Військова ідентичність: як військова роль стає частиною Я
Оновлено: 2 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 19 вересня 2023 року · Редакційна політика
Військова ідентичність — це частина самоконцепції, пов’язана з належністю до військового середовища, роллю військовослужбовця, спільними нормами й цінностями, професійним досвідом та зв’язками з військовою спільнотою. Вона відповідає на запитання не лише «де я служу?», а й «наскільки військова роль є частиною того, ким я себе вважаю?»
Стара версія цієї сторінки називала явище «ідентифікацією з бійцем». Така формула змішує процес і результат. Ідентифікація описує процес співвіднесення себе з людиною, групою, роллю або цінностями. Військова ідентичність описує вже сформовану й більш стійку частину уявлення людини про себе.
У сучасних дослідженнях для цього використовується поняття military identity — військова ідентичність. Частина українських авторів уживає словосполучення «мілітарна ідентичність». У цій статті основним є термін «військова ідентичність», а «мілітарна ідентичність» подається як уживаний у науковій літературі відповідник.
Що таке військова ідентичність
У соціальній психології частина самоконцепції формується через належність до соціальних груп. Саме цей механізм пояснює теорія соціальної ідентичності. Військова служба створює особливо насичене групове середовище: людина отримує визначену роль, систему правил, спільні завдання, символи, мову, ієрархію, професійні стандарти та щільні зв’язки з іншими членами групи.
Тому військова ідентичність може включати відчуття належності до військової спільноти, значущість служби для образу себе, оцінку власної військової ролі, ставлення до військової інституції, зв’язок із побратимами й посестрами та місце військового досвіду у власній життєвій історії.
Огляд 65 досліджень, опублікований у Military Medicine у 2024 році, показав, що військову ідентичність варто розглядати як багатовимірну систему, а не як одну рису. Автори описують взаємодію військової культури, різних ідентичностей та психічного благополуччя й окремо звертають увагу на зміни ідентичності під час переходів і адаптації. Огляд доступний у PubMed.
Ідентифікація, ідентичність і роль бійця
Фраза «ідентифікація з бійцем» може описувати окремий момент: людина співвідносить себе з образом бійця, наслідує певні норми, приймає цінності або бачить у цій ролі значущу частину себе. Психологічно це один із можливих процесів формування ідентичності.
Військова ідентичність ширша за роль бійця. У війську існують бойові, медичні, логістичні, технічні, штабні, зв’язкові та багато інших ролей. Людина може мати виразну військову ідентичність незалежно від того, чи описує вона себе словом «боєць». Саме тому нормалізованою сутністю цієї сторінки є військова ідентичність.
Вона також охоплює більше, ніж патріотизм. Патріотизм стосується ставлення до країни й належності до неї; військова ідентичність — місця військової ролі, військової групи та досвіду служби у самоконцепції. Ці явища можуть поєднуватися, але описують різні психологічні зв’язки.
Як формується військова ідентичність
Один із ключових процесів — військова соціалізація. Загалом соціалізація означає засвоєння норм, ролей, способів взаємодії та очікувань, що діють у певному соціальному середовищі. У війську цей процес особливо структурований.
Підготовка, розпорядок, дисципліна, форма, звання, професійна мова, ритуали, вимоги до відповідальності, спільне виконання завдань і залежність членів підрозділу один від одного поступово роблять військову групу психологічно значущою. Військова роль може перейти з рівня «це моя робота» до рівня «це важлива частина того, ким я є».
Важливе значення має й контекст. Теорія самокатегоризації пояснює, чому в одній ситуації людина сильніше сприймає себе як окреме «я», а в іншій — як частину «ми». Під час служби групова належність часто стає дуже помітною, бо від неї залежать координація, довіра, розподіл відповідальності та безпека.
Водночас одна людина зберігає багато ідентичностей: професійну, сімейну, громадянську, регіональну, гендерну, світоглядну, дружню та інші. Військова ідентичність займає серед них певне місце, а її центральність може змінюватися протягом життя.
Військова ідентичність має кілька вимірів
Дослідники створили Warrior Identity Scale — шкалу для вивчення різних аспектів військової ідентичності. Її перевірка на вибірці ветеранів підтвердила багатовимірність конструкта: різні компоненти військової ідентичності по-різному пов’язані з післяслужбовою адаптацією та психосоціальним функціонуванням. Дослідження в журналі Identity показало, що напрям і сила зв’язків залежать від конкретного виміру ідентичності.
До таких вимірів у різних моделях належать, зокрема, центральність військової ролі для образу себе, особисте ставлення до своєї військової належності, сприйняття ставлення суспільства до військових, взаємозалежність із військовою спільнотою та відчуття, що військо є «своїм» соціальним світом.
Такі шкали є дослідницькими інструментами. Вони допомагають описувати структуру ідентичності в групах і порівнювати її компоненти; клінічні діагнози встановлюються за іншими критеріями та інструментами.
Що військова ідентичність може підтримувати під час служби
Коли військова роль узгоджується з поточним середовищем, вона може давати зрозумілу систему координат: відчуття належності, спільну мову, сенс виконуваних завдань, передбачувані очікування щодо поведінки та зв’язок із людьми, які мають подібний досвід.
Групова ідентичність також може підтримувати довіру й координацію. У військовому середовищі це має практичне значення: людина розуміє свою роль у спільній системі, знає, чого очікують від неї та від інших, і відчуває себе частиною колективної діяльності.
Наукові дані водночас показують різні траєкторії. Одні компоненти військової ідентичності пов’язуються з підтримкою, позитивним ставленням до себе й соціальною включеністю, інші — за певних умов — із труднощами перебудови зв’язків після служби. Тому для розуміння конкретної людини важливі структура ідентичності, життєвий контекст і доступні соціальні зв’язки.
Напруження між ролями і цінностями
Внутрішнє напруження може виникати тоді, коли вимоги різних ролей вступають у суперечність. Наприклад, військова норма витривалості може конфліктувати з потребою попросити про допомогу; професійна відданість службі — з сімейними обов’язками; засвоєні правила військового середовища — з очікуваннями цивільного оточення.
Коли одночасно утримуються несумісні переконання, оцінки або способи дії, корисним поняттям для пояснення частини такого напруження є когнітивний дисонанс. Він описує суперечність між когніціями, тоді як військова ідентичність описує місце військової належності у самоконцепції.
Огляд 2024 року звертає увагу також на приховування або порушення значущих ідентичностей. У частині досліджень такі ситуації були пов’язані з гіршими показниками психічного здоров’я. Це підкреслює значення не самої сили військової ідентичності, а того, як вона співіснує з іншими частинами життя і чи має людина простір для їх узгодження.
Перехід від військового до цивільного життя
Завершення служби змінює не лише зайнятість. Одночасно можуть змінитися щоденний розпорядок, соціальний статус, коло близьких контактів, правила взаємодії, професійна мова, відчуття потрібності та спосіб відповідати на запитання «хто я тепер?». Саме тому перехід до цивільного життя часто має ідентифікаційний вимір.
Поздовжнє дослідження 35 військовослужбовців простежило людей до звільнення зі служби та після нього. Автори показали, що сила військової ідентичності була пов’язана з тим, коли й як люди планували перехід, а раннє планування цивільних ролей — з кращим досягненням післяслужбових цілей у цій вибірці. Повний текст дослідження.
Інше дослідження 358 австралійських ветеранів показало складнішу картину: різні компоненти військової ідентичності мали різні зв’язки із соціальною включеністю, а вона, своєю чергою, була пов’язана з якістю життя та психологічним дистресом. Дослідження Flack і Kite підтримує ідею, що після служби важливо не «позбутися» військової частини себе, а знайти для неї місце в ширшій системі соціальних зв’язків.
Для частини людей перебудова може переживатися як криза ідентичності — період інтенсивного перегляду того, ким людина себе вважає і куди рухається далі. Для інших перехід відбувається поступово й без вираженої кризи. Сам факт демобілізації або звільнення зі служби не визначає єдиної психологічної траєкторії.
Як інтегрувати військову ідентичність після зміни ролі
Практичне завдання переходу полягає у розширенні, а не стиранні самоконцепції. Військовий досвід може залишатися важливою частиною біографії, цінностей, компетентності та зв’язків, водночас поруч із ним з’являються або знову посилюються інші ролі.
Допомагає раннє й конкретне планування: освіта, робота, місце проживання, фінанси, щоденний ритм, контакти з близькими, цивільні професійні мережі та заняття, що створюють відчуття компетентності й належності. Таке планування формує міст між двома соціальними світами ще до завершення переходу.
Важливо зберігати значущі зв’язки з військовою спільнотою й одночасно створювати нові або відновлювати давні цивільні зв’язки. Дослідження переходу показують, що соціальна включеність є одним із центральних механізмів, через які різні аспекти військової ідентичності пов’язані з благополуччям.
Якщо зміна ролі супроводжується тривалим відчуттям втрати сенсу, ізоляцією, різким конфліктом між військовим і цивільним життям або помітно заважає повсякденному функціонуванню, це можна розібрати з психологом. У каталозі Українського психологічного ХАБу можна знайти фахівця й обрати формат консультації.
Військова ідентичність і психічне здоров’я
Військова ідентичність є психологічним конструктом про самоконцепцію та групову належність. ПТСР, депресивні, тривожні та інші розлади описують інші явища й мають окремі діагностичні критерії. За самою наявністю сильної військової ідентичності висновок про психічний розлад не робиться.
Дослідження американських військовослужбовців резерву та Національної гвардії показало, що центральність військової ідентичності може по-різному співвідноситися з показниками психічного здоров’я й уживання речовин залежно від групи та інших чинників. Стаття у Military Psychology є ще одним аргументом на користь багатовимірного й контекстного аналізу замість оцінки за принципом «сильніше — краще» або «сильніше — гірше».
Для практичної психологічної роботи важливі конкретні труднощі людини: сон, тривога, настрій, стосунки, вживання психоактивних речовин, спогади про травматичні події, соціальна ізоляція, втрата сенсу, конфлікт ролей або інші зміни у функціонуванні. Ідентичність допомагає зрозуміти контекст цих переживань, але не замінює їх окремої оцінки.
Український контекст
В українській психологічній літературі використовуються обидві назви — «військова ідентичність» і «мілітарна ідентичність». Дослідження Валерія Зливкова та Світлани Лукомської 2023 року розглядало соціальну й особистісну мілітарну ідентичність українців в умовах російсько-української війни. Стаття опублікована у Науковому віснику Херсонського державного університету.
Це дослідження важливе ще й тому, що показує ширше використання поняття в умовах війни: автори вивчали не лише професійних військових, а й молодь із досвідом вимушеного переміщення. Тому в українських працях «мілітарна ідентичність» інколи охоплює ширший суспільний контекст воєнного часу.
У межах цієї сторінки головний фокус вужчий: військова ідентичність військовослужбовців і ветеранів як частина самоконцепції, пов’язана зі службою та військовою спільнотою. Такий фокус дає змогу не змішувати професійно-рольову ідентичність із ширшими суспільними реакціями на війну.
Поширені запитання
Що означає «ідентифікація з бійцем»?
Це описова формула для процесу, коли людина співвідносить себе з образом бійця, його роллю, цінностями або нормами. Для ширшого й стабільнішого психологічного конструкта сучасна література використовує поняття військової ідентичності — місця військової належності та ролі у самоконцепції.
Чи формується військова ідентичність тільки після бойового досвіду?
Вона може формуватися вже під час входження у військове середовище: через підготовку, соціалізацію, роль, групову належність і засвоєння норм. Бойовий досвід здатний посилювати або змінювати окремі аспекти ідентичності, але не є єдиним шляхом її формування.
Чим військова ідентичність відрізняється від патріотизму?
Патріотизм описує ставлення та прив’язаність до країни. Військова ідентичність описує те, наскільки військова роль, військова спільнота й досвід служби включені до образу себе. В однієї людини обидва явища можуть бути сильними, але психологічно вони відповідають на різні запитання.
Як військова ідентичність пов’язана з ПТСР?
Це різні рівні опису. Військова ідентичність стосується самоконцепції та групової належності, а ПТСР — визначеного комплексу симптомів після травматичної події. Дослідження вивчають зв’язки між окремими аспектами ідентичності та психічним здоров’ям, але військова ідентичність сама по собі не є симптомом ПТСР.
Чому після завершення служби може бути складно?
Одночасно змінюються кілька опор: роль, розпорядок, група, статус, правила взаємодії та спосіб бачити майбутнє. Якщо військова роль була дуже центральною, для побудови нової системи ролей і зв’язків потрібен час. Раннє планування й соціальна включеність можуть полегшувати цей процес.
Чи може військова ідентичність змінюватися з часом?
Так. Її центральність і зміст можуть змінюватися під час служби, після переходу до резерву або цивільного життя, зі зміною професійних і сімейних ролей та з появою нових соціальних груп. Військовий досвід при цьому може залишатися важливою частиною особистої історії.