Показники системи охорони психічного здоров’я: охоплення, результативність і рівність
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Показники системи охорони психічного здоров’я — це визначені за єдиними правилами кількісні та якісні вимірювання, за допомогою яких оцінюють, наскільки служби відповідають потребам населення, чи доступна допомога різним групам людей, що відбувається після звернення і яких результатів досягає система. Показники охоплюють увесь шлях від наявності ресурсів до отриманої послуги, її безпеки, тривалості підтримки та змін у житті людини. Саме такий погляд на систему закладений у Комплексному плані дій ВООЗ у сфері психічного здоров’я на 2013–2030 роки.
Для оцінювання системи потрібні щонайменше три взаємопов’язані відповіді. Охоплення показує, яку частку людей із потребою вдалося забезпечити допомогою; результативність — що змінилося для тих, хто її отримав; рівність — наскільки ці можливості й результати розподілені між групами населення. Ресурси, час очікування, безперервність маршруту, захист прав і достовірність даних пояснюють, чому ці три виміри досягають різних значень.
Стаття присвячена саме системним показникам і правилам їх читання. Загальні стандарти якості розглядає матеріал про якість допомоги у сфері психічного здоров’я, а планування розміщення служб — окрема стаття про мережу послуг. Тут головним є питання: як відрізнити реальне поліпшення роботи системи від збільшення кількості звітних записів.
Що саме вимірюють показники системи психічного здоров’я
В оцінюванні корисно розділяти потребу населення, ресурси, доступність, отримання допомоги, процес надання послуг, результати та рівність. Таку багатовимірну рамку підтримує ОЕСР у порівняльному оцінюванні систем психічного здоров’я. Один високий показник не підтверджує успішності всієї системи: служба може виконувати багато консультацій, але залишатися недоступною в сільській місцевості, або демонструвати поліпшення стану тих, хто завершує лікування, втрачаючи з поля зору людей, які перервали допомогу.
Потреба, звернення і задоволена потреба
Потреба — це кількість людей, яким може бути корисна або клінічно показана відповідна допомога протягом визначеного періоду. Її оцінюють популяційними дослідженнями, репрезентативними опитуваннями, епідеміологічними моделями та перевіреними клінічними даними. Розрахунок потреби залежить від визначення стану, тяжкості, віку, контексту й того, який вид послуги розглядають. Психологічні труднощі, позитивний скринінг, встановлений діагноз і потреба в спеціалізованій послузі є різними категоріями.
Звернення — це факт контакту зі службою. Водночас контакт не гарантує завершеного обстеження, належного лікування, продовження підтримки або прийнятного результату. Тому обсяг звернень, кількість унікальних людей, кількість курсів допомоги та частка людей, які отримали допомогу відповідно до потреби, є окремими показниками.
Структура, процес і результат
Структурні показники характеризують кількість і розподіл фахівців, місць надання послуг, доступні години роботи, фінансування, інформаційні системи та обладнання. Процесні показники описують своєчасність першого контакту, виконання узгодженого плану, направлення, спостереження і безперервність допомоги. Результативні показники відображають зміни, які мають значення для людини й суспільства: стан здоров’я, функціонування, безпеку, участь у житті та можливість продовжувати звичайну діяльність.
Важливо фіксувати і небажані наслідки, і права людини. Формальна наявність протоколу ще не означає, що його виконують; невелика частка госпіталізацій сама по собі також не доводить якості, якщо людям з тяжкими станами складно потрапити до стаціонару. Підхід ВООЗ до якості медичної допомоги охоплює результативність, безпеку, орієнтацію на людину, своєчасність, справедливість, інтегрованість і ефективне використання ресурсів.
Охоплення послугами: головний знаменник
Охоплення допомогою — це частка людей із визначеною потребою, які фактично отримали відповідну послугу за визначений час. У базовому вигляді формула має такий вигляд:
Охоплення = кількість людей із визначеною потребою, які отримали зазначену послугу ÷ загальна кількість людей із такою потребою × 100 %.
Чисельник і знаменник повинні стосуватися однієї території, вікової групи, категорії потреби та періоду. Коли знаменником беруть усе населення, показник відображає використання послуг у популяції, а не охоплення тих, хто потребує допомоги. Коли використовують лише число людей, зареєстрованих у лікарні, із знаменника зникають ті, хто взагалі не потрапив до системи.
ВООЗ у Комплексному плані дій на 2013–2030 роки виокремлює охоплення послугами людей із психозами та депресією як індикаторні напрями. Це спосіб стежити за дуже різними потребами — тяжкими й поширеними психічними станами, а не повний перелік усіх видів допомоги.
Контактне, належне та ефективне охоплення
Контактне охоплення показує, яка частка людей хоча б один раз отримала послугу. Належне охоплення вимагає визначити достатній мінімум допомоги за обраними критеріями: наприклад, її тип, кількість контактів, тривалість і відповідність рекомендаціям. Ефективне охоплення додатково пов’язує отримання відповідної послуги з її якістю та корисним результатом; конкретний алгоритм залежить від стану й доступних вимірювань.
Ці рівні не слід змішувати. Людина, яка одержала одну коротку консультацію, входить до статистики контактів, але може не відповідати критеріям належного курсу допомоги. Дослідження Santomauro та співавторів у The Lancet Psychiatry00317-1) оцінило охоплення мінімально належним лікуванням великого депресивного розладу у 204 країнах і територіях за 2021 рік: глобальна модельна оцінка становила приблизно 9,1 %. Це оцінка за визначеними дослідниками критеріями, з невизначеністю та обмеженнями вихідних даних; вона не є часткою всіх людей, які хоча б раз зверталися по психологічну допомогу.
Чому два показники охоплення можуть суперечити один одному
Уявімо суто навчальний приклад: у районі приблизно 500 людей мають визначену потребу в певному виді допомоги; за рік 150 із них отримали хоча б одну послугу, а 60 — обсяг допомоги, який відповідає заздалегідь встановленим критеріям належності. Контактне охоплення дорівнюватиме 30 %, належне — 12 %. Наведені числа вигадані для пояснення методики й не описують жодну територію України.
Якщо за наступний рік консультацій стане удвічі більше, але вони припадатимуть переважно на тих самих людей, контактне охоплення може майже не змінитися. Для оцінки розвитку системи потрібно окремо знати кількість контактів, унікальних отримувачів, тих, хто розпочав курс, і тих, хто отримав достатню допомогу.
Доступність: чи може людина реально дістатися до послуги
Доступність — це можливість своєчасно знайти, розпочати й продовжити потрібну допомогу. Вона має географічний, фінансовий, організаційний, цифровий, мовний, культурний і фізичний виміри. Сам факт наявності закладу в області не доводить доступності для людини, яка не має транспорту, потребує перекладу чи доступного приміщення або не може оплатити супутні витрати.
Час до першого контакту та допомоги
Системі потрібні окремі часові вимірювання: від звернення до відповіді; від рішення про направлення до запису; від запису до першої оцінки; від встановлення потреби до початку допомоги; від виписки до наступного контакту. Кожний показник повинен мати однаковий початковий і кінцевий момент.
Середній час очікування приховує довгі затримки. Тому разом із медіаною варто показувати 90-й процентиль, частку людей, які чекали понад обґрунтований поріг, та кількість тих, хто не дочекався послуги. Пороги потрібно встановлювати відповідно до клінічної терміновості й локального стандарту; єдиний строк для всіх потреб даватиме хибну оцінку.
Територія, витрати та зручність маршруту
Географічну доступність оцінюють не лише кількістю закладів на 100 тисяч населення, а й реальною тривалістю поїздки, транспортною сполученістю, можливістю дистанційного контакту за клінічної доречності, наявністю потрібного фахівця та доступністю повторних відвідувань. Глобальна обсерваторія здоров’я ВООЗ розрізняє показники служб, ліжок, амбулаторних візитів і кадрових ресурсів; їх варто аналізувати разом із географією та потребами населення.
Фінансову доступність характеризують прямі витрати на послугу, платежі за ліки, проїзд, проживання, втрачений заробіток і ризик значних витрат домогосподарства. Безоплатна для пацієнта послуга не усуває автоматично витрат на дорогу або тривалий догляд. Огляд фінансового захисту в Україні, підготовлений ВООЗ у 2023 році, показує важливість вимірювання тягаря медичних витрат для різних груп домогосподарств; ці загальносистемні висновки не слід механічно приписувати лише психіатричній допомозі.
Невидимий бар’єр: люди, які не звернулися
Адміністративна статистика добре описує події, що відбулися всередині зареєстрованих служб. Вона зазвичай не показує людей, які хотіли отримати допомогу, але не знали маршруту, відмовилися через стигму, не змогли оплатити дорогу, не знайшли доступного формату або не довіряли збереженню конфіденційності. Тому потрібні репрезентативні опитування щодо незадоволеної потреби та причин незвернення, а також місцеві дослідження досвіду доступу. Про механізми цих труднощів окремо йдеться у статті «Бар’єри доступу до допомоги у сфері психічного здоров’я».
Ресурси та потужність системи: що стоїть за цифрами послуг
Кадровий показник зазвичай подають як число фахівців за професією на 100 тисяч населення. Але для реальної спроможності важливі кількість повних ставок, розподіл між закладами, обсяг роботи з пацієнтами, підготовка, супервізія, безпечне навантаження, відпустки та можливість залучати фахівців різних напрямів. Один працівник, записаний у двох організаціях, не повинен безпідставно перетворюватися на дві повні ставки.
Показники фінансування охоплюють видатки на охорону психічного здоров’я, частку в загальних витратах на охорону здоров’я, розподіл коштів за типами служб, вартість послуг і платежі з власної кишені. Важливо відокремлювати заплановані бюджети, фактичні видатки, договори, оплати та використані ресурси. Mental Health Atlas 2024 ВООЗ охоплює політики, фінансування, кадри, служби й інформаційні системи, що дозволяє порівнювати ці складові на системному рівні.
Кількість ліжок, прийомів, мобільних команд або укладених договорів є індикатором потенційної спроможності, а не безпосереднім доказом належного охоплення чи результативності. Реальна потужність залежить від того, хто може скористатися послугами, наскільки вони відповідають потребам і чи забезпечується наступний етап допомоги. Розгортання мережі та географічні методи оцінки докладніше описані в матеріалі про планування служб психічного здоров’я.
Результативність допомоги: які зміни мають значення
Результативність системи оцінюють на двох рівнях. На рівні людини фіксують зміни симптомів, функціонування, самопочуття, якості життя, участі в ухваленні рішень та досягнення особистих цілей. На рівні населення розглядають тенденції тягаря розладів, передчасної смертності, обмежень участі у навчанні чи праці, незадоволеної потреби й тривалого функціонування системи. Показники цих двох рівнів відповідають на різні питання.
Результати, про які повідомляє людина
Опитувальники результатів, які заповнює сама людина, можуть виявляти зміни, непомітні в статистиці відвідувань: здатність виконувати звичні справи, брати участь у стосунках і громадському житті, переносити повсякденні навантаження, відчувати підтримку. Потрібні зрозуміла для людини мова, валідований інструмент для відповідної групи та однакові правила повторного вимірювання. Погіршення оцінки не завжди означає провал допомоги: воно може відображати іншу тяжкість стану, зміну очікувань або нові життєві обставини.
ОЕСР у програмі вимірювання результатів та досвіду пацієнтів демонструє важливість самозвіту про психічне здоров’я, соціальне функціонування, благополуччя та координацію допомоги. Ці інструменти стосуються конкретних вибірок і умов їх застосування; використовувати їх для оцінки всіх психіатричних служб без адаптації та перевірки доречності неможливо.
Поліпшення стану, відновлення та повсякденне функціонування
Результат залежить від початкового стану, потреби та цілей людини. Для одних послуг важлива своєчасна стабілізація гострого стану, для інших — можливість жити вдома з підтримкою, повернутися до навчання або підтримувати прийнятну якість життя. Тому є сенс поєднувати узгоджені клінічні показники, функціональні виміри й індивідуально значущі результати.
Якщо служба звітує лише про тих, хто завершив програму, результат може бути завищений. Потрібно окремо показувати, скільки людей почало отримувати допомогу, скільки залишилося у спостереженні, хто вибув і чи відрізнялися початкові характеристики цих груп. У реєстрі показників бажано передбачати повторне вимірювання у встановлені строки та чітко повідомляти про неповні дані.
Повторні госпіталізації, кризи та смертність
Повторне звернення до невідкладної служби або госпіталізація після виписки можуть сигналізувати про недоліки маршруту, але залежать також від тяжкості стану, доступності стаціонару, соціальних обставин і спроможності амбулаторної мережі. Такі показники корисні для пошуку причин і вдосконалення організації допомоги після належного врахування відмінностей між групами.
Рівень смертності внаслідок самогубства є важливим популяційним показником у плані дій ВООЗ. Для аналізу тенденцій потрібно враховувати коректність реєстрації причин смерті, вік населення, чисельність і структуру груп, зміни системи обліку та статистичну невизначеність. Прив’язувати кожну зміну цього показника до роботи одного закладу некоректно; на ризики впливають численні соціальні й індивідуальні обставини.
Рівність і справедливість: для кого система працює
Рівність у вимірюванні системи означає, що показники аналізують окремо за групами, які можуть мати різний ризик незадоволеної потреби. Справедливість передбачає оцінювання усувних і необґрунтованих відмінностей у доступі та якості з урахуванням реальних потреб. Однакова кількість консультацій на людину в усіх районах не обов’язково означає справедливий розподіл, якщо поширеність складних станів і територіальні бар’єри різняться.
Які розрізи даних необхідні
До можливих розрізів належать вік, стать, територія проживання, міський або сільський тип місцевості, інвалідність, доступність пересування, соціально-економічні обставини, переміщення, мова спілкування та потреба в доступному форматі послуги. Обирають їх за законною можливістю збору даних, реальною значущістю й ризиком розкриття приватної інформації. Не кожен реєстр має право або технічну спроможність зберігати всі такі ознаки.
Для України особливо важливо документувати зміни місця проживання, перебої транспорту, різну роботу закладів, зміщення чисельності населення і території з обмеженою доступністю послуг. Водночас не можна автоматично трактувати всі відмінності між переміщеними й непереміщеними людьми як наслідок статусу переміщення: можуть відрізнятися вік, стан здоров’я, доступні служби, доходи та інші чинники.
Абсолютний розрив і відносне співвідношення
Припустімо, що належне охоплення певної допомоги в умовному місті становить 40 %, а у відповідній сільській групі — 20 %. Абсолютний розрив дорівнює 20 відсотковим пунктам, відносне співвідношення — 2 до 1. Обидва показники корисні: перший показує масштаб відмінності в частці населення, другий — відносну нерівність. Це навчальний приклад, а не статистика України.
Середнє загальнонаціональне охоплення може зростати, хоча найменш забезпечена група залишається без змін. Тому до загального показника додають групові значення, абсолютний і відносний розриви, динаміку цих розривів та інформацію про чисельність груп. За малих вибірок або рідкісних подій треба показувати інтервали невизначеності та захищати конфіденційність.
Чому потрібно співвідносити доступ із потребою
Однаковий рівень використання послуг не означає однакової забезпеченості за різної потреби. Порівняння має враховувати структуру населення, поширеність і тяжкість станів, доступність альтернативної підтримки та обмеження вимірювання. Аналітик повинен пояснити, які відмінності скориговано статистично, а які залишилися поза даними. ОЕСР прямо зазначає прогалини порівнюваних показників охоплення, досвіду пацієнтів і результатів, тож різні країни можуть мати неоднакову глибину вимірювання.
Неперервність допомоги, безпека і дотримання прав
Безперервність маршруту описують часткою людей, які після направлення фактично отримали наступну послугу, своєчасністю контакту після виписки, втратою зв’язку зі службою, узгодженістю плану між командами та доступністю довготривалого супроводу. Для кожного показника потрібно чітко встановити, кому наступний контакт був показаний, які строки є доцільними й як враховують відмову людини від послуги.
Безпеку оцінюють через небажані події, порушення прав, скарги, випадки застосування обмежувальних заходів, організаційні перевірки й те, як служба реагує на виявлені проблеми. Кількість скарг сама по собі двозначна: зростання може означати погіршення якості або появу безпечного й дієвого каналу повідомлення. Інструментарій ВООЗ QualityRights пропонує оцінювати якість і права людини у закладах психічного здоров’я разом.
Пацієнтський досвід доповнює медичну статистику: чи пояснили людині варіанти допомоги, чи поважали її рішення, чи почувалася вона в безпеці та чи було зрозуміло, що робити далі. Потрібно розрізняти досвід і задоволеність, а також враховувати, що люди, які бояться наслідків відповіді або не можуть заповнити анкету, часто залишаються за межами опитування. Докладні методи вимірювання досвіду належать окремому вузлу H01-40.
Де беруть дані: реєстри, опитування та дослідження
Адміністративні та медичні дані
Електронні медичні записи, журнали звернень, дані про направлення, договори та оплати показують, які події задокументувала система. Їхні сильні сторони — регулярність, охоплення великої кількості зафіксованих подій і можливість стежити за динамікою. Головні обмеження — неповна реєстрація, змінні правила кодування, дублікати, відмінність між послугою та унікальною людиною, неоднакова повнота даних різних надавачів і відсутність інформації про людей поза системою.
Дані про оплати не завжди тотожні даним про фактично надану допомогу; кількість договорів не дорівнює кількості працюючих фахівців. Для кожного показника слід публікувати назву джерела, визначення події, правила виключення дублікатів, період і дату оновлення.
Опитування населення та оцінювання потреб
Репрезентативне опитування допомагає оцінити поширеність потреби, незадоволену потребу, бар’єри незвернення, платежі та досвід людей, які не потрапили до адміністративних реєстрів. Проте відповіді можуть залежати від формулювання запитань, пам’яті, готовності повідомляти чутливі відомості й того, хто потрапив до вибірки. Потрібні прозоре зважування, опис вибірки, довірчі інтервали та окремий аналіз недостатньо представлених груп.
Дані закладу, маршруту та самозвіту
Аудит медичних записів, опитування користувачів, повторні вимірювання результатів, аналіз випадків та оцінка дотримання процедур дозволяють глибше вивчати якість. Їх варто поєднувати, а не підміняти одне одним. Mental Health Atlas 2024 наголошує на суттєвих прогалинах у можливості країн звітувати про реальне охоплення: зокрема, для оцінювання охоплення послугами людей із психозами достатні відомості змогли надати лише 22 країни. Саме тому офіційна відсутність показника має бути позначена як прогалина даних, а не як нульове охоплення.
Як читати показники в Україні
В Україні можна використовувати кілька офіційних джерел, кожне з яких відповідає на окреме питання. Аналітичні панелі НСЗУ містять інформацію про надавачів, договори, медичні послуги та інші адміністративні дані. Панель «Надавачі медичної допомоги за напрямом “Психологічна та психіатрична допомога”» корисна для перевірки наявності законтрактованих послуг за територією і видом допомоги. Вона показує мережу надавачів, а не частку всіх людей із потребою, які отримали належне лікування.
Панель статистики наданих послуг за договорами із НСЗУ дозволяє вивчати зареєстровані обсяги допомоги. Офіційне пояснення НСЗУ описує фільтри за областю, громадою, надавачем, пакетом і назвою послуги, статтю та віком. Перш ніж обчислювати відсоток охоплення, потрібно встановити, чи обрана таблиця рахує події, послуги або унікальних пацієнтів; який період і територію застосовано; хто включений до охоплення конкретного договору та яким зовнішнім джерелом оцінено загальну потребу.
Міністерство охорони здоров’я України повідомляло про затвердження плану на 2024–2026 роки до Концепції розвитку охорони психічного здоров’я до 2030 року, зокрема щодо стандартів, якості та розвитку послуг. Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX визначає правові та організаційні засади системи й був введений у дію 7 лютого 2026 року. Ці документи формують нормативний контекст; наукові індикатори й статистичні способи оцінювання потребують окремих визначень та методик.
ВООЗ у дослідженні фінансування послуг психічного здоров’я в Україні використовувала дані електронної системи охорони здоров’я для аналізу змін у наданні послуг. Поява нових моделей, зокрема команд у громаді та первинної допомоги, впливає на те, які події потрапляють до медичної статистики. Висновок про зростання кількості зареєстрованих послуг треба перевіряти разом із змінами обліку, чисельності населення, доступності та потреб.
Особливості вимірювання під час війни та переміщення
Кількість людей, які фактично проживають на певній території, змінюється; окремі заклади працюють із перервами або змінюють адресу; люди можуть отримувати допомогу в іншому регіоні. Тому зміна кількості послуг на 100 тисяч зареєстрованого населення іноді відображає зміну знаменника й маршруту, а не реальну зміну потреб. Для коректного аналізу потрібно зазначати джерело населення, стан територій, доступність реєстрації, часові обмеження й рівень невизначеності.
Опитування ВООЗ щодо потреб в охороні здоров’я населення України описувало транспортні, часові й фінансові бар’єри доступу в умовах війни. Воно стосувалося загалом медичної допомоги і конкретного періоду збору даних; використовувати його як актуальну на 2026 рік частку незадоволеної потреби саме в психіатричній допомозі не можна.
Як створити надійну систему показників у закладі, громаді або регіоні
Починати слід із питання управління. Наприклад: чи зменшився час до спеціалізованої консультації; чи збільшилася частка людей із визначеною потребою, які отримали допомогу; чи поліпшилася наступність після виписки; чи скоротився розрив між містом і селом. Для кожного запитання обирають один або кілька змістовних показників із чітким призначенням.
Паспорт показника
Паспорт повинен містити назву та мету вимірювання; чисельник і знаменник; одиницю; визначення цільової групи; джерело даних; територію; часовий інтервал; перелік включень і виключень; правила розрізнення людей та подій; потрібні групові розрізи; спосіб контролю пропусків; відповідального за якість даних; частоту оновлення; порядок інтерпретації та відомі обмеження. Без такого паспорта однакова назва показника може приховувати різні формули.
Показник має бути придатним до дії. Якщо зростає час очікування, управлінське рішення може стосуватися розкладу, кадрового забезпечення, сортування за терміновістю або перенаправлення. Якщо погіршуються результати, спершу перевіряють зміни тяжкості станів, складу пацієнтів, доступності повторного спостереження й повноти даних. Кількість вимірювань слід узгоджувати з кадровими й фінансовими можливостями, щоб звітність не витісняла допомогу.
Узгоджений мінімальний набір показників
Для первинної системної панелі доцільно передбачити: оцінену потребу населення; частку людей із потребою, які отримали контакт; частку з належною допомогою за чітко описаними критеріями; час від звернення до першої допомоги; втрату контакту та продовження маршруту; доступність закладів і фахівців; фінансові бар’єри; показники результату, безпеки та досвіду людини; нерівність основних показників за значущими групами; повноту й актуальність самих даних. Цей перелік є практичною редакційною рамкою для проєктування, а не затвердженим в Україні обов’язковим державним набором.
Контроль якості даних і захист приватності
Надійна інформаційна система перевіряє дублікати, пропущені записи, некоректні дати, зміну кодів і неочікувані стрибки значень. Під час публікації малих груп слід запобігати повторному встановленню особи за поєднанням території, віку, стану або події. Для порівняння закладів важливі обґрунтоване групування за тяжкістю й іншими чинниками ризику, прозорість алгоритму та достатній обсяг спостережень.
Добре організована панель показників має показувати також те, чого система не знає: частку відсутніх записів, обмеження знаменника, дату останнього оновлення, перерви в реєстрації та результати перевірки даних. Публікація тільки найкращих показників створює необґрунтоване уявлення про стан служб.
Типові помилки в інтерпретації статистики
Більше візитів означає більше охоплення?
Не обов’язково. Зростання відвідувань може бути пов’язане з повторними консультаціями тих самих людей, довшими курсами, зміною правил оплати чи обліку. Щоб оцінити охоплення, потрібно знати число людей із потребою та число унікальних отримувачів відповідної послуги.
Більше закладів означає кращий доступ?
Кількість закладів є одним із ресурсних індикаторів. Доступ залежить від фактичної роботи, штатів, розкладу, транспорту, доступності приміщень, вартості супутніх витрат і можливості продовжити допомогу. Розташування служб потрібно зіставляти з потребами населення.
Низька кількість повторних госпіталізацій доводить успіх?
Таку цифру потрібно тлумачити з урахуванням тяжкості станів, доступності ліжок, структури пацієнтів і роботи амбулаторної ланки. Важливим доповненням є своєчасний контакт після виписки, стан людини й неперервність підтримки.
Чи можна порівнювати області або країни за одним рейтингом?
Лише за умови узгоджених визначень, зіставних даних і прозорого врахування відмінностей у потребах, віці, міграції та обліку. Міжнародні звіти ВООЗ та ОЕСР корисні як порівняльні рамки, але пропуски й неоднакові методики обмежують прямі рейтинги. ОЕСР прямо вказує на значну неповноту частини індикаторів.
Чи означає відсутність даних, що послуг немає?
Відсутність вимірювання означає невідоме значення. Нуль означає, що відповідна подія відсутня в межах коректно визначеної та належно охопленої системи спостереження. Ці два випадки повинні відрізнятися у звіті, інакше управлінські рішення будуть спотворені.
Які показники важливі для людини, що звертається по допомогу?
На практичному рівні корисно з’ясувати, чи надає заклад потрібну послугу, який час очікування, чи передбачена оплата за договором із НСЗУ, як організоване повторне звернення, чи доступні зрозумілі пояснення та безпечний канал запитань. Пошук конкретного закладу й його послуг розглянуто у статті «Як знайти заклад психіатричної допомоги в Україні».
Як зрозуміти, що система справді поліпшується
Справжнє поліпшення можна описати узгодженою динамікою кількох показників: більше людей із потребою отримують належну допомогу; найтриваліші затримки скорочуються; маршрути стають безперервнішими; результати та досвід людей поліпшуються; безпека й права забезпечуються; відмінності між групами зменшуються; система точніше знає, кого вона охоплює, а хто залишається поза її послугами.
Вимірювання має завершуватися рішенням і повторною перевіркою. Якщо виявлено нерівність у доступі, аналізують її причини, змінюють організацію допомоги й перевіряють той самий показник за узгодженою методикою. За зміни способу розрахунку старий і новий ряди потрібно або перерахувати, або явно розмежувати. Система охорони психічного здоров’я стає підзвітною тоді, коли цифри дозволяють побачити реальні потреби й організувати конкретне поліпшення.
Пов’язані статті
Якість допомоги у сфері психічного здоров’я: стандарти та критерії — загальні характеристики якості, безпека і стандарти служби.
Планування мережі служб психічного здоров’я: потреби і територіальна доступність — як розподіляють мережу та оцінюють досяжність послуг.
Системи охорони психічного здоров’я: рівні, служби та принципи — структура системи та її складові.
Моделі організації психіатричної та психосоціальної допомоги — порівняння різних способів організації служб.
Фінансування послуг психічного здоров’я: страхування, бюджети та оплата — фінансові механізми, договори й оплата послуг.
Бар’єри доступу до допомоги у сфері психічного здоров’я — причини незвернення й нерівного доступу.
Система охорони психічного здоров’я в Україні — національна мережа служб та організація допомоги.
Як знайти заклад психіатричної допомоги в Україні — практичний пошук діючого надавача та його послуг.
Джерела
Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX. Чинний текст.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2012). WHO QualityRights Tool Kit: Assessing and Improving Quality and Human Rights in Mental Health and Social Care Facilities. Офіційна сторінка інструментарію.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Comprehensive Mental Health Action Plan 2013–2030. Офіційне видання.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). Mental Health Atlas 2024. Офіційне видання.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (без дати). Quality of Care. Тематичний ресурс.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (без дати). Mental Health Service Availability. Global Health Observatory. Показники служб і ресурсів.
Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я. (2023). Leveraging Health Financing to Strengthen Mental Health Services in Ukraine. Звіт.
Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я. (2023). Can People Afford to Pay for Health Care? New Evidence on Financial Protection in Ukraine. Звіт.
Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я. (2023). Health Needs Assessment of the Adult Population in Ukraine: Survey Report September 2022. Звіт.
Міністерство охорони здоров’я України. (2024). Якісні та безоплатні послуги з ментального здоров’я надаватимуть на всіх рівнях медичної допомоги: план заходів на 2024–2026 роки. Офіційне повідомлення.
Національна служба здоров’я України. (2025). Національна служба здоров’я України запустила новий дашборд «Статистика наданих послуг за договорами із НСЗУ». Офіційне повідомлення.
Національна служба здоров’я України. (без дати). Аналітичні панелі. Офіційний перелік.
Національна служба здоров’я України. (без дати). Надавачі медичної допомоги за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога». Офіційна панель.
Національна служба здоров’я України. (без дати). Статистика наданих послуг за договорами із НСЗУ. Офіційна панель.
Організація економічного співробітництва та розвитку. (2021). A New Benchmark for Mental Health Systems. Офіційне дослідження.
Організація економічного співробітництва та розвитку. (2025). Does Healthcare Deliver? Results from the Patient-Reported Indicator Surveys. Порівняння показників.
Santomauro, D. F., Vos, T., Whiteford, H. A., Chisholm, D., Saxena, S., & Ferrari, A. J. (2024). Service Coverage for Major Depressive Disorder: Estimated Rates of Minimally Adequate Treatment for 204 Countries and Territories in 2021. The Lancet Psychiatry, 11(12), 1012–1021. DOI00317-1).