Організація психосоціальної допомоги після ракетних ударів та масових обстрілів
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Організація психосоціальної допомоги після ракетних ударів та масових обстрілів — це узгоджене реагування рятувальних, медичних, соціальних, освітніх і гуманітарних служб, яке забезпечує постраждалим безпеку, достовірну інформацію, доступ до необхідних послуг, підтримку близьких і спеціалізовану допомогу за показаннями. Роботу організовують як послідовний маршрут: безпека й медична допомога → виявлення нагальних потреб → перша психологічна допомога → захист і перенаправлення → подальший супровід.
Головний принцип полягає в тому, що психологічне реагування вбудоване у загальну систему цивільного захисту. Медичне сортування, порятунок людей, захист від повторних ударів і усунення небезпеки мають безумовний оперативний пріоритет. Психосоціальна команда допомагає зменшувати додаткові ризики, долати інформаційну невизначеність і відновлювати доступ до соціальних зв’язків та служб. Саме таку міжсекторальну модель описують рекомендації IASC.
Чому після масового обстрілу потрібна скоординована система
Удар по житловому кварталу або цивільній інфраструктурі одночасно породжує різні потреби. Частина людей травмована фізично, інші чекають звісток про близьких, шукають ліки, прихисток, документи, воду чи транспорт. Діти можуть загубити дорослих, люди з інвалідністю — втратити засоби підтримки або доступний маршрут евакуації, а люди з хронічними захворюваннями — залишитися без лікування. Поруч працюють рятувальники й медики, які самі перебувають під впливом тривалого навантаження.
Масове реагування має зменшувати хаос у передачі інформації та усувати прогалини між службами. Наприклад, після першої розмови з волонтером людині може бути потрібне термінове відновлення доступу до ліків; направлення до психолога без вирішення цього питання буде неповним. І навпаки, організація тимчасового житла не вирішує необхідності спеціалізованої допомоги людині зі значними порушеннями поведінки, свідомості чи безпеки.
Психологічні реакції постраждалих різноманітні: страх, плач, гнів, тремтіння, заціпеніння, проблеми зі сном, небажання говорити. Їх слід розуміти в контексті події, фізичного стану та подальших обставин життя. Окремі реакції не означають психіатричного діагнозу. ВООЗ відрізняє поширений дистрес у надзвичайних ситуаціях від розладів, що потребують клінічного оцінювання.
Перші хвилини: фізична безпека та екстрені служби
Місце ракетного влучання залишається небезпечним через можливість повторної атаки, пожежі, обвалення конструкцій, уламків і вибухонебезпечних предметів. Доступ до небезпечної ділянки визначають уповноважені служби. Працівники психологічного та гуманітарного напряму не заходять у нестабільні будівлі і не створюють перешкод для евакуації, медичного транспорту та пошуково-рятувальних робіт.
В Україні за інформацією ДСНС 112 є єдиним номером для повідомлення про надзвичайні ситуації; 101 — рятувальна служба, 102 — поліція, 103 — екстрена медична допомога. За поранень, порушення дихання, непритомності, судом, сильного головного болю після ударної хвилі, значної сплутаності свідомості або небезпечної кровотечі необхідне медичне реагування. Людині із цими проявами не варто автоматично пояснювати стан панічною реакцією: можливі фізичні ушкодження, зокрема черепно-мозкова травма.
Координатор психосоціальної відповіді узгоджує з керівником оперативного реагування місце для безпечного прийому постраждалих, доступні канали зв’язку й порядок перенаправлення. Фахівці допомагають у зоні, де фізична загроза вже оцінена відповідними службами.
Розподіл відповідальності
Рятувальні підрозділи управляють загрозами, здійснюють пошук, евакуацію та порятунок. Медичні працівники проводять сортування, стабілізацію, лікування та госпіталізацію. Поліція виконує завдання охорони місця події, захисту громадського порядку, розшуку й документування відповідно до повноважень. Місцева влада та соціальні служби відповідають за свої напрями тимчасового розміщення, соціального захисту й відновлення доступу до послуг.
Підготовлені спеціалісти та неспеціалісти психосоціальної підтримки працюють із нагальними немедичними потребами, допомагають людині зорієнтуватися, надають першу психологічну допомогу й сприяють безпечному зв’язку з відповідними службами. Їхня роль не охоплює самостійного встановлення діагнозів, визначення медичної терміновості або призначення лікування.
Пункт психосоціальної підтримки: місце, доступність і функції
Пункт допомоги можна розгорнути у визначеній безпечній частині приймального центру, укриття, медичного закладу чи іншого погодженого простору. Ключова умова — доступність без ризику для постраждалих і без перешкод для основних рятувальних маршрутів. Організатори позначають місце зрозумілими вказівниками, встановлюють інформаційний контакт із медиками та службами евакуації.
У пункті потрібні зрозумілі інструкції, місце для відпочинку, питна вода за можливості, контактні дані служб, приватна зона для чутливих розмов і доступний шлях для людей з обмеженою мобільністю. Слід урахувати потреби людей із порушеннями слуху, зору, комунікації, людей похилого віку, дітей та осіб, які не можуть перебувати у натовпі. Захист гідності та доступ до базових потреб є частиною гуманітарних стандартів Sphere Handbook.
Доцільно розділяти потоки звернень. Інформація про воду, житло й транспорт може надаватися в загальній зоні. Відомості про стан здоров’я, досвід насильства, можливий ризик самопошкодження або пошук конкретної дитини обговорюють приватно та передають лише уповноваженим фахівцям відповідно до законодавства й професійних правил.
Практичні питання облаштування цих пунктів розкрито у статті «Психосоціальна підтримка в пунктах гуманітарної допомоги та центрах прийому».
Перша психологічна допомога на місці та в пунктах прийому
Перша психологічна допомога — гуманна, уважна та практична підтримка людини після тяжкої події. Посібник ВООЗ для працівників на місцях пропонує три взаємопов’язані дії: спостерігати за безпекою й потребами, уважно слухати без примусу та допомагати відновлювати зв’язок із людьми й послугами.
Розмову починають із представлення та запитання, чи потрібна допомога. Далі уточнюють, чи є невідкладна потреба, що турбує людину найбільше та який крок вона готова зробити. Допомога може полягати в пошуку близького, супроводі до інформаційної точки, отриманні ліків або зрозумілому поясненні медичного маршруту. Декому достатньо спокійної присутності та води, інші просять поговорити. Відмова від розмови заслуговує на повагу.
Людині не пропонують відтворювати хід обстрілу, називати подробиці загибелі близьких чи брати участь в обов’язковому груповому обговоренні. Не потрібно переконувати, що «все вже минуло», коли загроза триває. Слід відокремлювати перевірену інформацію від припущень. Детальніший алгоритм подано в статті «Перша психологічна допомога: принципи, алгоритм і межі застосування».
Доказовий статус першої психологічної допомоги
Перша психологічна допомога є міжнародно рекомендованою гуманітарною практикою підтримки, проте ефективність її різних програм для психічного здоров’я залишається предметом досліджень. Систематичний огляд Hermosilla та співавторів, опублікований у 2023 році, охопив 12 досліджень за участю 1437 людей. Автори описали обнадійливі результати, але вказали на істотну неоднорідність програм, високий ризик систематичних похибок і недостатню якість доказів для однозначної оцінки результативності.
Тому коректно відокремлювати рекомендовані принципи гуманної допомоги від тверджень про доведене лікування чи профілактику ПТСР. Перша психологічна допомога не замінює клінічних втручань і не є універсальним способом запобігти всім психічним наслідкам обстрілу.
Оцінювання потреб і розмежування рівнів терміновості
Після медичного сортування команда визначає практичні, соціальні, захисні й психосоціальні потреби. Для цього достатньо короткого добровільного контакту: чи має людина безпечне місце, чи знає, де близькі, чи потрібні ліки, їжа, транспорт або допомога з дитиною; чи є можливість самостійно дістатися відповідної служби. Анкетування не повинне заважати порятунку та створювати додатковий тиск.
Потреби зручно розглядати через кілька маршрутів, які можуть поєднуватися. Перший — екстрений медичний маршрут при пораненнях, небезпечному порушенні свідомості, підозрі на психоз, гострій суїцидальній небезпеці, судомах, важкому збудженні або іншій загрозі здоров’ю. Оцінку здійснює компетентна медична служба. Керівництво mhGAP для гуманітарних умов допомагає клінічним працівникам працювати з психічними, неврологічними й пов’язаними з уживанням речовин станами за обмежених ресурсів.
Другий — захисний і соціальний маршрут: дитина без супроводу, людина без житла, постраждала від насильства особа, людина з інвалідністю без доступного транспорту, хронічно хвора людина без необхідних препаратів. У таких випадках головним результатом є доступ до відповідної служби, а не проведення психологічної бесіди.
Третій — підтримка людей із вираженим, але не невідкладним дистресом. Їм можуть бути корисні достовірна інформація, контакт із близькими, практична допомога та можливість повторного звернення. Якщо симптоми зберігаються, наростають або істотно порушують життя, потрібна професійна оцінка. Жоден окремий симптом чи результат опитувальника не дорівнює діагнозу.
Системне оцінювання на рівні громади, зокрема виявлення груп, які не можуть дістатися пункту допомоги, висвітлено в матеріалі «Оцінювання психосоціальних потреб населення після катастрофи».
Маршрутизація між службами та безперервність допомоги
Надійне перенаправлення означає, що постраждалий отримує реальну можливість скористатися потрібною послугою. Команда має знати актуальні адреси, години роботи, доступність, обмеження прийому, контакт відповідальної особи й необхідність супроводу. Для важких станів важливе пряме передавання між уповноваженими службами, а не формальна видача номера телефону.
Практична карта послуг охоплює екстрену медицину, первинну медичну допомогу, спеціалізовані служби психічного здоров’я, тимчасове житло, соціальний захист, допомогу родинам із дітьми, підтримку постраждалих від насильства, правові та гуманітарні послуги. Усі контакти регулярно звіряють, оскільки під час масштабної надзвичайної ситуації окремі установи можуть бути пошкоджені, перевантажені або переміщені.
Якщо людина погодилася на подальший зв’язок, уповноважений працівник може перевірити, чи вдалося скористатися послугою та чи потрібне альтернативне направлення. Для цього збирають лише необхідні персональні дані. Інформація про лікування, пережите насильство, ризик самопошкодження та місце перебування дитини підлягає особливому захисту.
Мінімальний пакет послуг IASC систематизує пріоритетні дії, координацію, захист, підтримку на рівні громад і зв’язок із системою охорони здоров’я. Це гуманітарний стандарт організації мінімально необхідної відповіді, а не доказ клінічної ефективності кожного його компонента.
Координація служб, волонтерів та інформації
Після великого обстрілу до роботи залучаються різні організації, і кожна може мати власні процедури обліку й підтримки. Координаційна група визначає відповідальних за контакт із рятувальниками, медиками, соціальними службами, місцями тимчасового проживання та захистом дітей. Також потрібні чіткі правила роботи з конфіденційною інформацією й маршрут розв’язання ситуацій, коли потрібну послугу тимчасово неможливо надати.
На практиці корисні два різні інструменти. Перший — спільна карта служб із контактами, географією, функціями та доступністю. Другий — захищений механізм передачі конкретного звернення між працівниками, які мають повноваження. Не слід створювати загальнодоступну таблицю з історіями травми, діагнозами й контактними даними всіх постраждалих.
Комунікацію з населенням будують на перевірених повідомленнях. Люди мають знати, де доступні медична допомога, пошук близьких, реєстрація пошкодженого житла, прихисток і підтримка. Якщо інформацію ще уточнюють, це слід називати прямо та пояснювати, де перевірити оновлення. Публікація фотографій постраждалих, дітей і чутливих розповідей заради звітності створює додаткові ризики.
Більше про міжвідомчу модель роботи розповідає стаття «Координація служб ПЗПСП у гуманітарному реагуванні». Загальна архітектура системи психічного здоров’я та психосоціальної підтримки визначена IASC Guidelines.
Діти, літні люди та групи з підвищеними потребами
Дитині після обстрілу важливо залишатися з безпечним дорослим, отримувати зрозумілі пояснення та зберігати зв’язок із родиною. Якщо дитина перебуває без супроводу, її захист і возз’єднання з близькими організовують уповноважені служби. Дитину не примушують публічно переказувати пережиту подію, а інформацію про родину надають відповідно до її віку й лише в межах перевірених фактів. Особливості підтримки наведено в статті «Перша психологічна допомога дітям після надзвичайної події».
Літнім людям можуть бути потрібні ліки, слухові апарати, окуляри, доступний транспорт, допомога з документами та зв’язок із доглядальниками. Людям із руховими, сенсорними, інтелектуальними або психосоціальними порушеннями необхідні доступні шляхи пересування та комунікації, а також можливість отримувати інформацію у зручному форматі. Організатори не повинні вважати, що людина автоматично має супровід або може стояти у довгій черзі.
Вагітні, породіллі й родини з немовлятами можуть потребувати спеціальних побутових умов і швидкого медичного доступу. Людям із тяжкими психічними станами важливо забезпечити безперервність клінічної допомоги та доступ до призначених ліків. Постраждалим від сексуального чи домашнього насильства пропонують безпечний конфіденційний шлях до спеціалізованих служб; розкриття деталей перед загальною чергою неприпустиме.
Психосоціальна підтримка працівників реагування
Рятувальники, медики, диспетчери, соціальні працівники й волонтери можуть працювати в умовах повторної загрози, виснаження, великої кількості звернень і нестачі відпочинку. Підтримка команд передбачає адекватні зміни, можливість харчування і сну, чіткий розподіл ролей, відпочинок, підтримку колег і доступ до конфіденційного професійного звернення.
Оперативний розбір інциденту потрібен для координації й удосконалення дій, але його не слід змішувати з примусовим психологічним обговоренням пережитих емоцій. Настанова NICE щодо ПТСР рекомендує не використовувати психологічно сфокусований дебрифінг для профілактики або лікування ПТСР. Працівникам можна запропонувати підтримку добровільно, з повагою до приватності.
Допомога силами неспеціалістів можлива за належної підготовки, встановлених компетенцій, супервізії й доступної маршрутизації. Про це розповідає матеріал «Допомога силами підготовлених неспеціалістів під час гуманітарних криз».
Наступні дні та тижні: підтримка після гострої фази
Потреби змінюються після завершення першого реагування. Люди зосереджуються на житлі, лікуванні травм, документах, роботі, навчанні дітей, поверненні до щоденної діяльності та пошуку близьких. В умовах повторних обстрілів ці завдання ускладнюються тривалою небезпекою. Тому система повинна зберігати можливість повторного контакту, оновлювати інформацію та забезпечувати сталі маршрути до послуг.
Психологічний стан частини постраждалих поступово поліпшується за підтримки близьких і відновлення життєвих умов. Іншим потрібне професійне оцінювання. За настановою NICE вибір клінічної допомоги залежить від проявів, ступеня порушень і часу після травматичної події. Клінічні втручання призначають за показаннями; їх не застосовують автоматично до всіх свідків обстрілу.
Водночас відновлення соціальних зв’язків, доступу до освіти, базового забезпечення й роботи місцевих служб має власне значення. Психосоціальна програма має бути пов’язана з фактичними умовами життя людей, а не обмежуватися календарем консультацій.
Як оцінювати результативність реагування
Обсяг роботи можна відстежувати за кількістю контактів, звернень і направлень, але ці показники не описують повної якості. Потрібно знати, чи людина реально отримала послугу, чи була допомога доступною для дітей та людей з інвалідністю, чи правильно працювали термінові маршрути, чи виникали затримки, повторне опитування або порушення приватності.
Корисні показники включають час отримання інформації, доступність пунктів підтримки, завершеність направлень, можливість повторного звернення, наявність скарг, безпеку роботи команд і участь самої громади в плануванні. Зворотний зв’язок збирають добровільно та без обов’язкового відтворення травматичних деталей. Рамка моніторингу IASC пропонує системний підхід до оцінювання програм ПЗПСП.
Необхідно розрізняти якість організації послуг та доведену терапевтичну ефективність втручань. Висока відвідуваність пункту свідчить про попит і доступ, але не доводить запобігання ПТСР або іншому розладу. Для таких висновків потрібні відповідні дослідження з належними методами.
Організаційний алгоритм для громади
До події місцева система визначає партнерів, безпечні локації, контакти, процедури перенаправлення, доступні формати інформації й правила захисту даних. Під час обстрілу працюють офіційні служби порятунку й медицини, а психосоціальна команда розгортається тільки в узгодженій зоні. Після стабілізації обстановки встановлюють інформаційну точку, перевіряють маршрути, розподіляють запити за потребами й забезпечують приватне звернення для складних випадків.
У наступні дні переглядають карту служб, перевіряють успішність направлень, відстежують проблеми доступності й планують довшу підтримку. Команди аналізують організаційні труднощі, покращують підготовку та зберігають корисні партнерства до наступної надзвичайної ситуації. Така логіка узгоджується з IASC Minimum Service Package.
Поширені запитання
Чи потрібен психолог усім людям, які пережили обстріл?
Усім потрібні доступ до безпеки, інформації та необхідної допомоги, проте потреба в психологічній консультації визначається індивідуально. Частині людей достатньо практичної підтримки та контакту з близькими; за значних або тривалих труднощів доречне професійне оцінювання.
Чи потрібно докладно розповідати про подію?
Ні. Перша психологічна допомога поважає добровільність. Примусове відтворення події або односеансовий психологічний дебрифінг не рекомендовані як профілактика ПТСР. Це відображає настанова NICE.
Що важливіше: психологічна бесіда чи практична підтримка?
Пріоритет визначає конкретна потреба. Після поранення першою потрібна медична допомога; за втрати житла — безпечне розміщення; за розлуки з дитиною — відповідна процедура захисту й пошуку; за психічним станом, який загрожує життю, — невідкладна оцінка.
Чи може волонтер надавати першу психологічну допомогу?
Так, за належної підготовки та в межах своєї ролі. Діагностика й лікування психічних розладів, медичне сортування й невідкладне лікування залишаються повноваженнями медичних фахівців.
Що робити, якщо після обстрілу людина дезорієнтована, знепритомніла або має проблеми з диханням?
Викликати екстрену медичну допомогу за 103 або повідомити 112. Ці прояви можуть мати фізичні причини, тому їх необхідно оцінювати як можливі невідкладні стани. Номери підтверджені ДСНС.
Як допомогти людині, яка не хоче спілкуватися з психологом?
Пояснити доступні послуги, запропонувати воду, транспорт, зв’язок із близькими, тимчасовий прихисток чи іншу необхідну практичну допомогу. Залишити інформацію для добровільного повторного звернення.
Пов’язані статті
Джерела
Hermosilla, S., Forthal, S., Sadowska, K., Magill, E. B., Watson, P., & Pike, K. M. (2023). We need to build the evidence: A systematic review of psychological first aid on mental health and well-being. Journal of Traumatic Stress, 36(1), 5–16. https://doi.org/10.1002/jts.22888.
Inter-Agency Standing Committee. (2007). Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings. Документ.
Inter-Agency Standing Committee. (2022). Mental Health and Psychosocial Support Minimum Service Package. Документ.
Inter-Agency Standing Committee. (2021). Common Monitoring and Evaluation Framework for Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings. Документ.
Міністерство внутрішніх справ України / ДСНС. Екстрені служби України: контакти допомоги у надзвичайних ситуаціях. Офіційна сторінка.
National Institute for Health and Care Excellence. (2018). Post-traumatic stress disorder: NICE guideline NG116. Настанова.
Sphere Association. (2018). The Sphere Handbook: Humanitarian Charter and Minimum Standards in Humanitarian Response. Довідник.
World Health Organization, War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological First Aid: Guide for Field Workers. Документ.
World Health Organization & UNHCR. (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide. Документ.
World Health Organization. Mental Health in Emergencies. Інформаційний матеріал.