Мінімальний пакет послуг ПЗПСП у гуманітарних кризах: зміст і впровадження
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Мінімальний пакет послуг із психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (ПЗПСП) — це узгоджена міжнародна рамка пріоритетних дій, яку гуманітарні організації, державні служби та місцеві партнери можуть використовувати, щоб швидко сформувати доступну, безпечну й взаємопов’язану систему допомоги під час надзвичайної ситуації. Йдеться про конкретний документ Міжвідомчого постійного комітету (IASC) — Minimum Service Package for Mental Health and Psychosocial Support, оприлюднений у грудні 2022 року. У цьому матеріалі розглянуто його справжню структуру, спосіб визначення пріоритетів, впровадження на місцевому рівні та критерії якості. Першоджерело IASC.
Головний практичний зміст пакета полягає в тому, щоб після обстрілу, повені, евакуації, масштабного переміщення людей чи тривалої гуманітарної кризи служби не діяли ізольовано. Координація, розуміння потреб населення, захист прав, підтримка громад, доступ до медичної допомоги та подальше перенаправлення мають складатися в єдину систему. У пакеті зазначено, які основні види діяльності слід розглядати як пріоритетні, хто може їх виконувати та які супровідні умови потрібні для належної роботи.
Що означає «мінімальний пакет» і навіщо його створили
Слово «мінімальний» означає узгоджений набір першочергових дій для гуманітарного реагування. Воно не встановлює нижньої межі якості допомоги, не означає одного однакового набору консультацій для всіх постраждалих і не обмежує довготривале відновлення. Пакет допомагає почати з необхідного та розширювати систему відповідно до ситуації, наявних ресурсів і реальних потреб.
ПЗПСП охоплює заходи, які захищають або поліпшують психічне здоров’я та психосоціальне благополуччя населення. Такі заходи можуть здійснювати служби охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, гуманітарні організації та самі громади. На сторінці «Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка» розкрито загальне визначення ПЗПСП; у цьому матеріалі предметом є саме операційний стандарт IASC.
Пакет розроблений для ситуацій, коли потреби великі, служби перевантажені, звичні маршрути допомоги порушені, а частину населення складно охопити. Він систематизує пріоритетні види діяльності, які гуманітарні учасники повинні адаптувати до місцевого контексту. Базові принципи міжвідомчого реагування раніше були сформульовані в настановах IASC 2007 року; пакет 2022 року перетворює частину цих принципів на більш придатні для планування й виконання операційні напрями.
Для кого призначений документ
Його використовують координатори гуманітарного реагування, працівники закладів охорони здоров’я, фахівці соціальної та психологічної допомоги, організації захисту дітей, освітяни, працівники пунктів прийому й прихистків, місцеві органи влади, донори та організації громад. Для кожної з цих груп документ має різний практичний сенс: від спільної карти послуг до визначення компетенцій персоналу й планування фінансування.
Для людини, яка звертається по допомогу, головним результатом має бути зрозумілий шлях: де можна отримати інформацію й базову підтримку, кому повідомити про невідкладну потребу, як дістатися відповідного фахівця та як зберегти допомогу під час переїзду чи зміни обставин.
Яка структура мінімального пакета IASC
Оригінальний документ побудований із чотирьох розділів і 22 пронумерованих видів діяльності: двох напрямів міжвідомчої координації та оцінювання, чотирьох обов’язкових компонентів програм, чотирнадцяти видів програмної діяльності та двох спеціальних напрямів для окремих умов. Це структура саме пакета 2022 року, а не перелік терапевтичних методик чи професій. Повний зміст документа IASC.
Розділ 1. Координація та оцінювання: 1.1–1.2
Дія 1.1 — координувати ПЗПСП усередині секторів і між ними. Вона охоплює спільне планування з медичними, освітніми, соціальними, захисними та іншими гуманітарними структурами, узгодження ролей і виявлення прогалин у системі. Координація потрібна, щоб у двох сусідніх пунктах не дублювали одну й ту саму послугу, поки інша територія залишається без доступу до необхідної підтримки.
Дія 1.2 — оцінювати психосоціальні потреби та ресурси населення. Увага приділяється умовам життя, ризикам і способам подолання труднощів, доступним формам підтримки, бар’єрам звернення, місцевим можливостям і рівню функціонування служб. Детальні принципи розглянуто також у статті «Оцінювання психосоціальних потреб населення після катастрофи».
Важлива деталь IASC: початок необхідних послуг не повинен залежати від проведення складного епідеміологічного дослідження поширеності психічних розладів. За очевидних гуманітарних потреб допомогу організовують невідкладно, водночас уточнюючи картину проблем, наявних ресурсів і пріоритетів.
Розділ 2. Основні компоненти кожної програми: 2.1–2.4
Дія 2.1 передбачає належне проєктування, планування та координацію програм, із залученням постраждалого населення. Дія 2.2 — побудову системи моніторингу й оцінювання, яка дозволяє простежити не тільки кількість проведених заходів, а й доступність, якість і результати підтримки.
Дія 2.3 стосується турботи про працівників і волонтерів, які забезпечують ПЗПСП: належних умов роботи, організації навантаження, можливості звертатися по допомогу, реагування на ризики виснаження. Дія 2.4 — розвитку компетенцій персоналу, зокрема навчання, наставництва та супервізії. Короткий вступний інструктаж не замінює системної підготовки для складних психологічних або клінічних втручань.
Розділ 3. Програмна діяльність: 3.1–3.14
Дії 3.1 і 3.2 спрямовані на ознайомлення гуманітарних учасників і представників громад із ПЗПСП та базовими навичками психосоціальної підтримки. Працівник пункту реєстрації, наприклад, має вміти шанобливо спілкуватися з людиною у вираженому дистресі, помітити нагальну потребу та знати, куди її спрямувати. Таке ознайомлення не робить його психотерапевтом.
Дії 3.3 і 3.4 охоплюють поширення достовірних повідомлень про психічне здоров’я та підтримку групових ініціатив громади, включно з уже наявними мережами взаємодопомоги. Цінність цих дій визначається їхньою відповідністю потребам людей, безпекою, доступністю та добровільністю участі.
Дії 3.5–3.8 об’єднують підтримку раннього розвитку дітей, групові активності для дітей, допомогу батькам та іншим доглядальникам, а також підтримку працівників освіти. Тут психологічне благополуччя пов’язане з турботою, стабільними стосунками, навчальним середовищем, повсякденними звичками та захистом дитини. Кожна активність потребує вікової відповідності, правил захисту дітей і належної підготовки дорослих.
Дія 3.9 передбачає психосоціальну підтримку в безпечних просторах для жінок і дівчат. Вона має враховувати конфіденційність, ризик насильства, самостійність постраждалої людини та можливість делікатного перенаправлення до відповідних служб захисту й охорони здоров’я.
Дія 3.10 — надання допомоги з психічного здоров’я в межах загальних медичних послуг. У практичному вимірі це означає підготовку неспеціалізованих медичних працівників до виявлення, початкового ведення й перенаправлення поширених або тяжких станів у межах професійної компетентності, а також забезпечення безперервності необхідного лікування. Для клінічних рішень орієнтиром є гуманітарний посібник ВООЗ mhGAP-HIG.
Дія 3.11 присвячена включенню ПЗПСП до медичної допомоги людям, які пережили сексуальне насильство або насильство з боку інтимного партнера. Дія 3.12 — започаткуванню або зміцненню психологічних втручань за належними показаннями. Дія 3.13 — психосоціальній підтримці через ведення випадку, а дія 3.14 — захисту та допомозі людям у психіатричних лікарнях й інших установах. Для кожного з цих напрямів необхідні визначена відповідальність, фахова підготовка, конфіденційність і безпечна система скерування.
Таким чином, програмна частина пакета поєднує універсальні доступні заходи, підтримку сімей і громад, цільові втручання та доступ до спеціалізованої допомоги. Вона передбачає різні рівні потреб, а не одну обов’язкову психологічну процедуру для всього населення.
Розділ 4. Особливі умови: 4.1–4.2
Дія 4.1 стосується інтеграції ПЗПСП в клінічне ведення випадків під час спалахів інфекційних захворювань. Дія 4.2 — забезпечення ПЗПСП людям, позбавленим свободи. Для обох контекстів важливі особливі бар’єри доступу, умови безпеки, обмеження автономії та захист прав.
Ці спеціальні напрями не вичерпують усіх кризових ситуацій. Місцева програма додатково має враховувати, наприклад, повторювані обстріли, руйнування транспорту, відсутність зв’язку, порушення роботи лікарень або небезпеку для працівників.
На яких принципах ґрунтується впровадження
Пакет IASC спирається на міжсекторність, права людини, участь громади, застосування наявних ресурсів, доступність послуг і повагу до людської гідності. Доступ до ПЗПСП залежить також від базової безпеки, житла, води, харчування, можливості пересування та збереження соціальних зв’язків. У гуманітарній системі ці потреби взаємозалежні. Настанови IASC і посібник Sphere розглядають захист, якість та підзвітність як складові гуманітарної допомоги.
Участь людей у прийнятті рішень
Постраждалих необхідно залучати до визначення пріоритетів, місця й способу надання послуг, годин роботи, мови спілкування та критеріїв доступності. Спільнота може знати про небезпечні маршрути, стигматизацію або практичні труднощі, які зовнішня команда не побачить із початкової анкети.
Залучення має включати різні групи населення. Представники лише найпомітніших місцевих організацій не завжди передають потреби людей з інвалідністю, ізольованих осіб старшого віку, родин із маленькими дітьми, людей із тяжкими психічними станами чи постраждалих від насильства.
Відповідність допомоги можливостям і побажанням людини
Відвідування групи, розповідь про травматичну подію чи участь у психологічному опитуванні мають бути добровільними. Перед отриманням допомоги людині пояснюють, хто надає послугу, чого вона може очікувати, які дані будуть записані та як використовується інформація. Для дітей додатково застосовують відповідні правила згоди, захисту й участі законних представників там, де це потрібно.
Допомога повинна бути фізично й інформаційно доступною: зрозуміла мова, за необхідності переклад, альтернативні способи комунікації, безбар’єрний простір, адаптація для людей із порушеннями зору чи слуху, безпечна можливість звернутися конфіденційно.
Як впровадити мінімальний пакет послуг: послідовність управлінських рішень
Для ширшої міжсекторної моделі перегляньте матеріал «Організація психосоціальної підтримки під час гуманітарних надзвичайних ситуацій». Підготовку служб до першого реагування і резервні маршрути допомоги докладно розглянуто у статті «План готовності служб до психосоціального реагування на надзвичайну ситуацію».
Крок 1. Визначити територію, населення й робочий мандат
Спочатку потрібно описати, яку саме гуманітарну потребу має покрити програма: підтримку населення після одноразової катастрофи, реагування на повторювані атаки, роботу з евакуйованими в пунктах транзиту або допомогу людям у тривалій кризі. Визначають географічний охоплення, склад населення, часові й безпекові обмеження та відповідальні організації.
Далі потрібне зіставлення місцевих служб: медичні заклади, мобільні бригади, соціальні працівники, громадські й волонтерські ініціативи, дитячі та захисні служби, доступні психологічні фахівці. Важливо дізнатися, які послуги фактично працюють зараз, а не лише значаться в довіднику.
Крок 2. Оцінити потреби та ресурси, не затримуючи нагальної допомоги
Первинне оцінювання має виявити критичні прогалини: хто втратив доступ до необхідного лікування; кому складно пересуватися; чи існують безпечні місця для дітей і жінок; чи є медичне перенаправлення для гострих станів; що підтримує людей у громаді; які бар’єри створюють транспорт, кошти, черги, мова та недовіра.
Проводити повторні інтерв’ю про травматичні переживання заради кожного звіту не потрібно. Доцільно використовувати наявні дані, консультації з місцевими фахівцями, анонімізовану інформацію про звернення та розумне міжвідомче обмінювання агрегованими показниками. Детальніша робота з пріоритетами описана у статті «Тріаж психосоціальних потреб під час гуманітарної кризи».
Крок 3. Обрати конкретні дії з пакета й відповідальних виконавців
Координаційна група зіставляє 22 напрями IASC з місцевими потребами та спроможністю виконавців. Для кожної запланованої дії визначають відповідального, цільове населення, місце надання допомоги, необхідні компетенції, порядок перенаправлення, захисні заходи, джерело фінансування та очікуваний результат.
Важливо розрізняти заходи, потрібні всім програмам, та послуги, які активуються з урахуванням контексту. Наприклад, система координації, оцінювання, відповідальності й підтримки персоналу потрібна будь-якій програмі. Окремі послуги для осіб у місцях несвободи або спеціалізовані психологічні втручання розгортаються відповідно до потреб, компетенцій та можливостей забезпечити безпеку.
Якщо в регіоні немає доступного психіатра, наявність короткої групової програми не закриває потреби людини, яка потребує невідкладної психіатричної або медичної допомоги. Необхідно окремо планувати транспортний, дистанційний або міжзакладний маршрут.
Крок 4. Створити зрозумілу систему перенаправлення
Працівники першого контакту повинні мати актуальну схему: які установи приймають дітей, де отримати допомогу при насильстві, які послуги доступні людям із тривалими психічними станами, хто відповідає за кризову медичну оцінку та як отримувач підтримки дізнається про наступний крок.
Маршрути перевіряють практично. Телефон, за яким ніхто не відповідає, відділення без необхідних ліків або програма, що вже закрилася, не є доступною послугою. Зв’язок між організаціями має передбачати згоду людини, передачу мінімально необхідних даних і можливість зворотного зв’язку щодо факту отримання допомоги.
За ознак безпосередньої загрози життю, вираженої дезорієнтації, судом, гострого порушення свідомості, психозу, тяжкої інтоксикації чи суїцидального наміру потрібне невідкладне медичне оцінювання та належний захист. Такі ситуації вимагають окремого маршруту, який не підмінюють записом на звичайну психологічну консультацію. Детальніше — «Коли після катастрофи потрібна невідкладна психіатрична допомога».
Крок 5. Підготувати людей, які надають послуги
Навчальна програма залежить від ролі. Працівникам гуманітарної реєстрації потрібні навички ввічливої комунікації, розпізнавання нагальних потреб і перенаправлення. Працівникам громадських програм — навички безпечної групової роботи, захисту дітей, дотримання меж і реагування на повідомлення про насильство. Для клінічних втручань потрібні відповідні професійні компетенції, супервізія й протоколи.
Перша психологічна допомога за ВООЗ описує гуманну, практичну, підтримувальну взаємодію після тяжких подій. Її застосування не означає лікування посттравматичного стресового розладу. Не варто змушувати людей докладно переказувати пережите, проводити обов’язкові сеанси емоційного розкриття чи представляти односеансовий психологічний дебрифінг як доведену універсальну профілактику розладу. Межі цього підходу розкрито у статті «Психологічний дебрифінг після катастрофи: докази користі та ризики».
Крок 6. Затвердити мінімальні процедури безпеки
Кожна організація визначає порядок інформованої згоди, захисту персональних даних, фіксації звернень, реагування на порушення прав, скарги та інциденти. Доступ до інформації про стан людини має бути обмежений її професійною необхідністю. Публічні історії, фото, свідчення чи цитати постраждалих не слід використовувати для звітів або збору коштів без окремої належної згоди.
Потрібні конкретні механізми запобігання сексуальній експлуатації, насильству, дискримінації, тиску з боку працівників і небезпечному розкриттю особистої інформації. Для дитини чи людини, яка повідомляє про насильство, маршрут підтримки визначається потребами безпеки та спеціалізованими правилами захисту.
Крок 7. Визначити показники й перевіряти реальну доступність
Система моніторингу має відповідати питанню, чи отримують люди необхідну підтримку вчасно, безпечно й із повагою. До корисних процесних показників належать охоплення територій, кількість чинних маршрутів перенаправлення, частка працівників із необхідною підготовкою, наявність конфіденційних умов прийому, доступність сервісів для різних груп населення та своєчасне оновлення контактів.
Окремо оцінюють результати, які відповідають конкретному втручанню: функціонування, благополуччя, зменшення вираженого дистресу, задоволеність отримувачів, безперервність медичного лікування, завершення перенаправлення. Самого підрахунку консультацій недостатньо, адже велика кількість заходів може співіснувати з недоступністю допомоги для тих, хто має найбільшу потребу.
Крок 8. Коригувати пакет і планувати перехід до стійкої системи
Потреби змінюються після завершення рятувальних робіт, повернення людей, відновлення шкіл і медичних закладів. Програма потребує регулярного перегляду: де зросли черги, які послуги не використовуються, які нові ризики виникли, що можуть підтримувати місцеві структури та як передати їм необхідні ресурси й компетенції.
Вихід міжнародної гуманітарної організації не повинен автоматично означати переривання допомоги людям із довготривалими потребами. Безперервність лікування, партнерство з місцевими установами та передача відповідальності є частиною планування від початку, а не тільки завершального звіту.
Які ресурси потрібні для реального впровадження
План бюджету має включати не лише оплату фахівців і проведення занять. Потрібні координаційний час, транспорт, переклад, доступні приміщення, зв’язок, обладнання, належне збереження даних, підготовка персоналу, супервізія, турбота про працівників, механізми скарг і моніторинг. Якщо перенаправлення потребує перевезення людей, транспортна складова стає необхідною умовою доступу.
Пакет IASC підтримується практичними інструментами для оцінювання потреб, вибору діяльності, планування ресурсів і моніторингу. Такі інструменти допомагають адаптувати програму; вони не встановлюють універсальної вартості послуг або обов’язкового співвідношення працівників і постраждалих для всіх надзвичайних ситуацій. Підбір ресурсів має враховувати масштаб і тривалість кризи, безпекову ситуацію, рівень доступних державних послуг та можливості громад.
Приклад: тимчасовий центр прийому евакуйованих
У центрі прибуття людей після евакуації першим завданням є безпечна інформація, базові потреби та зрозуміла організація потоку. Працівники реєстрації мають знати, як допомогти людині зорієнтуватися, куди спрямувати родину з малою дитиною, кого залучити при загрозливому стані та як зберегти приватність.
Координатор узгоджує маршрути з лікарнею, соціальними службами та місцевими організаціями. Команда оцінювання перевіряє мовні, фізичні та фінансові перешкоди; працівники захисту забезпечують конфіденційні механізми звернень. Після прибуття людина за потреби отримує інформацію про подальшу підтримку в місці проживання. Таке застосування пакета узгоджує послуги навколо реального маршруту людини.
Приклад: громада, яка живе в умовах повторюваних обстрілів
У цій ситуації необхідне поєднання короткострокового реагування з тривалою доступністю допомоги. Потрібні резервні канали зв’язку, можливість відновити контакт після евакуації, підтримка дітей і доглядальників, маршрути для людей із тяжкими психічними станами, допомога персоналу та постійне коригування плану відповідно до безпекової ситуації.
Організатори можуть використовувати місцеві школи, медичні заклади й громадські осередки за умови належної безпеки та захисту даних. Оцінка успіху стосується доступу й безперервності допомоги, а не обіцянки усунути психологічні наслідки війни певною кількістю групових зустрічей.
Особливі потреби різних груп населення
Для дітей і підлітків важливі присутність та благополуччя близьких дорослих, безпека, захист, освіта, доступ до повсякденного життя та вікововідповідні активності. Індивідуальне психологічне втручання потрібне за показаннями, але потреби дитини не зводяться до нього. Програму слід будувати разом зі службами захисту дітей, освітою та охороною здоров’я.
Для людей старшого віку мають значення доступність транспорту, безперервність лікування, підтримка соціальних зв’язків, можливість отримувати інформацію доступним способом, збереження автономії. Люди з інвалідністю мають брати участь у формуванні послуг і отримувати потрібні пристосування без вимоги доводити власну «вразливість» повторними принизливими процедурами.
Для людей із тяжкими психічними розладами головними практичними питаннями можуть бути доступ до необхідних ліків, кваліфікованої допомоги, захист від насильства, супровід під час переміщення та недопущення переривання лікування. Для постраждалих від насильства особливо важливі безпечний контакт, контроль над розкриттям інформації й конфіденційне перенаправлення. Пріоритети визначають за поєднанням потреб і ризиків, а не лише за належністю до певної соціальної групи.
Як оцінювати якість: виконання заходів і реальні результати
Операційний стандарт дозволяє перевіряти, чи створено необхідні компоненти системи: координацію, карту послуг, підготовку персоналу, доступні точки входу, протоколи захисту та механізми перенаправлення. Це показники виконання програми, які можна спостерігати й перевіряти.
Однак успішне проведення заняття або кількість виданих інформаційних матеріалів самі по собі не доводять поліпшення психічного здоров’я. Щоб оцінювати ефективність конкретного втручання, потрібні відповідні методи дослідження, валідні показники, врахування змін у часі та порівняння, коли воно можливе й етично виправдане.
Систематичний огляд Cochrane 2024 року включив 13 рандомізованих досліджень із 7917 учасниками щодо психологічних і соціальних втручань, спрямованих на зміцнення позитивних аспектів психічного здоров’я в гуманітарних кризах країн із низьким та середнім рівнем доходу. Автори виявили недостатні та непевні докази для широких висновків про ефективність таких програм. Цей огляд не оцінював увесь пакет IASC як єдину систему й не означає, що всі його заходи марні: він показує, чому нормативна доцільність і емпірично доведений клінічний ефект є різними видами тверджень.
Тому наукова оцінка має бути багаторівневою. Гуманітарний консенсус обґрунтовує необхідність безпечної, скоординованої та доступної підтримки. Дослідження окремих втручань допомагають визначити, для яких цілей і груп є переконливі результати. Місцевий моніторинг дозволяє встановити, чи реалізується послуга відповідно до плану й чи доходить до людей.
Поширені помилки під час використання пакета
Першою помилкою є трактування документа як готової програми занять, яку можна провести без оцінювання потреб і партнерства з місцевими службами. Насправді пакет містить організаційні, громадські, захисні та клінічні компоненти, що потребують спільного впровадження.
Друга помилка — замінювати всі рівні ПЗПСП виключно першою психологічною допомогою. Вона може бути важливою формою ранньої підтримки, але потреби людини можуть включати відновлення зв’язку з родиною, безпеку, медичну оцінку, допомогу при насильстві, тривалий супровід чи спеціалізоване лікування.
Третя помилка — оцінювати успіх лише кількістю учасників. Доступність, якість, можливість відмовитися, безпека даних, корисність для людей і фактично завершені перенаправлення часто розповідають про роботу програми більше, ніж число подій у календарі.
Четверта помилка — залучати недостатньо підготовлених працівників до терапевтичних або медичних завдань без супервізії. Делегування визначених дій підготовленим неспеціалістам може розширювати доступ, якщо компетенції, межі відповідальності й маршрути до професійної допомоги чітко встановлені.
П’ята помилка — розгортати програму без плану підтримки самого персоналу. Люди, які регулярно працюють із масовими втратами, важкими історіями та загрозою безпеці, потребують організаційної підтримки, достатнього відпочинку, зрозумілих ролей і можливості звернення по допомогу.
Мінімальний пакет IASC та інші гуманітарні документи
Настанови IASC 2007 року задають загальні принципи й міжсекторний підхід до ПЗПСП в надзвичайних ситуаціях. Пакет IASC 2022 року систематизує пріоритетні дії для операційного впровадження. Ці документи взаємодоповнюють один одного.
Посібник Sphere описує гуманітарні стандарти якості та підзвітності, включаючи охорону здоров’я й захист гідності людей. Гуманітарний посібник mhGAP-HIG ВООЗ допомагає медичним працівникам неспеціалізованих закладів надавати допомогу при психічних, неврологічних і пов’язаних із вживанням психоактивних речовин станах у кризовому контексті.
Рекомендації УВКБ ООН щодо ПЗПСП у надзвичайних ситуаціях демонструють застосування міжнародної рамки в контексті вимушеного переміщення. Програмне рішення завжди має відповідати українським правилам охорони здоров’я та захисту прав і конкретним місцевим умовам. Сам пакет не замінює законодавства, професійних стандартів або клінічних протоколів.
Поширені запитання
Чи зобов’язана кожна гуманітарна організація реалізувати всі 22 напрями?
Окрема організація не зобов’язана самостійно надавати весь спектр послуг. Пакет передбачає міжвідомчу взаємодію: організації узгоджують ролі, використовують наявні ресурси й разом виявляють прогалини. Конкретні дії мають відповідати умовам надзвичайної ситуації, компетенціям і доступним ресурсам, а загальна система повинна забезпечувати необхідні маршрути підтримки.
Чи потрібно спочатку визначити поширеність ПТСР або депресії?
Ні. IASC зазначає, що окремі оцінки поширеності психічних розладів не є обов’язковою передумовою початку ключових послуг. Початкове оцінювання має насамперед визначити актуальні потреби, ризики, можливості громади й доступність підтримки. Спеціалізовані дослідження можуть бути корисними пізніше для конкретних рішень.
Чи дорівнює мінімальний пакет першій психологічній допомозі?
Перша психологічна допомога є однією з форм підтримувальних дій, які можуть використовуватися в гуманітарному реагуванні. Повний пакет охоплює також координацію, оцінювання, допомогу громадам, дітей і доглядальників, загальну медичну допомогу, захист людей у складних умовах, психологічні втручання, ведення випадків і підтримку персоналу.
Хто може надавати допомогу в межах пакета?
Різні дії виконують різні працівники. Орієнтування людей, поширення достовірної інформації та базову підтримку можуть забезпечувати належно підготовлені працівники першого контакту. Психологічні втручання, ведення клінічних станів і медичне лікування потребують відповідної професійної підготовки, супервізії та визначених повноважень.
Чи підтверджено дослідженнями ефективність усього пакета?
Пакет є міжнародною операційною рамкою, що ґрунтується на міжвідомчих рекомендаціях, досвіді гуманітарного реагування й наявних доказах. Ефективність конкретних його складників досліджена неоднаково. Наявність дії в пакеті означає її пріоритетність для організації допомоги, а наукову оцінку клінічного ефекту здійснюють окремо за відповідними дослідженнями.
З чого почати невеликій громаді з обмеженими ресурсами?
Насамперед слід скласти карту чинних послуг, визначити відповідального за координацію, домовитися про безпечні маршрути невідкладної та подальшої допомоги, забезпечити зрозумілу інформацію для населення й базову підготовку людей першого контакту. Наступні кроки обирають після оцінювання місцевих потреб і реальної спроможності партнерів.
Висновок
Мінімальний пакет послуг ПЗПСП IASC визначає операційну основу гуманітарного реагування на потреби психічного здоров’я та психосоціального благополуччя. Його практична цінність полягає в поєднанні координації, оцінювання потреб, захисту прав, підтримки громад і доступу до допомоги різної інтенсивності в одну зрозумілу систему.
Належне впровадження означає, що кожна людина може отримати відповідну підтримку без примусу й дискримінації, а кожна організація знає свою відповідальність, професійні межі та шлях взаємодії з партнерами. Реальну якість визначають доступність допомоги, безпечна робота служб, підтверджені результати та спроможність підтримувати послуги після завершення гострої фази кризи.
Пов’язані статті
Джерела
Inter-Agency Standing Committee (IASC). (2007). Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings. Офіційна публікація ВООЗ.
Inter-Agency Standing Committee (IASC), MHPSS Reference Group. (2022). Minimum Service Package: Mental Health and Psychosocial Support. Повний текст пакета.
Papola, D., Prina, E., Ceccarelli, C., Cadorin, C., Gastaldon, C., Ferreira, M. C., Tol, W. A., van Ommeren, M., Barbui, C., & Purgato, M. (2024). Psychological and social interventions for the promotion of mental health in people living in low- and middle-income countries affected by humanitarian crises. Cochrane Database of Systematic Reviews, 5, CD014300. DOI: 10.1002/14651858.CD014300.pub2.
Sphere Association. (2018). The Sphere Handbook: Humanitarian Charter and Minimum Standards in Humanitarian Response. Офіційний посібник.
United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR). (2024). Mental Health and Psychosocial Support (MHPSS): Emergency Handbook. Рекомендації УВКБ ООН.
World Health Organization (WHO), War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological First Aid: Guide for Field Workers. Публікація ВООЗ.
World Health Organization (WHO) & United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR). (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide: Clinical Management of Mental, Neurological and Substance Use Conditions in Humanitarian Emergencies. Публікація ВООЗ.
World Health Organization (WHO). (2025). Mental Health in Emergencies. Інформаційний матеріал ВООЗ.