Екотерапія: що це і що відомо про природоорієнтовані психологічні втручання
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 · Редакційна політика
Екотерапія — узагальнена назва практик, у яких контакт із природою цілеспрямовано включають до підтримки психічного здоров’я, психологічного благополуччя або процесу психологічної допомоги. До таких практик належать структуровані прогулянки, терапевтичне садівництво, групові заняття на природі й окремі форми психотерапевтичної роботи просто неба. Між ними існують суттєві відмінності за метою, кваліфікацією ведучого, складом втручання та доказовістю.
Дослідження свідчать, що деякі природоорієнтовані втручання можуть зменшувати вираженість тривожних і депресивних симптомів, поліпшувати настрій та суб’єктивне самопочуття. Водночас «екотерапія» охоплює настільки різнорідні методи, що результати одного формату не можна автоматично поширювати на інші. Систематичні огляди 2025–2026 років підкреслюють методологічні обмеження й потребу в якісних дослідженнях з активними групами порівняння (Jessen та ін., 2025; Heinen-Stach та ін., 2026).
Що означає термін «екотерапія»
Слово «екотерапія» використовують для опису психологічно орієнтованої діяльності, в якій природне середовище стає частиною організованого процесу допомоги. Це парасольковий практичний термін, а не назва єдиного стандартизованого психотерапевтичного методу з незмінним протоколом. В англомовних дослідженнях трапляються назви ecotherapy, nature-based interventions, nature-based therapy та green care. Вони частково перетинаються, але не позначають тотожні програми.
У дослідницькій літературі точнішим поняттям часто є «природоорієнтоване втручання» — заздалегідь організована діяльність із визначеною метою, учасниками, тривалістю, способом проведення та результатами, які можна вимірювати. Саме таким широким критерієм послуговувався систематичний огляд Coventry та співавторів, що охопив структуровані заняття в зелених і блакитних просторах.
Екотерапія не є психічним розладом, діагнозом чи окремою категорією лікування в міжнародних класифікаціях хвороб. Назва послуги сама по собі також не засвідчує, що ведучий має клінічну освіту, право здійснювати психотерапію або використовує перевірений лікувальний протокол.
Екотерапія, відпочинок на природі та психотерапія: у чому різниця
Для розуміння доказів важливо розмежувати чотири рівні діяльності.
Звичайний контакт із природою
Самостійна прогулянка парком, споглядання дерев із вікна, відпочинок біля водойми чи догляд за власними рослинами можуть бути корисними й приємними заняттями. Однак у них зазвичай немає визначеного терапевтичного протоколу, оцінювання потреб і відповідального фахівця. Питання про загальний зв’язок контакту з природою та психічного здоров’я розглядається окремо.
Структуроване природоорієнтоване втручання
Це програма, у якій заздалегідь визначено мету, наприклад зменшення психологічного напруження, підтримку щоденної активності або подолання ізоляції. Учасники можуть регулярно працювати в саду, ходити групою, виконувати вправи на увагу чи брати участь у природоохоронних заняттях. Заняття іноді веде інструктор, соціальний працівник, психолог або команда різних фахівців. Структурованість полегшує оцінювання результатів, але ще не робить програму психотерапією.
Психотерапія з використанням природного середовища
Ліцензований або належно кваліфікований фахівець може проводити частину психотерапевтичної роботи надворі чи включати природні об’єкти до психологічних вправ. У такому разі клінічна мета, оцінювання стану, професійні межі, згода, конфіденційність і план допомоги залишаються центральними. Природа є умовою або засобом роботи; ефективність конкретної психотерапії та внесок самого середовища потрібно оцінювати окремо.
Соціальне спрямування до природних занять
У британській практиці green social prescribing означає допомогу людині з доступом до громадських природоорієнтованих занять: прогулянок, спільного садівництва, волонтерства, активності на відкритому повітрі. NHS England описує це як частину соціального призначення, що враховує потреби людини та може доповнювати інші форми підтримки. Такий маршрут передусім організовує доступ до ресурсу громади й не означає призначення нового клінічного лікування.
Які практики належать до природоорієнтованих втручань
Терапевтичне садівництво та робота з рослинами
Учасники вирощують рослини, планують сезонні завдання, працюють із ґрунтом, доглядають за грядками або громадським садом. Програма може включати індивідуальні цілі, підтримку взаємодії з іншими людьми та поступове повернення до звичних занять. Психологічний компонент тут поєднується з конкретною діяльністю, рухом і видимим результатом праці.
Систематичний огляд Wood, Barton і Wicks виявив обнадійливі зміни депресивних і тривожних симптомів у програмах соціального та терапевтичного садівництва. Автори також відзначили відмінності між програмами й обмежену якість частини досліджень. Тому садівництво доцільно розглядати як потенційно корисний спосіб підтримки, а клінічні обіцянки пов’язувати з даними саме про відповідну програму та популяцію.
Організовані прогулянки й рухова активність у зеленому просторі
Програма може передбачати регулярні прогулянки з ведучим, фізичну активність відповідно до можливостей учасника, спостереження за довкіллям або спілкування в групі. Тут одночасно діють кілька компонентів: ходьба, зміна повсякденного контексту, соціальний контакт і природне оточення.
Для коректної оцінки потрібно порівнювати таку програму не лише з відсутністю занять, а й, наприклад, із прогулянками міськими вулицями або вправами в приміщенні. Саме активне порівняння дає змогу з’ясувати, чи має природа додатковий внесок понад фізичну активність і підтримку групи.
Лісові практики та уважна присутність у природі
Заняття можуть включати повільну ходьбу, спостереження за звуками й запахами, регулювання темпу, вправи на усвідомлення тілесних відчуттів. У міжнародній літературі такі формати нерідко називають forest bathing або shinrin-yoku. Назва описує спосіб перебування в лісі; сама по собі вона не визначає клінічної кваліфікації ведучого.
Деякі дослідження фіксують короткочасні поліпшення настрою та суб’єктивного стресу, але результати залежать від умов, порівняльної групи й характеристик учасників. Необхідно відокремлювати ефект спокійної уважної діяльності від специфічного ефекту лісового середовища.
Природоохоронні та громадські заняття
Догляд за зеленими зонами, відновлення громадського саду, спільне впорядкування безпечного простору й інші природоохоронні заняття можуть поєднувати відчуття причетності, фізичну активність, взаємодію та досвід результативної дії. Якщо такі заходи організовані як програма підтримки, їх досліджують серед природоорієнтованих втручань.
Разом з тим мотивація берегти довкілля, проекологічна поведінка та лікування психічного розладу належать до різних рівнів опису. Участь у природоохоронній діяльності може мати особистісне значення без необхідності називати її терапією.
Пригодницькі, туристичні та групові програми
Піші маршрути, орієнтування, походи й пригодницькі програми іноді створюють умови для тренування співпраці, саморегуляції та впевненості в діях. Однак такі програми різняться за інтенсивністю, фізичним навантаженням, віком учасників і супроводом. Їхні результати та ризики треба оцінювати окремо від спокійних прогулянок чи садівництва.
Заняття з тваринами та віртуальні природні середовища
Контакт із тваринами інколи включають до широкого переліку «зелених» практик, однак втручання за участю тварин мають власні протоколи, питання добробуту тварин та окрему доказову базу. Результати досліджень садівництва чи прогулянок не підтверджують автоматично ефективності іпотерапії, роботи із собаками або інших подібних методів.
Відеозаписи лісу, звуки природи та віртуальні прогулянки можуть бути засобами відпочинку або окремими дослідницькими втручаннями. Вони не є безпосереднім фізичним контактом із природним середовищем, і висновки щодо реальних занять не слід переносити на цифрові аналоги без спеціальних порівняльних досліджень.
Як екотерапія може впливати на психологічний стан
Природоорієнтовані програми складаються з кількох потенційно активних компонентів. Їхній внесок відрізняється залежно від втручання й не завжди може бути відокремлений в окремому дослідженні.
Зниження напруження та відновлення уваги
Природне оточення може створювати умови для переключення уваги, відпочинку від частини повсякденних вимог і суб’єктивного заспокоєння. Із цим пов’язують теорії відновлення уваги та відновлення після стресу. Це правдоподібні пояснення частини спостережуваних змін, але будь-яке поліпшення після прогулянки не доводить роботу одного конкретного психологічного механізму.
Поведінкова активізація й досвід досяжної дії
Регулярна діяльність має зрозумілий початок, послідовність і завершення. Людина може помітити, що здатна виконати посильне завдання, побачити зміни в рослинах, пройти маршрут або повернутися до заняття наступного тижня. Така структура потенційно підтримує активність і відчуття дієздатності. У програмах для людей із депресивними симптомами ці компоненти частково нагадують загальні принципи поведінкової активізації, хоча сама схожість не робить заняття тотожними клінічному протоколу.
Рух, сон і режим повсякденності
Прогулянки, садівництво та інша посильна активність здатні збільшувати час руху й допомагати формувати передбачуваний розклад. У такій ситуації зміни настрою можуть бути пов’язані як із середовищем, так і з фізичною активністю. Дослідницький дизайн має враховувати обидва чинники.
Соціальна підтримка та участь у спільноті
Групові програми створюють нагоди для взаємодії, спільної відповідальності, невимушеного спілкування й зменшення ізоляції. Це особливо важливо при оцінюванні програм соціального спрямування: користь може виникати через відновлення соціальних зв’язків, навіть якщо специфічний внесок зеленого середовища залишається невизначеним.
Особисте значення природи й відчуття зв’язку з довкіллям
Для одних людей сад або ліс є звичним джерелом спокою, для інших — місцем пам’яті, духовного досвіду чи спільної діяльності. Попередній досвід і доступність простору впливають на те, як людина переживатиме заняття. У ширшій екологічній психології ці відмінності пов’язують із взаємодією людини та середовища. Ідея біофілії дає історико-теоретичний контекст, але сама не доводить ефективності жодної програми.
Що показують систематичні огляди та метааналізи
Огляд 2021 року: позитивні сигнали, неоднорідні програми
Coventry та співавтори (2021) включили 50 досліджень організованих природних занять, із яких 16 були рандомізованими. Аналіз вказав на потенційне поліпшення депресивного настрою, тривожності та емоційного стану. Проте сукупність програм охоплювала різні заняття, групи учасників і способи оцінювання. Багато досліджень мали підвищений ризик систематичних помилок.
Автори описали найкращі результати в програмах тривалістю кілька тижнів із регулярними заняттями. Ці спостереження стосувалися проаналізованих досліджень і не встановлюють універсальної «лікувальної дози» природи для кожної людини чи діагнозу.
Огляд 2025 року для депресії, тривоги та стресу
Jessen та співавтори (2025) спеціально розглянули втручання для людей із тривогою, депресією або стресом. Результати дали підстави говорити про можливу користь, але автори оцінили певність частини доказів як низьку. Програми суттєво різнилися: різні природні середовища, ведучі, тривалість і контрольні умови ускладнювали висновок про найкращий підхід.
Огляд 47 рандомізованих досліджень 2026 року
У систематичному огляді Heinen-Stach та співавторів (2026) зібрано 47 рандомізованих досліджень за участю приблизно 3,8 тисячі людей. Найчастіше вивчали природні прогулянки, садівництво й фізичну активність просто неба. Статистично значущі переваги природоорієнтованих груп за принаймні окремими показниками були виявлені у 17 дослідженнях, тоді як інші не продемонстрували таких переваг.
Жодне з 47 досліджень не було оцінено як таке, що має низький загальний ризик систематичних помилок: у восьми були певні застереження, у 39 — високий ризик. Це важлива підстава оцінювати результати як перспективні, але ще недостатньо надійні для широких клінічних обіцянок.
Огляд другого порядку 2026 року: що додає велике узагальнення
Saeedy Robat та співавтори (2026) здійснили огляд 116 систематичних оглядів і метааналіз другого порядку для вибраної частини цього масиву. Загальний результат був на користь природоорієнтованих втручань щодо низки психологічних показників, зокрема тривоги та депресивних симптомів.
Однак кількість досліджень і учасників у цьому великому узагальненні не означає стільки ж незалежних нових експериментів: систематичні огляди можуть включати одні й ті самі первинні дослідження. Автори звернули увагу на переважання пасивних груп порівняння та неоднакові визначення втручань. Отже, позитивний усереднений ефект сам по собі не показує, що екотерапія перевершує якісну психотерапію або лікування за клінічними настановами.
Що відомо про застосування при діагностованих психічних розладах
Для людини з установленим психічним розладом критично важливе питання — чи дає конкретна природоорієнтована програма користь додатково до звичайної допомоги, порівняно з іншою активною програмою або як самостійне лікування. Ці три питання потребують різних доказів.
У метааналізі Blakeslee та співавторів (2026) розглянуто 20 рандомізованих досліджень втручань у зелених просторах серед людей із психічними розладами; до кількісного синтезу увійшли 12 досліджень. За деякими показниками депресивних і тривожних симптомів результати були кращими в групах природних втручань. Проте майже всі дослідження мали високий або невизначений ризик систематичних помилок, а автори підсумували, що наявних даних недостатньо для встановлення клінічної ефективності.
Інший змішаний систематичний огляд Giammanco та співавторів (2026) включив 28 досліджень у психіатричних популяціях і виявив усереднений позитивний сигнал щодо симптомів у порівнянні з контрольними умовами. Якісні матеріали описували значення перебування на природі, стосунків, особистісного зростання й фізичної активності. Ці результати доповнюють картину, але не встановлюють взаємозамінність різних природних програм та клінічних методів.
Депресивні симптоми
Для деяких програм садівництва, ходьби та групової природної активності є дані про зменшення депресивної симптоматики. Важливе розрізнення: зниження середнього бала за шкалою симптомів у дослідженні не тотожне доведеному лікуванню депресивного розладу конкретної людини. Вибір лікування спирається на діагностичне оцінювання, вираженість симптомів, уподобання людини, попередню відповідь на допомогу та настанови, зокрема NICE щодо депресії в дорослих.
Тривожні симптоми
Деякі учасники структурованих природних занять повідомляють про зменшення тривоги. Це не означає доведеної терапевтичної ефективності для кожного тривожного розладу, зокрема панічного, генералізованого тривожного чи специфічних фобій. Для клінічних станів потрібно відрізняти тимчасове полегшення від стійких змін функціонування й симптомів; орієнтиром залишаються клінічні рекомендації NICE щодо генералізованої тривоги та панічного розладу.
Тяжкі психічні розлади та складні клінічні стани
Деякі дослідження включали людей із психотичними розладами або зі складною поєднаною симптоматикою. Такі результати особливо обмежені невеликими вибірками, різними форматами програм і специфікою лікування. Природоорієнтовані заняття можуть розглядатися як індивідуально підібраний додатковий компонент відновлення, коли це безпечно та узгоджено з командою допомоги. Вони не є підставою припиняти медикаментозне лікування або замінювати спеціалізовану психіатричну підтримку.
Діти, підлітки й люди старшого віку
Вікові групи мають різні потреби: для дітей важливі безпечна діяльність і розвитковий контекст, для підлітків — добровільність, приватність та групова взаємодія, для людей старшого віку — мобільність, стан здоров’я й доступність маршруту. Значна частина оглядів об’єднує переважно дорослих або дуже різні за віком вибірки. Тому результати, отримані серед дорослих, не слід автоматично переносити на дітей і підлітків чи на людей із суттєвими обмеженнями здоров’я.
Які запитання наука поки не вирішила
Перше — додатковий ефект природи. Якщо людині стає краще після групової прогулянки, користь може походити від самого руху, спілкування, регулярності, очікувань або природного оточення. Без адекватної активної групи порівняння неможливо визначити частку кожного компонента.
Друге — сталість результатів. Короткочасне поліпшення настрою після заняття та зменшення симптомів через кілька місяців — різні результати. Частина досліджень має коротке спостереження й мало даних про тривалі наслідки після завершення програми.
Третє — неоднорідність. В одному метааналізі можуть опинитися садівництво, лісові прогулянки й заняття, які одночасно поєднують рух, психоосвіту та групову підтримку. Усереднений показник за таких умов не описує ефективність кожного компонента.
Четверте — ризик упередженості. Учасники знають, чи перебувають вони на природі, а самооцінка настрою може залежати від очікувань. Деякі дослідження мають невеликі вибірки, неповну звітність, втрату учасників протягом програми чи вибіркове представлення результатів.
П’яте — переносимість результатів. Програма в доступному університетському саду, віддаленому лісі та громаді з високим рівнем небезпеки відрізняється за ресурсами, ризиками й можливістю регулярної участі. Узагальнення на всі країни та всі групи населення потребує окремої перевірки.
Саме тому систематичний огляд рандомізованих досліджень 2026 року та клінічно спрямований метааналіз зелених втручань закликають до стандартизованих програм, кращих порівнянь і довшого спостереження.
Чи можна вважати екотерапію доказовим лікуванням
Найточніша відповідь залежить від формулювання твердження. Для деяких природоорієнтованих занять є дослідницькі дані про позитивні середні зміни самопочуття, тривожності та депресивних симптомів. Для багатьох конкретних програм бракує переконливих доказів саме клінічної ефективності, оптимальної тривалості, безпеки в окремих групах і порівняльної користі щодо належного стандартного лікування.
Фраза «екотерапія лікує депресію» надто широка, оскільки об’єднує різні методи й різні результати. Коректніше сказати: певні структуровані природоорієнтовані втручання можуть бути корисним доповненням до підтримки психічного здоров’я, а їхня роль у лікуванні діагностованого розладу визначається конкретною програмою, потребами людини та якістю доступних доказів.
Необхідно також розрізняти статистичну значущість і практичну вагу результату. Середня різниця між двома групами може бути виявлена статистично, але не означати достатньо великого або тривалого поліпшення для кожного учасника.
Як може виглядати якісна програма екотерапії
Зміст програми залежить від її завдання, однак добросовісна організація зазвичай починається з уточнення потреб і можливостей учасника. Людині пояснюють, для чого пропонують заняття, чого від них очікують і які результати можна реалістично оцінювати.
У структурованій програмі можуть бути початкова бесіда, обговорення доступності маршруту чи саду, визначення безпечного навантаження, регулярні заняття, коротка рефлексія після них і повторне оцінювання стану. Якщо йдеться про психотерапію, додаються вимоги до професійного оцінювання, лікувального плану, інформованої згоди та конфіденційності.
Варто поставити організаторові кілька запитань: яку саме методику застосовують; хто проводить заняття та яка його кваліфікація; для яких станів програму досліджували; як оцінюють ефект; що роблять при погіршенні самопочуття; чи можна змінити навантаження або відмовитися від участі; як забезпечуються приватність і фізична безпека.
Якщо організатор обіцяє повне вилікування психічного розладу, наполягає на припиненні призначеного лікування або приховує кваліфікацію, це підстава відмовитися від такої послуги й звернутися до компетентного фахівця.
Безпека, доступність та індивідуальні обмеження
Природа не є автоматично безпечним простором для кожної людини. Втручання можуть супроводжуватися фізичним навантаженням, ризиком падіння, впливом спеки чи холоду, пилку та інших алергенів, укусами комах, небезпекою водойм і труднощами пересування. При виборі маршруту потрібно враховувати стан здоров’я, погодні умови, наявність зв’язку, супроводу та можливість швидко завершити заняття.
Для людей із травматичним досвідом окремі природні місця, звуки або ізольоване середовище можуть викликати тривогу. Добровільність і право зупинитися є важливими елементами роботи. Групове заняття має передбачати повагу до особистих меж, можливість відмовитися від окремої вправи та чіткі правила розголошення особистої інформації.
В Україні вибір місця додатково визначається актуальними безпековими умовами: повітряними тривогами, місцевими обмеженнями доступу, мінною та вибухонебезпекою. У небезпечних районах заняття просто неба не повинні переважати вимоги офіційних повідомлень і правил безпеки. Самостійне відвідування лісів, берегів або покинутих територій без підтвердженої безпечності є неприйнятним способом «лікувальної практики».
Доступність — також питання якості втручання. Людині з порушеннями мобільності, сенсорними особливостями або хронічним захворюванням можуть знадобитися коротший маршрут, пристосований простір, перерви, тінь, доступ до води або інший формат діяльності. Неможливість відвідувати ліс чи сад не свідчить про недостатню мотивацію до відновлення.
Екотерапія й психологічна допомога: як їх поєднувати
Звичайна приємна діяльність на природі може залишатися частиною особистого способу відпочинку. Якщо є потреба в лікуванні, природоорієнтовані заняття доречно обговорювати як можливе доповнення до допомоги, а не як підставу самостійно припиняти терапію чи медикаменти.
Для людини з депресивними симптомами важливо оцінити тяжкість стану, повсякденне функціонування, супутні захворювання, ризики та доступність перевірених підходів. Для тривожних розладів важливе розмежування між короткочасним заспокоєнням і лікуванням механізмів розладу. Для людей після травматичних подій необхідно враховувати тригери та готовність до групової або тілесно орієнтованої діяльності.
Якщо заняття проводяться паралельно з психотерапією, корисно узгодити цілі: наприклад, підтримання щоденного ритму, посильна соціальна взаємодія, відновлення інтересу до занять чи поступове розширення активності. Це дає можливість обговорювати фактичні зміни без перебільшення специфічної ролі природи.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Консультація психолога, психотерапевта, психіатра або сімейного лікаря доречна, коли тривога, пригнічений настрій, виснаження, порушення сну чи інші симптоми зберігаються, посилюються або помітно заважають навчанню, роботі, стосункам та самообслуговуванню. Окремий симптом чи результат опитувальника не встановлює діагнозу; професійне оцінювання допомагає зрозуміти причини й обрати відповідну допомогу.
Якщо виникають думки про самогубство, неможливість подбати про власну безпеку, виражена дезорганізація поведінки або інша безпосередня загроза, потрібна термінова фахова чи екстрена допомога. Прогулянка, садівництво та групові природні практики не замінюють реагування на кризову ситуацію.
Як спробувати природну активність без завищених очікувань
Людина може обрати коротку й доступну діяльність у безпечному місці: прогулянку поруч із домом, догляд за рослинами або регулярний відпочинок у зеленому просторі. Важливо виходити з власного стану, задоволення від заняття та реальних умов. За бажанням можна помічати зміни настрою, рівня напруження й самопочуття, не перетворюючи кожне заняття на тест ефективності.
Регулярність іноді допомагає зробити активність звичною, але дослідження не встановили однієї універсальної тривалості чи частоти для всіх цілей. Якщо заняття викликає дискомфорт або небезпеку, його можна змінити чи припинити. Для підтримки психічного здоров’я існують і інші доступні способи відновлення, зокрема рух у приміщенні, спілкування, відпочинок і професійна допомога.
Поширені запитання про екотерапію
Чи є екотерапія науково доведеним методом?
Для деяких структурованих природоорієнтованих втручань є позитивні результати рандомізованих досліджень і метааналізів. Загальний рівень доказовості неоднорідний: чимало досліджень мають високий ризик систематичних помилок, а клінічна ефективність конкретних програм потребує подальшої перевірки.
Чи можна вилікувати депресію прогулянками в лісі?
Прогулянки можуть підтримувати самопочуття та активність. Наявні дослідження не дають підстав вважати їх універсальним самостійним лікуванням депресивного розладу. За виражених або стійких симптомів потрібне професійне оцінювання та відповідний план допомоги.
Чи обов’язково працювати з психологом?
Для звичайної прогулянки або власного садівництва психолог не потрібен. Для структурованих програм важлива компетентність ведучого в межах заявленої діяльності. Якщо послугу представляють як психотерапію чи лікування діагностованого стану, потрібна відповідна професійна кваліфікація й клінічні процедури.
Садівництво, лісові купання й екотерапія — це одне й те саме?
Садівництво та лісові практики є окремими можливими формами діяльності. Екотерапія — ширша назва, якою інколи описують структуроване використання таких занять із психологічною метою. Ефективність однієї форми не підтверджує ефективності всього переліку.
Скільки потрібно перебувати на природі, щоб отримати терапевтичний ефект?
У різних дослідженнях програми мали різну тривалість і частоту. Універсального клінічно підтвердженого дозування немає. Для практичного вибору важливі доступність, безпека, регулярність за можливості й мета конкретного заняття.
Чи може екотерапія погіршити самопочуття?
Таке можливо через фізичне перевантаження, несприятливі умови, тривожні асоціації, груповий дискомфорт або невідповідність програми потребам людини. Організована програма має передбачати оцінювання ризиків, добровільність і можливість змінити заняття.
Чи підходить екотерапія людям, які не люблять природу?
Особисті вподобання мають значення. Примусове залучення до природних занять може зменшувати комфорт і прихильність до програми. Психологічна підтримка має узгоджуватися з потребами людини; для відновлення можна обрати інший безпечний і прийнятний формат.
Висновок
Екотерапія об’єднує різні способи цілеспрямованого залучення природного середовища до психологічної підтримки. Найкраще дослідженими серед них залишаються організовані прогулянки, рухова активність і терапевтичне садівництво. Сукупність наукових даних дає підстави очікувати користь від окремих програм щодо настрою, тривоги й депресивних симптомів, однак не дає підстав приписувати єдину доведену лікувальну дію всьому, що називають «екотерапією».
Практична цінність підходу визначається конкретною програмою, добровільністю, доступністю, безпекою, кваліфікацією фахівця й тим, чи є заняття підтримкою благополуччя, додатковим втручанням або частиною клінічної психотерапії. Саме таке розмежування дозволяє використовувати перспективні можливості природи без завищення лікувальних обіцянок.