top of page

Психологічна енкциклопедія

Галюцинації: що це, які бувають і коли потрібна медична оцінка

20 лип. 2023 р.
Читати 13 хв

Оновлено: 16 вер.

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 20 липня 2023 · Редакційна політика


Галюцинація — це сприйняттєвий досвід, який виникає без відповідного зовнішнього стимулу: людина може чути голос або інший звук, бачити образ, відчувати дотик, запах, смак чи тілесне відчуття, для якого немає джерела в навколишньому середовищі. У сучасній клінічній практиці галюцинація є симптомом або феноменом, а не самостійним діагнозом. Сам факт галюцинації не встановлює шизофренію, психотичний розлад чи будь-яку іншу конкретну хворобу.


Це принципово важливо, тому що галюцинації трапляються в дуже різних контекстах: при первинних психотичних розладах, розладах настрою з психотичними симптомами, делірії, деяких неврологічних і соматичних станах, сенсорній втраті, дії або відміні психоактивних речовин і ліків, а також на межі сну й неспання. Систематичний огляд Waters і Fernyhough показав, що окремі властивості галюцинацій мають низьку діагностичну специфічність: характер голосу, його локалізація чи інші феноменологічні риси самі по собі не дозволяють надійно визначити шизофренію.


Тому правильне запитання звучить не лише «чи є це галюцинацією?», а й «коли вона виникла, за яких обставин, чи є інші психічні або неврологічні симптоми, чи змінилася свідомість, сон, поведінка, ліки або вживання речовин і чи потрібна термінова допомога?» Саме контекст визначає клінічне значення переживання.


Що таке галюцинація в сучасній клінічній практиці


У повсякденній мові словом «галюцинація» іноді називають будь-який дивний образ, помилку сприймання або сильну уяву. У клінічному сенсі поняття вужче. MedlinePlus Національної медичної бібліотеки США описує галюцинації як відчуття — зорові, слухові, нюхові чи інші — які здаються реальними, хоча відповідного об’єкта немає. NIMH також відносить бачення або чуття того, чого інші не сприймають, до можливих психотичних симптомів, але підкреслює, що психоз може виникати при багатьох різних станах.


У клінічному керівництві ICD-11 CDDR Всесвітньої організації охорони здоров’я діагноз встановлюється не за одним ізольованим переживанням, а за сукупністю клінічних характеристик, тривалістю, перебігом, виключенням інших причин і відповідністю вимогам конкретної діагностичної категорії. Це захищає від поширеної помилки, коли один симптом перетворюють на готовий діагноз.


Галюцинація може бути дуже переконливою і суб’єктивно реальною. Водночас ступінь критичного ставлення різниться. Деякі люди повністю переконані, що джерело досвіду зовнішнє; інші розуміють, що образ або звук, імовірно, породжений мозком. Збережене усвідомлення нереальності можливе, наприклад, при деяких зорових галюцинаціях на тлі втрати зору. Огляд Coerver і Subramanian підкреслює, що зорові галюцинації мають різні офтальмологічні, неврологічні та психіатричні причини і можуть відрізнятися за рівнем інсайту.


Галюцинація, ілюзія, марення й уява — різні явища


Найчастіше галюцинації плутають з ілюзіями. При ілюзії реальний зовнішній стимул існує, але сприймається помилково: у сутінках пальто на стільці можна на мить прийняти за людину. При галюцинації відповідного зовнішнього стимулу немає. Цю відмінність важливо розуміти, хоча в реальному клінічному випадку межі іноді потребують уточнення під час інтерв’ю.


Марення — інший тип психопатологічного явища. Це стійке переконання або система переконань, а не сенсорне сприйняття. Людина може мати галюцинації без марення, марення без галюцинацій або обидва явища одночасно. Уява, внутрішнє мовлення, нав’язливі образи й спогади теж можуть бути яскравими, але зазвичай відрізняються способом переживання та усвідомленням їх внутрішнього походження.


Докладніше про ширший спектр перцептивних феноменів дивіться в матеріалі «Порушення сприймання: що це, види, причини та коли потрібна допомога».


Які бувають галюцинації


Класифікація за сенсорною модальністю описує, через який канал переживається феномен. Одна людина може мати лише один тип галюцинацій або кілька модальностей одночасно. Сучасний огляд мультимодальних і несенсорно-аудиторних галюцинацій показує, що дослідження дедалі частіше розглядають не лише слухові голоси, а й поєднання зорових, тактильних, нюхових і смакових феноменів.


Слухові галюцинації


Слухові галюцинації можуть проявлятися голосами, музикою, кроками, стуками, шепотом або іншими звуками без відповідного зовнішнього джерела. Голоси можуть бути нейтральними, підтримувальними, критичними, коментувальними або наказовими. Клінічне значення залежить не від самого факту «чуття голосів», а від контексту, частоти, контролю, дистресу, змісту, інших симптомів і впливу на поведінку.


Систематичний огляд Upthegrove та співавторів узагальнює кілька моделей слухових вербальних галюцинацій — від особливостей розпізнавання джерела внутрішнього мовлення до змін активності й зв’язності слухових мереж. Жодна одна модель не пояснює всі випадки, а однакове феноменологічне переживання може мати різний клінічний контекст.


Зорові галюцинації


Зорові галюцинації включають прості феномени — світлові спалахи, форми, кольори — або складні образи людей, тварин, предметів і сцен. Їх не можна автоматично відносити до психіатричного розладу. Вони можуть виникати при неврологічних захворюваннях, делірії, порушеннях зору, дії речовин, психозі та інших станах.


У диференційній діагностиці нові зорові галюцинації особливо важливо розглядати разом із віком, станом свідомості, когнітивними змінами, неврологічними симптомами, соматичним станом і ліками. Систематичний огляд і метааналіз Blackman та співавторів 2026 року показав, що деякі психопатологічні ознаки можуть змінювати ймовірність вторинної медичної причини психозу, але жоден окремий симптом не замінює повноцінної клінічної оцінки.


Тактильні й тілесні галюцинації


Тактильні галюцинації — це відчуття дотику, повзання, тиску, руху по шкірі чи інших тілесних відчуттів без відповідного зовнішнього впливу. Подібні переживання можуть з’являтися при різних психіатричних, неврологічних, токсичних і медикаментозних станах. Опис «наче хтось торкається» сам по собі не визначає причину.


Нюхові й смакові галюцинації


Нюхові галюцинації — це запахи без зовнішнього джерела, а смакові — смакові відчуття без відповідного стимулу. Вони трапляються рідше за слухові, але мають важливе диференційно-діагностичне значення. MedlinePlus окремо наголошує, що нові нюхові галюцинації потребують медичної оцінки, оскільки серед можливих причин є неврологічні стани.


Мультимодальні галюцинації


Мультимодальна галюцинація залучає дві або більше сенсорних модальностей. Наприклад, людина одночасно бачить постать і чує її голос або бачить комах і відчуває їх на шкірі. Мультимодальність не вказує автоматично на одну певну хворобу; вона лише додає важливу інформацію для оцінки феномену.


Чи означають галюцинації психоз


Галюцинації можуть бути психотичним симптомом, але одна галюцинація не дорівнює синдрому психозу. NIMH визначає психоз як сукупність симптомів із порушенням контакту з реальністю; поряд із галюцинаціями можуть виникати марення, дезорганізоване мовлення, порушення поведінки та інші зміни.


Тому людина може пережити галюцинаторний феномен у контексті сну, сенсорної втрати, мігрені, делірію, ліків або іншого стану без того, щоб це автоматично означало первинний психотичний розлад. Якщо ж галюцинації виникають у повному неспанні разом із маренням, вираженою дезорганізацією мислення чи поведінки, значним падінням функціонування або втратою здатності адекватно оцінювати реальність, потрібна оцінка психозу.


Про синдромний рівень і його межі дивіться окрему статтю «Психоз».


Чи означають галюцинації шизофренію


Ні. Галюцинації входять до можливих симптомів шизофренії, але не є її унікальною ознакою. Всесвітня організація охорони здоров’я описує шизофренію як розлад із комплексом порушень сприймання, мислення та поведінки, до яких можуть належати стійкі галюцинації, марення, переживання впливу, дезорганізація та інші симптоми.


Водночас трансдіагностичний систематичний огляд Waters і Fernyhough показав: переважна більшість досліджених характеристик галюцинацій при шизофренії також зустрічалася в інших психіатричних, медичних, неврологічних, речовинно-індукованих і неклінічних групах. Отже, діагноз шизофренії не можна робити за «типом голосу», яскравістю образу чи іншою окремою рисою.


Докладніше про сучасний діагностичний вузол дивіться в матеріалі «Шизофренія».


Чому виникають галюцинації


Єдиної причини галюцинацій не існує. Це кінцевий феномен, який може виникати через різні механізми. Деякі механізми пов’язані з обробкою сенсорної інформації, розпізнаванням джерела внутрішніх сигналів, передбачувальною роботою мозку, змінами уваги й нейронних мереж. Однак механістичні моделі не дозволяють за самим переживанням визначити конкретну етіологію.


Первинні психотичні розлади


Галюцинації можуть бути частиною шизофренії та інших первинних психотичних розладів. У такому випадку оцінюють не лише сенсорний феномен, а весь синдром: марення, мислення й мовлення, психомоторні зміни, негативні симптоми, тривалість, перебіг і функціонування. NICE рекомендує при психотичних симптомах комплексну психіатричну й медичну оцінку, включно з анамнезом, фізичним обстеженням, ліками та вживанням речовин.


Розлади настрою з психотичними симптомами


Галюцинації можуть виникати під час тяжких епізодів депресії або біполярного розладу з психотичними симптомами. У такій ситуації діагностична логіка залежить від зв’язку психотичних симптомів із настроєвим епізодом, його тривалістю та перебігом. Цей намір належить окремим канонічним матеріалам: «Психотична депресія» і «Психоз при біполярному розладі».


Делірій, гостра соматична хвороба та зміни свідомості


Раптові галюцинації на тлі сплутаності, коливань уваги, дезорієнтації, тяжкої хвороби або швидкої зміни стану потребують особливої уваги до делірію й інших медичних причин. Рекомендації NICE щодо делірію називають нові або мінливі протягом годин чи днів зміни сприймання, зокрема зорові або слухові галюцинації, одним із можливих індикаторів делірію у людей із ризиком.


У цьому контексті головною проблемою є не «психіатричність» переживання, а можливе гостре порушення роботи мозку через інфекцію, метаболічний розлад, токсичний вплив, медикаменти, органну недостатність або інший стан. Така картина потребує медичної, а іноді невідкладної оцінки.


Неврологічні та сенсорні причини


Галюцинаторні феномени описані при епілепсії, мігрені, нейродегенеративних захворюваннях, ураженнях мозку, а також при значному зниженні зору або слуху. Огляд Coerver і Subramanian розглядає зорові галюцинації в психіатричних, неврологічних та офтальмологічних станах і підкреслює необхідність встановлювати причину, а не лікувати феномен у відриві від контексту.


Ліки, алкоголь і психоактивні речовини


Деякі препарати, інтоксикація, різка відміна алкоголю або інших речовин і вживання психоактивних речовин можуть супроводжуватися галюцинаціями. MedlinePlus і NHS включають ці фактори до переліку можливих причин. У такій ситуації важливі точні назви речовин і ліків, час останнього прийому, доза, зміни режиму та інші фізичні симптоми.


Речовинно-індукований психоз має окрему діагностичну логіку і належить іншому канонічному кластеру ХАБу. У цій статті важливо лише зафіксувати: наявність галюцинацій після вживання або відміни речовини не слід автоматично називати шизофренією.


Сон і межа між сном та неспанням


Яскраві слухові, зорові або тілесні переживання можуть виникати під час засинання або пробудження. Вони мають окремий контекст і самі по собі не означають психоз. NHS прямо зазначає, що тимчасові галюцинаторні переживання іноді трапляються на межі сну, а також при вираженому недосипанні.


Цю тему докладно розкрито в окремій статті «Гіпнагогічні та гіпнопомпічні галюцинації». Якщо епізоди виникають лише на межі сну без інших тривожних симптомів, їхній клінічний статус відрізняється від галюцинацій у повному неспанні.


Стрес, травма і сильне емоційне навантаження


Стрес може впливати на сон, увагу, тривогу й вразливість до психотичних переживань, але фраза «це просто від стресу» не є діагнозом. NIMH описує психоз як результат складної взаємодії біологічної вразливості та різних стресорів, а NHS згадує, зокрема, тяжку депресію та посттравматичний стресовий розлад серед можливих контекстів галюцинацій.


Якщо галюцинації з’явилися вперше, повторюються або виникають у повному неспанні, коректніше не приписувати їх стресу самостійно, а оцінити ширший медичний і психічний контекст.


Чи бувають галюцинації без психічного розладу


Так. Деякі галюцинаторні переживання трапляються поза первинними психотичними розладами: на межі сну, під час гострого горя, при сенсорній втраті, мігрені, лихоманці, недосипанні або в інших ситуаціях. MedlinePlus наводить приклад короткого чуття голосу або образу померлої близької людини в процесі горювання як можливого феномену, що не обов’язково означає психічний розлад.


Водночас формула «галюцинації бувають у здорових людей» не повинна перетворюватися на привід ігнорувати новий або незрозумілий симптом. Клінічне значення визначається повторюваністю, контекстом, дистресом, функціональними наслідками, супутніми симптомами й медичними факторами.


Коли галюцинації потребують медичної оцінки


Медична оцінка доцільна, якщо галюцинації виникли вперше без зрозумілого контексту сну, повторюються, посилюються, виникають у повному неспанні, лякають або заважають функціонуванню. Вона також особливо важлива, якщо одночасно з’явилися зміни мислення, поведінки, пам’яті, орієнтації, настрою або самообслуговування.


NHS рекомендує звертатися по медичну допомогу при галюцинаціях, оскільки їх причини варіюють від тимчасових станів до психіатричних, неврологічних та соматичних захворювань. MedlinePlus також наголошує на необхідності оцінки, особливо коли людина починає галюцинувати й втрачає зв’язок із реальністю.


Звернення не слід відкладати, якщо:


• галюцинації виникли вперше в повному неспанні або стали помітно частішими;


• одночасно з’явилися марення, виражена підозрілість, дезорганізація мовлення чи поведінки або різке погіршення функціонування;


• є нова сплутаність, коливання уваги, дезорієнтація або різка зміна психічного стану протягом годин чи днів;


• є неврологічні симптоми, судомний напад, тяжка соматична хвороба, висока температура або інші ознаки гострого медичного стану;


• галюцинації почалися після призначення, зміни дози чи відміни ліків або на тлі алкоголю чи інших речовин;


• переживання значно порушують сон, роботу, навчання, стосунки або здатність доглядати за собою;


• нові зорові чи нюхові феномени виникли разом з іншими неврологічними або когнітивними змінами.


Коли потрібна невідкладна допомога


Невідкладність визначається не діагностичною назвою, а конкретним ризиком і станом людини. NHS відносить до ситуацій негайної допомоги намір завдати шкоди собі або іншій людині, голоси з наказом завдати шкоди, виражене збудження або агресію, швидке погіршення галюцинацій, раптову сплутаність і різко незв’язне мовлення.


Так само термінової медичної оцінки потребує істотне порушення свідомості, судоми, тяжке загальне погіршення, підозра на інтоксикацію або синдром відміни, гострий неврологічний стан чи ситуація, коли людина не може безпечно подбати про базові потреби.


В Україні при стані, що загрожує життю або здоров’ю, слід телефонувати 103. Національна служба здоров’я України підтверджує, що звернення на 103 є першим кроком до отримання екстреної медичної допомоги; диспетчер уточнює симптоми, час їх появи й обставини та визначає подальшу маршрутизацію.


Самі по собі галюцинації не визначають людину як небезпечну. Ризик оцінюють за конкретними намірами, змістом наказових голосів, поведінкою, рівнем збудження, здатністю контролювати дії, станом свідомості та іншими клінічними факторами.


Як лікар з’ясовує причину галюцинацій


Діагностична оцінка починається не з одного тесту, а з історії симптомів і клінічного контексту. Важливі вік початку, швидкість появи, тривалість і частота епізодів, модальність, зміст, рівень критичного ставлення, зв’язок зі сном, настроєм, стресом, травмою, фізичним станом, ліками та психоактивними речовинами.


NICE рекомендує при психотичних симптомах оцінювати психіатричні й медичні фактори, ризик для себе та інших, алкоголь і призначені та непризначені препарати, проводити медичний анамнез і фізичне обстеження для пошуку соматичних та органічних причин, а також враховувати психологічні, розвиткові й соціальні чинники.


Під час консультації лікар може уточнювати:


• що саме людина чує, бачить, відчуває, нюхає або смакує;


• чи є зовнішній стимул, який міг бути помилково сприйнятий;


• коли симптом почався, як довго триває і чи змінюється з часом;


• чи зберігається орієнтація в часі, місці та ситуації;


• чи є марення, дезорганізація, зміни настрою, сну, пам’яті або поведінки;


• які рецептурні й безрецептурні препарати, добавки, алкоголь або інші речовини вживаються;


• чи були судоми, головний біль, лихоманка, травма, неврологічні симптоми, погіршення зору або слуху;


• як переживання впливають на безпеку, роботу, навчання, стосунки й самообслуговування.


Аналізи, нейровізуалізація, електроенцефалографія або інші обстеження призначаються за показаннями, а не автоматично кожній людині з галюцинаціями. Наприклад, NICE не рекомендує рутинну структурну нейровізуалізацію всім пацієнтам із першим психотичним епізодом; обсяг обстеження визначається клінічною картиною.


До кого звертатися: сімейний лікар, психіатр чи невролог


Перший маршрут залежить від контексту. Якщо причина незрозуміла, зручно почати з лікаря первинної ланки або психіатра, який оцінить психічний і медичний контекст та за потреби залучить невролога, офтальмолога, отоларинголога або іншого спеціаліста. При гострій сплутаності, тяжкому фізичному стані або загрозі безпеці потрібна невідкладна медична допомога.


Психіатрична оцінка особливо важлива, коли галюцинації поєднуються з маренням, вираженою дезорганізацією, різким падінням функціонування, маніакальним або тяжким депресивним епізодом. Неврологічна або інша медична оцінка стає особливо значущою при раптовому нетиповому початку, зміні свідомості, судомах, неврологічних ознаках, нових зорових чи нюхових феноменах, когнітивних змінах або тяжкій соматичній хворобі.


Як лікують галюцинації


Галюцинації не мають одного універсального лікування, тому що вони не мають однієї універсальної причини. NHS прямо зазначає, що лікування залежить від того, чим викликані галюцинації. Тактика може включати лікування гострого медичного стану, корекцію ліків лікарем, лікування неврологічного або сенсорного захворювання, допомогу при розладі сну, терапію психічного розладу чи комплексне лікування психозу.


Якщо галюцинації є частиною психотичного розладу, лікування може включати антипсихотичну терапію, психологічні та сімейні втручання, психосоціальну реабілітацію й підтримку відновлення функціонування. NICE рекомендує спільне прийняття рішень щодо антипсихотичних препаратів із обговоренням очікуваної користі, метаболічних, рухових, серцево-судинних, гормональних та інших побічних ефектів і клінічного моніторингу.


Не слід самостійно починати, скасовувати або змінювати дозу антипсихотичних, протисудомних, снодійних чи інших препаратів через появу галюцинацій. Раптова зміна лікування сама може погіршити стан або створити нові ризики.


Що робити близьким, якщо людина говорить про галюцинації


Корисна перша реакція — зосередитися на безпеці та стані людини, а не на суперечці про те, «чи реально» те, що вона сприймає. Можна визнати переживання як суб’єктивно реальне й запитати, чи воно лякає, чи наказує щось робити, чи є ризик шкоди, чи є сплутаність, фізичні симптоми, вживання речовин або недавні зміни ліків.


Якщо безпосередньої небезпеки немає, допоможіть організувати професійну оцінку й зібрати інформацію про початок симптомів, ліки, сон, алкоголь та інші речовини. Якщо є загроза собі чи іншим, наказові голоси зі шкідливим змістом, гостра сплутаність або різке погіршення стану — потрібна невідкладна допомога.


Поширені помилки про галюцинації


«Галюцинації завжди означають шизофренію». Ні. Вони мають широкий спектр психіатричних, неврологічних, соматичних, речовинних, сенсорних і пов’язаних зі сном причин.


«Якщо людина розуміє, що образ нереальний, це вже не галюцинація». Рівень інсайту може бути різним. Усвідомлення нереальності не виключає галюцинаторного феномену.


«Зорові галюцинації — це просто фантазія». Нові зорові феномени можуть мати клінічне значення і потребують оцінки контексту, особливо при когнітивних, неврологічних або соматичних змінах.


«Галюцинації можна визначити онлайн-тестом». Онлайн-опитувальник може лише структурувати опис переживань. Він не встановлює їх причину і не замінює диференційну діагностику.


«Якщо галюцинація коротка, її можна завжди ігнорувати». Короткий епізод на межі сну може бути доброякісним, але раптовий новий симптом із сплутаністю, неврологічними проявами, інтоксикацією чи тяжким фізичним станом має інше значення.


Часті запитання


Чи можуть галюцинації виникнути від недосипання?


Так, виражене недосипання може бути одним із контекстів тимчасових галюцинаторних переживань. NHS включає недосипання до можливих тимчасових причин. Якщо переживання тривають після нормалізації сну, повторюються або поєднуються з іншими симптомами, потрібна оцінка.


Чи можуть галюцинації бути тільки перед сном або після пробудження?


Так. Гіпнагогічні феномени виникають під час засинання, гіпнопомпічні — під час пробудження. Вони не є автоматичним доказом психозу. Докладно про них — у статті «Гіпнагогічні та гіпнопомпічні галюцинації».


Чи можна чути голоси й не мати шизофренії?


Так. Слухові галюцинації зустрічаються в різних клінічних і неклінічних контекстах. Waters і Fernyhough показали низьку діагностичну специфічність окремих характеристик галюцинацій. Для діагнозу шизофренії потрібна оцінка ширшого синдрому, тривалості, перебігу й альтернативних причин.


Чи можуть галюцинації бути від тривоги або стресу?


Сильний стрес може впливати на сон і психічний стан, але нові галюцинації не варто самостійно пояснювати лише тривогою. Оцінка має враховувати психічні, неврологічні, соматичні, медикаментозні та речовинні фактори.


Що небезпечніше: слухові чи зорові галюцинації?


Немає універсальної ієрархії «небезпечності» за модальністю. Клінічний ризик визначають причина, зміст, супутні симптоми, стан свідомості, поведінка та здатність людини контролювати дії. Наказовий голос із вимогою завдати шкоди та раптові зорові галюцинації зі сплутаністю — різні ситуації, але обидві можуть вимагати термінової оцінки.


Коли при галюцинаціях телефонувати 103?


Коли є безпосередня загроза життю або здоров’ю: намір завдати шкоди собі чи іншому, наказові голоси зі шкідливим змістом, виражене збудження чи агресія, раптова сплутаність, істотне порушення свідомості, судоми, тяжке загальне погіршення або інша ознака невідкладного стану. НСЗУ підтверджує номер 103 як шлях до екстреної медичної допомоги в Україні.


Висновок


Галюцинації — це симптомний феномен із багатьма можливими причинами. Вони можуть бути частиною психозу або шизофренії, але також трапляються при розладах настрою, делірії, неврологічних і соматичних станах, сенсорній втраті, дії речовин і ліків та на межі сну. Жодна окрема модальність, зміст голосу або яскравість образу не встановлює діагноз.


Найважливішими для оцінки є контекст, швидкість початку, стан свідомості, інші психічні й неврологічні симптоми, ліки й речовини, рівень функціонування та ризик безпеці. Нові, повторні або незрозумілі галюцинації варто обговорити з медичним фахівцем; при гострій сплутаності, загрозі шкоди, наказових голосах зі шкідливим змістом або тяжкому погіршенні стану потрібна невідкладна допомога.


Пов’язані статті



Джерела



Blackman, G., Morrin, H., Carstairs, C., et al. (2026). Psychopathology distinguishing secondary (“organic”) psychoses: A systematic review and meta-analysis. Schizophrenia Research, 289, 106–111.


Coerver, K. A., & Subramanian, P. S. (2020). Visual hallucinations in psychiatric, neurologic, and ophthalmologic disease. Current Opinion in Ophthalmology, 31(6), 475–482.


National Health Service (NHS). Hallucinations and hearing voices.



National Institute for Health and Care Excellence. (2010; amended 2023). Delirium: prevention, diagnosis and management in hospital and long-term care. CG103.


National Institute for Health and Care Excellence. (2014; reviewed 2025). Psychosis and schizophrenia in adults: prevention and management. CG178.


National Institute of Mental Health. Understanding Psychosis.


U.S. National Library of Medicine. (2026). Hallucinations. MedlinePlus Medical Encyclopedia.


Upthegrove, R., Broome, M. R., Caldwell, K., Ives, J., Oyebode, F., & Wood, S. J. (2016). Understanding auditory verbal hallucinations: a systematic review of current evidence. Acta Psychiatrica Scandinavica, 133(5), 352–367.


Waters, F., & Fernyhough, C. (2017). Hallucinations: A systematic review of points of similarity and difference across diagnostic classes. Schizophrenia Bulletin, 43(1), 32–43.



World Health Organization. (2025). Schizophrenia.

bottom of page