Курт Грей: сприймання психіки, моральне типування і моральна психологія ШІ
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Курт Грей — соціальний психолог, чия дослідницька програма з’єднала кілька великих тем сучасної моральної психології: як люди приписують іншим психічні здатності, як із цих приписувань виникають образи морального агента і морального пацієнта, як сприймана шкода структурує моральні судження та як ті самі процеси переносяться на роботів і системи штучного інтелекту.
Його роботи вплинули на дослідження mind perception, moral typecasting, діадичної моралі та моральної психології ШІ. Водночас жоден із цих напрямів не слід читати як завершену «теорію всієї моралі». Частина ефектів добре відтворюється, частина отримала альтернативні пояснення, а структура самого сприймання психіки продовжує уточнюватися. Саме тому Грей цікавий не як автор готової моральної типології людей, а як дослідник того, як людська психіка конструює морально значущі ролі.
Хто такий Курт Грей
Курт Грей — професор соціальної психології в Університеті штату Огайо (The Ohio State University) та Weary Foundation Endowed Chair in Social Psychology. Його основні напрями роботи — моральність, соціальне пізнання, релігія, політика та психологія штучного інтелекту. За даними офіційного профілю університету, він здобув ступінь BSc (Honors) в University of Waterloo у 2003 році та PhD у Harvard University у 2010 році. Грей керує Deepest Beliefs Lab і Center for the Science of Moral Understanding.
Частина найвідоміших робіт Грея була виконана раніше, зокрема під час навчання в Гарварді та роботи в University of North Carolina at Chapel Hill. Для біографічного опису важливо не змішувати афіліацію автора на момент публікації конкретної статті з його нинішньою посадою.
Дослідницьку лінію Грея зручно бачити як послідовність питань. Спочатку: які психічні здатності люди приписують іншим істотам та об’єктам? Далі: як ці приписування пов’язані з моральними ролями агента й пацієнта? Потім: чи може уявлення про діаду «той, хто діє → той, хто зазнає шкоди» пояснювати частину моральних суджень? І нарешті: що відбувається, коли об’єктом такого сприймання стає машина або ШІ?
Сприймання психіки: agency та experience
У цьому контексті «сприймання психіки» — український відповідник mind perception. Йдеться не про сенсорне сприймання і не про безпосередній доступ до чужої свідомості. Це психологічний процес приписування іншому певних психічних здатностей: здатності планувати, діяти, контролювати себе, відчувати біль, страх, задоволення, бажання та інші стани.
У класичному дослідженні 2007 року Гізер Грей, Курт Грей і Деніел Вегнер попросили учасників оцінювати психічні здатності різних людських і нелюдських цілей. Факторний аналіз дав дві широкі вимірності: Agency та Experience. Agency охоплювала приписувану здатність діяти, планувати, контролювати поведінку й реалізовувати наміри. Experience стосувалася приписуваної здатності мати суб’єктивний досвід — відчувати біль, задоволення, страх та інші переживання.
Ці виміри виявилися пов’язаними з різними моральними оцінками. У загальному вигляді висока приписувана agency робить об’єкт більш придатним для ролі того, кому приписують намір і відповідальність, тоді як висока приписувана experience підтримує бачення об’єкта як того, кому можна завдати шкоди і чиї інтереси можуть бути морально значущими.
Важлива межа: це модель людських приписувань. Якщо люди оцінюють систему як таку, що «має agency», це є фактом про їхнє сприймання, а не прямим вимірюванням внутрішнього стану системи.
Дві вимірності не є остаточною картою психіки
Двовимірна схема стала дуже впливовою, але сучасна література не зводиться до неї. Дослідження 2025 року показало, що суперечності між двовимірними та тривимірними моделями можна частково пояснити тим, чи аналізуються відмінності між об’єктами сприймання, чи відмінності між самими спостерігачами. У двох вибірках автори отримали дві вимірності для target-specific variation і три — для perceiver-specific variation, близькі до Body, Heart і Mind. Це означає, що структура mind perception залишається предметом активного уточнення.
Отже, Agency–Experience — корисний і добре відомий описовий каркас, а не діагностика особистості і не доказ того, що будь-який об’єкт «насправді» має саме такі внутрішні властивості.
Моральне типування: агент і пацієнт
У 2009 році Курт Грей і Деніел Вегнер запропонували поняття moral typecasting — морального типування. У їхніх експериментах образ морального агента і образ морального пацієнта поводилися як психологічно відмінні ролі. Агент асоціювався з дією, наміром і відповідальністю; пацієнт — із чутливістю до шкоди, вразливістю та моральною турботою.
Це не «типологія людей». Людина не належить назавжди до класу агентів або пацієнтів. Moral typecasting описує те, як спостерігачі можуть організовувати моральну ситуацію: хто тут діє, хто зазнає наслідків, кому приписують контроль, а кому — вразливість.
Одна з найсильніших підстав вважати принаймні частину цього ефекту відтворюваною походить із проєкту Many Labs 2. У реплікації однієї з оригінальних операціоналізацій moral typecasting взяли участь 8 002 особи, а агрегований ефект був великим. Це вагомий результат, але він підтверджує конкретну експериментальну операціоналізацію, а не автоматично кожне твердження ширшої теорії.
Чому моральне типування не можна перетворювати на універсальний закон
Подальші роботи виявили межі сильної версії ідеї, ніби моральний агент завжди сприйматиметься як більш агентний. У шести дослідженнях Мансур Хамітов, Джефф Ротман і Джаред П’яцца виявили, що шкідливих агентів інколи, навпаки, оцінюють як менш агентних, ніж нейтральних або доброзичливих. Автори розглядали це як виклик окремим передбаченням moral typecasting і як результат, сумісний із процесами дегуманізації.
Тому сучасне читання moral typecasting має бути умовним: агентність, пацієнтність, вина, моральний статус і дегуманізація можуть взаємодіяти по-різному залежно від ситуації, цілі оцінювання та способу вимірювання.
Діадична мораль: від ролей до моделі морального судження
У статті 2012 року Курт Грей, Ліан Янг і Адам Вейтц сформулювали ширшу тезу: значна частина морального сприймання організовується навколо моральної діади — уявлення про навмисного агента та пацієнта, який може страждати або зазнати шкоди.
Пізніше Челсі Шейн і Курт Грей розвинули цю лінію в Theory of Dyadic Morality. У цій конструкціоністській моделі моральне засудження пов’язується з порушенням норми, негативним афектом і сприйманою шкодою. Шкода розуміється не лише як об’єктивно вимірювана фізична подія, а і як психологічно сконструйоване сприймання відносини «агент → пацієнт».
Цей підхід впливовий, бо дозволяє досліджувати, чому одна й та сама подія може викликати різні моральні реакції залежно від того, чи бачить спостерігач намір, причинність, уразливість і страждання. Але він не встановлює, що вся мораль зводиться до одного механізму або що сприймана шкода дорівнює об’єктивній шкоді.
Affective Harm Account: роль афекту та сприйманої шкоди
У 2022 році Грей із колегами запропонував Affective Harm Account (AHA), який намагається поєднати роль когнітивної оцінки шкоди та афективних реакцій. Серія досліджень показала, що сприймана шкода й афективні оцінки тісно пов’язані, але їхній внесок може відрізнятися залежно від типу морального змісту.
Це важливе уточнення самої дослідницької програми Грея: сучасна діадична перспектива складніша за формулу «люди бачать шкоду — отже засуджують». На моральне судження впливають уявлення про норму, намір, причинність, уразливість, негативний афект, культурний контекст і конкретне формулювання ситуації.
Огляд Грея і Семюела Пратта 2025 року продовжує цю програму, трактуючи сприйману шкоду як спільну тему багатьох моральних оцінок, що конструюється з наміру, причинності й страждання та залежить від культурного контексту. Це сучасна авторська синтеза, а не завершений консенсус усієї моральної психології.
Моральне судження, звинувачення і відповідальність — різні процеси
Роботи Грея часто обговорюють поряд кілька понять, які в повсякденній мові легко змішати. Для наукового читання їх варто розводити.
Моральне судження (moral judgment) — оцінка дії, наміру, правила, особи або наслідку як морально прийнятних, неприйнятних, добрих, поганих, правильних чи неправильних у межах певної системи оцінювання.
Судження про моральну провину або осуд (blame judgment) — оцінка того, наскільки конкретного агента слід звинувачувати за подію. Воно залежить не лише від того, чи наслідок вважається поганим, а й від приписаних наміру, знання, контролю, причинної ролі та альтернатив.
Приписування відповідальності (responsibility attribution) — ширше встановлення того, кому і в якій мірі приписують відповідальність за результат. Воно може розподілятися між кількома учасниками системи.
Судження про норму (norm judgment) — оцінка того, яке правило діє, порушене або має застосовуватися в конкретному контексті.
Моральне рішення (moral decision) — вибір між альтернативами з морально значущими наслідками.
Моральне міркування (moral reasoning) — процес формування аргументів, пояснень і обґрунтувань. Воно не гарантує правильного морального висновку і може як перевіряти інтуїцію, так і раціоналізувати вже сформовану оцінку.
Моральна інтуїція (moral intuition) — швидка оцінка, яка може виникати без розгорнутого свідомого міркування. Швидкість або автоматичність не робить її автоматично ірраціональною.
Моральна мотивація (moral motivation) — те, наскільки морально значущі цілі реально спонукають до дії.
Моральна поведінка (moral behavior) — конкретна дія. Вона не випливає механічно з моральних цінностей, переконань, ідентичності чи міркувань, бо на поведінку впливають ситуація, стимули, можливості, соціальні норми й інші чинники.
Ці розрізнення особливо важливі в дослідженнях ШІ: людина може вважати рішення системи неприйнятним, приписувати системі причинну роль і водночас покладати основну відповідальність на розробника, організацію або користувача.
Курт Грей і моральна психологія штучного інтелекту
Для психології ШІ роботи Грея важливі тому, що машини створюють нетипову конфігурацію mind perception. Система може демонструвати складну поведінку, планоподібні відповіді, мовну компетентність і здатність виконувати завдання, тому люди приписують їй певну agency. При цьому приписування experience — здатності реально відчувати біль, страх, задоволення або страждання — може бути значно нижчим або дуже залежним від дизайну й контексту.
У дев’яти дослідженнях Йоханан Бігман і Курт Грей показали, що учасники були менш готові дозволяти машинам самостійно приймати морально значущі рішення у сферах водіння, права, медицини та військових задач. Частково це було пов’язано зі сприйманням машин як таких, що не мають повного людського набору здатностей «думати й відчувати». Дорадча роль у деяких експериментах сприймалася прийнятніше за автономне рішення.
Інша стаття Грея та співавторів про приписування відповідальності роботам підкреслює роль сприйнятої автономності, усвідомлення ситуації, наміру, свободи дії, людиноподібності та здатності завдавати шкоди. Це концептуальна рамка для людських суджень про роботів, а не твердження, що робот фактично має свободу волі.
Незалежний огляд у Annual Review of Psychology описує сучасне поле через три ролі: AI як моральний агент, моральний пацієнт і моральний проксі. Такий поділ корисний саме як карта людської моральної психології щодо машин.
Моральний агент, моральний пацієнт і моральний проксі
Коли ШІ сприймають як морального агента, йому приписують певну здатність діяти, обирати або впливати на морально значущі наслідки. Психологічно це може збільшувати провину чи відповідальність, яку люди покладають на систему. Таке приписування саме по собі не встановлює юридичної відповідальності, свідомого наміру або моральної суб’єктності.
Коли ШІ сприймають як морального пацієнта, люди ставляться до системи так, ніби їй можна завдати шкоди або ніби її «інтереси» заслуговують на врахування. Це також дані про людське сприймання. Вони не доводять, що система має феноменальний досвід, почуття чи здатність страждати.
Моральний проксі — система, через яку людський або організаційний агент реалізує рішення, взаємодіє з іншими або дистанціюється від безпосередньої дії. Тут ключове питання полягає в тому, як люди розподіляють причинну та моральну відповідальність між системою і людськими учасниками.
Сприймана моральна експертиза ШІ — не моральна суб’єктність
Роботи Грея про великі мовні моделі ще сильніше показують різницю між сприйманням і властивостями системи. У дослідженні 2025 року американські учасники оцінювали поради GPT-4o в експериментальній процедурі як трохи більш моральні, надійні, продумані та правильні, ніж поради колонки The Ethicist. Автори описали результат як perceived moral expertise.
Цей результат не означає, що модель «знає моральну істину», має совість або переживає моральні мотиви. Дослідження вимірює людські оцінки текстових відповідей. Самі автори наголошують, що моральне узгодження виходів моделі з людськими оцінками не означає, що модель міркує так само, як людина.
Раніше Ділліон, Тандон, Гу і Грей також розглядали можливість використання мовних моделей як замінників людських учасників психологічних досліджень і прямо описували цю область як попередню, із суттєвими методологічними застереженнями.
У 2026 році систематичний огляд 153 емпіричних досліджень mind perception ШІ узагальнив людські, машинні та інтеракційні чинники, що впливають на приписування agency та experience, а також їхні когнітивні, емоційні, ставленнєві й поведінкові наслідки. Огляд доступний онлайн і ще раз показує: дослідницьким об’єктом є те, як люди сприймають психіку ШІ, а не пряме встановлення наявності свідомості в системі.
Автоматизоване рішення, рекомендація, спільне рішення і делегування
У прикладних дискусіях про ШІ корисно розрізняти щонайменше чотири ситуації.
Автоматизоване рішення означає, що система сама визначає результат за заданою процедурою без окремого людського фінального вибору в конкретному випадку.
Рекомендація ШІ означає, що система пропонує оцінку або варіант, але рішення формально та фактично ухвалює людина.
Спільне рішення людини і ШІ означає, що результат формується через взаємодію: система структурує інформацію або альтернативи, а людина додає контекст, перевірку та остаточний вибір.
Делегування ШІ означає, що людина або організація передає системі частину повноважень ухвалювати або реалізовувати рішення.
Ці конфігурації створюють різні психологічні умови для приписування agency, провини та відповідальності. Тому фраза «ШІ вирішив» часто приховує важливу структуру: хто сформулював мету, хто обрав систему, хто встановив правила, хто міг втрутитися, хто отримав попередження і хто мав фінальні повноваження.
Приписування відповідальності ШІ не скасовує відповідальності розробників, користувачів, керівників, організацій та інших людських учасників. Психологічне «розсіювання» відповідальності навколо технології саме по собі не є аргументом про те, кому вона має належати юридично або нормативно.
Що наукові дані не дозволяють стверджувати
Дослідження Грея не дають підстав вважати agency та experience двома «вбудованими модулями» будь-якого розуму. Це виміри, виявлені в людських оцінках, а сучасні роботи уточнюють їхню структуру.
Moral typecasting не дозволяє ділити людей на «моральних агентів» і «моральних жертв» як сталі особистісні типи. Це контекстуальний процес морального сприймання.
Теорія діадичної моралі не доводить, що вся мораль в усіх культурах і ситуаціях зводиться до однієї об’єктивної форми шкоди. Вона моделює, як сприймана шкода, норми та афект можуть організовувати моральні оцінки.
Висока оцінка моральної поради ШІ не доводить моральної істинності цієї поради. Моральне міркування, людське чи машинно згенероване, не гарантує правильного морального висновку.
Приписування психіки ШІ не є доказом свідомості. Люди можуть сприймати систему як агента або пацієнта через її поведінку, мову, дизайн, автономність чи контекст взаємодії. Це психологічно реальне сприймання, яке треба досліджувати саме як сприймання.
Науковий статус дослідницької програми Грея
Сприймання психіки є усталеним напрямом соціальної психології, а модель Agency–Experience залишається впливовою. Водночас кількість і структура вимірів не вважаються остаточно вирішеними; нові роботи пропонують способи узгодити дво- і тривимірні результати.
Moral typecasting має емпіричну підтримку, включно з великою багатолабораторною реплікацією одного ключового ефекту. Водночас сильні універсальні інтерпретації обмежуються даними, у яких шкідливим агентам приписують менше, а не більше agency.
Діадична мораль є впливовим теоретичним framework з великою програмою експериментальних робіт. Її твердження про центральність сприйманої шкоди активно обговорюються поряд із плюралістичними, культурними, розвитковими та іншими моделями моралі. Тому коректно описувати її як важливу сучасну теорію, а не як завершений універсальний закон морального судження.
Моральна психологія ШІ швидко розвивається. Тут уже є систематичні та великі огляди, але багато експериментів залежать від конкретного дизайну системи, формулювання сценарію, культури вибірки та покоління технології. Висновки про роботів 2018 року не слід механічно переносити на всі сучасні LLM, так само як результати одного інтерфейсу не характеризують «ШІ взагалі».
Чому роботи Грея важливі для психології AI Era
Штучний інтелект робить стару проблему соціального пізнання практичною: люди мусять діяти поруч із системами, внутрішні властивості яких вони не можуть безпосередньо спостерігати, але яким постійно приписують наміри, компетентність, автономність, «розуміння» або навіть здатність відчувати.
Роботи Грея дають мову для аналізу цієї ситуації. Вони дозволяють окремо питати, що люди бачать у системі; які моральні ролі їй приписують; як це змінює довіру, провину та моральну турботу; і як відповідальність розподіляється між технологією та людьми навколо неї.
Для психології це принципово: людська реакція на ШІ може бути реальною і поведінково значущою незалежно від відповіді на філософське питання про машинну свідомість. Саме тому mind perception є містком між класичною соціальною психологією та психологією Artificial Era.
Поширені запитання
Чим відомий Курт Грей у психології?
Насамперед дослідженнями сприймання психіки, морального типування, діадичної моралі, сприйманої шкоди та психології моральних суджень про ШІ. Його роботи пов’язують те, які психічні здатності люди приписують іншому, з тим, чи бачать його агентом, пацієнтом, винуватцем або об’єктом моральної турботи.
Що таке mind perception у роботах Грея?
Це приписування іншому психічних здатностей. Класична модель виділяє Agency — здатність діяти, планувати й контролювати поведінку — та Experience — здатність мати суб’єктивні переживання. Це модель сприймання, а не тест на наявність свідомості.
Що таке moral typecasting?
Це тенденція організовувати моральну ситуацію навколо ролей агента і пацієнта: того, хто діє й може нести відповідальність, та того, хто відчуває наслідки і може зазнати шкоди. Це не типологія характерів і не поділ людей на сталі моральні категорії.
Чи доведено теорію діадичної моралі?
Вона має значний масив теоретичних та емпіричних робіт і є впливовою моделлю. Водночас її масштабні твердження про центральність сприйманої шкоди залишаються предметом наукового обговорення. Найточніше говорити про підтриману дослідницьку програму з відкритими межами, а не про остаточно доведену універсальну теорію.
Чи вважав Грей ШІ свідомим або здатним страждати?
Його емпіричні роботи про ШІ переважно досліджують людські приписування: чи бачать люди в машині агентність, досвід, відповідальність або моральну експертизу. Такі результати не є доказом свідомості, почуттів або страждання ШІ.
Якщо люди звинувачують ШІ, чи означає це, що ШІ реально відповідальний?
Ні. Blame judgment і responsibility attribution — психологічні судження людей. Фактична технічна, організаційна, юридична та нормативна відповідальність потребує окремого аналізу ролей розробників, користувачів, організацій і конкретної системи.
Чи означає хороша моральна порада від LLM, що модель має моральне мислення?
Ні. Люди можуть високо оцінювати текст як моральний, надійний або продуманий. Це не встановлює, що модель має людські психічні процеси, моральну мотивацію, свідомість або доступ до об’єктивної моральної істини.
Чому модель Agency–Experience досі важлива?
Вона дала просту й продуктивну мову для дослідження того, чому один об’єкт здається нам здатним діяти, а інший — відчувати, і як це впливає на моральні оцінки. Сучасні дослідження не скасували цю рамку, а уточнюють, коли двох вимірів достатньо і коли потрібна складніша структура.
Пов’язані статті
Джерела
Bigman, Y. E., & Gray, K. (2018). People are averse to machines making moral decisions. Cognition, 181, 21–34. DOI
Bigman, Y. E., Waytz, A., Alterovitz, R., & Gray, K. (2019). Holding Robots Responsible: The Elements of Machine Morality. Trends in Cognitive Sciences, 23(5), 365–368. DOI
Bögemann, N. J., Harris, L. T., & Nestler, S. (2025). A question of perspective: Target- vs. perceiver-specific dimensions of mind perception. Cognition, 265, 106231. DOI
Bonnefon, J.-F., Rahwan, I., & Shariff, A. (2024). The Moral Psychology of Artificial Intelligence. Annual Review of Psychology, 75, 653–675. DOI
Dillion, D., Tandon, N., Gu, Y., & Gray, K. (2023). Can AI language models replace human participants? Trends in Cognitive Sciences, 27(7), 597–600. DOI
Dillion, D., Mondal, D., Tandon, N., et al. (2025). AI language model rivals expert ethicist in perceived moral expertise. Scientific Reports, 15, 4084. DOI
Gray, H. M., Gray, K., & Wegner, D. M. (2007). Dimensions of mind perception. Science, 315(5812), 619. DOI
Gray, K., & Wegner, D. M. (2009). Moral typecasting: Divergent perceptions of moral agents and moral patients. Journal of Personality and Social Psychology, 96(3), 505–520. DOI
Gray, K., Young, L., & Waytz, A. (2012). Mind Perception Is the Essence of Morality. Psychological Inquiry, 23(2), 101–124. DOI
Gray, K., MacCormack, J. K., Henry, T., et al. (2022). The affective harm account (AHA) of moral judgment: Reconciling cognition and affect, dyadic morality and disgust, harm and purity. Journal of Personality and Social Psychology, 123(6), 1199–1222. DOI
Gray, K., & Pratt, S. (2025). Morality in Our Mind and Across Cultures and Politics. Annual Review of Psychology, 76, 663–691. DOI
Khamitov, M., Rotman, J. D., & Piazza, J. (2016). Perceiving the agency of harmful agents: A test of dehumanization versus moral typecasting accounts. Cognition, 146, 33–47. DOI
Klein, R. A., Vianello, M., Hasselman, F., et al. (2018). Many Labs 2: Investigating Variation in Replicability Across Samples and Settings. Advances in Methods and Practices in Psychological Science, 1(4), 443–490. DOI
Li, Y., Qin, X., Yam, K. C., Gray, K., Cheng, X., Wen, J., & Lai, X. (2026). Mind perception of artificial intelligence: A systematic review. Information Processing & Management, 63(7), 104820. DOI
Ohio State University, Department of Psychology. (2026). Dr. Kurt Gray. Офіційний профіль
Schein, C., & Gray, K. (2018). The Theory of Dyadic Morality: Reinventing Moral Judgment by Redefining Harm. Personality and Social Psychology Review, 22(1), 32–70. DOI