Коли після катастрофи потрібна невідкладна психіатрична допомога
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Після обстрілу, вибуху, пожежі, повені, землетрусу або евакуації людина може плакати, тремтіти, мовчати, не спати чи відчувати сильний страх. Такі реакції самі по собі не свідчать про психіатричну невідкладність. Допомога стає невідкладною, коли існує безпосередня загроза життю або тяжкій шкоді, виникають гострі порушення свідомості, небезпечна зміна поведінки, підозра на отруєння чи інший серйозний медичний стан.
Якщо людина вчинила спробу самогубства, має конкретний намір негайно заподіяти собі чи іншому шкоду, раптово втратила орієнтацію, не реагує на звертання, має судоми, отримала травму голови або небезпечно поводиться через гостру зміну стану, в Україні телефонуйте 103 чи 112. Наявність пожежі, обвалу, вибухонебезпечних предметів або насильства вимагає насамперед безпечного місця та координації з рятувальниками. Офіційні підстави й телефони наведено на сторінках МОЗ та ДСНС.
Ця стаття присвячена саме визначенню небезпечних ознак і першій клінічній маршрутизації у контексті катастроф, коли можуть бути зруйновані лікарні, перерване лікування, відсутній транспорт або триває евакуація. Загальний шлях звернення до медичних служб України розглянуто в окремому матеріалі «Невідкладна психіатрична допомога: куди звертатися і як працює маршрут». Остаточний висновок про стан і лікування ухвалюють медичні фахівці.
Три рівні терміновості після катастрофи
Негайно: виклик екстрених служб
Телефонуйте 103 або 112, якщо є спроба самогубства, конкретна безпосередня загроза тяжкої шкоди, небезпечні дії з можливістю травмувати себе чи інших, втрата свідомості, судоми, раптова незвична дезорієнтація, ймовірне отруєння, тяжка травма чи порушення дихання. Різка зміна поведінки разом із такими ознаками потребує спершу загальномедичної оцінки, навіть якщо здається, що причина психологічна.
Слова «в людини нервовий зрив» майже нічого не пояснюють диспетчеру. Корисно сказати: «Не впізнає близьких після удару головою», «Прийняла невідому кількість таблеток», «Говорить про намір стрибнути з висоти», «Має судоми», «Загрожує собі зброєю». Саме конкретні спостереження допомагають визначити реагування. МОЗ України зазначає серед підстав для виклику екстреної допомоги гострі психічні розлади з поведінкою, небезпечною для життя людини чи оточення, а також інші невідкладні медичні стани.
Терміново: клінічне оцінювання без тривалого очікування
Коли безпосередньої загрози зараз немає, але людина швидко втрачає здатність дбати про себе, з'являються виражені незвичні переживання або порушення сприйняття, безсоння поєднується з різкою зміною поведінки, погіршується стан уже діагностованого психічного розладу чи перерване життєво важливе лікування, потрібен швидкий контакт із медичним фахівцем. Це може бути лікар-психіатр, доступне відділення лікарні, лікар первинної ланки або мобільна медична команда, залежно від доступних послуг.
Не відкладайте таке звернення лише тому, що людина фізично перебуває в прихистку або спокійно розмовляє. Погіршення може бути поступовим. За небезпечного наростання симптомів або неможливості забезпечити безпеку телефонуйте 103: диспетчер допоможе визначити необхідність бригади. За настановою NICE, підозра на манію чи тяжку депресію потребує термінового спеціалізованого оцінювання.
Підтримка й спостереження: за відсутності ознак гострої небезпеки
Плач, страх, тремтіння, труднощі з концентрацією, тимчасове порушення сну та бажання побути поруч із близькими часто виникають після надзвичайної події. Якщо людина притомна, орієнтується, підтримує контакт, здатна виконувати необхідні дії для власної безпеки й не має небезпечних фізичних симптомів, першочергові потреби — захист, вода, тепло, доступна інформація, зв'язок із близькими та можливість звернутися по допомогу пізніше.
ВООЗ описує психологічний дистрес після катастроф як надзвичайно поширений стан, що в багатьох людей поступово слабшає. Водночас стан треба повторно оцінити, якщо з'являються нові симптоми, людина дедалі гірше функціонує, перестає їсти або пити, різко змінює поведінку чи висловлює намір нашкодити собі. Тривалість і склад допомоги визначаються станом конкретної людини, а не самим фактом пережитої катастрофи.
Небезпечні ознаки, які потрібно розпізнати
Спроба самогубства або конкретна загроза самопошкодження
Нещодавня спроба самогубства, передозування, підготовка до небезпечної дії чи повідомлення про конкретний намір заподіяти собі смертельну шкоду найближчим часом потребують негайного звернення до екстрених служб. Повідомте факти диспетчеру, залишайтеся поруч, якщо це безпечно, і за можливості без суперечки допоможіть обмежити доступ до небезпечних засобів. Якщо є зброя чи загроза вашій безпеці, відійдіть та зверніться до служб через 112.
Не оцінюйте суїцидальну небезпеку за самими сльозами, діагнозом чи результатом короткого опитувальника. Клінічне оцінювання враховує особисті обставини, наміри, спостережені дії, медичний стан і можливість забезпечити безпеку. NICE не рекомендує використовувати шкали або загальні категорії ризику для прогнозування самогубства чи вирішення, кому пропонувати допомогу. В Україні 24 квітня 2026 року затверджено чинний стандарт медичної допомоги «Суїцидальна поведінка».
Те, що після гострого епізоду людина стала спокійнішою, не скасовує потреби в належному медичному оцінюванні. А якщо вона втратила свідомість або могла отруїтися, пріоритетом завжди є негайна фізична медична допомога.
Раптова сплутаність свідомості й порушення орієнтації
Людина, яка раптом не розуміє, де перебуває, перестала впізнавати близьких, не може утримувати увагу, говорить уривчасто, різко змінюється між збудженням і сонливістю або неадекватно реагує на прості звернення, потребує невідкладної медичної оцінки. Причинами можуть бути травма, інфекція, дефіцит кисню, отруєння продуктами горіння, порушення цукру крові, інсульт, дія речовин або делірій. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії прямо відносить раптову сплутаність свідомості до ситуацій, що вимагають негайної допомоги.
Після пожежі, вибуху чи тривалого перебування в пошкодженій будівлі необхідно враховувати дим, травми голови, переохолодження, виснаження та інші медичні чинники. Різка дезорієнтація літньої людини — це підстава перевірити гострі причини, а не пояснювати стан лише віком чи деменцією. В умовах катастрофи особливо небезпечно називати нову сплутаність «психологічним шоком» без медичного огляду.
Психотичні прояви й втрата можливості діяти безпечно
Після надзвичайної події людина може чути голоси, переживати сильну підозрілість, говорити незвично, відчувати загрозу, яку інші люди не підтверджують, або діяти відповідно до таких переконань. Самі по собі ці переживання не означають, що людина є небезпечною. Для терміновості важливі конкретна поведінка, раптовість змін, можливість дбати про себе, фізичні симптоми та реальна загроза тяжкої шкоди.
За безпосередньої небезпеки телефонуйте 103/112. За вираженої нової дезорганізації або втрати можливості підтримувати базові потреби без гострої загрози організуйте швидкий клінічний огляд. Медики мають перевірити можливі соматичні, неврологічні та токсикологічні причини. Гуманітарний посібник ВООЗ і УВКБ ООН містить рекомендації для медичних працівників щодо психозу, епілепсії, суїцидальної небезпеки та інших станів за обмеженого доступу до спеціалістів.
Для спілкування в такій ситуації корисний матеріал «Що робити, якщо у людини психоз». Головне — говорити спокійно, підтримувати відчуття безпеки, не висміювати переживань і не сперечатися про їхню реальність.
Ознаки манії, тяжкого виснаження чи депресивного погіршення
Коли людина майже не спить, але демонструє незвично високу активність, різко прискорене мовлення, імпульсивні небезпечні рішення або надмірно ризиковану поведінку, потрібне спеціалізоване оцінювання. Так само термінової допомоги може потребувати тяжкий депресивний стан, за якого людина перестає їсти, пити, дбати про себе або має небезпечні суїцидальні наміри. За наявності безпосередньої загрози першим кроком є виклик екстрених служб.
Окремий симптом не визначає манію або депресію. У прихистку безсоння може бути пов'язане з шумом, обстрілами, чергуваннями, болем і страхом. Для медичної оцінки важливі поєднання проявів, зміна щодо звичного стану, доступність підтримки та історія лікування. NICE рекомендує термінове направлення за підозри на манію або тяжку депресію.
Судоми, отруєння, травми та інші медичні причини небезпечної поведінки
Судоми, непритомність, порушення дихання, можливе передозування, нова слабкість кінцівок, порушення мовлення, сильна травма голови чи підозра на інсульт вимагають медичного реагування незалежно від наявності психіатричного діагнозу. Невідкладна допомога в таких випадках починається з оцінювання фізичного стану. Орієнтиром для України є офіційний перелік МОЗ.
Небезпечні зміни поведінки можуть виникнути після контакту з токсичними речовинами, втрати доступу до ліків, інфекції, значного зневоднення або синдрому відміни алкоголю чи деяких препаратів. Не намагайтеся лікувати ці стани психологічними вправами, примусовим сном, алкоголем чи самостійно підібраними седативними засобами.
Як сама катастрофа змінює оцінювання стану
У надзвичайній ситуації важливий не лише симптом, а й місце, в якому перебуває людина. Розгублена людина поруч із близькими в безпечному приміщенні має інші негайні потреби, ніж така сама розгублена людина біля обвалу, пожежі, глибокої води, дороги чи вибухонебезпечного предмета. Допомога залежить від здатності виконувати інструкції безпеки, наявності супроводу, травм, умов евакуації та доступності медичних служб.
ВООЗ зазначає, що катастрофи руйнують медичну інфраструктуру, переривають постачання препаратів, скорочують доступність персоналу й водночас збільшують попит на допомогу. Це змінює практичні маршрути. Першим контактом може стати бригада екстреної медицини, загальна лікарня, польовий медичний пункт чи медичний працівник у місці тимчасового проживання, а не спеціалізована психіатрична установа. Джерело — ВООЗ, Mental health in emergencies.
Втрата препаратів і перерване лікування
Під час евакуації люди часто залишають ліки й документи, втрачають телефон лікаря або переїжджають туди, де немає попередніх служб. Потрібно якнайшвидше відновити контакт із медичним фахівцем, особливо якщо йдеться про тяжкі психічні стани, епілепсію чи лікування, різке припинення якого може спричинити погіршення. Зберіть відомі назви призначених препаратів, дозування з попередніх документів, час останнього приймання та наявні симптоми.
Не змінюйте самостійно дози, не діліться психотропними препаратами з іншими постраждалими й не замінюйте лікування алкоголем чи випадковими ліками. За судом, тяжкого порушення свідомості або небезпечної поведінки потрібен екстрений виклик. mhGAP-HIG розроблено для медичних працівників у гуманітарних умовах; він допомагає організувати клінічну допомогу, але не є інструкцією для самостійного призначення ліків.
Евакуація, транспорт і місця тимчасового розміщення
Коли людина не може безпечно рухатися, губиться під час евакуації, не здатна орієнтуватися у швидких вказівках або потребує медичного супроводу, про це потрібно повідомити команду евакуації й медиків. За обмеження мобільності, порушення слуху, зору чи комунікації слід забезпечити доступний спосіб повідомлення й допомогу з транспортуванням. Наявність інвалідності чи встановленого психіатричного діагнозу не визначає автоматично ступеня небезпеки.
У пункті тимчасового розміщення важливо мати узгоджений спосіб звернення до швидкої, контакт найближчого медичного працівника, доступ до медикаментів і правила передачі людини між командами. Це організаційні заходи, передбачені міжсекторною логікою настанов IASC, а не окреме психіатричне лікування.
Як допомогти, поки медична команда в дорозі
Забезпечте фізичну безпеку
Вийдіть із небезпечної будівлі, задимленого приміщення, зони обстрілу або місця, де є інша безпосередня загроза, якщо можете зробити це безпечно. Повідомте рятувальників, якщо людину неможливо евакуювати самостійно. За судом, втрати свідомості або порушення дихання дотримуйтеся інструкцій диспетчера щодо домедичної допомоги.
Не витрачайте час на пошук медичних паперів перед дзвінком 103. Якщо документи, упаковки ліків чи контакти лікаря легко доступні, передайте їх медикам пізніше. Не примушуйте людину з порушенням свідомості пити, їсти або ковтати медикаменти.
Підтримуйте контакт і гідність людини
Представтеся, говоріть коротко й спокійно, пояснюйте конкретний наступний крок. Якщо можливо, запитайте, чи можна сісти поряд, допомогти зв'язатися з близькими або перейти в тихіше місце. Уникайте натовпу, гучних суперечок, допитів і вимог докладно розповісти про пережите. Людина може не хотіти говорити, і це слід поважати за відсутності ознак порушення свідомості чи іншої небезпеки.
Перша психологічна допомога означає людяну підтримку, практичну орієнтацію та зв'язок із ресурсами. Посібник ВООЗ спирається на гуманітарний консенсус щодо поваги до гідності, культури й можливостей людини. Сам факт включення першої психологічної допомоги до керівництва не доводить, що вона універсально лікує ПТСР або запобігає його розвитку.
Деескалація замість примусу
Якщо людина збуджена, дайте достатньо фізичного простору, нехай із нею спілкується одна людина, уникайте погроз і принизливих висловлювань. Не сперечайтеся про зміст галюцинацій чи переконань, але й не стверджуйте, що вони об'єктивно правдиві. Коли є зброя, небезпечні дії або пряма загроза насильства, відійдіть у безпечне місце й повідомте служби через 112, а якщо потрібне втручання поліції — 102.
Не намагайтеся самі силоміць утримувати чи зв'язувати людину або давати їй седативні засоби «щоб вона поспала». Настанова NICE з деескалації призначена для професійних служб і наголошує на пріоритеті вербальної підтримки та мінімізації обмежувальних втручань. Психіатричний діагноз сам по собі не є доказом агресивності чи небезпеки.
Яку інформацію передати диспетчеру та медикам
Насамперед назвіть адресу, місцевість, точний вхід або орієнтир, ваш номер телефону та актуальну небезпеку навколо. Поясніть, яка подія сталася, приблизний вік людини, чи вона притомна й нормально дихає, коли розпочалася зміна стану, що вона робить зараз та які травми або отруєння можливі. Якщо знаєте, повідомте про судоми, хронічні захворювання, попереднє лікування, втрачені препарати і час їхнього останнього приймання.
Важливо передати точні слова людини про намір нашкодити собі чи комусь іншому, якщо вони були сказані, а не замінювати їх загальними оцінками. Повідомте, чи є поруч зброя, уламки, вогонь, діти, чи доступний безпечний підхід і чи потрібне транспортування людини з інвалідністю. Якщо відомостей немає, скажіть «не знаю». Диспетчер визначає необхідне реагування; у разі змін стану телефонуйте повторно.
Під час передачі з евакуаційного пункту до лікарні або з медичної команди до іншої служби корисно зберігати мінімальну необхідну інформацію: спостережувані небезпечні ознаки, час їх появи, уже виконані дії, доступні дані про лікування, наступне місце звернення та спосіб контакту. Передавайте персональні медичні відомості конфіденційно та лише за призначенням. Узгоджені гуманітарні маршрути і права постраждалих описані в керівництві IASC.
Ситуації, які найчастіше викликають сумніви
Людина після обстрілу плаче, тремтить і мовчить
Якщо вона притомна, орієнтується, перебуває в безпеці та не має ознак небезпечної фізичної травми, першочергові дії — перевірити фізичні потреби, запропонувати доступну практичну підтримку, допомогти зв'язатися з близькими, залишити можливість звернутися по допомогу пізніше. Плач і мовчання самі по собі не встановлюють психіатричного діагнозу.
Після пожежі людина стала сонливою, дезорієнтованою й не впізнає родичів
Телефонуйте 103/112. Це може бути гострий медичний стан, зокрема отруєння продуктами горіння чи дефіцит кисню. Перейдіть у безпечну зону й повідомте про задимлення, час перебування в ньому та інші симптоми. Психологічне пояснення нової сплутаності до медичного огляду є небезпечним припущенням.
Після евакуації людина повідомляє конкретний намір покінчити з життям
Потрібне негайне звернення по екстрену допомогу. Не залишайте людину саму, якщо це безпечно, без конфлікту допоможіть віддалити небезпечні засоби й передайте диспетчеру її слова та спостережені дії. Подальше заспокоєння людини не замінює оцінювання медичним фахівцем.
У прихистку людина майже не спить і стає незвично збудженою
З'ясуйте, чи немає дезорієнтації, небезпечних дій, втрати ліків, вираженого порушення сприйняття або фізичного захворювання. Організуйте швидке клінічне оцінювання; за безпосередньої небезпеки телефонуйте 103/112. Саме безсоння після катастрофи може мати багато причин, тому діагноз за однією ознакою не встановлюють.
Під час переїзду людина втратила психіатричні препарати, але почувається стабільно
Потрібно якнайшвидше відновити контакт із лікарем і перевірити попередні призначення. Збережіть наявні записи, назви ліків і час останнього приймання. Не підбирайте заміну або дозування самостійно. За судом, гострого порушення свідомості чи іншого небезпечного погіршення викликайте екстрену допомогу.
Дитина після вибуху не хоче говорити й міцно тримається за дорослого
Допоможіть дитині перебувати з безпечною дорослою людиною, перевірте фізичні травми й базові потреби, пояснюйте події простими словами. Мовчання, страх і потреба в близькості можуть бути реакціями на загрозу. Втрата свідомості, судоми, раптова різка дезорієнтація чи безпосередня загроза життю потребують екстреної оцінки.
Особливі потреби дітей, літніх людей та людей з інвалідністю
Дітям і підліткам потрібні спілкування відповідно до віку, доступ до безпечного дорослого й захист від повторного залякування. У літніх людей слід уважно перевіряти нову сплутаність, наслідки зневоднення, інфекцій, травм, втрату слуху чи зору. Людям із порушеннями мобільності, сенсорними або комунікаційними особливостями потрібні доступні інструкції, транспорт, звичні допоміжні засоби й підтримка, яку вони приймають.
Люди з тяжкими психічними розладами так само потребують фізичної безпеки, житла, води, харчування та доступу до безперервного лікування. Для вагітних і породіль необхідно вчасно оцінювати акушерські та загальномедичні невідкладні симптоми й гостру зміну психічного стану. Постраждалим від насильства забезпечуйте приватне спілкування й безпечне направлення без вимоги розкривати подробиці перед натовпом. Доступність та захист прав належать до міжсекторних завдань IASC.
Межа компетенції волонтера і гуманітарної команди
Перші дії гуманітарного працівника — побачити небезпечну ознаку, забезпечити безпеку, звернутися до служб, допомогти з транспортом і передати фактичні спостереження медичній команді. Волонтер або психолог без відповідної медичної компетенції не призначає препарати, не встановлює діагноз, не вирішує питання госпіталізації й не проводить силового знерухомлення.
Якщо зв'язок з екстреними службами порушений, слід користуватися доступним офіційним каналом взаємодії з рятувальниками, черговими медичними працівниками, евакуаційною командою або лікарнею. Не відкладайте допомогу лише через відсутність психіатра: загальномедичний персонал також має роль у первинному оцінюванні та невідкладній маршрутизації. Посібник mhGAP-HIG прямо призначено для першої лінії медичних служб у гуманітарних надзвичайних ситуаціях.
Психологічна перша допомога може підтримати людину, яка відчуває гострий дистрес, але не замінює медичного огляду при судомах, порушенні свідомості, тяжкій травмі, суїцидальній небезпеці чи інших загрозливих станах. Не проводьте примусового детального обговорення пережитої події або універсального односеансового дебрифінгу як нібито доведеної профілактики ПТСР. Допомога має відповідати потребі, стану та волі людини, наскільки це сумісне з невідкладною безпекою.
Що відбувається після екстреного звернення
Медична команда оцінює життєві функції, травми, можливе отруєння, порушення свідомості, актуальні ризики й психічний стан. Першим закладом може бути багатопрофільна лікарня. Потребу у спеціалізованій психіатричній допомозі, госпіталізації або іншому лікуванні визначають компетентні фахівці. Сам по собі виклик швидкої не означає автоматичної психіатричної госпіталізації.
Після невідкладної фази потрібен зрозумілий подальший маршрут: хто проводить повторний огляд, як поновити лікування, де отримати рецепти, який контакт для нового погіршення і як передати необхідну інформацію наступній команді. Рішення мають враховувати згоду, приватність, гідність людини та реальну доступність послуг. В Україні допомогти з подальшим зверненням може інформація про центри ментального здоров'я.
Поширені запитання
Чи потрібен психіатр усім людям після катастрофи?
Ні. Сам факт пережитої катастрофи не визначає психіатричного діагнозу або потреби в лікуванні. Першочерговими часто є безпека, практична підтримка, контакт із близькими й відновлення умов життя. За небезпечних ознак рівень допомоги змінюється, і потрібно діяти негайно.
Чи обов'язково телефонувати 103 через панічну атаку?
Слід оцінити фізичний стан і обставини. Новий сильний біль у грудях, порушення дихання, непритомність, судоми, травма, підозра на отруєння або інші небезпечні симптоми потребують медичної оцінки. Якщо стан безпечний і людина притомна, може бути доречною спокійна підтримка. Не називайте небезпечний медичний симптом «панікою» лише за зовнішньою схожістю.
Чи небезпечна людина, яка чує голоси?
Сам факт такого переживання або психіатричного діагнозу не є доказом небезпеки. Оцінюють конкретні дії, стан свідомості, можливість дбати про себе та наявність безпосередньої загрози. Якщо вона є, викликайте служби; в інших випадках організуйте своєчасне клінічне оцінювання.
Що робити, коли людина відмовляється говорити?
Запропонуйте практичну підтримку без примусу, дайте можливість побути поруч із безпечною близькою людиною, повідомте доступну інформацію й спосіб звернення пізніше. Якщо мовчання поєднується з порушенням свідомості, відсутністю реакції на звертання або небезпечними медичними ознаками, потрібна екстрена оцінка.
Чи можна самостійно відновити втрачені під час евакуації психіатричні препарати?
Потрібно відновити призначення через доступного лікаря й перевірити попередню схему лікування. Самостійна заміна препаратів або зміна дозування може бути небезпечною. Якщо вже виникли судоми, гостра сплутаність, інша загроза життю чи тяжке погіршення, звертайтеся по невідкладну допомогу.
Пов’язані статті
Психіатрія катастроф: що це і як допомагають після надзвичайних подій — галузь і організація клінічної допомоги під час масштабних подій.
Невідкладна психіатрична допомога: куди звертатися і як працює маршрут — загальне звернення до медичних служб в Україні.
Що робити, якщо у людини психоз: безпека, спілкування та коли потрібна невідкладна допомога — допомога при психотичних проявах.
Як допомогти людині, яка себе ушкоджує: підтримка, безпека і звернення по допомогу — безпека при самоушкодженнях.
Гостра реакція на стрес і гострий стресовий розлад: у чому різниця — клінічні відмінності гострих станів.
Центри ментального здоров’я в Україні: яку допомогу надають і як звернутися — подальша підтримка й доступні послуги.
Джерела
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (б. р.). Екстрені служби України: контакти допомоги у надзвичайних ситуаціях.
Державний експертний центр МОЗ України. (2026). Суїцидальна поведінка: чинний стандарт медичної допомоги та клінічна настанова.
Inter-Agency Standing Committee. (2007). IASC Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings.
Міністерство охорони здоров’я України. (б. р.). Коли варто телефонувати на номер 103?.
National Health Service. (б. р.). Sudden confusion (delirium).
National Institute for Health and Care Excellence. (2014, оновлено 2025). Bipolar disorder: assessment and management (CG185).
National Institute for Health and Care Excellence. (2015). Violence and aggression: short-term management in mental health, health and community settings (NG10).
National Institute for Health and Care Excellence. (2022). Self-harm: assessment, management and preventing recurrence (NG225).
World Health Organization, War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers.
World Health Organization & United Nations High Commissioner for Refugees. (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide.
World Health Organization. (2025). Mental health in emergencies.