top of page

Психологічна енкциклопедія

Тріаж психосоціальних потреб під час гуманітарної кризи: рівні та пріоритети

3 дні тому
Читати 11 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Тріаж психосоціальних потреб під час гуманітарної кризи — це оперативне визначення того, хто потребує допомоги насамперед, яка саме підтримка потрібна людині або родині та наскільки швидко слід організувати відповідний маршрут. Він поєднує перевірку безпеки, оцінювання нагальних потреб, розпізнавання станів, що вимагають медичної уваги, і доступ до соціальних, психологічних та спеціалізованих служб.


Мета тріажу — своєчасно спрямувати обмежені ресурси туди, де затримка матиме найбільші наслідки для життя, здоров’я, безпеки та повсякденного функціонування. Систематичний огляд досліджень реагування на катастрофи підтверджує потребу в організованому виявленні людей, яким потрібні послуги психічного здоров’я, та подальшому скеруванні, водночас указуючи на обмеженість доказів для окремих ранніх психосоціальних заходів. North і Pfefferbaum, 2013


Що означає психосоціальний тріаж і чим він відрізняється від медичного


Медичне сортування під час подій із великою кількістю постраждалих визначає пріоритет невідкладної допомоги за тяжкістю фізичного стану, загрозою життю та можливістю втручання. Психосоціальний тріаж додає оцінювання безпеки, здатності задовольняти основні потреби, психічного стану, соціальної підтримки, залежності від догляду та доступності послуг. Він не замінює медичне сортування. Людина з порушенням свідомості, судомами чи тяжкою травмою потребує медичної допомоги незалежно від результатів будь-якої психологічної бесіди.


Тріаж відрізняється також від повного оцінювання психосоціальних потреб. Оцінювання може аналізувати становище громади, доступні ресурси та прогалини в послугах; тріаж відповідає на практичне запитання конкретного моменту: що потрібно зробити зараз, для кого і через яку службу. У настанові IASC щодо оцінювання окремо наголошено на етичних принципах і доречності різних методів у різних фазах надзвичайної ситуації.


Психосоціальний тріаж не є психіатричним діагнозом, психологічним тестом або рейтингом цінності постраждалих. Його результат описує необхідність і терміновість дій у певних умовах, а не незмінну характеристику людини.


На чому ґрунтується пріоритет допомоги


Визначення пріоритету починається із загроз життю, фізичній безпеці та можливості отримати необхідні послуги. Практичне рішення формується з кількох взаємопов’язаних ознак.


Безпосередня небезпека


Найвищу терміновість мають травми, гострі медичні стани, безпосередня загроза самогубства чи насильства, небезпечна втрата орієнтації, неможливість самостійно залишити небезпечне місце, відсутність дорослого, який дбає про дитину, та інші ситуації, у яких очікування може спричинити шкоду. За потреби одночасно залучають медичні, рятувальні та служби захисту.


Основні умови виживання та захисту


Відсутність питної води, ліків, безпечного прихистку, тепла, доступного транспорту або засобів зв’язку може бути головною причиною дистресу й водночас безпосереднім ризиком. ВООЗ розглядає втрату базових послуг і переривання лікування як важливі складові психічних та психосоціальних наслідків надзвичайних ситуацій. ВООЗ, 2025


Функціонування та можливість користуватися допомогою


Варто оцінити, чи може людина зрозуміти інформацію, приймати повсякденні рішення, доглядати за собою та залежними членами родини, знаходити необхідні служби й підтримувати контакт із близькими. Виражений дистрес, який перешкоджає цим діям, може вимагати активнішого супроводу навіть за відсутності встановленого діагнозу.


Наявна мережа підтримки


Людина, яка має безпечний прихисток, контакт із близькими й доступ до необхідних послуг, може потребувати іншої інтенсивності допомоги, ніж людина з аналогічними емоційними реакціями, але без житла, ліків чи підтримки. Соціальні ресурси враховують разом зі станом і потребами, а не замість них.


Бар’єри доступу


Фізична недоступність пункту допомоги, відсутність перекладу жестовою мовою, перешкоди для людей із порушеннями слуху чи зору, необхідність супроводу, економічна залежність, страх насильства або дискримінація змінюють реальну терміновість потреби. Пріоритет враховує наслідки цих бар’єрів, а не лише виразність симптомів.


Практичні пріоритети: від негайного реагування до подальшого спостереження


Нижче наведено редакційну операційну модель для пояснення принципу тріажу. Це не універсальна міжнародна чотириколірна шкала і не валідований інструмент прогнозування психічних розладів. Місцеві протоколи медичного сортування, захисту дітей та реагування на насильство мають перевагу там, де вони застосовні.


Пріоритет 1. Негайна безпека та екстрене втручання


До цієї групи належать люди з очевидною загрозою життю або здоров’ю, гострими неврологічними чи соматичними проявами, актуальною суїцидальною небезпекою, тяжким психічним станом із небезпечним порушенням поведінки, а також діти та залежні дорослі без необхідного захисту. Першою дією стає забезпечення безпеки, виклик відповідних служб, безпечне перебування поруч та передавання допомоги кваліфікованим фахівцям. За підозри на невідкладний медичний стан психосоціальне інтерв’ю відкладають.


Деталізовані підходи до оцінювання психозу, судом, суїцидального ризику й інших станів для медичних працівників визначено в mhGAP Humanitarian Intervention Guide ВООЗ і УВКБ ООН. Психосоціальний волонтер розпізнає небезпечні ознаки та організовує передавання, але не встановлює діагноз і не призначає лікування.


Пріоритет 2. Термінові практичні потреби й захищене скерування


Сюди належать люди без безпечного місця перебування, їжі чи життєво необхідних ліків, люди після насильства, родини, які втратили зв’язок із дітьми, а також ті, чий тяжкий дистрес істотно ускладнює повсякденні дії. Організатори допомоги уточнюють, яка саме служба може прийняти людину, як вона туди дістанеться, хто супроводжуватиме її за потреби та як перевірити, що допомогу отримано.


Для постраждалих від насильства скерування відбувається з урахуванням ризику повторного насильства, конфіденційності та волевиявлення людини. Сам факт належності до певної групи населення не визначає терміновість автоматично; значення мають конкретні небезпеки, залежність від догляду та доступ до допомоги.


Пріоритет 3. Адресна підтримка та запланований контакт


Коли безпосередня безпека забезпечена, але дистрес залишається значним, людина може потребувати підтримувальної розмови, відновлення зв’язку з близькими, практичного супроводу, медичної консультації або подальшого психологічного оцінювання. Фахівці домовляються про зрозумілий спосіб контакту й пояснюють, за яких змін необхідно звернутися швидше.


Важливим сигналом для додаткової оцінки є стійке чи наростаюче порушення функціонування, а також попередні психічні стани, лікування яких перервалося. ВООЗ підкреслює необхідність забезпечувати безперервність допомоги людям із тяжкими психічними станами в умовах криз. ВООЗ, 2025


Пріоритет 4. Інформація, доступна підтримка та можливість повторного звернення


Людині, яка перебуває у відносній безпеці, здатна задовольняти основні потреби та має доступну підтримку, можуть бути корисні достовірні повідомлення, контакти служб, допомога родини та громади, а також можливість повторного звернення. Спокійна реакція у перші години не гарантує, що потреби не зміняться згодом; так само сильний плач сам по собі не означає психічний розлад.


Ці чотири практичні пріоритети визначають черговість дій. Людина може одночасно отримувати допомогу за декількома напрямами, а рішення переглядають, коли умови змінюються.


Чотири рівні піраміди IASC — інша система координат


Важливо розмежувати пріоритети тріажу та чотири рівні підтримки, описані в IASC Guidelines on MHPSS in Emergency Settings. Піраміда IASC відображає структуру взаємодоповнювальних послуг: базові послуги та безпека; підтримка родини й громади; адресна неспеціалізована допомога; спеціалізовані послуги.


Віднесення ситуації до найвищої терміновості не означає, що кожній такій людині необхідне психіатричне лікування. Наприклад, немовля без доглядальника потребує негайного захисту й безпечного сімейного догляду. І навпаки, людина з уже встановленим тяжким психічним розладом може стабільно почуватися за умови безперервного лікування й залишатися користувачем спеціалізованої допомоги без ознак негайної небезпеки.


Загальну систему психічного здоров’я та психосоціальної підтримки слід розглядати як мережу доступних послуг; тріаж визначає, яким шляхом і з якою терміновістю конкретна людина має потрапити до цієї мережі.


Як провести короткий психосоціальний тріаж


Практичне оцінювання має бути достатнім для ухвалення найближчого рішення та якнайменш обтяжливим для постраждалої людини. У професійній літературі коротке оцінювання й тріаж розглядають як окрему компетенцію першої психологічної допомоги, яка дає змогу визначити негайні потреби. Everly та співавт., 2014


Крок 1. Переконатися в безпеці та доступності контакту


Перевірте загрози, потребу в медичній допомозі, можливість безпечної розмови та доступність спілкування. Поясніть свою роль і запитайте, чи людина згодна поговорити. Для дитини залучайте відповідального дорослого, коли це безпечно й відповідає інтересам дитини.


Крок 2. Запитати про найнагальніше


Почніть із простих запитань: «Чи ви зараз у безпеці?», «Що вам потрібно насамперед?», «Чи є поруч діти або люди, які потребують вашого догляду?», «Чи маєте необхідні ліки?», «Чи є людина, якій можна зателефонувати?». Такі запитання часто корисніші в гострій фазі, ніж детальне відтворення травматичних подій.


Крок 3. Розпізнати ознаки небезпеки та втрати функціонування


Оцініть, чи людина орієнтується в ситуації, може висловити нагальну потребу, рухатися безпечно та скористатися допомогою. Звертайте увагу на конкретні загрозливі ознаки, а не на емоційну виразність. Якщо є підозра на гострий медичний чи психіатричний стан, залучайте відповідного медичного працівника.


Крок 4. Визначити реальний маршрут


Назвіть доступну службу, спосіб зв’язку, місце звернення та, за потреби, супровід. Скерування вважають завершеним тоді, коли зрозуміло, як людина отримає допомогу. Міжвідомча настанова IASC щодо перенаправлення пропонує узгоджену організацію перенаправлень між рівнями системи підтримки.


Крок 5. Домовитися про подальший контакт


Якщо небезпека минула, але залишаються потреби або ризик втрати контакту, за згодою домовтеся, хто й коли зможе уточнити ситуацію. Під час повторної перевірки можуть змінитися як стан, так і житлові умови, доступність ліків, транспорт і соціальна підтримка.


Приклади рішень у гуманітарному пункті


Після обстрілу людина плаче й тремтить, але перебуває у безпеці, орієнтується, має поруч близьких і може пояснити свої потреби. Їй пропонують воду, спокійне місце, достовірну інформацію та можливість подальшого звернення. Інтенсивність емоцій не є підставою для автоматичного психіатричного скерування.


Інша людина поводиться стримано, однак повідомляє, що три дні не має доступу до життєво необхідного лікування. Їй потрібен швидкий контакт із медичною службою. Її відносний зовнішній спокій не знижує терміновості практичної проблеми.


Під час евакуації дитину виявлено без дорослого, відповідального за її безпеку. Необхідні негайний захист і передавання до відповідних служб, із запобіганням випадковому розлученню з родиною. Психологічні запитання проводять лише настільки, наскільки вони сприяють безпеці та належному догляду.


У прихистку літня людина з порушенням слуху отримала письмові інструкції, які не може прочитати, і не знає, де взяти призначені препарати. Пріоритет включає доступний формат комунікації, перевірку ліків і супровід. Це приклад того, як бар’єри допомоги формують потребу незалежно від психіатричних симптомів.


Перша психологічна допомога під час тріажу


Тріаж часто відбувається одночасно з першою психологічною допомогою: людина отримує поважне ставлення, практичну підтримку, інформацію та допомогу у встановленні зв’язку з ресурсами. Рекомендації ВООЗ описують таку допомогу як гуманну, ненав’язливу й орієнтовану на гідність і можливості людини. ВООЗ, 2011


Водночас перша психологічна допомога не є універсальним доведеним лікуванням або гарантованою профілактикою посттравматичного стресового розладу. Систематичні огляди вказують на недостатність якісних даних про її довгострокову ефективність для окремих психічних наслідків. Hermosilla та співавт., 2023


Не слід змушувати людину переказувати травматичну подію, обов’язково розкривати емоції або брати участь у односеансовому психологічному дебрифінгу. Допомога має починатися з актуальних потреб, поваги до вибору та можливості відмовитися від розмови.


Як розпізнати потребу в невідкладній спеціалізованій допомозі


Безпосередні висловлювання про намір завдати собі шкоди, конкретна загроза насильства, судоми, втрата свідомості, різке порушення орієнтації, небезпечне психомоторне збудження або неможливість забезпечити життєво необхідний догляд потребують негайної оцінки відповідними службами. У таких випадках пріоритетом є безпека, безперервне передавання допомоги та медична оцінка можливих причин.


Дезорієнтація може виникати з різних причин, зокрема травми голови, захворювання чи інтоксикації; тому її не можна автоматично пояснювати «психологічним шоком». Розмовні ознаки не замінюють медичного огляду. Для медичних працівників клінічні алгоритми наведені у ВООЗ/УВКБ ООН, mhGAP-HIG.


Людину з підозрою на суїцидальний ризик не слід залишати наодинці в умовах актуальної небезпеки. Допомагач організовує негайне залучення екстрених чи медичних служб і не обмежується порадою «заспокоїтися». Конкретні дії залежать від ситуації, місцевого протоколу та доступних ресурсів.


Хто має отримувати особливу увагу при розподілі ресурсів


Діти без супроводу, люди з інвалідністю, люди з тяжкими психічними станами, вагітні та породіллі, люди старшого віку, постраждалі від насильства й ті, хто залежить від регулярних препаратів або догляду, можуть стикатися зі специфічними загрозами та перешкодами. Важливо визначати реальну потребу кожної людини: наявність інвалідності сама по собі не означає психіатричної невідкладності, а молодий вік не гарантує безпеки.


Рекомендації УВКБ ООН щодо психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в надзвичайних ситуаціях підкреслюють необхідність доступу до базової підтримки та розпізнавання людей зі складними психічними станами, для яких відсутність допомоги може загрожувати виживанню.


Оцінювання має охоплювати потреби людей, які не звертаються самостійно: ізольованих, маломобільних, тих, хто боїться звертатися через стигму, а також осіб без стабільного зв’язку. Пріоритет допомоги повинен бути справедливим, прозорим і чутливим до бар’єрів.


Конфіденційність, згода й обмін інформацією


Під час тріажу збирають лише ту інформацію, яка потрібна для безпечного рішення та перенаправлення. Зрозуміло пояснюють, хто побачить записи, з якою метою вони використовуватимуться та коли інформацію необхідно передати для захисту життя і безпеки відповідно до чинних правил.


Питання про насильство, психічний стан, втрату близьких і сімейні обставини ставлять у приватному та безпечному місці. Публічні черги, спільні чати й відкриті таблиці з особистими історіями створюють ризик розкриття чутливих даних. Операційні рішення мають узгоджуватися з гуманітарними принципами захисту та міжвідомчою координацією, передбаченими настановами IASC.


Якщо людина відмовляється від розмови, їй надають доступну інформацію про служби та можливість звернутися знову. Втручання у випадках актуальної небезпеки потребує дій за належними процедурами безпеки й правового захисту.


Робота системи: як запобігти втраті людей між службами


Організації повинні мати актуальну карту медичних, соціальних, психологічних, захисних та гуманітарних служб: назва, місце, години прийому, критерії звернення, доступність, відповідальна контактна особа та спосіб екстреного зв’язку. Тріаж без реального механізму передавання перетворюється на формальність.


Мінімальний пакет послуг IASC для психічного здоров’я та психосоціальної підтримки визначає пріоритетні міжсекторні дії на основі наявних настанов, доказів та експертного консенсусу. Він корисний для узгодження послуг і скорочення прогалин, але сам факт включення заходу до пакета не є доказом його терапевтичної ефективності.


До робочих показників якості тріажу доцільно відносити частку людей із визначеним безпечним маршрутом, завершеність критичних перенаправлень, доступність послуг для різних груп, час до отримання потрібної допомоги, повторні звернення та повідомлення про небезпечні випадки. Ці показники характеризують організацію допомоги; вони не доводять, що коротка розмова запобігла психічному розладу.


Типові помилки психосоціального тріажу


Найчастіші помилки виникають, коли рішення ґрунтується лише на зовнішньому вигляді людини або інтенсивності її емоцій, коли невідкладний соматичний стан пояснюють стресом, коли результат опитувальника сприймають як діагноз або коли відвідувачу просто вручають адресу служби без перевірки доступності цієї служби.


Інші проблеми — обов’язкові опитування про травматичний досвід, відсутність приватності, недоступні інформаційні матеріали, недооцінка потреб людей із попередніми психічними станами та відсутність повторного контакту. Підхід, орієнтований на життєві потреби, безпеку й фактичне отримання допомоги, зменшує ризик таких організаційних втрат.


Що відомо про наукову обґрунтованість тріажу


Потреба в системному виявленні й перенаправленні постраждалих після катастроф підкріплюється систематичним оглядом North і Pfefferbaum. Міжнародні гуманітарні настанови надають рамки для визначення безпеки, оцінювання потреб, координації та міжвідомчого маршруту.


Водночас не існує одного загальноприйнятого, універсально валідованого набору психосоціальних «кольорів» чи балів, який однаково точно визначав би потреби всіх груп під час війни, землетрусу, повені чи евакуації. Рівні пріоритету в цій статті слугують практичною моделлю ухвалення рішень на основі настанов і клінічних принципів, а не результатом окремого випробування саме цієї чотирирівневої шкали.


Окреме рішення щодо доказових психологічних втручань ухвалюють після оцінювання відповідного стану та показань; правила психосоціального тріажу самі по собі не призначають психотерапії.


Поширені запитання


Чи означає сильна паніка, що людині потрібна невідкладна психіатрична допомога?


Сильний страх або паніка потребують уважного ставлення та перевірки безпеки. Терміновість визначають за загрозливими медичними ознаками, орієнтацією, функціонуванням і можливістю отримати допомогу. За відсутності небезпеки може бути достатньо спокійної практичної підтримки й подальшого контакту.


Чи можна проводити тріаж за коротким психологічним опитувальником?


Опитувальник може допомогти зібрати додаткову інформацію в належних умовах, але жоден бал сам по собі не визначає діагноз, небезпеку чи повний маршрут допомоги. Рішення враховує медичні симптоми, практичні обставини та соціальні потреби.


Чи потрібно всіх постраждалих направляти до психолога?


Потреби постраждалих різні. Багатьом насамперед потрібні безпека, вода, зв’язок, житло, доступ до ліків і підтримка близьких. Психологічна чи психіатрична допомога пропонується за конкретними потребами та показаннями, з повагою до вибору людини.


Як часто переглядати пріоритет?


Одразу після значущої зміни стану чи обставин: нової небезпеки, переривання лікування, втрати прихистку, відокремлення від доглядальника або погіршення здатності функціонувати. Для інших випадків термін повторного контакту визначають за потребою, доступністю та погодженим планом; універсального інтервалу для всіх криз немає.


Хто може виконувати психосоціальний тріаж?


Підготовлені працівники гуманітарних, соціальних, освітніх та громадських служб можуть проводити первинне виявлення потреб у межах своєї компетенції. Клінічне обстеження, оцінювання складних ризиків і лікування здійснюють уповноважені медичні фахівці. Для безпеки потрібні навчання, супервізія та зрозумілі правила перенаправлення.


Пов’язані статті


Психіатрія катастроф: що це і як допомагають після надзвичайних подій — клінічний вимір допомоги після надзвичайної події та межі спеціалізованого втручання.


Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка (ПЗПСП): що це і як працює — загальна архітектура послуг та принципи допомоги.


Психосоціальна допомога: що це, види та відмінність від психологічної допомоги — зміст соціальної та психологічної складових підтримки.


Джерела


Everly, G. S., Jr., та співавт. (2014). Psychological First Aid: A Consensus-Derived, Empirically Supported, Competency-Based Training Model. International Journal of Emergency Mental Health.





Inter-Agency Standing Committee. (2017). Inter-Agency Referral Guidance Note for MHPSS.



North, C. S., & Pfefferbaum, B. (2013). Mental Health Response to Community Disasters: A Systematic Review. JAMA, 310(5), 507–518. https://doi.org/10.1001/jama.2013.107799


United Nations High Commissioner for Refugees. (б. д.). Mental Health and Psychosocial Support (MHPSS): Emergency Handbook.


World Health Organization, War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological First Aid: Guide for Field Workers.



World Health Organization. (2025). Mental Health in Emergencies.


 
 
bottom of page