Зв’язок із природою: що це і як він пов’язаний із благополуччям та поведінкою
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 · Редакційна політика
Зв’язок із природою — це переживання власної належності до природного світу, яке охоплює почуття близькості, уявлення про місце людини в природі та особисту значущість взаємин із живим довкіллям. У науковій літературі цей психологічний конструкт називають природопов’язаністю, суб’єктивним зв’язком із природою або nature connectedness. Він допомагає пояснювати, чому одні люди сприймають природу як важливу частину свого життя, тоді як інші взаємодіють із нею переважно як із зовнішнім простором чи ресурсом.
Дослідження пов’язують вищу природопов’язаність із більшою задоволеністю життям, позитивними переживаннями, відчуттям сенсу та частішою проекологічною поведінкою. Ці результати описують переважно статистичні зв’язки: наявність природопов’язаності сама по собі не встановлює причину благополуччя чи конкретної екологічної дії. Метааналіз 2025 року підтвердив позитивні асоціації, а систематичний огляд 2025 року виявив значну варіативність зв’язків із поведінкою.
Що саме означає зв’язок із природою
У повсякденному мовленні «любити природу» може означати задоволення від прогулянок, захоплення краєвидами, турботу про тварин або підтримку природоохоронних заходів. Психологічне поняття зв’язку із природою ширше: воно стосується того, наскільки людина відчуває спорідненість із природним світом та включає його у власне розуміння себе.
У класичній роботі Маєра і Франц (2004) цей конструкт описано через переживання спільності з природою. У дослідженнях Нісбет, Зеленскі й Мерфі (2009) спорідненість із природою охоплює емоційні, пізнавальні та досвідні складники. Узгоджене робоче визначення для цієї статті: природопов’язаність — суб’єктивна якість психологічних взаємин людини з природним світом, що виявляється у відчутті належності, значущості та особистої близькості.
Це дослідницький психологічний конструкт, а не медичний стан або діагноз. Його використовують, щоб описувати індивідуальні відмінності, досліджувати зміни після досвіду взаємодії з природою та перевіряти зв’язки з іншими показниками.
З яких складників формується природопов’язаність
Почуття близькості та належності
Емоційний складник охоплює прихильність до живого світу, переживання спорідненості з рослинами, тваринами, природними ландшафтами й екосистемами, а також здатність відчувати їхню значущість. Це може виявлятися у радості від сезонних змін або співпереживанні, коли знайоме природне місце зазнає шкоди.
Уявлення про власне місце в природі
Пізнавальний складник стосується переконання, що людина є частиною природних систем і пов’язана з іншими формами життя. У деяких теоріях цю близькість описують через включення природи до образу себе. Таке уявлення може співіснувати з різними світоглядними позиціями і саме по собі не визначає конкретних політичних або моральних поглядів.
Досвід контакту і взаємодії
Досвідний складник охоплює спогади, звички, навички спостереження, особисті історії та значущі взаємодії з природними об’єктами. Людина може пам’ятати дерево біля дому, знати голоси місцевих птахів або відчувати близькість до лісу, який відвідувала в дитинстві. Водночас частота прогулянок і глибина зв’язку — різні змінні: перебування в зеленій зоні не гарантує емоційної близькості до неї.
Турбота та готовність діяти
Деякі дослідницькі моделі включають турботливе ставлення і поведінкові тенденції до ширшого розуміння зв’язку з природою. Проте в емпіричних дослідженнях важливо не змішувати природопов’язаність із самим показником екологічної поведінки: якщо опитувальник оцінює обидва через майже однакові запитання, кореляція може частково відображати спосіб вимірювання.
Чим зв’язок із природою відрізняється від контакту з природою
Контакт із природою означає фізичну взаємодію чи перебування у природному середовищі: прогулянку, догляд за садом, спостереження за птахами, час біля водойми. Природопов’язаність означає те, як людина психологічно переживає свої взаємини з природним світом.
Ці змінні пов’язані, проте не тотожні. Людина може багато часу працювати просто неба й майже не замислюватися про природу; інша — жити в щільній міській забудові, але підтримувати сильний емоційний зв’язок із місцевими рослинами, тваринами та знайомими краєвидами. Метааналіз 70 поперечних досліджень виявив позитивний зв’язок між контактом і природопов’язаністю, причому його оцінка залежала, зокрема, від інструменту вимірювання.
Самостійна тема користі безпосереднього перебування на природі для психічного здоров’я належить до іншого напряму досліджень. Так само біофілія описує ширшу ідейну традицію про людську схильність до взаємин із живим світом, тоді як природопов’язаність визначають як вимірювану психологічну характеристику.
Як зв’язок із природою пов’язаний із благополуччям
Задоволеність життям та позитивні емоції
У метааналізі Капальді, Допко і Зеленскі (2014), що об’єднав 30 вибірок і 8523 учасників, середня кореляція природопов’язаності із щастям становила r = 0,19. Це невеликий позитивний статистичний зв’язок. Дослідники також встановили асоціації з позитивним афектом (r = 0,22), відчуттям життєвої енергії (r = 0,24) та задоволеністю життям (r = 0,17).
Ці величини означають, що вища природопов’язаність у середньому супроводжується дещо кращими показниками благополуччя. Вони не означають, що кожна людина, яка сильніше любить природу, обов’язково щасливіша або що розвиток такого зв’язку гарантовано змінить її психологічний стан.
Сенс життя і позитивне функціонування
Новіший метааналіз Цзен та колег (2025) об’єднав 70 поперечних досліджень, опублікованих у 2013–2024 роках. Автори виявили позитивні асоціації природопов’язаності з благополуччям, сенсом життя та задоволеністю життям. Географічний регіон модифікував частину зв’язків, тому середні результати різних країн не можна автоматично переносити на населення України.
Психологічні механізми цього зв’язку ще вивчають. Серед можливих пояснень дослідники розглядають переживання належності, позитивні емоції, увагу до навколишнього світу, значущі щоденні заняття та стосунки з місцями. Дані поперечних опитувань не встановлюють, який саме механізм є причинним або чи діє він однаково для всіх.
Український дослідницький контекст
У статті Ірини Кряж «Суб’єктивна близькість із природою як чинник психологічного здоров’я особистості» (2016) зв’язок із природою вивчався разом із психологічним здоров’ям та саморегуляцією поведінки. Авторка описала опосередковану модель і не встановила прямого статистично значущого зв’язку із суб’єктивним благополуччям у своєму дослідженні. Цей результат важливий: окремі вибірки й моделі можуть відрізнятися від усереднених результатів міжнародних метааналізів.
Наявність української наукової традиції також підтримує використання словосполучень «зв’язок із природою», «суб’єктивна близькість із природою» та «природопов’язаність». У статті ці форми позначають споріднений дослідницький простір, водночас конкретне значення показника залежить від застосованої методики.
Чи допомагає зв’язок із природою психічному здоров’ю
Благополуччя і клінічний психічний стан пов’язані між собою, однак їх вимірюють різними показниками. Висока задоволеність життям не дає змоги виключити депресивний розлад, а нижча природопов’язаність не свідчить про психічне захворювання.
Систематичний огляд метааналізів Барраган-Джейсон та колег (2023) охопив 16 метааналізів, які об’єднували 832 незалежні дослідження. У ньому розрізняли фізичний контакт із природою та психологічний зв’язок із нею. Автори описали узгоджені позитивні результати щодо низки аспектів здоров’я і природоохоронної поведінки, але наголосили на дефіциті експериментів та нерівномірному представленні регіонів.
Для людини, яка переживає стійкі симптоми тривоги, депресії, порушення сну або істотні труднощі в повсякденному функціонуванні, контакт із природою може бути приємним додатковим ресурсом. Він не є способом поставити діагноз і не замінює професійного оцінювання чи доказової допомоги за потреби.
Зв’язок із природою та проекологічна поведінка
Природопов’язаність досліджують як одну з можливих психологічних передумов дій на користь довкілля. Люди, які відчувають близькість до природного світу, частіше повідомляють про екологічно відповідальні звички, природоохоронні наміри та турботу про стан екосистем.
У метааналізі 2019 року на основі 37 вибірок і 13 237 учасників середній зв’язок природопов’язаності з проекологічною поведінкою становив r = 0,42 (95% довірчий інтервал: 0,36–0,47). Це помітніша асоціація, ніж усереднений зв’язок природопов’язаності зі щастям у метааналізі 2014 року. Водночас результати між дослідженнями істотно відрізнялися, а застосовані шкали пояснювали значну частину цієї неоднорідності.
Систематичний огляд Гуацціні та колег (2025) включив 29 досліджень і підтвердив загалом позитивну асоціацію. Зв’язок був виразнішим для деяких повсякденних індивідуальних дій, ніж для активістської участі. Автори також відзначили, що всі відібрані роботи мали кореляційний дизайн, а вибірки часто складалися зі студентів і молодих жінок.
Екологічний вибір залежить також від доступності транспорту, інфраструктури, доходу, правил, соціальних норм та можливостей діяти. Людина може глибоко цінувати природу, але не мати реальних альтернатив певним ресурсомістким рішенням. Повну психологію цих дій розглядає окрема тема «Проекологічна поведінка».
Чи можна зробити висновок, що близькість до природи змінює поведінку
Кореляційні результати допускають кілька пояснень. Природопов’язаність може сприяти певним діям; відповідні дії та участь у природоохоронних спільнотах можуть посилювати природопов’язаність; на обидва показники можуть впливати третій чинник, зокрема цінності, виховання або соціальне середовище.
Експериментальні дані дають підстави досліджувати причинні шляхи, проте вони часто стосуються конкретних короткочасних занять, самозвітів і обмежених вибірок. Огляд метааналізів 2023 року знайшов експериментальну підтримку позитивних ефектів деяких способів зміцнення взаємин із природою на цінності та поведінку. Для визначення тривалості результатів і їх перенесення на реальні екологічні наслідки потрібні подальші перевірки.
Тому природопов’язаність доцільно розглядати як одну важливу ланку пояснення поведінки. Вона діє в конкретних культурних, матеріальних та інституційних умовах.
Як дослідники вимірюють зв’язок із природою
Шкала зв’язку із природою
Шкала зв’язку із природою Маєра і Франц (Connectedness to Nature Scale) оцінює суб’єктивне переживання спільності з природним світом. Первинне дослідження містило п’ять перевірок на різних вибірках. Шкала стала впливовим інструментом, однак інтерпретація її окремих пунктів обговорюється: подальший аналіз 2009 року поставив під сумнів тезу, що вона вимірює винятково емоційний зв’язок.
Шкала спорідненості з природою
Шкалу Nature Relatedness розробили Нісбет, Зеленскі й Мерфі. Вона ширше охоплює ставлення, досвід та уявлення про власну причетність до природного світу. Різні шкали близькі тематично, але не є повністю взаємозамінними.
Короткі образні та запитальні вимірювання
У дослідженнях використовують також короткі запитання та зображення з колами «Я» і «природа», ступінь перекриття яких відображає суб’єктивну близькість. Такі способи зручні для великих опитувань, але можуть втрачати частину складності конструкта. Метааналіз 2025 року прямо показав, що вибір методики змінює оцінку сили зв’язку з контактом із природою.
Будь-який бал відображає відповіді у межах конкретного інструменту, популяції та процедури. Універсального порогу «достатнього» зв’язку з природою або клінічного діагнозу за цими шкалами немає. Питання перекладу, надійності, валідності та нормативних показників належать до психометрики.
Як може формуватися зв’язок із природою
Природопов’язаність розвивається впродовж життя під впливом особистого досвіду, стосунків, доступності природних місць, родинних практик, освіти, культурних уявлень та повторюваних взаємодій із середовищем. Це робить її водночас відносно стійкою індивідуальною характеристикою й потенційно змінною якістю досвіду.
Ранній контакт із природою може стати джерелом особистих спогадів та прихильності, але дитячі переживання не визначають остаточно ставлення дорослої людини. Зв’язок може виникнути й пізніше через садівництво, турботу про місцеву водойму, спостереження за птахами, прогулянки або участь у відновленні зелених просторів.
Можливі також складні емоції: любов до природи іноді поєднується з болем через її пошкодження. Це не свідчить про патологію природопов’язаності. У психології екологічних змін переживання втрат та екологічного занепокоєння вивчають як окремі теми.
Що показують дослідження коротких практик
Рандомізоване дослідження Пассмор, Яржо і Бленч (2022) перевіряло двотижневу практику уважного спостереження за повсякденною природою у 65 дорослих. У групі практики зафіксували поліпшення деяких показників позитивного стану і природопов’язаності; невелика вибірка та короткий період спостереження обмежують узагальнення.
В іншому рандомізованому експерименті (Pocock та ін., 2023) учасники виконували короткі завдання, зосереджені на природі, протягом одного тижня. Дослідники аналізували вплив конкретних способів взаємодії на природопов’язаність, благополуччя й орієнтацію на захист природи. Такі результати підтримують ідею, що якість уваги до навколишнього світу може бути важливою поряд із кількістю часу надворі.
Мета таких практик — підтримати можливість особистого контакту з довкіллям. Вони не є стандартизованим лікуванням депресії, тривожного розладу чи посттравматичних симптомів.
Як підтримувати зв’язок із природою у повсякденному житті
Один із доступних способів — регулярно помічати природні явища у власному середовищі: зміну освітлення, сезонність дерев, пташині голоси, дощ, вітер або життя рослин поблизу дому. Можна спостерігати без спеціального обладнання, записувати враження чи повертатися до тих самих місць і порівнювати, як вони змінюються.
Для когось змістовнішою буде активна участь: догляд за кімнатними рослинами, вирощування зелені, громадське озеленення або природниче спостереження. Для інших — тиха прогулянка, фотографування, малювання чи читання на відкритому повітрі. Дослідження підтримують вивчення різних форматів, а особисті вподобання, фізична доступність і безпека залишаються важливими умовами.
Доступ до природи нерівномірний. Люди можуть жити в умовах забруднення, небезпечних територій, війни, переселення або безбар’єрної недоступності зелених зон. Жодна людина не повинна ризикувати безпекою, вирушати в небезпечне місце чи відчувати провину через неможливість проводити час надворі. Доступні природні об’єкти поблизу, спостереження з вікна або домашні рослини можуть бути особисто значущими, хоча наукові результати для цих способів не слід прирівнювати до досліджень парків і лісів.
Діти, підлітки та дорослі: чи однаковий цей зв’язок
Дитячі уявлення про природу можуть спиратися на дослідження, гру, цікавість та прив’язаність до знайомого місця. У дорослих більше значення можуть мати життєва історія, щоденні звички, особисті цінності й усвідомлені рішення. Ці відмінності потребують перевірки у конкретних вікових вибірках, оскільки не всі вікові закономірності відтворюються однаково.
Метааналіз Капальді та колег (2014) не встановив значущої ролі середнього віку вибірки як модератора зв’язку з щастям; натомість огляд метааналізів 2023 року відзначив недостатнє представлення дітей у сукупності досліджень. Вік, отже, не дає підстав прогнозувати природопов’язаність конкретної людини.
Чим природопов’язаність відрізняється від суміжних понять
Біофілія
Біофілія — ширша концепція людського тяжіння до живого світу, представлена в різних філософських і наукових традиціях. Природопов’язаність — конкретніший психологічний конструкт, який можна операціоналізувати й вимірювати. Про історію терміна й сучасне тлумачення читайте у статті «Біофілія».
Екологічна ідентичність
Екологічна ідентичність стосується того, яке місце природа і ставлення до довкілля посідають у самовизначенні людини. Вона перетинається з природопов’язаністю, проте сильна близькість до природи не обов’язково означає, що людина називає себе екологічною активісткою або організовує життя навколо відповідної ідентичності.
Прив’язаність до місця
Прив’язаність до місця стосується зв’язку з певним місцем — подвір’ям, узбережжям, лісом чи районом. Природопов’язаність може охоплювати загальне почуття спорідненості з живим світом незалежно від одного конкретного ландшафту. Ці переживання часто співіснують, але мають різні дослідницькі запитання.
Екологічна свідомість та проекологічна поведінка
Екологічна свідомість пов’язана зі знаннями, цінностями, уявленнями та оцінками взаємин суспільства з довкіллям. Проекологічна поведінка стосується конкретних дій. Природопов’язаність описує передусім суб’єктивну психологічну якість взаємин із природою, яка може бути пов’язана і з переконаннями, і з діями.
Наукові обмеження: що ще потрібно перевірити
По-перше, значна частина доказів походить із поперечних опитувань. Вони дозволяють встановлювати зв’язки між змінними в певний момент, але не послідовність причин і наслідків.
По-друге, дослідження використовують різні визначення природопов’язаності та різні шкали. Метааналіз 2019 року і метааналіз 2025 року демонструють, що метод вимірювання помітно впливає на отримані оцінки.
По-третє, чимало досліджень спираються на самозвіти. Намір сортувати відходи й реальна кількість відходів, яка потрапляє на перероблення, — різні результати. Для перевірки поведінкових ефектів потрібні незалежні вимірювання фактичних дій і тривалі спостереження.
По-четверте, більшість вибірок не представляє рівномірно всі культури, соціальні групи й умови проживання. Український контекст, у якому природа може бути пов’язана із досвідом війни, втратами, переміщенням та обмеженнями доступу, потребує власних якісних досліджень. Висновки міжнародних метааналізів доцільно перевіряти на локальних вибірках.
Часті запитання
Чи означає сильний зв’язок із природою, що людина щасливіша?
У середньому дослідження показують позитивний зв’язок із деякими показниками благополуччя. Його сила різна, а висновок про окрему людину за таким зв’язком зробити неможливо. Метааналіз 2014 року оцінював загальну асоціацію зі щастям як невелику.
Чи потрібно жити біля лісу або часто ходити в гори?
Ні. Доступність і частота контакту мають значення для окремих досліджуваних результатів, але природопов’язаність описує суб’єктивні взаємини. Вони можуть формуватися через значущі зустрічі з природними явищами в місті та в повсякденному житті.
Чи можна виміряти свій зв’язок із природою онлайн?
Існують наукові опитувальники, однак результат залежить від валідності перекладу, способу застосування й нормативної бази. Бал не визначає психічне здоров’я, моральні якості або «правильність» ставлення до довкілля.
Чи призводить близькість до природи до екологічної поведінки?
Між ними виявлено стійкий позитивний зв’язок. Його причинна структура, сила для різних дій і залежність від соціальних умов залишаються предметом досліджень. Поведінку також визначають доступні можливості, правила й матеріальні обставини.
Чи може зв’язок із природою спричиняти сумні емоції?
Так, близькість до значущого природного місця може супроводжуватися смутком через його втрату чи руйнування. Саме переживання є зрозумілою реакцією на важливу зміну. Коли тривалий дистрес істотно порушує сон, навчання, роботу або повсякденне життя, корисно звернутися по професійну психологічну чи медичну допомогу.
Чи варто спеціально розвивати природопов’язаність?
Якщо людині це цікаво й доступно, увага до природи може стати змістовною частиною повсякденного життя. Короткі експериментальні програми показали перспективні результати, однак універсальної схеми або гарантованого терапевтичного ефекту дослідники не встановили.
Пов’язані статті
Джерела
Barragan-Jason, G., Loreau, M., de Mazancourt, C., Singer, M. C., & Parmesan, C. (2023). Psychological and physical connections with nature improve both human well-being and nature conservation: A systematic review of meta-analyses. Biological Conservation, 277, 109842. https://doi.org/10.1016/j.biocon.2022.109842
Capaldi, C. A., Dopko, R. L., & Zelenski, J. M. (2014). The relationship between nature connectedness and happiness: A meta-analysis. Frontiers in Psychology, 5, 976. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2014.00976
Guazzini, A., Valdrighi, G., Fiorenza, M., & Duradoni, M. (2025). The Relationship Between Connectedness to Nature and Pro-Environmental Behaviors: A Systematic Review. Sustainability, 17(8), 3686. https://doi.org/10.3390/su17083686
Кряж, І. В. (2016). Суб’єктивна близькість із природою як чинник психологічного здоров’я особистості. Психологія і особистість. https://doi.org/10.33989/2226-4078.2016.1.162551
Mayer, F. S., & Frantz, C. M. (2004). The connectedness to nature scale: A measure of individuals’ feeling in community with nature. Journal of Environmental Psychology, 24(4), 503–515. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2004.10.001
Nisbet, E. K., Zelenski, J. M., & Murphy, S. A. (2009). The Nature Relatedness Scale: Linking Individuals’ Connection With Nature to Environmental Concern and Behavior. Environment and Behavior, 41(5), 715–740. https://doi.org/10.1177/0013916508318748
Passmore, H.-A., Yargeau, A., & Blench, J. (2022). Wellbeing in Winter: Testing the Noticing Nature Intervention During Winter Months. Frontiers in Psychology, 13, 840273. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2022.840273
Perrin, J. L., & Benassi, V. A. (2009). The connectedness to nature scale: A measure of emotional connection to nature? Journal of Environmental Psychology, 29(4), 434–440. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2009.03.003
Pocock, M. J. O., et al. (2023). The benefits of citizen science and nature-noticing activities for well-being, nature connectedness and pro-nature conservation behaviours. People and Nature, 5(2), 591–606. https://doi.org/10.1002/pan3.10432
Whitburn, J., Linklater, W., & Abrahamse, W. (2020). Meta-analysis of human connection to nature and proenvironmental behavior. Conservation Biology, 34(1), 180–193. https://doi.org/10.1111/cobi.13381
Zeng, Q., Yang, Z., Chen, Z., & Chen, P. (2025). The relationships between nature connectedness, nature contact, and positive psychological outcomes: A meta-analysis. Journal of Environmental Psychology, 105, 102675. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2025.102675