top of page

Психологічна енкциклопедія

Службовий стрес у військовослужбовців: навантаження, втома, сон і відновлення

2 дні тому
Читати 13 хв

Оновлено: 2 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 4 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Службовий стрес у військовослужбовців — це фізіологічні та психічні реакції, що виникають під час військової служби, коли психічні або фізичні навантаження суб’єктивно стають надмірними. Саме так поняття визначає чинний Порядок організації психологічної допомоги в системі Міністерства оборони України. Це визначення описує реакцію на навантаження, а не окремий психіатричний діагноз.


Службовий стрес може виникати без безпосередньої участі в бою: через тривалі чергування, високий темп завдань, дефіцит сну, нічну роботу, фізичне виснаження, складні побутові умови, невизначеність, міжособистісні конфлікти, розлуку з близькими та накопичення багатьох вимог одночасно. Міжнародна військова література описує близьку групу явищ як operational stress reactions — очікувані тимчасові когнітивні, емоційні, поведінкові та фізичні зміни під впливом операційних стресорів; серед типових стресорів Defense Health Agency називає високе робоче навантаження, довгі години роботи, змінні й нічні чергування, складне середовище служби, повторний контакт із небезпекою та втратами.


Найважливіша практична формула цієї теми така: навантаження саме по собі не визначає наслідок. Ризик зростає, коли інтенсивність і тривалість вимог систематично перевищують можливість відновлення. Тому сон, фізичний відпочинок, базові біологічні потреби, організація графіка, підтримка підрозділу й доступ до фахової допомоги є частинами однієї системи, а не окремими «порадами для самодопомоги». Чинний порядок Міноборони прямо включає фізичний відпочинок, базові біологічні потреби, безпеку та системний контроль бойового і службового стресу до принципів психологічної допомоги.


Коротко: що важливо знати


  • Службовий стрес — військово-психологічний і нормативний термін для реакцій на надмірні навантаження під час служби; він не є окремим діагнозом ICD або DSM.

  • Службовий стрес ширший за реакцію на безпосередню бойову обстановку. Бойовий стрес має власний контекст — бойову ситуацію.

  • Втома, дратівливість, зниження концентрації, помилки, емоційне виснаження й порушення сну можуть супроводжувати службовий стрес, але кожен із цих проявів неспецифічний.

  • Недосипання через графік служби не дорівнює безсонню. Безсоння передбачає стійкі труднощі із засинанням або підтриманням сну попри реальну можливість спати.

  • Одна ніч відпочинку не завжди компенсує накопичений дефіцит сну й тривале навантаження; відновлення залежить від попередньої тривалості та інтенсивності стресорів.

  • Кофеїн може короткочасно підвищувати пильність під час недосипання, але не замінює сон і не усуває причину втоми.

  • Якщо стан стійко погіршує виконання завдань, безпеку, сон або повсякденне функціонування, потрібна оцінка психолога чи медичного фахівця; при ознаках невідкладної небезпеки потрібна екстрена допомога.


Що означає «суб’єктивно надмірне навантаження»


Слово «суб’єктивно» у нормативному визначенні не означає, що навантаження «лише у голові». Воно вказує на співвідношення між вимогами ситуації та актуальними ресурсами конкретної людини. Однакове чергування по-різному переноситься після повноцінного сну й після кількох ночей недосипання; однакове фізичне завдання має різну ціну після відновлення, хвороби, поранення, зневоднення або попереднього виснаження. Так само значення мають досвід, підготовка, відчуття контролю, підтримка підрозділу та передбачуваність завдання.


У загальній психології стрес описує реакцію систем організму й психіки на вимоги та загрози. Військовий службовий стрес додає специфічний контекст: вимоги виникають у системі служби, де можливість перервати завдання, змінити середовище або самостійно перебудувати графік часто обмежена. Саме тому профілактика не може покладатися лише на індивідуальну витривалість.


Службовий стрес і бойовий стрес: де проходить межа


Чинний наказ Міноборони розрізняє два поняття. Службовий стрес пов’язаний із надмірними психічними й фізичними навантаженнями під час військової служби. Бойовий стрес у тому самому документі визначений як фізіологічні та психічні реакції на бойову обстановку, які можуть мати адаптивний або дезадаптивний характер.


Ці поняття можуть перетинатися. Військовослужбовець у зоні бойових дій одночасно може реагувати на безпосередню загрозу, втрати чи обстріли й накопичувати втому від тривалих змін, дефіциту сну та фізичного навантаження. Для допомоги важливіше визначити провідні стресори, рівень функціонування та потребу у відновленні, ніж намагатися звести весь досвід до одного ярлика.


Міжнародне поняття operational stress частково перекривається з українським «службовим стресом», але термінологічні системи не є тотожними. Для української сторінки канонічним залишається визначення Міноборони України; міжнародні моделі корисні як доказова база для механізмів навантаження, сну, втоми й організації відновлення.


Докладніше про реакції на бойову обстановку, їхні прояви, межі адаптивної реакції та сигнали потреби в допомозі — у статті «Бойовий стрес: що це, як проявляється і коли реакція потребує допомоги».


З чого складається службове навантаження


Службовий стрес рідко має одну причину. Частіше формується сукупний профіль навантаження, у якому кілька факторів підсилюють один одного.


Високий темп і тривалість роботи


Довгі чергування, щільний потік завдань, дефіцит часу, повторні рішення під відповідальністю та недостатні паузи підвищують когнітивну й емоційну ціну служби. У матеріалах Defense Health Agency високе навантаження, довгі робочі години та високі вимоги до завдань прямо віднесені до типових операційних стресорів.


Фізичне навантаження


Марші, перенесення спорядження, робота в засобах захисту, холод, спека, тривале статичне навантаження, повторні тренування й дефіцит часу на відновлення створюють фізіологічну втому. Систематичний огляд і метааналіз Heilbronn та співавторів показав, що специфічні військові тренувальні навантаження можуть викликати вимірювані зміни фізичної працездатності та маркерів фізіологічного стресу протягом періоду після навантаження; величина й тривалість змін залежать від типу завдання.


Нічні чергування і циркадний конфлікт


Людська система сну регулюється не лише втомою, а й циркадними ритмами. Нічна робота змушує підтримувати пильність у біологічний період, коли організм схильний до сну, а денний сон часто коротший і вразливіший до світла та шуму. HPRC підкреслює, що тривале неспання та робота в періоди біологічної ночі погіршують фізичну й когнітивну працездатність.


Середовище служби


Шум, освітлення, температура, обмежена приватність, незручне місце для сну, сенсорне перевантаження та неможливість контролювати умови можуть посилювати виснаження. У великому дослідженні персоналу кораблів ВМС США Jameson та співавтори пов’язали дефіцит сну з робочими чинниками та характеристиками середовища для сну; робочі чинники в їхній моделі мали особливо важливий зв’язок із недостатнім сном.


Психосоціальні вимоги


Розлука з родиною, конфлікти, невизначеність, відповідальність за інших, досвід втрат і повторний контакт із небезпекою можуть додавати навантаження навіть тоді, коли конкретний день не містить прямого бойового епізоду. Вони мають оцінюватися разом із фізичною втомою та сном, бо в реальній службі ці фактори взаємодіють.


Втома: сигнал про ціну навантаження


Втома — це стан зниженої здатності підтримувати необхідний рівень фізичної або розумової працездатності після навантаження, недостатнього сну чи їх поєднання. Вона не є ознакою «слабкого характеру» і не є самостійним психіатричним діагнозом. Для військової діяльності її значення практичне: втома може зменшувати пильність, уповільнювати реакції, погіршувати робочу пам’ять, контроль уваги й якість рішень.


Систематичний огляд Vrijkotte та співавторів знайшов погіршення пильності, часу реакції та робочої пам’яті під час тривалих військових операцій, хоча автори наголошували на малій кількості придатних досліджень і значній методологічній неоднорідності. Тому коректний висновок звучить так: тривалі операції й дефіцит відновлення здатні погіршувати ключові когнітивні функції, але універсальної години, після якої «боєздатність вимикається», наука не встановила.


На практиці особливо важливі не абстрактні відчуття втоми, а функціональні зміни: повторні провали уваги, пропуск сигналів, зростання кількості помилок, труднощі утримувати інструкцію, сповільнення реакції, мікросон, небезпечне засинання під час керування транспортом або чергування. Такі ознаки потребують корекції навантаження та оцінки безпеки.


Сон як центральний ресурс відновлення


Сон є активним біологічним процесом, що підтримує пильність, навчання, пам’ять, емоційну регуляцію, метаболічне й фізичне відновлення. Базові механізми сну та циркадних ритмів докладніше розкриті у статті «Сон: що це, як працює і навіщо він потрібен мозку та організму».


Військові рекомендації США у домені Army Holistic Health and Fitness орієнтують дорослих військовослужбовців на 7–9 годин сну на добу для підтримання здоров’я та працездатності. Це не означає, що такий обсяг завжди можливий під час операції. Це орієнтир для планування відновлення й показник того, що хронічні 4–5 годин сну не слід сприймати як повноцінно достатній режим лише тому, що людина «звикла».


Недосипання через службу ≠ безсоння


Якщо військовослужбовець має лише чотири години між завершенням і початком чергування, головна проблема — недостатня можливість для сну. Це не тотожне безсонню, за якого людина має належну можливість спати, але стійко не може заснути, підтримувати сон або прокидається раніше й має денні наслідки. Обидві проблеми можуть співіснувати: після тривалого стресу навіть доступний час для відпочинку інколи не перетворюється на повноцінний сон.


Стресове гіперзбудження, очікування небезпеки й тривога щодо засинання можуть підтримувати порушення сну окремо від графіка. Цей механізм розглянуто у матеріалі «Стрес і безсоння». Для людей, які сплять у воєнному середовищі з реальними нічними загрозами, додатковий контекст описано у статті «Сон під час війни та повітряних тривог».


Недосипання змінює увагу й рішення


Дефіцит сну особливо небезпечний у завданнях, де потрібна стабільна пильність протягом тривалого часу. Провали уваги можуть бути короткими й непередбачуваними, тому суб’єктивне відчуття «я ще тримаюся» не гарантує стабільної продуктивності. Детальніше механізми розкриті у матеріалах «Сон і увага» та «Сон і рішення».


Як проявляється службовий стрес


Службовий стрес не має одного специфічного набору симптомів. Його прояви оцінюють у контексті навантаження, сну, функціонування та динаміки стану.


  • Когнітивні прояви: нестійка концентрація, забудькуватість, складність утримувати кілька елементів завдання, повільніше перемикання уваги, зростання кількості помилок.

  • Емоційні прояви: дратівливість, напруження, емоційне виснаження, зниження терпимості до дрібних труднощів, відчуття перевантаження.

  • Поведінкові прояви: конфліктність, відсторонення, механічне виконання дій без достатньої перевірки, зростання ризиковості або, навпаки, надмірна нерішучість.

  • Соматичні прояви: виражена втома, м’язове напруження, головний біль, зміни апетиту, серцебиття та інші неспецифічні реакції стресу.

  • Сон: труднощі із засинанням після зміни, фрагментований сон, раннє пробудження, денна сонливість, мікросон або відчуття, що сон не відновлює.


Жоден окремий пункт цього переліку не встановлює причину. Наприклад, втома може бути наслідком недосипання, інфекції, анемії, ендокринного порушення, болю, побічних ефектів ліків, депресії або інших станів. Нові, тяжкі чи незрозумілі фізичні симптоми потребують медичної оцінки, а не автоматичного пояснення «нервами».


Службовий стрес, вигорання, ПТСР і розлади сну — різні поняття


Службовий стрес і професійне вигорання


Вигорання пов’язане з хронічним професійним стресом і зазвичай описується через виснаження, психологічне дистанціювання від роботи та зниження професійної ефективності. Воно може бути наслідком тривалого несприятливого робочого контексту, але не є синонімом службового стресу. Систематичний огляд Hosseini та співавторів у військових популяціях пов’язував компоненти вигорання з робочим навантаженням, змінною роботою та тривалістю й якістю сну. Практичне розрізнення докладно пояснено у статті «Стрес чи вигорання» та військово-специфічному матеріалі «Синдром вигорання у волонтерів і військових».


Службовий стрес і ПТСР


ПТСР — клінічний розлад, пов’язаний із переживанням потенційно травматичної події та характерним комплексом стійких симптомів. Службовий стрес може існувати без травматичної події й без ПТСР. Навпаки, людина з ПТСР може одночасно мати дефіцит сну та службове перевантаження. Для діагностичних критеріїв, факторів ризику й лікування канонічною є стаття «ПТСР у військових і ветеранів: симптоми, ризики та допомога».


Службовий стрес і гострий стресовий розлад


Гострий стресовий розлад — клінічний діагноз після травматичної події з визначеними критеріями й часовими межами. Службовий стрес як реакція на навантаження не перетворюється на цей діагноз лише через високу інтенсивність втоми, тривоги або безсоння.


Службовий стрес і безсоння


Порушення сну може бути одним із проявів службового стресу, його наслідком або окремим розладом. Якщо графік дозволяє достатній час для сну, але труднощі із засинанням чи підтриманням сну стають стійкими та погіршують денне функціонування, потрібна окрема оцінка розладу сну.


Модель «навантаження — відновлення»


Для практичної оцінки корисно розглядати стан як баланс чотирьох компонентів: обсяг вимог, тривалість експозиції, доступні ресурси та якість відновлення. Короткий період дуже високого навантаження може бути переносимим за достатньої підготовки й подальшого відновлення. Помірне навантаження, яке триває тижнями без сну, відпочинку й можливості знизити темп, може накопичувати значно більшу функціональну ціну.


Ця модель пояснює, чому рекомендація «просто відпочинь» інколи недостатня. Якщо джерело дефіциту відновлення — сама організація служби, ефективне рішення потребує управлінських змін: захищених періодів сну, розподілу завдань, ротації, реалістичних пауз, контролю накопиченої втоми та можливості своєчасно звернутися по допомогу.


Що реально підтримує відновлення


1. Захищена можливість для сну


Перший ресурс — не «ідеальна гігієна сну», а реальний час, у який людина може спати. За можливості варто планувати достатній блок сну, зменшувати необов’язкові переривання, світло й шум та не витрачати весь позаслужбовий час на справи, які можна перенести. HPRC рекомендує під час розгортань використовувати доступний позаслужбовий час для сну й, коли можливо, отримувати сон одним довшим блоком.


2. Стратегічний денний сон


Коли суцільного блоку недостатньо, короткий або довший запланований денний сон може тимчасово підвищувати пильність і частково зменшувати дефіцит. Його тривалість і час залежать від графіка, завдання та ризику сонної інерції після пробудження. У бойових і чергових умовах правила безпеки підрозділу мають пріоритет над універсальними побутовими схемами.


3. Попереднє збільшення сну перед очікуваним дефіцитом


Якщо період нічних чергувань або тривалої операції можна передбачити, додатковий сон заздалегідь може створити певний резерв. Систематичний огляд Yu та співавторів знайшов позитивний вплив попереднього продовження сну на стійку увагу й час реакції у військовозрілих дорослих, але ефекти були обмеженими й нетривалими. Автори прямо не підтримують продовження сну як єдиний засіб проти наслідків накопиченого дефіциту.


4. Робота з графіком і циркадними ритмами


За змінної роботи корисно зменшувати хаотичні часті переходи між денними й нічними змінами, якщо це дозволяють оперативні умови, планувати яскраве світло в періоди, коли треба підтримувати пильність, і затемнення перед запланованим денним сном. Ці заходи допомагають, але не скасовують потребу в достатній тривалості сну.


5. Фізичний відпочинок і базові потреби


Вода, достатнє харчування, можливість зняти надмірне теплове чи холодове навантаження, лікування болю й травм та фізичний відпочинок є частиною відновлення. Це узгоджується з українським нормативним підходом: наказ № 768 прямо називає фізичний відпочинок і забезпечення базових біологічних потреб серед простих втручань командирів у системі психологічної допомоги.


6. Кофеїн як тимчасовий засіб, а не заміна сну


Кофеїн може короткочасно підвищувати пильність під час обмеження сну. Метааналіз Wang та співавторів 2026 року семи рандомізованих подвійно сліпих досліджень у військових або близьких до військових умовах показав покращення пильності й швидкості відповіді, а також частини складніших когнітивних і операційних завдань. Водночас доказова база невелика, ефекти залежать від завдання, а пізнє споживання кофеїну може заважати наступному сну. Кофеїн корисно розглядати як короткочасний контрзахід проти втоми, а не спосіб зробити хронічне недосипання безпечним.


7. Організаційна й соціальна підтримка


Підтримка командира, передбачуваність процедур, згуртованість підрозділу та можливість своєчасно повідомити про небезпечну втому впливають на здатність керувати стресом. Defense Health Agency включає достатній сон, лідерство, згуртованість підрозділу та підтримку сім’ї до факторів, що підтримують готовність і добробут військовослужбовців.


8. Освіта про сон допомагає, але не вирішує системну проблему сама


Новий систематичний огляд George та співавторів 2026 року охопив десять контрольованих досліджень програм гігієни сну у фізично й операційно вимогливих професіях, включно з військовими. Структуровані триваліші програми показували найбільш послідовні покращення, але загальна впевненість у доказах була переважно низькою. Простий одноразовий інструктаж майже не змінював сон. Це підкреслює межу індивідуальної психоедукації: знання про сон не створює години відпочинку, якщо графік їх не залишає.


Чотири запитання для практичної оцінки стану


  • Чи триває надмірне навантаження зараз? Якщо так, відновлення буде обмеженим, доки не з’явиться реальна можливість знизити або перерозподілити частину вимог.

  • Чи є достатня можливість для сну? Важливо розділити «не можу спати, хоча час є» і «не маю часу спати через графік». Це різні проблеми.

  • Чи погіршується безпека й виконання завдань? Помилки, мікросон, провали уваги, небезпечна сонливість і труднощі приймати рішення мають більшу вагу, ніж сама назва стану.

  • Чи є ознаки іншого клінічного стану? Травматичне повторне переживання, стійке уникання, тяжка депресія, панічні напади, психотичні або маніакальні симптоми, проблемне вживання речовин чи виражені фізичні симптоми потребують окремої оцінки.


Коли потрібна фахова допомога


Звернення до військового психолога, психологічної служби або медичного фахівця доцільне, коли стан не слабшає після доступного відновлення, повторно повертається з дедалі меншого навантаження, помітно погіршує виконання службових завдань, сон, стосунки чи самоконтроль або створює ризик для безпеки.


Порядок Міноборони України передбачає психологічну допомогу для подолання наслідків бойового та службового стресу й визначає, що психологічне консультування, психодіагностичні, психокорекційні та відновні заходи проводять фахівці відповідної кваліфікації. Це означає, що службовий стрес є предметом організованої системи підтримки, а не лише особистою задачею військовослужбовця.


Невідкладна допомога потрібна при безпосередній загрозі життю, суїцидальних намірах або діях, гострому психозі, тяжкій сплутаності свідомості, втраті свідомості, нових виражених неврологічних симптомах, болю в грудях чи іншому гострому медичному стані. В Україні для екстрених ситуацій діють служба 112 та екстрена медична допомога 103.


Що може зробити командир і підрозділ


Контроль службового стресу є частиною управління ризиками. Командир не встановлює психіатричний діагноз, але може організувати умови, що зменшують накопичення небезпечної втоми й полегшують раннє звернення по допомогу.


  • Відстежувати не лише години роботи, а й накопичений дефіцит сну, нічні зміни, інтенсивність попередніх завдань і час реального відновлення.

  • За можливості захищати періоди сну від необов’язкових переривань та планувати ротацію після особливо тривалих або нічних завдань.

  • Сприймати повторні помилки, мікросон і виражене сповільнення як сигнали ризику, а не як дисциплінарну характеристику самі по собі.

  • Забезпечувати базові біологічні потреби, фізичний відпочинок, зрозумілі процедури та доступний маршрут психологічної й медичної допомоги.

  • Не заохочувати культуру, у якій приховування небезпечної втоми подається як доказ витривалості.


Цей підхід узгоджується з наказом № 768, який покладає на систему психологічної допомоги плановий контроль бойового та службового стресу та включає управлінську діяльність командирів до забезпечення доступності ресурсів підтримки.


Чого не варто очікувати від відновлення


Відновлення не має універсального таймера. Після короткого напруженого епізоду достатній сон і фізичний відпочинок можуть швидко повернути працездатність. Після тижнів дефіциту сну, повторних нічних змін, болю, фізичного навантаження й емоційної напруги одного вихідного або однієї довгої ночі може бути недостатньо. Дослідження продовження сну показують, що попередній «запас» сну здатен дати перевагу, але не повністю нейтралізує накопичений дефіцит.


Так само психологічне відновлення не слід зводити до релаксаційної техніки. Дихальні вправи, коротка релаксація або рутина перед сном можуть допомагати знижувати збудження, але не компенсують систематичну відсутність часу для сну, фізичне перевантаження чи ситуацію, що потребує лікування.


Часті запитання


Чи є службовий стрес психічним розладом?


Ні. У чинному українському військовому нормативному контексті це фізіологічні та психічні реакції на суб’єктивно надмірні психічні й фізичні навантаження під час служби. Окремого діагнозу «службовий стрес» у DSM або ICD немає.


Чи може службовий стрес бути без участі в бойових діях?


Так. Високий темп служби, нічні чергування, тривалі зміни, складні умови, фізичне навантаження, конфлікти та розлука з близькими можуть формувати службовий стрес поза безпосередньою бойовою ситуацією.


Чим службовий стрес відрізняється від бойового?


Бойовий стрес у нормативному визначенні пов’язаний із бойовою обстановкою. Службовий стрес визначається надмірністю навантажень під час служби загалом. У реальній бойовій службі вони можуть співіснувати.


Якщо я сплю мало через чергування, у мене безсоння?


Не обов’язково. Якщо часу для сну недостатньо через графік, це насамперед дефіцит можливості для сну. Безсоння передбачає труднощі зі сном попри належну можливість спати й потребує окремої оцінки, якщо стає стійким.


Чи можна компенсувати недосипання кавою або енергетиками?


Кофеїн може тимчасово підтримати пильність, але не відновлює функції сну й може погіршити наступне засинання. Він є допоміжним короткочасним контрзаходом, а не заміною відновлення.


Чи достатньо відіспатися одну ніч?


Іноді після короткого дефіциту цього може вистачити для помітного покращення, але накопичений борг сну та тривале фізичне й психічне навантаження часто потребують кількох циклів нормального сну, зниження навантаження й відновлення. Точної однакової для всіх тривалості немає.


Коли втома стає питанням безпеки?


Коли з’являються мікросон, засинання під час чергування або керування транспортом, повторні провали уваги, небезпечні помилки, різке уповільнення реакції чи нездатність надійно виконувати критичні дії. У такій ситуації потрібне управління ризиком, а не перевірка сили волі.


Чи може службовий стрес «перейти в ПТСР»?


Службовий стрес сам по собі не є ранньою стадією ПТСР. ПТСР пов’язаний із травматичною експозицією та специфічною структурою симптомів. У військовослужбовця можуть одночасно бути службове перевантаження, недосипання й ПТСР, але кожний компонент оцінюють окремо.


Пов’язані статті













References


Defense Health Agency. (2026). Combat and Operational Stress Reactions.


George, K., Lever, J. R., Vincent, G. E., & Fullagar, H. H. K. (2026). A systematic review of sleep hygiene interventions in physically and operationally demanding occupations. Sleep Medicine Reviews, 89, 102344.


Good, C. H., Brager, A. J., Capaldi, V. F., & Mysliwiec, V. (2020). Sleep in the United States Military. Neuropsychopharmacology, 45(1), 176–191.


Heilbronn, B., Doma, K., Sinclair, W., Connor, J., Irvine-Brown, L., & Leicht, A. (2023). Acute Fatigue Responses to Occupational Training in Military Personnel: A Systematic Review and Meta-Analysis. Military Medicine, 188(5–6), 969–977.


Hosseini, S. M., Hesam, S., & Hosseini, S. A. (2023). Burnout among Military Personnel: A Systematic Review. Iranian Journal of Psychiatry, 18(2), 213–236.


Human Performance Resources by CHAMP. (2023). Fatigue management strategies for shift work and sustained operations.


Jameson, J. T., Markwald, R. R., Kubala, A. G., Roma, P. G., Biggs, A. T., Lai, K., & Russell, D. W. (2023). Sleep deficiency, operational fatigue and the interplay of compromising factors: Analysis to aid in fatigue management. Journal of Sleep Research, 32(3), e13788.


U.S. Army Holistic Health and Fitness. (без дати). Sleep Domain.


Vrijkotte, S., Roelands, B., Meeusen, R., & Pattyn, N. (2016). Sustained Military Operations and Cognitive Performance. Aerospace Medicine and Human Performance, 87(8), 718–727.



Yu, B. K., Barrow, T. R., DaLomba, E. J., Gregg, B. T., Barefield, M. L., & Cooper, C. R. (2025). Effects of Sleep Extension on Cognitive Performance in Military-Aged Adults: A Systematic Review. Military Medicine, 190(Suppl 2), 210–218.


 
 
bottom of page