top of page

Психологічна енкциклопедія

Психогенні втрати: що означає термін у військовій психології і як вони пов’язані з бойовим та службовим стресом

3 дні тому
Читати 11 хв

Оновлено: 2 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 4 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Психогенні втрати у чинному українському військово-психологічному нормативному полі — це зменшення або втрата боєздатності військовослужбовцями внаслідок впливу факторів службового та/або бойового стресу. Саме так термін визначає Порядок організації психологічної допомоги в системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міноборони № 768 від 11 листопада 2025 року. Ключове слово тут — «боєздатність»: поняття описує наслідок стресового впливу для здатності людини надійно виконувати завдання, а не назву окремого психічного розладу.


Тому «психогенні втрати» не слід автоматично ототожнювати з ПТСР, гострим стресовим розладом, бойовою стресовою реакцією або «бойовою психічною травмою». У військовослужбовця може бути гостра стресова реакція без психіатричного діагнозу, клінічний розлад може існувати без поточної втрати здатності виконувати завдання, а психогенне зниження функціонування може бути короткочасним і відновитися після належної підтримки. Для кожного з цих понять потрібна власна оцінка.


Міжнародна військова медицина описує близьку функціональну проблему через поняття combat and operational stress reactions. Defense Health Agency підкреслює, що такі реакції можуть порушувати когнітивне, емоційне, поведінкове й фізичне функціонування, але самі по собі не є тотожними психіатричному діагнозу. Це важлива паралель для розуміння українського терміна, хоча міжнародні поняття не можна механічно прирівнювати до нормативної категорії «психогенні втрати».


Коротко: що означають психогенні втрати


  • Психогенні втрати — військово-психологічне поняття про зменшення або втрату боєздатності під впливом службового та/або бойового стресу.

  • Термін описує функціональний наслідок стресу, а не сам стрес і не окремий діагноз МКХ чи DSM.

  • Психогенне зниження боєздатності може бути гострим і короткочасним або тривалішим; саме слово «втрати» не визначає тривалості стану.

  • Виражена розгубленість, завмирання, дезорганізація, панічне збудження, різке падіння уваги чи виснаження мають значення тоді, коли реально порушують безпечне та надійне виконання завдань.

  • Схожі прояви можуть мати медичні причини — травму голови, перегрівання, переохолодження, гіпоксію, інтоксикацію, інфекцію, побічну дію ліків або інший гострий стан; їх не можна списувати на «нерви» без оцінки.

  • Профілактика психогенних втрат є однією з прямих цілей системи психологічної підтримки військовослужбовців у чинному порядку Міноборони.

  • Немає одного надійного «відсотка психогенних втрат» для будь-якої війни чи підрозділу: визначення, умови бойових дій, способи обліку та критерії функціонального порушення різняться.


Що саме означає «втрата боєздатності» у цьому терміні


У цій темі «втрата» не означає автоматично смерть, поранення, інвалідність або незворотне вибуття зі служби. Нормативне визначення говорить про зменшення або втрату боєздатності внаслідок стресового впливу. На рівні конкретної людини практичний сенс полягає у тому, що її поточна здатність діяти організовано, підтримувати увагу, орієнтуватися в ситуації, виконувати необхідні дії й зберігати безпеку стає недостатньою для завдання.


Це функціональна категорія. Вона відповідає на питання «чи може військовослужбовець зараз надійно виконувати потрібні функції?», тоді як клінічна діагностика відповідає на інше питання — чи відповідає стан критеріям конкретного психічного або соматичного розладу. Два рівні можуть перетинатися, але один не замінює іншого.


Українська наукова література використовувала поняття психогенних втрат і до чинного порядку Міноборони, причому автори пропонували різні класифікації та підходи до прогнозування. Наприклад, тему системно розглядають Оніщенко та Найпак і Тютюнник. Для сучасного практичного тлумачення пріоритет має чинне нормативне визначення 2025 року; старіші або авторські схеми не слід подавати як сьогоднішню офіційну класифікацію.


Чому психогенні втрати пов’язані і з бойовим, і зі службовим стресом


Чинний порядок прямо називає два джерела — службовий та бойовий стрес. Бойовий стрес виникає в контексті бойових дій, загрози життю, ураження, втрат, відповідальності за інших, невизначеності й необхідності діяти під екстремальним тиском. Службовий стрес охоплює реакції на суб’єктивно надмірні психічні та фізичні навантаження під час військової служби, у тому числі поза безпосереднім боєм.


Це означає, що психогенне зниження боєздатності може формуватися не лише після одиничної травматичної події. Тривалий дефіцит сну, виснаження, безперервні чергування, високий темп завдань, накопичення відповідальності, повторні контакти з небезпекою та втратами, слабке відновлення й тривала невизначеність можуть поступово зменшувати функціональний резерв. У реальній службі бойові й службові стресори часто діють одночасно.


Саме тому психологічна підтримка військовослужбовців має працювати не лише після вираженого зриву. У наказі № 768 психологічна підтримка визначена як діяльність, спрямована, зокрема, на профілактику психогенних втрат, підвищення стійкості та адаптивних можливостей під час служби.


Як можуть проявлятися психогенні втрати на рівні функціонування


Немає одного набору симптомів, який автоматично встановлює «психогенну втрату». Військово-психологічний сенс терміна визначається зв’язком зі стресовим впливом і фактичним зниженням здатності виконувати завдання. Можливі прояви різняться від різкого гострого зриву до поступового падіння працездатності.


  • завмирання, ступороподібний стан або різке уповільнення цілеспрямованих дій;

  • виражена розгубленість, дезорієнтація, труднощі з розумінням простих інструкцій або підтриманням послідовності дій;

  • різке звуження уваги, провали концентрації, повторні помилки, небезпечне уповільнення реакцій;

  • сильне збудження, панічна поведінка, хаотичні або імпульсивні дії, через які людина не може діяти безпечно;

  • дисоціативні прояви, відчуття нереальності, «відключення» або слабка реакція на звернення;

  • виражене фізичне й психічне виснаження, мікросон, нездатність підтримувати необхідну пильність;

  • емоційне оніміння, різка відстороненість або інша зміна стану, якщо вона супроводжується помітною втратою функціональної спроможності.


Огляд Adler і Gutierrez описує гострі стресові реакції під час бойового досвіду як тимчасові порушення функціонування, що можуть включати завмирання, дезорієнтацію, гіперзбудження чи інші гострі прояви. Це не універсальний перелік психогенних втрат, а приклад одного механізму, через який екстремальний стрес може тимчасово зробити людину нездатною діяти.


Психогенні втрати і бойова стресова реакція — це різні рівні опису


Бойова стресова реакція описує гостру реакцію людини в бойовому контексті. Психогенні втрати описують функціональний наслідок: зменшення або втрату боєздатності. Гостра бойова реакція може спричинити таке зниження, але ці поняття не є синонімами.


Наприклад, військовослужбовець може переживати сильне серцебиття, тремтіння або страх і водночас зберігати здатність виконувати завдання. Сам факт інтенсивної емоційної реакції ще не означає психогенну втрату. В іншій ситуації короткий епізод завмирання або дезорієнтації може різко порушити функціонування без формування психічного розладу.


У міжнародній військовій літературі саме функціональна неспроможність є центральною ознакою гострих стресових реакцій у високоризиковому середовищі. Огляд адаптацій peer-to-peer протоколів у п’яти збройних силах підкреслює, що гостра стресова реакція може тимчасово зробити військовослужбовця нездатним до продуктивної дії та створити ризик для команди. Це підтримує функціональний підхід, але не створює прямої тотожності між ASR і українською категорією психогенних втрат.


Психогенні втрати, гостра реакція на стрес, гострий стресовий розлад і ПТСР


Ці поняття потрібно розводити особливо чітко, тому що вони належать до різних систем опису. Психогенні втрати — військово-психологічна функціональна категорія. Гостра реакція на стрес у МКХ-11 розглядається як транзиторна реакція на надзвичайно загрозливу або жахливу подію та не класифікується як психічний розлад. Гострий стресовий розлад — діагностична категорія DSM із власними критеріями. ПТСР — окремий клінічний розлад зі специфічною структурою симптомів і часовими критеріями.


Розробники МКХ-11 прямо пояснювали, що гостра реакція на стрес перенесена до категорій, які не вважаються психічними розладами, щоб не патологізувати очікувані короткочасні реакції на екстремальні події. Військова література також наголошує на відмінності між acute stress reaction, acute stress disorder і PTSD.


ПТСР залишається клінічним intent окремого канонічного матеріалу «ПТСР у військових і ветеранів: симптоми, ризики та допомога». Наявність ПТСР не визначають за фактом тимчасової втрати боєздатності, а психогенні втрати не перетворюються на ПТСР лише тому, що були пов’язані з бойовим стресом.


Психогенні втрати не дорівнюють фізичним втратам або медичному діагнозу


Термін вказує на стресогенний механізм зниження боєздатності, тому він не є синонімом поранення, контузії, черепно-мозкової травми, соматичної хвороби чи іншого фізичного ураження. Водночас на практиці психологічні й фізичні фактори можуть діяти разом: біль, крововтрата, черепно-мозкова травма, перегрівання, переохолодження, гіпоксія, інтоксикація, інфекція, виснаження або побічна дія препаратів здатні викликати сплутаність, тремтіння, збудження, загальмованість і падіння працездатності. Дані Defense Health Agency про черепно-мозкову травму показують, що ЧМТ також може супроводжуватися втомою, порушеннями уваги й пам’яті, імпульсивністю та іншими змінами, які в польових умовах здатні нагадувати стресове погіршення функціонування.


Тому раптову зміну поведінки чи свідомості в небезпечних умовах оцінюють з урахуванням можливих медичних причин. Ярлик «це психогенне» не повинен замінювати медичний огляд, коли є підозра на травму, неврологічний стан, теплове ураження, отруєння або іншу гостру проблему.


Так само сам термін «психогенні втрати» не встановлює статусу евакуації, придатності до служби, тривалості відновлення чи клінічного прогнозу. Ці рішення залежать від фактичного стану, функціонування, медичної та психологічної оцінки і чинних процедур.


Чи можна порахувати психогенні втрати у відсотках


Універсального відсотка психогенних втрат для сучасної війни немає. Показник залежить від того, кого і в який момент рахують, що саме вважають функціональною втратою, скільки триває епізод, чи враховують лише гострі реакції або також накопичене виснаження, як організований облік і якою є інтенсивність операцій.


У відомому американському дослідженні, узагальненому Adler і Gutierrez, 17,2% військовослужбовців із бойовим досвідом повідомили про можливу гостру стресову реакцію. Це оцінка можливих ASR за самозвітом, а не частота «психогенних втрат» у сенсі українського наказу № 768. Переносити цей відсоток на Збройні Сили України або на конкретний підрозділ методологічно неправильно.


Окрема проблема — вимірювання ефективності програм контролю бойового й операційного стресу. Огляд Cooper та співавторів показав, що стандартизованого єдиного набору показників для оцінювання таких програм не встановлено, а психометричні дані для частини інструментів залишаються обмеженими. Тому великі точні числа без чітко описаного визначення, контексту й методу обліку варто сприймати обережно.


Що підвищує ризик психогенного зниження боєздатності


Ризик визначається не одним «слабким місцем» людини, а співвідношенням навантаження, небезпеки, тривалості експозиції та ресурсів відновлення. У різних військовослужбовців одна й та сама ситуація може мати різний функціональний ефект, а стан однієї людини може суттєво змінюватися залежно від сну, виснаження, попередніх подій і підтримки.


  • висока інтенсивність і тривалість бойового навантаження, повторний контакт із загрозою, загибеллю та пораненнями;

  • накопичений службовий стрес, дефіцит сну, тривалі зміни, фізичне виснаження й недостатнє відновлення;

  • раптова зміна обстановки, невизначеність, інформаційне перевантаження та необхідність приймати рішення під сильним тиском;

  • власне поранення, біль, хвороба, попередні травматичні події або одночасні соматичні фактори;

  • зниження згуртованості, дефіцит підтримки, проблеми комунікації та організаційні стресори;

  • відсутність раннього розпізнавання функціонального погіршення і ситуація, коли людина продовжує діяти на межі виснаження без можливості відновлення.


Defense Health Agency описує тяжкість combat and operational stress reactions як таку, що залежить від характеристик стресорів, інтенсивності та тривалості впливу, а також організаційних і соціальних чинників. Поряд із цим морально-психологічний стан військовослужбовців і підрозділу є окремим військово-психологічним поняттям і не повинен використовуватися як діагноз окремої людини.


Що захищає від психогенних втрат


Профілактика будується на рівні людини, підрозділу й системи. Жодна окрема техніка не створює «імунітету» до екстремального стресу. Найсильніша логіка — зменшувати керовані навантаження, готувати до типових реакцій, рано помічати втрату функціонування, підтримувати базове відновлення і забезпечувати своєчасне підключення фахівців.


  • реалістична психологічна підготовка та розуміння нормальних і небезпечних реакцій на стрес;

  • організація сну, відпочинку, харчування, гідратації й ротації настільки, наскільки це дозволяють умови служби;

  • зрозуміла комунікація, підтримувальне лідерство, згуртованість і довіра всередині підрозділу;

  • навички першої психологічної допомоги та взаємодопомоги, які застосовують у межах підготовки й чинних процедур;

  • раннє звернення до психолога або медичного фахівця, якщо порушення функціонування не відновлюється, повторюється або посилюється;

  • системне відновлення після інтенсивних періодів служби, а не очікування повного виснаження.


Огляд програм combat and operational stress control виявив 36 оцінювань 19 програм і втручань — від універсальної профілактики до ранніх і клінічних втручань. Загальна картина є перспективною, але програми, цілі й методи досліджень неоднорідні. Тому доказовий висновок полягає у користі багаторівневої системи профілактики й раннього реагування, а не в перевазі однієї універсальної процедури.


Перша підтримка при гострому падінні функціонування


Коли військовослужбовець раптово втрачає здатність діяти організовано, перший пріоритет — безпека, стабілізація ситуації та оцінка того, чи немає фізичної травми або іншого гострого медичного стану. Психологічна підтримка в цей момент має бути простою, короткою й орієнтованою на повернення контакту з теперішньою ситуацією та базового цілеспрямованого функціонування, а не на детальне обговорення пережитого.


Міжнародні peer-based підходи до гострої стресової реакції використовують короткий контакт із людиною, орієнтацію на прості факти, підтримку відчуття присутності команди та повернення до послідовної дії. Огляд п’яти військових систем показує, що подібні протоколи адаптували Канада, Німеччина, Норвегія, Велика Британія та США; водночас автори наголошують на потребі подальших досліджень ефективності.


Підтримка за принципом «рівний — рівному» не є психотерапією і не замінює професійної оцінки. Якщо людина не повертається до базового функціонування, симптоми посилюються, є повторні епізоди, суїцидальні висловлювання, психотичні симптоми, виражена дезорієнтація, підозра на травму голови або інша медична небезпека, потрібна ескалація до відповідної медичної чи психологічної допомоги.


Як оцінюють психогенне зниження боєздатності


Оцінка починається з функції й контексту: що змінилося у поведінці, коли це сталося, які були бойові та службові стресори, чи здатна людина орієнтуватися, сприймати інформацію, виконувати прості послідовні дії й підтримувати власну безпеку. Далі оцінюють динаміку: стан швидко минає після припинення гострої загрози та відновлення чи зберігається, повторюється або поглиблюється.


Паралельно важливо виключати медичні причини, уточнювати сон, фізичне виснаження, біль, ліки й речовини, попередні психічні розлади та нові симптоми. Психологічне діагностування і клінічна діагностика можуть бути потрібні, але один тест або один симптом не визначає психогенні втрати.


Історичні й сучасні огляди гострих стресових станів показують, що саме падіння функціонування є важливим окремим виміром гострої стресової відповіді. Для військової психології це пояснює, чому функціональна оцінка потрібна поряд із клінічною, а не замість неї.


Психогенні втрати і психічне здоров’я: що відбувається після гострого епізоду


Короткочасне психогенне зниження боєздатності не визначає подальшу траєкторію психічного здоров’я. Частина гострих реакцій минає після відновлення без формування розладу. В інших випадках тривалі або повторні симптоми потребують окремої клінічної оцінки. Завдання психологічної системи полягає у тому, щоб не пропустити перехід від очікуваної стресової реакції до стійкого порушення функціонування або розладу. Ширший контекст бойових і операційних ризиків, захисних чинників та маршрутів допомоги розкрито у матеріалі «Психічне здоров’я військовослужбовців».


Так само повернення до виконання завдань не є доказом того, що всі наслідки стресу минули. Людина може відновити базову працездатність і водночас мати порушення сну, тривожні, депресивні або травматичні симптоми, які потребують уваги. Функціональний статус і психічне здоров’я пов’язані, але не взаємозамінні.


Поширені запитання


Психогенні втрати — це психіатричний діагноз?


Ні. У чинному Порядку Міноборони це військово-психологічний термін для зменшення або втрати боєздатності через службовий та/або бойовий стрес. Психіатричний діагноз встановлюють окремо за критеріями відповідного розладу.


Чи можуть психогенні втрати бути тимчасовими?


Так. Гостре порушення функціонування може тривати хвилини або години й відновитися, але сам український термін не задає фіксованої тривалості. Якщо порушення не минає, повторюється або посилюється, потрібна професійна оцінка.


Чи будь-яка сильна реакція на бій означає психогенну втрату?


Ні. Страх, тремтіння, серцебиття, сильна емоційна напруга або коротка дезорієнтація можуть бути стресовими реакціями. Для поняття психогенних втрат центральним є фактичне зниження або втрата здатності виконувати необхідні функції.


Чи може службовий стрес спричинити психогенні втрати без участі в бою?


Так. Чинне визначення прямо включає службовий стрес поряд із бойовим. Накопичене навантаження, виснаження й дефіцит відновлення можуть істотно порушити функціонування навіть поза безпосередньою бойовою подією.


Чи психогенні втрати — це те саме, що ПТСР?


Ні. ПТСР є клінічним розладом після травматичної експозиції з визначеною структурою симптомів. Психогенні втрати — функціональне військово-психологічне поняття. Вони можуть перетинатися в однієї людини, але не є взаємозамінними.


Чи можна за одним опитувальником визначити психогенні втрати?


Ні. Потрібні контекст, оцінка фактичного функціонування, динаміки стану, стресорів і можливих медичних причин. Опитувальники можуть допомагати описувати окремі симптоми або ризики, але не замінюють комплексної оцінки.


Чи означає психогенна втрата, що військовослужбовець більше не може служити?


Ні. Термін сам по собі не визначає довгострокову придатність або прогноз. Рішення залежать від тривалості й тяжкості стану, відновлення функціонування, медичної та психологічної оцінки й чинних процедур.


Пов’язані статті











References


Adler, A. B., & Gutierrez, I. A. (2022). Acute Stress Reaction in Combat: Emerging Evidence and Peer-Based Interventions. Current Psychiatry Reports, 24(4), 277–284. https://doi.org/10.1007/s11920-022-01335-2


Adler, A. B., Gutierrez, I. A., McCuaig Edge, H., Nordstrand, A. E., Simms, A., & Willmund, G. D. (2024). Peer-based intervention for acute stress reaction: adaptations by five militaries. BMJ Military Health, 170(5), 425–429. https://doi.org/10.1136/military-2022-002344


Cooper, D. C., Campbell, M. S., Baisley, M., Hein, C. L., & Hoyt, T. (2024). Combat and operational stress programs and interventions: A scoping review using a tiered prevention framework. Military Psychology, 36(3), 253–265. https://doi.org/10.1080/08995605.2021.1968289


Cooper, D. C., Campbell, M. S., Case, S. R., Fraine, M. C., Jones, R. A., Klein, I. F., & Hoyt, T. (2024). Outcome metrics utilized in evaluations of programs and interventions for combat and operational stress: A review of psychometric properties. Military Psychology, 36(2), 227–237. https://doi.org/10.1080/08995605.2022.2117537


Defense Health Agency. (2026). Combat and Operational Stress Reactions.


Defense Health Agency. (2026). Traumatic Brain Injury.


Isserlin, L., Zerach, G., & Solomon, Z. (2008). Acute stress responses: A review and synthesis of ASD, ASR, and CSR. American Journal of Orthopsychiatry, 78(4), 423–429. https://doi.org/10.1037/a0014304



Оніщенко, Н., & Найпак, К. (2023). Психогенні втрати в умовах війни: сутність та можливості прогнозування. Disaster and Crisis Psychology Problems. https://doi.org/10.52363/dcpp-2023.2.10


Тютюнник, Л. (2024). Профілактика психогенних втрат у військових підрозділах Збройних Сил України. Вісник Національного університету оборони України, 81(5), 151–162. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-81-5-151-162

 
 
bottom of page