

Які немедикаментозні методи використовують при деменції

Індивідуально значущі заняття

Заняття добирають відповідно до інтересів, збережених здібностей і бажання людини: сортування знайомих предметів, поливання квітів, спільне приготування нескладної страви, перегляд родинних фотографій, коротка прогулянка, читання, творчість, спів чи участь у домашніх справах. Головна мета — відчуття залученості, передбачуваності та посильної участі, а не перевірка пам’яті або продуктивності.

Кокранівський огляд Möhler та співавторів 2023 року знайшов 11 досліджень із 1071 учасником у закладах тривалого догляду. Індивідуально дібрані заняття можуть дещо зменшувати ажитацію, однак визначеність доказів переважно низька або дуже низька; переконливого покращення оціненої сторонніми людьми якості життя не встановлено. Інший Кокранівський огляд стосується допомоги вдома й описує можливе поліпшення поведінки та невеликий вплив на якість життя, але зберігає застереження щодо якості даних.

Для практики це означає: заняття варто добирати за інтересом людини й перевіряти індивідуальний ефект. Однакові «розвивальні вправи» для всіх, примусове тренування або діяльність, яку людина сприймає як невдачу, можуть збільшувати дистрес.

Адаптація способу спілкування

Підходьте спереду, називайте людину так, як їй звично, говоріть короткими зрозумілими реченнями, пропонуйте по одному кроку, залишайте час на відповідь. За можливості використовуйте вибір із двох конкретних варіантів: «Спочатку чай чи прогулянка?». Підтримуйте зоровий контакт, якщо він комфортний, але поважайте бажання відвернутися чи побути наодинці.

Коли людина повідомляє про щось, що суперечить відомим фактам, спочатку спробуйте зрозуміти переживання. У вислові «Мені треба до мами» може звучати потреба в захисті або знайомості. Можна відповісти: «Ти сумуєш за нею? Розкажи, якою вона була», або запропонувати знайоме заняття. Постійне доведення помилки, висміювання, суперечки через пам’ять і розмови про людину в її присутності як про відсутню підвищують ризик втрати довіри.

Підтвердження почуття означає визнання страху, суму чи потреби; воно не вимагає погоджуватися з небезпечною неправдивою ідеєю. Якщо людина підозрює крадіжку, перевірте, чи не загублено річ, допоможіть її знайти й зменште тривогу. Словесні стратегії індивідуальні й не повинні заміняти оцінювання нового марення або галюцинацій лікарем.

Зміни середовища та щоденна передбачуваність

Створіть зрозумілі маршрути до туалету, спальні та місця відпочинку; підтримуйте достатнє неосліплювальне освітлення, зменшуйте небезпечні перешкоди, сторонній шум і вечірнє перевантаження. Речі повсякденного користування залишайте в передбачуваних місцях. За потреби використовуйте великі написи, позначки на дверях, годинник або календар, якщо людина їх розуміє.

Знайомий ритм харчування, сну, прогулянок та особистої гігієни знижує кількість несподіваних вимог. Однак розклад треба адаптувати до самопочуття: якщо людина погано спала або має біль, наполягати на звичайній активності недоцільно. Послідовність важливіша за жорстку дисципліну.

Безпека не означає постійну ізоляцію або автоматичне обмеження пересування. У доступному просторі людина може ходити, шукати заняття та підтримувати звичні рухи. Ризики виходу з дому, падіння, небезпечних предметів і побутової техніки оцінюють індивідуально, з максимально можливим збереженням автономії.

Підтримка сну та добового ритму

Якщо людина прокидається вночі або стає збудженою ввечері, спершу перевірте біль, позив до сечовипускання, денну сонливість, ліки та загальний стан. Допомагають посильна активність удень, доступ до денного світла, спокійні вечірні ритуали, зрозуміле нічне освітлення й комфортна температура. NICE NG97 рекомендує багатокомпонентний підхід до порушень сну, зокрема управління сном, денне світло, фізичну активність та персоналізовані заняття.

Звичайне денне освітлення в побуті не тотожне спеціальній світлотерапії. Ефективність лікувального яскравого світла для порушень сну та поведінки при деменції залишається недостатньо підтвердженою, що відображено в Кокранівському огляді Forbes та співавторів. Засоби для сну потребують окремої оцінки лікарем через ризики падінь та сплутаності.

Музичні втручання

Улюблена спокійна музика, спільний спів або організовані музичні заняття можуть підтримувати контакт і приємні переживання. Вибір пісень слід узгоджувати з історією людини, гучністю, чутливістю до звуків і теперішньою реакцією. Деякі мелодії викликають смуток або напруження, тому ознакою користі є комфорт людини, а не те, що музика подобається персоналу чи родині.

Кокранівський огляд van der Steen та співавторів 2025 року проаналізував рандомізовані дослідження музичних втручань. За порівняння зі звичайним доглядом структуровані заняття, імовірно, зменшують депресивні симптоми наприкінці втручання та можуть поліпшувати загальні поведінкові прояви. Для ажитації або агресії перевага над іншими активностями не доведена, а стійкі довготривалі ефекти залишаються невизначеними. Фонове відтворення довільної музики не можна прирівнювати до структурованої терапії, дослідженої в клінічних випробуваннях.

Підтримка родини й навчання доглядальників

Родині потрібні знання про особливості деменції, навички реагування на дистрес, можливість відпочинку, розподіл завдань і зрозумілий план допомоги. Корисними є спільне тренування комунікації, розбір конкретних ситуацій, робота з професійною командою, психологічна підтримка та планування заміни основного доглядальника. Це частина лікувальної стратегії, адже якість щоденних взаємодій впливає на поведінкові ситуації.

Систематичний огляд і мережевий метааналіз Meng та співавторів 2025 року об’єднав 71 рандомізоване дослідження з 8336 парами «людина з деменцією — доглядальник». Багатокомпонентні втручання для доглядальників асоціювалися з помірним зменшенням поведінкових і психологічних симптомів; навчання навичок, психотерапевтичні та освітні компоненти поліпшували окремі реакції доглядальників. Порівняння різних форматів і тривалість ефекту потребують обережної інтерпретації через неоднорідність програм і досліджень.

Практичний навчальний ресурс ВООЗ iSupport містить теми розуміння деменції, щоденного догляду, подолання змін поведінки та турботи про власне здоров’я доглядальника. Сімейна підтримка має спиратися на реальну доступність послуг, фінансові й часові можливості, а також на бажання людини з деменцією брати участь у рішеннях.

Рух, соціальна взаємодія та сенсорний комфорт

Прогулянки, посильні вправи, танець, садівництво та спільна діяльність можуть підтримувати добовий ритм, фізичні можливості та залученість. Їх добирають з урахуванням супутніх хвороб, ризику падіння, втоми й рекомендацій фахівця з реабілітації. Необхідність допомоги під час руху не є підставою позбавляти людину будь-якої активності.

Дотик, масаж рук, домашні тварини або сенсорні предмети іноді сприяють розслабленню, якщо людина цього хоче. Однак доказова база для конкретних сенсорних втручань неоднорідна, а їхній вплив часто залежить від індивідуальної реакції, способу проведення та умов дослідження. Застосування ароматичних олій саме як лікування симптомів деменції має непереконливі докази за Кокранівським оглядом Ball та співавторів; запахи можуть викликати подразнення або неприємні спогади.

Як обрати підхід для конкретного симптому

Ажитація, крик та агресивна поведінка

Насамперед зменште вимоги й кількість подразників, відійдіть на безпечну відстань, говоріть повільно, запропонуйте паузу та перевірте біль, страх або перевантаження. Під час збудження кілька одночасних зауважень від родичів зазвичай ускладнюють ситуацію. Якщо існує загроза удару або падіння, забезпечте безпечний вихід із приміщення для інших людей і зверніться по допомогу.

Після епізоду проаналізуйте, що саме його спричинило: певне переміщення, вимога прийняти душ, чужа людина, голосний телевізор, нічна дезорієнтація чи фізичний дискомфорт. Докладний маршрут для гострих поведінкових ситуацій — у статті «Ажитація та агресія при деменції».

Повторювані запитання і тривожне очікування

Відповідайте коротко, без докорів за повторення, використовуйте доступні зорові підказки, якщо вони допомагають. Спробуйте з’ясувати, чи стоїть за запитанням потреба в упевненості, контакті або прогнозованості. Фраза «Ми підемо після обіду, я буду з тобою» може виявитися кориснішою за кілька докладних логічних пояснень. Якщо людина продовжує тривожитися, доречні спокійна присутність, знайоме заняття або коротка прогулянка.

Відмова від купання, перевдягання чи їжі

Запропонуйте вибір часу, одягу або способу виконання дії. Попереджайте перед дотиком, забезпечте приватність і комфортну температуру, діліть складну процедуру на прості етапи. Сором, страх, незрозумілість ситуації або нездатність швидко виконати команду можуть проявлятися як опір. Якщо відмова стосується ковтання, супроводжується кашлем, втратою ваги чи зневодненням, потрібна медична оцінка.

Людина зберігає право висловлювати вподобання та брати участь у рішеннях настільки, наскільки це можливо. Не застосовуйте примус через сам факт діагнозу. Питання життєво необхідної допомоги й здатності ухвалювати конкретні рішення вирішують індивідуально з дотриманням законодавства та професійних стандартів.

Апатія та зменшення ініціативи

Апатія може бути пов’язана з ураженням мотиваційних мереж мозку, депресією, втомою, болем, перевантаженням або надто складним завданням. Запрошення до короткої знайомої діяльності й підтримка першого кроку іноді полегшують участь. Важливо помічати, чи приносить заняття задоволення; механічне примушування до активності може підвищувати виснаження.

Втрата інтересу разом із вираженим смутком, безнадією, зміною апетиту або думками про смерть потребує окремої оцінки депресії та безпеки. Апатія і депресія мають різні клінічні ознаки та можуть співіснувати.

Підозрілість, марення і галюцинації

Спочатку оцініть, чи викликає переживання страх, ризик травми або суттєве порушення функціонування. Забезпечте зрозуміле освітлення, перевірте окуляри, слух, нові препарати й ознаки гострої сплутаності. Замість суперечки про реальність переживання можна сказати: «Я бачу, що це тебе лякає; я поруч» і перевести увагу на безпечну діяльність.

При деменції з тільцями Леві можливі виразні зорові галюцинації та підвищена чутливість до деяких антипсихотиків. Тому рішення щодо ліків потребує особливо ретельного лікарського оцінювання. Деталі — у статті «Деменція з тільцями Леві». Нові галюцинації на тлі раптового погіршення уваги вимагають оцінки можливого делірію.

Ходіння, пошук виходу та вечірня дезорієнтація

З’ясуйте, чи є мета руху: людина шукає туалет, близького, знайоме місце, відпочинок або хоче розім’ятися. Облаштуйте безпечний шлях, надайте супровід за потреби й запропонуйте знайому активність. Виявлення ризиків виходу з дому та узгоджений план пошуку важливі, якщо людина може загубитися. Підхід повинен поєднувати фізичну безпеку з правом на рух.

Якщо неспокій посилюється надвечір, спостерігайте за втомою, світлом, шумом, болем, пропущеною їжею й режимом сну. Сам вираз «сутінковий синдром» описує помічений часовий малюнок поведінки, а не встановлює окрему причину чи діагноз.

Два приклади плану допомоги в домашніх умовах

Приклад 1. Людина протестує проти ранкового душу

Спостереження: чоловік із деменцією напружується, відштовхує руку доглядальниці та голосно протестує відразу після слів «Швидше до ванної». Медичні причини й біль перевірені. Родина помічає, що ванна прохолодна, а він усе життя приймав душ увечері.

План: перенести гігієну на знайомий час, завчасно прогріти приміщення, підготувати рушник, запитати згоди, дозволити самостійно вимити обличчя та руки, за потреби обрати часткове миття. Записати, чи зменшилися страх, напруження й потреба переривати процедуру. Якщо біль або новий опір триває, потрібна повторна клінічна оцінка.

Цей приклад ілюструє спосіб оцінювання, а не універсальне лікування. Інша людина може потребувати змін у знеболенні, допомоги фахівця з ерготерапії або перегляду самого способу догляду.

Приклад 2. Вечірній неспокій і повторне збирання речей

Спостереження: жінка щовечора приблизно о 19-й годині складає одяг у сумку та каже, що мусить «їхати додому». Під час тривалих переконувань збудження посилюється. Родина виявляє, що саме тоді в кімнаті працює гучний телевізор, вона втомлюється і погано бачить у напівтемряві.

План: зменшити шум, увімкнути рівномірне світло, запропонувати відпочинок і знайомий вечірній ритуал, підтримати розмову про дім та відчуття безпеки. Дозволити безпечне складання речей, якщо це заспокоює й не створює ризиків. Далі спостерігати, чи зменшився дистрес і як змінився сон. Якщо стан змінюється гостро або з’являються нові симптоми, звернутися до лікаря.

Що показують дослідження: порівняння підходів за доказовістю

Багатокомпонентні програми, які поєднують навчання доглядальників, зміну взаємодії, оцінювання потреб і адаптацію середовища, мають найкраще узгодження між клінічними рекомендаціями та сучасними оглядами. Водночас дослідження відрізняються за тяжкістю деменції, умовами догляду, тривалістю втручань і способом вимірювання результатів. У мережевому метааналізі Meng та співавторів висновки щодо відносної переваги програм ґрунтуються також на непрямих порівняннях, що обмежує перенесення рейтингу втручань на окрему сім’ю.

Індивідуально дібрані заняття можуть трохи зменшувати ажитацію, особливо в установах тривалого догляду, але визначеність доказів низька. Музичні програми, імовірно, покращують окремі депресивні прояви наприкінці втручання; даних про сталий ефект щодо агресії та віддалених результатів бракує. Сенсорні втручання, ароматерапія, спеціальні світлові методики й інші популярні підходи потребують окремого оцінювання — їхня привабливість та доступність не є доказом клінічної ефективності.

Систематичний огляд Ayeno та співавторів 2025 року показує, що впровадження немедикаментозних втручань у закладах догляду залежить від підготовки персоналу, часу, культури установи та організації допомоги. Навіть метод із перспективними результатами випробувань може працювати гірше за умов кадрового дефіциту, поспіху або відсутності наступності між змінами.

Більшість досліджень оцінює середні зміни балів шкал або повідомлення доглядальників. Вони не відповідають повністю на питання, чи почувалася конкретна людина в безпеці, чи зберегла можливість самостійного вибору та чи не була активність нав’язаною. Тому клінічні показники необхідно доповнювати безпосереднім спостереженням за комфортом і добробутом людини.

Чим ці методи відрізняються від когнітивної стимуляційної терапії

Когнітивна стимуляційна терапія — структурована програма групових або інших занять, метою якої зазвичай є підтримання когнітивної залученості й загального функціонування в певних груп людей із деменцією. Немедикаментозна допомога при поведінкових симптомах має інше безпосереднє завдання: виявити чинники дистресу, налаштувати взаємодію й середовище, зменшити симптоми та підтримати безпечний повсякденний догляд.

Окремі прийоми, зокрема заняття й соціальна взаємодія, можуть перетинатися, але показання, цілі та доказові результати кожної програми оцінюють самостійно. Вправа для пам’яті, яка викликає тривогу або почуття невдачі, не є корисним поведінковим втручанням лише тому, що вона називається когнітивною.

Коли можуть знадобитися ліки і що вирішує лікар

Немедикаментозні підходи часто застосовують першими і продовжують поряд з іншими видами допомоги. Однак виражений психотичний дистрес, тяжка ажитація, значний ризик шкоди, гострі медичні причини або інші клінічні показання можуть вимагати медикаментозного втручання. NICE NG97 рекомендує розглядати антипсихотики за обмежених обставин, зокрема при ризику завдання шкоди собі або іншим чи при тяжкому дистресі через ажитацію, галюцинації або марення, з найнижчою ефективною дозою та на найкоротший можливий період із повторною оцінкою.

Антипсихотики пов’язані з ризиками небажаних явищ; при деменції з тільцями Леві та деменції при хворобі Паркінсона чутливість до них особливо важлива. Призначення, відміна, дозування й оцінка користі та ризиків належать до компетенції лікаря. Лікування болю, інфекції, закрепу, делірію або іншого медичного стану визначається його причиною; підтримка спілкування та середовища при цьому залишається корисною складовою догляду.

В Україні загальну доказову й організаційну рамку лікування визначають чинні матеріали Державного експертного центру МОЗ щодо деменцій. Ці документи необхідно враховувати разом з індивідуальними медичними показаннями.

Як організувати допомогу вдома та в закладі догляду

Для родини

Домовтеся, хто відстежує зміни поведінки, хто відповідає за зв’язок із лікарем і хто може підмінити основного доглядальника. Залиште коротку зрозумілу нотатку про те, що допомагає людині: улюблена форма звертання, комфортний час гігієни, ознаки втоми, музичні вподобання, реакція на дотик, значущі заняття й можливі провокатори страху.

Під час спільного обговорення мета полягає в узгодженому плані підтримки, а не в оцінюванні «правильної» поведінки родичів. Якщо хтось виснажений, потрібні реальна заміна, перерва, соціальна допомога та медичне чи психологічне консультування за показаннями. Систематичний дефіцит відпочинку здатний погіршувати стан усіх учасників догляду.

Для закладів і професійних команд

Передавайте між змінами коротку інформацію про конкретні тригери, потреби, дієві втручання, ризики й необхідність медичної перевірки. Залучайте медичних сестер, лікаря, психолога, ерготерапевта, фізичного терапевта, соціального працівника та близьких відповідно до ситуації. План переглядайте після госпіталізації, падіння, зміни препарату, значного погіршення сну або появи нового виду дистресу.

Фіксуйте не тільки кількість епізодів агресії, а й час спокійної участі, рівень комфорту, фізичні потреби, застосування обмежень і небажані наслідки втручань. Зміна у поведінці людини з деменцією — сигнал для розуміння ситуації та дій команди.

Як оцінити результат: щоденник спостережень

Протягом обраного разом із лікарем періоду коротко записуйте дату, час, ситуацію до епізоду, опис поведінки, можливий біль або інший дискомфорт, застосовану дію та результат. Окремо відзначайте, як сама людина реагувала на втручання. Необхідність повного щоденного журналу залежить від тяжкості симптомів; сім’ї достатньо такого запису, який реально допомагає ухвалювати рішення.

Практичні орієнтири: людина стала рідше лякатися під час гігієни; легше погоджується на допомогу; краще спить; отримує більше приємної діяльності; небезпечні епізоди трапляються рідше; доглядальник розуміє, як діяти. Важливим результатом може бути й збереження автономії за такого самого рівня спонтанної рухової активності.

Якщо заплановані зміни не допомагають, перегляньте початкову гіпотезу. Спробуйте оцінити біль, ліки, депресію, сенсорні проблеми й можливу зміну захворювання. Повторюване посилення симптомів після певного втручання — підстава припинити його й звернутися до фахівця, а не збільшувати інтенсивність.

Типові помилки та небажані практики

Сприймати всі поведінкові симптоми як неминучий наслідок деменції та пропускати біль, делірій, інфекції або інші стани, які потребують лікування.
Застосовувати одну програму занять до всіх людей без урахування історії, можливостей, сенсорних потреб і бажання брати участь.
Переконувати, сварити або перевіряти пам’ять під час дистресу замість з’ясування почуттів та безпосередньої потреби.
Починати седативні засоби самостійно або змінювати призначені дози без медичного оцінювання.
Використовувати фізичне обмеження, замикання чи ізоляцію як звичайний спосіб спрощення догляду; питання невідкладної безпеки вимагають професійного рішення та дотримання прав людини.
Вважати приємну дію гарантованим лікуванням: музика, масаж або прогулянка можуть бути корисними одній людині й неприємними іншій.
Оцінювати успіх лише за зручністю доглядальника, ігноруючи комфорт, гідність, потреби й волю людини з деменцією.

Коли і до кого звертатися

До сімейного лікаря або лікуючого фахівця потрібно звернутися, якщо поведінкові зміни нові, наростають, повторюються попри зміну середовища, впливають на харчування та сон або супроводжуються підозрою на біль, депресію, делірій чи побічну дію ліків. Залежно від потреб лікар може залучити невролога, психіатра, геріатра, фахівця з реабілітації чи іншу команду. Діагноз і причина симптомів визначаються клінічним оцінюванням, а не описом окремого епізоду.

До психолога варто звертатися за підтримкою комунікації та адаптації сім’ї, коли догляд пов’язаний із вираженим емоційним навантаженням, напруженими взаємодіями чи потребою побудувати індивідуальний поведінковий план. Для оцінювання щоденних дій, побутового середовища та доступної активності корисним може бути ерготерапевт. Психологічна допомога доповнює медичний маршрут.

Якщо симптоми становлять безпосередню небезпеку, є раптова сплутаність або інші ознаки гострого стану, пріоритет має невідкладна медична допомога.

Поширені запитання

Чи можна впоратися з агресією без антипсихотиків?

Для багатьох епізодів після оцінювання причин можна почати зі зміни ситуації, зменшення стимулів, корекції болю та індивідуальних психосоціальних заходів. Якщо ризик травмування високий або симптоми спричиняють тяжкий дистрес, потрібне швидке рішення лікаря про комплексну допомогу, яка інколи включає ліки. Мета — найкраще співвідношення безпеки, користі та збереження гідності.

Що робити, коли людина постійно повторює одне запитання?

Переконайтеся, що вона чує відповідь і розуміє її, дайте коротке пояснення, запропонуйте знайому підказку та зверніть увагу на тривогу, втому або бажання контакту. Не перетворюйте повторення на випробування пам’яті. Якщо поведінка змінилася раптово, перевірте медичні причини.

Чи допомагає музика при агресії або галюцинаціях?

Структуровані музичні втручання можуть покращувати окремі емоційні показники, але дослідження не довели стабільного впливу саме на агресію чи галюцинації. Обирайте музику за вподобаннями людини, спостерігайте за реакцією та не використовуйте її замість оцінки тяжких симптомів.

Чи потрібні спеціальні заняття щодня?

Оптимальна частота залежить від стану людини, її бажання та конкретної програми. Короткі приємні й посильні заняття можуть бути доречнішими за тривалі виснажливі сесії. Кокранівські огляди не встановлюють універсальної тривалості, що гарантовано допомагає всім людям із деменцією.

Чи можна використовувати ароматерапію, масаж або світлотерапію?

Допустимість комфортних сенсорних дій визначається згодою та індивідуальною реакцією. Водночас ароматерапія й лікувальне яскраве світло не мають переконливих доказів ефективності саме для основних поведінкових симптомів деменції. Подразнення, надмірні запахи, небажаний дотик або яскраве світло можуть посилювати дискомфорт.

Як діяти, якщо людина з деменцією відмовляється від допомоги?

З’ясуйте, чи зрозуміла дія, чи є біль, страх або сором, спробуйте інший час та спосіб пропозиції, забезпечте приватність і часткову самостійність. Важливо розрізняти відмову від необов’язкової дії й ситуацію, коли без медичного втручання існує загроза здоров’ю.

Чи можна застосовувати ці методи при легких когнітивних порушеннях без деменції?

Зручне середовище, повага до потреб та підтримка щоденної активності корисні ширше, однак дослідження лікування поведінкових симптомів деменції не доводять тієї самої ефективності при інших станах. Легкі когнітивні розлади, деменція та делірій мають різні критерії й маршрути оцінювання.

Висновок

Немедикаментозна допомога при поведінкових симптомах деменції починається з розуміння конкретної ситуації, перевірки фізичних і медичних причин та уважного ставлення до переживань людини. Найбільш обґрунтована стратегія поєднує індивідуальні зміни спілкування й середовища, значущу діяльність, навчання доглядальників і регулярний перегляд плану. Докази для окремих методик мають різну визначеність; втручання добирають за реальною користю для людини, її комфорту, участі й безпеки. При раптовому погіршенні стану пріоритетом завжди є медична оцінка.

Пов’язані статті

Джерела

Ayeno, H. D., Kassie, G. M., Atee, M., & Nguyen, T. (2025). Factors influencing the implementation of non-pharmacological interventions for behavioural and psychological symptoms of dementia in residential aged-care homes: A systematic review and qualitative evidence synthesis. Campbell Systematic Reviews, 21(2), e70029. https://doi.org/10.1002/cl2.70029
Ball, E. L., Owen-Booth, B., Gray, A., Shenkin, S. D., Hewitt, J., & McCleery, J. (2020). Aromatherapy for dementia. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD003150. https://doi.org/10.1002/14651858.CD003150.pub3
Державний експертний центр МОЗ України. (2025). Стандарт медичної допомоги «Деменції та легкі когнітивні розлади» та доказова клінічна настанова, наказ МОЗ № 1663 від 03.11.2025. https://www.dec.gov.ua/mtd/demencziyi-ta-legki-kognityvni-rozlady/
Forbes, D., Blake, C. M., Thiessen, E. J., Peacock, S., & Hawranik, P. (2014). Light therapy for improving cognition, activities of daily living, sleep, challenging behaviour, and psychiatric disturbances in dementia. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD003946. https://doi.org/10.1002/14651858.CD003946.pub4
Kales, H. C., Gitlin, L. N., & Lyketsos, C. G. (2015). Assessment and management of behavioral and psychological symptoms of dementia. BMJ, 350, h369. https://doi.org/10.1136/bmj.h369
Meng, X., Sun, J., Du, Z., Wang, W., Sun, D., Chen, Y., Zhi, S., & Wang, S. (2025). Comparisons of nonpharmacological caregiver interventions for behavioural and psychological symptoms of dementia: A systematic review and network meta-analysis. International Journal of Nursing Studies, 170, 105153. https://doi.org/10.1016/j.ijnurstu.2025.105153
Möhler, R., Calo, S., Renom, A., Renom, H., & Meyer, G. (2023). Personally tailored activities for improving psychosocial outcomes for people with dementia in long-term care. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD009812. https://doi.org/10.1002/14651858.CD009812.pub3
National Institute for Health and Care Excellence. (2010, оновлення). Delirium: prevention, diagnosis and management in hospital and long-term care. CG103. https://www.nice.org.uk/guidance/cg103/chapter/recommendations
National Institute for Health and Care Excellence. (2018, оновлення). Dementia: assessment, management and support for people living with dementia and their carers. NG97. https://www.nice.org.uk/guidance/ng97/chapter/recommendations
Shi, T., Xu, Y., Li, Q., Zhu, L., Jia, H., Qian, K., Shi, S., Li, X., Yin, Y., та ін. (2025). Association between pain and behavioral and psychological symptoms of dementia (BPSD) in older adults with dementia: A systematic review and meta-analysis. BMC Geriatrics, 25, 100. https://doi.org/10.1186/s12877-025-05719-w
van der Steen, J. T., van der Wouden, J. C., Methley, A. M., Smaling, H. J. A., Vink, A. C., & Bruinsma, M. S. (2025). Music-based therapeutic interventions for people with dementia. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD003477. https://doi.org/10.1002/14651858.CD003477.pub5
World Health Organization. (2019). iSupport for dementia: training and support manual for carers of people with dementia. https://www.who.int/publications-detail-redirect/9789241515863/

Психологічна енкциклопедія