Моделі організації психіатричної та психосоціальної допомоги
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Моделі організації психіатричної та психосоціальної допомоги описують, як система поєднує лікарні, амбулаторні служби, первинну медичну допомогу, команди в громаді та соціальну підтримку. Найповніша сучасна модель передбачає узгоджену мережу послуг: людина отримує допомогу відповідно до потреби, має можливість переходити між рівнями інтенсивності та продовжувати лікування й підтримку у звичному середовищі. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує розбудовувати доступні послуги, орієнтовані на людину, її відновлення й права, разом із безпечною спеціалізованою та лікарняною допомогою. ВООЗ, 2021; ВООЗ, 2022.
Ця стаття порівнює архітектури служб: де і ким надається допомога, як організовані переходи між ними, у чому сильні сторони й ризики кожного підходу та як ці принципи реалізуються в Україні. Конкретні діагностичні й лікувальні рішення ухвалюють відповідні фахівці в межах клінічного оцінювання.
Що означає модель організації допомоги
Модель організації допомоги — це спосіб розподілу відповідальності, ресурсів і послуг між установами та фахівцями. Вона визначає точки першого звернення, механізми скерування, наявність кризової допомоги, стаціонарів, амбулаторних консультацій, психосоціальних служб і тривалого супроводу. До моделі також належать фінансування, підготовка кадрів, спільні правила роботи, захист прав, обмін необхідною інформацією та перевірка результатів.
Важливо розрізняти три масштаби. Системна модель характеризує всю мережу послуг у країні чи регіоні. Організаційна модель описує, як взаємодіють конкретні служби або команди. Формат допомоги — це окремий спосіб її отримання, наприклад амбулаторна консультація, денна програма, домашній візит чи госпіталізація. Одну системну модель зазвичай утворюють кілька форматів і команд.
Психіатрична допомога охоплює медичне оцінювання, діагностику, лікування та спостереження за психічними розладами. Психосоціальна допомога може включати психологічну підтримку, відновлення повсякденних навичок, підтримку сім’ї, соціальну роботу, допомогу з освітою, працевлаштуванням і житлом. Їх поєднання важливе там, де стан людини впливає одночасно на здоров’я та участь у повсякденному житті. Міжсекторальний масштаб детально пояснює матеріал «Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка».
Основні моделі: коротке порівняння
Лікарняно-центрична модель зосереджує більшість спеціалізованих ресурсів у великих стаціонарних закладах. Амбулаторна модель робить основною точкою контакту консультації та лікування без цілодобового перебування. Модель допомоги в громаді вибудовує територіальну мережу команд і центрів поруч із місцем проживання. Інтегрована модель поєднує психічне здоров’я із загальною медициною та соціальними службами. Збалансована мережева модель забезпечує всі необхідні ланки й переходи між ними. Це аналітичні типи: реальні системи зазвичай поєднують їхні елементи.
Порівнювати моделі лише за кількістю лікарняних ліжок або консультацій помилково. Система може мати багато закладів, але залишати людину без допомоги після виписки; може розвивати підтримку в громаді, але мати критичну нестачу гострих стаціонарних місць. Визначальними стають доступність потрібної послуги, її якість, безперервність, безпека, права людини та результати для повсякденного життя. Торнікрофт і Танселла, 2013; ВООЗ, 2025.
Лікарняно-центрична модель
Історично психіатрична допомога в багатьох країнах концентрувалася у великих психіатричних лікарнях, іноді з тривалим перебуванням пацієнтів. Таку організацію підтримували окреме управління, окреме фінансування та інфраструктура, віддалена від загальної медицини й повсякденного життя. Лікарня забезпечує цілодобове спостереження, можливість інтенсивних втручань і реагування на окремі гострі стани, однак тривале інституційне проживання створює ризики ізоляції, втрати соціальних зв’язків та порушень прав. ВООЗ, 2021.
Сучасна лікарняна ланка залишається необхідною, коли оцінювання виявляє потребу в цілодобовій медичній допомозі, інтенсивному спостереженні або стаціонарному лікуванні. Питання полягає у відповідності госпіталізації клінічним показанням, забезпеченні гідних умов, мінімізації примусу й запланованому поверненні до амбулаторного супроводу. ВООЗ наводить приклади психіатричних служб у багатопрофільних лікарнях, інтегрованих із загальною системою охорони здоров’я та місцевими службами. ВООЗ: лікарняні служби, 2021.
Лікарняно-центрична мережа має найбільші труднощі тоді, коли стаціонар фактично замінює денні послуги, кризові альтернативи, підтримане проживання або довготривалу допомогу у громаді. Закриття ліжок саме по собі не створює нової мережі: для реформи потрібні підготовлені команди, стабільне фінансування, доступні ліки, підтримка після виписки та робочі механізми повернення до спеціалізованої допомоги.
Амбулаторна модель і спеціалізовані консультації
Амбулаторна допомога організована навколо консультацій психіатра, психолога або інших фахівців без постійного проживання в закладі. Людина може отримувати клінічне оцінювання, призначене лікування, психотерапевтичні втручання за показаннями та планові повторні огляди, залишаючись удома, продовжуючи навчання або роботу. Такий формат є важливою складовою багатьох систем охорони психічного здоров’я.
Межі амбулаторної моделі проявляються за відсутності механізму термінового реагування, підтримки між відвідуваннями, домашніх візитів і взаємодії із соціальними службами. Людина з істотними функціональними труднощами може пропускати прийоми, не мати можливості дістатися до закладу або втрачати зв’язок із лікуванням після гострого епізоду. Отже, сама доступність кабінету психіатра не розв’язує питання безперервності послуг.
Денний стаціонар, інтенсивні денні програми й структуровані амбулаторні служби можуть забезпечувати більшу інтенсивність допомоги без цілодобового перебування. Їх доступність, склад команди та показання залежать від місцевої мережі й правил конкретної програми; денну службу не слід автоматично вважати взаємозамінною із цілодобовим стаціонаром.
Модель психіатричної та психосоціальної допомоги в громаді
Допомога в громаді організовує послуги близько до місця життя людини, передбачає участь різних професій і взаємодію з наявними соціальними ресурсами. Її складовими можуть бути місцеві центри психічного здоров’я, амбулаторні команди, домашні відвідування, кризові послуги, підтримка рівних, допомога з житлом і зайнятістю. ВООЗ описує такі служби як елементи комплексної мережі, зосередженої на потребах, виборі та соціальній участі людини. ВООЗ: центри в громаді; ВООЗ: підтримане проживання.
Територіальний центр може забезпечувати консультації та командний супровід; виїзна служба — допомогу людям, яким складно регулярно відвідувати заклад; соціальні партнери — підтримку в питаннях житла, навчання, сімейних стосунків та участі в житті громади. Служби мають працювати з урахуванням добровільності, конфіденційності, безпечного обміну інформацією й доступності для людей із різними потребами. Детально про соціальний контекст розповідає стаття «Психічне здоров’я в громаді».
Модель допомоги в громаді потребує реальної інфраструктури. Без достатньої кількості фахівців, спеціалізованого консультування, доступних препаратів, кризового реагування, мобільності команд та підтримки сімей вона може залишатися лише організаційною назвою. Крім того, сам факт розташування послуг поруч із домом не доводить їхньої клінічної ефективності чи поваги до прав людини: ці характеристики необхідно перевіряти окремо.
Мобільні та інтенсивні команди
Виїзні міждисциплінарні команди можуть допомагати людям із комплексними потребами вдома або в інших доступних місцях, координувати медичні й соціальні послуги, підтримувати контакт після виписки. ВООЗ описує мобільну підтримку як один із компонентів комплексної мережі. В Україні організацію й практичні маршрути таких команд пояснює окремий матеріал «Мобільні мультидисциплінарні команди з психічного здоров’я». ВООЗ: виїзні служби, 2021.
Для частини дорослих із тяжкими психічними розладами досліджено інтенсивне ведення випадку та активну виїзну командну допомогу. Кокранівський огляд виявив можливе зменшення часу госпіталізації порівняно зі звичайною допомогою, особливо там, де до впровадження моделі госпіталізацій було багато; вплив на окремі інші результати залишається невизначеним. Ці висновки стосуються досліджених груп і умов, а не кожної мобільної команди чи всіх людей із психічними труднощами. Dieterich та ін., 2017.
Інтегрована модель: психічне здоров’я в загальній медицині та соціальних службах
Інтеграція означає організаційно оформлену взаємодію психіатричних, психологічних, соматичних та соціальних служб. На первинній ланці медичні працівники можуть розпізнавати проблеми психічного здоров’я, проводити відповідне оцінювання в межах своєї компетентності, надавати частину допомоги та своєчасно скеровувати до спеціалістів. Спеціалізовані фахівці забезпечують консультування, супервізію та ведення складніших станів. ВООЗ/Європа, 2025.
Практична інтеграція потребує зрозумілого розподілу ролей, маршруту зворотного зв’язку та спільного планування. Передача контакту іншого закладу без погодженого наступного кроку часто означає лише формальне скерування. Функціональна інтеграція передбачає, що зрозуміло, хто відповідає за подальший супровід, як передається мінімально необхідна інформація за правовими підставами та як людина повертається до звичної ланки допомоги.
ВООЗ у 2025 році виділила чотири організаційні стратегії для первинної медичної допомоги: навчання працівників, залучення фахівців психічного здоров’я до первинних команд, зміцнення зв’язків зі спеціалізованою ланкою та співпрацю з іншими секторами. Реалізація потребує ресурсів, управління, фінансування й підготовки кадрів. Огляд політики ВООЗ/Європа.
Окремий приклад — модель спільного ведення, за якої команда первинної ланки системно взаємодіє з фахівцями психічного здоров’я, а перебіг допомоги відстежують за погодженим планом. Кокранівський огляд рандомізованих досліджень засвідчив кращі результати для частини дорослих із депресією та тривожними розладами порівняно зі звичайною допомогою. Результати цього огляду не можна переносити на всі психічні стани чи будь-яке міжвідомче партнерство. Archer та ін., 2012.
Коли неспеціалізованих працівників навчають виконувати визначені завдання з підтримкою спеціалістів, ідеться про розподіл завдань. Для нього потрібні межі компетентності, навчання, алгоритми безпечного скерування та супервізія. Науково обґрунтовані рекомендації для частини таких втручань містить настанова ВООЗ mhGAP, третє видання. Українську первинну ланку окремо розглянуто у статті «Допомога у сфері психічного здоров’я на первинній ланці».
Збалансована мережева модель
Дослідники Ґрем Торнікрофт і Мікеле Танселла запропонували модель збалансованої допомоги, у якій спеціалізована лікарняна й громадська допомога становлять єдину систему. До базових компонентів належать доступна первинна ланка, амбулаторні консультації, територіальні команди, гостра стаціонарна допомога, підтримка проживання та відновлення соціального функціонування. Розвиток додаткових спеціалізованих служб залежить від ресурсів і потреб населення. Це рамка організації системи, сформована на підставі огляду даних та експертного досвіду, а не окреме клінічне втручання з універсальним гарантованим ефектом. Thornicroft & Tansella, 2013.
У збалансованій мережі стаціонар доступний тоді, коли потрібна інтенсивна допомога; амбулаторна команда підтримує лікування без відриву від життя; первинна ланка забезпечує ранній контакт і допомогу в межах компетентності; кризові й соціальні служби дозволяють реагувати на зміни потреб; після виписки продовжується спостереження та супровід. Відповідальність розподілена так, щоб людина не залишалася наодинці з переходами між установами.
Оцінюючи збалансованість, слід враховувати реальний попит, транспортну доступність, інтенсивність послуг, кадрове забезпечення та здатність швидко реагувати на загострення. Дискусія про співвідношення лікарняних і громадських ресурсів має спиратися на місцеві потреби й перевірювані результати, а не на одну нормативну цифру ліжок. Thornicroft & Tansella, 2013.
Як поєднуються моделі на різних етапах допомоги
Перший контакт і первинне оцінювання
Першим контактом може бути сімейний лікар, спеціалізований амбулаторний заклад, центр психічного здоров’я або інша доступна служба залежно від ситуації й національних правил. Спочатку з’ясовують потребу, терміновість, ризики для безпеки та доречний рівень допомоги. Психологічні труднощі, окремі симптоми й результати скринінгу потребують професійного тлумачення; діагноз встановлюють за результатами відповідного клінічного оцінювання.
Планове спеціалізоване лікування
Коли потрібне спеціалізоване оцінювання або лікування, людина може отримувати амбулаторну допомогу з узгодженими повторними оглядами. Для поєднаних психічних і фізичних станів важливі співпраця психіатра із сімейним лікарем та погоджене ведення соматичних ризиків. За складних психосоціальних потреб залучають соціальні служби й інші ресурси відповідно до потреб та згоди людини.
Гостра криза й стаціонарна допомога
Гостра криза може вимагати термінового медичного оцінювання, кризової служби або госпіталізації. Вибір визначають клінічні показання, доступні безпечні альтернативи, законодавчі вимоги та права людини. ВООЗ описує кризові служби, спрямовані на підтримку людини з повагою до її прав, і наголошує на необхідності зв’язку між кризовими та іншими компонентами мережі. ВООЗ: кризові служби, 2021.
Якщо існує безпосередня небезпека для життя або здоров’я, тяжке порушення поведінки чи інший невідкладний медичний стан, потрібна негайна екстрена допомога. Інформаційна стаття не дозволяє визначити показання до госпіталізації за окремою ознакою; рішення приймається відповідно до клінічної ситуації та чинного права.
Повернення додому, відновлення й тривала підтримка
Після стаціонару або інтенсивної програми система має забезпечити зрозумілий план подальшого догляду: узгоджений контакт із наступною службою, інформацію про призначене лікування, можливість повторного оцінювання, реагування на погіршення та необхідну соціальну підтримку. Організаційною ознакою якості є фактичне продовження допомоги, а не лише наявність письмової виписки.
Чим відрізняються система, рівень, програма й команда
Рівні допомоги характеризують інтенсивність і складність послуг: первинна, спеціалізована амбулаторна, стаціонарна та інші форми залежно від країни. Організаційна модель визначає, як ці рівні пов’язані. Поетапна допомога описує правила посилення або зменшення інтенсивності за потребою. Спільне ведення регулює роботу команди та фахових консультацій. Інтенсивне ведення випадку визначає обсяг координованого супроводу для окремих людей із комплексними потребами. Усе це може співіснувати в одній мережі.
Центр ментального здоров’я, мобільна команда або психіатричне відділення є конкретною службою чи форматом у складі системи. Їхня назва сама по собі не встановлює ні стандарту доказовості кожного втручання, ні того, кому воно показане, ні можливості безоплатного отримання послуг у конкретній установі.
Які умови роблять модель дієвою
Доступність і територіальна справедливість
Доступність охоплює відстань і транспорт, години роботи, можливість звернутися без зайвих процедур, фінансові умови, безбар’єрність, зрозумілу інформацію, мовну й культурну прийнятність, конфіденційність і відповідність дитячим та дорослим потребам. Питання варто оцінювати з позиції людини, якій потрібна конкретна послуга, а не лише за середньою кількістю установ у регіоні. ВООЗ: звіт про світову систему психічного здоров’я.
Додаткові перешкоди виникають через стигму, страх розголошення, витрати часу, недовіру та попередній негативний досвід. Їхній психологічний і соціальний механізм розкрито у статті «Бар’єри доступу до допомоги у сфері психічного здоров’я».
Кадри, супервізія та підтримка команд
Модель потребує психіатрів, психологів, медичних сестер, сімейних лікарів, соціальних працівників, фахівців із реабілітації та інших професій відповідно до визначених функцій. Розподіл повноважень, навчання, регулярна супервізія та механізми консультацій зі спеціалістами впливають на реальну спроможність команди. Передавання завдань без підготовки й фахової підтримки створює ризик невчасного розпізнавання складних станів. ВООЗ mhGAP, 2023.
Фінансування та правила взаємодії
Фінансування має охоплювати не лише госпіталізацію або разову консультацію, а й координування, подальше спостереження, роботу мобільних команд і відповідні компоненти психосоціальної підтримки. Окремі бюджети медичного й соціального секторів можуть ускладнювати погоджене надання послуг. Організаційне рішення включає домовленості про відповідальність, допустимий обмін даними, контроль якості, доступність для людей з інвалідністю та участь користувачів послуг у вдосконаленні служб.
Права людини й безпека
Якісна модель поважає гідність, волю та правоздатність людини, забезпечує можливість отримати зрозумілу інформацію, брати участь у рішеннях і повідомляти про проблеми безпеки. Потреби у захисті прав і підтримуваному прийнятті рішень необхідно враховувати в усіх ланках мережі. Нормативну й практичну рамку цього підходу викладає ВООЗ, 2021.
Як моделі організації допомоги представлені в Україні у 2026 році
Українська система розвиває поєднання первинної медичної допомоги, спеціалізованих амбулаторних і стаціонарних послуг, центрів ментального здоров’я та мобільних мультидисциплінарних команд. Нормативну рамку розширив Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX від 15 січня 2025 року, введений у дію 7 лютого 2026 року. Він визначає правові, організаційні, економічні й соціальні засади системи, включаючи комплексний підхід і міжсекторну співпрацю. Закон № 4223-IX.
План заходів на 2024–2026 роки для реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров’я до 2030 року передбачає навчання фахівців, розвиток первинної ланки, центрів ментального здоров’я та мобільних команд, удосконалення стандартів і координацію між установами. Це програмні цілі й організаційні заходи: їхнє закріплення в плані саме по собі не означає однакової фактичної доступності послуг у кожній громаді. МОЗ України.
За повідомленням НСЗУ від 4 березня 2026 року, у мережі діяли 195 центрів ментального здоров’я, створених на базі багатопрофільних лікарень. Це показник на вказану дату, а не гарантована поточна кількість для будь-якого населеного пункту. Такі центри надають спеціалізовану допомогу та можуть координувати психосоціальну підтримку. НСЗУ: мережа центрів. Як саме працюють центри й як звернутися, пояснює окрема стаття ХАБу.
Програма медичних гарантій на 2026 рік охоплює різні пакети медичних послуг, зокрема первинну, спеціалізовану амбулаторну, стаціонарну й окремі послуги психічного здоров’я. Безоплатність визначають конкретний пакет, його умови та чинний договір закладу з НСЗУ. Сама наявність вивіски «центр» або «психіатрична допомога» не підтверджує, що всі можливі послуги закладу оплачуються Програмою. НСЗУ: безоплатні послуги ПМГ-2026.
Узагальнену будову саме української мережі та точки звернення розкрито у статті «Система охорони психічного здоров’я в Україні». Практичний маршрут безоплатної психологічної допомоги через НСЗУ й сімейного лікаря має окремий канонічний матеріал «Де отримати безоплатну психологічну допомогу в Україні».
Що змінюють війна, переміщення й нерівномірна доступність
Пошкодження інфраструктури, переміщення людей і нерівномірність кадрових ресурсів ускладнюють безперервність допомоги в Україні. Для прифронтових та віддалених територій важливими можуть бути мобільні формати, підтримка первинної ланки, безпечні маршрути скерування й узгодження з гуманітарними та соціальними службами. ВООЗ відзначала ці пріоритети у своїй програмі підтримки України на 2026 рік. ВООЗ/Європа, 2026.
Для людини, яка змінила місце проживання або втратила контакт зі своєю командою, важливо відновити доступ до фахівця, уточнити поточні призначення, місце подальших оглядів і наявні послуги. Звичайний порядок звернення та територіальна доступність можуть змінюватися; фактичні умови необхідно перевіряти безпосередньо у закладі й через офіційні канали НСЗУ.
Як обрати відповідну організацію допомоги: практичні ситуації
Планова консультація при психологічних труднощах
Коли людина має психологічні труднощі й потребує планової оцінки, доцільно почати з доступної компетентної служби: сімейного лікаря, психолога чи спеціалізованої консультації залежно від ситуації. Завдання системи — допомогти визначити, чи достатньо підтримки на поточному рівні, чи потрібні інші послуги. За наявності невизначеності щодо характеру симптомів важливе професійне оцінювання, а не самостійне встановлення діагнозу.
Потрібне тривале спостереження та соціальна підтримка
Коли допомога охоплює медичні, побутові й соціальні потреби, корисно з’ясувати, хто координує план, чи є можливість роботи команди, як забезпечують контакти між зустрічами та чи доступна підтримка за місцем проживання. Мобільна або територіальна модель може бути доречною залежно від критеріїв відповідної служби. Координацію конкретного випадку висвітлює матеріал «Кейс-менеджмент у сфері психічного здоров’я».
Потрібна інтенсивна допомога або підтримка після виписки
За потреби гострого спеціалізованого втручання рішення про формат ухвалюють фахівці після оцінювання стану та безпеки. Якщо людина повертається після стаціонару, варто уточнити наступний контакт, необхідні огляди, призначення, спосіб отримання допомоги при погіршенні та відповідальну службу. Саме в таких переходах стає помітно, чи працює організаційна модель як узгоджена мережа.
Як оцінюють якість і результативність різних моделей
Результативність мережі оцінюють за кількома групами показників. Перша — доступ: охоплення людей із потребою в допомозі, час до відповідної послуги, територіальна й фінансова доступність. Друга — процес: безпечне скерування, координація, продовження допомоги після виписки, підготовка персоналу та дотримання стандартів. Третя — результати: зміни симптомів, функціонування, якості життя, досвіду користувачів і порушень прав. Четверта — ресурси: справедливість розподілу, витрати, навантаження на команду та стійкість мережі. ВООЗ використовує багатовимірні індикатори у Mental Health Atlas 2024.
Один показник не визначає загальної якості. Зниження кількості госпіталізацій може відображати успішну підтримку в громаді, зміну структури потреб або обмеження доступу до стаціонару. Зростання кількості консультацій може означати краще охоплення або повторні контакти без належного результату. Тому кількісні дані слід аналізувати разом із клінічними, соціальними й правовими результатами, враховуючи склад пацієнтів та місцеві умови.
Міжнародні системи різняться рівнем ресурсів, правовими рамками та доступністю фахівців. Ефект командної допомоги, встановлений у певній групі, не можна автоматично вважати доказом результативності будь-якої нової мережі. Оцінюють відповідність моделі потребам населення, точність її впровадження й фактичні результати.
Поширені запитання
Чи є допомога в громаді повною заміною психіатричної лікарні?
Комплексна мережа передбачає доступні послуги в громаді та відповідну стаціонарну допомогу за клінічними показаннями. Їхнє співвідношення визначають потреби населення, можливості безпечної підтримки та ресурси. Thornicroft & Tansella, 2013.
Чи означає інтегрована модель, що сімейний лікар лікує будь-який психічний розлад?
Інтеграція визначає узгоджену роботу ланок. Сімейний лікар надає допомогу в межах власної компетентності та умов відповідних програм, а спеціалізовані фахівці залучаються за потреби. Якісна модель передбачає доступ до консультацій, скерування й супервізії. ВООЗ/Європа, 2025.
Чим модель у громаді відрізняється від амбулаторного прийому?
Амбулаторний прийом — формат консультації без цілодобового перебування. Модель у громаді охоплює мережу послуг, яка може включати амбулаторні консультації, домашні візити, командний супровід, кризову допомогу, соціальні сервіси та підтримку повсякденного функціонування.
Чи всі центри ментального здоров’я надають однакові послуги?
Фактичний склад команди, обсяг послуг, години роботи й умови звернення можуть відрізнятися. Для безоплатних медичних послуг потрібно перевіряти відповідний пакет і договір із НСЗУ. НСЗУ: Програма медичних гарантій 2026.
Яка модель найкраща для всіх?
Універсальної моделі з однаковими результатами для всіх станів, вікових груп і територій дослідження не встановлюють. Якісна система поєднує кілька організаційних рішень, орієнтується на місцеві потреби, забезпечує безпечні переходи й перевіряє результативність. Для людини важливі своєчасний доступ до відповідної послуги, зрозумілий маршрут і безперервний контакт із командою.
Висновок
Сучасна організація психіатричної та психосоціальної допомоги спирається на мережеву взаємодію первинних, спеціалізованих, лікарняних, громадських і соціальних служб. Моделі відрізняються розташуванням ресурсів, інтенсивністю послуг, ролями фахівців та механізмами координації. Їхня практична цінність визначається відповідністю потребам людини, доступністю, безперервністю, дотриманням прав і перевірюваними результатами.
Пов’язані статті
Система охорони психічного здоров’я в Україні: як вона влаштована і куди звертатися — національна структура та служби.
Психічне здоров’я в громаді: як організована підтримка поруч із місцем проживання — громадський рівень підтримки.
Центри ментального здоров’я в Україні: яку допомогу надають і як звернутися — можливості спеціалізованих центрів.
Мобільні мультидисциплінарні команди з психічного здоров’я: кому і як вони допомагають — виїзний формат.
Допомога у сфері психічного здоров’я на первинній ланці: роль сімейного лікаря — інтеграція в первинну медицину.
Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка: що це і як працює — міжсекторальна підтримка.
Кейс-менеджмент у сфері психічного здоров’я: що це — координація конкретного випадку.
Джерела
Archer, J., Bower, P., Gilbody, S., et al. (2012). Collaborative care for depression and anxiety problems. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD006525. https://doi.org/10.1002/14651858.CD006525.pub2.
Dieterich, M., Irving, C. B., Bergman, H., et al. (2017). Intensive case management for severe mental illness. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD007906. https://doi.org/10.1002/14651858.CD007906.pub3.
Thornicroft, G., & Tansella, M. (2013a). The balanced care model for global mental health. Psychological Medicine, 43(4), 849–863. https://doi.org/10.1017/S0033291712001420.
Thornicroft, G., & Tansella, M. (2013b). The balanced care model: The case for both hospital- and community-based mental healthcare. British Journal of Psychiatry, 202(4), 246–248. https://doi.org/10.1192/bjp.bp.112.111377.
Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX (введений у дію 07.02.2026). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4223-20.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Community mental health centres: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025769.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Community outreach mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025806.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Guidance on community mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025707.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Hospital-based mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025745.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Mental health crisis services: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025721.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Supported living services for mental health: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025820.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2022). World mental health report: Transforming mental health for all. https://www.who.int/publications-detail-redirect/9789240049338.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2023). Mental Health Gap Action Programme guideline, third edition. https://www.who.int/publications/i/item/9789240084278.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). Mental Health Atlas 2024. https://www.who.int/publications/i/item/9789240114487.
Всесвітня організація охорони здоров’я, Європейське регіональне бюро. (2025). Scaling up mental health services within the PHC approach: Lessons from the WHO European Region. https://www.who.int/europe/publications/i/item/WHO-EURO-2025-11303-51075-77740.
Всесвітня організація охорони здоров’я, Європейське регіональне бюро. (2026). Ukraine: WHO seeks US$ 42 million in 2026 to protect health care as war enters its fifth year. https://www.who.int/europe/news/item/06-02-2026-ukraine--who-seeks-us-42-million-in-2026-to-protect-health-care-as-war-enters-its-fifth-year.
Міністерство охорони здоров’я України. (2024). Якісні та безоплатні послуги з ментального здоров’я надаватимуть на всіх рівнях медичної допомоги — план заходів на 2024–2026 роки. https://moz.gov.ua/uk/yakisni-ta-bezoplatni-poslugi-z-mentalnogo-zdorov-ya-nadavatimut-na-vsih-rivnyah-medichnoyi-dopomogi-zatverdzheno-plan-zahodiv-na-2024-2026-roki.
Національна служба здоров’я України. (2026). 195 центрів ментального здоров’я: безоплатна допомога по всій Україні (4 березня). https://nszu.gov.ua/news/195-tsentriv-mentalnoho-zdorovia-bezoplatna-dopom.
Національна служба здоров’я України. (2026). Безоплатні послуги в Програмі медичних гарантій 2026. https://nszu.gov.ua/gromadianam/bezoplatni-poslugi-v-programi-medicnix-garantii-20-1.