Психоз: що це, симптоми, причини та коли потрібна допомога

20 лип. 2023 р.

Читати 14 хв

Оновлено: 2 жовт.

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 20 липня 2023 · Редакційна політика

Психоз — це синдром, за якого суттєво змінюється сприйняття реальності, мислення або поведінка, а людині може бути складно відрізняти зовнішні події від внутрішніх переживань. Найтиповіші психотичні симптоми — марення, галюцинації та виражена дезорганізація мислення, мовлення чи поведінки. Національний інститут психічного здоров’я США описує психоз як сукупність симптомів із певною втратою контакту з реальністю, а сучасна ICD-11 розглядає первинні психотичні розлади як окрему діагностичну групу. Психоз не є синонімом шизофренії і сам по собі не називає причину стану. Він може виникати при первинних психотичних розладах, розладах настрою, впливі психоактивних речовин або ліків, а також при неврологічних, соматичних та інших медичних станах.

Саме тому перший або раптовий психотичний епізод потребує професійної клінічної оцінки, а не самодіагностики. Якщо людина зараз різко дезорганізована, не може забезпечити базову безпеку, має порушення свідомості, судоми, тяжке збудження, ознаки гострого медичного стану або поведінку, небезпечну для себе чи інших, потрібна невідкладна допомога. В Україні бригаду екстреної медичної допомоги викликають за номером 103, а єдиний номер екстрених служб 112 доступний на території України, крім тимчасово окупованих територій, за актуальною інформацією МВС України.

Що таке психоз

У клінічному сенсі психоз описує не одну хворобу, а певний рівень порушення психічного функціонування. Центральним є те, що переживання, переконання або сприйняття набувають для людини характеру безпосередньої реальності, хоча оточення не поділяє їх або вони не узгоджуються з доступними фактами. Вираженість психозу буває різною: від обмежених психотичних симптомів до тяжкого стану з дезорганізацією, втратою здатності піклуватися про себе або необхідністю невідкладної допомоги. NIMH підкреслює, що психоз може виникати в різному віці й у межах багатьох розладів та захворювань. Термін «психотичний симптом» означає окремий феномен, наприклад галюцинацію або марення. «Психотичний синдром» означає клінічно значуще поєднання таких проявів.

«Первинний психотичний розлад» — це вже діагностична категорія, у якій психотичні симптоми є центральними для самого розладу. Шизофренія — один із таких розладів, але далеко не єдина можлива причина психозу. Класифікаційні межі між психозом як синдромом і первинними психотичними розладами докладно розкрито у статті «Психотичні розлади: класифікація, види та відмінності від психозу».

Основні симптоми психозу

Психоз не визначається одним універсальним набором ознак. Клінічна оцінка враховує зміст симптомів, їх інтенсивність, тривалість, початок, зв’язок із настроєм, речовинами або медичними станами, рівень функціонування та здатність людини перевіряти власні висновки на реальність.

Марення

Марення — це стійкі переконання, які людина переживає як реальні попри очевидні суперечності з доступними фактами та які не пояснюються звичайними культурними або релігійними уявленнями. Марення може стосуватися переслідування, особливої значущості подій, контролю думок, величі, ревнощів, провини, тілесних змін та інших тем. Параноїдний зміст є лише одним із можливих варіантів. Докладніше про ширший феномен стійкої підозріливості дивіться у статті «Параноя: що це, ознаки, причини та коли звертатися по допомогу». Наявність незвичного переконання сама по собі ще не дорівнює психозу. Важливі ступінь переконаності, контекст, гнучкість мислення, поведінкові наслідки та інші симптоми.

NIMH відносить марення до типових проявів психозу, але клінічне значення визначається всією картиною стану. Види марення, діагностичні межі та відмінність від помилки або надцінної ідеї окремо розібрано у статті «Марення: що це, види, причини та чим воно відрізняється від помилки чи переконання».

Галюцинації

Галюцинація — це сприйняттєвий досвід без відповідного зовнішнього стимулу: людина може чути голоси або звуки, бачити образи, відчувати дотик, запах чи смак, яких інші не сприймають. У психозі особливо відомі слухові галюцинації, проте сама галюцинація не встановлює діагноз і не означає автоматично шизофренію. Докладний розбір належить окремій канонічній сторінці «Галюцинації». Схожі переживання можуть виникати в інших контекстах — біля межі сну, при деяких неврологічних і соматичних станах, під впливом речовин або ліків, іноді під час горювання. Тому значення має не лише факт незвичного сприйняття, а весь клінічний контекст.

Дезорганізація мислення, мовлення та поведінки

Під час психозу мислення може втрачати звичну послідовність: мова стає важкою для розуміння, людина різко перескакує між темами, відповіді мало пов’язані із запитаннями або поведінка стає настільки хаотичною, що заважає базовому функціонуванню. NIMH також відносить до психозу неузгоджене мовлення та поведінку, що не відповідає ситуації.

Кататонічні прояви

Кататонія — окремий тяжкий психомоторний синдром. Вона може супроводжувати деякі психічні розлади, але також виникає при неврологічних, інфекційних, автоімунних, метаболічних та інших медичних станах. Нерухомість, мутизм, тривале утримання пози або різке безцільне збудження потребують медичної оцінки; психоз не можна встановлювати лише за цими ознаками. Докладніше: «Кататонія: що це, симптоми, кататонічний ступор і коли потрібна невідкладна допомога».

Зміни емоцій, мотивації та повсякденного функціонування

Разом із психотичними симптомами можуть виникати тривога, страх, пригніченість, емоційне віддалення, порушення сну, зниження мотивації, соціальне відсторонення або труднощі з навчанням, роботою та самообслуговуванням. Ці прояви важливі для оцінки тяжкості, але багато з них неспецифічні й трапляються при інших психічних або медичних станах.

Психоз і шизофренія — у чому різниця

Психоз — синдром. Шизофренія — конкретний первинний психотичний розлад із визначеними діагностичними вимогами, перебігом та поєднанням симптомів. Всесвітня організація охорони здоров’я прямо описує шизофренію як розлад, що спричиняє психоз, а не як іншу назву будь-якого психозу. Людина може пережити психотичний епізод і ніколи не отримати діагноз шизофренії. Психоз можливий при біполярному розладі, тяжкій депресії, впливі психоактивних речовин, деяких неврологічних і соматичних станах та інших клінічних ситуаціях. У межах ХАБу шизофренія має окрему канонічну сторінку: «Шизофренія». Для біполярного розладу дивіться окремий матеріал «Біполярний розлад (БАР)». Психотичний симптом також не дорівнює автоматично психотичному розладу.

Один епізод галюцинації, підозріливості або дезорганізованої поведінки потребує контексту: тривалості, супутніх симптомів, стану свідомості, впливу речовин, ліків, сну та фізичного здоров’я. Психотичні симптоми саме в контексті біполярного розладу розібрано окремо у матеріалі «Психоз при біполярному розладі: психотичні симптоми, ризики та допомога».

Ранні ознаки та стани підвищеного клінічного ризику

Перед першим вираженим психотичним епізодом у частини людей поступово змінюються сон, концентрація, соціальна активність, навчання або робота, зростає підозріливість, з’являються незвичні або надмірно інтенсивні ідеї. NIMH описує такі зміни як можливі попереджувальні сигнали, але жоден із них окремо не є специфічним для психозу. У спеціалізованій допомозі існують поняття послаблених психотичних симптомів (attenuated psychotic symptoms) та клінічного стану високого ризику (clinical high-risk state). Це не означає, що психотичний розлад або шизофренія неминуче розвинуться. NICE рекомендує при таких станах спеціалізовану оцінку без зволікання й прямо застерігає від призначення антипсихотичних препаратів лише з метою «попередити психоз».

Коли психотичний синдром виникає вперше, діагностичну логіку, раннє втручання та відновлення докладно розкрито у статті «Перший психотичний епізод: ранні ознаки, діагностика, лікування та відновлення».

Чому виникає психоз

Причину психозу визначають не за одним симптомом і не за одним фактором ризику. У конкретної людини клініцист має з’ясувати, чи є психоз проявом первинного психотичного розладу, розладу настрою, дії речовин або ліків, медичного чи неврологічного стану, делірію або іншої причини.

Первинні психотичні розлади

До цієї групи належать розлади, у яких психотичні симптоми становлять центральну частину клінічної картини. Сучасна ICD-11 CDDR містить окремий розділ для шизофренії та інших первинних психотичних розладів. Конкретний діагноз залежить від структури симптомів, їх тривалості, зв’язку з настроєм і перебігу, тому назва «психоз» не замінює діагностичного висновку.

Розлади настрою

Психотичні симптоми можуть виникати під час маніакальних або тяжких депресивних епізодів. У таких випадках діагностична логіка спирається на часовий зв’язок психозу з епізодом настрою. Ці стани належать до інших канонічних кластерів ХАБу і не повинні автоматично перекласифіковуватися як шизофренія. Окремий канонічний матеріал ХАБу пояснює психоз при біполярному розладі без перенесення цього пошукового наміру в D05.

Психоактивні речовини, алкоголь і ліки

Інтоксикація, абстиненція або вплив окремих речовин і медикаментів можуть супроводжуватися психотичними симптомами. Для діагностики критично важливі часовий зв’язок із речовиною, доза та патерн уживання, супутні симптоми і те, що відбувається після припинення впливу. Речовинно-індукований психоз є окремим діагностичним напрямом, а не різновидом шизофренії.

Медичні та неврологічні причини

Психотичні симптоми можуть бути вторинними до неврологічних, інфекційних, ендокринних, метаболічних, автоімунних та інших медичних станів. Особливо важливо думати про медичну причину при раптовому початку, зміні свідомості, судомах, гарячці, нових неврологічних симптомах, значній когнітивній зміні, нетиповому віці початку або чіткому зв’язку з ліками чи речовинами. NICE вимагає, щоб оцінка психотичних симптомів включала медичний анамнез і фізикальне обстеження для пошуку фізичних захворювань та препаратів, здатних спричиняти психоз.

Фактори ризику — це не індивідуальні причини

Психотичні розлади мають складну багатофакторну етіологію. Генетична вразливість, нейророзвиткові особливості, перинатальні фактори, соціальні й середовищні впливи, травматичні події та вживання канабісу досліджуються як фактори ризику. Однак групова асоціація не означає, що конкретний фактор «спричинив» психоз у конкретної людини. Найновіший великий парасольковий огляд 2026 року узагальнив 69 систематичних оглядів і метааналізів, 970 первинних досліджень і 221 потенційний фактор, продемонструвавши різну силу доказів та значну неоднорідність багатьох асоціацій. Попередній парасольковий огляд Radua та співавторів також показав, що рівень доказовості різних факторів суттєво відрізняється.

Тому сімейна історія, стрес або вживання речовин не дають персонального прогнозу й не означають неминучого розвитку психотичного розладу.

Диференційна діагностика: що може виглядати як психоз

Диференційна діагностика відповідає не лише на запитання «чи є психотичні симптоми», а й на запитання «що саме їх пояснює». Однакова зовні ознака може мати різне клінічне значення залежно від стану свідомості, часової динаміки, віку, настрою, сну, речовин, ліків і фізичного здоров’я.

Делірій і порушення свідомості

Раптова сплутаність, коливання уваги й рівня свідомості протягом доби, дезорієнтація та гострі медичні симптоми змушують насамперед думати про делірій або інший органічний стан. Це медична ситуація, у якій психотичні переживання є вторинним проявом, а не підставою автоматично встановлювати первинний психотичний розлад.

Манія і тяжка депресія

При біполярному розладі або тяжкій депресії психотичні симптоми оцінюють разом із епізодом настрою та його часовим перебігом. Наявність голосів або марення не стирає цієї діагностичної логіки й не перетворює розлад настрою на шизофренію.

Речовинно- або медикаментозно-індуковані стани

Канабіс, стимулятори, галюциногени, алкоголь у певних фазах уживання або відміни, а також окремі медикаменти можуть бути пов’язані з психотичними симптомами. Ключовими є часовий зв’язок, клінічний контекст і те, як змінюється стан після усунення впливу. Такі випадки мають власну діагностичну належність.

Сон, неврологічні та соматичні стани

Гіпнагогічні та гіпнопомпічні галюцинації виникають у переході між сном і неспанням і самі по собі не означають психоз. Окремі види епілепсії, деменції, нейродегенеративних, інфекційних, автоімунних, ендокринних та метаболічних станів також можуть супроводжуватися психотичними феноменами. У цих ситуаціях діагностика спрямована на основний стан.

Нав’язливі думки, дисоціативні переживання та сильна тривога

Нав’язлива думка може бути дуже лячною й повторюваною, але людина часто переживає її як власну думку, з якою не хоче погоджуватися. Дисоціативні переживання можуть включати відчуття нереальності або відчуження від себе. Сильна тривога здатна різко змінювати сприйняття загрози. Ці феномени потребують власної оцінки й не повинні автоматично називатися психозом лише через їхню незвичність або інтенсивність.

Як діагностують психоз

Діагностика психозу — це клінічний процес. Немає одного аналізу крові, онлайн-тесту, МРТ або психологічного опитувальника, який самостійно підтверджує психоз або встановлює його причину. За рекомендаціями NICE, комплексна оцінка психотичних симптомів має охоплювати психіатричний стан і ризики, алкоголь та інші речовини, призначені й непризначені препарати, медичний анамнез і фізикальне обстеження, фізичне здоров’я, психологічні та соціальні фактори, травматичний досвід, розвиток, навчання, роботу, повсякденне функціонування та якість життя.

На практиці лікар уточнює, коли саме почалися симптоми, як вони змінювалися, чи були попередні епізоди, наскільки порушилися сон, харчування, самообслуговування, навчання або робота, чи є симптоми манії або депресії, чи вживала людина психоактивні речовини, які ліки приймає та чи є ознаки медичної або неврологічної причини. Інформація близьких може бути дуже корисною, особливо при гострій дезорганізації, але оцінка має зберігати повагу до людини та її прав. Лабораторні дослідження, токсикологічні тести, ЕКГ, нейровізуалізація та інші обстеження призначають за клінічними показаннями.

Рутинне МРТ або КТ усім людям із першим психотичним епізодом NICE не рекомендує; нейровізуалізація залишається важливою, коли симптоми або огляд підвищують підозру на структурну чи іншу неврологічну причину.

Перший психотичний епізод

Перший психотичний епізод — це перша клінічно виражена поява психозу, а не назва остаточного діагнозу. На цьому етапі особливо важливо не поспішати з висновком «це шизофренія»: причину й подальший перебіг уточнюють у процесі оцінки та спостереження. Сучасні настанови роблять акцент на ранній спеціалізованій допомозі. NICE рекомендує, щоб служби раннього втручання були доступні всім людям із першим епізодом або першою презентацією психозу. Систематичний огляд і метааналіз 2024 року показав, що ранні втручання були пов’язані з кращими показниками якості життя, зайнятості, функціонування та нижчими показниками рецидивів і госпіталізацій порівняно з контролем, хоча ефекти відрізнялися між результатами.

Раннє звернення важливе ще й тому, що перший епізод потребує диференційної діагностики: психотичний синдром може бути першою маніфестацією різних психіатричних або медичних станів. Повний матеріал про перший епізод, ранню спеціалізовану допомогу та подальше спостереження доступний на окремій канонічній сторінці «Перший психотичний епізод: ранні ознаки, діагностика, лікування та відновлення».

Лікування психозу

Лікування визначається причиною, тяжкістю та фазою стану. Гострий психоз, підтримувальне лікування, профілактика рецидивів, психотерапевтичні втручання й відновлення функціонування — різні клінічні завдання, які можуть потребувати різних компонентів допомоги. Детальний синдромний маршрут див. у статті «Лікування психозу: що залежить від причини, тяжкості та етапу розладу».

Антипсихотичні препарати

Для першого епізоду первинного психозу NICE рекомендує пероральний антипсихотичний препарат у поєднанні з психологічними втручаннями — сімейною терапією та індивідуальною когнітивно-поведінковою терапією. Вибір препарату має відбуватися спільно з пацієнтом з урахуванням очікуваної користі, попереднього досвіду, уподобань і профілю побічних ефектів. Антипсихотики можуть спричиняти метаболічні, рухові, серцево-судинні, гормональні та інші небажані ефекти, тому лікування потребує клінічного й фізичного моніторингу. NICE рекомендує перед початком терапії оцінювати масу тіла, окружність талії, пульс, артеріальний тиск, глюкозу або HbA1c, ліпіди, пролактин, рухові порушення, харчування та фізичну активність; ЕКГ потрібна за визначених показань.

Самостійно починати, різко припиняти, замінювати препарат або змінювати дозу не слід. Якщо ефект недостатній або побічні реакції значущі, це підстава для перегляду плану лікування з лікарем, а не для самостійного експериментування.

Психотерапевтичні та сімейні втручання

Психотерапія не є конкурентом медикаментозного лікування. Для первинних психотичних розладів доказові моделі часто поєднують фармакотерапію з когнітивно-поведінковою терапією, сімейними втручаннями, психоосвітою, підтримкою навчання, працевлаштування й соціального функціонування. Компонентний мережевий метааналіз 2024 року підтримує роль психологічних втручань і ведення випадку як ключових компонентів спеціалізованих служб раннього психозу на тлі фармакотерапії; автори водночас зазначають обмеження через невелику кількість досліджень і розріджені мережі порівнянь.

Мета психологічної роботи — не «переконати людину, що все вигадане», а зменшити дистрес, допомогти краще оцінювати переживання, розвинути способи подолання симптомів, підтримати функціонування та спільно сформувати план профілактики рецидиву.

Лікування причини вторинного психозу

Коли психоз пов’язаний із речовиною, ліками, делірієм, неврологічним або соматичним захворюванням, ключовим стає лікування основної причини та медична стабілізація. Симптоматична психіатрична допомога може бути частиною плану, але вона не замінює пошуку й лікування первинного медичного стану.

Коли потрібна термінова або невідкладна допомога

Психотичні симптоми не роблять людину автоматично небезпечною. Ризик оцінюють індивідуально за конкретною поведінкою, намірами, здатністю до самообслуговування, станом свідомості, медичними симптомами, доступом до небезпечних засобів та іншими обставинами.

Невідкладна медична оцінка потрібна, якщо:

це перший виражений психотичний епізод із швидким погіршенням стану або тяжкою дезорганізацією
людина говорить про намір завдати шкоди собі чи комусь іншому, діє відповідно до небезпечних наказових голосів або вже вчиняє небезпечні дії
людина настільки дезорганізована, що не може пити, їсти, знаходити безпечне місце, одягатися відповідно до погоди або виконувати інші базові дії
є порушення свідомості, виражена сплутаність, судоми, гарячка, сильний головний біль, нові неврологічні симптоми, травма, підозра на отруєння або інший гострий медичний стан
є кататонічні ознаки: різка нерухомість і відсутність реакції, відмова від води та їжі, тяжке безцільне збудження або поєднання з гарячкою та ригідністю
психоз виник під час вагітності або невдовзі після пологів і супроводжується різкою зміною поведінки, безсонням, дезорганізацією чи небезпечними переконаннями
стан швидко погіршується і близькі не можуть забезпечити безпечне очікування планової консультації

МОЗ України прямо відносить гострі психічні розлади з поведінкою, небезпечною для життя пацієнта або людей поруч, до підстав для виклику екстреної медичної допомоги за номером 103. Номер 112 забезпечує доступ до екстрених служб через єдину систему; станом на квітень 2026 року чотири регіональні центри 112 забезпечували доступність номера на всій території України, крім тимчасово окупованих територій, за даними МВС України.

Що робити, якщо близька людина переживає психоз

Головна мета до професійної оцінки — знизити напруження та підтримати безпеку. Розмова під час психозу працює краще, коли вона проста, спокійна й передбачувана.

говоріть короткими реченнями, спокійним голосом і давайте людині час відповісти
зменште шум, натовп і кількість людей, які одночасно щось вимагають
не висміюйте й не принижуйте переживання людини
не вступайте в нескінченну суперечку про те, «реальне» марення чи ні
можна сказати, що ви самі цього не бачите або не поділяєте цього переконання, але бачите, що людині страшно
не підтверджуйте мареву версію подій як факт лише для того, щоб заспокоїти людину
не торкайтеся людини раптово й не перекривайте їй шлях без потреби, якщо вона налякана або підозріла
запропонуйте воду, їжу, тихе місце та допомогу з контактом із лікарем, якщо це безпечно й доречно
при безпосередньому ризику не намагайтеся самостійно силою «впоратися» зі станом — залучайте екстрені служби

Якщо ви не впевнені, кого саме шукати, при виражених психотичних симптомах пріоритет має медична оцінка, найчастіше психіатром; за підозри на гостру соматичну або неврологічну причину потрібна невідкладна медична допомога. Ролі різних фахівців пояснено у матеріалі «Психолог, психотерапевт чи психіатр: до кого звертатися». Повний практичний алгоритм із межами домашньої допомоги та критеріями екстреного звернення зібрано у статті «Що робити, якщо у людини психоз: безпека, спілкування та коли потрібна невідкладна допомога».

Чи завжди потрібна госпіталізація

Ні. Рішення залежить від тяжкості симптомів, медичного стану, ризику для себе або інших, здатності піклуватися про базові потреби, наявності підтримки та доступності інтенсивної амбулаторної допомоги. NICE рекомендує за можливості використовувати кризову та домашню допомогу в громаді, а стаціонар — коли рівень ризику або потреби неможливо безпечно забезпечити поза лікарнею. Госпіталізація не є покаранням і не визначає довгострокову автономність людини. Її клінічна роль — забезпечити безпеку, діагностику, стабілізацію та лікування в ситуаціях, коли менш інтенсивного рівня допомоги недостатньо.

Прогноз і відновлення

Перебіг психозу дуже різний. Для одних людей епізод залишається одноразовим і має конкретну причину, для інших симптоми повторюються або входять до тривалішого розладу. На прогноз впливають причина психозу, тривалість і тяжкість симптомів, супутні стани, доступність лікування, підтримка, функціонування до епізоду та багато інших чинників. Психоз не означає неминучої втрати самостійності. ВООЗ наголошує на наявності ефективних варіантів допомоги при шизофренії та описує можливість повного відновлення для частини людей. Для першого епізоду психозу сучасні метааналітичні дані підтримують раннє спеціалізоване втручання як спосіб поліпшувати низку клінічних і функціональних результатів. Відновлення означає не лише зменшення галюцинацій або марення.

Воно може включати повернення до навчання чи роботи, відновлення стосунків, фізичного здоров’я, сну, щоденної автономності, відчуття контролю над життям і власних цілей.

Поширені помилки про психоз

«Психоз — це шизофренія»

Ні. Психоз — синдром, який має багато можливих причин. Шизофренія — один із первинних психотичних розладів.

«Якщо людина чує голоси, у неї точно психоз»

Ні. Галюцинаційний досвід потребує контексту. Він може виникати при психозі, але також у низці неврологічних, соматичних, речовинно-індукованих, пов’язаних зі сном та інших станів.

«Людина з психозом обов’язково небезпечна»

Ні. Сам факт психозу або діагнозу не визначає небезпечність. Клінічний ризик оцінюють за конкретними симптомами, поведінкою, намірами, станом свідомості, вживанням речовин, попередніми подіями та поточними обставинами.

«Марення треба просто логічно спростувати»

У гострому психозі пряме протистояння часто посилює напруження і недовіру. Корисніше спокійно позначити власну позицію, не підтримуючи маревий зміст, визнати переживання людини та допомогти їй отримати професійну оцінку.

«Потрібно обрати: ліки або психотерапія»

Для першого епізоду первинного психозу сучасна модель допомоги зазвичай є комбінованою: медикаментозне лікування, психологічні й сімейні втручання та підтримка функціонування доповнюють одне одного. Це відображено в NICE CG178 і дослідженнях служб раннього психозу.

Поширені запитання

Скільки триває психоз

Єдиної тривалості немає. Психотичний епізод може тривати від короткого періоду до тижнів або довше залежно від причини, лікування і перебігу основного стану. Тривалість сама по собі не визначає діагноз без оцінки інших критеріїв.

Чи усвідомлює людина, що в неї психоз

Інсайт може бути знижений, частковий або збережений. Деякі люди повністю переконані в реальності своїх переживань, інші сумніваються в них або поступово набувають критичності. Відсутність інсайту не є «впертістю» і не означає, що спілкування чи спільне прийняття рішень неможливі.

Чи може психоз минути сам

Окремі симптоми іноді зменшуються або зникають, але чекати на це без оцінки ризиковано, особливо при першому епізоді, раптовому початку або підозрі на медичну причину. Професійна оцінка потрібна, щоб визначити причину й рівень допомоги, навіть якщо стан уже почав покращуватися.

Чи означає психоз, що людина матиме шизофренію

Ні. Психоз може мати багато причин. Навіть стани підвищеного клінічного ризику не означають неминучого переходу до психотичного розладу. Остаточний діагноз встановлюють за перебігом, структурою симптомів і диференційною діагностикою.

До кого звертатися при підозрі на психоз

При виражених психотичних симптомах потрібна медична оцінка, найчастіше психіатром. Якщо це перший гострий епізод, є порушення свідомості, тяжка дезорганізація, кататонія, небезпека або підозра на соматичну чи неврологічну причину, потрібна невідкладна медична допомога.

Чи можна поставити діагноз за онлайн-тестом

Ні. Скринінг або перелік симптомів може лише підказати, що варто звернутися по оцінку. Діагностика потребує клінічного інтерв’ю, оцінки психічного й фізичного стану, анамнезу, диференційної діагностики та за показаннями додаткових обстежень.