Природа і психічне здоров’я: як контакт із природою впливає на стрес і благополуччя
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 · Редакційна політика
Контакт із природою пов’язаний із психологічним благополуччям, а коротке перебування в природному середовищі в експериментальних дослідженнях часто поліпшує настрій і суб’єктивне відчуття відновлення. Для зниження фізіологічного стресу та поліпшення пам’яті й уваги результати менш однозначні. Саме такого висновку дійшов систематичний огляд 40 рандомізованих досліджень, присвячених впливу природного середовища на дорослих.
Природа може бути доступним ресурсом повсякденної саморегуляції: прогулянка в парку, відпочинок серед дерев, споглядання водойми, садівництво чи спокійне перебування надворі допомагають деяким людям переключити увагу, змінити емоційний стан і відновити відчуття рівноваги. Водночас індивідуальні реакції різняться, а ефект залежить від безпеки місця, погоди, доступності, фізичного стану, характеру активності та соціального контексту.
У цій статті розглянуто саме безпосередній контакт із природою та його психологічні наслідки. Ширший вплив фізичного довкілля, житла, шуму й забруднення пояснює матеріал «Навколишнє середовище і психічне здоров’я». Теоретичні уявлення про людську прихильність до живого розглянуто в статті «Біофілія».
Що означає контакт із природою в психологічних дослідженнях
Контакт із природою — це взаємодія людини з природними елементами та середовищами, яка відбувається через перебування, спостереження або діяльність. До таких контактів належать ходьба в лісі, відпочинок біля річки, перебування в саду, споглядання дерев у дворі, догляд за рослинами, відвідування парку та інші звичайні форми повсякденної взаємодії з живим середовищем.
Для дослідження психічного здоров’я важливо розрізняти три речі: фактичний контакт із природою, доступність природного простору поблизу житла та суб’єктивний психологічний зв’язок людини з природою. Людина може жити в зеленому районі, але майже не бувати надворі; інша може регулярно відвідувати невеликий міський парк і переживати помітне відновлення; третя — цінувати природу, хоча через хворобу або небезпеку має обмежену можливість виходити з дому.
Дослідження безпосереднього контакту нерідко порівнюють прогулянку природним маршрутом із міським маршрутом або кількахвилинне перебування серед рослин із перебуванням у менш озелененому просторі. Дослідження доступності зелених районів, навпаки, частіше вимірюють площу рослинності поблизу житла та зіставляють її з показниками здоров’я населення. Ці підходи дають відповіді на різні запитання, тому їхні результати потрібно тлумачити окремо.
Що насправді показують дослідження
Настрій: найбільш послідовний результат короткочасного контакту
Найпереконливіші експериментальні дані стосуються настрою. У систематичному огляді Фу та співавторів 2025 року більшість включених рандомізованих досліджень повідомляли про поліпшення емоційного стану після контакту з природними середовищами. Це могло проявлятися у зменшенні негативних переживань, більшому спокої, позитивнішому настрої чи кращій емоційній рівновазі.
Важлива особливість цих результатів — дослідники переважно оцінювали зміни невдовзі після природного досвіду. Поліпшення настрою після однієї прогулянки описує короткочасну реакцію, а для висновку про тривале зменшення симптомів депресії потрібні окремі дослідження із достатнім періодом спостереження.
Психологічний результат також залежить від того, з чим порівнювали прогулянку. Природне середовище може давати перевагу над шумною вулицею, а порівняння з приємною, тихою та безпечною міською локацією здатне дати скромніший ефект. Дослідницьке питання полягає не лише в тому, чи людині стало краще, а й у тому, яку частину поліпшення забезпечила саме природа.
Стрес: суб’єктивне полегшення і фізіологічні показники
Стрес досліджують за допомогою опитувань, оцінок напруження, частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, кортизолу та інших показників. Вони описують пов’язані, але різні аспекти реакції організму. Людина може повідомляти про спокій після прогулянки, хоча конкретний виміряний фізіологічний параметр залишиться незмінним.
Огляд 40 рандомізованих випробувань виявив змішані результати щодо стресу: частина досліджень фіксувала покращення, інші — статистично значущого ефекту не знаходили. Відмінності між роботами стосувалися тривалості перебування, типу природних стимулів, рівня початкового напруження, методів вимірювання та контрольних умов.
Тому коректно говорити, що природний контакт може сприяти зниженню переживаного стресу, а його фізіологічні ефекти залежать від умов і потребують подальшого уточнення. Одна прогулянка не гарантує певного зниження кортизолу, пульсу чи артеріального тиску.
Увага, пам’ять і відновлення розумових ресурсів
Після інтенсивної роботи або тривалої концентрації люди часто описують відчуття розумової втоми. Прогулянка серед природних об’єктів може суб’єктивно сприйматися як можливість переключитися, а деякі експерименти виявляли покращення виконання завдань на увагу чи пам’ять.
Проте систематичний огляд 2025 року характеризує докази впливу природного середовища на когнітивні функції як слабкі та неоднорідні. Результати різняться за типами завдань, умовами порівняння та характеристиками учасників. Відчуття ясності думок після прогулянки саме по собі ще не означає вимірюваного поліпшення пам’яті або виконавчих функцій.
Це розрізнення має практичне значення: людина може використовувати природне середовище для комфортного перепочинку, водночас не очікуючи гарантованого приросту навчальної продуктивності чи швидкості мислення.
Благополуччя і задоволеність життям
Психологічне благополуччя охоплює позитивні й негативні емоції, оцінку власного життя, відчуття змісту, соціальне функціонування та можливість діяти відповідно до своїх цілей. Регулярний контакт із природою може бути одним із чинників, пов’язаних із цими сторонами життя.
Велике популяційне дослідження Вайта та співавторів виявило, що люди, які повідомляли про перебування на природі щонайменше приблизно 120 хвилин на тиждень, частіше оцінювали власне здоров’я і благополуччя позитивно. У вибірці було майже двадцять тисяч дорослих в Англії. Це спостережуваний зв’язок, а не експериментальне доведення, що саме дві години забезпечують користь кожній людині.
Люди з кращим самопочуттям можуть мати більше можливостей виходити надвір; доступ до природи пов’язаний також із доходами, мобільністю, безпекою району та іншими обставинами. Отже, число 120 хвилин не є універсальним терапевтичним порогом чи нормою, невиконання якої шкодить психічному здоров’ю.
Чому природне середовище може впливати на психічний стан
Психологічні теорії пропонують кілька механізмів, які можуть діяти одночасно. Їх доцільно розглядати як пояснювальні моделі, що перевіряються дослідженнями, а не як доведений для кожної людини однаковий причинний ланцюг.
Переключення уваги і зменшення розумового навантаження
У природному середовищі увагу можуть привертати рух листя, вода, пташині голоси, фактури та мінливість світла. Теорія відновлення уваги описує, як помірно цікаві стимули допомагають тимчасово відійти від завдань, що потребують напруженої довільної концентрації.
Це пояснення добре узгоджується з досвідом перепочинку, однак експериментальна перевірка конкретних когнітивних ефектів дає неоднакові результати. Тому теоретичну правдоподібність потрібно відрізняти від фактично виміряного покращення певної функції.
Емоційне відновлення та відчуття безпеки
Приємне природне місце може створювати умови для емоційного заспокоєння. Зменшення кількості подразників, можливість обрати власний темп руху, відчуття простору та віддалення від поточних вимог іноді сприяють суб’єктивному полегшенню.
У рандомізованому дослідженні Судімац, Сале та Кюн порівняли годинну прогулянку природним і міським маршрутом та виміряли реактивність мигдалеподібного тіла мозку під час лабораторного завдання. Після природної прогулянки дослідники зафіксували зменшення відповідного показника активності. Це цікаве експериментальне свідчення щодо одного нейрофізіологічного механізму; воно не означає, що прогулянка виліковує тривожний розлад або що за її допомогою можна визначити психічний стан конкретної людини.
Румінація: коли думки знову і знову повертаються до неприємного
Румінацією називають повторюване зосередження на негативних переживаннях, їхніх можливих причинах і наслідках. У деяких людей вона посилюється на тлі стресу та погіршення настрою.
В експерименті Братмана та співавторів учасники після 90-хвилинної прогулянки природним маршрутом повідомляли про меншу румінацію, ніж учасники міського маршруту; дослідники також спостерігали відмінності в одному з нейронних показників. Дослідження було відносно невеликим і оцінювало короткочасну реакцію. Його результати підтримують гіпотезу про можливий зв’язок природного досвіду зі зміною повторюваного негативного мислення.
Фізична активність і зміна повсякденного контексту
Прогулянка в парку поєднує природний контакт із ходьбою, виходом із приміщення, зміною обстановки, відпочинком від екрана та, іноді, спілкуванням. Кожен із цих чинників може впливати на самопочуття.
Систематичний огляд і метааналіз 57 досліджень зелених фізичних вправ засвідчив перевагу таких занять над відсутністю фізичної активності щодо психічного благополуччя, але не виявив переконливої переваги перед фізичними вправами в міському середовищі або приміщенні. Отже, користь прогулянки на природі може частково бути користю самого руху. Для практики це означає, що фізично доступний і приємний маршрут важливіший за уявлення про єдине «правильне» природне місце.
Особистий зміст, спогади та стосунки
Знайомий краєвид може бути пов’язаний із дитинством, родинними історіями, почуттям дому або особистими цінностями. Для однієї людини перебування біля моря означає свободу й спокій, для іншої — нагадування про втрату чи небезпечну подію. Контакт із природою включає сприймання, пам’ять, оцінку безпеки та соціальний досвід.
Зв’язок із природою як стійке ставлення, екологічна ідентичність і прив’язаність до конкретного місця становлять окремі психологічні конструкти. Тут вони допомагають пояснити індивідуальні реакції, а їхній самостійний зміст належить відповідним тематичним статтям.
Природа і симптоми тривоги та депресії: що можна виснувати
Симптоми тривоги й депресії в дослідженнях вимірюють окремо від настрою після однієї прогулянки. Короткочасне відчуття спокою може бути цінним, але воно не тотожне стійкому зменшенню клінічних симптомів і не доводить ефективності лікування психічного розладу.
Опублікований у 2026 році огляд оглядів і метааналіз другого порядку об’єднав 116 систематичних оглядів природоорієнтованих втручань, із яких 30 увійшли до кількісного узагальнення. Автори повідомили про середні позитивні ефекти щодо симптомів тривоги, депресивних проявів та емоційного напруження. Водночас вони підкреслили високу різнорідність втручань і переважання порівнянь із пасивними контрольними групами.
Природоорієнтоване втручання може включати організовані групові заняття, фізичну активність, терапевтичні компоненти, підтримку фахівця або регулярні заняття у природному просторі. Позитивний ефект такого багатокомпонентного підходу не можна повністю приписати самим деревам, воді чи свіжому повітрю. Він також не означає, що випадкова прогулянка дорівнює структурованому лікуванню.
Для людей із діагностованим тривожним чи депресивним розладом природний контакт може бути додатковим ресурсом, якщо він приносить полегшення та відповідає можливостям людини. Доказові психотерапевтичні та медичні втручання визначаються відповідно до стану, клінічних рекомендацій та спільного рішення з фахівцем. Окремий пошуковий намір щодо структурованих природоорієнтованих практик належить темі «Екотерапія».
Чи потрібні ліс, море або гори
Дослідження використовують дуже різні природні середовища: ліси, міські парки, сади, водойми, зелені маршрути й ландшафти різного масштабу. Їх неможливо розмістити у достовірному універсальному рейтингу психологічної користі.
Парк поруч із домом може бути достатньо доступним і передбачуваним для регулярних прогулянок. Ліс може створювати більше можливостей для віддалення від міських подразників, але для частини людей означати труднощі пересування чи відчуття небезпеки. Морське узбережжя може приносити задоволення, а в несприятливу погоду або небезпечних умовах вимагати особливої обережності.
Всесвітня організація охорони здоров’я у своєму огляді зелених і блакитних просторів наголошує на перспективності їхнього впливу на здоров’я та важливості врахування доступності й соціального контексту. Для ширшого запиту про типи просторів, їхню якість, доступність і популяційні показники потрібна окрема екологічна та містобудівна перспектива.
Наявність природних елементів сама по собі ще не робить простір відновлювальним. Забруднена водойма, небезпечний маршрут, надмірна спека, інтенсивний шум чи реальна загроза можуть суттєво змінювати досвід відвідування.
Скільки часу потрібно проводити на природі
У психологічних дослідженнях вивчали короткі прогулянки, годинні маршрути, повторні відвідування та тривалі програми. Ці роботи не встановлюють єдиної оптимальної тривалості для всіх вікових груп, станів здоров’я та життєвих ситуацій.
Поширена цифра «120 хвилин на тиждень» походить з обсерваційного дослідження 2019 року. Вона описує статистичну закономірність у конкретній вибірці, а не доведену межу ефективної дози. Дослідження не дає підстав стверджувати, що 119 хвилин не допоможуть, а 120 обов’язково покращать самопочуття.
Розумна практична стратегія — починати з посильного й приємного формату. Для когось це десятихвилинна прогулянка у дворі, для когось — триваліший відпочинок у парку. Важливо оцінювати власний стан до й після активності, ураховувати погоду, фізичні обмеження та реальну безпеку.
Регулярність може бути корисною як спосіб організувати відновлювальні паузи, але самих даних про короткочасний ефект недостатньо, щоб призначати універсальний графік або гарантувати накопичення психологічної користі за певною формулою.
Чи достатньо дивитися на дерева з вікна або на фотографії природи
Контакт із природою має різні ступені безпосередності. Спостерігати дерева крізь вікно, слухати дощ або переглядати природні зображення означає отримувати окремі природні стимули, але це не повністю тотожне перебуванню серед рослин, руху надворі та взаємодії з реальним середовищем.
Окремі експерименти досліджують фотографії, відео, звуки й віртуальні природні сцени. Їх можна використовувати як доступні сенсорні стимули в ситуаціях, коли вихід із дому обмежений. Проте результати таких робіт не слід автоматично переносити на тривале перебування на свіжому повітрі або, навпаки, робити висновок, що фізична присутність обов’язкова для будь-якого емоційного полегшення.
Практично важливо зберігати свободу вибору: людині, яка тимчасово не може виходити надвір, можуть бути доступні рослини в приміщенні, природні звуки чи вид із вікна. Їхня користь оцінюється за фактичним самопочуттям, а не за уявною «повноцінністю» природного досвіду.
Кому контакт із природою може допомагати по-різному
Вік, стан здоров’я і мобільність
Дитина, доросла людина, людина старшого віку або людина з обмеженою мобільністю мають різні потреби в маршрутах, тривалості й супроводі. Вік впливає на характер активності, але сам по собі не визначає єдиної психологічної реакції на природу.
Для дітей природні ігри можуть поєднувати фізичну активність, дослідження світу, взаємодію з однолітками та перепочинок. Для дорослих це може бути перерва в робочому дні, а для старших людей — звична прогулянка чи перебування в доступному саду. Висновки досліджень дорослих не можна механічно переносити на дітей або людей із тяжкими захворюваннями.
Індивідуальні уподобання і попередній досвід
Одним подобається тиша лісу, іншим — відкритий простір парку, море, гори або міський сад. Комусь комфортніше на самоті, комусь — з друзями чи родиною. Власні асоціації, сенсорна чутливість, страхи, попередні травматичні події та культурний досвід можуть посилювати або послаблювати позитивні переживання.
Людина, яка відчуває напруження в незнайомому лісі, цілком може краще відновлюватися в безпечному сквері поблизу дому. Психологічно значущий результат визначається конкретною взаємодією людини з місцем.
Доступ, нерівність і безпека
Порада «частіше гуляти на природі» передбачає наявність часу, фізичних можливостей, транспорту, безпечних маршрутів і доступних громадських просторів. Такі можливості розподілені нерівномірно. Для людей, які живуть у районах з інтенсивним рухом, забрудненим повітрям або підвищеними ризиками, навіть найближчий парк може бути важкодоступним.
В українських умовах необхідно враховувати воєнну небезпеку, мінну загрозу, обмеження доступу до територій, повітряні тривоги, комендантські правила та інші актуальні місцеві обставини. Вибір природної локації завжди підпорядковується офіційним повідомленням про безпеку. Прогулянка не є виправданням для відвідування заборонених або потенційно небезпечних ділянок.
Як використовувати контакт із природою для повсякденного відновлення
Почніть із місця, яке справді доступне й безпечне. Для регулярного контакту необов’язково планувати далеку поїздку: підійдуть знайомий парк, озеленений двір, сад, набережна з безпечним доступом або інший приємний маршрут.
Оберіть посильний спосіб перебування. Це може бути ходьба, спокійне сидіння, спостереження за сезонними змінами, догляд за рослинами або прогулянка з близькою людиною. Психологічна мета тут — створити умови, в яких ви можете відпочити, змінити уваговий фокус або приємно провести час.
Дайте собі змогу помічати середовище. Зверніть увагу на звуки, кольори, температуру повітря, відстань до об’єктів, рух листя або води. Така увага до деталей може допомагати присутності в моменті; вона не потребує особливих ритуалів чи обов’язкового досягнення глибокого розслаблення.
Зважайте на індивідуальну реакцію. Якщо після прогулянки ви відчуваєте більшу втому, перевантаження або тривогу, змініть маршрут, час, темп чи формат. Для деяких людей кращим вибором буде тиха коротка пауза, для інших — активна ходьба чи соціальна прогулянка.
Поєднуйте прогулянки з іншими складниками турботи про себе: належним сном, фізичною активністю відповідно до можливостей, підтримувальними стосунками та професійною допомогою за потреби. Позитивний досвід природного контакту є частиною ширшого життєвого контексту.
Коли природа не приносить очікуваного полегшення
Приємний природний простір може не змінити настрою, якщо людина виснажена, переживає втрату, перебуває в стані гострого дистресу, відчуває фізичний біль або змушена долати небезпечний маршрут. Це закономірна індивідуальна мінливість, яку потрібно враховувати під час оцінки результатів.
Іноді саме природне місце викликає складні емоції: нагадує про колишній дім, воєнне переміщення, втрачений ландшафт або особисту подію. Іноді людині потрібне спілкування, а іноді — більше усамітнення. Немає підстав вимагати від себе захоплення природою чи обов’язкового спокою.
Під час спеки, сильного холоду, задимлення, буревію або інших небезпечних явищ насамперед оцінюють фізичні ризики. Комфорт і безпека є важливими умовами будь-якої оздоровчої повсякденної діяльності.
Чи може природа замінити психотерапію або лікування
Звичайний контакт із природою належить до повсякденних умов і практик, які можуть підтримувати самопочуття. Організовані природоорієнтовані програми мають окрему дослідницьку літературу, у якій потрібно уточнювати склад втручання, кваліфікацію спеціалістів, тривалість, контрольні групи та клінічні результати.
У метааналізі 2026 року результати втручань були в середньому сприятливими, але автори окремо вказали на обмеження якості доказової бази, варіативність програм і необхідність випробувань з активними умовами порівняння. Отже, природний контакт можна розглядати як потенційний додатковий ресурс, а його лікувальну ефективність оцінювати щодо конкретної програми та конкретного стану.
Тривога, пригнічений настрій, порушення сну, уникання повсякденних справ або суттєве погіршення функціонування потребують оцінки за симптомами, тривалістю й наслідками для життя. Якщо ці прояви стійкі, посилюються або істотно заважають навчанню, роботі, стосункам чи самообслуговуванню, доцільно звернутися до сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров’я. Психічний розлад визначають за професійною клінічною оцінкою, а не за тим, наскільки людині допомогла прогулянка.
Обмеження доказової бази: чому дослідження не дають однієї простої відповіді
В оглядах часто поєднують дуже різні «дози» й формати контакту: кілька хвилин споглядання, прогулянки різної тривалості, відвідування лісу, фізичні вправи, садівництво та складні терапевтичні програми. Вони відрізняються й тим, що вимірюють: настрій, самопочуття, біомаркери, продуктивність у когнітивному тесті або симптоми, оцінені опитувальником.
Частина експериментів має невеликі вибірки, короткий період спостереження та труднощі із засліпленням учасників: людина бачить, у якому середовищі перебуває. Очікування користі також можуть впливати на суб’єктивні відповіді. Контрольна умова має принципове значення: результати порівняння з відсутністю будь-якої діяльності відрізняються від порівняння з приємною прогулянкою містом.
Великий огляд природоорієнтованих втручань 2026 року узагальнював уже опубліковані систематичні огляди, що створює додаткову потребу контролювати перетин первинних досліджень. Масштаб такої роботи підвищує широту огляду, але сам по собі не усуває методологічних недоліків первинних випробувань.
Спостережувані дослідження, у яких люди з частішими прогулянками повідомляють про краще благополуччя, не можуть остаточно відокремити вплив природи від соціально-економічних умов, попереднього здоров’я, фізичної активності та самовідбору. Висновки про причинний ефект найкраще спирати на якісні рандомізовані дослідження, а щодо довгострокових наслідків — на дослідження з відповідним періодом спостереження.
Найстійкіший практичний висновок із сучасної бази полягає в тому, що контакт із природою часто сприяє короткочасному поліпшенню настрою, тоді як сила й тривалість ефектів щодо фізіологічного стресу, когнітивних функцій та клінічних симптомів ще уточнюються.
Поширені запитання
Чи правда, що прогулянка в лісі знижує кортизол?
У частині досліджень після природного контакту спостерігали зниження деяких фізіологічних показників стресу, але інші випробування не знаходили відповідних змін. Систематичний огляд рандомізованих досліджень характеризує результати щодо стресу як неоднорідні. Кортизол залежить від часу доби, методики відбору проб, поточного стану та багатьох інших чинників.
Чи може парк допомогти під час тривоги?
Для частини людей безпечна прогулянка може поліпшити поточний настрій або зменшити переживане напруження. Це не дає підстав визначати тривожний розлад чи лікувати його лише прогулянками. За стійких симптомів важлива професійна оцінка.
Скільки хвилин потрібно гуляти щодня?
Дослідження не встановили універсального щоденного мінімуму для психічного здоров’я. Відомі 120 хвилин на тиждень є показником статистичної асоціації у великому популяційному дослідженні, а не обов’язковою дозою. Обирайте безпечний формат, який відповідає вашим можливостям.
Що корисніше: парк, ліс чи берег водойми?
Переконливої універсальної ієрархії немає. Важливі доступність, безпека, якість місця, можливість комфортного перебування та індивідуальні вподобання. Природні простори досліджують різними методами, через що пряме зіставлення часто ускладнене.
Чи допомагає природа від депресії?
Деякі структуровані природоорієнтовані втручання в дослідженнях пов’язані зі зменшенням депресивних симптомів, але програми різняться за складом, а метааналіз 2026 року підкреслює обмеження доказової бази. За підозри на депресію потрібна професійна оцінка й допомога відповідно до стану.
Чи може перегляд відео природи замінити прогулянку?
Природні зображення та звуки іноді є доступним способом отримати приємний сенсорний досвід. Водночас перегляд відео і реальна прогулянка залучають різні стимули й активності. Їхню психологічну еквівалентність для всіх наслідків не встановлено.
Чи повинен контакт із природою завжди викликати позитивні емоції?
Реакції залежать від особистого досвіду, умов місця, фізичного стану та подій у житті. Природа може заспокоювати, залишати байдужою або викликати складні спогади. Значення має реальний досвід людини, а не очікувана емоція.
Висновок
Безпосередній контакт із природою має достатньо дослідницьких підстав, щоб розглядати його як потенційно корисний ресурс короткочасного емоційного відновлення. Найпослідовніші експериментальні результати стосуються настрою. Дані щодо уваги, пам’яті та фізіологічних маркерів стресу менш узгоджені; довгострокові й клінічні наслідки потребують окремих досліджень.
Практична цінність природи проявляється у доступній можливості побути в приємному середовищі, змінити діяльність, відпочити та відчути зв’язок із місцем. Безпечний, посильний і бажаний контакт може підтримувати благополуччя разом з іншими ресурсами повсякденного життя й необхідною професійною допомогою.
Пов’язані статті
Джерела
Bratman, G. N., Hamilton, J. P., Hahn, K. S., Daily, G. C., & Gross, J. J. (2015). Nature experience reduces rumination and subgenual prefrontal cortex activation. Proceedings of the National Academy of Sciences, 112(28), 8567–8572. https://doi.org/10.1073/pnas.1510459112.
Firnhaber, M., Varol, T., Gugushvili, N., Kwasnicka, D., Kleuters, P., Keller, J., Massar, K., de Visser, I., & ten Hoor, G. A. (2025). A systematic review and meta-analysis demonstrating a positive effect of green exercise interventions on mental well-being. Current Research in Ecological and Social Psychology, 9, 100244. https://doi.org/10.1016/j.cresp.2025.100244.
Fu, Y., Yang, P. B., Lam, T. L. H., Lau, B. W. M., & Tan, D. G. H. (2025). The effect of the natural environment on cognition, mood and stress in adults: A systematic review. Journal of Environmental Psychology, 107, 102802. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2025.102802.
Saeedy Robat, E., Bayazi, M. H., Nayyeri, M., Yasaghi, A. A., & Taimory, S. (2026). A systematic overview and second-order meta-analysis of nature-based interventions for stress, anxiety and depression. Nature Human Behaviour, 10, 1495–1509. https://doi.org/10.1038/s41562-026-02433-4.
Sudimac, S., Sale, V., & Kühn, S. (2022). How nature nurtures: Amygdala activity decreases as the result of a one-hour walk in nature. Molecular Psychiatry, 27, 4446–4452. https://doi.org/10.1038/s41380-022-01720-6.
White, M. P., Alcock, I., Grellier, J., Wheeler, B. W., Hartig, T., Warber, S. L., Bone, A., Depledge, M. H., & Fleming, L. E. (2019). Spending at least 120 minutes a week in nature is associated with good health and wellbeing. Scientific Reports, 9, 7730. https://doi.org/10.1038/s41598-019-44097-3.
World Health Organization, Regional Office for Europe. (2021). Green and blue spaces and mental health: New evidence and perspectives for action. https://www.who.int/europe/publications/i/item/9789289055666.