Короткі доказові психологічні втручання в гуманітарних кризах
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Короткі доказові психологічні втручання в гуманітарних кризах — це структуровані, обмежені в часі програми психологічної допомоги, ефективність яких досліджували в контрольованих випробуваннях або систематичних оглядах. Їх застосовують для зменшення вираженого психологічного дистресу, симптомів депресії та тривоги, поліпшення повсякденного функціонування, а в окремих програмах — для зниження ризику розвитку психічних розладів. Втручання добирають відповідно до потреб людини, її безпеки, віку, доступності послуг і можливості подальшого спостереження.
У гуманітарній кризі, спричиненій війною, катастрофою, евакуацією чи тривалим переміщенням, потреби людей неоднакові. Одним насамперед потрібні інформація, житло, зв’язок із родиною та підтримка громади; іншим — кілька послідовних зустрічей для опанування способів саморегуляції та розв’язання щоденних проблем; частині постраждалих необхідні клінічна оцінка й спеціалізоване лікування. Саме таке розмежування визначає місце коротких втручань у системі гуманітарної допомоги, описаній у настанові ВООЗ щодо клінічної допомоги в надзвичайних ситуаціях.
Головний висновок досліджень: окремі короткі програми демонструють корисний вплив на дистрес і симптоми, але результат залежить від методики, складу учасників, умов проведення, якості підготовки помічників і тривалості спостереження. Метааналіз програм ВООЗ, огляд коротких втручань для переміщених людей та огляд профілактичних і підтримувальних програм Cochrane відповідають на різні наукові питання, тому їхні висновки слід розглядати разом із конкретною метою допомоги.
Що робить психологічне втручання коротким і доказовим
«Коротке» означає, що програма має заздалегідь визначену структуру та обмежену кількість зустрічей, модулів або вправ. Це може бути п’ять індивідуальних сесій, п’ять групових занять чи серія керованих вправ самодопомоги. Тривалість сама по собі нічого не говорить про ефективність: одна бесіда і п’ятисесійний протокол можуть мати принципово різні завдання та рівень доказовості.
«Доказове» означає, що певну програму перевіряли на визначених групах людей за конкретними показниками: зміною симптомів, функціонування, якості життя, частоти появи розладів або інших результатів. Оцінювання враховує порівняльну групу, ризик систематичної помилки, вибуття учасників, сталість змін і можливість перенесення результатів у нові умови. Наявність красивого методичного посібника засвідчує опис процедури; доказ ефективності виникає з належного дослідження цієї процедури.
Для гуманітарного середовища важливі ще три характеристики: можливість провести програму за обмежених ресурсів, належне навчання й супервізія виконавців та зрозумілий маршрут до медичної допомоги, коли короткого втручання недостатньо. ВООЗ у посібнику з упровадження психологічної самодопомоги 2026 року наголошує на організаційних умовах як складовій надання послуг.
П’ять різних цілей, які часто плутають
Первинна підтримка в гострій фазі допомагає людині зорієнтуватися в подіях, почуватися безпечніше та дістатися потрібних послуг. Зменшення дистресу стосується інтенсивності переживань і труднощів. Лікування симптомів депресії або тривоги передбачає цілеспрямоване психологічне втручання. Профілактика психічного розладу потребує досліджень, які безпосередньо вимірюють його появу. Соціальне відновлення стосується житла, навчання, стосунків, зайнятості й участі в житті громади. Успіх за одним із цих напрямів не доводить автоматичного успіху за рештою.
Де короткі втручання розташовані в маршруті гуманітарної допомоги
Перший рівень реагування — реальна безпека й базові потреби: доступ до укриття, води, їжі, медичної допомоги, зрозумілої інформації, документів та зв’язку з близькими. Система психічного здоров’я та психосоціальної підтримки охоплює ці умови разом із підтримкою родини, громади й спеціалізованими послугами. Психологічна програма матиме менше практичної користі, якщо участь у ній ставить під загрозу безпеку людини або відволікає її від невідкладних потреб.
Далі надають первинну психологічну допомогу, інформацію та сприяють відновленню соціальних зв’язків. Посібник ВООЗ із першої психологічної допомоги описує гуманну практичну підтримку, що поважає гідність і вибір постраждалих. Це важлива частина реагування, але саму першу психологічну допомогу не слід представляти як доведене лікування посттравматичного стресового розладу.
Коли людина залишається в умовах значного дистресу, відчуває стійкі труднощі зі сном, концентрацією, повсякденними справами або взаємодією з іншими, після первинного оцінювання можна запропонувати відповідне коротке структуроване втручання. Паралельно організовують клінічну допомогу тим, хто її потребує, і підтримку тих, кому бракує соціальних ресурсів. Таку послідовність називають ступеневою або багаторівневою допомогою.
Практичний приклад: після евакуації людина живе в тимчасовому прихистку, має відносно безпечне місце для ночівлі й отримує необхідні ліки, але протягом тижнів її повсякденне функціонування суттєво погіршене через тривогу та пригнічення. Після добровільної розмови, оцінювання потреб і ризиків їй можуть запропонувати коротку програму роботи з проблемами та стресом. Іншій людині з того самого прихистку потрібен насамперед захищений доступ до медичної служби або відновлення зв’язку з сім’єю. Спільний факт евакуації не визначає однакової допомоги.
Які короткі психологічні програми мають дослідну базу
Найбільш вивчені масштабовані підходи поєднують окремі методи когнітивно-поведінкової терапії, поведінкової активації, розв’язання практичних проблем, управління стресом, прийняття складних переживань і відновлення соціальної підтримки. Дослідження стосуються насамперед конкретних протоколів, а не будь-яких коротких занять із подібними назвами.
Problem Management Plus (PM+): коротка допомога дорослим
Програма ВООЗ «Управління проблемами плюс» (PM+) призначена для дорослих, які переживають значний дистрес і мають труднощі з повсякденним функціонуванням. Посібник ВООЗ описує п’ять структурованих індивідуальних зустрічей, що можуть проводитися навченими помічниками за супервізії. Програма використовує навички регуляції стресу, практичного розв’язання керованих проблем, відновлення корисної активності та зміцнення соціальної підтримки.
PM+ розроблено як трансдіагностичне втручання: воно орієнтується на поширені прояви дистресу та функціональні труднощі без вимоги спочатку призначити кожному учасникові окрему психотерапевтичну модель. Проте трансдіагностичність не усуває необхідності оцінювати тяжкі стани й ризики. Під час випробування серед жінок, які пережили гендерно зумовлене насильство в Кенії, дослідники виявили поліпшення психологічних показників, однак висновки цього дослідження належать його популяції та умовам проведення (Bryant та співавт., 2017).
Self-Help Plus (SH+): груповий курс управління стресом
«Самодопомога плюс» (SH+) — п’ятисесійний груповий курс ВООЗ для дорослих, який можна проводити для груп до 30 осіб. Учасники працюють із аудіоматеріалами та ілюстрованим посібником, а навчені неспеціалісти забезпечують організацію й підтримку під супервізією. Програма побудована навколо навичок поводження зі складними думками й почуттями, уваги до теперішнього моменту та дій відповідно до особистих цінностей (ВООЗ, 2021).
У рандомізованому випробуванні за участю 642 сирійських біженців у Туреччині дослідники виявили, що через шість місяців критерії принаймні одного психічного розладу відповідали 21,7% учасників групи SH+ порівняно з 40,7% у контрольній групі з посиленою звичайною допомогою. Цей результат свідчить про профілактичний потенціал програми в дослідженій популяції; він не є універсальним прогнозом для будь-якої гуманітарної кризи (Acarturk та співавт., 2022).
Докладний розбір структури, результатів досліджень та відмінностей двох масштабованих підходів дивіться в матеріалі «PM+ і SH+: масштабовані психологічні програми в умовах гуманітарних криз».
Step-by-Step: структурована психологічна самодопомога
«Крок за кроком» (Step-by-Step) — програма ВООЗ, спрямована насамперед на симптоми депресії. Вона використовує короткі послідовні модулі, ілюстровані історії та практичні завдання; у досліджених варіантах учасники отримували нетривалу підтримку навчених помічників. Цей формат може розширювати доступ за наявності зв’язку, пристрою, цифрової грамотності та безпечного місця для спілкування. Новий посібник ВООЗ 2026 року описує впровадження як цифрової, так і недигітальної структурованої самодопомоги.
Дослідження програми серед сирійських біженців у Лівані показало зменшення депресивних симптомів і поліпшення функціонування при дистанційному супроводі підготовлених помічників; наслідки оцінювали зокрема через три місяці після завершення. Така програма потребує правил захисту конфіденційності, безпечного зв’язку та маршруту допомоги при погіршенні стану, адже сам цифровий формат цього не забезпечує (ВООЗ: опис дослідження програми).
EASE: групові навички для підлітків та підтримка батьків
Для дітей і підлітків дорослі протоколи не переносять автоматично. ВООЗ і ЮНІСЕФ розробили програму «Навички роботи з емоціями для молодших підлітків» (EASE) для віку 10–15 років із внутрішніми труднощами, зокрема проявами тривоги, стресу та пригніченості. Протокол передбачає сім групових занять для підлітків і три заняття для батьків або інших доглядальників; працюють навчені й супервізовані виконавці (ВООЗ/ЮНІСЕФ, 2023).
У підлітковій програмі важливі згода та участь самої дитини, залучення доглядальника за відсутності загрози від нього, доступність матеріалів і врахування шкільного та сімейного контексту. Висновки про ефективність EASE слід зіставляти з результатами досліджень конкретних груп, а не поширювати на всіх дітей після катастрофи. Потреби немовлят, дітей раннього віку й підлітків із тяжкими розладами вимагають інших маршрутів.
Короткі клінічні методи та цілеспрямована робота з травмою
У деяких гуманітарних програмах використовують короткі когнітивно-поведінкові та інші структуровані втручання для конкретних клінічних симптомів. Їхній зміст, показання та вимоги до кваліфікації залежать від протоколу. Якщо в людини є підозра на посттравматичний стресовий розлад, тяжку депресію, психоз або інший клінічний стан, потрібне відповідне оцінювання і вибір лікування за профільними рекомендаціями. Низькоінтенсивна гуманітарна програма не замінює фахової травмофокусованої психотерапії, коли та показана.
Окреме місце мають короткі втручання для людей, які не можуть регулярно відвідувати клініку. Вони можуть бути корисним проміжним рівнем підтримки, але організація повинна мати механізм передачі випадків спеціалістам. Гуманітарний посібник mhGAP адресований медичним працівникам неспеціалізованих закладів і визначає інші завдання, ніж робота помічника в групі самодопомоги.
Що насправді показують метааналізи
Поліпшення симптомів після програми
Систематичний огляд Шефер та співавторів 2023 року об’єднав 23 дослідження програм PM+ і Step-by-Step за участю 5298 людей. Автори встановили в середньому невеликі або помірні сприятливі ефекти щодо психологічного дистресу й частини інших показників порівняно зі звичайною або посиленою звичайною допомогою. У межах цього набору досліджень ефекти виявлялися також під час короткострокового спостереження через три–шість місяців. Дослідники водночас відзначали неоднорідність робіт і обмеження впевненості в оцінках.
Цей результат означає, що структуровані програми мають підстави для практичного впровадження там, де виконано їхні умови. Він не означає однакового покращення для кожної людини й не дозволяє назвати всі короткі психологічні втручання взаємозамінними.
Дані саме для біженців і внутрішньо переміщених людей
Огляд Деніел та співавторів 2024 року розглянув 34 дослідження коротких втручань на основі когнітивно-поведінкових підходів серед біженців, шукачів притулку та внутрішньо переміщених людей. Метааналіз 33 досліджень за участю 4479 осіб показав короткострокове зменшення симптомів депресії, тривоги й посттравматичного стресу. Довгострокові переваги в аналізах через три–шість місяців залишилися непереконливими; автори оцінили певність доказів як низьку та вказали на високу неоднорідність.
Розбіжність із попереднім метааналізом пояснюється різними критеріями включення, популяціями, типами програм, порівняннями та методами аналізу. Саме тому редакційна оцінка має бути програмно- й результат-специфічною: коректно казати, що деякі протоколи поліпшують певні показники, а тривалість та переносність результатів потребують подальшого вивчення.
Промоція добробуту та профілактика діагнозів
Кокранівський огляд Паполи та співавторів 2024 року оцінював втручання саме для сприяння позитивному психічному здоров’ю в країнах із низьким і середнім доходом, постраждалих від гуманітарних криз. Автори виявили недостатню та непереконливу сукупність рандомізованих даних, щоб зробити впевнені загальні висновки про таку мету. Це окрема дослідницька площина від зменшення симптомів депресії чи тривоги.
Профілактичний результат SH+ у випробуванні Acarturk та співавторів показує, що для окремих протоколів з’являються дані й щодо частоти нових психічних розладів. Його слід описувати з точною вказівкою на досліджену вибірку, критерії включення, контрольну умову та термін спостереження. Перенесення одного випробування на всіх постраждалих було б науково необґрунтованим.
Чи означає результат дослідження готовність до масштабування
Упроваджувати втручання в умовах бойових дій, мобільних груп чи переповнених прихистків складніше, ніж проводити випробування з окремо навченими виконавцями. Систематичний огляд Маркетті та співавторів 2026 року узагальнив 23 дослідження реалізації PM+ в гуманітарному середовищі із сумарною участю 5377 людей. Прийнятність і практична здійсненність вивчали відносно часто; сталість програм, витрати та інтеграцію в систему допомоги — значно рідше.
Отже, ефективний на рівні учасників протокол потребує окремої перевірки можливостей організації: чи є достатньо підготовлених помічників, наскільки стабільна супервізія, хто приймає складні випадки, чи вдається зберігати конфіденційність, чи доступний учасникам повний курс і що відбувається після завершення фінансування.
Які механізми використовують короткі втручання
Навчання регуляції стресу допомагає помічати ознаки напруження, застосовувати прості дихальні та інші заспокійливі навички, відновлювати увагу до теперішньої ситуації. Навички прийняття складних переживань допомагають не припиняти важливі дії лише через появу тривожних думок. Обидва підходи мають застосовуватися добровільно, з можливістю змінити вправу, якщо вона викликає дискомфорт.
Практичне розв’язання проблем передбачає відокремлення завдань, на які людина може вплинути, від некерованих обставин; вибір невеликого реалістичного кроку; пошук доступної підтримки; перегляд результату. У воєнних умовах це можуть бути способи організувати спілкування з близькими, дістатися послуги чи відновити важливий побутовий порядок. Психологічний фахівець не має перекладати на постраждалу людину відповідальність за системні перешкоди, які вирішуються організацією допомоги.
Поведінкова активація спрямована на поступове повернення посильних дій, які підтримують функціонування та відчуття змісту. Її масштаб визначають безпека, фізичне здоров’я та реальні ресурси. Соціальна підтримка передбачає пошук безпечних людей і служб, а також подолання бар’єрів для звернення по допомогу. Ці механізми описані в посібнику PM+ та керівництві ВООЗ із психологічної самодопомоги.
Кому варто пропонувати коротке втручання
Основна група — люди, які повідомляють про значний психологічний дистрес або помітні труднощі з повсякденними справами й бажають отримати структуровану допомогу. Відбір враховує вік, мову, рівень доступності, стабільність контакту, можливість брати участь у вправах і спеціальні критерії програми. Деякі протоколи використовують скринінгові опитувальники для визначення потреби в допомозі чи оцінювання результату. Результат скринінгу не є психіатричним діагнозом.
Перевагу певному формату можна віддати з практичних причин. Індивідуальні зустрічі доречні там, де потрібна більша приватність, адаптація завдань і можливість детально обговорити побутові труднощі. Групові програми можуть бути зручними для великої кількості охочих, якщо безпечно організовані склад учасників, конфіденційність та доступність. Дистанційні модулі полегшують участь за обмеженої мобільності, коли забезпечено захист інформації та можливість зв’язатися з живим помічником.
Коли потрібна термінова медична допомога або інший маршрут
Якщо людина має намір завдати собі шкоди, перебуває в безпосередній суїцидальній небезпеці, виявляє тяжку дезорієнтацію, психотичні симптоми з ризиком для безпеки, ознаки манії зі значним порушенням поведінки, судоми, порушення свідомості, підозру на травму голови чи інші гострі медичні симптоми, першочерговими є захист і невідкладне медичне оцінювання. За безпосередньої небезпеки необхідно звернутися до місцевої екстреної служби й забезпечити супровід до передачі медичним працівникам. Правила оцінювання таких станів описані у гуманітарному посібнику mhGAP.
Людям із вираженими або тривалими клінічними симптомами потрібне професійне оцінювання та відповідне лікування. Коротка програма може бути додатковою частиною індивідуального плану лише тоді, коли це узгоджується з клінічними потребами. Переривати вже призначене лікування заради участі в груповому курсі не слід. Підозра на насильство або примус потребує конфіденційного, захищеного маршруту, а не автоматичного залучення родини чи групи.
Окремо слід розрізняти очікувані реакції на надзвичайну подію та стан, що потребує втручання. Страх, плач, мовчання, збудження чи тимчасове відчуття заціпеніння можуть виникати без психічного розладу. Рішення про допомогу ґрунтується на потребах, згоді, тривалості й впливі труднощів на життя, а не на одиничній реакції.
Як організувати якісну програму в гуманітарній спільноті
1. Почати з оцінювання потреб і умов
Команда з’ясовує, кого саме планується підтримувати: людей у прихистку, мешканців громади після катастрофи, внутрішньо переміщені родини, підлітків або працівників допомоги. Потрібно оцінити безпеку, доступні медичні й соціальні послуги, основні мовні та культурні особливості, наявність довірених каналів комунікації. Тривала криза змінює потреби; отже, оцінювання не обмежується стартовою анкетою.
2. Обрати протокол за метою, віком і доказами
Для дорослих зі значним дистресом можливим варіантом є PM+; для групового розвитку навичок управління стресом — SH+; для дорослих із симптомами депресії за наявності належної підтримки — Step-by-Step; для молодших підлітків — EASE. У кожного протоколу власні критерії та вимоги. Не варто називати «PM+» будь-яку бесіду про проблеми або «SH+» довільну зустріч групи підтримки: назва дослідженого методу означає відповідність його основним компонентам.
3. Навчити виконавців і забезпечити супервізію
Навчання включає не лише сценарій сесій, а й навички доброзичливого контакту, інформованої згоди, реагування на ризики, роботи з мовними й культурними відмінностями, захисту персональних даних і застосування протоколу. Супервізія допомагає підтримувати якість, розбирати складні випадки та своєчасно передавати їх фахівцям. ВООЗ у навчальному матеріалі для EASE 2025 року наводить окремі вимоги до підготовки виконавців і супервізорів; це показує, чому самостійного прочитання посібника недостатньо для відповідального впровадження.
4. Забезпечити безпеку, приватність та доступність
Учасник повинен розуміти мету програми, її межі, правила конфіденційності, можливість відмовитися або завершити участь та порядок передачі інформації у виняткових випадках, пов’язаних із безпекою. Для груп важливі правила щодо особистих історій інших учасників, заборона примусу до розповідей і захист від дискримінації та домагань. Доступність включає фізичний простір, зручний час, зрозумілу мову, адаптовані матеріали й підтримку людей із сенсорними, інтелектуальними або руховими порушеннями.
У цифрових форматах потрібно зважати на небезпеку витоку чутливих відомостей, спільні телефони в родині, перебої електроенергії й доступу до мережі, а також ризик, що стороння особа читає повідомлення. Правила контакту та способи припинити розмову мають бути погоджені заздалегідь. Якість програми вимірюється також тим, кого вона виключає через технологічні та соціальні бар’єри.
5. Заздалегідь створити маршрути перенаправлення
До початку програми організація визначає, куди й як людина звернеться в разі погіршення стану, суїцидальної небезпеки, потреби у психіатричній консультації, медичних симптомів або повідомлення про насильство. Контакти слід перевіряти безпосередньо в актуальній місцевій системі послуг, враховувати години роботи й можливість безпечного пересування. Наявність переліку телефонів без реальної доступності послуг не створює повноцінної маршрутизації.
6. Оцінювати результат і небажані наслідки
Оцінювання може поєднувати короткі валідовані показники дистресу, самопочуття й функціонування з даними про завершення програми, пропущені заняття, зміни потреб, доступність і задоволеність учасників. Для клінічних показників використовують відповідні інструменти; організаційні метрики не слід називати доказом лікувальної ефективності. Варто фіксувати можливі небажані наслідки: посилення стресу, конфлікти конфіденційності, стигматизацію, перевантаження виконавців або перешкоди доступу.
Якщо програма має на меті запобігання новим розладам, потрібно окремо вимірювати саме їхню появу, а не лише зміну середнього балу тривоги. Якщо мета — функціонування, варто запитувати про реальні повсякденні можливості людини. Кокранівський огляд 2024 року показує, наскільки висновки залежать від чіткого визначення досліджуваного результату.
Чого слід уникати під час коротких втручань
Примусове детальне відтворення травматичних подій, вимога «виговоритися» перед групою та обов’язковий односеансовий психологічний дебрифінг не мають використовуватися як універсальна профілактика посттравматичного стресового розладу. Людина сама визначає, про що готова говорити. Розповідати історію події для отримання практичної допомоги не потрібно. Коротка програма повинна підтримувати автономію постраждалих та право на приватність.
Неприпустимо також підміняти практичні потреби психологічними вправами. Людина, яка щойно втратила дім, може потребувати насамперед житла, ліків і можливості зв’язатися з близькими. Якщо організація пропонує заняття управління стресом, вона одночасно має допомогти знайти компетентні служби для вирішення невідкладних проблем.
Змішування учасників із дуже різними ризиками без оцінювання може бути небезпечним. Спільна група людей, які пережили насильство, може створювати додаткові загрози приватності; присутність кривдника або залежність від нього змінює можливість безпечної участі. Дітям потрібні вікові протоколи, а людям із тяжкими клінічними станами — доступ до відповідних медичних фахівців. Саме безпечна організація є складовою якості.
Короткі втручання під час тривалої війни та повторних надзвичайних подій
Коли небезпека повторюється, психологічна допомога відбувається поруч із реальними загрозами, виснаженням ресурсів, вимушеними переміщеннями та невизначеністю. Програма має враховувати перебої в заняттях, зміну місця проживання, дистанційні формати, доступність укриттів та постійну потребу в актуальній інформації. Регулювання стресу сприяє здатності діяти в доступних межах; реальні загрози вимагають практичних заходів безпеки незалежно від психологічного стану.
В українських громадах корисним може бути поєднання індивідуальних і групових форматів із первинною медичною допомогою, соціальними службами, закладами освіти та місцевими гуманітарними організаціями. Для цього необхідні спільні маршрути перенаправлення й етичний обмін мінімально потрібною інформацією за згодою людини. Міжнародні результати обґрунтовують вибір потенційно корисних протоколів; ефективність конкретної української адаптації оцінюють за якістю впровадження та даними її роботи.
Як обрати формат: практична карта рішень
Коли людина перебуває в безпосередній небезпеці або має невідкладні медичні потреби, першою дією є захист і відповідна служба допомоги. Коли безпека відносно забезпечена, а основні потреби переважають над психологічними, пріоритетом стають практична підтримка, інформація та зв’язок із громадою. Коли значний дистрес погіршує функціонування й людина згодна на структуровану роботу, можна оцінити придатність короткої програми. Коли є ознаки клінічного розладу, високий ризик або складний супутній стан, потрібна фахова оцінка й відповідний маршрут лікування.
Вибір між індивідуальним, груповим і дистанційним форматом визначають ціль втручання, приватність, вік, ступінь дистресу, доступність транспорту та зв’язку, вподобання людини й спроможність організації підтримувати програму до завершення. Коротка програма має сенс тоді, коли існує реальний шлях від першого контакту через послідовні заняття до подальшої підтримки.
Поширені запитання
Чи достатньо однієї розмови з психологом після катастрофи?
Одна добровільна розмова може бути важливою для орієнтації, відчуття підтримки й визначення подальших потреб. Ефективність структурованих коротких програм досліджували переважно як результат послідовності занять або модулів. Для людей із тривалими труднощами доцільність подальшої допомоги визначають індивідуально.
Чи можна пройти коротке втручання без психіатричного діагнозу?
Так. Частину трансдіагностичних програм створено для людей зі значним дистресом і труднощами функціонування, зокрема без встановленого психіатричного діагнозу. Водночас відбір учасників та оцінювання ризиків є обов’язковими, а діагноз за потреби встановлює кваліфікований фахівець.
Чим коротка програма відрізняється від першої психологічної допомоги?
Перша психологічна допомога зосереджена на безпеці, гуманному контакті, практичних потребах та інформації в гострій фазі. Коротке структуроване втручання має визначені психологічні техніки, послідовність занять, критерії участі й досліджені показники ефективності. У гуманітарному маршруті ці види допомоги можуть послідовно доповнювати один одного.
Чи запобігають PM+ і SH+ посттравматичному стресовому розладу?
Для PM+ найширше досліджували зменшення дистресу й симптомів; це не тотожне доведеній профілактиці посттравматичного стресового розладу. Для SH+ існує окреме рандомізоване дослідження, що показало зменшення частоти нових психічних розладів через шість місяців серед сирійських біженців у Туреччині. Узагальнення щодо конкретного розладу та інших популяцій потребують відповідних досліджень.
Чи може волонтер проводити таку програму?
У деяких протоколах — так, якщо він пройшов передбачене навчання, працює під регулярною супервізією, дотримується правил безпеки та має доступ до маршруту перенаправлення. Сам статус волонтера або досвід роботи в кризі не замінюють підготовки до конкретної методики.
Чи допоможе програма людині, яка постійно живе під загрозою обстрілів?
Навички можуть підтримувати повсякденне функціонування й допомагати справлятися з частиною стресових реакцій. Реальна небезпека, евакуація, укриття, медична допомога та матеріальні потреби вимагають окремих практичних рішень. Обсяг і формат психологічної допомоги добирають так, щоб участь у ній залишалася безпечною.
Як дізнатися, що програма подіяла?
Зміни оцінюють за початково визначеною метою: полегшенням конкретних симптомів, поліпшенням функціонування, можливістю виконувати важливі справи, якістю життя або іншим обґрунтованим показником. Важливо з’ясувати, чи зберігається ефект після завершення занять і чи виникли небажані наслідки. Позитивний відгук учасника цінний, але не замінює якісного оцінювання результативності програми.
Висновок
Короткі доказові психологічні втручання розширюють можливості гуманітарної допомоги, коли між первинною підтримкою та спеціалізованим лікуванням існує значна прогалина. Програми PM+, SH+, Step-by-Step і EASE мають дослідну базу та конкретні умови застосування. Їхня практична цінність формується завдяки правильному добору учасників, добровільній участі, навчанню й супервізії виконавців, доступності, перевіреним маршрутам до медичних і соціальних служб та чесному оцінюванню результатів.
Організаціям варто починати з питання, яку саме потребу необхідно задовольнити та який результат реально підтверджено дослідженнями. Людям, які шукають допомоги, корисно знати, що структурована коротка програма може бути одним із доступних рівнів підтримки; вибір залишається пов’язаним з особистою безпекою, станом і згодою.
Пов’язані статті
PM+ і SH+: масштабовані психологічні програми в умовах гуманітарних криз — порівняння двох протоколів і їхньої доказової бази.
Психологія гуманітарних криз і катастроф: наслідки, допомога та відновлення — основна карта гуманітарного психологічного реагування.
Як допомогти людині в перші години після катастрофи — первинна практична підтримка та безпечна взаємодія.
Психіатрія катастроф: що це і як допомагають після надзвичайних подій — клінічні потреби, оцінювання та спеціалізована допомога.
Психічне здоров’я під час гуманітарних криз — дослідження психологічних наслідків надзвичайних подій.
Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка — рівні підтримки, їхнє призначення та зв’язок.
Психосоціальна допомога: що це — поняття й форми допомоги у ширшому контексті.
Джерела
Acarturk, C., та співавт. (2022). Effectiveness of a WHO self-help psychological intervention for preventing mental disorders among Syrian refugees in Turkey: a randomized controlled trial. World Psychiatry. https://doi.org/10.1002/wps.20939
Bryant, R. A., та співавт. (2017). Effectiveness of a brief behavioural intervention on psychological distress among women with a history of gender-based violence in urban Kenya: a randomised clinical trial. PLOS Medicine. https://doi.org/10.1371/journal.pmed.1002371
Daniel, N. A., та співавт. (2024). Brief CBT-based psychological interventions to improve mental health outcomes in refugee populations: a systematic review and meta-analysis. European Journal of Psychotraumatology. https://doi.org/10.1080/20008066.2024.2389702
Marchetti, M., та співавт. (2026). Implementation outcomes of the WHO psychosocial intervention Problem Management Plus in humanitarian settings: a systematic review. Epidemiology and Psychiatric Sciences. https://doi.org/10.1017/S2045796026100845
Papola, D., та співавт. (2024). Psychological and social interventions for the promotion of mental health in people living in low- and middle-income countries affected by humanitarian crises. Cochrane Database of Systematic Reviews. https://doi.org/10.1002/14651858.CD014300.pub2
Schäfer, S. K., та співавт. (2023). World Health Organization’s low-intensity psychosocial interventions: a systematic review and meta-analysis of the effects of Problem Management Plus and Step-by-Step. World Psychiatry. https://doi.org/10.1002/wps.21129
World Health Organization. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. https://www.who.int/publications/i/item/9789241548205
World Health Organization. (2018). Problem management plus (PM+): Individual psychological help for adults impaired by distress in communities exposed to adversity. https://www.who.int/publications/i/item/WHO-MSD-MER-18.5
World Health Organization. (2021). Self-Help Plus (SH+): A group-based stress management course for adults. https://www.who.int/publications/i/item/9789240035119
World Health Organization. (2026). Psychological self-help interventions: Delivering self-help for individuals, featuring Step-by-Step and Doing What Matters in Times of Stress. https://www.who.int/publications/i/item/9789240120785
World Health Organization & United Nations Children’s Fund. (2023). Early Adolescent Skills for Emotions (EASE). https://www.who.int/publications/i/item/9789240082755
World Health Organization & United Nations Children’s Fund. (2025). Early Adolescent Skills for Emotions (EASE): Training manual. https://www.who.int/publications/i/item/9789240113718
World Health Organization & United Nations High Commissioner for Refugees. (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide: Clinical Management of Mental, Neurological and Substance Use Conditions in Humanitarian Emergencies. https://www.who.int/publications/i/item/9789241548922