Завмирання та відсутність опору під час насильства: реакції загрози
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Завмирання під час насильства — це одна з можливих мимовільних реакцій людини на загрозу, коли рухи, мовлення або здатність негайно діяти тимчасово змінюються чи пригнічуються. Людина може відчувати страх, усвідомлювати те, що відбувається, хотіти зупинити напад і водночас не мати змоги закричати, відштовхнути кривдника або втекти. Інколи відчуття нерухомості триває миті, інколи — довше; інші люди реагують активним опором, втечею, проханнями припинити насильство або діями, спрямованими на зменшення небезпеки.
Відсутність фізичного опору під час насильства сама по собі не означає добровільної згоди. Те, як людина рухалася, говорила або мовчала під загрозою, слід розуміти в контексті примусу, страху, влади, доступних шляхів виходу та її фактичної можливості вільно висловити волю. У випадках сексуального насильства це особливо важливо: українське законодавство визначає добровільність згоди через вільне волевиявлення з урахуванням супутніх обставин. Кримінальний кодекс України, стаття 152.
Наукова література розрізняє кілька реакцій на загрозу, зокрема короткочасне насторожене завмирання, тонічну нерухомість, дисоціативні переживання та стратегії вимушеного підкорення заради безпеки. Вони можуть перетинатися в реальному досвіді, проте описують різні аспекти роботи організму й поведінки. Roelofs, 2017; Kozlowska та співавт., 2015.
Що означає «завмерти» під час нападу
У повсякденній мові «я завмерла» або «я ніби скам’янів» може означати переляк, нерішучість, мовчання, неможливість поворухнутися, почуття відсторонення чи свідоме рішення не провокувати небезпечну людину. Для психологічного пояснення важливо з'ясувати, який саме досвід людина описує, не нав’язуючи їй готової назви.
Під час загрози нервова система швидко оцінює доступність дій, підтримку, можливість втекти, близькість нападника, небезпеку для себе й інших. Частина цієї регуляції відбувається автоматично. У певний момент тіло може зупинити рухи та посилити увагу до джерела небезпеки, а за відчуття неминучого нападу — перейти до виразнішого пригнічення рухової активності. Ці реакції не є свідомим голосуванням за певний сценарій поведінки. Kozlowska та співавт., 2015.
Відчуття завмирання описують люди після сексуального нападу, домашнього насильства, примусу в залежних відносинах, погроз, утримування, нападу зі зброєю та інших небезпечних подій. Дослідження особливо докладно охоплюють сексуальне насильство, тому їхні кількісні результати слід переносити на інші обставини обережно. Kalaf та співавт., 2017.
Реакції на загрозу: чому «бий або тікай» описує лише частину можливостей
Насторожене завмирання
Насторожене завмирання — тимчасове пригнічення руху, яке може супроводжуватися підвищеною увагою, напруженням тіла та підготовкою до подальших дій. У дослідницьких моделях його називають freezing. Воно виникає, коли нервова система виявляє загрозу й оцінює, чи слід наблизитися, уникнути зіткнення, втекти або захищатися. У лабораторних дослідженнях його вивчають за рухами тіла й фізіологічними показниками, проте реальний напад значно складніший за лабораторну ситуацію. Roelofs, 2017.
Таке завмирання не обов’язково супроводжується повною втратою здатності рухатися. Людина може на мить замовкнути, знерухоміти, спостерігати за нападником або відчути сповільнення реакцій, а згодом перейти до руху. Саме тому слово «завмирання» недостатнє для висновку про конкретний механізм.
Тонічна нерухомість
Тонічна нерухомість — стан мимовільного вираженого пригнічення рухів, який досліджують у зв’язку з інтенсивним страхом, фізичною близькістю нападника та відчуттям, що втеча або опір неможливі. Людина може хотіти сказати «ні», покликати на допомогу чи поворухнути рукою, але відчувати, що тіло їй не підкоряється. Іноді описують скутість, тремтіння або труднощі з голосом. De la Torre Laso, 2024.
Тонічна нерухомість належить до науково досліджуваних перитравматичних реакцій, тобто реакцій, що відбуваються під час травматичної події або безпосередньо навколо неї. Її визначають за поєднанням переживань і поведінкових ознак; універсального спостережуваного жесту, що достовірно встановлював би цей стан у будь-якому випадку, немає. Дослідження спираються переважно на спогади й опитувальники, тому оцінка потребує обережності. Coimbra та співавт., 2023.
Колапс, непритомність та інші стани
За надзвичайного стресу в окремих випадках можливі різка слабкість, зниження м’язового тонусу, запаморочення або непритомність. Ці явища відрізняються від тонічної нерухомості й можуть мати різні причини, включно з тілесними ушкодженнями, порушенням дихання, втратою крові та іншими невідкладними медичними станами. Людину, яка втратила свідомість або має труднощі з диханням після нападу, потрібно насамперед розглядати як таку, що може потребувати термінової медичної допомоги. Kozlowska та співавт., 2015.
Чому людина може не кричати й не чинити опору
Автоматичне гальмування рухів і мовлення
У деяких станах загрози організм тимчасово обмежує довільні рухи й голосову реакцію. Внутрішній намір діяти може зберігатися, тоді як зовнішньої дії майже немає. Особа, яка пережила це, нерідко описує розрив між «я хотіла зупинити» та «не могла змусити себе рухатися». Такий опис заслуговує уважного ставлення; він узгоджується з дослідженнями тонічної нерухомості, хоча сам по собі ще не встановлює її. De la Torre Laso, 2024.
Небезпека посилення насильства
Людина може стримувати опір, коли нападник сильніший, має зброю, погрожує вбити, завдати шкоди дитині або переслідувати її після спроби втекти. Іноді збереження нерухомості чи спокійного голосу є усвідомленою тактикою зменшення негайної небезпеки; іноді поведінка виникає автоматично; нерідко ці складові поєднуються. Спостерігач не може достовірно визначити мотив лише за відсутністю боротьби.
Саме контекст примусу пояснює, чому уявна свобода вибору різко відрізняється від реальної. Від людини, яка перебуває під загрозою, неможливо вимагати певної «правильної» форми самозахисту як умови визнання насильства.
Шок, розгубленість і порушення очікувань
Коли небезпеку створює знайома людина, партнер, родич, керівник або хтось, кому довіряли, постраждала особа може витрачати час на розпізнавання того, що ситуація стала насильницькою. Спроба осмислити подію, страх наслідків або сподівання, що нападник припинить, можуть співіснувати із захисними тілесними реакціями. Близькість до нападника не скасовує загрози та не означає згоди. У дослідженні різних реакцій під час сексуального насильства описано кілька відмінних профілів переживань, а активний опір був лише одним із них. Kreis та співавт., 2026.
Як відрізняються завмирання, дисоціація та вимушене підкорення
Дисоціація під час загрозливої події може супроводжуватися відчуттям віддалення від власного тіла, незвичним сприйняттям часу, емоційним онімінням або відчуттям нереальності того, що відбувається. Такі переживання можуть співіснувати із завмиранням, але вказують передусім на зміни суб’єктивного досвіду, а не обов’язково на втрату рухової здатності. Kreis та співавт., 2026.
Вимушене підкорення або поступливість заради зниження небезпеки може виглядати як виконання наказів, мовчання, заспокоєння кривдника чи відмова від спротиву після погроз. Людина іноді здатна рухатися й говорити, але обирає спосіб поведінки, який у конкретній небезпечній обстановці здається менш ризикованим. Дослідники описують також реактивне підкорення — специфічні реакції безпорадності в умовах нападу, пов’язані з подальшим психічним станом. Kreis та співавт., 2026.
Поведінкове завмирання можна спостерігати зовні; тонічна нерухомість включає мимовільне моторне пригнічення; дисоціація стосується переживання себе й ситуації; стратегічне стримування опору пов’язане з оцінкою доступних варіантів дії. Реальний досвід може містити кілька цих компонентів одночасно. Змішування їх в один «режим нервової системи» зменшує точність пояснення.
Що показують наукові дослідження
Систематичні огляди
Систематичний огляд De la Torre Laso, опублікований у журналі Trauma, Violence, & Abuse у 2024 році, включив 11 досліджень тонічної нерухомості серед постраждалих від сексуального насильства. В огляді описано поєднання страху й тимчасового знерухомлення, труднощі з голосом і зв’язки з посттравматичними проявами. Автор підкреслює значення розуміння цих реакцій у допомозі та правовій практиці. Огляд 2024 року.
Метааналіз Coimbra та співавторів 2023 року охопив 27 статей і виявив помірний статистичний зв’язок між вираженістю тонічної нерухомості та тяжкістю симптомів посттравматичного стресу: r = 0,39, 95% довірчий інтервал 0,34–0,44. Автори наголосили на обмеженості поздовжніх даних для встановлення розвитку та перебігу розладу. Кореляція показує зв’язок між змінними, а не те, що нерухомість сама спричиняє конкретний діагноз. Coimbra та співавт., 2023.
Що означають відсотки в дослідженнях
У шведському дослідженні Möller, Söndergaard і Helström 2017 року серед 298 жінок, які звернулися до спеціалізованої клініки протягом місяця після сексуального нападу, 70% повідомили про значну тонічну нерухомість, а 48% — про крайню її вираженість. Під час подальшого оцінювання було знайдено зв’язок цих реакцій із симптомами ПТСР і тяжкою депресією. Ці цифри стосуються конкретної клінічної вибірки жінок, які звернулися по допомогу; їх не слід подавати як частоту серед усіх постраждалих людей. Möller та співавт., 2017.
Популяційне дослідження Kalaf та співавторів у Бразилії, яке охопило 3231 людину з досвідом травматичних подій, зафіксувало особливо високі показники тонічної нерухомості після сексуального насильства в дитинстві й дорослому віці. Дослідження було поперечним, тому не встановлює причинних залежностей. Kalaf та співавт., 2017.
Нові дані про різноманітність реакцій
У дослідженні Kreis та співавторів, опублікованому 2026 року, 425 людей, які нещодавно пережили сексуальний напад, повідомляли про емоційні, когнітивні та поведінкові реакції. Дослідники виокремили шість статистичних чинників, серед яких дисоціація із завмиранням, активний захист і реактивне підкорення. Неактивні захисні реакції в цій вибірці були виразнішими за активний спротив. Це дослідження поглиблює опис досвіду, але його поперечний дизайн і склад вибірки обмежують узагальнення. Kreis та співавт., 2026.
Разом результати підтримують висновок, що відсутність видимого опору є реальною та науково дослідженою реакцією в ситуаціях насильства. Водночас жодна конкретна реакція не є обов’язковою для всіх постраждалих, а окрема поведінка не встановлює автоматично ані характер події, ані тяжкість її подальших наслідків.
Чи означає відсутність опору згоду
Добровільна згода передбачає можливість вільно висловити волю в конкретних обставинах. Мовчання, фізична нерухомість, відсутність крику, припинення боротьби або виконання наказу під загрозою самі по собі не доводять такої згоди. Згоду не можна встановлювати за стереотипом про те, як людина «мала б» чинити опір.
В Україні стаття 152 Кримінального кодексу визначає зґвалтування через сексуальні дії з проникненням без добровільної згоди. Примітка до статті уточнює, що згода є добровільною, якщо вона стала результатом вільного волевиявлення особи з урахуванням супутніх обставин. Стаття 153 регулює інші насильницькі дії сексуального характеру без добровільної згоди, а стаття 154 — примушування до акту сексуального характеру. Юридична кваліфікація конкретного випадку потребує оцінки всіх обставин і належної правової процедури. Кримінальний кодекс України.
Згода на один вид контакту не є загальною згодою на всі подальші дії. Попередні стосунки, шлюб, знайомство, флірт або відсутність травм на тілі також не є доказами добровільного погодження на конкретну сексуальну дію. Оцінка повинна враховувати загрози, примус, стан свідомості, залежність та інші фактичні обставини.
Чи доводить завмирання, що насильство відбулося
Розповідь про завмирання має клінічне й пояснювальне значення, але не є самодостатнім судовим доказом будь-якого конкретного правопорушення. Тонічна нерухомість не виникає в кожному випадку насильства, а завмирання можливе також за інших загроз. Необхідно розділяти правове встановлення події, клінічну оцінку потреб і психологічне пояснення поведінки.
Так само відсутність тонічної нерухомості не спростовує пережитого насильства. Людина могла чинити опір, переконувати нападника, завмерти лише на короткий час, втекти, відчувати збудження або майже не пам’ятати власної реакції. Фахівцю важливо уникати перевірки розповіді на відповідність уявному «типовому» сценарію.
Чому люди після нападу звинувачують себе
Після завершення загрози людина оцінює подію вже з іншими можливостями мислення, без фізичної присутності нападника та з новою інформацією. Звідси можуть з’являтися думки: «Треба було кричати», «Чому я не відштовхнула його?», «Я міг утекти». Таке ретроспективне оцінювання порівнює реальні дії під загрозою з уявними можливостями в умовах відносної безпеки.
Сором може посилюватися, коли інші люди ставлять обвинувальні запитання або вимагають довести насильство слідами боротьби. Пояснення захисних реакцій допомагає відновити точніший погляд на подію: тіло й поведінка під тиском загрози можуть реагувати інакше, ніж людина припускала. Відповідальність за насильницькі дії покладається на того, хто їх учинив.
Детальніше механізми провини, соціального осуду та підтримки розкрито в матеріалі «Сором і самообвинувачення після насильства».
Як завмирання пов’язане з подальшими симптомами
Після насильства людина може відчувати тривогу, напруження, виснаження, порушення сну, нав’язливі спогади, сором, уникання нагадувань, труднощі з близькістю або концентрацією. Частина людей поступово відновлюється без розвитку тривалого психічного розладу; іншим потрібна професійна допомога. Інтенсивність початкової реакції не визначає наперед індивідуальний результат.
Метааналіз показує статистичний зв’язок тонічної нерухомості з вираженістю симптомів ПТСР, а окремі дослідження повідомляють і про зв’язки з депресивними симптомами. На підставі одного спогаду про завмирання діагноз не встановлюють. Клінічна оцінка враховує повний набір симптомів, тривалість, повсякденне функціонування, медичні обставини та особисті потреби. Coimbra та співавт., 2023; Möller та співавт., 2017.
Окремо про наслідки для емоцій, здоров’я та повсякденного життя читайте в статті «Психологічні наслідки насильства». Підходи до довготривалого відновлення після сексуального нападу розглянуті в спеціальному матеріалі.
Коли потрібна невідкладна допомога
Якщо насильство триває або існує безпосередня загроза життю чи здоров’ю, пріоритетом є безпека та звернення до екстрених служб доступним безпечним способом. В Україні працює номер 112; для виклику поліції — 102, екстреної медичної допомоги — 103. Державна служба України з надзвичайних ситуацій: контакти служб.
Термінова медична оцінка особливо важлива після втрати свідомості, утрудненого дихання, травм голови, небезпечного стискання шиї, сильного болю, кровотечі або порушення свідомості. Навіть якщо людина після нападу прийшла до тями, характер ушкоджень має оцінити медичний працівник. Психологічне пояснення завмирання не повинно відкладати діагностику фізичних травм.
Після сексуального насильства медична допомога може включати оцінку травм, профілактику інфекцій, обговорення екстреної контрацепції та інших заходів відповідно до характеру контакту і часу, що минув. Деякі втручання мають часові межі: для оцінки потреби у профілактиці ВІЛ бажано звернутися якнайшвидше, оскільки стандартне вікно початку постконтактної профілактики становить до 72 годин; можливості екстреної контрацепції в окремих випадках зберігаються до п’яти діб. Конкретне рішення ухвалюють із медичним працівником. Звернення по медичну допомогу залишається важливим і після цих строків. ВООЗ, 2013.
Покрокові медичні та соціальні питання винесено до статті «Що робити після сексуального насильства».
Що може допомогти людині після реакції завмирання
Насамперед варто повернути можливість обирати: чи говорити про подію зараз, кому розповідати, чи потребує людина тиші, води, медичної допомоги, супроводу або контакту з близькою особою. Підтримка має спиратися на її поточні потреби та безпеку, а не на вимогу негайно пояснити кожну деталь.
Якщо зараз немає прямої загрози, можна спокійно помічати опору під ногами, предмети довкола, температуру приміщення або інші нейтральні відчуття. Це необов’язкові способи повернути увагу до теперішнього моменту; вони можуть допомагати окремим людям, але не мають гарантованої дії та не замінюють фахової допомоги. При неприємних відчуттях таку вправу краще припинити.
Потреба в підтримці не залежить від того, чи людина готова називати пережите певним словом, розповідати близьким, звертатися до поліції або розпочинати психотерапію. Доречні рішення можуть ухвалюватися поступово. ВООЗ: клінічний посібник підтримки постраждалих, 2014.
Як підтримати людину, яка каже: «Я нічого не зробила»
Почніть із уважного слухання і дайте людині можливість визначити, скільки вона хоче розповісти. Можна відповісти: «Ти хотіла зупинити це, але не могла рухатися. Така реакція на загрозу описана в дослідженнях», «Тобі не потрібно було ризикувати життям, щоб довести, що ти була проти», «Яку підтримку ти зараз хотіла б отримати?». Формулювання слід пристосовувати до конкретної історії, а не автоматично приписувати людині тонічну нерухомість.
Уникайте допитування, випробування правдивості та запитань, що приховано вимагають пояснювати «недостатній» опір. ВООЗ рекомендує підтримку першого контакту, що включає уважне слухання, з’ясування потреб, визнання переживань, турботу про безпеку та допомогу з доступом до послуг. ВООЗ, 2014.
Якщо людина боїться нападника або перебуває з ним у спільному житлі, небажано без її участі повідомляти кривдника, організовувати зустріч для «з’ясування стосунків» або вимагати негайно піти. Безпечний план залежить від ризиків переслідування, доступу до дітей, грошей, документів та пристроїв. Для таких ситуацій є окрема стаття «План безпеки при домашньому насильстві».
Особливості допомоги дітям і підліткам
Дитина може завмирати, мовчати, виконувати накази небезпечного дорослого, розповідати про подію частинами або не одразу знаходити слова. На реакцію впливають вік, розвиток, залежність від дорослих, страх покарання та безпека середовища. Відсутність крику чи активного опору не дає підстав припускати добровільну участь дитини в насильницьких діях.
Дорослим, яким дитина довірила інформацію, слід подбати про негайну безпеку, спокійно вислухати, пояснити наступні кроки зрозумілою мовою і звернутися до належних служб. Важливо уникати навідних та багаторазових детальних розпитувань, які можуть посилити стрес і завадити фаховому з’ясуванню події. Питання законного повідомлення компетентних органів і захисту дитини оцінюють за конкретними обставинами. ВООЗ: рекомендації щодо сексуального насильства стосовно дітей, 2017.
Реакції завмирання у чоловіків та людей різного досвіду
Захисні реакції на небезпеку властиві людям різної статі й віку. Наявна дослідницька література щодо сексуального насильства переважно ґрунтується на вибірках жінок; тому щодо частоти та проявів тонічної нерухомості серед чоловіків, небінарних людей і різних вікових груп висновки мають більшу невизначеність. Така обмеженість вибірок не скасовує можливості подібного досвіду в цих людей.
Сором і очікування осуду можуть заважати зверненню по допомогу. Важливо, щоб фахівці обговорювали реакції на загрозу без гендерних стереотипів про силу, мужність, пасивність чи «належний» опір.
Що варто знати психологам, медикам, слідчим і юристам
Реакції під час насильства слід розпитувати без навідних формулювань, дозволяючи людині описувати пережите своїми словами. Коректне запитання — «Що ви пам’ятаєте про свої рухи й можливість говорити в той момент?» — залишає простір для різних відповідей. Питання «Вас паралізувало від страху, правда?» може нав’язувати відповідь, якої людина сама не давала.
Психологічна консультація повинна зосереджуватися на актуальній безпеці, симптомах, потребах і функціонуванні, а не на спробі підтвердити або спростувати насильство за схемою реакцій нервової системи. Під час правового оцінювання слід розглядати повний фактичний контекст. Опитувальники тонічної нерухомості є інструментами дослідження та клінічного опису, а не самостійними засобами юридичного встановлення згоди.
Важливо чітко пояснити правила приватності, збереження даних і передбачені законом винятки з конфіденційності, перш ніж просити особу докладно розповідати про травматичний досвід. У роботі з дітьми діють спеціальні вимоги щодо повідомлення та захисту. Професійна відповідь має поважати автономію постраждалої людини і водночас виконувати правові обов’язки.
Куди звернутися по допомогу в Україні
Коли загроза безпосередня, можна телефонувати 112 або 102; за необхідності екстреної медичної допомоги — 103. Для інформації та консультацій щодо домашнього насильства, насильства за ознакою статі, торгівлі людьми та насильства щодо дітей діє урядова лінія 1547. Контактний центр системи безоплатної правничої допомоги — 0 800 213 103. ДСНС України; Урядовий контактний центр 1547; Офіційний довідник правничої допомоги.
Якщо партнер або інша небезпечна особа перевіряє телефон, повідомлення, історію браузера, місцеперебування чи фінанси, звернення по допомогу варто планувати з огляду на можливість контролю. За потреби можна використати безпечніший пристрій і підтримку людини, якій довіряєте; жоден спосіб зв’язку не гарантує абсолютної приватності. Детальні контакти та маршрути підтримки зібрано в матеріалі «Куди звернутися по допомогу при домашньому насильстві в Україні».
Поширені запитання
Чому я не могла кричати, хоча хотіла?
Інтенсивна загроза іноді супроводжується мимовільним пригніченням голосової та рухової активності. Тонічна нерухомість — один із досліджуваних механізмів такого досвіду. Для пояснення конкретного епізоду важливі весь контекст і самопочуття людини.
Якщо я завмерла, це означає, що я погодилася?
Відсутність руху чи слів сама по собі не означає добровільної згоди. Добровільність пов’язана з вільним волевиявленням за реальних обставин. У правовому розгляді враховується сукупність фактів.
Чи всі люди завмирають під час насильства?
Люди реагують по-різному. Можливі втеча, опір, мовчання, виконання наказів, завмирання, звернення по допомогу та зміна кількох реакцій протягом однієї події. Універсального сценарію немає.
Чи могла я свідомо вирішити не боротися, щоб вижити?
Так. Людина може утримуватися від опору через оцінку ризику ескалації, загрози дітям або страх перед зброєю. Така поведінка відрізняється від мимовільної моторної нерухомості, хоча обидва переживання можуть співіснувати.
Чому я пам’ятаю страх, але погано пам’ятаю свої рухи?
Сильний стрес може супроводжуватися змінами уваги, сприйняття часу й пригадування. Причини неповних спогадів індивідуальні; жоден тип пам’яті сам собою не підтверджує й не спростовує подію.
Чи може завмирання повторюватися після насильства?
Певні нагадування можуть викликати тілесне напруження, знерухомлення або інші реакції страху. Якщо вони заважають повсякденному життю, корисно обговорити це з фахівцем, який має досвід допомоги після травматичних подій.
Чи доводить тонічна нерухомість ПТСР?
Ні. Наукові дослідження показують групові статистичні зв’язки, але діагностика ПТСР ґрунтується на окремих клінічних критеріях і повній оцінці стану.
Чи можна за тілесною реакцією визначити, що розповідь правдива?
Надійного способу встановити правдивість повідомлення лише за завмиранням, плачем, спокоєм, відсутністю емоцій або іншою окремою реакцією немає. Різноманітність реакцій є підставою для неупередженого ставлення й належного розгляду всіх обставин.
Чи потрібно змушувати себе детально згадувати подію?
Детальні спогади не є обов’язковою умовою отримання підтримки. Темп розмови та обсяг розкриття інформації доцільно погоджувати з людиною, враховуючи її безпеку, потреби й можливі медичні або процесуальні вимоги.
Як говорити з близькою людиною, яка звинувачує себе у відсутності опору?
Вислухайте, визнайте її переживання й уникайте запитань, що перекладають відповідальність на постраждалу особу. Запропонуйте допомогу з медичними, психологічними або правовими питаннями, залишаючи можливість вибору там, де це безпечно й законно.
Пов’язані статті
Відновлення довіри й відчуття безпеки після насильства — як поступово відновлювати автономію, опору на людей і передбачуваність після загрозливих подій.
Психологічні наслідки насильства: емоції, здоров’я та повсякденне життя — ширший огляд змін самопочуття й функціонування після насильства.
Сором і самообвинувачення після насильства: як формується та що допомагає — чому виникає почуття провини за реакції, які людина не могла повністю контролювати.
Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих — визначення згоди, форм насильства та способів підтримки.
Як підтримати людину після сексуального насильства: перші слова та дії — спілкування без осуду, тиску та нав’язування рішень.
Що робити після сексуального насильства: медична допомога й підтримка — медичні та кризові питання.
План безпеки при домашньому насильстві: як підготуватися й діяти — обережне планування за наявності поточної загрози.
Додаткові матеріали: Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні
Джерела
Coimbra, B. M., Hoeboer, C. M., van Zuiden, M., та ін. (2023). The relationship between tonic immobility and the development, severity, and course of posttraumatic stress disorder: Systematic and meta-analytic literature review. Journal of Anxiety Disorders, 97, 102730. Переглянути дослідження.
De la Torre Laso, J. (2024). The Reality of Tonic Immobility in Victims of Sexual Violence: “I Was Paralyzed, I Couldn’t Move”. Trauma, Violence, & Abuse, 25(2), 1630–1637. Переглянути систематичний огляд.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (2026). Контакти екстрених служб України. Офіційна сторінка.
Kalaf, J., Coutinho, E. S. F., Vilete, L. M. P., та ін. (2017). Sexual trauma is more strongly associated with tonic immobility than other types of trauma: A population based study. Journal of Affective Disorders, 215, 71–76. Переглянути дослідження.
Kozlowska, K., Walker, P., McLean, L., & Carrive, P. (2015). Fear and the defense cascade: Clinical implications and management. Harvard Review of Psychiatry, 23(4), 263–287. Переглянути огляд.
Kreis, I., Ottesen, A. A., Rustand, A., та ін. (2026). Peritraumatic reactions during sexual assault: Associations with assault characteristics and mental health. European Journal of Psychotraumatology, 17(1), 2673777. Переглянути дослідження.
Möller, A., Söndergaard, H. P., & Helström, L. (2017). Tonic immobility during sexual assault – a common reaction predicting post-traumatic stress disorder and severe depression. Acta Obstetricia et Gynecologica Scandinavica, 96(8), 932–938. Переглянути дослідження.
Roelofs, K. (2017). Freeze for action: Neurobiological mechanisms in animal and human freezing. Philosophical Transactions of the Royal Society B, 372, 20160206. Переглянути огляд.
Урядовий контактний центр. (2026). Гаряча лінія 1547 і довідкова інформація щодо допомоги. Офіційний портал.
Верховна Рада України. (2001, зі змінами). Кримінальний кодекс України, статті 152–154. Офіційний текст.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2013). Responding to intimate partner violence and sexual violence against women: WHO clinical and policy guidelines. Рекомендації.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: A clinical handbook. Клінічний посібник.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2017). Responding to children and adolescents who have been sexually abused: WHO clinical guidelines. Рекомендації.