Колесо зміни поведінки: добір функцій суспільних втручань
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Колесо зміни поведінки — це науково обґрунтована схема добору суспільних втручань, яка поєднує аналіз причин конкретної поведінки, дев’ять функцій втручання та сім категорій державної політики. Її завдання — перевести результати поведінкової діагностики у зрозумілий вибір того, що саме має змінитися в знаннях, навичках, доступних можливостях, організації послуг або суспільних правилах. Методологію Behaviour Change Wheel (BCW) запропонували Сьюзен Мічі, Март’є ван Стрален і Роберт Вест у праці 2011 року.
У суспільній політиці колесо допомагає сформулювати послідовність рішень: визначити бажану дію, з’ясувати реальні бар’єри, відібрати придатні функції втручання, визначити інституційні інструменти їх реалізації, описати конкретні дії програми та перевірити наслідки. Відповідальність за успішність такої програми розподіляється між людьми, організаціями й державними інституціями відповідно до їхніх можливостей і повноважень.
Що таке колесо зміни поведінки та для чого його використовують
Behaviour Change Wheel — це концептуальна й прикладна рамка для опису та розроблення втручань, спрямованих на певну поведінку. Первинні автори порівняли 19 наявних рамок поведінкових втручань і побудували узгоджену систему, що пов’язує пояснення поведінки з функціями втручань і засобами політики. У вихідній роботі рамку перевіряли як інструмент класифікації заходів боротьби з тютюнокурінням і профілактики ожиріння; така перевірка показувала здатність дослідників послідовно описувати програми, а не доводила автоматичну ефективність усіх запропонованих рішень (Michie та співавтори, 2011).
Предмет цієї методології — функціональний зв’язок між проблемою та вибраним способом впливу. Якщо громадянин не звертається по доступну послугу, державі спершу потрібно встановити, що саме заважає завершити звернення. Брак зрозумілої інформації, недоступність приміщення, заплутана електронна форма, необґрунтований адміністративний обов’язок і відсутність довіри вимагають різних відповідей. Одна інформаційна кампанія не усуне всі ці перешкоди.
Колесо застосовують у громадському здоров’ї, профілактиці, організації державних послуг, безпеці, освіті, екологічних програмах та управлінні організаціями. Його користь полягає в дисципліні постановки питань: спершу описати поведінку й контекст, а потім обґрунтувати інструмент. Близьку логіку має посібник ОЕСР BASIC, що передбачає аналіз поведінки, розроблення стратегій, випробування та оцінювання змін у державній політиці.
Три концентричні рівні колеса
У центрі розташована модель COM-B: здатність, можливості, мотивація та поведінка. Середнє кільце містить дев’ять функцій втручань — основні способи змінити умови та механізми поведінки. Зовнішнє кільце об’єднує сім категорій політики, за допомогою яких установи можуть організувати, забезпечити фінансування або запровадити відібрані функції. Це зв’язані рівні планування, а не послідовність дев’яти обов’язкових кроків (первинна модель BCW).
Центр: поведінкова діагностика COM-B
Здатність охоплює фізичні та психологічні передумови дії: знання, навички, пам’ять, розуміння, фізичну спроможність. Можливості охоплюють фізичне середовище, час, гроші, транспорт, доступні послуги, а також соціальні обставини. Мотивація поєднує усвідомлені наміри та оцінки з автоматичними процесами — емоційними реакціями, звичками й асоціаціями. Поведінка, своєю чергою, змінює досвід і майбутні умови дії.
Наприклад, людина може розуміти переваги профілактичного огляду й хотіти його пройти, але не мати змоги дістатися закладу в години його роботи. У цьому випадку центральною перешкодою є фізична можливість, а не знання чи бажання. Розширений розбір шести складників діагностики подано в матеріалі «Модель COM-B у державній політиці: здатність, можливості та мотивація».
Середнє кільце: функції втручання
Функція визначає призначення суспільного заходу: інформувати, навчати, створювати стимули, змінювати середовище, обмежувати певну дію або усувати перешкоди. Одна реальна програма здатна поєднувати кілька функцій. Функція — це рівень проєктної логіки, який потребує подальшого уточнення в конкретних процедурах, матеріалах, послугах і діях виконавців.
Зовнішнє кільце: інструменти політики
Категорії політики описують інституційні засоби здійснення втручання: інформаційні комунікації, рекомендації, фінансові заходи, регулювання, законодавство, планування середовища та надання послуг. Та сама функція може підтримуватися кількома категоріями політики. Наприклад, переналаштування середовища потребуватиме зміни планування приміщення, бюджетного фінансування або правил доступності, а навчання персоналу — організаційних стандартів та послуг підвищення кваліфікації.
Дев’ять функцій суспільного втручання
Оригінальна класифікація BCW містить дев’ять функцій. Українські назви нижче передають їхнє змістове призначення; міжнародні відповідники наведено для точності зіставлення з дослідженнями (Michie та співавтори).
1. Інформування та освіта — education
Збільшення знань і розуміння. Це пояснення порядку звернення, правдиві відомості про ризики, доступні вимоги, приклади правильного заповнення документів і зрозумілі інструкції. Освітній компонент найбільш доречний тоді, коли діагностика справді підтвердила прогалину знань. Від його ефекту потрібно відокремлювати доступність процедури та здатність виконати дію.
2. Переконування — persuasion
Комунікація, спрямована на формування ставлення, оцінок або емоційного ставлення до дії. У суспільних програмах це пояснення наслідків та значення певної поведінки, зокрема колективної безпеки або профілактики. Переконування потребує точних повідомлень, перевірки зрозумілості й уваги до ризику залякування, стигматизації чи використання вразливостей аудиторії.
3. Заохочення — incentivisation
Створення очікуваної винагороди за дію або за досягнення певного результату. Прикладом можуть бути компенсація транспортних витрат, символічне визнання чи організаційні стимули. Винагорода впливає на розподіл можливостей та мотивів, тому важливо перевіряти, хто може нею скористатися, чи підтримується дія після завершення програми і чи не виникає несправедлива нерівність.
4. Примус через очікувані негативні наслідки — coercion
В оригінальній моделі ця функція означає формування очікування покарання або інших негативних наслідків. Її слід відрізняти від законних обмежень, фізичного блокування небезпечної дії та інформування про правила. У державних рішеннях використання санкцій вимагає окремої правової підстави, пропорційності, процедурних гарантій і аналізу ризику для вразливих груп. Наявність цієї категорії в науковій рамці сама по собі не є дозволом застосовувати примус.
5. Тренування навичок — training
Набуття практичних, фізичних, когнітивних або комунікативних умінь через вправляння та зворотний зв’язок. Це може бути навчання працівників доступній комунікації, відпрацювання безпечної процедури чи допомога людям у користуванні електронним сервісом. Навчання має стосуватися реальної дії, а його результати варто вимірювати виконанням навички, а не самою присутністю на занятті.
6. Обмеження — restriction
Зменшення можливостей виконати певну дію через зміну правил або фізичних умов. Сюди можуть належати стандарти безпеки, контроль доступу до небезпечних речовин або правила використання приміщень. Обмеження слід оцінювати з погляду законності, ефективності, альтернативних шляхів поведінки та можливих побічних наслідків. Воно відрізняється від примусу механізмом: насамперед змінює доступність дії, а не очікування покарання.
7. Перебудова середовища — environmental restructuring
Зміна фізичного, цифрового або соціального оточення, у якому відбувається дія. Приклади: зрозумілий маршрут у державній установі, доступні способи звернення, зменшення кількості кроків у формі, зручний час прийому, безбар’єрний вхід чи належно організований простір очікування. Деякі такі зміни пов’язані з архітектурою вибору, однак функція перебудови середовища охоплює також матеріальні та організаційні умови, які виходять за межі окремого підштовхування.
8. Моделювання поведінки — modelling
Надання зрозумілого прикладу бажаної дії для наслідування. Це можуть бути демонстрації працівників, навчальні відео або достовірні приклади виконання процедури. Важливими є релевантність моделі для аудиторії та реальна можливість повторити побачене. Показ прикладу без доступних умов для дії може створювати очікування, яке людям важко виконати.
9. Надання додаткових можливостей і підтримки — enablement
Збільшення спроможності або можливостей виконати дію шляхом усунення перешкод та надання допомоги, яка виходить за межі освіти, тренування чи перебудови середовища у вузькому значенні. Приклади: супровід під час звернення, допомога із записом, підтримка з перекладом або адаптованою комунікацією, координація між установами. Для справедливості важливо, щоб підтримка допомагала реалізувати право і відповідала реальним потребам, а не створювала додаткову залежність від конкретного посередника.
Як відрізнити функцію, техніку, програму та політичний інструмент
Функція відповідає на питання «для чого здійснюється вплив?». Техніка зміни поведінки описує конкретний відтворюваний компонент впливу: постановку мети, планування дій, нагадування, демонстрацію або зворотний зв’язок. Програма поєднує компоненти в організовану послідовність із виконавцями, ресурсами й строками. Політичний інструмент установлює спосіб інституційного забезпечення програми.
Міжнародна таксономія BCT v1 систематизує 93 техніки у 16 групах і допомагає точно описувати зміст втручань. Приклад: функція тренування реалізується через демонстрацію процедури, практичне вправляння та зворотний зв’язок; категорією політики може бути організація відповідної державної послуги або затвердження професійного стандарту. Таке розрізнення потрібне для відтворення, перевірки та порівняння програм.
Підштовхування — окреме поняття з науки про поведінку та архітектуру вибору, яке описує певні способи організації середовища ухвалення рішень. Колесо зміни поведінки охоплює значно ширший спектр функцій — від навчання до змін правил, інфраструктури й державних послуг. Тому приклади підштовхувань не замінюють усю класифікацію колеса.
Сім категорій політики: як функції стають інституційними рішеннями
Оригінальна модель визначає сім категорій політичних механізмів, здатних підтримувати функції втручання. Їхній перелік є класифікацією управлінських засобів, а не рекомендацією запроваджувати кожен засіб в усіх випадках (вихідна публікація BCW).
1. Комунікації та інформаційне просування: публічні пояснення, кампанії, офіційні повідомлення.
2. Розроблення настанов: професійні інструкції, стандартизовані процедури та рекомендації.
3. Фіскальні заходи: бюджетні й податкові механізми, матеріальні стимули, фінансування доступу.
4. Регулювання: правила, що встановлюють практичні умови та вимоги до діяльності організацій.
5. Законодавство: встановлення юридичних прав, обов’язків, заборон і гарантій.
6. Планування фізичного й соціального середовища: просторові, транспортні, цифрові та організаційні зміни.
7. Надання послуг: запровадження або вдосконалення конкретних послуг і форм підтримки.
У практиці ці категорії часто перетинаються. Наприклад, доступна цифрова державна послуга може одночасно вимагати організаційного рішення, бюджетного фінансування, зрозумілих рекомендацій і належного правового регулювання. Зміни правил, фінансування та відповідальних установ потрібно перевіряти за чинним правом України, коли програма пропонується для конкретної української державної структури.
Від поведінкової проблеми до добору функцій: послідовність роботи
Крок 1. Сформулювати вимірювану поведінку
Замість загальної мети «підвищити обізнаність» або «зробити громадян активнішими» визначають дію: хто, де, коли, за яких умов і з якою частотою її виконує. Потрібно описати основну аудиторію, установи-учасники, фактичну доступність послуги, базовий рівень виконання та бажаний суспільний результат. Варто розмежувати дії громадян, працівників і керівників установ: перешкоди можуть виникати на кожному рівні.
Крок 2. Встановити бар’єри та чинники, що підтримують поведінку
Збирають адміністративні дані, спостереження, відгуки, інтерв’ю, перевірки доступності та дані про невдалі спроби завершити дію. Для кожного бар’єра формулюють гіпотезу щодо здатності, можливостей або мотивації. Вивчати тільки відповіді тих, хто успішно скористався послугою, недостатньо: люди, які зіткнулися з найбільшими перешкодами, можуть узагалі не потрапити до вибірки. Послідовність дослідження докладніше висвітлено у статті «Поведінкова діагностика суспільної проблеми».
Крок 3. Зіставити бар’єри з можливими функціями
Якщо переважає брак знань — розглядають інформування; якщо бракує конкретної навички — тренування; якщо основним обмеженням є час, транспорт або спосіб подання заяви — перебудову середовища, надання послуг та підтримку. Для соціальних впливів може бути придатне моделювання, для стійких звичок — зміни середовища й підтримка повторюваної дії. Зіставлення є початковим добором гіпотез, який потребує емпіричного та етичного обґрунтування.
Крок 4. Перевірити придатність за критеріями APEASE
Практичний інструмент APEASE у методології колеса пропонує перевіряти доступність ресурсів, можливість реального виконання, очікувану результативність та економічну доцільність, прийнятність, побічні ефекти й безпеку, а також справедливість. Кожне питання слід розглядати не лише для середнього учасника, а й для людей із різними потребами та умовами життя. Один ефективний, але недоступний для частини населення засіб може бути непридатним для публічної політики (практичний посібник авторів BCW; ОЕСР, BASIC).
Крок 5. Визначити інструменти, виконавців та компоненти
Затверджують опис програми: відповідальна установа, категорії політики, бюджет, канали взаємодії, техніки зміни поведінки, матеріали, підтримка працівників, строки, захист даних та процедура розгляду скарг. Окремо описують, які компоненти можна адаптувати до місцевих умов і які принципи потрібно зберегти, щоб не втратити механізм дії.
Крок 6. Перевірити впровадження та наслідки
Ще до запуску визначають показники, порівняльну групу або інший придатний спосіб оцінювання, період спостереження і критерії припинення шкідливого втручання. Запланований зворотний зв’язок допомагає відрізняти невдалу теорію зміни від поганої реалізації. Рамка Медичної дослідницької ради Великої Британії для складних втручань наголошує на контексті, теорії програми, невизначеності, оцінюванні та її подальшому впровадженні (Skivington та співавтори, 2021).
Приклад: як збільшити завершення звернень по державну послугу
Розгляньмо навчальний сценарій, у якому місцева установа хоче зменшити частку розпочатих, але не завершених заяв. Це приклад проєктування, а не звіт про проведений експеримент чи чинний порядок надання конкретної української послуги.
Спочатку установа аналізує шлях користувача: пошук інформації, перевірка права, підготовка документів, заповнення форми, очікування підтвердження та отримання рішення. Дані можуть показати різні групи перешкод: незрозумілі пояснення, технічні помилки, відсутність доступного каналу, несумісність із допоміжними технологіями, додаткові поїздки, тривале очікування відповіді. На кожному етапі важлива також поведінка самої установи.
Якщо бар’єр пов’язаний зі складністю форми, першою функцією може стати перебудова цифрового середовища: логічна послідовність полів, зрозумілі підказки, збереження проміжного результату, доступність для допоміжних технологій. Якщо люди не розуміють, які документи потрібні, доречне інформування. Якщо процедура вимагає специфічних навичок, можливе тренування або супровід. Якщо до завершення заяви бракує зв’язку з іншою установою, потрібне організаційне забезпечення послуги. Поєднання функцій визначається підтвердженими бар’єрами.
Успіх оцінюють за часткою завершених звернень, кількістю повторних спроб, часом і витратами користувача, частотою помилок, скаргами, доступністю та справедливістю результатів для різних груп. Зростання кількості натискань на кнопку або переглядів інструкції саме по собі ще не доводить, що люди реалізували право на послугу. Цей приклад демонструє практичну різницю між зміною інтерфейсу, комунікацією та перебудовою інституційної процедури.
Приклад у громадському здоров’ї: профілактичне обстеження
Для добровільного профілактичного обстеження цільовою поведінкою можуть бути запис та фактичне проходження процедури. Потенційні чинники включають розуміння рекомендації, попередній досвід, години роботи закладу, транспорт, вартість, довіру до персоналу й особисті переваги. Якщо дослідження виявило прогалини в поясненні, доречні зрозумілі повідомлення; якщо людина вже прийняла рішення, але не може дістатися закладу, пріоритетним стає розв’язання проблеми доступу.
Всесвітня організація охорони здоров’я в посібнику щодо поведінкових і соціальних чинників вакцинації рекомендує систематично збирати дані про причини участі та невикористання послуги, щоб планувати адресні заходи і зменшувати нерівність охоплення. Цей приклад стосується вакцинації як спеціалізованого застосування поведінкової діагностики; його інструменти не слід автоматично переносити на всі види профілактики без перевірки відповідності.
Що свідчать дослідження про науковий статус колеса
Рівень доказів потрібно оцінювати за характером твердження. Вихідна робота 2011 року встановила змістовну структуру рамки, перевірила її повноту щодо попередніх класифікацій та можливість узгодженого кодування. Це аргумент на користь використання колеса як системи опису й розроблення втручань. Він не рівнозначний доказу, що програма, створена за колесом, завжди результативніша за альтернативу (Michie та співавтори, 2011).
У систематичному огляді ведення латентної туберкульозної інфекції дослідники використали COM-B і функції колеса, щоб впорядкувати бар’єри та можливі відповіді на них. Це демонструє аналітичне застосування рамки, однак сам процес зіставлення не встановлює причинної ефективності кожного запропонованого заходу. Потрібна окрема перевірка реального втручання.
Огляд застосувань колеса до харчування та фізичної активності на робочих місцях, опублікований у 2026 році, виявив неоднорідне використання рамки: частина програм проходила всі етапи, інші лише позначали ними раніше обрані рішення. Автори звернули увагу на невеликі вибірки, різні способи реалізації, обмежені довгострокові спостереження й брак сильних випробувань. Інший огляд 2026 року, присвячений фізичній активності дітей та підлітків, також зафіксував переважання досліджень розроблення та здійсненності над великими дослідженнями ефективності. Ці результати уточнюють статус колеса як корисного інструмента проєктування зі ще обмеженою доказовою базою щодо його власної додаткової результативності.
Дослідження окремих функцій і технік мають свою доказову базу. Наприклад, щодо підштовхувань результати метааналізів помітно різняться залежно від методів та поправок на публікаційне зміщення. Метааналіз Mertens та співавторів повідомляв про середній позитивний ефект у досліджених втручаннях архітектури вибору; метааналіз другого порядку Hu та співавторів, 2025 засвідчив, наскільки сильно агреговані оцінки можуть змінюватися після коригування публікаційного зміщення. Ці результати не є загальною оцінкою всього BCW, адже підштовхування охоплюють лише частину можливих інструментів.
Як визначати практичну значущість результатів
Оцінювати варто насамперед суспільний наслідок, який програма мала змінити: завершення звернення, доступ до послуги, зниження частоти небезпечних подій, скорочення надмірних витрат або підвищення справедливості. Статистично значущий результат означає певну силу доказу проти нульової гіпотези за умов конкретного аналізу; його величина, стійкість, вартість і суспільна користь потребують окремого пояснення.
Надійне оцінювання може використовувати рандомізоване польове випробування, якщо воно здійсненне й етично допустиме; квазіекспериментальний дизайн із переконливою порівняльною групою; дослідження впровадження; аналіз витрат та розподільчих ефектів. Просте порівняння показників до і після запуску не відокремлює дію програми від сезонності, змін фінансування, правил чи складу населення. Важливо планувати оцінювання завчасно, як рекомендує рамка MRC для складних втручань.
Окремо потрібно перевіряти охоплення: скільки людей мали право на послугу, скільки дізналися про неї, спробували звернутися, змогли завершити процедуру й отримали передбачений результат. Середній ефект може приховувати зростання нерівності. Значення мають абсолютні зміни, довірчі інтервали, вихідні показники, витрати на одну додатково успішну дію, можливість тривалого підтримання та небажані наслідки.
Масштабування: чому успішний пробний проєкт може не повторитися
Пілотний проєкт відбувається в конкретних установах, із конкретним персоналом та іноді з додатковою увагою дослідницької команди. Під час поширення на інші області змінюються ресурси, якість виконання, адміністративні процедури, цифрові системи, соціальні очікування й характеристики населення. Навіть збереження назви функції втручання не гарантує збереження самого механізму.
Для масштабування потрібно описати обов’язкові компоненти та допустимі адаптації, оцінити кадрове навантаження, технічну сумісність, права користувачів, витрати, місцеві бар’єри й доступність альтернатив. Доцільно повторно виконувати поведінкову діагностику в нових умовах і відстежувати результати після переходу від експериментальної до звичайної роботи. Концепція ОЕСР BASIC спеціально передбачає етап оцінювання та використання результатів для змін політики.
Автономія, справедливість і межі допустимого впливу
Етична оцінка є невіддільною частиною добору функцій. Громадяни повинні розуміти характер важливих для них державних рішень, мати доступну інформацію про права, наслідки й можливості оскарження, а персональні дані мають оброблятися за належними правилами. Для втручань, що змінюють спосіб представлення варіантів, особливо важлива прозорість мети та можливість зробити інший законний вибір.
Під час застосування переконування слід оцінювати ризик перебільшення загроз і стигматизації; заохочення — ризик тиску на людей у складному матеріальному становищі; обмеження й примусу — законність, пропорційність, процедурні гарантії та вплив на автономію. Допомога й адаптація мають підсилювати доступність, а не замінювати право людини ухвалювати рішення. Методологія ОЕСР щодо етики поведінкових підходів розглядає етичні питання на всіх етапах роботи.
Для цифрових послуг потрібно окремо перевіряти доступність для людей з інвалідністю, старших користувачів, людей із обмеженим доступом до інтернету, мешканців віддалених територій та тих, хто потребує підтримки з документами або мовною комунікацією. Якщо процедура потребує смартфона, постійного інтернету чи непередбачених витрат, бар’єр створює сама інституційна конструкція. Вирішувати його виключно мотиваційними повідомленнями означало б неправильно визначити предмет втручання.
Перевірка небажаних наслідків потрібна навіть тоді, коли програма спрямована на суспільно корисну мету. Огляд 2024 року щодо реєстрації шкоди в рандомізованих дослідженнях поведінкових втручань показує проблему нерівномірного опису потенційної шкоди. Практична відповідь — визначити можливі негативні наслідки до запуску, організувати їх фіксацію і передбачити процедури змін або припинення заходу.
Типові помилки застосування колеса
Перша помилка — називати суспільною проблемою «нестачу мотивації», не дослідивши брак послуг, матеріальних ресурсів, часу або зрозумілих процедур. Друга — обирати комунікаційну кампанію до перевірки бар’єрів. Третя — намагатися використати всі дев’ять функцій, хоча кожна створює витрати, навантаження й можливі побічні наслідки.
Четверта помилка — підміняти функцію назвою засобу: «зробимо застосунок» ще не пояснює, який механізм він змінить. П’ята — вважати, що відповідність COM-B або наявність у документі схеми BCW доводить ефективність програми. Шоста — оцінювати лише кількість відправлених повідомлень або учасників навчання без показників завершеної дії та наслідків для населення.
Сьома помилка — застосовувати функції без етичної перевірки та зручного способу повідомляти про шкоду. Восьма — переносити результат невеликого пілота на країну без оцінювання зовнішньої придатності, ресурсів та розподілу користі. Уникнення цих помилок починається зі справжньої поведінкової діагностики й завершується оцінюванням результатів у звичайних умовах роботи установ.
Часті запитання
Чи є колесо зміни поведінки психологічною теорією?
Це інтегративна концептуальна та прикладна рамка розроблення й опису втручань, побудована навколо моделі поведінки COM-B. Вона поєднує пояснювальні категорії з проєктними рішеннями. Ефективність конкретної програми встановлюється дослідженням, а не самим фактом застосування рамки.
Скільки функцій потрібно обирати для однієї програми?
Стільки, скільки обґрунтовує діагностика й дозволяє належно реалізувати установа. Одна програма може поєднувати перебудову середовища, навчання й підтримку, але кожен компонент повинен мати визначений механізм, ресурсне забезпечення та показник оцінювання.
Чим колесо відрізняється від COM-B?
COM-B описує основні умови виконання поведінки. Колесо додає до них дев’ять функцій втручання та сім категорій політики, які допомагають перейти від діагностики до розроблення суспільного рішення.
Чи належить підштовхування до колеса зміни поведінки?
Окремі підштовхування можна описувати через функції колеса, зокрема перебудову середовища, але BCW є ширшою класифікацією. Для оцінювання підштовхувань потрібні спеціалізовані дослідження та окрема етична перевірка.
Як перевірити, що вибрана функція працює?
Сформулювати причинну гіпотезу, визначити результат, обрати придатне порівняння, перевірити якість реалізації, виміряти зміни у реальній поведінці, витрати та можливу шкоду. За можливості план оцінювання оформлюють до початку програми й передбачають достатній час спостереження.
Чи можна використовувати колесо в Україні?
Його можна застосовувати як дослідницьку та проєктну рамку в українських установах. Конкретні заходи мають враховувати місцеві ресурси, доступність послуг, правила захисту даних, повноваження органів, чинне законодавство і суспільний контекст. Іноземні приклади політики не стають українською правовою нормою через включення до методології.
Висновок
Колесо зміни поведінки дає послідовний спосіб обирати функції суспільних втручань за результатами аналізу реальної поведінки та умов її виконання. Його сильна сторона — чіткий перехід від бар’єрів до проєктних гіпотез, від функцій до інструментів політики та від задуму до перевірюваних дій. Наукова надійність застосування залежить від якості діагностики, вибору компонентів, правових та етичних гарантій і причинного оцінювання результатів. Для державної політики особливо важливо, щоб відібрані функції поліпшували доступні умови дії й справедливість суспільних результатів.
Пов’язані статті
Джерела
Hu, B., Xia, Z., Guo, Q., Lu, C., Constantino, S. M., & Ju, X. (2025). Assessing Nudge Impact: A Comprehensive Second-Order Meta-Analysis. Journal of Behavioral Decision Making, 38(5), e70053. https://doi.org/10.1002/bdm.70053
Huang, Z., Fang, S., & Peng, S. (2026). Applications of the Behavior Change Wheel in Promoting Physical Activity among Children and Adolescents: A Scoping Review. PLOS ONE, 21(7), e0354697. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0354697
Mertens, S., Herberz, M., Hahnel, U. J. J., & Brosch, T. (2022). The Effectiveness of Nudging: A Meta-analysis of Choice Architecture Interventions across Behavioral Domains. Proceedings of the National Academy of Sciences, 119(1), e2107346118. https://doi.org/10.1073/pnas.2107346118
Michie, S., van Stralen, M. M., & West, R. (2011). The Behaviour Change Wheel: A New Method for Characterising and Designing Behaviour Change Interventions. Implementation Science, 6, 42. https://doi.org/10.1186/1748-5908-6-42
Michie, S., Richardson, M., Johnston, M., Abraham, C., Francis, J., Hardeman, W., Eccles, M. P., Cane, J., & Wood, C. E. (2013). The Behavior Change Technique Taxonomy (v1) of 93 Hierarchically Clustered Techniques. Annals of Behavioral Medicine, 46(1), 81–95. https://doi.org/10.1007/s12160-013-9486-6
Michie, S., Atkins, L., & West, R. (2014). The Behaviour Change Wheel: A Guide to Designing Interventions. Silverback Publishing. Опис авторської методології
OECD. (2019). Tools and Ethics for Applied Behavioural Insights: The BASIC Toolkit. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/9ea76a8f-en
Papaioannou, D., Hamer-Kiwacz, S., Mooney, C., Cooper, C., O’Cathain, A., Sprange, K., & Moody, G. (2024). Recording Harms in Randomized Controlled Trials of Behavior Change Interventions: A Scoping Review and Map of the Evidence. Journal of Clinical Epidemiology, 169, 111275. https://doi.org/10.1016/j.jclinepi.2024.111275
Skivington, K., Matthews, L., Simpson, S. A., et al. (2021). A New Framework for Developing and Evaluating Complex Interventions: Update of Medical Research Council Guidance. BMJ, 374, n2061. https://doi.org/10.1136/bmj.n2061
Wong, Y. J., Ng, K. Y., & Lee, S. W. H. (2023). How Can We Improve Latent Tuberculosis Infection Management Using Behaviour Change Wheel: A Systematic Review. Journal of Public Health, 45(3), e447–e466. https://doi.org/10.1093/pubmed/fdad051
World Health Organization. (2022). Behavioural and Social Drivers of Vaccination: Tools and Practical Guidance for Achieving High Uptake. https://www.who.int/publications/i/item/9789240049680
Zerang, P., Scott, D. B., & Dorman, S. C. (2026). Using the Behavior Change Wheel (BCW) Framework for Health Interventions Focusing on Diet and Physical Activity in the Workplace: A Scoping Review. Frontiers in Public Health, 14, 1890940. https://doi.org/10.3389/fpubh.2026.1890940