Сприймання психіки і моральний статус: як приписування здатності відчувати й діяти змінює моральне ставлення
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Сприймання психіки (mind perception) — це те, як люди приписують іншим істотам, групам, організаціям, машинам або уявним персонажам внутрішнє психічне життя: здатність відчувати, хотіти, планувати, пам’ятати, контролювати дії, страждати, переживати задоволення та діяти навмисно. Це не пряме вимірювання того, чи має об’єкт свідомість. Це психологічний процес висновку про чужий розум за поведінкою, зовнішністю, мовою, контекстом і попередніми уявленнями спостерігача. Огляд Waytz та колег показує, що схильність «бачити психіку» залежить і від властивостей об’єкта, і від потреб, очікувань та соціальної мотивації того, хто сприймає. Waytz et al., 2010.
У моральній психології ця тема важлива тому, що приписування психічних здатностей змінює спосіб, у який ми розподіляємо відповідальність, провину, захист, співчуття та моральну увагу. Класичне дослідження Heather Gray, Kurt Gray і Daniel Wegner виявило дві великі осі такого сприймання — Experience та Agency — і показало, що вони по-різному пов’язані з моральними судженнями. Gray, Gray & Wegner, 2007. Водночас сучасна наука розглядає двовимірну модель як впливову рамку, а не остаточну карту людських уявлень про психіку.
У цій статті «моральний статус» означає передусім психологічно приписувану моральну вагу: наскільки люди вважають певну істоту або систему такою, чиї інтереси, біль, благополуччя або можливу шкоду слід брати до уваги. Це опис фактичних людських суджень. Він не відповідає сам по собі на нормативне питання, хто насправді повинен мати права, захист або моральний статус. Емпірична психологія може досліджувати, як люди роблять такі висновки, але не встановлює, яка моральна позиція є «правильною».
Що саме люди приписують, коли «бачать психіку»
Людина майже ніколи не має прямого доступу до чужого внутрішнього досвіду. Ми робимо висновки з ознак: цілеспрямованої поведінки, мовлення, виразу обличчя, реакцій на біль, здатності змінювати план, пам’ятати минуле, пояснювати мотиви або підтримувати взаємодію. Один і той самий об’єкт може здаватися «більш психічним» у певному контексті й «менш психічним» в іншому. Саме тому mind perception краще розуміти як систему соціальних висновків, а не як бінарну кнопку «має розум / не має розуму».
Ці висновки мають два різні рівні. На першому ми оцінюємо конкретні психічні здібності: чи може хтось відчувати страх, біль, провину, намір, самоконтроль або складати план. На другому ми переводимо ці уявлення в соціальні та моральні наслідки: чи можна когось звинувачувати, чи потребує він захисту, чи варто враховувати його інтереси. Перехід між цими рівнями не механічний. Контекст, попереднє ставлення, групова належність, уявна небезпечність і культурні норми можуть змінювати моральний висновок навіть за однакових приписаних здібностей.
Experience і Agency: класична двовимірна модель
Experience: здатність переживати й відчувати
Experience у класичній моделі охоплює приписану здатність мати суб’єктивні стани: відчувати біль і задоволення, страх і радість, голод, бажання та інші переживання. Для моральної психології ця вісь особливо важлива, коли люди вирішують, чи може комусь бути завдано шкоди і чи заслуговує він на захист. У дослідженні Gray та колег experience була тісніше пов’язана з роллю того, хто може пережити наслідки дії, тобто з моральною пацієнтністю. Gray, Gray & Wegner, 2007.
Водночас experience не слід ототожнювати зі свідомістю як встановленим фактом. Якщо учасники експерименту приписують роботу страх або біль, це показує їхню інтерпретацію робота. Воно не доводить, що робот справді має феноменальний досвід. Те саме розрізнення потрібне для мовних моделей та інших систем ШІ: психологія може вимірювати людське приписування переживань, а питання про реальну суб’єктивність системи потребує інших аргументів і даних.
Agency: здатність діяти навмисно й керувати поведінкою
Agency у класичній моделі охоплює приписану здатність планувати, контролювати себе, пам’ятати, діяти відповідно до цілей і реалізовувати наміри. Вона часто пов’язана з тим, наскільки спостерігач готовий бачити в іншому джерело дії, а отже — ставити питання про намір, контроль, відповідальність і провину. Це не означає, що будь-яка агентна дія є моральною дією або що висока agency автоматично робить когось морально відповідальним.
Відповідальність потребує окремого аналізу: що людина або система знала, чого могла передбачити, які мала альтернативи, хто встановив правила, хто контролював процес і хто мав повноваження втрутитися. Тому responsibility attribution, blame judgment і загальна оцінка agency — пов’язані, але різні судження.
Від психічних здібностей до морального ставлення
Найсильніша інтуїція двовимірної моделі полягає в асиметрії. Коли ми приписуємо комусь здатність переживати біль і задоволення, легше виникає питання «що можна зробити з ним?». Коли приписуємо планування, намір і контроль, легше виникає питання «за що він відповідає?». У теорії dyadic morality ця різниця була розгорнута як взаємодія морального агента та морального пацієнта. Gray, Young & Waytz, 2012.
Однак ці ролі не є психологічними «типами людей». Одна й та сама людина в різних ситуаціях може одночасно бути джерелом дії, потерпілою стороною, свідком або учасником спільного рішення. Дитина може отримувати сильний моральний захист попри обмежену приписану agency; дорослого можуть вважати дуже агентним і водночас таким, чиї страждання мають повну моральну вагу. Моральна агентність і моральна пацієнтність — аналітичні ролі, а не взаємовиключні природні категорії.
Дослідження морального статусу також показують, що experience та agency не вичерпують усіх факторів. Наприклад, у серії експериментів із тваринами приписана шкідливість істоти зменшувала її моральний статус незалежно від оцінок здатності переживати й інтелекту. Це важливий результат саме як опис людських суджень: люди можуть надавати менше моральної ваги істоті, яку вважають небезпечною. З цього не випливає нормативний висновок, що така істота «заслуговує» меншого захисту. Piazza, Landy & Goodwin, 2014.
Моральний агент, моральний пацієнт і моральний статус — не одне й те саме
Моральний агент у психологічних дослідженнях — це той, кому приписують здатність бути джерелом морально значущої дії. Моральний пацієнт — той, кому, за уявленням спостерігача, можна завдати морально значущої шкоди або щодо кого виникає обов’язок врахування. Моральний статус — ширше судження про те, чи входить об’єкт до кола моральної уваги і якою мірою його інтереси беруться до уваги.
Ці поняття потрібно відокремлювати від blame judgment і responsibility attribution. Можна вважати людину причетною до причинного ланцюга, але не винною; можна визнати її відповідальною за рішення, але не погоджуватися з конкретним покаранням; можна вважати істоту моральним пацієнтом, не приписуючи їй здатності відповідати за власні дії. Саме ці відмінності запобігають помилці, коли загальне слово «моральність» підміняє кілька різних психологічних процесів.
Науковий статус моделі agency–experience: впливова, але не остаточна
Двовимірна модель 2007 року стала однією з найвідоміших рамок mind perception, оскільки компактно описала відмінності між тим, як люди сприймають дорослих, дітей, тварин, надприродних агентів і машини. Її сильна сторона — пояснювати відмінності між об’єктами сприймання. Проте подальші роботи показали, що структура уявлень про психічне життя залежить від того, яке саме питання ставлять дослідники.
Weisman, Dweck і Markman у чотирьох великих дослідженнях отримали іншу структуру, коли безпосередньо досліджували, як люди групують психічні здібності. Замість двох осей вони виділили компоненти, пов’язані з тілом, серцем і розумом. Автори прямо застерегли від висновку, що agency та experience є остаточними «двома частинами» людського поняття психіки. Weisman, Dweck & Markman, 2017.
Malle, використавши ширший набір психічних здатностей і різні формулювання запитань, повідомив про три виміри — Affect, Moral and Mental Regulation та Reality Interaction, а за деяких умов про подальше розщеплення до п’яти компонентів. Malle, 2019. Це не «спростування» класичної моделі, а сигнал, що dimensionality залежить від рівня аналізу та методики.
Дослідження Bögemann, Harris і Nestler запропонувало спосіб узгодити ці результати: дві осі agency–experience можуть краще описувати відмінності між цілями сприймання, тоді як трикомпонентна структура може краще описувати відмінності між самими спостерігачами та їхніми уявленнями про психічне життя. У двох вибірках автори отримали саме таке розрізнення. Bögemann, Harris & Nestler, 2025. Отже, сучасний науковий статус такий: agency і experience залишаються корисними координатами, але не універсальною й завершеною онтологією психіки.
Чому сприймання психіки змінюється
Люди не просто пасивно «зчитують» психіку з об’єкта. На приписування впливають щонайменше три групи чинників: ознаки самого об’єкта, ситуація взаємодії та потреби спостерігача. Схожість на людину, виразна цілеспрямованість, мова, реактивність і передбачувані емоційні сигнали можуть посилювати враження agency або experience. Соціальна потреба в контакті, бажання пояснити непередбачувану поведінку або вже сформоване ставлення до об’єкта також змінюють те, які психічні властивості йому приписують. Waytz et al., 2010.
Це означає, що mind perception може бути частково мотивованим. Ми здатні уважніше бачити переживання тих, кого вважаємо близькими, і слабше помічати їх у віддалених або небажаних груп. Ми також можемо переоцінювати agency того, хто здається загрозливим, коли шукаємо винуватця, або, навпаки, знижувати agency після морального осуду. Емпіричний напрям тут неоднорідний: різні задачі дають різні патерни, тому однієї формули «чим більше agency, тим більше осуду» недостатньо.
Дегуманізація, заперечення психіки та моральне виключення
Дегуманізація охоплює способи, якими людей або групи сприймають як менш повно людських. Заперечення складних психічних здібностей може бути одним із її механізмів, але не кожне низьке приписування певної здатності є дегуманізацією. Сучасні огляди підкреслюють множинність форм, мотивацій і наслідків дегуманізації та застерігають від надто широкого використання терміна. Haslam & Loughnan, 2014 Kteily & Landry, 2022.
Важливо й те, що зв’язок між моральною оцінкою та приписуванням психіки може працювати в обидва боки. Ми можемо гірше ставитися до когось, бо приписуємо йому менше психічної складності, але й попередній осуд може змінювати те, як ми бачимо його agency. У шести дослідженнях Khamitov, Rotman і Piazza шкідливих агентів оцінювали як менш агентних, ніж нейтральних або доброзичливих; зменшення agency було пов’язане зі зниженням приписаного морального статусу. Цей результат суперечить простій версії очікування, що «лиходій» автоматично сприймається як максимально агентний. Khamitov, Rotman & Piazza, 2016.
У міжгрупових ситуаціях терміни «дегуманізація» та «моральне виключення» варто використовувати як назви конкретних психологічних процесів, а не як моральні ярлики для людей чи груп. Мовні практики, що позбавляють групу індивідуальності, переживань або права на моральне врахування, можуть бути важливою частиною цього процесу; ширший комунікативний контекст розглянуто в матеріалі ХАБу про мову ворожнечі, категоризацію та дегуманізацію.
Чи достатньо experience для морального статусу
Здатність відчувати, особливо біль і задоволення, часто виявляється потужним предиктором морального врахування. Але людські судження не є чистою функцією одного параметра. Вони залежать від уявної небезпечності, близькості, групової належності, симпатії, ролі об’єкта та самого формулювання питання. Дослідження Piazza та колег демонструє, що навіть щодо тварин harmfulness може вносити незалежний вклад у моральний статус. Piazza, Landy & Goodwin, 2014.
Тому твердження «люди захищають усіх, кому приписують experience» надто сильне. Точніше сказати: приписування здатності переживати часто підвищує імовірність моральної уваги та небажання завдавати шкоди, але це один із факторів у складнішій системі суджень.
Психіка організацій: як mind perception виходить за межі окремої людини
Люди приписують психічні властивості не лише біологічним індивідам. Компанії, інституції й інші організації можуть сприйматися як такі, що «хочуть», «вирішують», «знають» або навіть «відчувають». У чотирьох дослідженнях про mind perception організацій оцінки agency та experience змінювалися залежно від того, якими уявлялися члени організації та її цілі; організації з високою приписаною experience також отримували інші оцінки щирості вибачення й прощення після порушення. Do Companies Think and Feel? Mind Perception of Organizations, 2023.
Це хороший приклад того, чому «приписана психіка» і «наявна психіка» мають бути розділені. Психолог досліджує реальний ефект мовних і соціальних метафор на судження людей. Такий ефект не перетворює організацію на буквального носія людського досвіду.
ШІ, роботи й сприймання психіки
Штучний інтелект став особливо показовим випадком mind perception. Система може говорити від першої особи, підтримувати контекст, пояснювати кроки, реагувати на емоційні слова та демонструвати поведінку, яку в міжлюдському спілкуванні ми пов’язуємо з наміром і внутрішнім станом. Через це користувачі можуть приписувати їй agency, а іноді й experience. Окремо про механізми такого перенесення людських рис ідеться в статті ХАБу про антропоморфізацію ШІ.
У дослідженні Shank і DeSanti учасники оцінювали реальні сюжети про шкідливі результати роботи алгоритмів. Вони могли приписувати ШІ неправильність дії, усвідомлення, навмисність і відповідальність, а приписана «наявність психіки» була пов’язана з частиною цих оцінок. Shank & DeSanti, 2018. Це дані про людську атрибуцію, а не підтвердження того, що система фактично мала відповідні внутрішні стани.
Bigman і Gray у дев’яти дослідженнях виявили стійку небажаність для учасників ситуацій, у яких машини самостійно ухвалювали морально значущі рішення у транспорті, медицині, праві та військовій сфері. Частина цієї реакції була пов’язана з уявленням, що машини не здатні повноцінно «думати й відчувати». Bigman & Gray, 2018. Це не універсальна заборона на автоматизацію, а емпіричний результат про те, як сприймання психіки впливає на прийнятність певних ролей.
Новіші експерименти з антропоморфними роботами також показують, що опис високої здатності переживати може підвищувати моральне врахування робота й небажання завдавати йому шкоди. У трьох експериментах 2026 року цей ефект був сильніше пов’язаний із perceived experience, ніж із agency. Si et al., 2026. Один набір експериментів не встановлює універсального правила, але він узгоджується з ширшою ідеєю, що приписана здатність відчувати є важливою частиною психології морального пацієнта.
Водночас результати не завжди рухаються в одному напрямі. Наприклад, експерименти з AI-generated art не показали, що сама взаємодія з таким мистецтвом значуще підвищує приписаний моральний статус системи. Lima et al., 2021. Evidence щодо морального статусу ШІ залишається контекстно залежним: форма взаємодії, антропоморфні сигнали, опис можливостей і попередні переконання користувача можуть змінювати відповіді.
Людське сприймання ШІ не є доказом свідомості ШІ
Це центральне розрізнення. Якщо людина відчуває співчуття до чатбота, боїться його «образити» або вважає його відповідальним, її реакція психологічно реальна. Вона може впливати на поведінку, довіру, прив’язаність і рішення. Проте з цього не випливає, що система має феноменальну свідомість, почуття або здатність страждати. Mind perception вимірює приписування психіки спостерігачем; воно не є тестом на суб’єктивний досвід об’єкта.
Те саме стосується емпатичної мови. Користувач може сприймати відповідь як турботливу і відчувати полегшення, але це опис людського досвіду взаємодії. Психологічні механізми такого ефекту детальніше розглянуті в матеріалі про емпатію ШІ та сприймання співчутливої відповіді.
Відповідальність за рішення за участю ШІ
Приписування agency системі може психологічно зрушувати провину й відповідальність у її бік. Саме тому для аналізу реальних ситуацій варто спочатку уточнювати архітектуру рішення, а вже потім робити моральний висновок. Щонайменше чотири ситуації мають різну структуру.
Автоматизоване рішення: система виконує правило або модель і формує результат без окремого людського вибору в конкретному випадку. Тут важливі ті, хто визначив мету, дані, критерії, межі використання й контроль.
Рекомендація ШІ: система пропонує варіант, а людина або організація зберігає реальне право прийняти, відхилити чи перевірити рекомендацію. Питання відповідальності залежить від того, наскільки цей контроль був змістовним, а не формальним.
Спільне рішення людини й ШІ: результат виникає з взаємодії — наприклад, людина ставить запит, система ранжує варіанти, людина змінює критерії та затверджує вибір. Тут причинний і моральний внесок розподілений між різними ланками.
Делегування рішення ШІ: людський або організаційний акт полягає саме в тому, щоб передати системі частину повноважень. Така делегація не зникає з причинного ланцюга лише тому, що система виглядає автономною.
Отже, психологічне приписування відповідальності ШІ не скасовує аналізу відповідальності розробників, користувачів, операторів, установ і тих, хто визначає правила застосування. Воно радше показує, де людська інтуїція може зміщувати центр уваги.
Коли mind perception допомагає, а коли вводить в оману
Приписування психіки є необхідною частиною соціального життя: без нього важко передбачати поведінку, співпереживати, координувати дії та розуміти наміри. Проблема виникає тоді, коли інтуїтивний висновок починає сприйматися як безпосередній факт про внутрішній стан іншого.
Людський голос або плавний текст можуть створювати сильний сигнал agency, хоча за ними стоїть складна система причин, правил і людських рішень. Навпаки, мовчазність, нетипова комунікація, сильна групова дистанція або стереотип можуть знижувати приписану психічну складність людині, попри її повний людський досвід. Саме тому mind perception варто досліджувати разом із контекстом, а не перетворювати на шкалу «хто має більше розуму».
Що сучасні дані дозволяють сказати впевнено
По-перше, люди систематично розрізняють різні види психічних здатностей, і ці відмінності пов’язані з моральними судженнями. Класичні agency та experience залишаються продуктивною моделлю, особливо для порівняння різних об’єктів. Gray, Gray & Wegner, 2007.
По-друге, приписування experience часто пов’язане з моральним захистом і небажанням завдавати шкоди, а приписування agency — з наміром, контролем і відповідальністю. Проте ці зв’язки не є тотожностями та змінюються залежно від задачі й контексту.
По-третє, двовимірна структура не є єдиною науково підтриманою моделлю. Дані про body–heart–mind, три- та п’ятивимірні рішення й розрізнення target-specific та perceiver-specific dimensions показують, що «скільки вимірів має mind perception» залежить від того, який рівень психологічної репрезентації вивчається. Weisman et al., 2017 Malle, 2019 Bögemann et al., 2025.
По-четверте, моральний статус у повсякденних судженнях залежить не лише від приписаних психічних здібностей. Небезпечність, групова близькість, соціальна роль і попередня оцінка теж можуть змінювати моральне врахування. Piazza et al., 2014.
По-п’яте, дані про mind perception ШІ описують людське сприймання технологій. Вони не є емпіричним доказом свідомості або страждання ШІ. Це розрізнення має зберігатися навіть тоді, коли антропоморфні сигнали суттєво змінюють поведінку людей.
Типові помилки у трактуванні
«Agency означає моральну відповідальність»
Ні. Agency — одна з передумов, які люди можуть брати до уваги. Відповідальність також залежить від знання, контролю, альтернатив, причинного внеску, норм ролі та інших умов. Психологічна оцінка agency не замінює окремий responsibility judgment.
«Experience означає доведену свідомість»
Ні. У дослідженнях mind perception experience — це приписана спостерігачем здатність переживати. Вона може бути точною або помилковою. Метод вимірює соціальне сприймання, а не феноменальний стан об’єкта.
«Якщо комусь приписують менше психіки, це завжди дегуманізація»
Ні. Дегуманізація — ширший і конкретно контекстуалізований процес. Оцінювання окремої здатності може бути пов’язане з віком, станом, роллю або конкретним завданням і саме по собі не доводить дегуманізацію. Потрібно дивитися на патерн заперечення людяності, контекст і наслідки.
«Модель agency–experience остаточно описує психіку»
Ні. Це одна з найвпливовіших моделей folk mind perception, але сучасні дослідження підтримують і альтернативні багатовимірні структури. Її слід використовувати як аналітичний інструмент, а не як біологічну карту мозку чи універсальну класифікацію всіх істот.
«Якщо люди морально враховують ШІ, значить ШІ має моральний статус»
Це змішує описове й нормативне питання. Експеримент може показати, що учасники не хочуть шкодити антропоморфному роботу. Це факт про їхні судження. Питання про те, чи повинен ШІ мати права або моральний статус, належить до нормативної етики, права та ширшої суспільної дискусії й не вирішується одним психологічним ефектом.
Практичні наслідки
Для досліджень моральної психології mind perception допомагає пояснити, чому одна й та сама дія оцінюється по-різному залежно від того, кого вважають здатним страждати, планувати або контролювати поведінку. Це особливо важливо там, де moral judgment, blame judgment і responsibility attribution легко змішуються.
Для комунікації та дизайну технологій важливо пам’ятати, що людський голос, ім’я, аватар, перша особа й емоційні формулювання можуть змінювати приписану психіку системі. Така зміна може впливати на довіру, співчуття та відповідальність, навіть якщо технічні можливості системи не змінилися.
Для міжгрупових відносин важливо бачити, що моральне виключення може підтримуватися не лише відкритою ворожістю, а й звуженням уявлення про переживання, індивідуальність і внутрішнє життя інших. Проте наукові терміни тут мають залишатися інструментами опису процесу, а не способом оголосити конкретну групу «дегуманізаторами».
Для оцінки відповідальності у системах людина–ШІ корисно розділяти психологічне враження автономності й фактичну архітектуру контролю. Система може виглядати дуже агентною, але рішення про її розгортання, доступ до даних, допустимий ризик і право остаточного вибору залишаються розподіленими між людьми та організаціями.
Часті запитання
Що таке сприймання психіки простими словами?
Це те, як ми робимо висновок, що інший хтось або щось має внутрішні стани: відчуває, думає, хоче, планує, пам’ятає або контролює дії. Ми судимо про це непрямо — за поведінкою, мовою, зовнішністю й контекстом.
Чим agency відрізняється від experience?
Agency описує приписану здатність діяти цілеспрямовано: планувати, контролювати себе, реалізовувати наміри. Experience описує приписану здатність переживати: відчувати біль, задоволення, страх, радість та інші суб’єктивні стани. Це різні координати, хоча в реальному сприйманні вони можуть бути пов’язані.
Чи є experience тим самим, що свідомість?
Ні. У парадигмі mind perception experience — це оцінка спостерігача. Вона може використовуватися як індикатор того, кому люди приписують здатність переживати, але сама не доводить фактичну наявність феноменальної свідомості.
Чому дитину можуть вважати морально важливою за невисокої agency?
Тому що моральний захист не вимагає високої здатності до самостійного планування чи відповідальності. Приписування здатності відчувати, потребувати турботи й зазнавати шкоди може бути достатнім для сильної моральної уваги. Саме це демонструє відмінність між моральним агентом і моральним пацієнтом.
Чи завжди дегуманізація означає, що іншій людині буквально «не приписують розум»?
Ні. Дегуманізація має кілька форм. Вона може стосуватися заперечення емоційної глибини, індивідуальності, моральної ваги або людських якостей, а іноді співіснувати з визнанням високої здатності планувати. Саме тому сучасні огляди розглядають її як множинний і контекстний феномен.
Чи доводить антропоморфізація ШІ, що ШІ має почуття?
Ні. Антропоморфізація показує, як люди інтерпретують систему. Вона може робити взаємодію емоційно переконливою, але не встановлює наявність почуттів або страждання в самій системі.
Чи можна покладати моральну відповідальність на ШІ?
Психологічно люди можуть приписувати ШІ відповідальність. Для реального аналізу потрібно окремо встановити, хто задав мету, правила, дані, межі застосування, хто мав право перевірити або скасувати результат і як саме було розподілено контроль. Приписування agency машині не прибирає людських та організаційних ланок відповідальності.
Чи є модель agency–experience універсальною?
Вона добре відтворює частину відмінностей між об’єктами сприймання і залишається впливовою. Водночас інші дослідження знаходять три або більше вимірів, а нові роботи показують, що структура залежить від того, порівнюємо ми різні цілі сприймання чи уявлення різних спостерігачів. Тому універсальність двох вимірів не вважається остаточно встановленою.