Ідентифікація в психології: що це і чим відрізняється від ідентичності
Оновлено: 3 дні тому
Ідентифікація в психології — це процес, у якому людина пов’язує себе з іншою людиною, групою, роллю або певними рисами, цінностями й установками. Завдяки цьому чужий спосіб бачити світ, діяти чи оцінювати себе може стати психологічно значущим для власного Я.
У повсякденній мові слово «ідентифікація» часто означає встановлення особи — наприклад, за документом або біометричними даними. У цій статті йдеться саме про психологічне значення терміна: про те, як ми співвідносимо себе з іншими людьми та соціальними групами.
Ідентифікація не дорівнює копіюванню і сама по собі не є ознакою психічного розладу. Вона може брати участь у розвитку особистості, засвоєнні ролей, належності до груп і формуванні уявлень про себе. Різні психологічні традиції використовують це слово трохи по-різному, тому важливо відрізняти загальну психологічну ідентифікацію від психоаналітичних понять і від соціальної ідентичності.
Що таке ідентифікація в психології
У широкому психологічному значенні ідентифікація — це тісне психологічне співвіднесення себе з іншою людиною або з її характеристиками, поглядами чи способом дії. APA Dictionary of Psychology описує ідентифікацію як процес, що може проявлятися в різні періоди життя й часто має неусвідомлений або передсвідомий характер. У тезаурусі MeSH Національної медичної бібліотеки США термін Psychological Identification також стосується процесу, за якого людина моделює певні аспекти себе за іншою людиною.
Ці визначення не означають, що людина буквально «стає іншою». Зазвичай ідеться про вибіркове засвоєння: значущою може бути одна риса, спосіб реагування, цінність, рольова позиція або відчуття належності. Одні елементи з часом інтегруються в уявлення про себе, інші залишаються ситуативними або відкидаються.
Як працює психологічна ідентифікація
Ідентифікація не має одного універсального сценарію. Вона виникає там, де інша людина, група або роль набуває для нас особливої психологічної ваги. Це може бути близькість, захоплення, авторитет, потреба в належності, спільний досвід або прагнення зрозуміти, «якою людиною я хочу бути».
Дитина може орієнтуватися на спосіб, у який дорослий розв’язує конфлікти. Підліток — на стиль і цінності важливої групи. Молодий фахівець — на професійну позицію наставника. Доросла людина може впізнавати себе в певній культурній, професійній або батьківській ролі. В усіх цих випадках зовнішній зразок стає частиною внутрішньої системи орієнтирів, але ступінь і характер цього процесу різняться. Прикладом такого професійно-групового самовизначення є військова ідентичність, у якій служба та належність до військової спільноти стають частиною самоконцепції.
Ідентифікація може бути частково усвідомленою: ми здатні свідомо обирати рольову модель й помічати, які якості хочемо розвивати. Водночас значна частина психологічного уподібнення відбувається без чіткої внутрішньої фрази «я зараз ідентифікуюся з цією людиною».
З ким і з чим людина може себе ідентифікувати
Об’єктом ідентифікації буває не лише конкретна людина. Психологічно значущими можуть ставати група, професійна роль, родинна позиція, культурний образ або певний спосіб бути у світі. Саме тому ідентифікація пов’язана не тільки з дитячим розвитком: вона може змінюватися разом із життєвими ролями, стосунками й соціальним середовищем.
Людина також здатна одночасно мати багато ідентифікацій. Наприклад, відчувати спорідненість із сімейною традицією, професійною спільнотою та певним моральним зразком. Між ними можуть бути як узгодженість, так і напруження. Це не робить ідентифікацію «правильною» чи «неправильною» — важливі її зміст, гнучкість і місце в реальному житті людини.
Ідентифікація та розвиток особистості
Розвиток особистості відбувається не у вакуумі. Людина засвоює мову, правила взаємодії, способи вираження емоцій, соціальні ролі й уявлення про прийнятну поведінку серед інших людей. Ідентифікація є одним із процесів, через які значущі стосунки та соціальне середовище можуть впливати на те, як ми бачимо себе й діємо.
Проте особистість не можна пояснити лише ідентифікацією. На індивідуальні відмінності впливають біологічні передумови, досвід, навчання, культура, життєві події, стосунки, власні рішення та інші чинники. Ідентифікація — один із механізмів соціального формування, а не універсальна формула походження всіх рис.
Ідентифікація в психоаналізі: від Фройда
В історії психоаналізу поняття ідентифікації стало особливо важливим у працях Зиґмунда Фройда. У сьомому розділі праці «Психологія мас і аналіз Я» він присвятив ідентифікації окремий теоретичний розгляд. У фройдівській моделі ідентифікація пов’язувалася з ранніми емоційними зв’язками, формуванням Я та відносинами з об’єктами прихильності.
Фройд також описував випадок, коли ідентифікація стосується не всієї особистості іншого, а окремої риси. Це важливе історичне уточнення: ідентифікуватися з кимось — не обов’язково означає прагнути бути схожим на цю людину в усьому.
Психоаналітична концепція ідентифікації — історично впливова теоретична традиція. Її не слід подавати як єдине сучасне пояснення того, як формується особистість. Сучасна психологія досліджує розвиток Я, соціальне навчання, групову належність і самоконцепцію в багатьох теоретичних рамках.
Ідентифікація як захисний процес
У психодинамічній традиції слово «ідентифікація» також використовується в контексті психічного захисту. Тут важлива межа: не кожна психологічна ідентифікація є захисним механізмом. Широке поняття описує співвіднесення себе з іншими; захисне значення стосується спеціальних психодинамічних моделей, у яких уподібнення допомагає психіці справлятися з конфліктом або тривогою.
Тому фраза «він ідентифікується з батьком» сама по собі нічого не говорить про патологію чи про захисний механізм. Для інтерпретації завжди потрібні контекст, функція і конкретна теоретична рамка.
Ідентифікація з агресором
Окремий історичний психоаналітичний термін — «ідентифікація з агресором». Анна Фройд систематично описувала його у книзі «Я і механізми захисту». У цій моделі людина може несвідомо переймати риси, позицію або поведінковий стиль того, кого сприймає як загрозливого, щоб психологічно змінити власну позицію щодо страху чи безсилля.
Це історична психодинамічна модель, а не універсальне пояснення поведінки людей, які пережили агресію або травматичні події. Сам факт того, що людина повторює чиюсь жорстку поведінку, не дозволяє автоматично робити висновок про «ідентифікацію з агресором».
Ідентифікація в соціальній психології
У соціальній психології споріднене поняття «соціальна ідентифікація» описує психологічний зв’язок із групою та включення групового членства до уявлення про себе. Людина може визначати себе як представника професії, спільноти, покоління, культури, команди або іншої соціальної категорії й надавати цьому членству емоційного та оцінного значення.
Ця лінія стала центральною для теорії соціальної ідентичності Анрі Тажфела та Джона Тернера. Вона пояснює, як соціальна категоризація, групове членство та порівняння між групами пов’язані із самоконцепцією й міжгруповою поведінкою. Сучасні огляди розглядають соціально-ідентифікаційний підхід як окрему й дуже впливову традицію соціальної психології.
Соціальна ідентифікація та фройдівська ідентифікація належать до різних теоретичних традицій. Їх можна порівнювати як способи осмислення зв’язку між Я та іншими, але не варто зводити одну модель до іншої.
Чим ідентифікація відрізняється від ідентичності
Найкорисніше практичне розрізнення таке: ідентифікація описує процес співвіднесення себе з кимось або чимось, а ідентичність — більш організоване переживання й розуміння того, «хто я». Ідентичність охоплює відчуття безперервності себе, особисті характеристики, ролі та соціальні належності.
Ідентифікації можуть впливати на ідентичність, але ідентичність не є простим підсумком усіх наших ідентифікацій. На неї також впливають власний досвід, цінності, вибори, стосунки, культура, життєві переходи та рефлексія.
Наприклад, людина може ідентифікуватися з професійним наставником і перейняти його ставлення до роботи. Її професійна ідентичність водночас включатиме набагато більше: власні компетентності, досвід, цілі, місце в професійній спільноті та особисту історію.
Ідентифікація і наслідування — не те саме
Наслідування — це відтворення поведінки іншої людини. Ми можемо копіювати жест, інтонацію, спосіб виконання дії або конкретну стратегію, не пов’язуючи цю людину з власним образом Я.
Ідентифікація зазвичай ширша за просте копіювання: значущим стає не лише те, що інший робить, а й те, ким він є для нас, що уособлює або яку позицію займає. Водночас ці процеси можуть перетинатися. Наслідування іноді є частиною ширшої ідентифікації, а іноді залишається звичайним способом навчання.
Ідентифікація, інтеріоризація та інтроєкція
Інтеріоризація — ширше поняття про засвоєння зовнішніх норм, цінностей, установок або способів взаємодії так, що вони стають частиною внутрішньої психологічної організації. У різних школах психології термін має різні відтінки.
Інтроєкція — передусім психодинамічний термін для несвідомого включення рис, образів або відносин із значущим іншим у внутрішній світ. У літературі межі між інтроєкцією, інтеріоризацією та ідентифікацією проводяться по-різному, тому їх не варто зображати як три сходинки одного універсального процесу.
Для читача корисна проста орієнтація: ідентифікація наголошує на співвіднесенні себе з іншим; інтеріоризація — на засвоєнні зовнішнього як внутрішнього; інтроєкція — на спеціальному психодинамічному способі опису внутрішнього включення іншого.
Проєктивна ідентифікація — окреме поняття
Проєктивна ідентифікація — спеціальний термін теорії об’єктних відносин, історично пов’язаний із Мелані Кляйн і подальшим розвитком психоаналітичної теорії. Він описує іншу концептуальну логіку, ніж загальна ідентифікація: йдеться про проєкцію частин внутрішнього досвіду в об’єкт і подальші внутрішні або міжособистісні процеси.
Тому «ідентифікація» і «проєктивна ідентифікація» не є синонімами. Для другого поняття потрібне окреме визначення й окремий історичний контекст.
Ідентифікація та індивідуація
Ідентифікацію іноді плутають з індивідуацією через подібність слів, але це різні поняття. Ідентифікація описує психологічне співвіднесення себе з іншими людьми, групами або ролями. Індивідуація в аналітичній психології Карла Юнга — історичне поняття про розвиток більш цілісної та диференційованої особистості через інтеграцію різних сторін психіки.
Отже, це не дві назви одного процесу й не протилежні фази. Вони походять із різних теоретичних контекстів і відповідають на різні питання.
Чи може ідентифікація бути проблемою
Сама по собі ідентифікація є звичайною частиною соціального й особистісного розвитку. Вона допомагає орієнтуватися в ролях, засвоювати досвід, належати до груп і будувати образ можливого себе.
Труднощі можуть виникати, коли певна роль, групова належність або образ значущої людини стає настільки жорстким, що людині важко помічати власні потреби, змінювати позицію або витримувати суперечності між різними частинами себе. Тут корисніше говорити не про «надмірну ідентифікацію» як діагноз, а про гнучкість самовизначення та реальні наслідки для життя.
Якщо питання «хто я», приналежності, ролей або стосунків викликають тривалий дистрес і заважають повсякденному життю, їх можна обговорити з психологом. Завдання такої роботи — не «прибрати ідентифікації», а краще зрозуміти власні цінності, межі, вибори й стосунки.
Коротко
Ідентифікація — процес психологічного співвіднесення себе з іншою людиною, групою, роллю або їхніми рисами.
Вона може бути частково усвідомленою або відбуватися без чіткого усвідомлення.
Ідентифікація може впливати на формування особистості та ідентичності, але не визначає їх повністю.
Наслідування, інтеріоризація, інтроєкція, соціальна ідентичність і проєктивна ідентифікація — сусідні поняття, але не синоніми.
У психоаналізі та соціальній психології термін використовується в різних теоретичних традиціях.
Поширені запитання
Ідентифікація — це те саме, що ідентичність?
Ні. Ідентифікація описує процес співвіднесення себе з іншою людиною, групою або роллю. Ідентичність — ширше відчуття й розуміння того, ким є людина та до чого вона належить.
Ідентифікація завжди несвідома?
Не обов’язково. У психодинамічних визначеннях наголос часто робиться на неусвідомлених або передсвідомих процесах. У повсякденному розвитку люди можуть також усвідомлено обирати рольові моделі, групи та якості, з якими хочуть себе пов’язувати.
Чим ідентифікація відрізняється від наслідування?
Наслідування — це копіювання поведінки. Ідентифікація стосується ширшого психологічного зв’язку з людиною, її рисами, цінностями або позицією. Наслідування може бути частиною ідентифікації, але не кожне копіювання нею є.
Що таке ідентифікація з агресором?
Це історичний психоаналітичний термін, який описує засвоєння рис або позиції людини, що сприймається як загрозлива. Його не слід автоматично застосовувати до будь-якої схожої поведінки після конфлікту, насильства чи травматичного досвіду.
Що таке проєктивна ідентифікація?
Це окреме психоаналітичне поняття, пов’язане з теорією об’єктних відносин. Воно не є синонімом загальної психологічної ідентифікації.
Чим ідентифікація відрізняється від індивідуації?
Ідентифікація стосується психологічного співвіднесення себе з іншими. Індивідуація у традиції Карла Юнга — інше історичне поняття про розвиток цілісності й диференціації особистості.