Лікарняна і громадська психіатрична допомога: як обирають форму послуги
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Лікарняна і громадська психіатрична допомога — це взаємопов’язані форми організації послуг для людей, які потребують професійного оцінювання, лікування, спостереження і психосоціальної підтримки. У лікарняних умовах команда може забезпечити цілодобовий медичний нагляд та інтенсивні втручання. Допомога у громаді організовує лікування й підтримку поряд із місцем проживання: в амбулаторії, центрі ментального здоров’я, під час домашнього візиту або через міждисциплінарний супровід. Форму послуги обирають за клінічною потребою, рівнем необхідної безпеки, побажаннями й правами людини та реальними можливостями доступних служб. ВООЗ: настанови щодо громадських служб.
Громадська психіатрична допомога в цьому контексті означає допомогу в громаді, тобто у звичному життєвому середовищі людини. Її надають заклади охорони здоров’я, команди психічного здоров’я, соціальні служби й партнерські організації. Термін стосується способу організації допомоги, а не виключно комунальної форми власності чи громадських організацій. Стаціонар теж може бути частиною інтегрованої мережі, якщо забезпечує зв’язок із амбулаторними командами та підготовку повернення людини додому. ВООЗ: лікарняні служби, орієнтовані на людину.
Ця стаття пояснює, як практично порівнюють дві форми послуг, коли допомога в громаді може відповідати потребам людини, коли розглядають госпіталізацію та як забезпечують перехід між ними. Системні моделі мережі докладніше пояснено в матеріалі «Моделі організації психіатричної та психосоціальної допомоги».
Що насправді порівнюють: місце, інтенсивність і наступність допомоги
Місце надання послуги — лише одна ознака. Для вибору потрібні відповіді на питання, хто проводить огляд, як часто команда контактує з людиною, чи потрібне цілодобове спостереження, як організовано невідкладний контакт і хто продовжить підтримку після зміни стану. Одна й та сама людина в різні періоди може користуватися амбулаторними консультаціями, інтенсивною домашньою підтримкою, денною програмою та короткочасним перебуванням у стаціонарі.
Амбулаторна допомога передбачає консультації, лікування та контроль стану без цілодобового перебування. Громадська міждисциплінарна команда може додавати координування випадку, роботу із сім’єю за згодою людини та виїзди за місцем проживання. Денний стаціонар або інша денна програма пропонує інтенсивні заняття чи лікувальні заходи протягом дня з поверненням додому. Цілодобовий стаціонар забезпечує перебування в закладі й постійну доступність персоналу. Про призначення кожної ланки йдеться в статті «Рівні допомоги при психічних розладах».
Поняття «психічне здоров’я в громаді» також використовують у контексті профілактики, громадських ресурсів і потреб населення. Ці питання описані в окремому матеріалі про психічне здоров’я в громаді. Предмет цього матеріалу вужчий: вибір організаційної форми психіатричної послуги для конкретної людини.
Лікарняна психіатрична допомога: які завдання виконує стаціонар
Стаціонарний формат розглядають, коли людина потребує інтенсивного медичного спостереження, допомоги та безпечних умов, які неможливо належно організувати в наявній позалікарняній службі. У лікарні можуть оперативно оцінювати зміни психічного й фізичного стану, проводити необхідні обстеження, координувати лікування, забезпечувати догляд і залучати інших медичних фахівців. Організацію стаціонарної допомоги в Україні регулює Порядок МОЗ, затверджений наказом № 2085.
Серед ситуацій, які потребують термінової професійної оцінки форми допомоги, — гостре погіршення стану з потребою в постійному нагляді, небезпечні для здоров’я порушення поведінки, серйозні труднощі із задоволенням базових потреб, складні соматичні прояви, які потребують медичного спостереження, або відсутність можливості забезпечити достатню безпеку вдома та в амбулаторній службі. Це приклади клінічних обставин, а не критерії самостійного встановлення показань до госпіталізації.
Сам психіатричний діагноз, факт звернення по допомогу або переживання психологічної кризи не означають автоматичної необхідності лікарняного перебування. Команда оцінює конкретний стан, ризики, здатність людини отримувати допомогу поза лікарнею та доступність інших безпечних форм послуги. Детальний порядок пояснює стаття «Психіатричний стаціонар: коли потрібна госпіталізація та як вона відбувається».
Що дає лікарняний формат
Перевага стаціонару полягає в можливості поєднати безперервний доступ до персоналу, організоване спостереження, лікування та допомогу в разі раптових змін стану. Належно організована госпіталізація може забезпечити стабілізацію гострої ситуації, комплексне оцінювання потреб і створення плану подальшого супроводу.
Кожна госпіталізація має мати зрозумілу мету та критерії перегляду потреби в перебуванні. Із самого початку варто обговорювати, які завдання вирішує лікарня, за яких умов стане можливою виписка, хто продовжить лікування і як будуть організовані побут та соціальна підтримка. NICE NG53: переходи між стаціонаром і громадою.
Обмеження і ризики лікарняного перебування
Перебування поза домом може переривати навчання, роботу, сімейні зв’язки та звичний ритм життя. Тривале перебування в ізольованих установах створює ризики обмеження автономії, соціального відчуження та неналежного поводження, особливо там, де відсутні ефективні механізми захисту прав і незалежного контролю. ВООЗ рекомендує розвивати людиноцентричні лікарняні служби, інтегровані з громадами та загальною медициною. ВООЗ: Hospital-based mental health services.
Якість стаціонару визначають професійні компетенції та доступність персоналу, умови перебування, участь пацієнта в рішеннях, інформована згода, конфіденційність, захист від примусу й насильства, увага до фізичного здоров’я та реальний маршрут після виписки. Велика кількість ліжок чи спеціалізована назва лікарні самі по собі не доводять високої якості послуги.
Громадська психіатрична допомога: що входить до послуг
Громадський формат поєднує лікування з підтримкою повсякденного життя. Людина може отримувати консультації психіатра, необхідні медичні призначення й спостереження, психологічну та психосоціальну підтримку, допомогу соціального працівника, консультації для родини за згодою людини та підтримку від мобільної команди. Такий спосіб організації особливо важливий, коли потреби тривають місяцями або роками й пов’язані із житлом, навчанням, працею, доглядом та соціальною участю. ВООЗ: Guidance on community mental health services.
Громадський формат може бути доволі інтенсивним. У деяких системах кризові домашні команди забезпечують часті контакти в гострий період; інші команди ведуть складні випадки протягом тривалого часу. Проте звичайна амбулаторна консультація раз на кілька тижнів, щоденна домашня кризова допомога та мобільний супровід за окремим графіком — різні послуги з різними ресурсами. Їхні можливості необхідно перевіряти в конкретного надавача. Bergamaschi та співавт., 2024.
Сильні сторони допомоги поруч із домом
Допомога в громаді дозволяє зберігати звичне соціальне середовище, підтримувати стосунки та залучатися до повсякденних справ під час лікування. За належного ресурсного забезпечення вона полегшує координацію медичних і соціальних послуг, зменшує потребу в поїздках до віддалених закладів і допомагає будувати тривалий контакт із командою. ВООЗ розглядає інтегровані громадські послуги як важливу складову системи, орієнтованої на права, відновлення та участь людини в рішеннях. ВООЗ, 2021.
Можливість отримувати послуги у звичному середовищі має особливу цінність, коли після гострого епізоду потрібні контроль лікування, підтримка самообслуговування, відновлення соціальних контактів або допомога з поверненням до роботи чи навчання. Відповідні послуги мають доповнювати одна одну відповідно до індивідуального плану.
Коли громадської допомоги може бути недостатньо
Громадська служба має забезпечувати потрібну частоту контактів, можливість швидкого очного огляду, доступ до ліків і зрозумілий кризовий маршрут. Якщо в конкретного центру немає потрібних фахівців, виїзної команди, термінового контакту або можливості належного медичного спостереження, він не завжди може замінити стаціонар у гострій ситуації.
Брак житла чи підтримки близьких ускладнює організацію позалікарняної допомоги, але водночас свідчить про потребу розглядати соціальні служби, підтримане проживання та координований супровід. Тривала госпіталізація лише через відсутність соціальних ресурсів не розв’язує причину такої потреби. ВООЗ: громадські служби й підтримане проживання.
За якими критеріями обирають форму психіатричної допомоги
Рішення ухвалюють на основі комплексного клінічного оцінювання та обговорення з людиною. Орієнтиром є достатньо інтенсивна допомога, яку можна організувати безпечно, своєчасно і з дотриманням прав пацієнта. Вибір переглядають у разі зміни стану, доступності служб або життєвих умов.
Потреба в цілодобовому медичному спостереженні
Коли стан потребує постійного нагляду, частих медичних рішень або допомоги в будь-який час доби, команда може рекомендувати госпіталізацію. Коли достатньо планових оглядів, доступного кризового контакту та підтримки в громаді, можлива позалікарняна форма. Важливо оцінити фактичні можливості служби, а не лише її назву.
Безпека й повсякденне функціонування
Фахівці з’ясовують характер конкретних ризиків, їхню динаміку, стан свідомості, можливість задовольняти основні фізіологічні потреби, підтримувати догляд за собою та звертатися по допомогу. Окремий симптом, результат опитувальника або назва розладу не замінюють індивідуальної оцінки. За безпосередньої загрози життю чи здоров’ю потрібна невідкладна допомога.
Бажання людини, інформована згода і права
Обговорюють мету послуги, реальні альтернативи, можливі переваги та обмеження кожної форми. Важливо дізнатися про потреби в перекладі, доступній інформації, підтримці комунікації, збереженні зв’язку з близькими та захисті приватності. Добровільна допомога і госпіталізація без згоди мають різні правові підстави й процедури, які визначає Закон України «Про психіатричну допомогу».
Частота контактів та інтенсивність команди
Необхідно з’ясувати, як швидко команда може організувати повторний огляд, хто доступний у кризі, чи можливий домашній візит і як відбувається передавання клінічно важливої інформації. Для частини людей зі складними та повторюваними потребами інтенсивне ведення випадку може поліпшувати зв’язок зі службою і скорочувати деякі показники перебування в лікарні порівняно зі стандартним супроводом. Cochrane: intensive case management.
Супутнє фізичне здоров’я і життєві обставини
На форму допомоги впливають фізичні захворювання, потреба в медичному догляді, обмеження мобільності, відстань до закладу, доступ до ліків та соціальна підтримка. Під час переходу між службами потрібне узгодження психіатричного і соматичного лікування, а також реальних побутових умов. NICE NG53.
Наступність і можливість змінити формат
План передбачає відповідального фахівця, наступну зустріч, спосіб зв’язку в разі погіршення та процедуру переходу до інтенсивнішої або менш інтенсивної допомоги. Часто маршрут розвивається поступово: стаціонар → часті контакти команди → планове амбулаторне спостереження. Детальніше — «Безперервність допомоги у психічному здоров’ї».
Коли можна залишатися в громаді, а коли потрібне нове оцінювання
За стабільного стану, наявності узгодженого плану, доступу до ліків і фахівця та достатньої підтримки часто доцільним є амбулаторний або командний громадський формат. Він дозволяє підтримувати лікування й повсякденне функціонування без цілодобового перебування в лікарні. Про конкретні види позалікарняних консультацій розповідає «Амбулаторна психіатрична допомога».
Якщо стан помітно погіршується, виникає серйозна загроза безпеці, істотно змінюється здатність до самообслуговування або поточна команда не може забезпечити необхідного медичного нагляду, потрібен оперативний повторний огляд. Після нього можуть змінити частоту контактів, залучити кризову команду, запропонувати денну програму чи госпіталізацію. Перехід до інтенсивнішого формату є відповіддю на зміну потреби.
Якщо є безпосередня небезпека для життя або здоров’я, тяжке порушення свідомості, підозра на отруєння чи інший невідкладний стан, телефонуйте 103 або 112. Повідомте оператору адресу, спостережувані прояви, можливі травми чи отруєння та виконуйте вказівки. Офіційна інформація МВС про 112.
Що показують дослідження про громадські та лікарняні моделі
ВООЗ рекомендує інтегровані послуги психічного здоров’я у громаді, лікарняну допомогу з повагою до прав людини та підтримку переходів між ними. Це насамперед рекомендації з організації системи й якості послуг. Вони не означають, що конкретна домашня команда завжди ефективніша за стаціонар для будь-якого пацієнта. Порівняння результатів потребує врахування діагностичних груп, тяжкості стану, ресурсів, безпеки та місцевих умов. ВООЗ: громадські послуги; ВООЗ: лікарняні послуги.
У систематичному огляді Cochrane 2017 року, що охопив 40 рандомізованих досліджень за участю 7524 людей із тяжкими психічними розладами, інтенсивне ведення випадку порівняно зі стандартним супроводом було пов’язане з деяким скороченням кількості днів перебування у стаціонарі та кращим утриманням контакту зі службою. Якість доказів для різних результатів коливалася, а перевага щодо тривалості госпіталізації в порівнянні з іншими формами ведення випадку залишалася невизначеною. Це дані про конкретну організаційну модель і групу пацієнтів. Dieterich та співавт., Cochrane.
Систематичний огляд Bergamaschi та співавторів 2024 року узагальнив 13 досліджень характеристик людей, які отримували інтенсивне домашнє лікування в гострій психіатричній кризі. Автори знайшли асоціації між результатами та окремими соціальними й клінічними характеристиками, зокрема зайнятістю, доходом і залученням сім’ї. Ці спостереження не створюють універсальної шкали вибору між домом і лікарнею та не дозволяють переносити результат на служби з іншим кадровим забезпеченням. Bergamaschi та співавт., 2024.
Кількість госпіталізацій і ліжко-днів — корисні, але неповні показники. Для оцінки служби важливі також безпека, самопочуття, повсякденне функціонування, задоволеність і досвід пацієнта, доступність та дотримання прав. Скорочення лікарняних ліжок без створення дієвих громадських альтернатив здатне погіршити доступ до належної допомоги.
Як організовані лікарняні й громадські психіатричні послуги в Україні
В Україні Програма медичних гарантій включає стаціонарну психіатричну допомогу, амбулаторні послуги та окремий пакет психосоціальної і психіатричної допомоги в центрах ментального здоров’я й мобільними мультидисциплінарними командами. НСЗУ оплачує медичні послуги законтрактованих надавачів відповідно до умов конкретного пакета. Тому для практичного вибору потрібно з’ясувати, яку саме послугу має право і можливість надавати конкретний заклад. НСЗУ: Програма медичних гарантій 2026.
Центр ментального здоров’я і мобільна команда
Умови закупівлі послуг НСЗУ для центрів ментального здоров’я передбачають амбулаторний формат та/або роботу мобільної мультидисциплінарної команди за місцем проживання чи перебування людини. Підставами для надання відповідної послуги названо самозвернення, направлення лікаря первинної медичної допомоги або лікуючого лікаря. Умови описують організаційну можливість надання допомоги в громаді, але конкретна інтенсивність та доступність виїздів залежать від потреби і можливостей команди. НСЗУ: умови закупівлі на 2026 рік.
Під час звернення уточніть, чи працюють амбулаторна й мобільна частини послуги, як записатися, чи потрібен огляд у приміщенні закладу, чи можливе відвідування вдома, як швидко проводять повторну оцінку та хто відповідає за дії під час погіршення. Наявність назви «центр ментального здоров’я» не гарантує щоденних домашніх відвідувань або цілодобової кризової служби.
Психіатричний стаціонар у Програмі медичних гарантій
Для стаціонарного пакета НСЗУ передбачає психіатричну оцінку, визначення потреби в госпіталізації, лікування та індивідуальне планування. Звернення може відбуватися за направленням лікаря, самостійно, через екстрену доставку або переведення за встановленими правилами. Госпіталізацію проводять після професійного оцінювання стану, дотримуючись законодавчих вимог. НСЗУ: психіатрична допомога у стаціонарі.
Вимоги до організації допомоги встановлює наказ МОЗ № 2085, а доступ до послуг, що фінансуються державою, слід перевіряти за актуальними умовами договору з НСЗУ. Назва лікарні, форма власності чи розташування не дають повного уявлення про перелік доступних безоплатних послуг.
Як перевірити форму допомоги на практиці
Спершу визначте, чи потрібні планова консультація, регулярне спеціалізоване спостереження, інтенсивний командний супровід або невідкладний огляд. Обговоріть це з лікарем, який супроводжує людину, та уточніть у вибраному закладі перелік послуг, умови доступу, можливість направлення й передачі інформації до іншої команди. Загальний практичний маршрут описано у статті «Як обрати маршрут допомоги при психологічних і психіатричних труднощах».
Уточнити державні гарантії та законтрактованих надавачів можна через офіційні ресурси НСЗУ і контакт-центр 16-77. Окремий матеріал «Безоплатна психологічна допомога в Україні» пояснює загальні маршрути психологічної допомоги за державними гарантіями; тут порівнюються саме форми психіатричної послуги.
Перехід із лікарні до громади: що має бути в плані
Виписка потребує узгодження двох або кількох служб. Практичний план включає дату й місце наступної консультації, ім’я або контакт відповідального фахівця, пояснення призначень і способу отримання ліків, дії при погіршенні та потрібні соціальні послуги. За згодою людини до обговорення можуть долучатися близькі, а необхідну інформацію передають із дотриманням законних правил конфіденційності. NICE NG53.
У рекомендаціях NICE щодо переходу зі стаціонару передбачено подальший контакт протягом семи днів після виписки, а за виявленого ризику самогубства — протягом 48 годин. Це міжнародна рекомендація для відповідної системи охорони здоров’я, а не універсальний законодавчий строк для кожної української лікарні. Вона підкреслює значення раннього контакту після виписки. NICE NG53, рекомендації 1.6.7–1.6.8.
Якщо перед випискою бракує наступного запису, необхідних ліків, безпечного місця проживання або контакту приймаючої команди, повідомте про це фахівців до завершення перебування. Детальний маршрут наведено в статті «Допомога після виписки з психіатричного стаціонару».
Права людини й правові межі вибору форми допомоги
Психіатрична допомога має ґрунтуватися на повазі до гідності, зрозумілій інформації, належній згоді й можливості брати участь у плануванні. В Україні Закон «Про психіатричну допомогу» окремо регулює добровільність допомоги, умови та процедури госпіталізації без згоди й відповідні правові гарантії. Незгода з родичами, незвична поведінка або наявність психіатричного діагнозу самі собою не утворюють правової підстави для примусової госпіталізації.
Людина має отримати пояснення, навіщо пропонують конкретний формат, які альтернативи існують, як захищатимуть приватність, коли переглянуть потребу в стаціонарі та хто забезпечить наступний етап лікування. Родичі можуть повідомляти важливі факти і допомагати з організацією звернення, однак правила згоди та конфіденційності визначають їхню участь. ВООЗ: людиноцентрична допомога і права.
Які запитання варто поставити команді перед вибором
Корисно з’ясувати: яку конкретну потребу має забезпечити ця форма допомоги; чи потрібне цілодобове спостереження; які безпечні альтернативи реально працюють у вашій громаді; хто відповідає за лікування й фізичне здоров’я; як швидко можна посилити підтримку; чи доступний домашній візит; як організують ліки, наступну консультацію і соціальний супровід; як людину залучать до рішення; до кого звернутися, якщо запропонована служба не може надати потрібної послуги.
Найкраще, коли відповіді перетворюються на узгоджений план із відповідальним фахівцем, контактами й наступним кроком. Якщо потрібна інша установа, варто попросити допомогти організувати скерування й передати необхідну медичну інформацію за належними правилами. NICE: організація переходів.
Поширені запитання
Чи означає психіатричний діагноз обов’язкову госпіталізацію?
Ні. Рішення залежить від поточного стану, потреби в медичному нагляді, безпеки та можливостей лікування в інших умовах. У різні періоди людина з тим самим діагнозом може отримувати допомогу амбулаторно, в громаді або у стаціонарі.
Чи є допомога в громаді повноцінною психіатричною допомогою?
Так. Залежно від пакета й ресурсів вона охоплює психіатричне оцінювання, лікування, спостереження, психологічну і психосоціальну підтримку та роботу міждисциплінарної команди. НСЗУ: центр і мобільна команда.
Чи може мобільна команда повністю замінити лікарню?
Для окремих людей та станів інтенсивна допомога вдома може бути відповідною альтернативою за умови потрібної компетентності, частоти контактів і можливості швидко реагувати на погіршення. Коли потрібне постійне медичне спостереження, може знадобитися стаціонар. Результати досліджень не слід переносити на всі мобільні команди. Bergamaschi та співавт..
Чим денний стаціонар відрізняється від цілодобового?
Денний формат передбачає інтенсивні заплановані послуги протягом частини дня з поверненням додому. Цілодобовий стаціонар забезпечує перебування у закладі вночі й постійну доступність нагляду. Показання та доступність денної програми з’ясовують у конкретному закладі.
Чи можна після лікарні перейти до громадської команди?
Так. За належного оцінювання стану й наявності відповідної служби перехід можна організувати за планом, у якому визначено наступний огляд, фахівця, ліки, кризовий контакт і соціальну підтримку. NICE NG53.
Чи безоплатна громадська психіатрична допомога в Україні?
Послуги за відповідним пакетом Програми медичних гарантій, які надає законтрактований заклад за встановленими умовами, оплачуються НСЗУ. Перевіряйте конкретний пакет, обсяг допомоги й доступність у вибраного надавача. НСЗУ: державні гарантії.
Чи можна самостійно звернутися до центру ментального здоров’я?
Умови відповідного пакета НСЗУ передбачають самозвернення поряд із направленням лікаря. Режим роботи, запис, склад команди та можливість виїзду уточнюють безпосередньо в закладі. НСЗУ: умови надання.
Хто вирішує питання госпіталізації, якщо родичі наполягають на ній?
Потребу в госпіталізації визначають уповноважені медичні фахівці за результатами оцінювання та відповідно до законодавства. Родичі можуть надати відомості про стан, але їхнє бажання саме по собі не замінює клінічних та правових підстав. Закон України «Про психіатричну допомогу».
Чи означає менша кількість госпіталізацій кращу роботу системи?
Ні. Кількість госпіталізацій оцінюють разом із безпекою, повсякденним функціонуванням, задоволенням потреб, дотриманням прав і доступом до лікування. Скорочення тривалості перебування без належної підтримки після виписки не гарантує кращого результату. Cochrane: інтенсивне ведення випадку.
Висновок
Лікарняна і громадська психіатрична допомога утворюють послідовну мережу послуг, інтенсивність яких змінюється залежно від потреби. Оптимальний формат визначають можливість безпечного лікування, необхідний рівень медичного спостереження, участь людини в рішенні, доступність реальних служб і наступність допомоги. Належно організована система забезпечує стаціонарну допомогу там, де вона потрібна, і підтримку в громаді на етапах, коли людина може продовжувати життя поза лікарнею.
Пов’язані статті
Моделі організації психіатричної та психосоціальної допомоги — порівняння системних моделей.
Рівні допомоги при психічних розладах — функції первинної, спеціалізованої та стаціонарної ланок.
Амбулаторна психіатрична допомога — консультації, лікування і спостереження.
Психіатричний стаціонар — госпіталізація й перебування в лікарні.
Безперервність допомоги у психічному здоров’ї — передавання випадку між службами.
Допомога після виписки з психіатричного стаціонару — наступні кроки.
Як обрати маршрут допомоги при психологічних і психіатричних труднощах — практична маршрутизація.
Система охорони психічного здоров’я в Україні — національна організація допомоги.
Джерела
Bergamaschi, V., Baumann, F., Warnke, I., та співавт. (2024). Who Benefits from Acute Psychiatric Home Treatment? A Systematic Review. Community Mental Health Journal, 60, 1408–1421. https://doi.org/10.1007/s10597-024-01297-0.
Dieterich, M., Irving, C., Bergman, H., та співавт. (2017). Intensive case management for people with severe mental illness. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD007906. https://www.cochrane.org/cd007906/schiz_intensive-case-management-people-severe-mental-illness.
National Institute for Health and Care Excellence. (2016). Transition between inpatient mental health settings and community or care home settings. NICE guideline NG53. https://www.nice.org.uk/guidance/NG53/chapter/recommendations.
World Health Organization. (2021). Guidance on community mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025707.
World Health Organization. (2021). Hospital-based mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025745.
Верховна Рада України. (2000, зі змінами). Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14.
Міністерство охорони здоров’я України. (2023, зі змінами). Наказ № 2085 «Про затвердження Порядку надання психіатричної допомоги в стаціонарних умовах». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0122-24.
Національна служба здоров’я України. (2025). Умови закупівлі послуг у центрах ментального здоров’я та мобільними мультидисциплінарними командами на 2026 рік. https://nszu.gov.ua/advertisements/oholoshennia-pro-ukladennia-dohovoriv-pro-medychne-ob-33.
Національна служба здоров’я України. (2026). Безоплатні послуги в Програмі медичних гарантій 2026. https://nszu.gov.ua/gromadianam/bezoplatni-poslugi-v-programi-medicnix-garantii-20-1.
Національна служба здоров’я України. (2026). Психіатрична допомога дорослим та дітям у стаціонарних умовах. https://nszu.gov.ua/gromadianam/bezoplatni-poslugi-v-programi-medicnix-garantii-20-1/gromadske-zdorovia-1/psixiatricna-dopomoga-doroslim-ta-ditiam-u-staciona.