Ажитація та агресія при деменції: причини, безпечна реакція та допомога
Оновлено: 5 днів тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 липня 2023 · Редакційна політика
Ажитація та агресія при деменції — це поведінкові прояви, за якими можуть стояти біль, страх, перевантаження, труднощі спілкування, побічні дії ліків, гостре захворювання або зміни, пов’язані з самою деменцією. Їх не слід автоматично сприймати як «характер» людини або неминучий етап хвороби. Новий чи різко посилений епізод потребує пошуку причини, а перше завдання близьких — забезпечити безпеку і знизити напруження.
У міжнародному консенсусі ажитацію при когнітивних розладах описують як поведінку, пов’язану з емоційним дистресом, яка може проявлятися надмірною руховою активністю, вербальною або фізичною агресією та суттєво впливати на функціонування. Водночас поведінка не повинна пояснюватися лише іншим медичним, психіатричним станом, дією речовин або несприятливими умовами догляду. Це важливе практичне розмежування: консенсус International Psychogeriatric Association не перетворює будь-який крик, опір чи неспокій на окремий діагноз.
В Україні чинні Стандарт медичної допомоги та клінічна настанова «Деменції та легкі когнітивні розлади». Для ажитації та агресії доказовий підхід починається з оцінювання причин, особистісно орієнтованої допомоги, змін середовища та інших немедикаментозних заходів. Ліки мають окремі показання і ризики та не є універсальною відповіддю на складну поведінку.
Як діяти під час епізоду ажитації або агресії
1. Спочатку оцініть безпосередню небезпеку
Залиште людині достатньо простору, не ставайте між нею та виходом, приберіть із доступу предмети, якими можна травмуватися, і за можливості попросіть інших людей відійти. Якщо ситуація загострюється, безпечніше збільшити дистанцію, ніж намагатися фізично утримувати людину. Якщо є реальна загроза серйозної травми, життю або здоров’ю і ви не можете забезпечити безпеку, звертайтеся по екстрену допомогу. В Україні діють 103 для екстреної медичної допомоги та 112 як єдиний номер екстрених служб; актуальні контакти наведені на офіційному ресурсі ДСНС.
2. Зменште кількість стимулів і людей
Вимкніть телевізор або гучну музику, попросіть зайвих людей вийти, приберіть яскраве мерехтливе світло, зменште шум і не ставте одночасно кілька запитань. Під час піку напруження одна спокійна знайома людина часто створює безпечнішу ситуацію, ніж кілька родичів, які одночасно намагаються переконувати, пояснювати або зупиняти.
3. Говоріть повільно, коротко і без суперечки
Використовуйте прості речення, одну пропозицію або прохання за раз і залишайте час на відповідь. Замість доведення фактів корисніше назвати емоцію та запропонувати безпечну дію: «Я бачу, що вам страшно. Я поруч. Давайте відійдемо сюди». Спроба довести людині, що вона «неправильно пам’ятає», «вигадує» або «повинна заспокоїтися», під час сильного дистресу часто збільшує конфлікт.
4. Припиніть необов’язкову дію, яка стала тригером
Якщо агресія виникла під час купання, переодягання, гоління, приймання їжі або іншого догляду, а негайної медичної необхідності завершити дію немає, варто зупинитися і повернутися до неї пізніше. Людина може не розуміти намірів доглядальника, не впізнавати його, відчувати біль, холод, сором або загрозу особистому простору. Опір у такій ситуації може бути реакцією на переживану небезпеку, а не свідомою відмовою від допомоги.
5. Спробуйте перенаправити увагу, коли напруження вже зменшується
Запропонуйте знайоме місце, воду, перекус, прогулянку, улюблену музику, просту звичну справу або відпочинок — залежно від потреб і можливостей людини. Перенаправлення не повинно перетворюватися на тиск. Практичні рекомендації для доглядальників також наголошують на пошуку безпосереднього тригера, зменшенні відволікань, спокійному тоні й фокусі на почуттях, а не на суперечці про факти; див. рекомендації Alzheimer’s Association.
Ажитація і агресія — не одне й те саме
Ажитація — ширше поняття. Вона може проявлятися ходінням туди-сюди, повторюваними рухами, неспокоєм, криком, постійними зверненнями, дратівливістю, спробами піти або іншою надмірною активністю. Агресія описує вербальні чи фізичні дії, здатні лякати або завдати шкоди: погрози, образи, штовхання, удари, укуси, кидання предметів. Агресія може бути частиною ажитації, але ажитація не обов’язково включає агресію.
Окремий епізод не встановлює синдром і не визначає причину. У клінічному оцінюванні важливі зміна порівняно зі звичною поведінкою, частота й тривалість епізодів, контекст, ступінь дистресу, ризик шкоди, функціональні наслідки та можливі медичні або середовищні пояснення.
Чому людина з деменцією може стати збудженою або агресивною
Біль і фізичний дискомфорт
Людина з деменцією може гірше розпізнавати, локалізувати або описувати біль. Причиною зміни поведінки можуть бути зубний біль, артрит, рана, закреп, переповнений сечовий міхур, незручний одяг, перегрів, холод, голод, спрага або інший дискомфорт. Якщо мовлення обмежене, біль іноді проявляється гримасою, захисними рухами, стогоном, відмовою від дотику, раптовою дратівливістю або зміною активності.
Гостре захворювання або делірій
Раптова зміна поведінки протягом годин або кількох днів, особливо разом із коливаннями уваги, вираженою сонливістю чи незвичною збудженістю, дезорієнтацією або іншими новими симптомами, може бути пов’язана з гострим медичним станом. У такій ситуації важливо не списувати все на деменцію. Делірій має гострий початок і потребує термінової медичної оцінки причин.
Інфекція, зневоднення та інші соматичні проблеми
Інфекція, порушення дихання, зневоднення, метаболічні порушення, травма або інше гостре захворювання можуть супроводжуватися зміною поведінки. Наявність деменції не скасовує звичайної медичної діагностики. Особливо важливо оцінювати нові симптоми, температуру, біль, травми, зміни сечовипускання чи випорожнень, апетиту, пиття та рівня активності в контексті всього стану людини.
Ліки та їх поєднання
Новий препарат, зміна дози, взаємодія кількох ліків або засоби з седативною чи антихолінергічною дією можуть впливати на пильність, орієнтацію, рівновагу та поведінку. Перелік усіх рецептурних і безрецептурних препаратів, крапель, засобів для сну та добавок варто показати лікарю. Самостійно скасовувати або додавати психотропні препарати небезпечно.
Перевантаження, дезорієнтація і зміни середовища
Гучне приміщення, велика кількість людей, переїзд, госпіталізація, новий доглядальник, поспіх, погане освітлення або незнайоме місце можуть збільшити дезорієнтацію. Протилежна проблема — брак змістовної активності й тривала нудьга — також іноді посилює неспокій. Тому корисно оцінювати не лише «поведінку», а й те, що відбувалося навколо безпосередньо перед нею.
Труднощі спілкування і догляду
Складні інструкції, кілька запитань поспіль, швидка мова, виправлення кожної помилки, несподіваний дотик або догляд без пояснення можуть сприйматися як загроза. Особливо чутливими є ситуації, пов’язані з інтимним доглядом, туалетом, купанням і переодяганням. Важливими стають передбачуваність, знайомий порядок дій, приватність і можливість вибору.
Психотичні симптоми, страх і зміни контролю поведінки
У частини людей із деменцією виникають марення, галюцинації, неправильне розпізнавання людей або ситуацій, виражена підозріливість, тривога чи розгальмованість. Вони можуть збільшувати ризик агресивної реакції, але сам факт агресії не доводить наявність психозу і не визначає підтип деменції. Оцінювання має враховувати конкретний клінічний контекст.
Коли потрібна термінова медична оцінка
Термінова оцінка потрібна, коли поведінка змінилася різко або одночасно з’явилися ознаки гострого захворювання. Особливої уваги потребують нова виражена сплутаність чи різкі коливання уваги й бадьорості; втрата свідомості або неможливість нормально розбудити людину; утруднене дихання, сильний біль, значна кровотеча; висока температура разом із вираженим погіршенням стану; падіння з травмою голови; нова асиметрія обличчя, слабкість кінцівки чи раптове порушення мовлення; підозра на отруєння або передозування.
Якщо є безпосередня загроза серйозної шкоди собі чи іншим і безпечну дистанцію забезпечити неможливо, це також є підставою для екстреного звернення. Для медичної екстреної допомоги в Україні можна телефонувати 103, а за єдиним номером 112 оператор може залучити потрібні екстрені служби. Повідомте диспетчеру, що людина має деменцію, які саме зміни виникли, коли вони почалися, чи є травми, температура, проблеми з диханням, свідомістю або інші гострі симптоми.
Що оцінює лікар при новій або посиленій агресії
Медичне оцінювання починається не з пошуку «заспокійливого», а з порівняння поточної поведінки зі звичайним станом людини. Лікар уточнює час початку, перебіг, тригери, рівень свідомості та уваги, біль, сон, харчування і пиття, сечовипускання та випорожнення, недавні падіння, інфекційні симптоми, зміни ліків і вживання речовин. Важливі також слух, зір, здатність спілкуватися та умови догляду.
Фізичний огляд і додаткові обстеження підбирають за клінічною картиною. Немає одного аналізу крові, скринінгового тесту або шкали, яка сама по собі пояснює агресію при деменції. Мета оцінювання — знайти потенційно оборотні причини, визначити ризики й відрізнити стійкі поведінкові прояви деменції від гострого стану, зокрема делірію.
Немедикаментозна допомога: основа тривалого ведення
Рекомендації NICE щодо деменції радять перед будь-яким лікуванням дистресу провести структуроване оцінювання причин, зокрема болю, делірію та проблем догляду, а психосоціальні й середовищні втручання використовувати як початкову і постійну стратегію. Українська доказова клінічна настанова 2025 року для збудженої поведінки рекомендує особистісно орієнтовану активацію, музикотерапію або навички тактильної взаємодії.
Під «особистісно орієнтованою» допомогою мають на увазі не універсальний набір вправ, а адаптацію до історії людини, її звичок, уподобань, сенсорних можливостей, стадії деменції та конкретного тригера. Для однієї людини працює спокійна музика, для іншої — коротка прогулянка, сортування знайомих предметів, проста домашня дія, тиха розмова або відпочинок. Важливо оцінювати ефект і не продовжувати втручання, яке явно посилює дистрес.
Систематичний огляд рандомізованих досліджень показав користь окремих програм особистісно орієнтованого догляду, навчання комунікації та структурованих активностей у закладах догляду, але результати залежать від контексту та способу реалізації; див. Livingston та співавт., 2014. Новіший огляд систематичних оглядів 2026 року об’єднав 12 систематичних оглядів і виявив невелике, але послідовне середнє зменшення ажитації від немедикаментозних втручань; автори водночас підкреслюють різну методологічну якість і потребу точніше визначати, які підходи для кого працюють найкраще.
Практична профілактика повторних епізодів
Ведіть короткий журнал тригерів
Записуйте час епізоду, що відбувалося безпосередньо перед ним, хто був поруч, яку дію просили виконати, чи могла людина бути голодною, спраглою, втомленою або відчувати біль, коли востаннє були сечовипускання й випорожнення, які ліки приймалися та що допомогло заспокоїти ситуацію. За кілька днів або тижнів можуть проявитися закономірності, яких не видно з пам’яті окремих епізодів.
Підлаштовуйте складні справи під найкращий час доби
Купання, візити до лікаря, поїздки або інші складні завдання краще планувати на період, коли людина зазвичай більш бадьора і спокійна. Перед дією коротко поясніть, що відбудеться, показуйте предмети, якщо це допомагає, і давайте час на реакцію. Один простий вибір — наприклад, «синя чи сіра сорочка?» — може бути легшим, ніж відкрите запитання з багатьма варіантами.
Перевіряйте слух, зір, освітлення і комфорт
Окуляри, слуховий апарат, достатнє освітлення, зручний одяг, відповідна температура та зрозуміле розташування речей зменшують частину непотрібної дезорієнтації. Якщо людина погано бачить або чує, раптовий підхід збоку чи ззаду може сприйматися як загроза.
Зберігайте передбачуваний ритм, але залишайте гнучкість
Стабільний режим сну, харчування, руху та звичних занять часто полегшує орієнтацію. Водночас жорстке дотримання розкладу ціною конфлікту суперечить самій меті догляду. Якщо не термінову дію можна перенести без шкоди, це часто безпечніше, ніж силове виконання «за графіком».
Вечірнє посилення неспокою
У частини людей із деменцією неспокій, дезорієнтація або дратівливість посилюються наприкінці дня. На це можуть впливати втома, недостатнє денне світло, порушення сну, зміна звичного ритму, шум, голод, біль або накопичення стимулів. Сам термін «вечірнє погіршення» не пояснює причину і не повинен замінювати оцінювання.
Якщо вечірні епізоди повторюються, корисно відстежити сон, денну активність, освітлення, час приймання їжі й ліків та конкретні ситуації перед погіршенням. Якщо ж виражена сплутаність або агресія виникла вперше й гостро, особливо з коливаннями уваги чи іншими новими симптомами, потрібна медична оцінка незалежно від часу доби.
Ліки: коли їх розглядають і чому потрібна обережність
Антипсихотичні препарати не є стандартною першою відповіддю на будь-яку ажитацію, крик, опір догляду або безцільне ходіння. За рекомендаціями NICE їх розглядають для людей із деменцією, коли існує ризик завдання шкоди собі чи іншим або коли ажитація, галюцинації чи марення спричиняють тяжкий дистрес. Перед цим потрібно оцінити й за можливості усунути медичні та середовищні причини.
Ефект цих препаратів обмежений. Cochrane-огляд Mühlbauer та співавт. показав, що атипові антипсихотики в середньому лише незначно зменшують ажитацію, водночас підвищують ризик сонливості та інших небажаних явищ. Тому рішення потребує співвідношення потенційної користі та ризику для конкретної людини, обговорення з пацієнтом і близькими, а також подальшого перегляду.
Якщо антипсихотик усе ж застосовується, NICE рекомендує найменшу ефективну дозу на найкоротший можливий час і повторну оцінку потреби щонайменше кожні шість тижнів; за відсутності чіткої тривалої користі лікування припиняють після клінічного обговорення. При деменції з тільцями Леві та деменції при хворобі Паркінсона можлива особливо виражена чутливість до антипсихотиків, тому це має враховувати лікар.
Вальпроат NICE не рекомендує призначати саме для контролю ажитації або агресії при деменції, якщо немає іншого окремого показання. Інші «заспокійливі» також не слід додавати самостійно: седативний ефект може супроводжуватися сонливістю, падіннями, порушенням уваги або іншими небажаними наслідками. Назва препарату без оцінювання причини не є планом лікування.
Що зазвичай погіршує ситуацію
Суперечка про факти, присоромлення, покарання, крик у відповідь, погрози, одночасні команди від кількох людей, несподівані дотики, блокування виходу, спроби силоміць завершити необов’язковий догляд або фізичне утримання вдома можуть збільшити страх і ризик травми. Так само небезпечно автоматично вважати кожен новий епізод «черговим проявом деменції» і пропускати біль, делірій, інфекцію, травму чи побічну дію ліків.
Після епізоду не варто вимагати вибачень або детального пояснення того, що сталося: людина може не пам’ятати подію або не розуміти причин власної реакції. Практичніше зафіксувати обставини, перевірити можливі потреби та обговорити повторювані чи небезпечні епізоди з лікарем.
Безпека і ресурс доглядальника
Доглядальник не повинен залишатися в ситуації, де є реальний ризик травми. Якщо поведінка стає фізично небезпечною, відійдіть у безпечне місце, залучіть іншу дорослу людину, а за потреби зверніться до екстрених служб. План безпеки краще обговорити заздалегідь: хто може приїхати, куди можна відійти, які предмети варто зберігати поза доступом, де лежить список ліків і медичних контактів.
Повторні нічні епізоди, крик, погрози або фізична агресія виснажують родину й можуть зробити домашній догляд нестійким. У такій ситуації потрібне не лише лікування симптомів у людини з деменцією, а й реалістичний перегляд обсягу допомоги: розподіл догляду між близькими, залучення соціальних чи медичних служб, денного догляду або іншої підтримки залежно від доступних у громаді ресурсів.
Поширені запитання
Чи є агресія обов’язковою частиною деменції?
Ні. Поведінкові зміни при деменції поширені, але конкретна людина може ніколи не мати фізичної агресії. Поява агресії завжди потребує контексту: причиною можуть бути біль, страх, середовище, труднощі комунікації, гостре захворювання, психотичні симптоми або інші чинники.
Як швидко заспокоїти людину з деменцією?
Універсальної фрази або прийому немає. Найбезпечніша послідовність — зменшити небезпеку й кількість стимулів, дати простір, говорити повільно, припинити необов’язкову конфліктну дію, перевірити біль та інший дискомфорт і вже після зниження напруження запропонувати знайому спокійну активність.
Що робити, якщо агресія виникає під час купання або переодягання?
Спершу оцініть, чи можна безпечно зробити паузу. Пояснюйте кожен крок до дотику, забезпечте приватність і тепло, використовуйте знайомого доглядальника, пропонуйте простий вибір і перевірте, чи немає болю. Якщо людина явно налякана або чинить сильний опір, силове завершення необов’язкової процедури зазвичай збільшує ризик травми.
Чи може раптова агресія бути через біль або інфекцію?
Так, така можливість існує, особливо якщо поведінка різко відрізняється від звичайної. Але за самою агресією неможливо визначити конкретну причину. Потрібні оцінювання симптомів, огляд і, за показаннями, додаткові обстеження.
Як відрізнити загострення деменції від делірію?
За одним проявом поведінки це зробити неможливо. Для делірію характерний гострий початок і коливання уваги та усвідомлення, часто на тлі медичної причини. Якщо зміни виникли за години або дні, людина стала значно більш сонливою, неуважною, дезорієнтованою чи незвично збудженою, потрібна термінова медична оцінка.
Коли викликати 103 або 112?
Телефонуйте по екстрену допомогу, якщо є безпосередня загроза життю чи серйозної травми, значне порушення свідомості, утруднене дихання, ознаки інсульту, тяжка травма, сильний біль або інший стан, що потребує негайного втручання, а також коли небезпечну агресію неможливо безпечно контролювати дистанцією та допомогою близьких.
Чи потрібні антипсихотики при агресії?
Іноді — у клінічно визначених ситуаціях із ризиком шкоди або тяжким дистресом. Але вони не є автоматичним лікуванням будь-якої агресії, мають обмежену середню ефективність і значущі ризики. Рішення про конкретний препарат, дозу, тривалість та моніторинг приймає лікар після оцінювання причин і загального стану.
Пов’язані статті
Джерела
Alzheimer’s Association. Aggression & Anger. Практичні рекомендації для доглядальників щодо можливих причин, безпечної реакції та звернення по допомогу.
Cummings J., Mintzer J., Brodaty H. et al. (2015). Agitation in cognitive disorders: International Psychogeriatric Association provisional consensus clinical and research definition. International Psychogeriatrics, 27(1), 7–17. DOI: 10.1017/S1041610214001963.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Екстрені служби України: контакти. Номери 112 і 103.
Державний експертний центр МОЗ України. (2025). Деменції та легкі когнітивні розлади: стандарт медичної допомоги та клінічна настанова. Реєстрові № ГС 2025-1663 та КН 2025-1663, опубліковано 03.11.2025.
Livingston G., Kelly L., Lewis-Holmes E. et al. (2014). Non-pharmacological interventions for agitation in dementia: systematic review of randomised controlled trials. British Journal of Psychiatry, 205(6), 436–442. DOI: 10.1192/bjp.bp.113.141119.
Mühlbauer V., Möhler R., Dichter M. N., Zuidema S. U., Köpke S., Luijendijk H. J. (2021). Antipsychotics for agitation and psychosis in people with Alzheimer's disease and vascular dementia. Cochrane Database of Systematic Reviews, 12, CD013304. DOI: 10.1002/14651858.CD013304.pub2.
National Institute for Health and Care Excellence. (2018; reviewed 2025). Dementia: assessment, management and support for people living with dementia and their carers. NICE guideline NG97.
Saito T., Shimizu N., Yao L. (2026). Effectiveness of non-pharmacological interventions for older adults with dementia: An umbrella review. International Journal of Nursing Sciences, 13(4), 380–386. DOI: 10.1016/j.ijnss.2026.06.008.