top of page

Психологічна енкциклопедія

Маршрутизація постраждалих до психологічної та психіатричної допомоги в кризі

3 дні тому
Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Після обстрілу, евакуації, стихійного лиха чи іншої гуманітарної надзвичайної ситуації людині може знадобитися захист, медична допомога, підтримка близьких, консультація психолога або лікування в психіатра. Маршрутизація постраждалих — це організований шлях від виявлення потреби до фактичного отримання відповідної допомоги з перевіркою, чи відбувся контакт із потрібною службою. Вона охоплює інформування, узгоджене перенаправлення, супровід, збереження приватності та подальший перегляд потреб.


Головне практичне питання — до кого звертатися зараз, наскільки терміново і хто допоможе пройти наступний крок. Відповідь залежить від безпеки людини, стану її здоров’я, доступності послуг та її власного рішення. Рекомендації ВООЗ щодо психічного здоров’я в надзвичайних ситуаціях передбачають мережі перенаправлення між загальною медициною, спеціалізованими службами, громадською підтримкою, соціальними та іншими гуманітарними послугами.


Куди звертатися насамперед: коротка карта рішень


Якщо є безпосередня загроза життю чи здоров’ю, важке поранення, порушення свідомості, судоми, небезпечна поведінка або реальний ризик самогубства, потрібна екстрена медична оцінка. В Україні можна телефонувати 103 або 112; Державна служба України з надзвичайних ситуацій підтверджує призначення цих номерів. За наявності обстрілу чи іншої фізичної небезпеки спершу забезпечують можливість перебувати в укритті чи іншому безпечному місці відповідно до вказівок екстрених служб.


Коли негайної небезпеки немає, але після кризи спостерігаються стійкі порушення сну, виснаження, тривога, труднощі з повсякденними справами, болісні спогади або помітні зміни поведінки, варто звернутися до сімейного лікаря, терапевта, педіатра для дитини або доступної служби психічного здоров’я. Оцінювання допоможе визначити, чи достатньо первинної підтримки, чи потрібне психологічне втручання або консультація психіатра.


Якщо людина потребує передусім безпечного місця, їжі, води, зв’язку, інформації про близьких, супроводу під час евакуації чи соціального захисту, початковим пунктом можуть бути гуманітарний центр, соціальна служба, пункт прийому, мобільна команда або координатор допомоги. Практична підтримка може зменшити частину дистресу, спричиненого незадоволеними життєвими потребами. Її варто надавати одночасно з медичною або психологічною допомогою, якщо ті потрібні.


Людина може звернутися до психолога чи психіатра самостійно. Для багатьох послуг в Україні існує і маршрут через первинну медичну допомогу. Конкретний шлях залежить від закладу, пакета послуг і поточної доступності; перевіряти його слід за офіційною інформацією МОЗ та НСЗУ.


Що означає маршрутизація і чим вона відрізняється від тріажу


Оцінювання потреб з’ясовує, що саме впливає на людину: небезпека, фізичні симптоми, психологічний дистрес, перерване лікування, втрата житла, відсутність підтримки чи бар’єри доступу. Тріаж визначає пріоритет і терміновість реагування за наявних ресурсів. Маршрутизація встановлює конкретного надавача послуг і забезпечує зв’язок із ним. Подальший супровід перевіряє, чи людина справді отримала допомогу і чи відповідає вона її змінним потребам.


Ці дії пов’язані, але виконують різні функції. Детальні підходи до визначення потреб описані в статті «Оцінювання психосоціальних потреб населення після катастрофи», а розподіл пріоритетів — у матеріалі «Тріаж психосоціальних потреб під час гуманітарної кризи».


Направлення — це конкретна домовленість про наступний контакт: людина знає, до кого звернутися, як, коли та з якими документами або відомостями. Передавання лише номера телефону часто залишає значну частину роботи на людині, яка щойно пережила кризу. За її згодою координатор може допомогти записатися, організувати транспорт або доступний спосіб комунікації, передати мінімально необхідну інформацію та перевірити результат.


Невідкладний маршрут: коли потрібна екстрена допомога


Негайного реагування потребують ознаки можливої гострої медичної небезпеки: тяжке порушення свідомості, судоми, наслідки травми голови, виражена дезорієнтація з медично незрозумілою причиною, тяжке отруєння, небезпечні прояви абстиненції, а також поведінка, що створює безпосередній ризик життю людини чи інших людей. Самого страху, плачу або мовчання після надзвичайної події недостатньо, щоб зробити висновок про психіатричний розлад.


Особливої уваги потребують висловлені наміри самогубства, наявний план або підготовчі дії, нещодавня спроба самопошкодження, гострий психотичний стан із небезпечною поведінкою, виражене збудження, різке порушення орієнтування чи нездатність забезпечити власну безпеку. Медичне рішення про госпіталізацію або лікування ухвалює компетентний фахівець після оцінки, з дотриманням прав людини.


До прибуття допомоги доречно залишатися поруч у безпечних умовах, говорити спокійно, усунути безпосередні небезпечні чинники настільки, наскільки це реально без ризику для себе, і передати медикам спостережувані факти. Самостійно призначати психотропні ліки, примусово втримувати людину чи трактувати неврологічні симптоми як «панічну атаку» небезпечно. Спеціальні алгоритми для неспеціалізованої медицини описує mhGAP Humanitarian Intervention Guide ВООЗ і УВКБ ООН.


Докладніші критерії наведено в окремій статті «Коли після катастрофи потрібна невідкладна психіатрична допомога». Її призначення — розпізнавання небезпечних ситуацій, тоді як ця стаття пояснює організацію подальшого шляху.


Первинна підтримка: коли достатньо контакту та практичної допомоги


У перші години після події багато людей потребують спокійної присутності, достовірної інформації, води, теплого одягу, можливості зв’язатися з близькими та зрозуміти подальші дії. Плач, тремтіння, розгубленість або тимчасове мовчання можуть бути реакцією на надзвичайні обставини. За відсутності ознак небезпеки та значного порушення функціонування такі прояви самі собою не означають потреби в психіатричному лікуванні.


Працівник або волонтер може запропонувати першу психологічну допомогу: помітити нагальні потреби, вислухати без тиску, надати перевірену інформацію та допомогти встановити зв’язок з доступними службами. Це підхід гуманної підтримки, викладений у посібнику ВООЗ «Psychological first aid: Guide for field workers». Його застосовують з повагою до згоди, культури, можливостей і побажань людини.


Перша психологічна допомога не замінює лікування психічних розладів і не гарантує запобігання ПТСР. Деталі принципів викладені в матеріалі «Перша психологічна допомога: принципи, алгоритм і межі застосування». У маршруті важливо вчасно помітити, коли практичної підтримки стає недостатньо.


Планова психологічна допомога та первинна медицина


За тривалого дистресу, помітного погіршення щоденного функціонування, виснаження, проблем зі сном і концентрацією або труднощів у взаєминах людина може звернутися до сімейного лікаря чи фахівця з психічного здоров’я. Лікар оцінює фізичні й психічні чинники, супутні захворювання, ліки, ризики та потребу в консультації іншого фахівця. Психолог може проводити психологічне оцінювання і втручання у межах своєї кваліфікації; лікар-психіатр проводить медичну діагностику і лікування психічних розладів.


В українській системі МОЗ описує маршрут звернення по психологічну допомогу, зокрема через лікаря первинної ланки та самозвернення до фахівців. Актуальні умови оплати і доступу варто уточнювати в обраному закладі та НСЗУ. Психологічна консультація, психотерапія і психіатричний огляд мають різні цілі й вимоги до підготовки фахівця.


Якщо ви сумніваєтеся, до якого спеціаліста звернутися, сімейний лікар є одним із практичних початкових пунктів. Людині, яка вже має психіатра або психолога, доцільно спершу перевірити можливість відновлення контакту з чинним надавачем допомоги. При переміщенні, втраті документів або неможливості доїхати потрібен альтернативний доступний маршрут.


Як знайти психологічну та психіатричну допомогу в Україні


Сімейний лікар, терапевт або педіатр


Зверніться до закладу первинної медичної допомоги та коротко поясніть зміни, які заважають жити, працювати, навчатися або доглядати за собою. Укажіть, коли вони виникли, чи були травми, які ліки ви приймаєте, чи переривався курс лікування і чи виникають загрози безпеці. Це допомагає визначити подальший напрямок медичної оцінки.


Центри ментального здоров’я


За повідомленням НСЗУ від 4 березня 2026 року, в Україні працювали 195 центрів ментального здоров’я, де в межах Програми медичних гарантій доступні консультації психіатра, психолога чи психотерапевта та інші передбачені пакетом послуги. Центри приймають людей за самозверненням або направленням; за потреби можуть залучатися мультидисциплінарні команди. Кількість і місце роботи центрів змінюються, тому на момент звернення слід перевірити актуальну доступність.


МОЗ пояснює, що найближчий центр можна знайти через електронну карту місць надання послуг за програмою медичних гарантій, обравши відповідний пакет психосоціальної та психіатричної допомоги. Якщо немає доступу до карти або інтернету, контакт-центр НСЗУ 1677 допомагає знайти надавача; графік роботи необхідно уточнювати. Це інформаційний номер, а не заміна екстреного виклику 103 чи 112.


Нові дані для пошуку допомоги: НСЗУ 12 жовтня 2026 року опублікувала опис спеціального дашборду психологічної та психіатричної допомоги. Він дає змогу обирати область, громаду, населений пункт, вид допомоги та отримувати дані про надавача, адресу й контакти; станом на 5 жовтня 2026 року база включала 3 371 надавача і 9 278 місць надання послуг. Дані служать для попереднього пошуку: перед відвідуванням потрібно уточнити запис, доступність і графік безпосередньо в закладі. Це доповнює маршрут через сімейного лікаря, центри ментального здоров’я та контакт-центр 1677.


Гуманітарні та громадські служби


Якщо ви перебуваєте у прихистку, евакуаційному центрі або пункті прийому, запитайте, хто відповідає за психосоціальну підтримку та перенаправлення. Попросіть уточнити назву служби, місце, графік, спосіб запису, умови доступності та подальший контакт. Якщо організація не надає клінічної допомоги, вона може допомогти знайти медичну службу за наявності узгодженого механізму співпраці.


Людям, які вимушено перемістилися, можуть допомогти місцеві соціальні служби, організації захисту, гуманітарні координатори та програми УВКБ ООН. УВКБ ООН підкреслює потребу міжсекторних шляхів перенаправлення, що пов’язують охорону здоров’я, захист дітей, соціальну підтримку й інші служби.


Алгоритм перенаправлення для працівника або волонтера


1. Перевірити безпеку та нагальні медичні потреби


Спершу з’ясуйте, чи є безпосередня фізична небезпека, поранення, проблеми з диханням, судоми, тяжка дезорієнтація, реальний ризик суїциду або інші ознаки невідкладного стану. За наявності таких ознак активуйте екстрений маршрут. Психологічне інтерв’ю чи заповнення опитувальника не повинні затримувати необхідну медичну допомогу.


2. Запитати, яку допомогу людина вважає потрібною


Поясніть свою роль і запитайте, що людині потрібно найбільше саме зараз. Уточніть доступ до води, їжі, ліків, притулку, зв’язку, безпечного транспорту, догляду за дітьми та підтримки близьких. Не вимагайте докладної історії травматичної події для організаційного перенаправлення, коли така інформація не потрібна.


3. Узгодити тип служби та терміновість


Оберіть, чи потрібна екстрена медицина, первинна медична допомога, психологічна консультація, психіатрична оцінка, соціальна підтримка, служба захисту або поєднання кількох напрямів. Бажання людини має значення; складність ситуації не визначається лише силою емоцій у момент розмови.


4. Перевірити реальну доступність послуги


Зв’яжіться зі службою або перевірте її чинний перелік: чи приймає вона нових людей, чи працює сьогодні, кого обслуговує, чи потрібен запис, чи передбачені безоплатні послуги, чи є доступний вхід, дистанційний формат і мовна підтримка. Під час криз номери, адреси й години роботи можуть швидко змінюватися.


5. Отримати згоду і здійснити перенаправлення


Поясніть, кому і для чого необхідно передати відомості. За звичайних обставин передавання персональних даних та контактів потребує належної правової підстави і поінформованого рішення людини. Передайте лише мінімум необхідного, використовуйте захищений канал та узгодьте наступний контакт. Для ситуацій безпосередньої небезпеки діють спеціальні медичні та правові процедури, які визначає компетентна служба.


6. Перевірити, чи допомога справді відбулася


Запропонуйте людині домовитися, як і коли можна перевірити, чи отримала вона послугу. Якщо прийом зірвався через транспорт, відключення зв’язку, небезпеку або відмову закладу, необхідна інша доступна служба. Завдання маршрутизації завершується тоді, коли є зрозумілий наступний крок, а за погодженням — підтверджений зв’язок із надавачем допомоги.


Такий алгоритм є практичною реалізацією міжвідомчих принципів, закладених у настановах IASC і Мінімальному пакеті послуг ПЗПСП. Він описує вимоги до безпечної організації допомоги; його не слід сприймати як окремий метод лікування з доведеною клінічною ефективністю.


Які дані передавати між службами


У практичному направленні можуть бути потрібні ім’я або погоджений ідентифікатор, безпечний спосіб зворотного зв’язку, вид необхідної допомоги, терміновість, відомості про доступність, уже здійснені дії та контакт працівника, який організував зв’язок. Медична інформація передається лише відповідним уповноваженим особам, коли вона потрібна для безпеки й безперервності допомоги.


Варто окремо перевіряти, чи безпечно телефонувати людині, надсилати повідомлення або залишати голосову пошту. У випадках насильства, переслідування, небезпечного співмешкання й окупаційних ризиків сам факт контакту з певною організацією може становити небезпеку. Загальна таблиця з іменами та діагнозами, доступна всім партнерам, порушує принцип мінімізації даних.


Професійні служби мають визначати межі конфіденційності, порядок інформованої згоди, права доступу, строки зберігання та безпечне видалення відомостей відповідно до чинного законодавства й власних процедур. Людина повинна знати, хто отримує її дані і що відбудеться далі.


Особливі маршрути для людей із підвищеними потребами


Діти й підлітки


Для дитини важливі безпечний дорослий, відновлення контакту з батьками або законними представниками та доступ до відповідних віку медичних, освітніх і захисних служб. Якщо дитина розлучена з родиною, є підозра на насильство або експлуатацію, потрібна координація зі службами захисту дітей відповідно до законодавства й процедур організації. Питання згоди та конфіденційності вирішують з урахуванням віку, зрілості, найкращих інтересів дитини і безпеки.


Люди з інвалідністю та літні люди


Доступність означає можливість фізично дістатися до місця допомоги, отримати зрозумілу інформацію, спілкуватися прийнятним способом та користуватися необхідною підтримкою. Варто передбачати супровід, переклад жестовою мовою, доступні тексти, транспорт, допомогу з ліками та дистанційний контакт, якщо це підходить людині. Неможливість самостійно дістатися до закладу — бар’єр служби, який потрібно долати організаційно.


Люди з наявними психічними розладами або перерваним лікуванням


Під час евакуації людина може втратити доступ до лікаря, рецептів або препаратів. Необхідно якнайшвидше встановити контакт із медичним закладом, передати достовірну інформацію про попередню схему лікування, якщо вона доступна, і організувати фахову оцінку. Самостійне припинення чи зміна дози окремих препаратів може бути небезпечним. Умови гуманітарної кризи вимагають безперервності лікування і захисту прав, як підкреслює ВООЗ.


Постраждалі від насильства


Для постраждалої людини пріоритетами є фізична безпека, конфіденційність, контроль над рішеннями, доступ до медичної допомоги та спеціалізованих служб захисту. Детальна розповідь про насильство не є умовою отримання початкової підтримки. За потреби термінової медичної допомоги після сексуального насильства важливо діяти без зволікання, оскільки частина медичних втручань має часові межі.


УВКБ ООН в Україні наводить спеціалізовані контакти та інформацію про підтримку постраждалих від гендерно зумовленого насильства. Перенаправлення має бути безпечним, погодженим та орієнтованим на потреби людини. Загальні правила клінічного направлення не замінюють спеціальних протоколів захисту.


Бар’єри доступу та як їх долати


В умовах гуманітарної кризи люди можуть не знати, де працює служба, не мати коштів на транспорт, перебувати далеко від медичного закладу, боятися стигматизації або не довіряти конфіденційності. Перешкодами також стають мовні й культурні відмінності, нестабільне проживання, відсутність доступного зв’язку і адміністративні процедури.


Огляд оглядів Bilican та співавторів (2025) синтезував 18 оглядів досліджень бар’єрів доступу до допомоги в біженців, шукачів притулку й мігрантів. Серед повторюваних проблем були стигма, мова, фінансові обмеження, культурні бар’єри та організація послуг. Систематичний швидкий огляд Krystallidou та співавторів (2024) окремо вказує на значення мовної підтримки й компетентної комунікації з фахівцями.


Ці дослідження переважно стосуються людей у контексті міграції, тому їхні результати не можна автоматично переносити на кожну групу постраждалих від катастроф. Водночас вони показують, чому одного списку телефонів недостатньо. Успішний маршрут має враховувати реальну можливість людини дістатися до послуги та скористатися нею.


Практичні рішення включають перевірену карту служб, навчання персоналу, можливість допомоги з записом, супровід транспортування, дистанційні канали зв’язку, професійний переклад та узгодження з громадськими організаціями. Результативність конкретних моделей слід вимірювати, а не припускати на підставі їхньої зручності для організаторів.


Як організувати систему маршрутизації в громаді або гуманітарній програмі


Службам потрібен спільний реєстр діючих точок допомоги, де зазначено категорії послуг, відповідальні контакти, місця прийому, години роботи, доступність, вікові обмеження, правила направлення і запасні маршрути. Реєстр регулярно перевіряють, особливо після обстрілів, евакуацій та переміщення персоналу.


Потрібна домовленість про те, хто приймає первинне звернення, хто оцінює терміновість, хто здійснює направлення, а хто супроводжує людину після передачі. Варто мати окрему екстрену процедуру, маршрути для дітей і постраждалих від насильства та доступний шлях для людей, які не користуються інтернетом. Добровольці повинні знати межі своїх повноважень і мати можливість отримати професійну консультацію.


Показниками якості можуть бути частка людей, які отримали зрозумілу інформацію, частка погоджених направлень із підтвердженим контактом, час до невідкладної оцінки, кількість невдалих перенаправлень, доступність для різних груп і повідомлення про порушення приватності. Їх потрібно інтерпретувати з урахуванням реальної ситуації, навантаження на систему та добровільності участі.


Мінімальний пакет послуг IASC дає міжсекторний каркас пріоритетних дій. Його призначення — узгодити організацію допомоги в надзвичайних умовах, а не гарантувати конкретний клінічний результат кожній людині. Weissbecker та співавтори (2023) описали створення пакета за участі гуманітарних організацій і його польове випробування, зокрема в Україні.


В Україні взаємодію психологів ДСНС та Національної поліції на місцях надзвичайних ситуацій регламентує наказ МВС від 19 липня 2023 року № 594: документ встановлює попередню підготовку, координацію фахівців на місці події та розподіл функцій з екстреної психологічної допомоги. Для гуманітарної організації це приклад спеціального міжвідомчого маршруту, який доповнює загальні міжнародні стандарти.


Що робити, якщо перше направлення не спрацювало


Якщо прийом скасований, контактний номер не відповідає або служба не може прийняти людину, уточніть її поточний стан і ризики. За появи ознак невідкладного стану маршрут змінюють на екстрений. В інших випадках шукають альтернативну службу, інший спосіб контакту чи допомогу з транспортом. Людині варто повідомити, хто відповідає за наступний крок, і запропонувати узгоджений повторний контакт.


У тривалих кризах стан і обставини змінюються: безпечне місце стає недоступним, відновлюється зв’язок із родиною, починається або переривається лікування. Тому маршрутизація потребує повторного перегляду. Окремий процес систематичного повторного оцінювання слід відрізняти від одноразового уточнення, чи вдалося потрапити на консультацію.


Чого варто уникати під час перенаправлення


Поширена помилка — спрямовувати всіх постраждалих лише до психіатра або, навпаки, вважати, що будь-яку проблему можна розв’язати розмовою з волонтером. Допомога має відповідати конкретним потребам і можливостям системи. Перша психологічна допомога, соціальна підтримка, амбулаторне лікування й екстрена медицина можуть бути потрібні одночасно.


Інша помилка — вимагати від людини повторно розповідати подробиці події кожному новому працівнику, передавати її контакти без належної підстави або обіцяти послугу, не перевіривши її доступність. Такі дії підвищують навантаження на постраждалих і можуть створювати ризики для безпеки.


Нарешті, ступінь психологічного дистресу не встановлюється за єдиною зовнішньою ознакою, а результат скринінгового опитувальника не дорівнює клінічному діагнозу. Маршрут має спиратися на оцінку стану, функціонування, потреб і ризиків з можливістю подальшого перегляду.


Поширені запитання


До кого звернутися після обстрілу, якщо сильно тривожно, але немає поранень?


Якщо немає ознак медичної небезпеки, почніть із безпечного місця, зв’язку з близькими, практичної підтримки та за потреби консультації сімейного лікаря чи психолога. Якщо стан ускладнюється або помітно заважає повсякденному життю, звертайтеся по професійну оцінку. За появи безпосередньої небезпеки потрібна екстрена допомога.


Чи можна звернутися до психіатра без направлення?


МОЗ описує можливість самостійного звернення до психіатра. Умови прийому, доступність конкретного спеціаліста і покриття послуг перевіряйте через заклад та НСЗУ. Для пошуку надавача допомоги можна скористатися контакт-центром 1677.


Чи всі постраждалі повинні пройти психологічне консультування?


Ні. Потреби та перебіг реакцій різні. Кожній людині потрібні безпека, повага й доступ до підтримки; цільове психологічне або психіатричне втручання призначають залежно від її стану, труднощів і побажань. Примусові групові обговорення пережитого не є обов’язковою частиною допомоги.


Хто може направляти до служби психічного здоров’я?


Початкову інформацію та допомогу в організації контакту можуть надати медики, соціальні працівники, навчені гуманітарні фахівці або координатори підтримки відповідно до їхньої ролі. Клінічний діагноз, лікувальні рішення та медичні направлення оформлюють компетентні фахівці за чинними правилами.


Що робити, якщо людина відмовляється від запропонованої допомоги?


Поважайте її рішення, поясніть доступні можливості, залиште безпечний спосіб повторного звернення і, якщо вона погоджується, домовтеся про подальший контакт. Коли є безпосередня загроза життю або інший стан, що потребує невідкладного реагування, діють відповідні медичні та правові процедури. Відмова від однієї служби не означає відмови від усіх форм підтримки.


Як діяти, якщо через евакуацію немає доступу до звичного лікаря?


Спробуйте відновити зв’язок зі своїм закладом або зверніться до доступної первинної медичної допомоги чи центру ментального здоров’я. Підготуйте інформацію про назви ліків, дозування, алергії та попередні призначення, якщо вони відомі. За ознак гострого погіршення звертайтеся по невідкладну медичну допомогу.


Пов’язані статті


Психологія гуманітарних криз і катастроф: наслідки, допомога та відновлення — огляд циклу допомоги та відновлення після надзвичайних подій.


Оцінювання психосоціальних потреб населення після катастрофи — визначення потреб перед добором служби.


Тріаж психосоціальних потреб під час гуманітарної кризи: рівні та пріоритети — визначення терміновості й пріоритетів реагування.


Коли після катастрофи потрібна невідкладна психіатрична допомога — розпізнавання станів, що потребують термінової медичної оцінки.



Психіатрія катастроф: що це і як допомагають після надзвичайних подій — роль психіатричних служб у гуманітарному реагуванні.


Джерела


Bilican, S., Irfan, M., Cox, A., Salaets, H., Sabbe, M., & Schoenmakers, B. (2025). Access to mental healthcare for refugees, asylum seekers and migrants: an umbrella review of barriers. BMJ Open, 15(6), e096267. DOI: 10.1136/bmjopen-2024-096267.



Inter-Agency Standing Committee. (2023). Mental Health and Psychosocial Support Minimum Service Package. IASC.








State Emergency Service of Ukraine. (2026). Екстрені служби України: контакти. ДСНС України.


United Nations High Commissioner for Refugees. (2024). Mental Health and Psychosocial Support in Emergencies. UNHCR Emergency Handbook.


United Nations High Commissioner for Refugees. (2026). Help in case of violence — UNHCR Ukraine. UNHCR.


Weissbecker, I., Nic A Bhaird, C., Alves, V., et al. (2023). A Minimum Service Package to improve response to mental health and psychosocial needs in emergency situations. World Psychiatry, 22(1), 161–162.


World Health Organization, War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. WHO.



World Health Organization. (2025). Mental health in emergencies. WHO.


 
 
bottom of page