Інституціоналізація поведінкових наук у громадському здоров’ї: рамка ВООЗ

1 день тому

Читати 13 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Інституціоналізація поведінкових наук у громадському здоров’ї — це систематичне включення знань про поведінку людей, соціальні взаємодії та умови ухвалення рішень до постійних функцій установ, які відповідають за здоров’я населення. Йдеться про організаційну спроможність досліджувати причини поведінки, залучати спільноти, перевіряти припущення, проєктувати доступні послуги, оцінювати результати та змінювати управлінські практики на підставі доказів. Відповідальність за цю спроможність належить установі та системі громадського здоров’я.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сформувала для цього послідовну міжнародну рамку. У 2023 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я ухвалила резолюцію WHA76.7 «Behavioural sciences for better health». У 2024 році ВООЗ опублікувала інструмент ухвалення рішень щодо створення функції поведінкових досліджень. У 2026 році з’явилася рамка моніторингу інституційної спроможності RECAPPS. Ці документи допомагають послідовно відповісти на три запитання: навіщо державі інтегрувати поведінкові науки, як організувати відповідну функцію та за якими ознаками оцінювати її розвиток.

Що означає інституціоналізація поведінкових наук

Від окремого проєкту до сталої управлінської функції

Окреме поведінкове втручання може вдало підвищити участь у профілактичних обстеженнях або полегшити запис на консультацію. Інституціоналізація охоплює триваліший процес: державна чи громадська установа набуває можливості регулярно визначати поведінкові бар’єри, оцінювати якість даних, добирати способи дії, перевіряти ефективність і накопичувати знання для наступних рішень. Її ознакою є повторюваність професійної практики, а не кількість проведених кампаній.

Наприклад, служба громадського здоров’я може дослідити, чому люди пропускають призначений візит, і виявити водночас заплутане повідомлення, надто складну процедуру перенесення запису, недоступний транспорт та непередбачувані години роботи. Разове дослідження дає інформацію про конкретну проблему. Інституційна функція забезпечує, щоб подібні дані надалі збиралися належним чином, використовувалися в управлінні, а наслідки змін перевірялися до розширення програми.

Поведінка виникає у взаємодії людини й середовища

Поведінкові науки в громадському здоров’ї охоплюють психологію, соціологію, антропологію, економіку поведінки, організаційні дослідження та інші дисципліни, які пояснюють, як люди сприймають інформацію, формують наміри, виконують дії й взаємодіють з установами. Таке міждисциплінарне розуміння закладене в глобальній програмі ВООЗ із поведінкових наук.

Дії людей залежать від доступності медичних послуг, вартості часу, законодавчих правил, соціального становища, довіри до установ, поведінки працівників, мовного середовища, цифрової та фізичної доступності. Інституційна поведінкова функція має досліджувати також поведінку самої організації: як працівники повідомляють про ризики, чому адміністративні процедури створюють зайві витрати, які стимули впливають на рішення керівників і як бюджетні правила визначають реальні можливості профілактики. ВООЗ окремо розглянула поєднання поведінкових досліджень із підходом до соціальних детермінант здоров’я у доказовому огляді 2023 року.

Чому ВООЗ запропонувала інституційну рамку

Резолюція WHA76.7: міжнародний політичний орієнтир

Резолюція WHA76.7, ухвалена у травні 2023 року, стала першою глобальною резолюцією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, спеціально присвяченою поведінковим наукам для кращого здоров’я. Вона закликає держави-члени, відповідно до національних обставин, посилювати використання поведінкових доказів, розвивати компетенції, міжсекторальну співпрацю та відповідні функції або підрозділи, а також підтримувати участь населення у розробленні заходів. ВООЗ отримала доручення розвивати методичну підтримку й поширення знань.

Резолюція визначає напрям міжнародної політики громадського здоров’я. Вона сама по собі не створює в Україні нового органу, не встановлює штатного нормативу та не надає установі повноважень збирати персональні дані без належної правової підстави. Конкретні адміністративні рішення потребують відповідності національному законодавству, повноваженням установ і ресурсам.

Проблема розрізнених знань

Коли кожна програма окремо наймає дослідників, вигадує інструменти опитувань і повторює вже відомі помилки, знання залишаються фрагментованими. Інституціоналізація покликана формувати спільну методологічну пам’ять: реєстри інструментів, критерії якості досліджень, процедури етичного розгляду, механізми обміну даними та практику повідомлення як позитивних, так і нульових результатів.

Публікація ВООЗ і Світового банку «Behavioral Science Around the World, Volume III: Public Health» описує понад 40 підрозділів і функцій, які працювали з поведінковими підходами у сфері громадського здоров’я у 26 країнах. Це важливе порівняльне картографування організаційних моделей. Сам факт наявності підрозділу в іншій країні не доводить, що його структура забезпечить такі самі результати в Україні.

Три взаємопов’язані документи рамки ВООЗ

2023: політичний мандат і системна перспектива

WHA76.7 пропонує розглядати поведінкові науки як складову формування політик, програм, послуг та комунікації у сфері здоров’я. Практичним наслідком є потреба у визначеній відповідальності: хто ініціює поведінкові дослідження, як управлінці отримують результати, хто приймає рішення щодо змін і як відстежують їхні наслідки. Питання мандата й підзвітності виникають до вибору конкретного дослідницького методу.

2024: інструмент проєктування інституційної функції

«Establishing a behavioural insights function: decision support tool» адресований посадовцям і командам, які планують створення або вдосконалення функції поведінкових досліджень. Його завдання — допомогти визначити доцільне розміщення функції в організаційній структурі, сферу компетенції, ресурси, співпрацю й механізми практичного використання висновків. Документ містить орієнтири та запитання для управлінського обговорення. Він не пропонує єдиної схеми, однаково придатної для міністерства, місцевої громади та закладу охорони здоров’я.

2026: моніторинг розвитку організаційної спроможності

«Mainstreaming behavioural sciences into institutions responsible for public health: monitoring framework and indicators» пропонує 12 показників RECAPPS, які допомагають установам оцінювати й відстежувати передумови системного використання поведінкових доказів. Рамка пов’язує організаційні структури, процеси, ресурси та компетенції з функціями громадського здоров’я. Показники стосуються розвитку інституційної спроможності; високий організаційний бал сам по собі не доводить зниження захворюваності чи причинного впливу конкретної програми. Докладний аналіз самооцінювання наведено в окремій статті «Показники RECAPPS: як оцінити спроможність установи».

Як влаштована поведінкова функція всередині установи

Мандат, повноваження та підзвітність

Першим рішенням є визначення управлінського завдання. Установа має встановити, які саме питання досліджуватиме функція: участь у вакцинації, використання профілактичних послуг, прихильність до лікування, запобігання інфекціям, комунікацію ризиків, організацію доступу або поведінкові бар’єри серед працівників системи. Надмірно широкий мандат без ресурсу призводить до випадкового добору проєктів; надмірно вузький позбавляє команду впливу на системні причини.

Мандат повинен визначати, хто замовляє дослідження, хто затверджує дизайн, як розглядаються етичні питання, хто має право використовувати дані, як повідомляють результати та що відбувається, коли рекомендація суперечить усталеній адміністративній практиці. Професійна незалежність оцінювання особливо важлива тоді, коли замовник зацікавлений у позитивному висновку про власну програму. Організаційні рішення та підзвітність фахівців докладніше розглянуто у статті «Поведінкові підрозділи в органах влади: організація роботи».

Централізована, розподілена та змішана організація

Можлива централізована команда при національному органі, мережа фахівців у регіональних структурах або змішаний варіант із невеликим методологічним осередком і практиками в окремих програмах. Вибір залежить від масштабу системи, наявності навичок, ресурсів, автономії установ і швидкості управлінського циклу. Для багаторівневої системи важливо, щоб місцеві підрозділи могли адаптувати дослідження до контексту, не втрачаючи стандартів етики й методологічної якості.

У звіті ВООЗ за 2025 рік щодо виконання WHA76.7 описано міжнародний поступ та організаційні моделі, а також технічну підтримку країн. Це свідчення розвитку міжнародної практики, а не порівняльний експеримент, який визначив би одну оптимальну модель управління.

Люди, компетентності й міждисциплінарні команди

Функція потребує навичок формулювання дослідницьких запитань, поведінкової діагностики, якісних методів, аналізу даних, причинного оцінювання, співтворення із спільнотами, управління програмами, захисту персональних даних і зрозумілої комунікації. Частину навичок команда може забезпечувати безпосередньо, інші — через сталі угоди з університетами, службами статистики, лікарнями або громадськими організаціями.

Інституційна зрілість виявляється також у здатності посадовців правильно інтерпретувати результати. Керівник має розуміти різницю між наміром і фактичною поведінкою, кореляцією і причинним ефектом, статистичною та практичною значущістю. Для збереження цих навичок потрібні програми навчання, наставництво, документовані процедури й передача знань при зміні персоналу.

Діагностика перед вибором втручання

Визначити поведінку, яку можна спостерігати

Починати варто з конкретного процесу. Формулювання «люди недостатньо відповідально ставляться до профілактики» не визначає ні цільової дії, ні відповідальної установи, ні точки вимірювання. Натомість «частка запрошених осіб, які змогли записатися й пройти обстеження протягом визначеного періоду» дозволяє побачити послідовність дій та адміністративні перешкоди.

Поведінкова діагностика має описати, хто саме діє, у яких обставинах, які альтернативи реально доступні, що заважає виконанню дії, які служби формують умови й кого зміни можуть зачепити. Поєднання адміністративної статистики, інтерв’ю, спостережень, опитувань і аналізу шляху користувача допомагає сформулювати перевірювані пояснення. Збір інформації потребує правової підстави, пропорційності та захисту приватності.

Відрізняти психологічні механізми від структурних причин

У моделі COM-B поведінка пов’язується з можливостями людини, її мотивацією та доступними обставинами. Ця конструкція, описана в праці Michie, van Stralen і West, може допомогти розкласти проблему на механізми. Однак конкретне рішення завжди потребує дослідження соціальних, матеріальних та інституційних умов.

Якщо людина знає про обстеження і хоче його пройти, але послуга доступна лише в робочий час, то інформаційна кампанія не розв’язує головного бар’єра. Якщо повідомлення від установи написане незрозумілою мовою, потрібне вдосконалення комунікації. Якщо існує недовіра через попередній досвід дискримінації, варто аналізувати якість взаємодії, підзвітність і процедури оскарження, а також питання комунікації. Сильна інституційна функція здатна назвати проблеми, для розв’язання яких потрібні бюджетні або адміністративні зміни.

Участь спільнот і місце локальних знань

Співпраця з населенням допомагає виявляти розрив між офіційним описом послуги та реальним досвідом її використання. Участь може включати інтерв’ю, консультації, спільне проєктування повідомлень, перевірку прототипів, громадські дорадчі групи й обговорення висновків. Вона має бути змістовною: результати залучення повинні впливати на рішення, а учасники — отримувати зрозумілий зворотний зв’язок.

Особлива увага потрібна до людей з інвалідністю, мешканців сільських громад, літніх людей, осіб із невисокими доходами, людей, які переживають переміщення, та груп, що мають обґрунтовані причини не довіряти інституціям. Представників цих груп не можна вважати однорідними. Доступність консультацій, компенсація витрат на участь, можливість спілкуватися зручним способом і добровільність допомагають зменшувати вибірковість зібраних свідчень.

Від дослідження до рішення: інституційний цикл

Формулювання проблеми й первинна оцінка

Робочий цикл починається з визначення значущої проблеми громадського здоров’я та її вимірюваних наслідків. Необхідно перевірити масштаб, територіальні відмінності, можливі структурні причини й те, чи має установа повноваження змінювати відповідні умови. Зацікавлені групи та потенційні наслідки слід визначати на початку, оскільки саме тоді ухвалюють рішення про джерела даних та прийнятність ризиків.

Побудова причинної моделі

Модель змін має пояснювати, як конкретна організаційна дія здатна змінити умови, поведінку та результати здоров’я. Припущення можна викласти послідовно: удосконалення системи запису скорочує час очікування; це полегшує завершення реєстрації; більша частка людей проходить обстеження; раніше виявлені стани можуть вплинути на відповідні наслідки здоров’я. Кожна ланка потребує окремого емпіричного обґрунтування, а кінцеві медичні ефекти залежать від якості наступної допомоги.

Розроблення, перевірка й коригування

Команда може порівнювати альтернативні повідомлення, часові інтервали роботи, способи запису, типи нагадувань або процедури направлення. Вибір між ними здійснюється з урахуванням потреб населення, законних повноважень, доступності ресурсів і ризику побічних наслідків. Перед масштабуванням доцільно перевіряти зрозумілість, доступність, технічну працездатність, розподільні ефекти та вимірювані результати.

Передача відповідальності за підтримку рішення

Навіть ефективна зміна втрачає значення, якщо її нікому підтримувати. Інституціоналізація передбачає призначеного відповідального за процедуру, бюджет на її функціонування, оновлення інструкцій, навчання працівників і регулярне оцінювання. Поведінковий підрозділ має працювати разом із власниками послуги, а не замінювати їхні повноваження.

Як оцінювати результати, не змішуючи різні рівні доказів

Організаційні показники

Для самої функції можна відстежувати наявність затвердженого мандата, кваліфікованих фахівців, процедур етичного розгляду, співпраці з громадами, внутрішніх стандартів дослідження та практики використання результатів у рішеннях. Саме на цьому рівні корисна рамка RECAPPS ВООЗ 2026 року. Вона допомагає побачити прогалини в організаційних процесах і стежити за їхнім виправленням.

Показники виконання програми

Для конкретного втручання потрібно вимірювати охоплення, частку завершених дій, час і вартість для користувачів, навантаження на працівників, доступність каналів послуг та стійкість виконання процедури. Важливо мати попередньо визначені цілі й порівняння з базовим рівнем. Зростання кількості розісланих нагадувань є показником діяльності; підвищення частки фактично завершених обстежень — показником поведінкового результату.

Причинний ефект і кінцеві наслідки здоров’я

Щоб стверджувати, що програма спричинила зміну, потрібна переконлива стратегія причинного оцінювання. Залежно від контексту це можуть бути рандомізовані польові дослідження, поетапне впровадження з належним порівнянням, квазіекспериментальні методи або ретельний аналіз часових змін. Спостереження до і після втручання без відповідного порівняння може відображати сезонність, зміну правил або інші одночасні події.

Статистична значущість сама по собі не показує, чи достатній ефект для населення. Важливими є абсолютні зміни, невизначеність оцінки, витрати, досяжність людей із найбільшими потребами та наслідки для різних груп. Коли даних про довгострокові результати здоров’я бракує, це слід зазначати й не приписувати їх лише на підставі покращення проміжних показників. Методологічні питання докладно розкрито в статті «Оцінювання поведінкових суспільних втручань: дизайн і показники».

Нульові, небажані й нерівномірні результати

Звітування лише про успішні втручання викривляє управлінські знання. Інституційні процедури мають підтримувати попереднє визначення основних результатів, належне документування змін дизайну, публікацію нульових результатів і реєстрацію можливих негативних наслідків. Окремий аналіз за регіоном, віком, інвалідністю чи доступністю послуги може виявити, що середній позитивний ефект супроводжується погіршенням становища частини населення.

Відповідальна робота з даними

Пропорційність збору та захист приватності

Дослідження поведінки може використовувати відомості про звернення по послуги, відповіді на опитування, цифрові маршрути або адміністративні записи. Перед початком важливо визначити законну мету, мінімальний необхідний набір даних, права доступу, строки зберігання, правила передачі та спосіб повідомлення учасників. В Україні ключовим нормативним джерелом є Закон «Про захист персональних даних». Конкретний правовий режим залежить від статусу контролера, типу даних, мети обробки та застосовних спеціальних норм.

Де це можливо, перевагу слід надавати агрегованій інформації та підходам, що обмежують ідентифікацію. Публікація відкритих результатів досліджень не означає відкриття чутливих відомостей про окремих людей. Використання даних під час надзвичайних ситуацій теж потребує визначених повноважень і процедур захисту.

Згода, автономія та прозорість

Люди повинні розуміти, коли їх запрошують до дослідження, що саме оцінюють і як використовуватимуть інформацію. Питання інформованої згоди залежать від типу дослідження та чинного права; їх не можна зводити до одного універсального правила для всіх програм. Водночас доброчесне публічне управління передбачає зрозуміле пояснення мети втручання, доступні способи поставити запитання, оскаржити рішення та скористатися альтернативним маршрутом до послуги.

Поведінкова підтримка є етично обґрунтованою тоді, коли цілі відповідають суспільному інтересу, засоби пропорційні, а реальні можливості вибору збережено. Приховане використання страху, вразливості або психологічних профілів для примусу підриває довіру й потребує критичної оцінки. Етичний розгляд має охоплювати сам дизайн процедури, а також можливі наслідки її масового використання.

Соціальна справедливість і розподіл користі

Середні результати приховують нерівність можливостей. Цифрове повідомлення може добре працювати серед користувачів смартфонів і не досягати людей без стабільного інтернету. Запис лише через застосунок може зменшувати адміністративні витрати установи та збільшувати витрати окремих громадян. Тому оцінка повинна враховувати, хто має доступ до рішення, кому воно економить ресурси та хто оплачує його реалізацію власним часом або грошима.

Огляд ВООЗ щодо поведінкових наук і соціальних детермінант здоров’я наголошує на необхідності поєднувати індивідуально орієнтовані підходи із системними заходами. Практично це означає, що програму нагадувань про вакцинацію потрібно оцінювати поруч із доступністю вакцин, маршрутами до пунктів щеплення, культурною безпекою послуг і якістю комунікації медичних працівників. Етична та методологічна вимога — аналізувати також випадки, коли корисне для більшості рішення збільшує нерівність.

Український контекст: що означає рамка ВООЗ для системи громадського здоров’я

Правові та організаційні межі

В Україні правове поле громадського здоров’я визначається, зокрема, Законом «Про систему громадського здоров’я» № 2573-IX. Він формує нормативний контекст для функцій громадського здоров’я, відповідальності суб’єктів та організації профілактичної діяльності. З цього не випливає автоматичне існування окремого національного поведінкового підрозділу чи обов’язок створити його в кожній територіальній громаді. Кожна конкретна пропозиція потребує перевірки компетенції відповідного органу, фінансування, процедур закупівель і правил обробки інформації.

Потреби України охоплюють нерівність доступу до послуг, наслідки війни та переміщення, навантаження на медичних працівників, територіальні відмінності й бар’єри доступності. Ці обставини варто розглядати як контекст для локальних досліджень, а не як підставу переносити без перевірки результати програм з інших країн. Для окремого міста може бути доцільною невелика міжвідомча команда, для національного рівня — методологічна мережа з узгодженими стандартами; вибір визначають оцінка потреб і законні управлінські можливості.

Приклад: доступність профілактичних обстежень

Умовна програма прагне підвищити частку людей, які проходять профілактичне обстеження. Перший крок — перевірити фактичну доступність послуги, години роботи, географію закладів, адміністративні процедури та зручність каналів запису. Другий — дослідити досвід різних груп користувачів і працівників. Третій — визначити рішення, які установа здатна запровадити: додаткові часові інтервали, зрозуміле запрошення, простіше перенесення запису, доступний телефонний канал. Четвертий — оцінити, чи збільшилась частка фактично завершених обстежень і чи не погіршилася доступність для окремих груп.

За такого підходу поведінкові науки допомагають поставити правильні управлінські питання. Вони поєднують досвід людей із організаційними змінами, а обрані рішення проходять перевірку на результативність і справедливість.

Інституційна дорожня карта для керівників

Етап 1. Визначення потреб і мандата

Керівництво формулює суспільну проблему, цільові результати, правову основу діяльності й межі повноважень. Проводиться перевірка наявних даних, компетенцій та інших підрозділів, які вже виконують суміжні завдання. Установі важливо зрозуміти, чи потрібна постійна команда, спільна міжвідомча функція або організована мережа зовнішньої експертизи.

Етап 2. Структура, компетентності, ресурси

Визначаються відповідальні особи, бюджет, механізм замовлення досліджень, доступ до методологічної допомоги, процедури етики й захисту даних. Навчання має включати формування дослідницьких питань, критичне оцінювання доказів, роботу з якісними й кількісними даними та комунікацію невизначеності.

Етап 3. Керований портфель досліджень

Проєкти відбираються за масштабом проблеми, потенціалом покращення доступності послуг, очікуваною суспільною користю, реалістичністю виконання й ризиками. Для кожного проєкту заздалегідь визначають основні показники, підхід до оцінювання, відповідального за рішення та порядок публікації результатів.

Етап 4. Організаційне навчання й масштабування

Після досліджень установа вирішує, що можна впроваджувати ширше, за яких умов, із якими ресурсами та потребою в додатковій оцінці. Рекомендації ВООЗ щодо масштабування інновацій у системах громадського здоров’я розглядають перехід від перспективних пілотів до системного використання в контексті зміцнення інституцій. Перенесення між регіонами потребує аналізу різниць у доступності послуг, кадровому забезпеченні, фінансуванні та потребах населення.

Етап 5. Регулярна перевірка самої функції

Періодичний перегляд організаційних процесів може спиратися на рамку RECAPPS, а також на незалежну оцінку портфеля проєктів. Важливо аналізувати, чи використовуються результати у реальних рішеннях, чи доступні дослідження для громадськості та які конкретні зміни послуг відбулися.

Обмеження наукової бази та межі перенесення досвіду

Інституційна рамка ВООЗ спирається на міжнародний експертний досвід, організаційне картографування, методологічні підходи й узгоджені рекомендації. Сама наявність інструмента, резолюції чи набору показників не становить експериментального доказу того, що створення окремого підрозділу в конкретній країні причинно поліпшить показники здоров’я. Для такого висновку потрібні дослідження реалізації та її наслідків із прийнятним порівнянням.

Частина доказів стосується ефективності окремих втручань, а частина — того, як установи формують спроможність ними користуватися. Ці рівні необхідно оцінювати окремо. Успішний експеримент із повідомленнями не гарантує сталого функціонування системи; наявність компетентної команди не гарантує успіху кожного експерименту. Крім того, досвід систем із високими ресурсами може переноситися лише після перевірки місцевої інфраструктури, довіри, адміністративного устрою та соціальної нерівності.

Описані ВООЗ і Світовим банком організаційні моделі 26 країн дають приклади можливих рішень. Для української політики вони мають значення як порівняльний матеріал і джерело запитань для інституційного дизайну, а ефективність відповідної моделі слід встановлювати за результатами її власного впровадження.

Поширені запитання

Чи обов’язково створювати окремий підрозділ поведінкових наук?

ВООЗ підтримує створення або зміцнення інституційних функцій, але організаційна форма залежить від завдань, ресурсів і системи управління. Постійна команда, міжвідомча мережа або функція всередині наявного підрозділу можуть бути обґрунтованими рішеннями. Ключовими є чітка відповідальність, компетенції, доступ до даних, етичні процедури та здатність впливати на практику.

Чим рамка інституціоналізації відрізняється від поведінкового втручання?

Втручання змінює конкретні умови або процеси, щоб покращити визначений результат. Інституціоналізація забезпечує тривалу спроможність установи досліджувати проблеми, обирати й оцінювати втручання, навчатися на результатах і підтримувати зміни в роботі системи.

Чи є RECAPPS доказом ефективності державної програми?

RECAPPS допомагає аналізувати й відстежувати організаційну спроможність інтеграції поведінкових наук. Для висновку про ефективність окремої програми потрібні додаткові дані про її виконання, причинний вплив, витрати, користь і можливу шкоду. Різні завдання потребують різних показників.

Хто повинен оцінювати етичність поведінкових рішень?

Відповідальність несуть керівники та виконавці програми в межах установлених повноважень; для досліджень також можуть бути потрібні відповідні процедури незалежного етичного розгляду. Оцінюють законність роботи з даними, добровільність участі там, де вона потрібна, прозорість цілей, можливість вибору, справедливість і ризики для вразливих груп.

Як зрозуміти, що інституціоналізація справді працює?

Слід одночасно відстежувати розвиток організаційних компетенцій і практичні результати конкретних програм. Потрібно бачити, як дослідження змінили рішення, чи стали послуги доступнішими, які наслідки зафіксовані, скільки вони коштують і як розподіляються між людьми. Там, де заявляють причинний ефект, необхідна відповідна стратегія оцінювання.

Висновок

Інституціоналізація поведінкових наук у громадському здоров’ї означає закріплення доказового дослідження людської поведінки та організаційних умов у щоденній роботі установ. Резолюція WHA76.7 визначила міжнародний політичний напрям, інструмент ВООЗ 2024 року допомагає проєктувати інституційну функцію, а рамка RECAPPS 2026 року — оцінювати її спроможність. Результат цієї роботи проявляється у рішеннях, які враховують реальний досвід людей, покращують доступність послуг, перевіряються на причинну результативність і справедливість та підтримуються належними управлінськими механізмами.