top of page

Психологічна енкциклопедія

Психотерапія після насильства: методи, ефективність та межі доказів

3 дні тому
Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Психотерапія після насильства — це професійна психологічна допомога людині, яка пережила фізичне, психологічне, сексуальне насильство, переслідування або системний примусовий контроль. Її завдання визначаються потребами постраждалої людини: зменшення тривоги, пригніченості й травматичних симптомів, відновлення повсякденного функціонування, підтримка автономії, довіри та здатності ухвалювати рішення. Психотерапія може бути важливою частиною відновлення разом із медичною, соціальною, правовою допомогою та заходами безпеки.


Найпереконливіші дані стосуються травмофокусованих методів лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), зокрема травмофокусованої когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), терапії когнітивного опрацювання, тривалої експозиції та EMDR. Водночас дослідження допомоги постраждалим від партнерського насильства, сексуального насильства й тривалого контролю оцінюють різні результати. Покращення психічного здоров’я саме по собі не означає припинення небезпеки або зниження ймовірності повторного насильства. Це принципова межа доказів. Огляд Cochrane щодо партнерського насильства та рекомендації NICE щодо ПТСР розглядають ці питання на різних рівнях.


Які завдання вирішує психотерапія після насильства


Пережитий насильницький досвід може супроводжуватися порушенням сну, нав’язливими спогадами, страхом, напруженням, дратівливістю, емоційним заціпенінням, відчуттям провини, складнощами з концентрацією та взаєминами. У деяких людей виникають депресивні стани, ПТСР або інші клінічні порушення. Психологічні реакції мають індивідуальний перебіг: сам факт насильства не визначає автоматично діагноз, потребу в конкретному методі чи тривалість відновлення.


Психотерапевтична робота може мати кілька послідовних або паралельних цілей: стабілізувати повсякденне життя, навчитися переносити сильні емоції, зменшити уникання, опрацювати травматичні спогади, відновити відчуття власних меж і можливість діяти за власним рішенням. Конкретна мета формулюється спільно з людиною та переглядається в процесі допомоги.


Психотерапія не повинна перетворюватися на вимогу пробачити кривдника, відновити стосунки, повідомити поліцію, детально переказати насильство або негайно змінити життєві обставини. Потреби у захисті, житлі, фінансовій підтримці та медичному лікуванні мають самостійне значення. Клінічні рекомендації ВООЗ щодо насильства поєднують емоційну підтримку, медичну допомогу, оцінку потреб і відповідне скерування до спеціалізованих служб.


Чому безпека визначає план допомоги


Для людини, яка досі зазнає погроз, переслідування чи контролю, терапевтична зустріч може бути одним із небагатьох місць, де вона вільно говорить про власні потреби. Однак сам факт звернення іноді стає відомим кривднику через спільні пристрої, історію браузера, повідомлення, геолокацію, фінансові операції або контроль пересування. Тому фахівець має зважати на спосіб зв’язку, приватність консультацій, безпечність запису на прийом і зберігання документів.


Оцінювання безпеки включає запитання про актуальні загрози, доступ до допомоги, залежність від кривдника, безпеку дітей та можливі наслідки зміни звичного порядку життя. Відповіді не мають ставати приводом для тиску. План дій розробляється відповідно до конкретних обставин, з урахуванням того, що ризик може змінюватися. Українські практичні матеріали «План безпеки при домашньому насильстві» та «Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні» деталізують відповідні питання.


Якщо існує безпосередня загроза життю, тяжка травма або невідкладний медичний стан, пріоритет має екстрена допомога. Якщо небезпека зберігається, психотерапію можна поєднувати з підтримкою спеціалізованих служб. При цьому не кожна складна обставина означає, що травмофокусовану терапію слід відкладати на невизначений час: рішення залежить від реальної безпеки, психічного стану, доступної підтримки й готовності людини.


Які психотерапевтичні методи мають найкращу доказову підтримку


Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія


Травмофокусована КПТ об’єднує структуровані підходи, спрямовані на травматичні спогади, переконання та поведінку, які підтримують симптоми. Її різновиди можуть включати психоосвіту, навички регулювання збудження, роботу з униканням, поступове зіткнення зі спогадами у контрольованих умовах та перегляд висновків на кшталт «я завжди в небезпеці» або «я винна в тому, що сталося».


Рекомендації NICE NG116 пропонують індивідуальну травмофокусовану КПТ дорослим з діагностованим ПТСР або клінічно значущими симптомами після травматичної події. Серед підходів, які вони називають, — терапія когнітивного опрацювання, когнітивна терапія ПТСР, наративна експозиційна терапія та тривала експозиція. Вибір визначають підготовка фахівця, клінічна картина та побажання людини.


Терапія когнітивного опрацювання


Терапія когнітивного опрацювання допомагає дослідити стійкі висновки про відповідальність, безпеку, довіру, контроль, самооцінку та близькість. Після сексуального або партнерського насильства людина може вважати себе відповідальною за дії кривдника, навіть якщо насильство було здійснене проти її волі. Робота спрямована на перевірку таких висновків і формування більш точного розуміння події та її наслідків.


Цей метод входить до трьох пріоритетних індивідуальних психотерапій ПТСР у настанові VA/DoD 2023 року. Докази стосуються передусім лікування ПТСР у досліджених групах; їх не можна автоматично переносити на запобігання повторному насильству, відновлення житлової безпеки чи розв’язання юридичних проблем.


Тривала експозиція


Тривала експозиція — структурований метод, у межах якого людина за підтримки спеціально підготовленого терапевта поступово працює з травматичними спогадами та безпечними ситуаціями, яких почала уникати. Метою є зменшення патологічного страху й уникання та повернення можливості жити без постійного підпорядкування травматичним нагадуванням.


Експозиційна робота не означає необхідності перебувати поруч із кривдником, відвідувати реально небезпечні місця або відмовлятися від обґрунтованих заходів захисту. Терапевт має відрізняти травматичну реакцію на безпечний стимул від актуальної загрози. Експозиція до реального насильства не є лікувальним завданням.


EMDR — десенсибілізація та опрацювання рухами очей


EMDR — структурований психотерапевтичний підхід до роботи з травматичними спогадами, який поєднує пригадування матеріалу, терапевтичне опрацювання й двобічну стимуляцію, найчастіше рухами очей. Він рекомендований для певних груп дорослих із ПТСР у NICE та належить до пріоритетних психотерапевтичних методів у VA/DoD.


Наукове обґрунтування ефективності EMDR спирається на клінічні випробування цілісного протоколу. Окремі пояснення механізму двобічної стимуляції досі досліджуються. Метод потребує підготовленого фахівця, добровільної участі та врахування клінічних і безпекових умов. Його докладний опис належить окремій українській сторінці «EMDR-терапія: що це, вісім фаз, як працює та доказова база».


Які ще форми допомоги застосовують


Підтримувальне консультування й робота з актуальними проблемами


Людина може потребувати розмови, у якій її досвід визнають, не звинувачують і не примушують до рішення. Підтримувальне консультування допомагає визначити потреби, зменшити ізоляцію, відновити соціальні контакти та підготувати безпечні практичні кроки. Для частини постраждалих це найбільш прийнятний початок допомоги, особливо коли насильство триває або ресурси обмежені.


Підтримка, адвокація інтересів постраждалої людини й соціальний супровід мають власні функції. Терапевт може координувати роботу з ними за згодою людини, але не підміняє юридичні консультації, медичні втручання чи кризові служби.


Робота з депресією, тривогою, сном і повсякденним функціонуванням


Після насильства допомога іноді починається з найбільш виснажливого симптому: порушення сну, панічних реакцій, пригніченості, нав’язливого занепокоєння або складнощів із виконанням повсякденних справ. Для цих станів фахівець може пропонувати доказові методи, спрямовані на конкретні проблеми, паралельно оцінюючи потребу в травмофокусованій терапії.


Лікування депресії чи безсоння саме собою не доводить, що наслідки насильства повністю опрацьовані. Клінічні цілі визначаються окремо, а зміни відстежуються в динаміці.


Навички емоційної регуляції та відновлення взаємин


Деякі програми допомагають розпізнавати напруження, справлятися з дисоціативними реакціями, встановлювати межі та відновлювати стосунки з людьми, яким можна довіряти. Ці навички можуть бути окремим короткостроковим завданням або частиною ширшого лікування. Підходи на основі навичок іноді застосовують перед роботою з травматичними спогадами, а іноді одночасно з нею.


Обов’язковість тривалої попередньої «стабілізації» для кожної людини не підтверджена. Зокрема, рандомізоване дослідження поетапної й безпосередньої травмофокусованої терапії після насильства в дитинстві не виявило переваги обов’язкового додаткового етапу навичок за основними кінцевими показниками. Інше рандомізоване порівняння 2023 року також не підтвердило очікуваної загальної переваги фазового підходу. Ці результати підтримують індивідуальний вибір послідовності допомоги.


Групова та дистанційна психотерапія


Груповий формат може зменшувати ізольованість і надавати досвід підтримки, однак вимагає правил конфіденційності, безпечної участі й уважного відбору. Розкриття особистої історії в групі залишається добровільним. Для людей із високою загрозою переслідування важливо врахувати, чи можуть інші учасники ненавмисно розкрити інформацію.


Дистанційна допомога розширює доступ, зокрема під час переміщення або браку фахівців. ВООЗ у рекомендаціях щодо ПТСР розглядає дистанційні формати травмофокусованої КПТ. Для конкретної постраждалої людини вирішальними залишаються приватність зв’язку, можливість перервати консультацію та доступ до допомоги в разі кризи.


Що насправді показують наукові дослідження


Психотерапія після партнерського насильства


Кокрейнівський систематичний огляд Hameed та співавторів, 2020 узагальнив рандомізовані дослідження психологічних втручань для жінок, які пережили насильство інтимного партнера. Автори дійшли висновку, що психотерапія, ймовірно, зменшує депресивні симптоми та може знижувати тривожність. Для ПТСР, самоефективності, планування безпеки й повторного насильства результати залишалися непевними або даних бракувало.


Це означає, що поліпшення психічного стану є важливим результатом, проте дослідження не дозволяють гарантувати припинення примусу чи повторної віктимізації. Особливо важливо, що шкоду втручань вимірювали непослідовно: відсутність повідомлень про небажані явища не є доказом повної відсутності ризиків.


Допомога дорослим після сексуального насильства


Систематичний огляд Cochrane O’Doherty та співавторів, 2023 охопив 36 досліджень психосоціальних втручань для дорослих після зґвалтування, сексуального нападу або сексуального зловживання. У сукупності втручання могли помітно зменшувати симптоми ПТСР та депресії після завершення лікування порівняно з контрольними умовами. Водночас автори вказали на невизначеність тривалості ефекту та відмінностей між конкретними методами.


Учасниками більшості досліджень були жінки, багато хто мав ПТСР або клінічно значущі його симптоми. Тому для чоловіків, людей з іншими гендерними ідентичностями та груп зі складними життєвими обставинами потрібні додаткові дослідження. Не можна переносити середній результат випробувань на кожну людину.


Лікування ПТСР після травматичних подій


Клінічна настанова VA/DoD 2023 надає сильну рекомендацію трьом індивідуальним травмофокусованим психотерапіям: терапії когнітивного опрацювання, тривалій експозиції та EMDR. NICE рекомендує низку протокольних травмофокусованих підходів і деталізує підготовку терапевтів, зміст втручань та умови застосування.


Ці настанови стосуються діагностованого ПТСР або клінічно значущих симптомів. Людина після насильства може потребувати допомоги, навіть коли критерії ПТСР відсутні; вибір лікування в такій ситуації визначається іншими симптомами та потребами.


Що означають «ефективність» і «доказовість»


У дослідженнях застосовують різні порівняння: з очікуванням лікування, звичайною допомогою, мінімальною підтримкою або іншою активною психотерапією. Велика різниця порівняно з відсутністю терапії не доводить перевагу одного методу над іншим. Частина результатів вимірюється одразу після курсу, а частина — через кілька місяців або років.


Якість доказів залежить від кількості учасників, ризику систематичних помилок, вибуття з дослідження, способу визначення діагнозу, наявності незалежного оцінювання та тривалості спостереження. У сфері насильства окреме значення має питання, чи враховані активний примусовий контроль, небезпека та можливість повторного насильства. Навіть якісна психотерапія не усуває зовнішні джерела ризику без відповідних соціальних і захисних заходів.


Як змінюється допомога за різних обставин


Якщо насильство або контроль тривають


Терапевт має розрізняти актуальну небезпеку й симптоми, що залишилися після попередніх подій. У людини, за якою стежать, реалістичне відчуття загрози може бути важливим сигналом. Втручання, яке без перевірки реальних обставин трактує весь страх як «ірраціональне переконання», може призвести до помилкових рекомендацій.


Допомога може зосереджуватися на підтримці автономії, орієнтуванні в доступних ресурсах, зменшенні виснаження та плануванні безпечного зв’язку. Про зміну місця проживання, контактів чи юридичних дій рішення ухвалюють із урахуванням індивідуальної ситуації, правової допомоги та спеціалізованого оцінювання ризиків.


Якщо насильство було тривалим або повторюваним


Тривале приниження, ізоляція, сексуальний примус чи загрози можуть впливати на самооцінку, емоційну регуляцію та стосунки. У частини людей виникає складний ПТСР або інші клінічні проблеми. Діагностика належить компетентному фахівцю, а вибір терапії залежить від конкретних симптомів, доступності допомоги та пріоритетів постраждалої людини.


Поширене уявлення, що після складної травми всі без винятку мають проходити однакові тривалі етапи терапії, не відповідає наявним порівняльним даним. Навчання навичок може бути цінним, а травмофокусована робота може бути доступною й без універсальної попередньої фази. Рішення ґрунтується на клінічному стані, добровільності та безпеці, а не на жорсткому шаблоні.


Якщо є дисоціація, самопошкодження або інші супутні стани


Фахівець оцінює симптоми, які можуть впливати на перебіг лікування, зокрема виражену дисоціацію, тяжку депресію, вживання психоактивних речовин, ризик самопошкодження, психотичні симптоми, порушення харчування й фізичні захворювання. За потреби психотерапію узгоджують із медичною допомогою та спеціалізованим кризовим супроводом.


Наявність супутніх труднощів сама по собі не виключає психотерапію. Вона впливає на послідовність, інтенсивність і умови допомоги. За невідкладної загрози власному життю першочерговою є екстрена оцінка та безпека.


Якщо постраждала дитина або підліток


Допомога дитині залежить від віку, розвитку, сімейного контексту й актуального захисту. Клінічні рекомендації ВООЗ 2017 року пропонують розглядати травмофокусовану КПТ для дітей і підлітків після сексуального насильства, які мають симптоми ПТСР. За безпечних умов можуть залучати дорослого, який не вчиняв насильства; рішення залежить від захисту дитини, її потреб і вікової зрілості.


У цих рекомендаціях якість прямих доказів для окремої групи дітей, які пережили сексуальне насильство, оцінювалася як дуже низька, а сила рекомендації — умовна. Водночас NICE підтримує віково адаптовану травмофокусовану КПТ при ПТСР у дітей на основі ширшої доказової бази. Дорослі та спеціалісти мають запобігати повторним допитам і примусовому багаторазовому переказуванню досвіду.


Які методи потребують обережної оцінки доказів


Тілесно орієнтовані практики, йога, дихальні вправи, творчі заняття, підтримувальні групи, практики усвідомленості та інші способи саморегуляції можуть бути суб’єктивно корисними для частини людей. Вони відрізняються за метою, ризиками та якістю досліджень. Зменшення напруження або покращення сну є самостійними можливими результатами, але воно не доводить лікування ПТСР.


Популярні твердження, що певна техніка гарантовано «виводить травму з тіла», «стирає травматичну пам’ять» або «розблоковує всі наслідки насильства», не випливають із клінічних настанов. Так само новизна чи інтенсивність емоцій під час сесії не є показником доведеної ефективності.


Психодинамічні, гуманістичні, інтегративні та інші форми терапії можуть застосовуватися відповідно до індивідуальних цілей. Для конкретного клінічного результату фахівець має пояснювати, на яких дослідженнях ґрунтується його метод, які альтернативи існують і чи відповідає запропоноване втручання чинним рекомендаціям. Необхідно відрізняти підтримувальні стосунки від протокольного лікування ПТСР.


Чого слід уникати у психотерапевтичній допомозі


Примушування людини відразу детально розповісти про насильство може посилити страждання та відчуття безпорадності. ВООЗ та NICE не рекомендують одноразовий психологічний дебрифінг як універсальний спосіб профілактики ПТСР після травматичної події. Це положення слід відрізняти від добровільної розмови, першої психологічної підтримки або спеціалізованої травмофокусованої психотерапії.


Неприйнятними є звинувачення постраждалої людини, знецінення небезпеки, вимога «краще контролювати емоції», щоб кривдник перестав діяти насильницьки, або створення умов, у яких людина змушена контактувати з кривдником. Спільні консультації з кривдником не можна пропонувати як стандартну відповідь на ситуацію примусу й залякування; спочатку необхідно оцінити ризики та незалежність можливого рішення.


Терапевт не має обіцяти абсолютної таємниці: правила конфіденційності, захисту даних і можливі законні винятки необхідно пояснити до розкриття чутливої інформації. Особливої уваги потребують неповнолітні, ситуації безпосередньої загрози та обов’язки повідомлення відповідно до застосовного законодавства.


Як зазвичай організовують курс терапії


Перша консультація та визначення цілей


На початку фахівець з’ясовує запит, актуальний стан здоров’я, безпеку, важливі симптоми й ресурси підтримки. Людина може повідомляти лише ту інформацію, якою готова поділитися; спеціаліст пояснює, що потрібно для клінічної оцінки та як використовуватимуться дані. Доцільно уточнити кваліфікацію фахівця, формат, оплату, можливості перенаправлення й спосіб зв’язку між зустрічами.


Якщо основне завдання — лікування ПТСР, обговорюються методи, рекомендовані клінічними настановами, очікуваний перебіг і можливе короткочасне посилення страждання під час опрацювання спогадів. Усе це має бути предметом інформованої згоди, а не несподіванкою для людини.


Тривалість та інтенсивність


У NICE для багатьох травмофокусованих втручань при ПТСР орієнтовно описано 8–12 сесій, зі збільшенням тривалості за клінічної потреби, наприклад після численних травматичних подій. Це характеристика рекомендованих протоколів, а не універсальна норма для кожної постраждалої людини чи всіх форм допомоги.


Іноді потрібні короткі консультації з безпеки та підтримки, іноді — триваліша спеціалізована психотерапія або міждисциплінарна допомога. Кількість сесій сама по собі не визначає якість. План переглядають за змінами функціонування, симптомів та умов життя.


Як оцінюють результат


Про успіх можуть свідчити зменшення нав’язливих спогадів і страху, кращий сон, повернення до роботи або навчання, розширення соціальних зв’язків, зростання відчуття власної спроможності й свободи вибору. Якщо використано клінічні опитувальники, їх результати тлумачать у контексті бесіди та професійного оцінювання. Самостійно встановлювати діагноз за одним тестом не слід.


Крім симптомів, важливо запитувати, чи терапія допомагає людині у повсякденному житті, чи вона розуміє план лікування, чи зберігає можливість відмовлятися від окремих вправ і чи почувається у взаєминах із фахівцем у безпеці. Зміна методу або перенаправлення можуть бути обґрунтованими рішеннями, якщо очікуваного результату немає.


Як вибрати фахівця після пережитого насильства


Варто шукати психолога, психотерапевта або іншого компетентного фахівця, який має належну освіту, підготовку з конкретного методу, супервізію та досвід роботи з травматичними наслідками насильства. Для лікування ПТСР важливе володіння рекомендованими протоколами, а для роботи з дітьми — підготовка з дитячої травми й захисту дитини.


На першій зустрічі можна запитати: який метод буде використано та чому він відповідає саме моєму запиту; які дані підтверджують його ефективність; як ми оцінюватимемо зміни; що робити, якщо під час терапії стане гірше; як захищаються записи та листування; у яких випадках інформація може бути передана відповідним службам; чи має фахівець можливість співпраці з медичними або спеціалізованими службами.


Повага до меж, добровільності та автономії є частиною належної допомоги. Людина має право обговорити сумніви, змінити спеціаліста або отримати іншу професійну думку. Терапія після насильства повинна повертати здатність обирати, а не встановлювати нове джерело контролю.


Допомога після насильства в Україні


В Україні психологічна допомога може поєднуватися з медичними послугами, соціальною підтримкою, правовими консультаціями та роботою спеціалізованих служб. Для орієнтування у випадках домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства щодо дітей і торгівлі людьми діє державна гаряча лінія 1547, інформацію про яку оприлюднює Урядовий контактний центр. Якщо телефон або листування контролює кривдник, спосіб звернення необхідно обирати з урахуванням ризику його викриття.


Коли людина потребує невідкладного медичного огляду після сексуального насильства, ушкоджень або стиснення шиї, терапевтичну роботу поєднують із своєчасною медичною допомогою. Невідкладний захист і лікування не варто відкладати до початку психотерапії. Деталі підтримки в Україні розглянуті також у матеріалах «Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих» і «Перший контакт із постраждалою людиною: як надати підтримку за рекомендаціями ВООЗ».


Поширені запитання


Чи потрібна психотерапія кожній людині після насильства?


Потреба індивідуальна. Деякі люди відновлюються завдяки безпеці, підтримці близьких і стабілізації життєвих умов. Іншим потрібна спеціалізована допомога через стійкі симптоми, суттєві обмеження функціонування або складні наслідки. Звернутися за професійною оцінкою можна незалежно від наявності діагнозу.


Чи можна починати терапію, якщо насильство ще триває?


Так, допомога може бути потрібною саме в цей час. Її формат, канали зв’язку та цілі узгоджують з актуальною безпекою. Психотерапія може доповнювати роботу спеціалізованих служб; жоден метод не гарантує припинення дій кривдника.


Що краще після сексуального насильства — КПТ чи EMDR?


Для людей із ПТСР обидва напрями мають підтримку клінічних настанов, якщо застосовуються в належних умовах підготовленими спеціалістами. Вибір залежить від симптомів, переваг людини, доступності терапевта й медичних та безпекових обставин. Доказів для оголошення одного підходу універсально найкращим саме для всіх постраждалих від сексуального насильства немає.


Чи обов’язково детально згадувати кожен епізод насильства?


Ні. Різні методи передбачають різний характер роботи зі спогадами. У травмофокусованій терапії опрацювання пам’яті може бути важливою частиною лікування, але його проводять за згодою людини, з поясненням мети та дотриманням безпеки. Вимога розкрити всі подробиці під час першої зустрічі не є правилом належної допомоги.


Чи може психотерапія зупинити повторне насильство?


Психотерапія може покращувати психічний стан, однак ефективність щодо повторного насильства не доведена так само переконливо. Припинення небезпеки залежить також від поведінки кривдника, доступу до захисту, соціальних умов і роботи відповідних служб. Це окремий результат, який не можна обіцяти на підставі зменшення депресивних чи посттравматичних симптомів.


Чи підходить онлайн-терапія?


Дистанційна терапія може бути прийнятною для частини людей, включно з деякими протоколами лікування ПТСР. Важливі приватність приміщення, захист пристрою, безпечні повідомлення та можливість звернутися по допомогу за кризової ситуації. Коли кривдник стежить за акаунтами або присутній поруч, формат варто переоцінити.


Чи допоможе терапія, якщо немає ПТСР?


Так, за наявності іншого запиту психотерапія може бути спрямована на депресивні симптоми, тривогу, сон, стосунки, межі або повсякденне функціонування. При цьому терапевт має обґрунтувати обраний метод відповідно до проблеми, а не використовувати діагноз ПТСР як універсальне пояснення наслідків насильства.


Чи є тілесні практики повноцінною заміною доказової травмофокусованої психотерапії?


Певні практики можуть доповнювати допомогу та підтримувати саморегуляцію. Для лікування ПТСР найпереконливіші клінічні рекомендації підтримують конкретні структуровані психотерапевтичні протоколи. Альтернативні практики слід оцінювати за їхніми власними результатами та якістю досліджень.


Скільки часу триває відновлення?


Єдиного терміну немає. Перебіг залежить від характеру насильства, повторюваності загроз, стану здоров’я, підтримки, життєвих умов і відповіді на терапію. Число сесій, зазначене в настанові для одного методу, не визначає межі всього особистого процесу відновлення.


Пов’язані статті


Психологічні наслідки насильства: емоції, здоров’я та повсякденне життя — широкий огляд переживань і функціональних наслідків.


Сором і самообвинувачення після насильства: як формується та що допомагає — робота із самозвинуваченням та відновленням самоповаги.






Джерела


Hameed, M., O’Doherty, L., Gilchrist, G., та ін. (2020). Psychological therapies for women who experience intimate partner violence. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD013017. https://doi.org/10.1002/14651858.CD013017.pub2.


National Institute for Health and Care Excellence. (2018). Post-traumatic stress disorder: NICE guideline NG116. https://www.nice.org.uk/guidance/ng116/chapter/recommendations.


O’Doherty, L., Whelan, M., Carter, G. J., та ін. (2023). Psychosocial interventions for survivors of rape and sexual assault experienced during adulthood. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD013456. https://doi.org/10.1002/14651858.CD013456.pub2.


Sele, P., Hoffart, A., Cloitre, M., Hembree, E., & Øktedalen, T. (2023). Comparing phase-based treatment, prolonged exposure, and skills-training for Complex Posttraumatic Stress Disorder: A randomized controlled trial. Journal of Anxiety Disorders, 100, 102786. https://doi.org/10.1016/j.janxdis.2023.102786.


Урядовий контактний центр. (2026). Контактні центри: лінія 1547 щодо домашнього насильства та торгівлі людьми. https://www.ukc.gov.ua/contact-centres/.


U.S. Department of Veterans Affairs & Department of Defense. (2023). VA/DoD Clinical Practice Guideline for the Management of Posttraumatic Stress Disorder and Acute Stress Disorder. https://www.healthquality.va.gov/guidelines/MH/ptsd/.



World Health Organization. (2013). Responding to intimate partner violence and sexual violence against women: WHO clinical and policy guidelines. https://www.who.int/publications/i/item/9789241548595.


World Health Organization. (2017). Responding to children and adolescents who have been sexually abused: WHO clinical guidelines. https://www.who.int/publications/i/item/9789241550147.



World Health Organization. (2025). Clinical management of rape and intimate partner violence in emergencies: Training curriculum for health workers. https://www.who.int/publications/i/item/9789240100213.

 
 
bottom of page