Кейс-менеджмент у сфері психічного здоров’я: що це і як координує комплексну допомогу
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Кейс-менеджмент у сфері психічного здоров’я — це організація комплексної допомоги, за якої потреби людини оцінюють разом із нею, узгоджують цілі, складають індивідуальний план, координують роботу різних служб і перевіряють, чи справді людина отримала необхідну підтримку. Його практичний сенс полягає в безперервності допомоги: питання лікування, психологічної підтримки, соціальних послуг, житла, навчання або працевлаштування можуть потребувати погоджених дій кількох установ. Саме такий підхід закріплено у статті 30 Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні».
Якщо людина змушена щоразу самостійно розповідати свою історію новому фахівцеві, шукати потрібні контакти, переносити інформацію між установами та знову домовлятися про ті самі послуги, система працює фрагментовано. Кейс-менеджмент створює зрозумілий порядок взаємодії навколо цілей самої людини. Він може супроводжувати медичну, психологічну та соціальну допомогу, зберігаючи професійну відповідальність кожного надавача за власні послуги.
Що означає кейс-менеджмент у сфері психічного здоров’я
Закон № 4223-IX визначає кейс-менеджмент як форму організації надання комплексної допомоги у сфері охорони психічного здоров’я, що охоплює оцінювання ситуації та потреб отримувача послуг, визначення цілей, планування заходів, моніторинг та оцінювання результатів. Мета — забезпечити цілісну, орієнтовану на людину підтримку й полегшити доступ до послуг. Закон введено в дію 7 лютого 2026 року. Його положення дають українському терміну конкретний правовий зміст, який виходить за межі побутового значення «ведення справи» (закон, стаття 30).
У міжнародній фаховій літературі вживають поняття case management, care coordination, care management та інші близькі назви. Конкретний зміст залежить від країни, програми та інтенсивності підтримки. У цій статті кейс-менеджмент означає саме організацію комплексної допомоги у сфері психічного здоров’я відповідно до українського законодавства, а дані міжнародних досліджень пояснюють можливості окремих моделей і їхні межі.
Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає допомогу в громаді як взаємопов’язану мережу медичних, соціальних і громадських послуг, що має поважати права людини, підтримувати її вибір і участь у житті суспільства. До такої мережі входять також зв’язки з житлом, освітою, зайнятістю та соціальним захистом. Координація дає можливість зробити ці зв’язки практичними (рекомендації ВООЗ, 2021).
Яку проблему розв’язує координація комплексної допомоги
Потреби, пов’язані з психічним здоров’ям, можуть існувати одночасно з труднощами у фізичному здоров’ї, побуті, пересуванні, документах, доступі до соціальних виплат, освіти чи роботи. Навіть за наявності якісних окремих послуг між ними виникають розриви: людина не знає, з чого почати; направлення залишається без відповіді; один фахівець не отримує важливої інформації від іншого; після виписки зі стаціонару подальша підтримка ще не організована.
Координована допомога спрямована на послідовність дій, зрозумілу відповідальність та перевірку результату. Наприклад, домовленість про консультацію сама по собі ще не означає, що консультація відбулася; інформація про соціальну програму ще не означає, що людина змогла нею скористатися. Тому робота включає з’ясування реальних бар’єрів, погодження конкретних кроків, зв’язок з установами та перегляд плану за зміни обставин.
Важливе поняття тут — безперервність допомоги. Це узгоджена робота на різних етапах, від першого звернення до переходу між службами, відновлення повсякденного життя та завершення супроводу. ВООЗ і NICE пов’язують якісні громадські моделі з персоналізованими планами, взаємодією фахівців та узгодженими переходами між видами підтримки.
Коли кейс-менеджмент застосовують за українським законодавством
Стаття 30 Закону № 4223-IX називає декілька підстав для застосування кейс-менеджменту. Зокрема, це звернення, що містить понад два проблемні запити й передбачає довготривалу роботу; ситуація, у якій розв’язання проблеми потребує залучення додаткових ресурсів; або обставини, за яких людина не може отримати доступ до життєво необхідних їй послуг. У законі ці ситуації сформульовано як альтернативні підстави: потреба в координації може виникнути також через складність доступу чи залучення ресурсів (закон, стаття 30).
Приклади, у яких варто обговорити координований супровід, — кілька паралельних запитів до різних установ, регулярні зриви переходу між етапами допомоги, потреба поєднати медичні та соціальні послуги, труднощі з отриманням необхідної підтримки вдома чи після виписки. Це приклади для пояснення організації послуг. Рішення про конкретний маршрут ухвалюють за результатами оцінювання ситуації, чинних правил надавача та з урахуванням участі самої людини.
Наявність тривоги, безсоння, соціальних труднощів чи результатів опитувальника сама собою не визначає ні клінічного діагнозу, ні автоматичної потреби в кейс-менеджменті. Оцінювання потреб у послугах відповідає на запитання, яка допомога потрібна й чи доступна вона. Клінічна діагностика, скринінг і вибір лікування мають окремі професійні процедури та відповідальних фахівців.
Хто координує випадок і хто ухвалює рішення
У різних організаційних моделях функцію координатора може виконувати працівник відповідної служби або визначений член міждисциплінарної команди. Його завдання — тримати узгоджену картину запитів, контактів, домовленостей і результатів, підтримувати зв’язок з отримувачем допомоги та забезпечувати виконання погодженого плану. Посада, повноваження й обсяг роботи залежать від конкретної послуги та нормативного регулювання.
Координатор не замінює психіатра, сімейного лікаря, психолога, психотерапевта, соціального працівника або інших спеціалістів. Кожен відповідає за фахові рішення у межах своїх повноважень. Людина бере участь у визначенні цілей, пріоритетів та прийнятних способів допомоги. Закон орієнтує кейс-менеджмент на її індивідуальні потреби й права, а рекомендації ВООЗ — на реальний вибір, самовизначення і включення до життя громади.
На практиці корисно від самого початку з’ясувати, хто є контактною особою, як з нею зв’язатися, які запитання вона координує, до кого звертатися з медичних питань і як змінюється маршрут у разі переїзду, госпіталізації чи завершення окремої послуги. Важливо також погодити, як інформація передаватиметься між залученими службами й хто матиме до неї доступ.
Як відбувається кейс-менеджмент: основні етапи
1. Звернення, встановлення контакту та уточнення запиту
На початку з’ясовують, із чим саме людина звернулася, чого прагне досягти, які труднощі є найнагальнішими та чи потрібні кілька видів підтримки. Пояснюють роль координатора, можливості служби, правила участі, обміну інформацією та подальшого зв’язку. Якщо виникають ознаки безпосередньої небезпеки для життя або гострої медичної потреби, відповідний спеціаліст організовує належну невідкладну допомогу; плановий кейс-менеджмент не затримує її отримання.
2. Комплексне оцінювання потреб і ресурсів
Оцінювання охоплює запити, які сама людина визначає важливими, її попередній досвід допомоги, фізичне й психічне самопочуття в контексті доступних послуг, умови життя, повсякденне функціонування, соціальні зв’язки, бар’єри доступу та наявні ресурси. Звертають увагу на сильні сторони, життєві пріоритети, коло підтримки та обставини, які можуть впливати на виконання плану. Закон прямо передбачає врахування сильних сторін, ресурсів і цілей людини (стаття 30).
Комплексне оцінювання ситуації в кейс-менеджменті має організаційну мету. Якщо виникає питання діагнозу, показань до медикаментозного лікування або конкретного психологічного втручання, його розглядає компетентний фахівець у відповідній клінічній чи психологічній процедурі. Така послідовність допомагає уникнути плутанини між потребами в підтримці, чинниками ризику, симптомами та встановленими розладами.
3. Спільне визначення цілей
Потреби перетворюють на цілі, важливі для повсякденного життя. Формулювання на кшталт «покращити становище» надто загальне для організації спільної роботи. Практичнішим буде: налагодити безперервний контакт із медичним надавачем; отримати доступ до конкретної соціальної послуги; узгодити підтримку після виписки; зменшити організаційні бар’єри для повернення до навчання або роботи. Мету, її пріоритетність і прийнятність обговорюють із людиною.
4. Індивідуальний план комплексної допомоги
У плані фіксують погоджені цілі, необхідні послуги, конкретні кроки, відповідальних за них, спосіб контакту, очікувані результати та момент перегляду. План може включати медичні, психологічні, соціальні, освітні й побутові завдання, коли вони стосуються запиту. Його обсяг відповідає складності ситуації; до нього варто включати лише інформацію, яка справді потрібна для допомоги.
Доречний принцип — одна ціль має мати зрозумілу дію і визначену відповідальну сторону. Наприклад, якщо мета полягає у доступі до спеціалізованої допомоги, план може містити контакт з надавачем, спосіб запису, питання транспорту, погоджений спосіб передачі необхідних документів і перевірку результату. Якщо звернення вже відбулося, наступним кроком стане забезпечення погодженого продовження підтримки, а не повторне направлення.
5. Координація між надавачами та допомога в доступі
Координатор допомагає поєднати роботу людей та установ: пояснює маршрути звернення, організовує домовленості, з’ясовує реальні перешкоди, погоджує переходи між службами та за потреби сприяє захисту прав. Закон включає до завдань кейс-менеджменту координацію доступу, індивідуальну підтримку та сприяння використанню ресурсів громади (закон, стаття 30).
Передача людини від однієї установи до іншої вимагає перевірки, що наступна служба справді готова прийняти звернення, а сама людина розуміє, коли і куди звертатися. За потреби узгоджують контакт після переходу, особливо якщо попередній досвід був пов’язаний із перервами в допомозі. Такі організаційні рішення підтримують безперервність і водночас мають відповідати вимогам конфіденційності.
6. Моніторинг результатів і перегляд плану
Кейс-менеджмент включає зворотний зв’язок: чи відбулася домовлена послуга, чи стала вона доступною, що змінилося для людини, чи залишаються невирішені труднощі та чи потрібне коригування маршруту. Успіх не дорівнює кількості телефонних дзвінків, довідок або направлень. Важливі доступність допомоги, узгодженість її частин і досягнення цілей, погоджених із людиною.
План переглядають із урахуванням змін потреб і обставин. Періодичність залежить від моделі послуги й конкретного нормативного регулювання. Наприклад, міжнародні клінічні настанови можуть установлювати власні строки для окремих реабілітаційних служб, але їх не слід механічно переносити на кожну українську програму кейс-менеджменту (NICE, NG181).
7. Передання супроводу або завершення роботи
Коли поставлені цілі досягнуті, потреби змінилися або подальшу допомогу бере на себе інша служба, важливо погодити наступні дії та контакти. Завершення супроводу має бути зрозумілим для людини: які послуги тривають, хто відповідає за них, куди звертатися при новій потребі та яку інформацію за згодою буде передано. Якщо підтримка має продовжуватися в іншому місці, особливо цінним стає узгоджений перехід.
Приклад індивідуального плану: як це виглядає у звичайному житті
Уявімо людину, яка скаржиться на тривале погіршення сну, має труднощі з роботою й не може регулярно відвідувати фахівця через обмежену мобільність. Це навчальна ситуація для пояснення координації; з опису неможливо встановити діагноз. Під час першої розмови людина визначає дві найближчі цілі: отримати належне оцінювання стану здоров’я та налагодити доступ до необхідних послуг без повторного проходження численних установ.
Першим узгодженим кроком може бути контакт із сімейним лікарем або іншим доступним медичним надавачем. Другим — уточнення доступного маршруту до спеціалізованої допомоги, якщо фахівець визначить таку потребу. Третім — зв’язок із відповідною соціальною службою щодо транспорту, догляду або іншого конкретного бар’єра. Четвертим — контрольна розмова, щоб перевірити, чи вдалося реалізувати домовленості та що потрібно змінити.
Якщо людина сама бажає залучити близького до організаційної підтримки, уточнюють обсяг його участі та межі доступу до інформації. Водночас близький не стає автоматично уповноваженим отримувати медичні відомості. Реальний план може містити інші етапи або не потребувати кейс-менеджменту; відповідна модель визначається потребами людини і можливостями доступних служб.
Як організована комплексна допомога в Україні
В Україні правова рамка кейс-менеджменту у сфері психічного здоров’я встановлена Законом № 4223-IX. Водночас доступ до медичних і соціальних складників організовується через відповідні системи та конкретних надавачів. Тому для людини важливо з’ясувати, яка саме установа приймає звернення, які послуги вона надає і чи має механізм довготривалої координації з іншими службами (чинний Закон України).
Первинна медична допомога
Сімейний лікар або інший фахівець первинної ланки часто є доступною точкою входу до медичної системи: може оцінити медичні питання у межах компетенції, визначити подальший маршрут та за потреби направити до спеціалізованих послуг. Сам факт звернення до сімейного лікаря не означає, що в кожному закладі первинної допомоги надається окрема послуга кейс-менеджменту. Якщо запит потребує кількох служб, варто прямо поцікавитися, хто координуватиме подальші кроки.
Центри ментального здоров’я та мобільні мультидисциплінарні команди
Програма медичних гарантій у 2026 році передбачає окремий пакет психосоціальної та психіатричної допомоги дорослим і дітям, яку надають центри ментального здоров’я та мобільні мультидисциплінарні команди. У межах цього пакета надавачі організовують спеціалізовані послуги відповідно до договору й вимог НСЗУ. Оголошення НСЗУ від 26 серпня 2026 року описує цю модель, а повідомлення НСЗУ про центри пояснює їхню медичну й психосоціальну роль.
Центр може бути місцем, де фахівці визначають необхідну допомогу та сприяють залученню інших сервісів. Мобільний формат має значення, коли людина потребує допомоги у своєму середовищі. Утім, конкретний склад команди, порядок звернення, перелік доступних послуг і можливість виїзду треба перевіряти в обраного надавача. Наявність медичного пакета сама собою не означає, що будь-яка організація автоматично пропонує весь спектр соціальних послуг.
Соціальні служби та міжвідомча співпраця
Окремі потреби, наприклад у догляді, соціальній адаптації або подоланні бар’єрів повсякденного життя, можуть належати до компетенції соціальних служб. У системі соціальних послуг існує нормативно врегульоване «ведення випадку»; зокрема, постанова Кабінету Міністрів України № 64 від 14 січня 2026 року регулює організацію соціальних послуг і ведення випадку соціальними менеджерами. Це суміжний правовий механізм, який не слід ототожнювати з усіма клінічними й громадськими моделями координації у сфері психічного здоров’я.
Співпраця між соціальною й медичною системами потребує чіткого розподілу обов’язків, належної правової підстави для обміну відомостями та погодженого плану. Особливо важливо уникати ситуації, коли кожна установа вважає, що необхідний крок має здійснити інша, а людина лишається без відповіді. У такому разі варто визначати конкретну відповідальну особу або службу для кожної дії.
Кейс-менеджмент, психологічна допомога, психотерапія та діагностика: у чому відмінність
Кейс-менеджмент координує різні види підтримки й контролює виконання спільного плану. Психологічна допомога має власні професійні цілі та методи роботи з психологічними труднощами. Психотерапія є окремим видом професійного втручання зі своїми показаннями, компетентністю фахівця та процесом. Кейс-менеджер може допомогти людині отримати відповідну послугу, але сам процес координації не стає психотерапією.
Індивідуальна діагностика з’ясовує клінічні питання і належить до відповідного професійного процесу. Стаття «Діагностика психічних розладів» пояснює цей маршрут. Кейс-менеджмент натомість запитує, як різні послуги мають працювати разом після визначення потреб і хто допоможе людині пройти між ними без організаційних розривів.
Так само психосоціальна допомога може бути частиною індивідуального плану, а соціальна підтримка — одним із ресурсів людини. Загальна психологічна підтримка родини, соціальні послуги та лікування не мають автоматично зливатися в одну послугу: для кожної потрібні визначені цілі, відповідальність і повага до прав отримувача.
Права людини, конфіденційність та участь у прийнятті рішень
Людина має розуміти, з якою метою збирають відомості, хто отримуватиме інформацію, які дані потрібні для певного кроку та як вони зберігатимуться. Професійна таємниця, захист персональних і медичних даних та інші законні правила залишаються обов’язковими в міжвідомчій співпраці. Погодження маршруту допомоги не дає необмеженого дозволу на поширення всіх відомостей про людину. Права отримувачів та конфіденційність є складниками української правової рамки та правозахисного підходу ВООЗ.
Участь рідних, друзів або інших довірених людей може полегшити доступ до допомоги, якщо цього бажає сама людина або є належна законна підстава для участі. Варто окремо визначати, чим саме вони допомагають: транспортом, нагадуванням про домовленості, побутовими діями чи емоційною підтримкою. Питання передачі чутливої інформації потребує окремої уваги, особливо коли інтереси учасників не збігаються.
Орієнтація на людину означає також повагу до її життєвих цілей, способу спілкування, доступності інформації, можливості ставити запитання й обговорювати незручні або неефективні елементи плану. Для людей з інвалідністю потрібно передбачати розумні пристосування, доступні формати комунікації та необхідну підтримку під час ухвалення рішень у межах чинного законодавства. ВООЗ рекомендує будувати служби з урахуванням прав, соціального включення та відновлення.
Якою є наукова доказовість кейс-менеджменту
Результати досліджень залежать від того, яку саме модель кейс-менеджменту вивчали, для якої групи людей, з якою інтенсивністю контактів і порівняно з якою звичайною допомогою. Найкраще досліджено окремі інтенсивні моделі громадської допомоги людям із тяжкими психічними розладами. Вони суттєво відрізняються за ресурсами та організацією від звичайної маршрутизації чи короткого соціального супроводу.
Кокранівський систематичний огляд Dieterich та співавторів (2017) включив 40 рандомізованих досліджень за участю 7524 осіб із тяжкими психічними розладами. Порівняно зі стандартною громадською допомогою інтенсивний кейс-менеджмент міг скорочувати тривалість перебування в лікарні та підвищувати ймовірність утримання контакту зі службами. Автори оцінили певність доказів як від дуже низької до помірної залежно від результату. Вплив на психічний стан та якість життя залишався менш визначеним.
У тому самому огляді користь щодо тривалості госпіталізації була помітнішою в системах, де до запровадження інтенсивної підтримки люди тривалий час перебували у стаціонарах. Такі результати стосуються відповідних досліджених моделей і груп, тому вони не означають, що будь-який кейс-менеджмент автоматично запобігає госпіталізації або забезпечує однаковий ефект кожній людині.
Настанова NICE NG181 для дорослих зі складними психотичними станами рекомендує персональний план, визначеного координатора, взаємодію медичних і соціальних фахівців та організований перехід між етапами реабілітації. Водночас це настанова для конкретної клінічної групи. Її рекомендації щодо складу служб чи періодичності перегляду планів не є універсальними законодавчими вимогами для всіх українських надавачів.
Отже, сильна сторона доказової бази — обґрунтування організованих, безперервних моделей для людей зі складними потребами; межа — неоднорідність втручань та результатів. Ефективність локальної програми слід оцінювати за фактичним доступом до послуг, безперервністю, досвідом отримувачів, досягненням особистих цілей та клінічними показниками лише там, де їх належно оцінюють відповідні фахівці.
Як зрозуміти, що координація працює якісно
Ознаками змістовного кейс-менеджменту є визначений контакт для координації, узгоджений з людиною план, зрозумілий розподіл обов’язків, реально доступні послуги, увага до перешкод, перегляд плану та організоване передання супроводу за потреби. Людина має знати, чому їй пропонують певну дію, хто її здійснює і як повідомити, що домовленість не спрацювала.
Проблемними сигналами стають повторні необґрунтовані направлення, втрачена інформація, відсутність відповідальної контактної особи, плутанина між медичними й соціальними рішеннями, непогоджене залучення сторонніх людей, невраховані витрати чи фізична недоступність послуги. Оцінювання якості має зосереджуватися на усуненні саме таких розривів, а не на формальному збільшенні кількості записів або зустрічей.
Як звернутися по координовану допомогу
Якщо допомога потрібна одночасно в кількох сферах, почніть із доступної точки входу: сімейного лікаря, центру ментального здоров’я, надавача вже отримуваних послуг або відповідної соціальної служби громади. Коротко опишіть кілька актуальних запитів, скажіть, які послуги вже отримуєте, що заважає доступу та яких результатів прагнете. Запитайте, чи можна організувати координований супровід, хто відповідатиме за зв’язок між установами та як виглядатиме погоджений план.
Для орієнтації в українській системі корисні офіційне пояснення НСЗУ про центри ментального здоров’я і чинний Закон про систему охорони психічного здоров’я. Конкретну доступність послуги, підстави отримання, маршрути направлення та умови оплати треба уточнювати у відповідного надавача. Частина медичної допомоги може бути доступною за Програмою медичних гарантій, але це не означає автоматичного фінансування кожного соціального або немедичного компонента індивідуального плану.
Під час розмови можна поставити кілька запитань: хто буде координатором; які цілі запишуть до плану; хто надає кожну послугу; як перевірятимуть виконання домовленостей; які документи необхідні; які відомості передаватимуть іншим фахівцям; що робити, якщо послуга недоступна чи потреби змінилися. Чіткі відповіді допомагають зрозуміти обсяг реальної підтримки.
Поширені запитання про кейс-менеджмент
Чи потрібен встановлений психіатричний діагноз, щоб обговорювати кейс-менеджмент?
Українська законодавча рамка охоплює людей із психічними розладами та іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я. Визначальним для організації підтримки є оцінювання потреб і відповідність умовам конкретної послуги. Окремі медичні програми можуть мати спеціальні критерії. Наявність або відсутність діагнозу оцінюють у належному клінічному процесі, а потребу в координації — з огляду на обставини отримання допомоги (стаття 30).
Чи є кейс-менеджер психологом або психотерапевтом?
Посада чи функція координатора сама собою не визначає психотерапевтичної кваліфікації. У конкретній команді людина може мати певну професійну освіту, але кейс-менеджмент описує насамперед організацію послуг. Психологічні, психотерапевтичні та медичні втручання проводять фахівці з відповідною компетентністю.
Чим кейс-менеджмент відрізняється від разового направлення?
Разове направлення повідомляє людині, до якої служби звернутися. Кейс-менеджмент за потреби включає оцінювання комплексу запитів, спільний план, координацію декількох виконавців, перевірку фактичного доступу та перегляд домовленостей. Тривалість і складність роботи залежать від ситуації.
Чи означають три проблеми автоматичне призначення кейс-менеджера?
Закон називає звернення з більш ніж двома проблемними запитами разом із перспективою довготривалої роботи одним із випадків застосування кейс-менеджменту. Також згадуються потреба в додаткових ресурсах і неможливість доступу до життєво необхідних послуг. Саме число запитів не є клінічним діагнозом або універсальною гарантією певної посади в кожному закладі (стаття 30).
Хто визначає цілі допомоги?
Цілі мають формуватися у співпраці з людиною, з урахуванням її пріоритетів, сильних сторін, ресурсів і потреб. Медичні рішення приймаються в межах належної професійної практики, а організаційний план пояснює, як забезпечити доступ до погоджених послуг. Якщо запропонована ціль не відповідає потребам людини, її слід обговорити та за необхідності змінити.
Чи всі фахівці отримують доступ до медичної інформації?
Ні, участь кількох організацій не встановлює загального доступу до всіх медичних даних. Обсяг передачі інформації визначають законні підстави, необхідність для конкретної послуги, вимоги конфіденційності та застосовні правила згоди. Людина може запитати, які саме відомості, кому і для чого планують передавати.
Скільки триває кейс-менеджмент?
Тривалість визначається потребами, цілями, моделлю програми та умовами її надання. Деякі ситуації потребують тривалого супроводу, інші — обмеженого в часі погодження кількох послуг і якісного передання відповідальності. Універсального строку для кожної ситуації законодавче визначення кейс-менеджменту не встановлює.
Чи можна змінювати індивідуальний план?
Так. Моніторинг та оцінювання результатів є складниками кейс-менеджменту саме для того, щоб допомога відповідала змінним потребам. Варто повідомляти координатору про нові бар’єри, втрату контакту з надавачем, незручний формат підтримки або зміну життєвих пріоритетів. План має залишатися зрозумілим і актуальним для людини.
Чи може кейс-менеджмент бути безоплатним?
Фінансування залежить від того, у межах якої програми та яких договорів надається конкретна допомога. НСЗУ описує безоплатні для пацієнтів медичні послуги відповідних центрів за Програмою медичних гарантій, проте організаційний супровід, соціальні й інші складники можуть регулюватися окремими правилами. До початку роботи варто уточнити перелік послуг та можливі витрати (НСЗУ).
Чим кейс-менеджмент у сфері психічного здоров’я відрізняється від ведення випадку в соціальних послугах?
Перша модель стосується координації комплексної допомоги у сфері психічного здоров’я згідно із Законом № 4223-IX. Ведення випадку в системі соціальних послуг регулюється власними актами й процедурою. Вони можуть взаємодіяти, якщо людина потребує медичних та соціальних сервісів, але нормативні ролі, відповідальність і документування слід визначати за правилами кожної системи (Закон № 4223-IX) і (постанова № 64).
Висновок
Кейс-менеджмент допомагає перетворити кілька розрізнених звернень на погоджену систему дій навколо потреб і цілей людини. Його основа — оцінювання ситуації, індивідуальне планування, відповідальна координація, реальний доступ до послуг, безперервність і перевірка результатів. Для української системи цей підхід закріплений у статті 30 Закону № 4223-IX та розвивається у взаємодії медичних, психологічних, соціальних і громадських сервісів.
Пов’язані статті
Для розуміння окремих складників комплексної підтримки читайте «Психологічна допомога: що це, види, коли потрібна і до кого звертатися», «Психосоціальна допомога: що це, види та чим відрізняється від психологічної допомоги», «Соціальна підтримка: що це, види, як працює і як її зміцнити», «Діагностика психічних розладів: як проходить діагностичний процес» та «Психічне здоров’я: що це, від чого залежить і як його підтримувати».
References
Dieterich, M., Irving, C. B., Bergman, H., Khokhar, M. A., Park, B., & Marshall, M. (2017). Intensive case management for severe mental illness. Cochrane Database of Systematic Reviews, 2017(1), CD007906. https://doi.org/10.1002/14651858.CD007906.pub3.
National Institute for Health and Care Excellence. (2020). Rehabilitation for adults with complex psychosis (NICE guideline NG181). https://www.nice.org.uk/guidance/NG181/chapter/recommendations.
World Health Organization. (2021). Guidance on community mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. https://www.who.int/publications/i/item/9789240025707.
Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» від 15 січня 2025 року № 4223-IX (введено в дію 7 лютого 2026 року), стаття 30. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4223-20.
Кабінет Міністрів України. (2026). Постанова від 14 січня 2026 року № 64 «Деякі питання організації надання соціальних послуг». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64-2026-п.
Національна служба здоров’я України. (2026, 4 березня). 195 центрів ментального здоров’я: безоплатна допомога по всій Україні. https://nszu.gov.ua/news/195-tsentriv-mentalnoho-zdorovia-bezoplatna-dopom.
Національна служба здоров’я України. (2026, 26 серпня). Оголошення про укладення договорів за пакетом психосоціальної та психіатричної допомоги в центрах ментального здоров’я та мобільними мультидисциплінарними командами. https://nszu.gov.ua/en/advertisements/oholoshennia-pro-ukladennia-dohovoriv-pro-medychne-ob-83.