Захисні чинники від залучення до насильницького екстремізму
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Захисні чинники від залучення до насильницького екстремізму — це особистісні, сімейні, освітні, міжособистісні та суспільні умови, які в певному контексті пов’язані з меншою підтримкою ідеологічно мотивованого насильства, нижчою ймовірністю участі в насильницьких групах або більшою здатністю відмовитися від небезпечних пропозицій. Їхня дія залежить від життєвих обставин, конкретного виду насильства та взаємодії з іншими чинниками. Найважливіший науковий висновок полягає в тому, що захист створюють цілі системи стосунків, можливостей і суспільних правил, а окремий «позитивний показник» не дає гарантії безпеки. Огляд доказів Marsden і Lee, 2022.
У сучасних дослідженнях розглядають якість родинних стосунків, шкільне середовище, просоціальні зв’язки, міжгрупові контакти, справедливість процедур та можливість брати участь у суспільному житті мирними способами. Метааналіз 2025 року, що об’єднав 41 дослідження молоді та 49 незалежних вибірок із загальною кількістю 55 563 учасники, виявив статистичні зв’язки для шести груп чинників. Ці зв’язки вказують на напрями профілактики, хоча самі по собі не доводять, що зміна певного чинника обов’язково запобіжить конкретному акту насильства. Duindam, van Loon і Lösel, 2025.
Що саме означає захист від насильницького екстремізму
Насильницький екстремізм у цій статті означає підтримку або практику ідеологічно мотивованого насильства проти людей, а також процеси залучення до діяльності, яка виправдовує чи застосовує таке насильство. Для психологічного дослідження принципово важливо з’ясовувати, яке саме явище вимірювали: схвалення насильства в анкеті, намір діяти, участь у групі чи підтверджену насильницьку поведінку. Ці результати мають різний зміст і різну доказову силу. Marsden і Lee, 2022.
Радикальні суспільні ідеї, вимоги глибоких реформ, активізм, релігійна практика та гостра політична критика є частиною багатоманітного громадського життя. Саме ставлення до застосування насильства, поведінка й обставини конкретної загрози визначають предмет цього дослідження. Підтримка законних форм протесту може бути одним із доступних мирних способів висловлювати незгоду. Огляд європейських підходів до причин і шляхів радикалізації, 2024.
Поняття захисного чинника вживають щонайменше у трьох значеннях. Прямий захисний чинник статистично пов’язаний зі сприятливішим результатом незалежно від рівня наявного ризику. Буферний чинник послаблює зв’язок між небезпечною обставиною та результатом: наприклад, підтримка може змінювати те, як людина переживає соціальне відторгнення. Сприятливий для розвитку чинник підтримує здорове становлення людини й соціальні можливості, хоча його спеціальний вплив на насильницький екстремізм ще потребує перевірки. Lösel та співавтори, 2018; Marsden і Lee, 2022.
Ці різновиди не можна ототожнювати з простою відсутністю ризиків. Людина може мати досвід дискримінації й водночас надійні стосунки, участь у громадських ініціативах і доступ до справедливих процедур захисту своїх прав. Захисний процес стосується того, як ці ресурси працюють у реальному житті й чи відкривають вони безпечні способи реагування на труднощі. Звідси випливає потреба досліджувати взаємодії, послідовність подій та зміни в часі. Програма розвитку ООН, 2020.
Що встановив метааналіз досліджень молоді 2025 року
Метааналіз Hanne M. Duindam, Amanda W. G. van Loon і Friedrich Lösel, опублікований у журналі Aggression and Violent Behavior, узагальнив 194 оцінки ефекту з 41 дослідження. Автори об’єднали можливі захисні чинники у дванадцять предметних груп. Статистично значущі зв’язки зі зниженими показниками екстремізму або насильницької радикалізації було виявлено для шести груп. Першоджерело та методологічний опис метааналізу.
• Навчальні досягнення: узагальнена кореляція r = −0,21. Це найбільший за абсолютною величиною зв’язок серед шести виявлених груп у цій роботі; він не означає, що оцінки є безпосередньою причиною відмови від насильства.
• Жіноча стать як демографічна ознака вибірок: r = −0,16. Така групова асоціація не є придатним інструментом для оцінювання окремої людини й не означає небезпечності чоловіків.
• Просоціальна поведінка: r = −0,14. Йдеться про взаємодопомогу, соціальну відповідальність і поведінку, зорієнтовану на співпрацю.
• Позитивна залученість батьків: r = −0,13. Важливі якість контакту, доступність підтримки та конструктивна участь у житті дитини.
• Сприйняття процедурної справедливості: r = −0,11. Йдеться про досвід чесного, послідовного й поважного ставлення з боку інституцій.
• Позитивні контакти між групами: r = −0,10. Досвід співпраці через межі соціальних груп може бути пов’язаний із меншою підтримкою насильницької ворожнечі.
Кожна наведена величина описує середню кореляцію в сукупності досліджених вибірок, а не відсоток запобіглих випадків. Величина r = −0,21 не означає зниження ризику на 21 %. До того ж різні роботи використовували різні способи вимірювання екстремізму, що обмежує перенесення узагальненої оцінки на реальні насильницькі дії. Автори зафіксували відмінності за типом ідеологічного контексту й складом вибірок та наголосили на потребі довготривалих досліджень. Duindam та співавтори, 2025.
Демографічні відмінності, зафіксовані в метааналізі, мають пояснювальне значення для дослідження населення. Вони не перетворюються на моральну оцінку статі, віку, походження, релігії чи іншої ідентичності. Практична профілактика зосереджується на умовах, які можна змінювати без порушення прав людей: доступності освіти, підтримці, справедливих процедурах, безпечній співпраці та можливостях звернутися по допомогу.
Родина: підтримка, довіра та можливість говорити про складне
Сімейні зв’язки можуть створювати місце, де людина переживає конфлікти й несправедливість, отримує допомогу та зберігає приналежність без вимоги виправдовувати насильство. Захисне значення має насамперед якість відносин: передбачуваність, готовність вислухати, емоційна доступність, спільне розв’язання проблем, повага до зростання автономії підлітка. Це практичний напрям, що узгоджується з оглядом сімейних чинників, хоча механізм причинного захисту для всіх контекстів поки не встановлений. Zych і Nasaescu, 2022.
Систематичний огляд Campbell 2022 року включив 33 дослідження сімейних чинників із загальною кількістю 148 081 дорослих і підлітків. Вищу сімейну прихильність у досліджених вибірках було пов’язано з нижчими показниками радикалізації; сімейні конфлікти й наявність родичів із екстремістською залученістю асоціювалися з вищими показниками. Водночас авторки не знайшли досліджень, які відповідали критеріям огляду та перевіряли ефективність саме сімейних втручань. Отже, емпіричний зв’язок не дорівнює доведеному результату конкретної «програми для батьків». Zych і Nasaescu, 2022.
Для родини корисними можуть бути регулярні неконфронтаційні розмови, спільне обговорення інформації, знайомство з важливими для дитини людьми та підтримка її законних інтересів. Підлітковий пошук ідентичності й критика авторитетів потребують уважного діалогу. Образливе таврування, тотальне стеження та припущення про небезпечність через незвичні погляди здатні руйнувати довіру й перешкоджати зверненню по підтримку. Профілактичні рішення слід оцінювати за їхніми наслідками для безпеки й добробуту дитини, а не за ступенем покори дорослим.
Школа та освіта: безпека, досягнення і відчуття участі
Навчальні досягнення виявили найбільший узагальнений захисний зв’язок у метааналізі 2025 року. За цим показником можуть стояти різні процеси: досвід власної компетентності, стосунки з учителями, життєві перспективи, якість шкільного середовища або ширші суспільні переваги. Тому не можна робити висновок, що примусове підвищення оцінок саме собою запобігає насильницькій радикалізації. Duindam та співавтори, 2025.
Освітній захист має кілька рівнів. Перший — доступ до якісного навчання й реальна можливість досягти успіху. Другий — відчуття поваги, справедливості та безпеки, включно із запобіганням цькуванню. Третій — навички розуміння складних суспільних питань, аргументованої незгоди, мирного вирішення конфліктів та співпраці. ЮНЕСКО розглядає інклюзивну якісну освіту й розвиток відповідального громадянства як складники запобігання насильницькому екстремізму; документ є настановою для освітньої політики, а не експериментальним доведенням ефективності кожного запропонованого заходу. UNESCO, 2017.
Навчання критичного мислення має підтримувати дослідження джерел, точність висновків і вміння змінювати позицію за нових доказів. Воно втрачає виховний сенс, коли перетворюється на тест політичної лояльності. Учень повинен мати можливість ставити незручні запитання та обговорювати історичну несправедливість без автоматичного підозрювання у насильницьких намірах. Відкрита культура дискусії створює простір, у якому гострі суперечності можна обробляти засобами аргументації, творчості й законної громадянської діяльності.
Окреме значення має підтримка дітей, які пережили переміщення, втрату або насильство. Спочатку доречні безпека, стабільні стосунки й доступна психологічна допомога за потреби. Воєнний або травматичний досвід сам по собі не становить психологічного «профілю екстреміста». Змішування цих понять стигматизує постраждалих і відвертає увагу від реальних потреб та поведінкових загроз.
Просоціальні зв’язки, дружба та міжгруповий контакт
Соціальні відносини можуть зміцнювати здатність розв’язувати проблеми без насильства тоді, коли людина має кілька джерел підтримки й реальні можливості брати участь у житті спільноти. Просоціальна поведінка та позитивні міжгрупові контакти були двома статистично пов’язаними із захистом напрямами в метааналізі молодіжних вибірок. Проте соціальна належність сама по собі нейтральна: група може підтримувати взаємодопомогу або нормалізувати шкоду. Має значення характер групових норм та доступність альтернативних стосунків. Duindam та співавтори, 2025.
Позитивний міжгруповий контакт означає досвід поважної взаємодії та співпраці між людьми, яких суспільство може відносити до різних етнічних, релігійних, політичних або соціальних груп. Для такого контакту важливі добровільність, безпечне середовище, відсутність приниження та справедлива організація спільної справи. Формальна зустріч груп без цих умов не є автоматично корисною. Дослідження групових зв’язків і суспільних ставлень підтримують увагу до якості соціального середовища, а характер причинного впливу в конкретних програмах потребує окремого оцінювання. Lösel та співавтори, 2018; UNDP, 2020.
Важливо не плутати мирну групову солідарність з екстремізмом. Громадські організації, професійні спільноти, добровольчі ініціативи, молодіжні об’єднання та політичні рухи можуть давати людині відчуття значущості, компетентності й законної участі. Психологія групової динаміки пояснює, як встановлюються норми та розподіляється вплив; групова поляризація описує посилення початкових групових позицій після обговорення. Для висновку про ризик насильства потрібні додаткові докази щодо змісту норм і конкретної поведінки.
Справедливість, довіра й можливості мирної участі
У метааналізі Duindam та співавторів процедурна справедливість мала помірний за розміром статистичний зв’язок із нижчими показниками екстремізму й насильницької радикалізації. Процедурна справедливість означає зрозумілі правила, послідовне їх застосування, можливість бути почутим і повагу до гідності незалежно від результату рішення. Важливо відрізняти її від загальної задоволеності владою: людина може різко критикувати інституцію й водночас визнавати справедливість окремої процедури. Duindam та співавтори, 2025.
Справедливі процедури мають практичне значення для шкіл, служб у справах дітей, громадських організацій, поліції та місцевого самоврядування. Вони створюють передбачувані способи домагатися змін, подавати скарги, отримувати пояснення та оскаржувати рішення. Наявність таких способів є обґрунтованою метою суспільної політики, навіть коли немає даних, які дозволяють кількісно обчислити їхню окрему дію на частоту екстремістського насильства. Європейська комісія, 2024.
Важливим практичним ресурсом є мирна політична участь: петиції, громадські консультації, правозахисна робота, участь у місцевих рішеннях, виборчих процесах та законних акціях. Ці форми дають змогу висловлювати невдоволення й організовано впливати на рішення, не легітимуючи шкоду людям. Їх слід підтримувати як громадянські права і можливості, не приписуючи кожній формі діяльності недоведеного профілактичного ефекту.
Психологічні ресурси та здатність витримувати невизначеність
Дослідники вивчають самооцінку, почуття компетентності, психологічне благополуччя, життєві перспективи, емоційну регуляцію та здатність звертатися по підтримку. У систематичному огляді 2026 року індивідуальні, міжособистісні й суспільні чинники розглянуто як взаємопов’язані. Водночас складність вибірок і розбіжності у вимірюванні наслідків обмежують можливість побудувати універсальний психологічний портрет захищеної людини. Pandey і Behera, 2026.
Окремі програми намагаються розвивати емпатію, позитивну самооцінку й здатність конструктивно долати труднощі. Наприклад, дослідження програми розвитку стійкості серед підлітків з подвійною ідентичністю оцінювало зміни цих психологічних змінних у часі. Такі роботи допомагають сформувати гіпотези про механізми, але їхні результати не доводять довгострокового запобігання терористичним актам. Feddes, Mann і Doosje, 2015.
Тема психологічної стійкості також має етичну межу. Вимога «стати стійкішим» не може замінити усунення дискримінації, створення безпечних умов життя або відповідальності інституцій. Захисне середовище формується спільно: людина набуває навичок і підтримки, а школа, громада та держава забезпечують реальні можливості їх застосувати. Такий підхід узгоджується з багаторівневим розумінням профілактики. UNDP, 2020.
Цифрове середовище: що може підтримувати безпечний вибір
Інтернет дає доступ до інформації, спільнот і допомоги, але також може відкривати шлях до повідомлень, які романтизують або виправдовують шкоду. Захисними умовами в цифровому житті можуть бути кілька надійних джерел спілкування, навички перевірки фактів, безпечні механізми повідомлення про погрози та доступ до дорослих або фахівців, із якими можна обговорити тривожний контакт. Це обґрунтовані профілактичні напрями, тоді як їхній окремий вплив на фактичне насильство має обмежену експериментальну доказову базу. Європейська комісія, 2026.
Медіаграмотність передбачає запитання про джерело повідомлення, доказову основу, маніпулятивне узагальнення та заклик до конкретної дії. Дитині корисно знати, що можна відмовитися від незнайомих прохань, припинити небажаний контакт і звернутися до довіреного дорослого. Освітні заходи мають бути віковідповідними, поважати приватність і розвивати здатність діяти безпечно. Практики масового стеження за школярами лише через політичні погляди або підписки створюють ризик помилкових звинувачень.
Докази ефективності контрнаративів слід подавати окремо від доказів про захисні чинники. Систематичний огляд 19 досліджень виявив неоднорідні зміни деяких проміжних ставлень, але не встановив переконливого впливу на наміри застосувати насильство. Тому кількість переглядів просвітницького відео або покращення відповідей на тест не можна називати підтвердженим запобіганням екстремістським нападам. Carthy та співавтори, 2020.
Взаємодія захисних чинників і життєвих обставин
Захист може посилюватися, коли кілька рівнів підтримують одне одного: вчитель помічає складнощі з адаптацією; родина зберігає діалог; молодіжна організація пропонує добровільну участь; місцева установа забезпечує справедливу процедуру розгляду скарги. Цей приклад ілюструє багаторівневу логіку й не є описом експериментально перевіреної програми. Взаємодії між чинниками, їхню послідовність і тривалість необхідно досліджувати, а не виводити із простого списку рис. Marsden і Lee, 2022.
Для людини може бути важливим конкретний ресурс у конкретний час: стабільний дорослий після втрати, належність до нового колективу після переїзду, справедливий розгляд конфлікту в школі, можливість легально висловити позицію або підтримка на виході з насильницької групи. Захисні механізми здатні змінюватися протягом життя. Їхнє вивчення потребує контексту, а не загальної формули «чим більше чинників, тим менший ризик». Lösel та співавтори, 2018.
Чим захисний чинник відрізняється від профілактичної програми
Захисний чинник — це спостережувана характеристика або процес, пов’язаний із певним результатом. Профілактична програма — організоване втручання, яке має мету, учасників, умови проведення та оцінку наслідків. Навіть коли чинник асоціюється з нижчими показниками радикалізації, програма, покликана його підсилити, може виявитися неефективною або мати непередбачені наслідки. Для підтвердження результату потрібне окреме оцінювання. UNDP, 2020.
Виділяють загальну профілактику для широких спільнот, адресну підтримку людей у визначених складних обставинах і роботу з припиненням уже наявної насильницької залученості. Підхід має відповідати реальним потребам, добровільності там, де це можливо, правовим гарантіям і рівню загрози. Наприклад, програма безпечної шкільної співпраці має іншу мету й інші показники успіху, ніж спеціалізований супровід людини, що виходить із групи, пов’язаної з насильством. Національний інститут юстиції США: модель громадського здоров’я.
Огляд Campbell щодо супроводу випадків у програмах запобігання радикалізації, опублікований 2024 року, не знайшов придатних досліджень, які дозволили б установити ефективність таких спеціалізованих підходів за обраними критеріями. Це не означає, що допомога марна; це означає, що якість наявних даних не дозволяє оголосити конкретну модель доведено дієвою. Campbell Collaboration, 2024.
Як оцінюють, чи працює захист
Вимірювання починається з визначення результату. Дослідник може вивчати прийнятність насильства в опитуванні, ставлення до інших груп, готовність застосувати насильство, фактичну участь у насильницьких діях або припинення такої участі. Різні результати не взаємозамінні. Якщо програма покращила шкільну належність, це цінний освітній результат, але він сам по собі не доводить запобігання тероризму. Marsden і Lee, 2022.
Надійна оцінка враховує стан до втручання, порівняльну групу, часову послідовність, можливі відмінності між учасниками, втрати спостереження, небажані наслідки та умови перенесення результатів. Для рідкісної насильницької події особливо складно встановити причинний ефект: великі вибірки потрібні для виявлення змін у реальних діях, а дані можуть бути неповними. Довгострокові дослідження й прозорі критерії результату мають більшу доказову силу, ніж короткі опитування після заняття. Duindam та співавтори, 2025; UNDP, 2020.
Для вимірювання стійкості на рівні спільнот потрібно враховувати доступ до допомоги, соціальні зв’язки, досвід справедливості й реальні можливості безпечної участі. Водночас один індекс «стійкості до екстремізму» може приховати сильні відмінності між групами населення та завищити впевненість у висновку. UNDP радить чітко визначати поняття, дбати про чутливість до конфлікту та окремо аналізувати обмеження вимірювання. UNDP, 2020.
Чому ці дані не є тестом небезпечності людини
Статистично захисні характеристики не утворюють придатної для побутового застосування шкали ризику. Навіть за відсутності багатьох ресурсів переважна більшість людей не вдається до ідеологічно мотивованого насильства. І навпаки, наявність освіти, друзів і родини не робить поведінку людини автоматично безпечною. Для індивідуальної загрози мають значення конкретні поведінкові відомості, обставини та професійна оцінка у відповідній правовій процедурі. Marsden і Lee, 2022.
Спеціалізовані інструменти оцінювання насильницьких загроз створено для підготовлених фахівців у визначених ситуаціях. Вони мають обмеження валідності, залежать від якості інформації та не дають безпомилкового прогнозу. Їх не слід перетворювати на анкети для батьків або вчителів, застосовувати до дітей за списками «підозрілих» рис чи використовувати для оцінювання людей за етнічністю, релігією, громадянською активністю або станом психічного здоров’я.
Права дитини та запобігання стигматизації
Підлітковий вік є періодом активного пошуку приналежності та світоглядних орієнтирів. Підтримка має бути відповідною до розвитку: простір для запитань, наставництво, доступні дорослі, можливість помилятися й виправляти помилки, законні форми самовираження. Для шкіл особливо важливо відокремлювати незвичні погляди від конкретних погроз, примусу або планування шкоди. Так само слід захищати приватність повідомлень, уникати публічного таврування та збирати лише дані, необхідні для обґрунтованого захисного рішення. UNESCO, 2017.
Європейська комісія у своїй політиці 2026 року описує посилення ранньої профілактики й розроблення спеціального набору інструментів для роботи з неповнолітніми, включно з інтеграцією освіти, соціальної підтримки та безпечної цифрової взаємодії. Це напрям державної політики, а не звіт про доведену ефективність кожного інструмента. Європейська комісія, 2026.
У роботі з неповнолітніми будь-яке втручання має відповідати інтересам дитини та законодавству про освіту й захист персональних даних. Освітнє середовище в Україні має бути вільним від насильства, дискримінації та приниження; офіційні матеріали про право на освіту прямо пов’язують безпеку зі збереженням гідності та персональних даних. Урядовий контактний центр: право на освіту.
Український контекст: підтримка, закон і реальні загрози
Для України питання протидії насильницьким діям має конкретний правовий вимір. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» № 638-IV визначає організаційні засади державної протидії тероризму. Водночас його положення не можуть застосовуватися як підстава для переслідування громадян, які законно захищають свої конституційні права і свободи. Це важливе розмежування між законною громадською діяльністю та насильницькими злочинами. Офіційний текст закону на порталі Верховної Ради України.
У воєнних умовах правоохоронні органи України документують конкретні спроби залучення людей до терактів, диверсій та інших злочинів. Служба безпеки України у квітні 2026 року повідомила про запровадження короткого номера 1516 для звернень громадян щодо підготовки таких дій і повідомлень про вербування. Це офіційний практичний канал для відомостей про конкретну небезпечну активність, а не спосіб повідомляти про людей лише через непопулярні переконання. СБУ: офіційна інформація про номер 1516.
Редакційна інтерпретація доказової бази для українських громад полягає у пріоритеті доступної освіти, міжособистісної довіри, підтримки після втрат і переміщення, справедливого ставлення, соціальних можливостей та належного захисту дітей. Ці напрями узгоджуються з міжнародними дослідженнями, але наразі немає підстав переносити числові оцінки з іноземних вибірок на українське населення як готові показники ефективності. Необхідні дослідження з прозорими визначеннями насильницьких результатів і з урахуванням українського соціального та правового контексту.
Коли відома конкретна погроза життю або підготовка насильства, першочерговими стають безпека людей, невідкладне звернення до компетентних служб і збереження достовірних відомостей. Психологічна підтримка може доповнювати професійне реагування, але не замінює його. За відсутності невідкладної загрози доречними є спокійна розмова, консультація з фахівцем, робота з потребами людини та підтримка доступних мирних альтернатив.
Практичні принципи для родини, школи та громади
• Зберігати доступний довірливий контакт. Вислуховувати переживання несправедливості й конфліктів та обговорювати способи дій, які захищають права й безпеку інших людей.
• Підтримувати добровільні просоціальні зв’язки: наставництво, спільні проєкти, допомогу іншим і поважний контакт між групами.
• Створювати чесні правила та процедури. Забезпечувати можливість подати скаргу, отримати відповідь і оскаржити рішення без приниження.
• Давати підліткам навички цифрової безпеки та доступ до дорослих, які допоможуть розібратися із нав’язливими повідомленнями або небезпечними проханнями.
• Оцінювати програми за конкретними результатами, порівняннями й небажаними ефектами, а не за кількістю проведених заходів.
• При конкретній загрозі насильства користуватися законними каналами реагування та допомогою підготовлених фахівців; не проводити самостійних «розслідувань» і публічних кампаній проти людини.
Ці принципи становлять практичне узагальнення наукових оглядів і нормативних настанов, а не універсальний алгоритм запобігання кожному випадку насильства. Їхня цінність полягає також у загальному добробуті, правах і можливостях дітей та дорослих. Duindam та співавтори, 2025; UNDP, 2020.
Часті запитання
Які захисні чинники мають найкращу емпіричну підтримку?
Для молодіжних вибірок метааналіз 2025 року виявив зв’язки із навчальними досягненнями, просоціальною поведінкою, позитивною залученістю батьків, процедурною справедливістю та позитивним міжгруповим контактом. Також виявлено демографічну асоціацію зі статтю, яка не є предметом профілактичного втручання. Сила доказів стосується статистичних асоціацій у дослідженнях, а не безпомилкового прогнозу насильства. Duindam та співавтори, 2025.
Чи достатньо дружної родини, щоб запобігти залученню до насильницької групи?
Родинна підтримка може бути важливим ресурсом, але діє у взаємодії з іншими умовами. Систематичний огляд встановив статистичні зв’язки між низкою сімейних характеристик і показниками радикалізації; ефективність конкретних родинних програм залишалася невизначеною через брак відповідних досліджень. Zych і Nasaescu, 2022.
Чи є критичне мислення доведеним способом профілактики тероризму?
Освіта й робота з інформацією мають самостійну суспільну цінність. ЮНЕСКО рекомендує розвивати критичний аналіз, діалог і громадянські навички. Для твердження про зменшення конкретних терактів потрібні спеціалізовані дослідження поведінкових наслідків, і така доказова база обмежена. UNESCO, 2017.
Чи можуть соціальні мережі одночасно бути ресурсом підтримки й джерелом небезпеки?
Так. Цифрові простори відкривають доступ до співпраці, освіти та психологічної допомоги, а також до контактів, які нормалізують насильство. Профілактичний зміст має якість зв’язків, конкретний матеріал і здатність безпечно діяти, а не сам факт використання платформи. Європейська комісія, 2026.
Чи можна за переліком захисних чинників визначити, хто становить загрозу?
Ні. Наукові зв’язки між груповими показниками не забезпечують індивідуального прогнозу. Оцінка реальної загрози потребує конкретних даних про поведінку, обставини та спеціальної професійної підготовки. Marsden і Lee, 2022.
Чи означає відсутність релігійної або політичної поміркованості вищий ризик насильства?
Радикальні переконання та політична незгода мають власні соціальні значення. Ризик ідеологічно мотивованого насильства не визначається шкалою «поміркованості» поглядів. Потрібно окремо аналізувати ставлення до застосування насильства, фактичну діяльність та конкретні загрози. Європейська комісія, 2024.
Що робити, коли дитина отримала пропозицію виконати небезпечне завдання?
Першочергово забезпечити фізичну безпеку, не звинувачувати дитину й не залишати її наодинці із залякуванням. За наявності відомостей про підготовку теракту, диверсії чи іншого тяжкого насильства повідомити компетентні служби, зокрема СБУ через офіційний номер 1516. Підтримка родини й належна професійна допомога важливі після первинного реагування. СБУ, 2026.
Висновок
Найпереконливіше досліджені захисні чинники в молодіжних вибірках пов’язані з освітою, підтримкою, просоціальною поведінкою, справедливістю та міжгруповими контактами. Їхня дія формується в конкретних життєвих умовах, а статистичні зв’язки потребують перевірки причинних механізмів і довгострокових наслідків. Етична профілактика зміцнює можливості людини, її права, безпечні зв’язки й доступ до допомоги та водночас зберігає чітке розмежування мирної незгоди й реальної загрози насильства. Duindam та співавтори, 2025; Marsden і Lee, 2022.
Пов’язані статті
Джерела
• Campbell Collaboration. (2024). Case management interventions seeking to counter radicalisation to violence and related forms of violence: A systematic review.
• Carthy, S. L., Doody, C. B., Cox, K., O’Hora, D., & Sarma, K. M. (2020). Counter-narratives for the prevention of violent radicalisation: A systematic review of targeted interventions. Campbell Systematic Reviews. DOI: 10.1002/cl2.1106.
• Duindam, H. M., van Loon, A. W. G., & Lösel, F. (2025). Protective factors against extremism and violent radicalization in youth: A multilevel meta-analysis. Aggression and Violent Behavior, 85, 102101. DOI: 10.1016/j.avb.2025.102101.
• European Commission. (2024). The root causes of violent extremism. Directorate-General for Migration and Home Affairs.
• European Commission. (2026). Prevention of radicalisation. Directorate-General for Migration and Home Affairs.
• Feddes, A. R., Mann, L., & Doosje, B. (2015). Increasing self-esteem and empathy to prevent violent radicalization: A longitudinal quantitative evaluation of a resilience training focused on adolescents with a dual identity. Journal of Applied Social Psychology, 45(7), 400–411. DOI: 10.1111/jasp.12307.
• Lösel, F., King, S., Bender, D., & Jugl, I. (2018). Protective factors against extremism and violent radicalization: A systematic review of research. International Journal of Developmental Science, 12, 89–102. DOI: 10.3233/DEV-170241.
• Marsden, S., & Lee, B. (2022). Protective factors for violent extremism and terrorism: Rapid evidence assessment. Centre for Research and Evidence on Security Threats.
• National Institute of Justice. A public health approach to addressing domestic radicalization and violent extremism. U.S. Department of Justice.
• Pandey, K., & Behera, N. (2026). Factors influencing radicalization process at micro, meso, and macro levels: A systematic literature review. Behavioral Sciences & the Law. DOI: 10.1002/bsl.70064.
• Security Service of Ukraine. (2026). СБУ запровадила новий короткий номер «гарячої лінії»: 1516. 2 квітня 2026 року.
• UNESCO. (2017). Preventing violent extremism through education: A guide for policy-makers.
• United Nations Development Programme. (2020). Measuring protective factors against violent extremism.
• Zych, I., & Nasaescu, E. (2022). Is radicalization a family issue? A systematic review of family-related risk and protective factors, consequences, and interventions against radicalization. Campbell Systematic Reviews, 18(3), e1266. DOI: 10.1002/cl2.1266.
• Верховна Рада України. (2003; чинна редакція). Закон України «Про боротьбу з тероризмом», № 638-IV.
• Урядовий контактний центр. Право на освіту в Україні.