Сон і рішення: як нестача сну впливає на ризик, імпульсивність і когнітивний контроль
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 · Редакційна політика.
Нестача сну справді може змінювати рішення, але наукові дані не підтримують просту формулу «не виспався — став ризикованішим». Найстійкіше відтворюються погіршення уваги та окремих виконавчих функцій, зокрема гальмівного контролю. Зміни ризикового вибору, імпульсивності та економічних уподобань залежать від типу задачі, того, чи йдеться про виграш або втрату, тривалості недосипання та індивідуальних відмінностей. Сучасний огляд ризикових рішень прямо описує ефект як складний і неоднорідний. Огляд у Psychonomic Bulletin & Review.
Тому головний практичний висновок не в тому, що сонна людина обов’язково «любить ризик». Нестача сну робить систему прийняття рішень менш надійною: важче стабільно підтримувати правило, гальмувати невдалу реакцію, утримувати потрібну інформацію, навчатися на зворотному зв’язку та помічати власні помилки. У складних рішеннях це може проявитися і як зайвий ризик, і як надмірна обережність, і як непослідовність.
Коротко: що відбувається з рішеннями після недосипання
Когнітивний контроль стає вразливішим: метааналіз 2025 року виявив погіршення різних компонентів виконавчих функцій після втрати сну. Метааналіз Sleep Medicine Reviews.
Гальмування реакції погіршується в середньому помірно: це показав окремий метааналіз Go/No-Go та stop-signal задач. Метааналіз гальмівного контролю.
Ризиковий вибір змінюється неоднорідно. В одних умовах учасники частіше обирають ризик, в інших ефект слабкий, відсутній або рухається в бік обережності. Огляд ризикового прийняття рішень.
Самоконтроль статистично пов’язаний і з тривалістю, і з якістю сну, але частина цієї літератури кореляційна, тому зв’язок не можна автоматично тлумачити як просту причинність. Систематичний огляд і метааналіз.
Навіть коли загальна точність у конкретній задачі не змінюється, може змінитися спосіб, яким людина інтегрує нову інформацію або вчиться на винагороді. Дослідження 2024 року та експеримент 2026 року.
Для ширшого пояснення того, що саме називають нестачею сну, дивіться канонічний матеріал про депривацію сну. Тут фокус вужчий: як сон змінює сам процес вибору, ризику, гальмування імпульсу та контролю поведінки.
Що означає «нестача сну» в дослідженнях
У наукових роботах під однією побутовою фразою «недосипання» можуть стояти дуже різні експериментальні умови. Повна гостра депривація означає цілу ніч або довший період без сну. Часткове обмеження сну означає, що людина спить, але менше звичної або достатньої тривалості — наприклад, кілька ночей по 4–6 годин. Хронічне недостатнє спання в реальному житті може тривати тижнями й поєднуватися зі стресом, змінами графіка, роботою вночі або нерегулярністю.
Ці режими не є взаємозамінними. Ефект після 24–40 годин безперервного неспання не можна безпосередньо переносити на людину, яка протягом тижня спала на годину менше звичного. Метааналіз експериментального обмеження сну показав загальне погіршення нейрокогнітивного функціонування, зокрема виконавчих функцій і стійкої уваги, але для імпульсивного прийняття рішень тоді було недостатньо даних для надійного ефекту. Lowe, Safati & Hall, 2017.
Нестача сну також не тотожна безсонню. При безсонні проблема полягає у труднощах засинання, підтримання сну або ранньому пробудженні попри достатню можливість спати; при депривації сну головною проблемою може бути саме недостатня можливість для сну. Для рішень важлива фактична втрата сну, але її причина змінює клінічний контекст і спосіб допомоги.
Рішення — це не одна функція мозку
«Прийняття рішення» звучить як єдина здатність, але на практиці це ланцюг процесів. Потрібно помітити релевантну інформацію, втримати мету, оцінити варіанти, співвіднести короткострокову винагороду з віддаленими наслідками, загальмувати автоматичну відповідь, врахувати помилки, оновити стратегію й завершити вибір. Нестача сну може впливати на різні ланки цього ланцюга неоднаково.
Саме тому сучасні огляди закликають не обмежуватися грубим підсумком «став ризикованішим / не став». Огляд 2025 року підкреслює, що однаковий зовнішній результат може приховувати інший внутрішній механізм: людина може дійти до тієї самої відповіді, але використовувати іншу стратегію, слабше інтегрувати докази або більше покладатися на один тип інформації. Огляд механізмів прийняття рішень.
Когнітивний контроль: найстійкіша частина картини
Когнітивний контроль — це здатність підтримувати мету та правило задачі, відбирати потрібну інформацію і змінювати перебіг дії, коли автоматична реакція заважає. Окремий канонічний матеріал пояснює когнітивний контроль як ширшу систему, пов’язану з увагою, робочою пам’яттю, гальмуванням і перемиканням.
У 2025 році метааналіз 79 публікацій оцінив три базові компоненти виконавчих функцій — робочу пам’ять, гальмівний контроль і когнітивну гнучкість. Після втрати сну реакції загалом сповільнювалися, а для частини показників точності також спостерігалися погіршення. Водночас величина ефекту залежала від конкретної задачі й показника: швидкість і точність не завжди змінювалися однаково. Cao, Xie & Ma, 2025.
Це важлива деталь для повсякденних рішень. Людина може зберігати правильність у простій або цікавій задачі, але платити за це більшою тривалістю обробки, більшим зусиллям або меншою стабільністю. І навпаки: під тиском часу швидкість може зберігатися ціною помилок. Тому «я все зробив правильно один раз» не означає, що контроль не постраждав.
Гальмівний контроль і імпульсивна дія
Гальмівний контроль потрібен тоді, коли треба зупинити вже підготовлену або звичну реакцію. Наприклад, не натиснути кнопку при заборонному сигналі, не відповісти автоматично, не зробити дію до перевірки інформації. Метааналіз 24 досліджень із 712 здоровими учасниками виявив помірний негативний ефект депривації сну на виконання Go/No-Go та stop-signal задач. Choong та колеги, 2025.
Це підтримує тезу, що після недосипання може стати важче «натиснути на гальма». Але термін імпульсивність ширший за одну лабораторну здатність. Він може означати імпульсивну дію, схильність до швидких рішень, вибір меншої негайної винагороди замість більшої відкладеної, емоційно зумовлену терміновість або стійку особистісну рису. Сон не впливає на всі ці компоненти однаково.
Наприклад, експеримент із чотирма ночами приблизно по шість годин сну виявив погіршення імпульсивної дії в задачі на поведінкове гальмування, але не показав аналогічного ефекту для ризикового вибору чи дисконтування відкладеної винагороди. Demos та колеги, 2016. Це хороший приклад того, чому фраза «недосипання робить людину імпульсивною» потребує уточнення: спершу треба сказати, який саме тип імпульсивності вимірюється.
Самоконтроль: зв’язок є, але він ширший за лабораторну інгібіцію
Систематичний огляд і метааналіз 61 незалежного дослідження показав, що краща якість і більша тривалість сну в середньому пов’язані з кращим самоконтролем. Ефекти виявлялися і між різними людьми, і при змінах усередині однієї людини, хоча величина зв’язку залежала від дизайну та способу вимірювання. Guarana та колеги, 2021.
Ці дані не означають, що кожен імпульсивний вчинок після короткої ночі спричинений сном. Самоконтроль залежить від мотивації, контексту, звичок, емоцій, алкоголю та інших речовин, психічного стану, навантаження і доступних альтернатив. Сон є одним із ресурсних та регуляторних чинників, а не універсальним поясненням поведінки.
Ризик: чому наука не дає відповіді «так, недосипання підвищує ризик»
Найспокусливіше твердження — що нестача сну однозначно робить людей ризикованішими. Саме тут доказова база найкраще показує потребу в обережності. Огляд 2024/2025 років дійшов висновку, що ефект депривації сну на ризикове прийняття рішень складний: напрям залежить від статі, рамки виграшу чи втрати, тривалості депривації, часу після втрати сну, психоактивних речовин та самої лабораторної задачі. Wei та колеги.
Цю неоднорідність підтверджують окремі експерименти. В одному дослідженні дві ночі з 4 годинами можливості для сну не змінили загальну схильність до азартного вибору, ефект фреймінгу або викривлення ймовірності порівняно з умовою нормального сну. Дослідження ефекту фреймінгу та викривлення ймовірності. В іншій роботі після гострої депривації зміни ризикової переваги залежали від статі й того, чи рішення стосувалося потенційних виграшів або втрат. Дослідження ризикових уподобань.
Отже, коректна формула така: нестача сну може змінювати оцінку ризику й вибір під невизначеністю, але не існує універсального напряму «більше ризику для всіх і в усіх задачах». Для реального життя важливіше говорити про менш стабільне та контекстно залежне рішення.
Виграші й втрати можуть оброблятися асиметрично
Класичні нейровізуалізаційні експерименти показали, що після однієї ночі без сну може змінюватися нейронна обробка потенційних виграшів і втрат. В одному дослідженні учасники після депривації зміщували економічні уподобання в бік пошуку виграшу, а зміни супроводжувалися іншою активацією вентромедіальної префронтальної кори, вентрального стріатуму та передньої інсули. Venkatraman та колеги, 2011.
Інша робота з 24 годинами без сну виявила підвищену нейронну відповідь, пов’язану з очікуванням винагороди після ризикового вибору, і послаблену відповідь на втрати. Venkatraman та колеги, 2007. Це важливий механістичний доказ, але він не перетворюється на правило для всіх побутових або фінансових рішень: лабораторні задачі, вибірка молодих здорових дорослих і гостра повна депривація мають обмежену зовнішню валідність.
Навчання на зворотному зв’язку: недосипання може змінити сам спосіб оновлення рішення
Багато реальних рішень не є одноразовими. Ми робимо вибір, бачимо результат і коригуємо наступний крок. Тут сон може впливати не лише на «ризиковість», а на те, як мозок оновлює модель ситуації. У дослідженні 2024 року часткове обмеження сну зменшувало використання різних джерел інформації в імовірнісній задачі; при цьому загальна точність могла не показувати явного погіршення. Lim та колеги, 2024.
У 2026 році експеримент із сімома ночами по 5 годин у ліжку порівняно із сімома ночами по 9 годин показав більшу чутливість до позитивного зворотного зв’язку та більшу випадковість вибору в імовірнісному навчанні зі зміною правил (probabilistic reversal learning). Загальна точність не відрізнялася, але обчислювальна модель виявила інший спосіб навчання: більше «гонитви» за винагородою й менше послідовної цілеспрямованості. Lim, Bennett & Drummond, 2026.
Це один із найважливіших сучасних висновків для ШІ-пошуку й людського читання: відсутність різниці в кінцевому відсотку правильних відповідей не означає, що рішення залишилося когнітивно тим самим. Сон може змінити вагу доказів, реакцію на зворотний зв’язок і стабільність стратегії.
Увага: рішення може зламатися ще до оцінки ризику
Перед тим як оцінити ризик, треба побачити релевантний сигнал. Саме стійка увага є одним із найчутливіших до нестачі сну доменів. Метааналіз однієї ночі обмеження сну до 2–6 годин показав суттєве зростання сонливості та погіршення стійкої уваги — повільніші реакції й більше пропусків. Метааналіз 2024 року.
Через це помилка рішення може виникнути ще до «рішучості» чи «імпульсивності»: людина не помітила ключову деталь, пропустила зміну умови, не дочитала число, втратила нитку аргументу або не втримала в робочій пам’яті обмеження задачі. У таких ситуаціях фраза «я прийняв неправильне рішення» описує кінцевий результат, але когнітивна причина може бути в провалі уваги.
Моніторинг помилок: чи помічає сонна людина, що вже помиляється
Для безпечного рішення важливо не лише зробити правильний крок, а й вчасно виявити власну помилку. Систематичний огляд і метааналіз 2021 року показав неоднорідні результати для загальної оцінки власної продуктивності, але більш послідовні докази погіршення моніторингу помилок після втрати сну. Boardman та колеги, 2021.
Це не означає, що недосипана людина завжди переоцінює себе. Навпаки, частина досліджень знаходила доволі консервативні самооцінки, а сучасний експеримент 2026 року виявив лише невелике зниження метакогнітивної точності. Sundelin та колеги, 2026. Практична проблема тонша: власне відчуття працездатності не є надійним еквівалентом об’єктивного контролю помилок.
Чому людина може відчувати, що «звикла» до короткого сну
Класичний лабораторний експеримент із 14 днями обмеження сну до 4 або 6 годин показав кумулятивне дозозалежне погіршення когнітивної продуктивності. Суб’єктивна сонливість після початкового погіршення зростала набагато менше, ніж об’єктивні дефіцити. Van Dongen та колеги, 2003.
Саме звідси походить важливе розрізнення: адаптуватися до відчуття хронічного недосипання — не те саме, що відновити продуктивність. Людина може перестати переживати стан як незвичний, але це не доводить, що увага, швидкість реакції або виконавчий контроль повернулися до добре відпочилого рівня.
Дозування ефекту: скільки недосипання вже має значення
Універсальної межі на кшталт «мінус одна година = конкретний відсоток гірших рішень» не існує. Експерименти різняться за вихідною потребою у сні, тривалістю протоколу, часом тестування, задачами та характеристиками вибірки. Одну ніч із 5–6 годинами не можна прирівнювати до тижня по 5 годин або до 24 годин повного неспання.
Для здорових дорослих AASM і Sleep Research Society рекомендують регулярно спати щонайменше 7 годин на ніч для підтримання оптимального здоров’я; це популяційна рекомендація, а не індивідуальний діагностичний поріг. Спільна консенсусна рекомендація. Потреба у сні варіює, тому важливі також денна бадьорість, функціонування та стабільність режиму. Про останнє окремо — у матеріалі про регулярність сну.
Чи можна сказати, що недосипання «відключає префронтальну кору»
Таке пояснення занадто грубе. Префронтальні й фронтопарієтальні мережі справді беруть участь у контролі, робочій пам’яті, оцінці та гальмуванні, а нейровізуалізаційні дослідження після депривації показують зміни в сигналах вартості, конфлікту й винагороди. Наприклад, дослідження з фМРТ та обчислювальним моделюванням після 24 годин без сну виявило слабші параметричні сигнали суб’єктивної цінності та конфлікту в кількох ділянках, включно з вентромедіальною префронтальною корою. Menz, Büchel & Peters, 2012.
Але мозок не працює як перемикач «префронталка увімкнена / вимкнена». Рішення виникають у мережевій взаємодії уваги, пам’яті, мотивації, оцінки винагороди, емоцій і контролю. Коректніше говорити про зміну функціонування мереж і балансів між процесами, а не про «відключення центру самоконтролю».
Імпульсивний вибір і дисконтування відкладеної винагороди: докази змішані
Дисконтування відкладеної винагороди (delay discounting) вимірює, наскільки людина знецінює винагороду через відстрочення: умовно, обере менше зараз чи більше пізніше. Це один із можливих індексів імпульсивного вибору, але він не тотожний імпульсивності загалом. Огляд різних видів депривації знайшов саме для депривації сну невеликі й непослідовні ефекти на дисконтування відкладеної винагороди. Downey та колеги, 2022.
Тому твердження «після короткого сну люди завжди обирають негайну винагороду» перебільшує доказову базу. Такий ефект може виникати в окремих протоколах, але його не варто подавати як універсальну властивість недосипання.
Чому результати різних задач суперечать одне одному
Задачі вимірюють різні процеси. BART, Iowa Gambling Task, вибір у лотереях, дисконтування відкладеної винагороди, stop-signal і ймовірнісне навчання не є взаємозамінними тестами «ризику».
Фрейм має значення. Людина може поводитися інакше, коли намагається отримати виграш, ніж коли намагається уникнути втрати.
Зворотний зв’язок змінює задачу. Рішення з миттєвим зворотним зв’язком включає навчання на наслідках; рішення без зворотного зв’язку більше ізолює оцінку ймовірності та цінності.
Гостра повна депривація відрізняється від кількох ночей часткового обмеження сну.
Час доби, циркадний стан, попередній сон, кофеїн та інші фактори можуть модифікувати ефект.
Вибірка має значення. Молоді здорові добровольці в лабораторії не репрезентують автоматично всіх дорослих, підлітків, людей із розладами сну чи працівників нічних змін.
Саме тому найкращий сучасний підхід — описувати не «один ефект недосипання на рішення», а карту вразливих механізмів і чітко вказувати, де докази усталені, де змішані, а де попередні.
Коли рішення особливо вразливе до нестачі сну
Найбільше занепокоєння викликають ситуації, де одночасно потрібні тривала пильність, швидке гальмування помилкової дії, оновлення плану, робота з неповною інформацією та відповідальність за наслідки. Це можуть бути керування транспортом, нічна зміна, екстрена робота, складні фінансові або професійні рішення, контроль технічних систем чи догляд за іншою людиною.
Тут не треба припускати, що конкретна людина «не здатна вирішувати». Правильніша рамка — зниження надійності системи. Якщо помилка дорога, доцільно додати зовнішні захисти: другий перегляд, чекліст, паузу, чіткі пороги для ескалації та перенесення некритичного рішення на час після відновлення сну. Це принцип керування ризиком, а не діагноз когнітивної неспроможності.
Для керування авто сонливість є окремим фактором безпеки. NHTSA підкреслює, що кофеїн може лише тимчасово підвищувати бадьорість і не гарантує захисту від мікросну при серйозній депривації. Рекомендації NHTSA щодо керування у стані сонливості.
Практичний протокол для важливого рішення після поганої ночі
Якщо рішення можна відкласти без шкоди, а ви відчуваєте виражену сонливість, найнадійніша стратегія — не намагатися «перемогти» сонливість силою волі. Якщо відкласти неможливо, варто зменшити навантаження на ті процеси, які найчастіше стають нестабільними.
Зовнішньо зафіксуйте мету й критерії. Запишіть, що саме вважається прийнятним результатом, до початку вибору.
Розділіть факт, оцінку і припущення. Це зменшує ризик, що яскравий сигнал або останній зворотний зв’язок отримає непропорційно велику вагу.
Не покладайтеся лише на пам’ять: винесіть ключові числа, обмеження та альтернативи в список або таблицю.
Додайте незалежну перевірку для рішення з високою ціною помилки. Другий погляд корисний саме тому, що моніторинг власної помилки може бути менш надійним.
Уникайте штучного дефіциту часу, якщо він не є реальною властивістю ситуації. Сонливість плюс поспіх збільшують вимоги до гальмування та уваги.
Відокремте «подобається варіант» від «докази за варіант». Після недосипання реакція на винагороду може змінюватися, а це робить явні критерії особливо корисними.
Після можливості для нормального сну перегляньте рішення, якщо воно зворотне або його ще можна коригувати.
Ці кроки не є лікуванням розладів сну. Це спосіб зробити середовище прийняття рішень менш залежним від нестійкої уваги й внутрішнього контролю в день після недосипання. Для системної роботи зі звичками дивіться гігієну сну.
Чого не можна висновувати з цієї науки
Одна коротка ніч не означає, що людина втратила здатність мислити або несе «пошкодження префронтальної кори».
Ризиковість не зростає однаково у всіх людей і в усіх типах рішень.
Погіршення гальмівного контролю в лабораторній задачі не дорівнює діагнозу імпульсивного розладу.
Нестача сну не є синонімом безсоння, а безсоння не встановлюють за однією поганою ніччю.
Суб’єктивне відчуття «я нормально функціоную» не доводить повного збереження продуктивності, але й саме по собі не доводить її порушення.
Нормальний результат одного тесту не скасовує реального досвіду сонливості й не є універсальною перевіркою всіх когнітивних функцій.
Коли проблема вже не тільки в одному рішенні
Якщо ви регулярно недосипаєте через графік, роботу, навчання або догляд за близькими, ключове питання — чи можна збільшити реальне вікно для сну й зробити його стабільнішим. Якщо часу для сну достатньо, але заснути або підтримувати сон постійно не вдається, потрібна оцінка причин, а не лише поради «лягати раніше».
До лікаря або фахівця зі сну варто звернутися при стійкій вираженій денній сонливості, повторних епізодах засинання в небезпечних ситуаціях, гучному хропінні із зупинками дихання, незвичних епізодах втрати м’язового тонусу, тривалих труднощах із засинанням чи підтриманням сну або різкій зміні потреби у сні. Ці симптоми можуть мати різні причини й потребують диференційної оцінки; стаття не використовується для самодіагностики.
Питання і відповіді
Чи робить недосипання людину ризикованішою?
Іноді — так, але не універсально. Сучасні огляди показують змішані докази: напрям ефекту залежить від задачі, фрейму виграшу чи втрати, тривалості недосипання, статі та інших факторів. Надійніше говорити про зміну й нестабільність процесу рішення, а не про гарантоване зростання ризику.
Чи підвищує нестача сну імпульсивність?
Нестача сну має переконливіші докази для погіршення гальмівного контролю, ніж для всіх форм імпульсивності. Імпульсивна дія, дисконтування відкладеної винагороди, ризиковий вибір і особистісна імпульсивність — різні конструкції, тому результат одного тесту не переноситься на всі.
Чи можна приймати важливі рішення після однієї короткої ночі?
Можна, але надійність окремих когнітивних процесів може бути нижчою, особливо при вираженій сонливості. Якщо рішення критичне, корисно зменшити залежність від пам’яті й імпровізації: використати письмові критерії, перевірку іншою людиною та, коли можливо, відкласти незворотний вибір до відновлення сну.
Що страждає сильніше: увага чи складне мислення?
Стійка увага є одним із найчутливіших доменів. Виконавчі функції також погіршуються, але величина ефекту залежить від компонента й задачі. Складна цікава діяльність інколи тимчасово підтримується мотивацією та додатковим зусиллям, тому відсутність явної помилки не означає відсутності когнітивної ціни.
Чи можна компенсувати недосипання кофеїном?
Кофеїн може тимчасово зменшити сонливість і покращити окремі аспекти бадьорості, але не повертає весь спектр функцій до стану достатнього сну й не гарантує безпеки. При сильній сонливості він не є заміною сну.
Чи є 7 годин магічною межею?
Ні. Рекомендація AASM/SRS про щонайменше 7 годин для здорових дорослих є популяційним орієнтиром. Індивідуальна потреба варіює, а оцінка достатності включає денне функціонування, вік, стан здоров’я та регулярність сну.
Чи означає нормальний результат когнітивного тесту, що недосипання не вплинуло?
Ні. Різні тести вимірюють різні процеси, а сучасні дослідження показують, що механізм вибору або спосіб інтеграції інформації може змінитися навіть без явної різниці в кінцевій точності. Водночас один поганий тест також не є діагнозом.
Пов’язані статті
Джерела
Boardman, J. M., Porcheret, K., Clark, J. W., Andrillon, T., Cai, A. W. T., Anderson, C., & Drummond, S. P. A. (2021). The impact of sleep loss on performance monitoring and error-monitoring: A systematic review and meta-analysis. Sleep Medicine Reviews, 58, 101490. https://doi.org/10.1016/j.smrv.2021.101490
Cao, Y., Xie, T., & Ma, N. (2025). The impairments of sleep loss on core executive functions: General and task-specific effects. Sleep Medicine Reviews, 84, 102163. https://doi.org/10.1016/j.smrv.2025.102163
Choong, S. Y., Byrne, J. E. M., Drummond, S. P. A., Rispoli-Yovanovic, M., Jones, A., Lum, J. A. G., & Staiger, P. K. (2025). A meta-analytic investigation of the effect of sleep deprivation on inhibitory control. Sleep Medicine Reviews, 80, 102042. https://doi.org/10.1016/j.smrv.2024.102042
Demos, K. E., Hart, C. N., Sweet, L. H., Mailloux, K. A., Trautvetter, J., Williams, S. E., Wing, R. R., & McCaffery, J. M. (2016). Partial sleep deprivation impacts impulsive action but not impulsive decision-making. Physiology & Behavior, 164(Pt A), 214–219. https://doi.org/10.1016/j.physbeh.2016.06.003
Downey, H., Haynes, J. M., Johnson, M. W., & Odum, A. L. (2022). Deprivation Has Inconsistent Effects on Delay Discounting: A Review. Frontiers in Behavioral Neuroscience, 16, 787322. https://doi.org/10.3389/fnbeh.2022.787322
Guarana, C. L., Ryu, J. W., O'Boyle, E. H. Jr., Lee, J., & Barnes, C. M. (2021). Sleep and self-control: A systematic review and meta-analysis. Sleep Medicine Reviews, 59, 101514. https://doi.org/10.1016/j.smrv.2021.101514
Lim, J. Y. L., Boardman, J. M., Dyche, J., Anderson, C., Dickinson, D. L., & Drummond, S. P. A. (2022). The effects of sleep deprivation on risky decision making: Sex and gain-loss domain effects. Sleep, 45(9), zsac120. https://doi.org/10.1093/sleep/zsac120
Lim, J. Y. L., Boardman, J. M., Anderson, C., Dickinson, D. L., Bennett, D., & Drummond, S. P. A. (2024). Sleep restriction alters the integration of multiple information sources in probabilistic decision-making. Journal of Sleep Research, 33(5), e14161. https://doi.org/10.1111/jsr.14161
Lim, J. Y. L., Killgore, W. D. S., Bennett, D., & Drummond, S. P. A. (2025). Sleep loss and decision-making: Is an integrative cognitive framework possible? Sleep Medicine Reviews, 82, 102114. https://doi.org/10.1016/j.smrv.2025.102114
Lim, J. Y. L., Bennett, D., & Drummond, S. P. A. (2026). Sleep restriction increases reward sensitivity during sequential updating. Sleep, 49(3), zsaf354. https://doi.org/10.1093/sleep/zsaf354
Lowe, C. J., Safati, A., & Hall, P. A. (2017). The neurocognitive consequences of sleep restriction: A meta-analytic review. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 80, 586–604. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2017.07.010
Menz, M. M., Büchel, C., & Peters, J. (2012). Sleep deprivation is associated with attenuated parametric valuation and control signals in the midbrain during value-based decision making. Journal of Neuroscience, 32(20), 6937–6946. https://doi.org/10.1523/JNEUROSCI.3553-11.2012
National Highway Traffic Safety Administration. (n.d.). Drowsy Driving: Avoid Falling Asleep Behind the Wheel. https://www.nhtsa.gov/risky-driving/drowsy-driving
Sundelin, T., et al. (2019). Effects of acute sleep restriction on framing effect and probability distortion. Scientific Reports, 9, 8554. https://doi.org/10.1038/s41598-019-44237-9
Sundelin, T., Jemstedt, A., Gavel, A., Schwartz, B. L., & Axelsson, J. (2026). Effects of sleep deprivation on prospective and retrospective metacognitive accuracy. Journal of Sleep Research, 35(2), e70141. https://doi.org/10.1111/jsr.70141
Van Dongen, H. P. A., Maislin, G., Mullington, J. M., & Dinges, D. F. (2003). The cumulative cost of additional wakefulness: Dose-response effects on neurobehavioral functions and sleep physiology from chronic sleep restriction and total sleep deprivation. Sleep, 26(2), 117–126. https://doi.org/10.1093/sleep/26.2.117
Venkatraman, V., Chuah, Y. M. L., Huettel, S. A., & Chee, M. W. L. (2007). Sleep deprivation elevates expectation of gains and attenuates response to losses following risky decisions. Sleep, 30(5), 603–609. https://doi.org/10.1093/sleep/30.5.603
Venkatraman, V., Huettel, S. A., Chuah, L. Y. M., Payne, J. W., & Chee, M. W. L. (2011). Sleep deprivation biases the neural mechanisms underlying economic preferences. Journal of Neuroscience, 31(10), 3712–3718. https://doi.org/10.1523/JNEUROSCI.4407-10.2011
Watson, N. F., Badr, M. S., Belenky, G., et al. (2015). Recommended Amount of Sleep for a Healthy Adult: A Joint Consensus Statement of the American Academy of Sleep Medicine and Sleep Research Society. Journal of Clinical Sleep Medicine, 11(6), 591–592. https://doi.org/10.5664/jcsm.4758
Wei, X., Ma, J., Liu, S., Li, S., Shi, S., Guo, X., & Liu, Z. (2025). The effects of sleep deprivation on risky decision making. Psychonomic Bulletin & Review, 32(1), 80–96. https://doi.org/10.3758/s13423-024-02549-6
Wüst, L. N., Capdevila, N. C., Lane, L. T., Reichert, C. F., & Lasauskaite, R. (2024). A systematic and meta-analytic review of the impact of one night of sleep restriction on neurobehavioral functioning in healthy adults. Sleep Medicine Reviews, 76, 101940. https://doi.org/10.1016/j.smrv.2024.101940