Біль і дискомфорт у людини з деменцією: як розпізнати потреби

5 днів тому

Читати 15 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Людина з деменцією може відчувати сильний біль і водночас не знаходити слів, щоб пояснити, що саме болить. Інколи замість звичної скарги з’являються напружене обличчя, стогін під час руху, відмова від їжі, неспокій, захисні рухи або незвична мовчазність. Завдання близьких і медичних працівників — почути ці сигнали, перевірити фізичні потреби, з’ясувати причину змін і забезпечити допомогу.

Найважливіше правило: спочатку запитайте людину про біль доступним їй способом; далі врахуйте поведінку, стан здоров’я та обставини. Зміни поведінки є приводом для оцінювання, а не готовим діагнозом. Рекомендації NICE щодо деменції передбачають поєднання самозвіту, клінічного огляду й структурованого спостереження, повторну оцінку після втручання та поступовий добір знеболення з контролем побічних ефектів.

Якщо сплутаність свідомості виникла раптово, людина різко стала сонливою, дезорієнтованою або її стан суттєво змінився за години чи дні, потрібне термінове медичне оцінювання. Так може проявлятися делірій, зокрема на тлі болю, інфекції, зневоднення або дії ліків.

Чому біль при деменції складніше помітити

Деменція — синдром набутого когнітивного погіршення, яке впливає на повсякденну самостійність. Вона може виникати за різних захворювань і перебігати з відмінними порушеннями пам’яті, мовлення, уваги, сприймання та планування. У людини можуть зберігатися больові відчуття, навіть якщо вона вже не здатна назвати їх причину, місце чи інтенсивність. Детальніше про природу синдрому — у статті «Деменція: ознаки, причини, діагностика та допомога».

Порушення мовлення можуть заважати сформулювати скаргу. Труднощі пам’яті іноді заважають пригадати, коли біль почався, а труднощі уваги — відповісти на кілька запитань поспіль. Людина може не розуміти складної шкали болю, реагувати на запитання із затримкою або забувати, що щойно розповіла про свій стан. Тому фраза «нічого не болить» за виражених труднощів спілкування потребує зіставлення з оглядом і спостереженням.

Вираженість деменції не визначає автоматично здатність відчувати біль. Сучасні дані підтримують необхідність активного пошуку болю, зокрема на пізніх стадіях. Водночас поведінкова реакція залежить від неврологічних змін, особистості, супутніх захворювань і контексту. Науковий огляд Pain assessment in elderly adults with dementia описує ризик недостатнього розпізнавання та лікування болю через труднощі комунікації.

Важливе поняття — базовий стан: як людина зазвичай рухається, спить, їсть, усміхається, говорить, реагує на дотик і догляд. Раптова або нова відмінність від звичного стану часто інформативніша за одну окрему гримасу чи вигук.

Які ознаки можуть свідчити про біль

Ознаки болю потрібно оцінювати разом, у конкретній ситуації. Людина може відчувати біль без видимих проявів, а кожен із наведених сигналів може мати кілька пояснень. Огляд поведінкових сигналів болю 2025 року показує, що дослідники найчастіше вивчали вираз обличчя та рухи тіла, але універсального одиничного сигналу немає.

Вираз обличчя й погляд

Насторожують гримаса під час повороту, насуплені брови, міцно стиснуті повіки, напружені губи, стискання щелеп, раптовий вираз страху або болю. Важливо бачити, у який момент це виникає: під час піднімання з ліжка, зміни положення, жування, дотику чи перевдягання. Огляд Facial Pain Expression in Dementia підкреслює цінність міміки й водночас обмеження її інтерпретації без інших відомостей.

Голос, слова та дихання

Стогін, зойки, плач, вигуки, повторення «ой», незвична вокалізація, зміна голосу або виражене напруження під час певної дії можуть супроводжувати біль. Звертайте увагу, чи повторюються звуки під час руху, торкання, сечовипускання, жування або переодягання. Прискорене дихання інколи супроводжує біль, але також буває ознакою серцево-легеневої проблеми та потребує окремої оцінки.

Рухи й положення тіла

Людина може притискати руку до живота чи грудей, терти коліно, берегти одну ногу, зупиняти рух, чинити опір під час повороту або відмовлятися вставати. Іноді вона не дозволяє доторкнутися до певної ділянки. Інколи біль проявляється зменшенням активності: людина довше лежить, менше ходить, неохоче користується рукою, перестає брати участь у звичних заняттях.

Ознаки особливо варто спостерігати в русі та в спокої. У дослідженні болю під час руху вокалізація, міміка і зміни мови тіла були інформативними поведінковими складниками оцінювання. Однак вони самі по собі не встановлюють причину болю.

Поведінка, настрій і контакт

Можливі дратівливість, неспокій, ажитація, відштовхування рук доглядальника, повторювані прохання, безсоння, плаксивість, зниження апетиту, раптова відмова від догляду або незвична замкненість. У когось біль супроводжується криком; у когось — мовчазністю та нерухомістю. Зміни поведінки можуть відображати також страх, шум, втому, самотність, сенсорне перевантаження або поведінкові та психологічні симптоми деменції.

Особливо важливо не вважати опір догляду проявом «неслухняності». Коли людині боляче під час підмивання, перенесення чи перевдягання, природною реакцією може стати захисний рух. Для безпечного реагування на гострі епізоди дивіться «Ажитація та агресія при деменції».

Де шукати причину дискомфорту

Біль — фізичний і емоційний неприємний досвід, пов’язаний із реальним або можливим ушкодженням тканин. Дискомфорт ширший: людину може турбувати спрага, холод, переповнений сечовий міхур, мокрий одяг, незручне положення, шум або тривога. Визначення конкретної потреби допомагає обрати правильну відповідь.

Опорно-руховий апарат і травми

Часті джерела — остеоартрит, біль у спині, м’язовий спазм, наслідки падіння, забиття, переломи, контрактури, болючі стопи та незручне взуття. Якщо людина почала берегти кінцівку, різко відмовляється наступати на ногу або скаржиться під час руху після падіння, потрібен огляд, а за підозри на перелом — невідкладна медична допомога. Не намагайтеся активно «розходити» гострий біль після травми.

У малорухомої людини боліти можуть суглоби й м’язи від тривалого положення. Догляд повинен поєднувати зручне позиціювання, перевірку шкіри, посильну рухливість і призначені фахівцем вправи.

Ротова порожнина, зуби, протези, ковтання

Карієс, запалення ясен, травмування слизової, невдалий зубний протез, сухість у роті можуть спричиняти біль під час їжі й гігієни. Сигналами стають жування на одному боці, відмова від певної їжі, зміни голосу при жуванні, торкання щоки або раптове погіршення харчування. Перевіряйте стан зубів і протезів, організуйте стоматологічне оцінювання. Кашель або поперхування під час їжі потребують окремої оцінки ковтання.

Живіт, кишківник, сечовий міхур

Закреп, затримка сечі, здуття, інфекції та інші захворювання можуть викликати істотний дискомфорт. Звертайте увагу на час останнього випорожнення, болючість живота, зміни сечовипускання, відчуття переповнення, підвищену температуру й загальне самопочуття. Раптовий сильний біль у животі, твердість живота, блювання, кров або неможливість помочитися вимагають швидкої медичної оцінки.

Довільне призначення проносних, сечогінних чи антибіотиків за поведінковими ознаками може затримати правильну діагностику. Якщо є підозра на інфекцію, лікар оцінює конкретні симптоми та обґрунтованість обстежень; сама зміна поведінки без інших даних не визначає збудника.

Шкіра, тиск і щоденний догляд

Пролежні, подразнення в ділянці підгузка, врослий ніготь, тісний одяг, попрілості, рани, свербіж, холодна або гаряча поверхня ліжка можуть залишатися непоміченими. Оглядайте ділянки найбільшого тиску: крижі, п’яти, лікті та інші вразливі місця — делікатно й з поясненням кожної дії. Наявність рани чи підозри на пролежень потребує професійного плану догляду.

Інші медичні й середовищні причини

Головний біль, нейропатичний біль, мігрень, оперізувальний герпес, загострення хронічного захворювання, післяопераційний стан, побічні реакції ліків теж можуть бути джерелом проблем. Паралельно перевірте окуляри, слуховий апарат, температуру кімнати, світло, гучність телевізора, потребу в туалеті, спрагу, голод, нудоту, недосипання й необхідність відпочинку.

Поява нових симптомів вимагає ширшого медичного погляду. Національний стандарт МОЗ України 2025 року передбачає міждисциплінарне спостереження та індивідуальний план допомоги людині з деменцією.

Як запитувати людину про біль

Звертайтесь до людини по імені, встановіть зоровий контакт, говоріть спокійно й використовуйте одне запитання за раз. Спершу запитайте: «Вам зараз боляче?» Потім: «Де саме болить?» або «Покажіть рукою». За збереженої здатності до самозвіту можна запропонувати зрозумілу шкалу від 0 до 10, словесні варіанти «немає болю — слабкий — помірний — сильний» або схематичне зображення тіла.

Перевірте, чи людина чує, бачить і розуміє запитання. Дайте час на відповідь. Повторіть її іншим простим способом, якщо потрібно, не перетворюючи розмову на допит. Для людини з афазією можуть бути корисними жести, малюнки чи запитання з вибором між двома варіантами. Збережена здатність сказати про біль має пріоритет: її слова потрібно брати до уваги поряд з іншими даними.

Не варто вважати, що людина завжди однаково оцінює біль у різний час. Біль може посилюватися під час перенесення з ліжка або ранкового одягання та майже зникати у спокої. Фіксуйте час і ситуацію, а не тільки число. Щодо щоденного контакту докладніше — у статті «Спілкування з людиною з деменцією».

Шкали спостереження: PAINAD, Abbey, MOBID-2 та їхні межі

Коли людина не може достовірно повідомити про біль, фахівці застосовують інструменти структурованого спостереження. Вони допомагають систематично записати прояви та порівняти стан до і після допомоги. Такі шкали доповнюють бесіду, фізичний огляд, анамнез і відомості близьких. NICE NG97 прямо рекомендує розглядати структуровану поведінкову шкалу за помірної й тяжкої деменції та в разі неможливості самозвіту.

PAINAD

PAINAD — шкала спостереження за болем при поширеній деменції. Вона враховує п’ять груп ознак: дихання, негативні звуки, вираз обличчя, мову тіла та реакцію на заспокоєння. Кожну групу оцінюють за визначеними правилами, сумарний показник становить від 0 до 10. Оригінальна розробка шкали була невеликим дослідженням; її застосовність оцінювали й у пізніших роботах. Показник PAINAD описує спостережувану поведінку та потребує клінічного тлумачення: нуль не гарантує відсутності болю, а високий бал не називає його причину.

Abbey Pain Scale і MOBID-2

Abbey Pain Scale відстежує невербальні сигнали, серед яких голосові, мімічні, тілесні та поведінкові зміни. MOBID-2 застосовує структуроване оцінювання, зокрема під час рухів, і звертає увагу на можливі різні локалізації болю. Вибір інструмента залежить від умов догляду, підготовки персоналу, мовної адаптації й доступності перевіреної версії.

Систематичний огляд 2022 року досліджував психометричні властивості низки шкал. Новий огляд McLennan та співавторів 2026 року охопив 30 спостережних інструментів і 121 психометричне дослідження; п’ять інструментів отримали сильну рекомендацію за сукупністю оцінених характеристик, тоді як деякі властивості вимірювання залишилися недостатньо дослідженими. Це підтверджує доцільність структурованого спостереження та необхідність обережно інтерпретувати результати.

Хто має застосовувати шкалу

Медичний працівник або підготовлений доглядальник, який знає правила конкретного інструмента, може послідовно записувати спостереження. Для регулярного моніторингу важливо дотримуватися однакової процедури: оцінювати подібні ситуації, час і реакцію після втручання. Порівнювати бали різних шкал як рівнозначні величини не можна. Формальна шкала не замінює огляду лікаря й не є інструментом самостійного призначення анальгетиків.

Практичний алгоритм для родини: помітити, перевірити, допомогти

Крок 1. Зупиніться й забезпечте безпеку

Якщо людина стала різко неспокійною або відштовхує руку, призупиніть дію, яка могла спричинити біль. Поясніть, що ви робите. Дайте час заспокоїтися. Переконайтеся, що немає падіння, кровотечі, загрози диханню чи інших небезпечних симптомів.

Крок 2. З’ясуйте, що змінилося

Порівняйте стан із попереднім днем і звичайним способом поведінки. Спробуйте встановити початок, тривалість, частоту, зв’язок із рухом, їжею, туалетом, дотиком, сном або прийманням ліків. Запитайте інших близьких, які знають людину, чи помічали вони ті самі сигнали.

Крок 3. Запропонуйте прості способи повідомити про біль

Поставте коротке запитання, запропонуйте показати місце або вказати на малюнку. Зверніть увагу на міміку й рухи. Якщо людина відчуває страх або не розуміє ситуації, спершу відновіть контакт і поясніть наступну дію. Не нав’язуйте відповідь на кшталт «у тебе точно болить спина».

Крок 4. Перевірте основні потреби й доступні причини

Переконайтеся, що людині зручно лежати або сидіти, одяг і підгузок сухі, є доступ до туалету, води й посильного харчування, не заважає протез чи взуття. Оцініть шкіру, рухливість, набряк, помітні травми, температуру тіла й інші симптоми в межах доступного безпечного спостереження. Підозра на захворювання чи травму — підстава для лікарського огляду.

Крок 5. Зафіксуйте й передайте інформацію

Корисний короткий запис: «О 08:30 під час піднімання з ліжка стиснула губи, притиснула ліву руку до плеча, сказала “болить”; у спокої через 10 хвилин виглядала спокійніше. Нове з учора». Такий опис набагато корисніший за формулу «весь ранок була агресивна». Запишіть назви й час останніх ліків, супутні скарги, падіння та попередні захворювання.

Крок 6. Узгодьте лікування і перевірте результат

За нового, стійкого або значущого болю зверніться до сімейного лікаря; за потреби — до невролога, геріатра, фахівця з паліативної допомоги, стоматолога чи іншого спеціаліста. Після призначеної допомоги оцініть ті самі прояви у схожих умовах: під час руху, догляду, їжі, сну. Повідомте лікаря, якщо біль зберігається, людина стала надто сонливою або з’явились побічні реакції.

Послідовність «оцінювання — втручання — повторне оцінювання» узгоджується з NICE. Кокранівський огляд 2022 року водночас показав, що переваги формалізованих покрокових програм над навчанням персоналу поки підтверджені обмеженими й неоднорідними даними.

Що робити, коли біль супроводжується ажитацією або агресією

Посилення ажитації іноді є повідомленням про тілесне страждання. Наприклад, людина може відштовхувати доглядальника під час болючого повороту чи голосно кричати через закреп. Але ажитація має й інші причини: страх, галюцинації, гострий делірій, депресивні симптоми, шум, надмірні вимоги, порушення сну або незнайоме середовище. Тому допомога починається зі структурованого пошуку причин.

Рекомендація NICE 1.7.1 вимагає перевірити клінічні й середовищні чинники дистресу, зокрема біль, делірій і неналежний догляд, перед призначенням медикаментозної або немедикаментозної терапії. Першочергово можна зменшити сенсорне навантаження, змінити болючу дію, надати людині більше часу й підтримати знайомий ритм. Докладніше — «Немедикаментозна допомога при поведінкових симптомах деменції».

У норвезькому кластерному рандомізованому дослідженні Husebo та співавторів систематизована програма знеболення зменшувала ажитацію в мешканців закладів догляду з помірною й тяжкою деменцією. Цей результат демонструє клінічну важливість оцінювання болю, але не дозволяє вважати біль універсальною причиною агресії. Пізніший огляд Cochrane відзначив низьку впевненість у сукупних висновках про переваги алгоритмічних програм.

Заспокійливий засіб або антипсихотик не усуває перелом, затримку сечі чи запалений зуб. Антипсихотики при деменції мають обмежені показання й істотні ризики; NICE пов’язує їх розгляд із загрозою шкоди або вираженим дистресом. У людей із деменцією з тільцями Леві та деменцією при хворобі Паркінсона можливі особливо тяжкі реакції чутливості.

Доведені підходи до полегшення болю і межі ліків

Лікування визначають за причиною, типом і тривалістю болю, супутніми хворобами, функцією нирок і печінки, іншими препаратами, ризиком падінь та особистими цілями людини. Лікар може призначати місцеві або системні знеболювальні, лікування основного захворювання, фізичну чи реабілітаційну підтримку, стоматологічне втручання та інші заходи. Деякі джерела дискомфорту зникають після усунення причини: незручного протеза, переповненого сечового міхура чи тиску на пошкоджену шкіру.

Немедикаментозне полегшення

Допоможуть уважне позиціювання, м’яка зміна положення тіла, комфортна температура, своєчасні гігієнічні процедури, лікування закрепу за планом лікаря, належний догляд за шкірою, доступна рухливість і підтримка під час їжі. За хронічного суглобового болю корисним може бути індивідуальний план рухової активності та фізичної терапії. Вибір тепла, холоду, масажу чи вправ потребує врахування конкретної хвороби, шкіри, чутливості та протипоказань.

Допомога має бути узгоджена з людиною настільки, наскільки це можливо. Попереджайте про дотик і поворот, робіть паузи, дозвольте обрати зручний момент, уникайте насильного утримування. Для побутової профілактики травм корисна стаття «Безпека вдома при деменції».

Парацетамол, протизапальні препарати та опіоїди

Парацетамол може бути одним із варіантів при певних типах легкого й помірного болю, але навіть він потребує врахування захворювань печінки, маси тіла та інших препаратів, що містять ту саму діючу речовину. Нестероїдні протизапальні препарати, зокрема ібупрофен, підвищують ризик шлунково-кишкової кровотечі, ушкодження нирок і серцево-судинних ускладнень у старшому віці. Американське геріатричне товариство наголошує на індивідуальному виборі й контролі цих ризиків.

Опіоїдні препарати мають місце за окремих показань, зокрема при сильному болю, але можуть спричиняти сонливість, закреп, нудоту, падіння, пригнічення дихання та посилення сплутаності. Вони вимагають лікарського призначення й спостереження. Даних для застосування опіоїдів лише як засобу проти ажитації недостатньо: огляд Cochrane не знайшов якісних рандомізованих доказів їхньої ефективності й безпеки для такого використання.

Схеми дозування, комбінування препаратів та скасування ліків визначає лікар. Не змінюйте самостійно дозу рецептурного засобу, особливо опіоїду, протисудомного, снодійного чи психотропного препарату. Не застосовуйте заспокійливі як заміну пошуку фізичної причини болю.

Як зрозуміти, що лікування допомагає

Мета — не лише зменшити певний бал, а повернути посильні дії та комфорт: людині легше сідати, їсти, митися, спати, розмовляти й брати участь у власному житті. Порівнюйте зміни в однакових ситуаціях; відстежуйте можливе погіршення рівноваги, сонливість, закреп, нудоту та нову дезорієнтацію. Якщо препарат приглушує активність, а джерело болю зберігається, план потрібно переглянути.

Коли потрібна термінова допомога

Негайно звертайтеся по екстрену медичну допомогу в Україні за номером 103 або 112, якщо з’явилися раптова виражена сплутаність свідомості, порушення дихання, сильний біль у грудях, ознаки інсульту, судоми, втрата свідомості, неконтрольована кровотеча, раптовий сильний біль у животі чи підозра на тяжку травму. За сильного болю після падіння або неможливості стати на ногу забезпечте безпечне положення й дочекайтеся медичної оцінки.

Якщо людина з деменцією протягом годин або днів стала різко неуважною, сонливою, незвично збудженою чи дезорієнтованою, це може бути делірій на тлі деменції. Відповідно до NICE CG103, гострі коливання уваги та поведінки потребують професійного оцінювання, а за труднощів розмежування делірію й деменції першочергово ведуть стан як делірій. Розгорнутий порядок дій — «Раптова сплутаність свідомості в літньої людини: невідкладні дії».

Заплануйте найближчий медичний огляд, якщо біль з’явився вперше, регулярно повторюється, порушує сон, харчування або рухливість, супроводжується температурою, закрепом, проблемами сечовипускання, новою раною чи стійкою зміною поведінки. Раптові симптоми та погіршення стану вимагають швидшого маршруту, ніж плановий запис.

Біль у лікарні, закладі догляду та після операції

Під час госпіталізації повідомляйте персоналу, як людина зазвичай показує біль, чи були падіння, які дії викликають страх, як вона реагує на дотик і які ліки приймає. Просіть про регулярну оцінку під час перев’язок, фізіотерапії, пересаджування, миття, туалету й після процедур. Важливо порівнювати біль у спокої та під час руху.

У закладі довготривалого догляду має бути узгоджений спосіб передавання інформації між змінами: де і коли виник біль, які ознаки помітили, що перевірили, які втручання допомогли, коли слід повторити оцінку. Близькі часто краще знають звичайні звуки, міміку та звички людини; персонал володіє клінічними інструментами. Спільне оцінювання ефективніше за ізольовані припущення.

Після операції, перелому чи зміни знеболювальних потрібне особливо уважне спостереження за делірієм, закрепом, затримкою сечі, диханням, сонливістю та здатністю рухатися. Післяопераційна ажитація потребує оцінювання медичної причини; лікування болю і профілактика делірію мають бути узгодженими завданнями команди.

Пізня стадія деменції та паліативний підхід

За тяжкої деменції людина може втратити здатність надійно розповідати про біль і дедалі більше залежати від допомоги у зміні положення тіла, годуванні та гігієні. Головною метою стає індивідуальний комфорт, гідність і полегшення симптомів. Це включає регулярне оцінювання болю, догляд за порожниною рота, шкірою, профілактику болючих травм, увагу до дихання й запобігання непотрібним процедурним стражданням.

Паліативна допомога може розпочинатися відповідно до потреб, а не лише в останні дні життя. Її команда допомагає узгодити контроль симптомів, цілі лікування, можливості родини та рішення з урахуванням побажань людини. Якщо людина не може висловити свою позицію, необхідно спиратися на раніше відомі цінності й чинні правила представництва. Деменція не позбавляє людину права на адекватне знеболення.

Для родини важливо мати зрозумілий контакт із медичною командою, письмові призначення, план дій при посиленні болю та домовленість про повторне оцінювання. З питань підтримки доглядальників доступна окрема стаття «Догляд за людиною з деменцією». Посібник ВООЗ iSupport містить модулі про повсякденний догляд, зміни поведінки та потреби родини; серед доступних мов є українська.

Щоденник болю та дискомфорту: простий зразок

Для передавання інформації лікарю зручно користуватися коротким щоденником. Записуйте дату й час, ситуацію, слова або дії людини, локалізацію чи можливий чинник, супутні симптоми, вжиті безпечні заходи та результат. В окремій графі фіксуйте призначені ліки й побічні реакції.

Приклад: «12 жовтня, 19:10. Під час чищення зубів відвертає обличчя, торкається правої щоки, відмовляється від твердої їжі. Температура звичайна, губи неушкоджені. У спокої за 15 хвилин спокійна. Запланували стоматолога». Другий приклад: «13 жовтня, 07:20. Після сну не дозволяє торкатися правого стегна й не може підвестися. Учора впала. Негайно викликали медичну допомогу».

Ведіть нотатки без ярликів на зразок «вперта», «маніпулює», «робить це навмисно». Описуйте спостережені факти й власні дії. Якщо користуєтеся шкалою PAINAD чи іншою, додавайте назву інструмента, умови оцінювання й час.

Часті помилки в догляді

Перша помилка — вважати всі зміни поведінки наслідком деменції. Раптове погіршення, новий біль чи відмова від руху потребують перевірки тілесних причин.

Друга — орієнтуватися лише на заперечення болю. За порушення мовлення, пам’яті й розуміння потрібні спостереження та огляд; за збереженого самозвіту його необхідно поважати.

Третя — застосовувати заспокійливі до пошуку причини. Седація може зробити поведінку менш помітною для оточення, але не лікує фізичного ушкодження чи інфекції.

Четверта — оцінити стан тільки один раз. Біль змінюється залежно від руху, часу доби, процедур та лікування. Потрібне повторне оцінювання після втручання.

П’ята — додавати без консультації знеболювальні до вже призначених. Поліфармація, хвороби нирок чи печінки й взаємодії ліків можуть суттєво підвищувати ризик побічних ефектів.

Шоста — відкладати звернення через те, що людина «все одно не зможе пояснити». Саме труднощі комунікації роблять клінічне оцінювання й участь близьких особливо важливими.

Запитання та відповіді

Чи може людина з тяжкою деменцією відчувати біль?

Так. Навіть за значних труднощів мовлення й пам’яті біль може зберігатися. Оцінювання включає доступний самозвіт, спостереження за мімікою, рухами та звуками, пошук можливих причин і медичний огляд. Відсутність слова «болить» не означає відсутності страждання.

Якщо людина кричить або відштовхує руки, це завжди біль?

Ні. Таке трапляється через біль, страх, дезорієнтацію, делірій, перевтому або несприятливе середовище. Перевірте, чи реакція виникає під час певної дії, чи є тілесні зміни, і зверніться по оцінку, якщо симптом новий або стійкий.

Чи можна за PAINAD поставити діагноз болю або визначити дозу препарату?

PAINAD систематизує спостережувані ознаки та допомагає відстежити динаміку. Результат треба зіставляти з оглядом та можливими джерелами болю. Шкала не встановлює конкретне захворювання й не задає схему знеболення.

Чому біль частіше помітний під час переодягання або ходьби?

Рух, торкання, навантаження на суглоби, рани або запалену ділянку можуть посилювати біль. Тому спостерігайте стан і в спокої, і під час щоденних дій. Виражений новий біль під час руху чи після падіння потребує огляду.

Що робити, коли людина відмовляється від їжі?

Перевірте стан ротової порожнини, зубів, протезів, нудоту, закреп, положення тіла, спосіб подавання їжі та ознаки порушення ковтання. За кашлю, поперхування, болю або зневоднення потрібна професійна оцінка. Причин відмови від їжі може бути кілька.

Чи допомагає лікування болю зменшити ажитацію?

У частини людей — так, якщо біль є вагомою причиною дистресу. Існують окремі позитивні рандомізовані результати, але узагальнені докази для спеціальних алгоритмів залишаються обмеженими. Лікування повинно бути спрямоване на встановлену або обґрунтовано підозрювану причину.

Чи можна давати знеболювальне перед кожним купанням?

Рішення залежить від причини й характеру болю та конкретного призначення лікаря. Спершу варто змінити болючі прийоми догляду й оцінити стан; плановане знеболення перед процедурою може розглядати медична команда за визначених показань. Самостійно додавати препарати чи збільшувати дозу небезпечно.

Коли звичайний неспокій стає невідкладною ситуацією?

Коли зміни виникають раптово й супроводжуються новою дезорієнтацією, різкою сонливістю, сильним болем, травмою, задишкою, порушенням мовлення або іншими ознаками гострого захворювання. Потрібна термінова оцінка, навіть якщо деменцію діагностовано давно.

Підсумок для близьких

Правильне розпізнавання болю при деменції починається з поваги до відчуттів людини й уважного порівняння її стану зі звичним. Запитуйте, спостерігайте під час руху й догляду, перевіряйте фізичні потреби, записуйте конкретні зміни, залучайте лікаря та повторно оцінюйте результат допомоги. Раптову сплутаність, гострий сильний біль і травми оцінюють терміново. Гідність, безпека й полегшення болю залишаються основою якісного догляду на будь-якій стадії деменції.

Пов’язані статті

Джерела

Американське геріатричне товариство. Care and Treatment Options for Pain Management. Health in Aging. Оригінал.
Браун Р. та співавтори (Brown R. et al.). Opioids for Agitation in Dementia. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2015;CD009705. Оригінал.
Всесвітня організація охорони здоров’я. iSupport for Dementia: Training and Support Manual for Carers of People with Dementia. 2019. Оригінал.
Гаджіставропулос Т. та співавтори (Hadjistavropoulos T. et al.). Pain Assessment in Elderly Adults with Dementia. The Lancet Neurology. 2014;13(12):1216–1227. Оригінал.
Гусебе Б. та співавтори (Husebo B. et al.). Efficacy of Treating Pain to Reduce Behavioural Disturbances in Residents of Nursing Homes with Dementia. BMJ. 2011;343:d4065. Оригінал.
Державний експертний центр МОЗ України. Деменції та легкі когнітивні розлади: чинний стандарт медичної допомоги й клінічна настанова, наказ МОЗ № 1663 від 03.11.2025. Оригінал.
Лаутенбахер С. і Кунц М. (Lautenbacher S., Kunz M.). Facial Pain Expression in Dementia: A Review of the Experimental and Clinical Evidence. Current Alzheimer Research. 2017;14(5):501–505. Оригінал.
Макленнан Е. та співавтори (McLennan A. et al.). Pain in Dementia: A Systematic Review of the Measurement Properties of Observational Assessment Tools. Clinical Psychology Review. 2026;124:102704. Оригінал.
Ман’єтта К. та співавтори (Manietta C. et al.). Algorithm-based Pain Management for People with Dementia in Nursing Homes. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2022;CD013339. Оригінал.
Накада К. та співавтори (Nakada K. et al.). Characteristic Behaviors of Pain During Movement in the Older Individuals with Dementia. Journal of Pain Research. 2024;17:865–871. Оригінал.
Національна служба охорони здоров’я Англії (NHS). Coping with Dementia Behaviour Changes. Оригінал.
Національна служба охорони здоров’я Англії (NHS). Sudden Confusion (Delirium). Оригінал.
Національний інститут досконалості охорони здоров’я Великої Британії (NICE). Delirium: Prevention, Diagnosis and Management in Hospital and Long-Term Care. CG103. Оновлено 2023. Оригінал.
Національний інститут досконалості охорони здоров’я Великої Британії (NICE). Dementia: Assessment, Management and Support for People Living with Dementia and Their Carers. NG97. Оригінал.
Сміт Т. О. і Гарві К. (Smith T. O., Harvey K.). Psychometric Properties of Pain Measurements for People Living with Dementia: A COSMIN Systematic Review. European Geriatric Medicine. 2022;13:1029–1045. Оригінал.
Смрке У. та співавтори (Smrke U. et al.). Pain Cues in People With Dementia: Scoping Review. JMIR Mental Health. 2025;12:e75671. Оригінал.
Уорден В. та співавтори (Warden V. et al.). Development and Psychometric Evaluation of the Pain Assessment in Advanced Dementia (PAINAD) Scale. Journal of the American Medical Directors Association. 2003. Оригінал.

Психологічна енкциклопедія