Екстремістські цифрові спільноти та відчуття належності
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Екстремістські цифрові спільноти можуть задовольняти звичайну людську потребу в прийнятті, спілкуванні та спільній ідентичності, водночас поширюючи уявлення, які виправдовують ворожість або насильство. Відчуття належності допомагає зрозуміти привабливість окремих таких середовищ, характер взаємин між учасниками та труднощі виходу з групи. Воно саме по собі не пояснює, чому людина підтримує насильство або вдається до нього.
Цей зв’язок досліджують на перетині соціальної психології, психології ідентичності, цифрової комунікації та досліджень насильницької радикалізації. Систематичний огляд 75 кількісних досліджень ідентичності показав, що результати щодо потреби належати до групи змішані, а значення конкретних форм ідентичності залежить від контексту та способу вимірювання Echelmeyer та співавтори, 2023. Масштабний огляд 382 праць про інтернет і радикалізацію також описує неоднорідність визначень, методів та наслідків Rothut та співавтори, 2026.
Що таке екстремістська цифрова спільнота
Екстремістською цифровою спільнотою в цій статті називаємо пов’язану онлайн-взаємодією групу користувачів, у якій спільна ідентичність, правила спілкування або характерний набір повідомлень пов’язані з виправданням ідеологічно мотивованої ворожості чи насильства. Це аналітичне робоче визначення для психологічного пояснення. Юридична кваліфікація конкретних дій здійснюється за чинним законодавством і залежить від змісту поведінки, а не від назви групи.
Дискусійний майданчик, груповий чат, ігрове середовище, канал або мережа взаємопов’язаних облікових записів можуть утворювати простір тривалого спілкування. Для учасника такий простір набуває значення завдяки знайомим людям, передбачуваним реакціям, відчуттю впізнаваності, спільному гумору та можливості впливати на розмову. Дослідницька проблема полягає в тому, як повсякденне групове життя поєднується з нормами ставлення до інших людей і допустимості насильства. Огляд досліджень онлайн-радикалізації розглядає взаємодію в мережі поряд із сімейними, соціальними та політичними умовами Mutton, Lewis і Marsden, 2023.
Радикальні переконання, підтримка насильства і поведінка
Радикальні погляди означають прагнення глибоких суспільних змін; вони можуть реалізовуватися мирними демократичними засобами. Політичний протест, релігійна практика, різка критика держави або належність до субкультури не визначають насильницького екстремізму. У науковому аналізі потрібно окремо вивчати ідеологічні переконання, моральне схвалення насильства, наміри та реальні дії. В огляді 2026 року дослідники спеціально наголошують на відмінності між змінами поглядів і поведінковими наслідками радикалізації Rothut та співавтори, 2026.
Навіть участь у ворожій цифровій дискусії не встановлює ані особистої готовності заподіяти шкоду, ані причинного зв’язку між прочитаним і подальшим вчинком. Людина може спостерігати, заперечувати, шукати інформацію, підтримувати окремі тези або активно долучатися до групового життя. Висновок про конкретну небезпеку потребує окремої професійної оцінки фактичної поведінки й обставин Mutton, Lewis і Marsden, 2023.
Чому належність до групи має психологічне значення
Відчуття належності виникає, коли людина переживає себе прийнятою та включеною у взаємини. Воно пов’язане з очікуванням підтримки, можливістю бути почутою й досвідом взаємної участі. У цифровому середовищі ці переживання можуть формуватися без фізичних зустрічей: через повторювані розмови, особисті повідомлення, спільну діяльність і взаємне визнання. При цьому кількість контактів, частота повідомлень та психологічна близькість описують різні сторони взаємодії.
Потребу в належності доречно розглядати поряд із потребами в автономії та компетентності. У теорії самодетермінації автономія пов’язана з відчуттям власного вибору, компетентність — зі здатністю діяти ефективно, а спорідненість — із переживанням значущих взаємин. Дослідження приблизно 20 мільйонів дописів 86 тисяч користувачів у 233 екстремістських чатах виявило зв’язки мовних показників цих потреб з активністю та вживанням ворожої лексики, причому зв’язки для спорідненості були меншими й менш стійкими, ніж для автономії та компетентності Rappel, Vachon і Hehman, 2026.
Це спостережне дослідження аналізувало мовне вираження психологічних тем, а не безпосереднє задоволення потреб. Автори вказали, що їхній метод не міг надійно розрізнити задоволення потреби та фрустрацію. Отже, з результатів не випливає, що почуття належності до екстремістського чату саме спричиняє посилення радикальних переконань або що його зростання автоматично підвищує ризик насильства Rappel, Vachon і Hehman, 2026.
Соціальна ідентичність і спільне «ми»
Соціальна ідентичність — це частина уявлення людини про себе, пов’язана з належністю до певних груп. Онлайн-спільнота може надавати зрозумілі позначення «своїх», оповідь про спільне минуле та уявлення про те, якими мають бути її учасники. Коли такі позначення повторюються в розмовах, вони стають матеріалом для самоопису й групових очікувань.
Дослідження ідентичності в екстремістських контекстах підтверджують значення окремих соціальних і контекстуальних складників ідентичності, але не дають підстав вважати будь-яку сильну групову належність причиною насильства. Зв’язки залежать від змісту норм, конкретної групи та вимірюваного результату Echelmeyer, Slotboom і Weerman, 2023.
До того ж самі межі «своїх» можуть бути нестійкими. Аналіз великого масиву повідомлень із праворадикального форуму показав суперечки між учасниками щодо того, кого вважати повноцінним представником групи. Спільнота, яку зовні уявляють однорідною, може містити численні конкуруючі ідентичності Booth, 2023.
Особиста значущість і визнання
Вступ до цифрової групи іноді супроводжується відчуттям, що власний досвід нарешті отримав пояснення, а голос став важливим. Зворотний зв’язок, увага інших учасників та роль у спільній розмові можуть підкріплювати залученість. У цьому сенсі екстремістські групи використовують психологічні процеси, властиві багатьом звичайним спільнотам. Відмінність визначається змістом групових норм і тим, до яких дій вони спонукають.
Систематичний огляд чинників радикалізації розглядає соціальну підтримку, ізоляцію, групові загрози та психологічні потреби серед чинників мезорівня, проте наголошує на багаторівневій будові процесів Pandey та співавтори, 2026. Жодне переживання самотності, браку визнання чи пошуку сенсу не становить індивідуального «профілю екстреміста».
Як формується відчуття спільноти в цифровому просторі
Повторювана взаємодія та взаємне впізнавання
Тривале спілкування створює історію стосунків: учасники пам’ятають попередні розмови, реагують на знайомі теми та виробляють звичні форми звертання. Вони починають відчувати групу як постійну частину повсякдення. Саме тому психологічно важливий зміст реальних взаємодій, а не лише технологічна платформа, на якій вони відбуваються.
Дослідження із застосуванням аналізу соціальних мереж до екстремістських форумів виявило підтримку пояснень через взаємодію з однолітками й підкріплення групових норм, водночас залишивши відкритими альтернативні механізми Chua, 2025. Це дані про спостережувані зв’язки у конкретних середовищах, а не експериментальне доведення неминучої радикалізації від дружби в інтернеті.
Мова належності та соціальні межі
Спільний словник, символи та повторювані вислови можуть позначати внутрішньогрупову солідарність. У ворожих середовищах та сама мова може відділяти «своїх» від «чужих», знецінювати інших людей і підтримувати неприйнятні для них норми спілкування. Вивчення токсичних дописів у публічній групі Telegram показало, як ворожі висловлювання можуть виконувати функції соціального позиціювання й позначення належності Morales та співавтори, 2026.
Важливо не ототожнювати лайку, різкий жарт або незвичний для сторонніх словник із наміром заподіяти насильство. Для оцінки значення висловлювання потрібен його контекст, спрямованість і зв’язок із поведінкою. Мовні маркери можуть бути предметом наукового аналізу груп, але їх використання як готових індивідуальних ярликів створює ризик хибних висновків De Kock і Hovy, 2024.
Норми групи, схвалення і незгода
Цифрова група впливає на те, які висловлювання отримують підтримку, кому відповідають, які теми прийнято обговорювати і як реагують на заперечення. Повторюване схвалення може робити певні позиції звичними для учасників, а соціальне відторгнення — ускладнювати відкриту незгоду. Проте реальні спільноти різняться за ступенем однорідності, внутрішніх конфліктів та обміну аргументами.
У ранньому дослідженні ідеологічно однорідних онлайн-груп більша участь у дискусіях корелювала з більш крайніми висловленими позиціями Wojcieszak, 2010. Поперечний дизайн не дає змоги однозначно встановити напрям причинності: люди з більш крайніми поглядами також могли частіше обирати ці форуми.
Внутрішня ієрархія та очікування прийняття
Деякі групи виробляють неформальні уявлення про досвідчених та нових учасників, цінність знань, доречність висловлювань і міру лояльності. Людина може прагнути схвалення значущих співрозмовників або уникати втрати статусу. Якісне порівняльне дослідження 2025 року описало відмінні практики входження та встановлення довіри в двох екстремістських віртуальних середовищах David і Risius, 2025. Ці описи характеризують конкретні спільноти та не є універсальною схемою.
Чому контакт із групою не означає насильницької радикалізації
Залучення до екстремістського цифрового простору, зміна переконань, схвалення насильства, участь у протиправній діяльності та безпосередній напад є різними наслідками. Їх не можна зводити до однієї шкали інтенсивності онлайн-спілкування. Люди по-різному тлумачать інформацію, мають різні позамережеві зв’язки й обирають різні форми поведінки.
Огляд британського Центру досліджень безпеки та загроз підкреслює брак надійних емпіричних даних, які дозволяли б передбачати насильницькі дії за окремими цифровими ознаками. Онлайн-вплив переплітається з офлайновими подіями, попереднім досвідом і міжособистісними стосунками Mutton, Lewis і Marsden, 2023.
Психологічна потреба в прийнятті поширена серед людей незалежно від поглядів, стану здоров’я, віку, релігії чи культурної належності. Вона може задовольнятися у родині, дружбі, громадських ініціативах, професійних і творчих об’єднаннях. Її присутність у житті людини нічого не говорить про ймовірність насильницької поведінки. Дослідження ідентичності також вказують на неоднозначні результати для конкретно вимірюваної потреби належати до групи Echelmeyer, Slotboom і Weerman, 2023.
Інформаційне середовище, соціальні зв’язки й цифрові платформи
Рекомендаційні системи, швидкість поширення повідомлень, повторні контакти та можливість переходу між групами впливають на доступність певних ідей і коло співрозмовників. Але кількість переглядів або подібність рекомендованих матеріалів самі по собі не демонструють переходу до насильства. Огляд 382 наукових публікацій показав, наскільки складно порівнювати результати між платформами, періодами та визначеннями радикалізації Rothut та співавтори, 2026.
Варто розрізняти щонайменше три процеси: людина обирає середовище відповідно до наявних інтересів; платформа впливає на те, які матеріали вона побачить; учасники спільноти реагують на ці матеріали, обговорюють їх і надають їм соціального значення. У конкретній ситуації процеси можуть поєднуватися, а відокремити їхній причинний внесок без спеціального дизайну дослідження складно. Огляд досліджень Інституту юстиції США застерігає від безпосереднього порівняння результатів, здобутих на різних вибірках і за різних умов Aryaeinejad і Scherer, 2024.
Обчислювальні моделі намагаються одночасно враховувати мережеві зв’язки, теми повідомлень, час взаємодії та емоційний тон дискусій. Наприклад, дослідження багаторівневого підкріплення 2026 року аналізувало ці характеристики у дописах Reddit, пов’язаних із п’ятьма соціально-політичними подіями у США Corradini і Cauteruccio, 2026. Така модель допомагає досліджувати статистичні закономірності цифрової активності; вона не є перевіреним інструментом прогнозування конкретного нападу.
Коли групове спілкування посилює позиції
Повторення певних аргументів, очікування схвалення й орієнтація на групову норму можуть сприяти груповій поляризації. Проте поляризація в соціальній психології означає зміщення позицій після обговорення у бік початкової переваги групи, а не автоматичний перехід до насильства. Важливі зміст дискусії, сила групової ідентифікації, альтернативні соціальні зв’язки та можливість незгоди. Докладний опис загального механізму подає стаття «Групова поляризація».
Дослідження цифрової ненависті також потребують точності: поняття «токсичність», «ворожість», «екстремізм», «радикалізація» та «насильницька мобілізація» позначають різні об’єкти. Узагальнювальний огляд 206 попередніх оглядів виявив термінологічну неоднорідність і потребу в довготривалих, експериментальних та міжкультурних даних Matthes та співавтори, 2026.
Чому події поза мережею теж мають значення
Участь у цифровій групі відбувається в ширшому життєвому контексті. На сприйняття повідомлень впливають особисті стосунки, політичні події, війна, досвід дискримінації, втрати та доступність підтримки. Ці обставини можуть змінювати значення онлайн-спілкування, але жодна з них окремо не визначає насильницького результату.
У науковій літературі розглядають взаємодію цифрового середовища з подіями поза мережею, включно з тим, як зовнішні події змінюють активність учасників онлайн-спільнот. Огляд Центру досліджень безпеки та загроз підкреслює неможливість звести індивідуальні траєкторії до одного онлайн-чинника Mutton, Lewis і Marsden, 2023.
Соціальна підтримка також не має єдиного ефекту незалежно від свого змісту. Теплі стосунки можуть підтримувати людину в кризі; водночас близькі зв’язки усередині групи здатні підкріплювати її норми. Психологічна якість контакту, свобода вибору та ставлення до насильства потребують окремого аналізу. Таке розрізнення узгоджується з багаторівневим підходом до чинників радикалізації Pandey та співавтори, 2026.
Підлітки, цифрова ідентичність і право на безпечну належність
У підлітковому віці пошук друзів, визнання та способів описати себе набуває особливого значення. Цифрові спільноти можуть давати простір для обговорення інтересів, підтримки та експериментування з ідентичністю. Систематичний огляд 32 досліджень за участю 19 658 молодих людей показав, що для розвитку ідентичності важливо враховувати характер взаємодії в соціальних мережах, а не лише кількість часу онлайн Avci, Baams і Kretschmer, 2025.
Тому тривале користування інтернетом, незвичне захоплення, потреба в приватності або конфлікт із дорослими не дають підстав визначати підлітка як «радикалізованого». Профілактична розмова має спиратися на реальний зміст взаємодії, добровільність контактів, можливі погрози й доступність допомоги. Важливі довіра, вікова відповідність пояснень і повага до приватності дитини.
Дослідницьке картографування ЮНЕСКО застерігало від політики, побудованої на припущенні, що соціальні мережі автоматично спричиняють насильство серед молоді. Автори наголошували на необхідності досліджувати реальні механізми та наслідки втручань ЮНЕСКО, 2017.
Як говорити з підлітком про небезпечну групову взаємодію
Розмову доцільно починати із запитань про пережитий досвід: що приваблює у спілкуванні, чи є в групі люди, яким він довіряє, чи відчуває себе вільним висловлювати незгоду, чи стикався з погрозами або тиском. Відкрита розмова про гідність інших людей та неприйнятність насильства допомагає з’ясувати потреби підлітка й визначити, яку саме підтримку він потребує.
Якщо підліток переживає цькування, примус або залякування, пріоритетними стають безпека, захист приватності та участь компетентних дорослих. Публічне поширення його приватного листування чи припущень про переконання створює ризики вторинної шкоди. Допомога має бути пропорційною наявним загрозам і відповідати законодавству про права дитини та захист персональних даних.
Чим належність відрізняється від ізоляції та залежності від групи
Самотність — це суб’єктивне переживання нестачі бажаних взаємин, соціальна ізоляція — фактична обмеженість контактів, а належність — відчуття включеності й прийняття. Ці стани можуть поєднуватися в різних комбінаціях. Людина може мати багато онлайн-знайомих і водночас почуватися самотньою або підтримувати тісні цифрові дружні стосунки без соціального відчуження. Їхні психологічні відмінності пояснено в матеріалі «Соціальна ізоляція».
Додаткове питання виникає, коли цінність стосунків ставиться в залежність від схвалення насильства чи ворожості: людина може побоюватися втрати друзів у разі незгоди. Це можливий механізм психологічного тиску, який потрібно оцінювати за конкретними стосунками та діями, а не за формальною належністю до чату. Наукові огляди ідентичності й радикалізації підтверджують важливість групового контексту, однак не доводять універсальної послідовності від самотності до екстремізму Echelmeyer, Slotboom і Weerman, 2023.
Тому робота з відчуженням і самотністю має самостійну цінність для добробуту людини. Її ефективність у поліпшенні соціальних зв’язків не слід автоматично переносити на твердження про профілактику ідеологічно мотивованого насильства. Для цього потрібні окремі дослідження з перевіреними поведінковими результатами.
Як дослідники вивчають цифрові екстремістські спільноти
У наукових роботах використовують інтерв’ю, етнографічне спостереження, аналіз дискусій, мережеві моделі, вивчення динаміки активності та порівняння груп. Кожен підхід показує окремий аспект явища. Інтерв’ю може розкривати особистий сенс участі, а аналіз великого масиву дописів — частоту повторення певних висловів або зв’язків між користувачами. Жоден метод автоматично не дозволяє встановити приховані мотиви конкретної особи.
У дослідженні De Kock і Hovy (2024) соціальна пов’язаність, ворожість та тривалість активності розглядалися як вимірювані характеристики повідомлень двох екстремістських онлайн-спільнот публікація в збірнику наукових праць. Виявлення статистичної закономірності в цих даних не означає готової валідної процедури індивідуальної оцінки загрози в інших країнах, мовах і платформах.
Важливу відмінність показало дослідження цифрових повідомлень 26 людей, які згодом перейшли до насильницьких праворадикальних дій, і 48 людей із подібними екстремістськими поглядами, які цього не зробили. Саме вираження ідеологічного або ненависницького змісту не розрізняло ці групи так, як певні повідомлення, пов’язані з підготовкою до дій. Це ретроспективне дослідження мало обмежену вибірку і не створює надійного загального прогнозного правила Brown та співавтори, 2026.
Чого дослідження наразі не доводять
Не встановлено універсального способу виміряти ступінь насильницької радикалізації за кількістю онлайн-контактів, інтенсивністю коментування чи потребою належати до групи. Довготривалі дані, що поєднують цифрову поведінку з перевіреними насильницькими наслідками, залишаються обмеженими. Особливо небезпечно переносити висновки з окремих форумів на всіх користувачів соціальних мереж Rothut та співавтори, 2026.
У дослідженнях існують також похибки відбору: доступні архіви груп відрізняються від приватних спільнот, а найбільш активні користувачі представлені в корпусах повідомлень непропорційно. Анонімність, переклади, сарказм та зміна правил платформ ускладнюють інтерпретацію. Тому описані закономірності служать для наукового пояснення й перевірки гіпотез, а не для автоматичного таврування людей.
Профілактика: як підтримувати безпечні зв’язки та зменшувати ризики
Профілактика насильницької радикалізації потребує роботи з конкретними формами поведінки, соціальними умовами та доступом до допомоги. Відчуття належності може бути важливим ресурсом, якщо людина має можливість підтримувати безпечні, добровільні та різноманітні стосунки. Звідси випливає практична редакційна рекомендація: підтримувати зв’язки, у яких можна висловлювати незгоду, залишатися прийнятим і звертатися по допомогу без вимоги виправдовувати насильство.
Змістовна підтримка може включати доступні гуртки, групи за інтересами, молодіжні простори, наставництво, допомогу після ізоляції або цькування та медіаграмотність. Їх варто оцінювати за безпосередніми цілями — якістю соціальних зв’язків, довірою, відчуттям безпеки — й окремо перевіряти, чи справді вони знижують ризик насильницьких дій. Доказова база такого прямого профілактичного ефекту поки обмежена.
Систематичні огляди програм запобігання насильницькому екстремізму демонструють неоднорідні результати й ризики небажаних наслідків, зокрема стигматизації. Окремий систематичний огляд підходів до ведення випадків підкреслює недостатність надійних даних про ефективність багатьох втручань Lewis та співавтори, 2024. Висновки про зменшення підтримки насильства потрібно відокремлювати від підтвердженого зниження насильницької поведінки.
Чому одних контрповідомлень недостатньо
Інформаційні кампанії можуть намагатися спростувати виправдання насильства, запропонувати альтернативні форми громадської участі або підвищити стійкість до маніпуляції. Однак зміна ставлення до повідомлення ще не доводить зміну поведінки. Систематичний огляд кампаній протидії екстремістським повідомленням виявив обмежену якість багатьох оцінювань і недостатність даних для сильних висновків про запобігання насильству Treacy, Reed і Glazzard, 2024.
Важливо оцінювати не тільки результативність кампаній, а й можливі побічні наслідки: посилення недовіри, сприйняття себе об’єктом безпідставної підозри та виключення з громадського життя. Для профілактики необхідні прозорі критерії, перевірювані результати й повага до прав людини.
Що можуть зробити близькі, педагоги та фахівці
Якщо змінюється коло спілкування людини, корисно зберігати контакт і цікавитися її досвідом без політичних чи психіатричних ярликів. Варто розрізняти захоплення новою групою, напружену суперечку, висловлене виправдання шкоди та конкретну погрозу. Вони потребують різної реакції. Перелік загальних «сигналів» без контексту не здатний надійно передбачити насильство Mutton, Lewis і Marsden, 2023.
Для педагогів важливі послідовні правила щодо погроз, цькування, дегуманізації та порушення безпеки незалежно від світогляду учасників. Для психологів — оцінювання пережитої ізоляції, тривоги, взаємин і доступних ресурсів у межах професійної компетенції. Психологічна консультація не повинна перетворюватися на приховану перевірку політичних поглядів.
Якщо людина хоче припинити участь у небезпечному середовищі, їй може знадобитися підтримка в побудові нових стосунків, відновленні довіри та подоланні страху втратити соціальне коло. Досвід добровільного виходу, зміна переконань і припинення насильницької поведінки є різними цілями. Їх необхідно оцінювати окремо з урахуванням індивідуальної ситуації й обмежень доказової бази Lewis та співавтори, 2024.
Український контекст: права, безпека та офіційне реагування
У психологічному поясненні важливо відокремлювати суспільні переконання й участь у цифровій групі від конкретних протиправних дій. Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність, зокрема, за визначені законом терористичні діяння, втягнення у вчинення терористичного акту та публічні заклики до нього. Застосування відповідних норм залежить від складу правопорушення і компетентної юридичної оцінки Кримінальний кодекс України.
Коли йдеться про реальні погрози, примус до злочинів, вимагання або інші можливі правопорушення в цифровому середовищі, офіційні звернення можна подати через систему електронних звернень Кіберполіції України або Національну поліцію України. За безпосередньої небезпеки слід телефонувати 102, а за потреби звертатися до єдиної системи екстреної допомоги 112 Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Повідомлення має спиратися на факти й конкретні події.
Редакційна інтерпретація для української профілактики полягає в поєднанні захисту від насильства із захистом свободи переконань, приватності та гідності. Для дітей особливе значення мають ненасильницьке спілкування, законність обробки даних, залучення відповідальних дорослих і запобігання необґрунтованому тавруванню.
Поширені запитання
Чому екстремістська онлайн-група може здаватися дружньою?
Учасники можуть підтримувати одне одного, проводити разом час, ділитися повсякденними турботами та відчувати взаємне розуміння. Соціальна близькість і небезпечні групові норми здатні співіснувати. Дослідження онлайн-груп показують, що повсякденні взаємини є частиною таких середовищ поряд з ідеологічними повідомленнями Rappel, Vachon і Hehman, 2026.
Чи свідчить самотність про ризик вступу до насильницького руху?
За переживанням самотності неможливо визначити індивідуальний ризик насильницької поведінки. Частина досліджень виявляє зв’язки соціального виключення з певними екстремістськими установками, інші — змішані або контекстно залежні результати Echelmeyer, Slotboom і Weerman, 2023.
Чи роблять алгоритми рекомендацій людей насильницькими?
Алгоритми впливають на доступність контенту й маршрути його перегляду, проте причинний зв’язок між окремою рекомендацією та реальним насильством наразі не встановлено як універсальну закономірність. Дослідження виявляють істотну залежність висновків від платформи, вибірки, періоду й визначення наслідків Rothut та співавтори, 2026.
Чи можна розпізнати майбутнього нападника за повідомленнями в чаті?
Наявні наукові моделі можуть описувати певні статистичні характеристики групової комунікації. Вони не становлять надійного способу самостійно передбачити напад конкретної людини. Оцінювання реальної загрози потребує спеціальної підготовки, перевірки поведінкових фактів і належних процедур Brown та співавтори, 2026.
Чи достатньо заблокувати небезпечну спільноту?
Обмеження доступу до шкідливого контенту може бути одним із заходів цифрової безпеки. Воно саме собою не усуває соціальних причин залучення та не доводить зменшення ризику насильства. Програми профілактики потребують оцінювання ефектів і можливих побічних наслідків Lewis та співавтори, 2024.
Що робити, коли учасник групи хоче піти, але боїться втратити друзів?
Підтримати його право на безпеку й добровільність стосунків, допомогти знайти надійних людей поза групою та за потреби звернутися до компетентного психолога чи служб захисту. За конкретних погроз діють офіційні процедури повідомлення. Для спеціалізованих програм виходу дослідження ще не дають підстав обіцяти гарантований результат Lewis та співавтори, 2024.
Висновки
Екстремістські цифрові спільноти варто досліджувати як соціальні середовища, де людські потреби у зв’язку, автономії та значущості переплітаються з груповими нормами, цифровими умовами й ширшим суспільним контекстом. Відчуття належності пояснює частину досвіду участі та може впливати на рішення залишатися в групі, але не визначає підтримки насильства і не дає підстав прогнозувати індивідуальний напад.
Науково обґрунтована профілактика зосереджується на конкретній шкоді, якісних стосунках, критичному оцінюванні інформації, законності дій і професійній допомозі за реальної загрози. Вона передбачає також систематичну перевірку результатів: зміна цифрової активності, зміна поглядів, припинення участі й запобігання насильству мають різні критерії оцінювання.
Пов’язані статті
Джерела
• Aryaeinejad, K., & Scherer, T. L. (2024). The Role of the Internet and Social Media on Radicalization: What Research Sponsored by the National Institute of Justice Tells Us. National Institute of Justice. https://www.ojp.gov/library/publications/role-internet-and-social-media-radicalization-what-research-sponsored-national
• Avci, H., Baams, L., & Kretschmer, T. (2025). A Systematic Review of Social Media Use and Adolescent Identity Development. Adolescent Research Review, 10, 219–236. https://doi.org/10.1007/s40894-024-00251-1
• Booth, A. (2023). Fractured in-group identity (re)negotiation in an online white nationalist forum. Applied Corpus Linguistics, 3(3), 100062. https://doi.org/10.1016/j.acorp.2023.100062
• Brown, O., Smith, L. G. E., Davidson, B. I., Racek, D., & Joinson, A. (2026). Online Signals of Extremist Mobilization. Personality and Social Psychology Bulletin, 52(1), 70–89. https://doi.org/10.1177/01461672241266866
• Chua, Y. T. (2025). “We Want You!” Applying Social Network Analysis to Online Extremist Communities. Terrorism and Political Violence, 37(3), 409–423. https://doi.org/10.1080/09546553.2024.2304800
• Corradini, E., & Cauteruccio, F. (2026). Integrated multilayer reinforcement model: Explaining the dynamics of online radicalization. Knowledge-Based Systems, 334, 115103. https://doi.org/10.1016/j.knosys.2025.115103
• David, C., & Risius, M. (2025). Suspicion and Selection: Gatekeeping and Onboarding Practices in Extremist Virtual Communities. ACIS 2025 Proceedings, 248. https://aisel.aisnet.org/acis2025/248/
• De Kock, C., & Hovy, E. (2024). Investigating radicalisation indicators in online extremist communities. Proceedings of the 8th Workshop on Online Abuse and Harms. https://doi.org/10.18653/v1/2024.woah-1.1
• Echelmeyer, L., Slotboom, A.-M., & Weerman, F. (2023). The Putative Effect of Identity on Extremist Radicalization: A Systematic Review of Quantitative Studies. Studies in Conflict & Terrorism. https://doi.org/10.1080/1057610X.2023.2247621
• Lewis, J., Marsden, S., Cherney, A., Zeuthen, M., Rahlf, L., Squires, C., & Peterscheck, A. (2024). Case management interventions seeking to counter radicalisation to violence and related forms of violence: A systematic review. Campbell Systematic Reviews. https://doi.org/10.1002/cl2.1386
• Matthes, J., Koban, K., Bührer, S., Kirchmair, T., Weiss, P., Khaleghipour, M., Saumer, M., & Meerson, R. (2026). The State of Evidence in Digital Hate Research: An Umbrella Review. Communication Research. https://doi.org/10.1177/00936502251365724
• Morales, E., Hodson, J., O’Meara, V., Gruzd, A., & Mai, P. (2026). Online toxic speech as positioning acts: Hate as discursive mechanisms for othering and belonging. New Media & Society, 28(7), 3054–3072. https://doi.org/10.1177/14614448251338493
• Mughal, R., DeMarinis, V., Nordendahl, M., Lone, H., Phillips, V., & Boyd-MacMillan, E. (2023). Public Mental Health Approaches to Online Radicalisation: An Empty Systematic Review. International Journal of Environmental Research and Public Health, 20(16), 6586. https://doi.org/10.3390/ijerph20166586
• Mutton, R., Lewis, J., & Marsden, S. (2023). Online Radicalisation: A Rapid Review of the Literature. Centre for Research and Evidence on Security Threats. https://crestresearch.ac.uk/resources/online-radicalisation-a-rapid-review-of-the-literature/
• Pandey, K., & Behera, N. (2026). Factors Influencing Radicalization Process at Micro, Meso, and Macro Levels: A Systematic Literature Review. Behavioral Sciences & the Law, 44(4), 571–589. https://doi.org/10.1002/bsl.70064
• Rappel, J. J. J., Vachon, D. D., & Hehman, E. (2026). Basic Psychological Needs Are Associated With Engagement and Hate Term Use in Extremist Chatrooms. Social Psychological and Personality Science, 17(6). https://doi.org/10.1177/19485506251389642
• Rothut, S., Schulze, H., Hohner, J., Greipl, S., & Rieger, D. (2026). Radicalization and the internet: 25 years of (online) radicalization research. The Communication Review. https://doi.org/10.1080/10714421.2026.2658935
• Treacy, S., Reed, A., & Glazzard, A. (2024). A systematic integrative review of counter-messaging communication campaigns targeting terrorism or violent extremism. Behavioral Sciences of Terrorism and Political Aggression. https://doi.org/10.1080/19434472.2024.2419390
• UNESCO. (2017). Youth and Violent Extremism on Social Media: Mapping the Research. https://www.unesco.org/en/articles/youth-and-violent-extremism-social-media
• Wojcieszak, M. (2010). ‘Don’t talk to me’: effects of ideologically homogeneous online groups and politically dissimilar offline ties on extremism. New Media & Society. https://doi.org/10.1177/1461444809342775
• Верховна Рада України. Кримінальний кодекс України, № 2341-III. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
• Департамент кіберполіції Національної поліції України. Система електронних звернень. https://ticket.cyberpolice.gov.ua/send
• Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Екстрені контакти. https://bezpeka.dsns.gov.ua/contacts
• Національна поліція України. Електронне звернення. https://npu.gov.ua/onlajn-zvernennya