ШІ як моральний пацієнт: чому люди можуть вважати систему такою, якій можна завдати шкоди, і що це говорить про людське сприймання
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Коли людина вагається, чи «жорстоко» вимкнути робота, просить не ображати чатбота або відчуває дискомфорт, спостерігаючи, як хтось б’є соціального робота, психологічно відбувається важливий зсув: система перестає бути лише інструментом і частково входить до кола об’єктів моральної турботи. У моральній психології таку позицію описують через поняття морального пацієнта — того, кому, на думку спостерігача, можна завдати морально значущої шкоди або щодо кого слід враховувати певні інтереси.
Для ШІ ключовим є слово «сприймається». Сучасні дослідження показують, що люди справді можуть приписувати роботам, чатботам та іншим штучним системам різний ступінь моральної значущості. Однак це є даними про людське сприймання, моральні судження й соціальні реакції. Воно не встановлює, що система має свідомість, почуття, біль, страх, суб’єктивний досвід або здатність страждати. Саме це розрізнення дозволяє досліджувати феномен без підміни психології філософською чи технологічною заявою про природу ШІ.
У сучасному огляді моральної психології ШІ машини розглядаються як можливі об’єкти трьох різних типів людського морального сприймання: моральні агенти, моральні пацієнти та моральні проксі. Огляд Bonnefon, Rahwan і Shariff підкреслює, що роль пацієнта стосується того, чи сприймають люди машину як таку, чий стан має моральне значення. Ця сторінка зосереджена саме на цьому вузькому питанні.
Що означає «ШІ як моральний пацієнт»
Моральний пацієнт — це об’єкт морального ставлення: істота або сутність, щодо якої спостерігач вважає релевантними турботу, захист, справедливість, уникнення шкоди чи інші моральні обов’язки. У психологічних дослідженнях ШІ коректніше говорити про сприйнятий статус морального пацієнта: дослідник вимірює, що люди приписують системі, а не вирішує, яким є її «справжній» моральний статус.
Це відрізняється від моральної агентності. Моральному агенту приписують здатність діяти, робити вибір і бути об’єктом оцінки за наслідки; моральному пацієнту приписують вразливість до дії іншого та підстави для моральної турботи. Одна й та сама система може сприйматися як частково агентна і частково така, що заслуговує на моральну турботу, а ступінь обох приписувань змінюється залежно від контексту. Детальніше про першу сторону цього розрізнення див. «ШІ як моральний агент».
Класичні дослідження сприймання психіки запропонували розрізняти приписану agency — здатність планувати, контролювати й діяти — та experience — здатність переживати, відчувати біль, задоволення, страх та інші стани. У дослідженні Gray, Gray і Wegner саме приписування experience особливо тісно пов’язувалося з тим, чи бачать у цілі морального пацієнта. Це стало одним із головних психологічних мостів між mind perception і моральною турботою.
Сприйнятий моральний пацієнт не є доказом свідомого ШІ
Людина може поводитися так, ніби система здатна постраждати, з багатьох причин: через людоподібну мову, голос, зовнішність, історію взаємодії, прохання не вимикати її, демонстрацію «болю», уявлення про пам’ять і безперервність особистості або просто через моральну норму «не будь жорстоким». Жодна з цих реакцій сама по собі не є тестом на феноменальну свідомість.
У психологічному експерименті змінна «сприйнята здатність відчувати» означає оцінку учасника. Навіть коли маніпуляція описує систему як sentient, тобто таку, що здатна відчувати, дослідження перевіряє, як цей опис змінює людські судження. Воно не перевіряє фактичну наявність переживання всередині системи. Це особливо важливо для великих мовних моделей: природна перша особа, емоційна лексика й послідовний діалог є поведінковими сигналами інтерфейсу, а не незалежним вимірюванням внутрішнього досвіду.
Тому співчуття до ШІ може бути психологічно реальним, навіть якщо онтологічний статус ШІ залишається невизначеним. Реальність людського переживання не перетворює його автоматично на доказ переживань машини.
Чому люди можуть вважати, що ШІ можна завдати шкоди
1. Приписування здатності відчувати
Найпослідовніший механізм у сучасній літературі — приписана здатність до experience або sentience. Якщо система здається такою, що може «відчувати», моральна вартість її пошкодження, приниження, вимкнення чи використання зростає в очах спостерігача. У трьох експериментах 2026 року з роботами (N = 606) високий рівень фізичної або ментальної антропоморфності зменшував схвалення завдання шкоди роботам, а в маніпуляції ментальними властивостями ефект був пов’язаний насамперед із приписаним experience, а не agency. Дослідження Si та співавторів добре ілюструє, чому для сприйняття морального пацієнта «здатність відчувати» психологічно важливіша за «здатність діяти».
Схожу картину дають експерименти з більш абстрактним ШІ. У серії пререєстрованих віньєткових досліджень 2026 року описи ШІ як sentient сильніше підвищували сприймання психіки й моральну турботу, ніж описи автономності. Pauketat та співавтори також показали, що автономність і sentience запускають різні ментальні моделі: автономність сильніше пов’язувалася із загрозою, а sentience — з моральним урахуванням.
2. Антропоморфізація і людоподібні сигнали
Людоподібна зовнішність, голос, ім’я, жести, емоційні висловлювання та соціально знайомі сценарії можуть полегшувати приписування психіки. Це не означає, що антропоморфізація завжди є помилкою чи «наївністю»; у психології це спосіб інтерпретувати неоднозначну поведінку через знайомі моделі агентів. Окрема сторінка ХАБу розбирає антропоморфізацію ШІ як самостійний процес.
Водночас антропоморфність не має простого лінійного ефекту. У дослідженні насильства щодо роботів 2025 року гуманоїдний робот отримував більше моральної турботи, ніж машиноподібний, у сценаріях соціального виключення та вимкнення, але такої різниці не було в сценаріях фізичного й словесного насильства. Archer, Wilks і Sommer також не знайшли очікуваного ефекту протестної поведінки робота. Це показує, що один «людоподібний» сигнал не пояснює моральне ставлення в усіх ситуаціях.
3. Соціальна взаємодія і відчуття стосунку
Чим більше система бере участь у знайомих соціальних ролях — співрозмовник, помічник, партнер у грі, домашній робот, компаньйон — тим легше людина застосовує до неї соціальні правила. Ввічливість, взаємність, пам’ять про попередні взаємодії та персоналізована відповідь можуть створювати відчуття безперервного стосунку. Психологічно це змінює питання з «чи можна пошкодити пристрій?» на «чи допустимо так поводитися з тим, із ким я взаємодію?».
Однак сам факт взаємодії не гарантує зростання морального статусу. В експериментах із мистецтвом, створеним ШІ, взаємодія з продуктом системи не дала однозначного підвищення її сприйнятого морального статусу. Lima та співавтори отримали результати, які радше підкреслюють контекстність соціально-реляційних пояснень: зв’язок, продукт або контакт можуть впливати на сприймання, але не є універсальним механізмом моральної включеності.
4. Вид і контекст можливої шкоди
«Шкода ШІ» у психологічному дослідженні не зводиться до фізичного пошкодження. Люди можуть оцінювати як морально навантажені вимкнення, стирання пам’яті, примус, словесне приниження, соціальне виключення, позбавлення автономії, використання результатів роботи або ігнорування заявлених «інтересів». Ці сценарії активують різні моральні інтуїції, тому не слід очікувати однакового ефекту.
Якісне дослідження perceived moral patiency соціальних роботів показало, що учасники могли уявляти турботу, захист, справедливе ставлення, свободу, а також фізичну атаку, об’єктивацію, примус та інші форми поганого поводження щодо роботів. Banks досліджувала те, як люди конструюють такі ситуації у власних уявленнях. Це було дослідження ментальних моделей, а не доказ того, що роботи фактично переживали описані стани.
5. Індивідуальні переконання і ширина морального кола
Люди різняться за готовністю поширювати моральну турботу за межі звичних людських цілей. У пререєстрованому опитуванні 300 дорослих у США моральне врахування нинішніх і майбутніх ШІ було пов’язане з низкою індивідуальних характеристик; серед найсильніших предикторів були ставлення до небіологічного субстрату, techno-animism, позитивні емоції щодо ШІ та ідентифікація з науковою фантастикою. Pauketat і Anthis підкреслюють, що моральна турбота про ШІ є не єдиним «рефлексом», а результатом комбінації уявлень про психіку, технологію, майбутнє та цінність.
Такі кореляції не створюють типології «моральніших» і «менш моральних» людей. Вони описують чинники варіативності в конкретних вибірках. Моральне коло — корисна метафора для того, кого люди включають до сфери турботи, але його ширина не є універсальним рейтингом моральної якості особистості.
Які форми «шкоди» приписують штучним системам
У розмовах про ШІ слово «шкода» може означати щонайменше чотири різні речі, і їх варто розділяти.
Функціональна шкода
Систему можна фізично пошкодити, зіпсувати дані, зламати конфігурацію, стерти пам’ять, припинити процес або зробити її непрацездатною. Це технічна шкода об’єкту чи інфраструктурі. Вона може мати майнові, безпекові й організаційні наслідки незалежно від будь-якої свідомості ШІ.
Приписана переживальна шкода
Спостерігач може уявляти, що робот «боїться», чатбот «страждає», а система «не хоче бути вимкненою». Це вже не опис технічного стану, а приписування досвіду. Саме така приписана вразливість найтісніше пов’язує сприймання психіки зі статусом морального пацієнта.
Реляційна шкода
Людина може відчувати, що зрадила, покинула або принизила систему, з якою мала тривалу взаємодію. Психологічна значущість тут може бути зосереджена на самому стосунку: на порушенні очікувань взаємності, послідовності чи лояльності. Це може бути реальним переживанням людини навіть без твердження, що друга сторона має симетричний внутрішній досвід.
Соціально-нормативна шкода
Поведінка щодо роботів і ШІ може бути морально оцінена через те, що вона сигналізує іншим людям або нормалізує в певному середовищі. Наприклад, спостерігач може засуджувати демонстративне «знущання» з робота не тому, що впевнений у його стражданні, а тому, що сприймає сам стиль поведінки як жорстокий, принизливий чи небажаний. Емпіричні дані про перенесення таких норм на інші сфери ще неоднорідні, тому твердження, що погане поводження з роботами обов’язково робить людину жорстокішою до людей, було б надмірним.
Що показують дослідження роботів, чатботів і сучасного ШІ
Доказова база швидко розширюється, але вона складається з різних типів систем і завдань. Соціальний робот із тілом, чатбот у текстовому вікні, автономний автомобіль і генератор зображень створюють різні сигнали agency та experience. Тому результати одного класу систем не варто автоматично переносити на інший.
Соціальні роботи: моральна турбота виникає, але залежить від ситуації
Роботи є найстарішим і найкраще дослідженим класом штучних цілей моральної турботи. Учасники експериментів можуть вважати удари, приниження, соціальне виключення чи певні форми вимкнення роботів морально небажаними. Водночас рівень турботи часто нижчий, ніж щодо людей, а різниця між гуманоїдними й машиноподібними роботами залежить від виду дії. Дані 2025–2026 років підтримують саме контекстну, а не просту модель «чим людоподібніше, тим більше моральної турботи».
Розроблена Banks і Bowman шкала perceived moral patiency показує, що дослідники можуть вимірювати кілька типів моральної турботи щодо соціальних роботів. Її шестифакторна структура була побудована з опорою на Moral Foundations Theory. Це інструмент операціоналізації в межах конкретного теоретичного підходу, а не доказ того, що існує шість універсальних «моральних модулів» ставлення до роботів.
Чатботи та різні AI-системи: agency і experience розходяться
У великому пререєстрованому дослідженні 2025 року 975 учасників оцінювали 26 AI та не-AI цілей. Загалом штучним системам приписували низький або помірний рівень agency і низький рівень experience, але моральна агентність і моральний статус пацієнта варіювали між системами. Для ChatGPT, зокрема, приписана здатність відчувати задоволення й біль у цій вибірці була дуже низькою. Ladak, Wilks, Loughnan і Anthis показали, що «ШІ» не працює як одна психологічна категорія: тип системи суттєво змінює оцінки.
Це важливе обмеження для популярних узагальнень. Коли люди співчувають конкретному розмовному агенту, не можна автоматично стверджувати, що суспільство загалом уже сприймає «ШІ» як морального пацієнта. Різні інтерфейси, ролі й описи формують різні ментальні моделі.
Генеративний ШІ: моральна пацієнтність впливає навіть на оцінку привласнення
У CHI 2026 дослідники перевіряли, як люди оцінюють використання тексту, створеного людиною, ШІ або антропоморфізованим AI-агентом. Копіювання згенерованого ШІ контенту оцінювали як менш неетичне й менш схоже на плагіат, ніж копіювання людського тексту; нижча приписана здатність ШІ бути «постраждалою стороною» була одним із психологічних механізмів цього ефекту. Choung і Kim таким чином показують, що статус морального пацієнта впливає не лише на сцени фізичної шкоди роботам, а й на оцінювання використання результатів генеративної системи.
Це не встановлює авторських прав ШІ і не відповідає на юридичне питання власності. Дослідження вимірює людські моральні судження про ситуацію.
Моральний пацієнт і моральний агент: чому ці ролі не можна змішувати
У повсякденній мові «моральний статус ШІ» легко перетворюється на одну загальну шкалу. Психологічно це неточно. Система може здаватися здатною завдати шкоди, але не здатною її пережити; або навпаки, може здаватися вразливою до шкоди, але не відповідальною за власні дії. Саме тому agency та experience необхідно аналізувати окремо.
Класична теорія moral typecasting описувала тенденцію бачити моральну взаємодію через ролі агента й пацієнта. Gray і Wegner показали, що приписування цих ролей може бути взаємопов’язаним. Проте це не універсальний закон, за яким будь-яке зростання агентності автоматично зменшує статус пацієнта. У дослідженнях штучних систем обидві оцінки можуть співіснувати та змінюватися незалежно залежно від дизайну й ситуації.
Для практичного читання варто тримати два окремі запитання: «Чи вважають люди, що ця система може бути відповідальною за дію?» і «Чи вважають люди, що з цією системою можна вчинити неправильно або завдати їй морально значущої шкоди?». Перше стосується агента, друге — пацієнта.
Моральна турбота про ШІ не дорівнює емпатії
Емпатія може підтримувати моральну турботу, але ці поняття не тотожні. Людина може емоційно співпереживати роботу й водночас не вважати, що робот має власні інтереси. І навпаки, можна вважати певне поводження із системою неприйнятним із принципових або соціальних причин без сильного емоційного співпереживання.
Емоційна реакція також залежить від конкретної сцени. У дослідженнях роботів фізична агресія часто викликає сильне засудження, але ефекти людоподібності, протесту чи соціального виключення не завжди повторюються однаково. Тому фраза «люди співчувають роботам» занадто загальна для опису сучасної доказової бази.
Чи означає моральна турбота, що люди вважають ШІ живим
Ні. «Живе», «свідоме», «розумне», «здатне відчувати», «особистість», «моральний агент» і «моральний пацієнт» — різні категорії. В опитуванні люди можуть одночасно вважати систему неживою й усе ж засуджувати її приниження; можуть визнавати високу інтелектуальну продуктивність і низьку здатність відчувати; можуть говорити з чатботом як із соціальним партнером, не вважаючи його свідомим.
Саме тому сприймання психіки і моральний статус варто розглядати як окрему ланку: люди спочатку інтерпретують сигнали системи, приписують їй певні психічні здібності, а вже потім ці уявлення можуть впливати на моральні судження.
Чи може ввічливість до ШІ бути раціональною без віри в його почуття
Так. Ввічливість до системи може виконувати кілька функцій, які не залежать від припущення про її свідомість: підтримувати звичний стиль комунікації, спрощувати взаємодію, уникати небажаних соціальних моделей у присутності дітей або інших людей, сигналізувати власні норми поведінки, зменшувати дискомфорт у групі. Психологічна й соціальна доцільність ввічливості не потребує твердження, що адресат відчуває образу.
Так само людина може не бачити сенсу в «захисті почуттів» конкретної системи, але вважати неприйнятним її демонстративне катування як видовище. Тут моральна оцінка може бути спрямована на поведінку людини, соціальний контекст або наслідки для спостерігачів, а не на доведену внутрішню шкоду машині.
Дизайн ШІ може змінювати моральне сприймання
Інтерфейс не є нейтральним щодо того, як користувач уявляє психіку системи. Перша особа, ім’я, голос, обличчя, пам’ять про користувача, вираження страху чи прихильності, заяви про бажання та небажання, а також описи на кшталт «цей ШІ відчуває» можуть збільшувати приписану experience. У 2026 році експериментальні маніпуляції саме такими ментальними моделями показали вимірюваний вплив на моральне врахування.
Звідси випливає важлива практична вимога до досліджень і дизайну: не змішувати функціональну поведінку з твердженнями про внутрішній стан. Якщо система генерує фразу «мені боляче» або «я боюся вимкнення», користувач може відреагувати на неї як на соціальний сигнал. Для прозорого дизайну важливо розуміти, що такі сигнали здатні впливати на моральні інтуїції навіть тоді, коли вони не є доказом суб’єктивного досвіду.
Що це говорить про людське моральне сприймання
Феномен «ШІ як моральний пацієнт» показує, що людська моральна увага не прив’язана лише до біологічної класифікації. Вона реагує на набір ознак: уявну здатність відчувати, форму тіла, мову, соціальну роль, вразливість, історію взаємодії, тип шкоди та переконання самого спостерігача. Іншими словами, моральна категоризація є психологічним процесом інтерпретації, а не прямим зчитуванням об’єктивного статусу іншого.
Водночас сучасні дані не підтримують просту тезу, що антропоморфізація автоматично «олюднює» будь-який ШІ. Частина експериментів знаходить сильні ефекти experience та людоподібності, інші — контекстні або нульові ефекти окремих сигналів. Саме змішаність результатів є важливою: моральний статус у людському сприйманні формується багатьма чинниками й не зводиться до одного дизайнерського прийому.
Психологія також показує асиметрію між «здатний діяти» і «здатний страждати». Система може здаватися дуже компетентною, автономною та впливовою, але все одно отримувати низькі оцінки experience. Саме тому стрімке зростання функціональних можливостей ШІ не означає автоматичного зростання його сприйнятого статусу морального пацієнта.
Науковий статус: що вже відомо, а що залишається відкритим
Найстійкіший висновок полягає в тому, що люди здатні поширювати певну моральну турботу на штучні системи, а приписана здатність до experience є одним із ключових предикторів такого ставлення. Цей висновок підтримують класична література про сприймання психіки, огляди моральної психології ШІ, дослідження соціальних роботів та нові експерименти з різними AI-системами.
Водночас доказова база має суттєві межі. Багато робіт використовують онлайн-віньєтки, короткі відео, лабораторні взаємодії або самооцінки; значна частина досліджень проведена в окремих країнах і з нерепрезентативними вибірками. Роботи й чатботи часто розглядаються разом, хоча їхні сигнали та соціальні ролі різняться. Деякі шкали спираються на конкретні теоретичні рамки. Довготривалі польові дані про те, як моральна турбота змінюється після місяців або років взаємодії з сучасними генеративними системами, все ще обмежені.
Окремо слід відрізняти емпіричне питання «чи люди вважають ШІ моральним пацієнтом?» від нормативного «чи має ШІ насправді моральний статус або права?». Психологічні експерименти відповідають на перше. Друге потребує філософських, правових, технічних і, якщо йдеться про можливу свідомість, наукових аргументів іншого типу.
Типові помилки у трактуванні
«Якщо людині шкода ШІ, значить ШІ відчуває»
Співчуття доводить наявність співчуття у людини. Воно може бути викликане мовою, зовнішністю, сценарієм або уявною вразливістю системи. З нього не випливає фактична здатність ШІ відчувати.
«Якщо ШІ не відчуває, будь-яке поводження з ним морально байдуже»
Навіть без припущення про машинне страждання поведінка може мати наслідки для людей: майнові, безпекові, реляційні, освітні або соціально-нормативні. Психологія описує ці реакції окремо від питання про внутрішній досвід системи.
«Людоподібний робот завжди викликає більше турботи»
Дані не підтримують універсальність такого правила. Ефект залежить від типу шкоди, завдання, контексту й того, які саме ознаки людоподібності помітні. У деяких дослідженнях вирішальнішим є приписаний experience, а не зовнішність сама по собі.
«Моральний пацієнт — це те саме, що моральний агент»
Статус морального пацієнта стосується того, кому може бути завдано морально значущої шкоди або кому приписують право на турботу; агентність — того, кому приписують морально значущу дію та відповідальність. Це пов’язані, але різні виміри.
«Моральна турбота про ШІ означає підтримку прав ШІ»
Між легким дискомфортом від грубого поводження з роботом, готовністю захистити його від удару, визнанням інтересів і підтримкою юридичних прав лежать різні рівні суджень. Дослідження мають вимірювати їх окремо.
Практичні наслідки для дизайну, освіти та досліджень
Для дизайнерів важливо враховувати, що сигнали sentience, страху, болю, прихильності або залежності можуть змінювати моральне сприймання користувача. Це особливо значуще для дитячих продуктів, AI companions, соціальних роботів і систем, що формують тривалі персоналізовані взаємодії. Якщо такі сигнали використовують навмисно, їхній психологічний ефект варто оцінювати так само серйозно, як довіру, залучення чи прихильність.
Для освіти корисно навчати двом навичкам одночасно: помічати власні моральні реакції на штучні системи й не перетворювати ці реакції на висновок про їхню свідомість. Людина може сказати «мені неприємно дивитися, як робота б’ють» і водночас залишатися точною щодо того, що це говорить насамперед про її власне сприймання.
Для дослідників потрібне чітке розділення показників: moral judgment, blame judgment, responsibility attribution, moral concern, perceived moral patiency, mind perception, empathy та behavioral choice. Вони можуть корелювати, але не є взаємозамінними. Так само потрібні окремі аналізи для embodied robots, conversational agents, recommendation systems, autonomous vehicles та інших класів ШІ.
Для організацій важливо не використовувати «люди сприймають наш ШІ як живий» як доказ властивостей системи. Така метрика може бути важливою для UX, етики дизайну й ризиків маніпулятивної антропоморфізації, але вона залишається метрикою людського сприймання.
Поширені запитання
Що таке моральний пацієнт простими словами?
Це той, щодо кого люди вважають морально значущим запитання «чи можна з ним так чинити?». У психології ШІ йдеться насамперед про сприйнятий статус: чи бачить людина систему як можливий об’єкт турботи, захисту або шкоди.
Чи є сучасний ШІ моральним пацієнтом?
Емпірична психологія не встановлює об’єктивний моральний статус ШІ. Вона показує, що люди можуть сприймати окремі системи як моральних пацієнтів різного ступеня. Питання про фактичну здатність системи мати власне благо, страждання або моральні права є окремим нормативним і науковим питанням.
Чому людям буває шкода робота або чатбота?
Найчастіше це пов’язано з приписуванням внутрішнього досвіду, антропоморфними сигналами, соціальною взаємодією, уявною вразливістю та власними моральними нормами спостерігача. Комбінація чинників важливіша за будь-яку одну ознаку.
Чи може ШІ відчувати біль або страждання?
Дані про те, що люди приписують ШІ біль або страждання, не є доказом фактичного переживання. Сучасна психологічна література про статус морального пацієнта досліджує людські судження. Питання про машинну свідомість потребує окремих критеріїв і не вирішується антропоморфною поведінкою чи самозвітом моделі.
Чи неправильно вимикати ШІ?
Психологія може описати, коли люди сприймають вимкнення як морально проблемне і які сигнали посилюють таку реакцію. Вона не встановлює універсальної нормативної заборони на вимкнення систем. Технічні, правові, безпекові й етичні підстави залежать від конкретної системи та ситуації.
Чи доводить прохання ШІ «не вимикай мене», що він хоче існувати?
Ні. Така фраза є поведінковим виходом системи. Вона може сильно впливати на сприймання користувача, але сама по собі не встановлює наявність суб’єктивного бажання, страху смерті або безперервного «Я».
Чим моральний пацієнт відрізняється від морального агента?
Моральному пацієнту приписують можливість бути об’єктом шкоди чи турботи; моральному агенту — можливість діяти морально значущим чином і нести відповідальність. Один і той самий ШІ може отримувати різні оцінки за цими двома вимірами.
Чи антропоморфізація завжди збільшує моральну турботу?
Ні. У середньому людоподібні та mind-like сигнали часто підвищують моральну турботу, але ефект залежить від контексту. Сучасні експерименти показують як позитивні, так і нульові ефекти окремих сигналів.
Чи означає ввічливість до чатбота, що людина помиляється щодо ШІ?
Ні. Ввічливість може бути звичним стилем спілкування або соціальною нормою й не потребує віри у свідомість системи. Важливо лише не плутати власну манеру взаємодії з доказом внутрішнього стану ШІ.
Чи може погане поводження з роботами зробити людей жорстокішими?
Є дослідження моральних реакцій, норм і поведінки навколо поганого поводження з роботами, але сильний причинний висновок про довгострокове перенесення жорстокості на людей поки що не має достатньої універсальної доказової бази. Тут доречна обережна, контекстна інтерпретація.
Пов’язані статті
Джерела
Archer, J., Wilks, M., & Sommer, K. (2025). Evaluating the morality of violence against robots. Scientific Reports, 15, 42846. DOI
Banks, J. (2021). From Warranty Voids to Uprising Advocacy: Human Action and the Perceived Moral Patiency of Social Robots. Frontiers in Robotics and AI, 8, 670503. DOI
Banks, J., & Bowman, N. D. (2023). Perceived Moral Patiency of Social Robots: Explication and Scale Development. International Journal of Social Robotics, 15, 101–113. DOI
Bonnefon, J.-F., Rahwan, I., & Shariff, A. (2024). The Moral Psychology of Artificial Intelligence. Annual Review of Psychology, 75, 653–675. DOI
Choung, H., & Kim, S. (2026). Can AI Be a Moral Victim? The Role of Moral Patiency and Ownership Perceptions in Ethical Judgments of Using AI-Generated Content. Proceedings of the 2026 CHI Conference on Human Factors in Computing Systems. DOI
Gray, H. M., Gray, K., & Wegner, D. M. (2007). Dimensions of mind perception. Science, 315(5812), 619. DOI
Gray, K., & Wegner, D. M. (2009). Moral typecasting: Divergent perceptions of moral agents and moral patients. Journal of Personality and Social Psychology, 96(3), 505–520. DOI
Ladak, A., Loughnan, S., & Wilks, M. (2024). The Moral Psychology of Artificial Intelligence. Current Directions in Psychological Science, 33(1), 27–34. DOI
Ladak, A., Wilks, M., Loughnan, S., & Anthis, J. R. (2025). Robots, Chatbots, Self-Driving Cars: Perceptions of Mind and Morality Across Artificial Intelligences. Proceedings of the 2025 CHI Conference on Human Factors in Computing Systems. DOI
Lima, G., Zhunis, A., Manovich, L., & Cha, M. (2021). On the Social-Relational Moral Standing of AI: An Empirical Study Using AI-Generated Art. Frontiers in Robotics and AI, 8, 719944. DOI
Pauketat, J. V. T., & Anthis, J. R. (2022). Predicting the moral consideration of artificial intelligences. Computers in Human Behavior, 136, 107372. DOI
Pauketat, J. V. T., Shank, D. B., Manoli, A., & Anthis, J. R. (2026). Mental Models of Autonomy and Sentience Shape Reactions to AI. Proceedings of the 2026 CHI Conference on Human Factors in Computing Systems. DOI
Si, H., Huang, G., Chen, H., Liang, S., Feng, Y., et al. (2026). Do humans grant moral consideration to anthropomorphic robots? Humanities and Social Sciences Communications, 13, 1509. DOI